Полянський Ю., Долежан В. Акти прокуратури: підготовка і внесення

Подождите немного. Документ загружается.

101

— проводять досудове слідство у кримінальних справах, порушених

міською прокуратурою, та в інших справах за вказівкою прокуратур вищого

рівня;

— здійснюють нагляд за розслідуванням кримінальних справ, які

перебувають у провадженні міських органів внутрішніх справ і податкової

міліції;

— підтримують державне обвинувачення у кримінальних справах,

закінчених слідчими прокуратури міста, у інших справах за дорученням

прокуратур вищого рівня, а також за власною ініціативою з урахуванням

актуальності та складності з числа тих, по яких обвинувальний висновок

затверджено прокурором міста;

— беруть участь у розгляді судами подань про обрання запобіжного

заходу у вигляді взяття під варту у кримінальних справах, які перебувають у

провадженні слідчих прокуратури міста, а також піднаглядних їй органах

внутрішніх справ і податкової міліції;

— беруть участь у розгляді судами справ за заявами та позовами

міської прокуратури. За наявності підстав вступають у справу, порушену за

позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, для представництва

інтересів громадян і держави, коли вирішуються питання про порушення прав і

свобод громадян, визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів

міського підпорядкування та їх посадових осіб;

— подають апеляції, вносять касаційні подання на незаконні судові

рішення та заяви (подання) про перегляд рішень суду за нововиявленими та

винятковими обставинами, порушують клопотання перед прокуратурами

вищого рівня про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження

по справах, розглянутих судами за участю працівників міської прокуратури;

— перевіряють відповідність вимогам чинного законодавства рішень

міських спостережних комісій та служб у справах неповнолітніх, що

приймаються при здійсненні контролю за діяльністю адміністрацій слідчих

ізоляторів, виправно-трудових та інших установ, які застосовують заходи

примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян;

— вирішують звернення громадян і юридичних осіб, які містять

відомості про порушення законів міськими органами виконавчої влади та

контролю, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та

організаціями міського підпорядкування, їх посадовими особами.

4. Надати прокурорам міст з районним поділом повноваження

щодо координації діяльності по боротьбі із злочинністю всіх право

охоронних органів міста незалежно від адміністративного поділу.

Цю роботу проводити із застосуванням форм і методів, визначених

статтею 10 Закону України «Про прокуратуру». Координаційні наради і

діяльність робочих груп організовувати у порядку, передбаченому Положенням

про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі із

злочинністю, схваленим Координаційним комітетом по боротьбі з корупцією і

організованою злочинністю при Президентові України.

102

Здійснення міськими прокурорами координації діяльності

правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю загалом по місту не

позбавляє районних прокурорів у разі потреби проводити цю роботу у межах

району.

5. З метою забезпечення належного рівня боротьби із злочинністю

надати прокурорам міст з районним поділом право в межах координаційної

діяльності;

5.1. Передбачати в постановах координаційних та міжвідомчих нарад

для вирішення питань загальноміського значення:

— перевірки стану боротьби із злочинністю за участю райпрокурорів;

— спільні аналізи стану законності та правопорядку в місті;

— інші спільні з райпрокурорами заходи, спрямовані на профілактику

і боротьбу зі злочинністю.

5.2. Для підготовки і проведення координаційної діяльності отримувати

від районних прокурорів:

— матеріали наглядової та слідчої роботи для реагування на міському

рівні;

— інформацію про стан законності в районах, статистичні, аналітичні

відомості, необхідні для вивчення та узагальнення проблемних питань міського

рівня.

5.3. Здійснювати контроль за виконанням постанов координаційних нарад

райпрокурорами.

6. Прокурорам міст з районним поділом не допускати безпідставного

втручання в роботу районних прокуратур, пов'язану з виконанням їх

процесуальних, управлінських та контрольних повноважень.

6.1. З метою уникнення дублювання з прокуратурами областей копії

листів, запитів, іншого листування з райпрокуратурами одночасно направляти в

галузеві підрозділи.

7. Зважаючи на особливість діяльності прокуратур міст з район

ним поділом, прокурору Автономної Республіки Крим і прокурорам

областей у разі необхідності доручати їм:

— розслідування окремих кримінальних справ, підслідних районним

прокуратурам;

— розслідування складних та багатоепізодних кримінальних справ

спільно з районними прокуратурами;

— підтримання державного обвинувачення в судах по будь-яких

кримінальних справах;

— організацію виконання спільних з районними прокуратурами

планових і позапланових завдань та доручень.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступників

Генерального прокурора України.

Наказ надіслати прокурору Автономної Республіки Крим, прокурорам

областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та

Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним та

103

прирівняним до них прокурорам, довести його до відома прокурорсько-слідчих

працівників.

Наказ Генерального прокурора України № 41 від ЗО травня 2002року

«Про організаційні основи діяльності прокуратур міст: районним поділом»

вважати таким, що втратив чинність.

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАКАЗ № 2

26 жовтня 2002 р. м. Київ

Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України

З метою укомплектування органів прокуратури України працівниками з

належним рівнем професійної підготовки та загальної культури, необхідними

діловими і моральними якостями, забезпечення стабілізації кадрів та

вдосконалення роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та

виховання прокурорів і слідчих, керуючись ст. 15 Закону України «Про

прокуратуру»,

НАКАЗУЮ:

1. Заступникам Генерального прокурора України, начальнику Головного

управління кадрового забезпечення, керівникам структурних підрозділів

Генеральної прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим,

областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та

Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним та

прирівняним до них прокурорам:

1.1. Роботу з добору, розстановки, професійної підготовки і виховання

кадрів органів прокуратури вважати одним із основних службових обов'язків,

усвідомлюючи свою відповідальність за результати роботи підлеглих

працівників, дотримання ними морально-етичних норм.

1.2. При доборі кадрів неухильно дотримуватись визначених статтями

46 та 46і Закону України «Про прокуратуру» вимог до осіб, що призначаються

на посади прокурорів і слідчих. Вирішальними при цьому мають бути

належний професіоналізм, високі моральні якості, принциповість, відданість

дорученій справі, непримиренність до будь-яких порушень закону, здатність

вирішувати завдання щодо утвердження верховенства права, захисту прав

людини, інтересів держави та суспільства.

1.3. Забезпечити надання особами, які претендують на зайняття посад

прокурорів та слідчих, відомостей про доходи, зобов'язання фінансового

характеру та майновий стан, у тому числі і за кордоном, щодо себе і членів

своєї сім'ї. У разі необхідності за згодою кандидатів проводити перевірки

повідомлених даних. У подальшому декларації про доходи прокурорсько-

слідчими працівниками мають подаватися до кадрових підрозділів щорічно до

15 квітня.

104

1.4. При доборі та розстановці кадрів виходити з необхідності

забезпечення раціонального співвідношення досвідчених і молодих

працівників, враховувати стан їх здоров'я, маючи на увазі, що прокурорсько-

слідча діяльність пов'язана з великими емоційними та фізичними

навантаженнями. При прийомі на роботу, вирішенні питань про зарахування до

кадрового резерву практикувати тестування та інші наукові методи перевірки

особистих якостей, необхідних для працівників прокуратури.

1.5. Визначати щорічну і на перспективу (три роки) потребу в кадрах на

прокурорсько-слідчі посади, своєчасно опрацьовуючи при цьому прогнози

щодо заміщення працівників, які мають право на звільнення з роботи

відповідно до законодавства. Вчасно формувати замовлення на підготовку

кадрів у базових юридичних вузах, мати дієвий резерв для заміщення вакантних

посад.

1.6. Цілеспрямовано займатися питанням добору абітурієнтів до

державних юридичних навчальних закладів, поліпшувати зв'язки з цими

вузами.

Забезпечувати належне стажування молодих спеціалістів, надавати їм

всебічну допомогу в освоєнні професії, використовувати при цьому досвід

кращих прокурорів та слідчих, ветеранів органів прокуратури. Глибоко вникати

в проблеми молодих спеціалістів, своєчасно вживати необхідних заходів для

створення їм належних умов праці та побуту.

1.7. З метою сприяння вихованню почуття професійної гордості та

високої відповідальності за доручену справу організовувати для осіб, котрі

вперше призначаються на прокурорсько-слідчі посади, прийняття в урочистій

обстановці присяги працівника прокуратури.

2. Заступникам Генерального прокурора України, Головному управлінню

кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України, прокурорам

Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим

прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України:

2.1. З метою створення висококваліфікованого кадрового потенціалу

органів прокуратури України постійно вивчати професійні, ділові та моральні

якості керівних кадрів, використовуючи сучасні науково обґрунтовані методи

оцінки їх роботи. Особливу увагу приділяти прокурорам міст, районів та

прирівняним до них прокурорам.

2.2. На посади керівників прокуратур висувати працівників, які мають

системні професійні знання для вирішення завдань прокурорського нагляду за

додержанням законів, досудового слідства, підтримання державного

обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в суді,

організаторські здібності, успішно виконують свої службові обов'язки,

проявляють ініціативу, постійно підвищують свій професійний рівень,

перебувають у кадровому резерві.

2.3. На наступний строк повноважень рекомендувати лише тих

прокурорів, які за результатами атестації відповідають займаній посаді,

проявили необхідні якості в керівництві підлеглими, самостійні в прийнятті

105

рішень, мають високий, заслужений практичною діяльністю авторитет, а

очолювана ними прокуратура професійно й ефективно виконує завдання.

Подання про звільнення міських, районних, міжрайонних та прирівняних

до них прокурорів надсилати до Генеральної прокуратури України не пізніше

ніж за місяць до закінчення строку їх повноважень одночасно з представленням

кандидатур на заміщення вакантних посад. Не допускати випадків

необґрунтованого ініціювання дострокового звільнення з посад

міськрайпрокурорів.

2.4. Забезпечити створення кадрового резерву для висунення на керівні

посади. До резерву зараховувати професійно підготовлених та ініціативних

працівників органів прокуратури, які успішно виконують службові обов'язки,

мають організаторські здібності і необхідний життєвий та професійний досвід.

Кадровий резерв формувати на підставі рекомендацій атестаційних комісій.

Підвищити роль у цій справі керівників управлінь та відділів.

Для зарахування до резерву на заміщення керівних посад має бути згода

працівника.

Заміщення керівних посад проводити, як правило, працівниками, які

перебувають у резерві.

2.5. Кадровий резерв для висунення на вищі посади формується:

— Генеральній прокуратурі — на посади прокурорів Автономної

Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових

прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України та їх заступників,

керівників структурних підрозділів апарату Генеральної прокуратури України;

— у прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і

Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військо-во-Морських Сил

України — на посади міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них

прокурорів та керівників структурних підрозділів обласних апаратів цих

прокуратур.

2.6. Щорічно узагальнювати стан роботи по формуванню та підготовці

кадрового резерву на керівні посади, забезпечити його дієвість, категорично

позбуватися формалізму в цій важливій справі.

2.7. Підготовку кадрового резерву проводити за індивідуальними

щорічними планами, затвердженими відповідно першим заступником

Генерального прокурора України та прокурорами областей. Плани мають

передбачати самоосвіту, періодичне навчання в Інституті підвищення

кваліфікації Генеральної прокуратури України, стажування, участь у семінарах

і конференціях, залучення до проведення перевірок підпорядкованих

прокуратур, тимчасове виконання обов'язків на вищих посадах тощо. Ця

підготовча робота має сприяти підвищенню професійного рівня та формуванню

організаторських здібностей майбутніх керівників.

Головному управлінню кадрового забезпечення Генеральної прокуратури

України та кадровим підрозділам обласних прокуратур забезпечити своєчасне

затвердження індивідуальних планів та належний контроль за їх виконанням.

3. Головному управлінню кадрового забезпечення Генеральної

прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст

106

Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських

Сил України, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів усіх рівнів,

міським, районним та прирівняним до них прокурорам:

3.1. Забезпечити безперервність підвищення кваліфікації прокурорсько-

слідчих працівників, використовуючи всі види навчання (самоосвіта, семінари,

науково-практичні конференції, стажування, заняття в Інституті підвищення

кваліфікації, у школах молодого спеціаліста тощо) для удосконалення їх

професійних знань та умінь. Навчання пов'язувати з позитивним досвідом

практичної діяльності прокурорів та слідчих.

Організацію обов'язкового безперервного навчання вважати важливою

ділянкою роботи з поліпшення якісного складу кадрів органів прокуратури, а

підвищення професійних знань і ділової кваліфікації — службовим обов'язком

кожного прокурорсько-слідчого працівника. Відповідальність за організацію

навчання галузевих кадрів покладається безпосередньо на керівників

відповідних структурних підрозділів та міськрайпрокурорів.

3.2. Покласти на Інститут Генеральної прокуратури України по

підвищенню кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів та науково-практичних

розробок з питань організації роботи на основних напрямках прокурорської

діяльності розробку програм та методик з питань безперервного підвищення

кваліфікації прокурорів та слідчих і впровадження їх у практику.

3.3. Встановити періодичність підвищення кваліфікації працівників в

Інституті Генеральної прокуратури України по підвищенню кваліфікації

прокурорсько-слідчих кадрів та Науково-практичних розробок з питань

організації роботи на основних напрямках прокурорської діяльності не рідше як

один раз на п'ять років.

4. Головному управлінню кадрового забезпечення Генеральної

прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст

Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських

Сил України, головам атестаційних комісій усіх рівнів, керівникам структурних

підрозділів, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них

прокурорам:

4.1. У справі професійної підготовки і виховання кадрів піднести на

якісно новий рівень службове атестування. Постійно дбати про поліпшення

діяльності атестаційних комісій, уникати формалізму в підготовці і проведенні

атестування прокурорів і слідчих, суворо дотримуватись Положення ПРО

атестування прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України.

Посилити контроль за усуненням прокурорами і слідчими зазначених в

атестаціях недоліків у роботі і поведінці, за наявності підстав практикувати

дострокове атестування, звіти на засіданнях комісій керівників усіх рівнів про

роботу з галузевими кадрами, а міськрайпрокурорів — щодо організації

стажування молодих спеціалістів тощо.

Атестування повинно сприяти формуванню якісного складу працівників

прокуратури, створенню дієвого кадрового резерву, зростанню професійної

компетентності, підвищенню кваліфікації, посиленню організованості,

відповідальності, особистої дисциплінованості, а також недопущенню випадків

107

рекомендації на керівні посади осіб, які не мають достатньої фахової

підготовки, життєвого чи практичного досвіду.

Атестація має здійснюватися на засадах законності, об'єктивності,

гласності, колегіальності і неупередженості.

Атестування військових прокурорів і слідчих здійснювати у порядку,

встановленому Генеральним прокурором України для прокурорсько-слідчих

працівників, з урахуванням особливостей проходження ними військової

служби.

Щорічно узагальнювати стан атестування, вживати заходів до

підвищення ефективності цієї роботи.

4.2. Забезпечити в колективах дотримання службової та трудової

дисципліни, атмосферу вимогливості, принциповості, взаємоповаги та

доброзичливості, а також передбачених Законом України «Про прокуратуру»

прав працівників органів прокуратури щодо їх матеріального і соціального

захисту.

4.3. Для посилення зацікавленості працівників органів прокуратури у

сумлінному і зразковому виконанні службових обов'язків, творчому підході до

роботи та досягненні позитивних результатів у праці активніше застосовувати

діючу систему заохочень. При цьому мати на увазі, що присвоєння класних

чинів достроково, у порядку заохочення, може провадитися, як правило, після

закінчення не менше як половини встановленого строку вислуги у

попередньому класному чині.

4.4. Вважати несумісним з роботою в органах прокуратури порушення

законності, вчинення діянь, які порочать високе звання працівника

прокуратури, а також неналежне виконання своїх службових обов'язків.

Не залишати поза увагою жодного випадку неправильної поведінки,

зловживання службовим становищем, порушень закону, неналежного

виконання службових обов'язків, безпідставного висунення працівників на вищі

посади. За кожним таким фактом проводити ретельні перевірки, за необхідності

— службове розслідування, з'ясовувати причини негативних явищ, принципово

реагувати на встановлені факти порушень.

4.5. При вирішенні питань про притягнення працівників органів

прокуратури до дисциплінарної відповідальності неухильно дотримуватись

вимог чинного законодавства про працю та Дисциплінарного статуту

прокуратури України. При накладенні дисциплінарного стягнення враховувати

характер проступку, його наслідки, особу прокурора чи слідчого, ступінь вини,

обставини, що впливають-на обрання міри відповідальності. Не допускати

упередженості та порушень прав працівника, який притягається до

дисциплінарної відповідальності.

5. Питання добору, розстановки, навчання та виховання кадрів

періодично виносити на розгляд колегій. Вивчати стан роботи з кадрами

насамперед у тих прокуратурах, де не забезпечується належна трудова чи

службова дисципліна, допускаються порушення закону та суттєві недоліки в

прокурорсько-слідчій діяльності.

108

6. Керівникам прокуратур та їх структурних підрозділів виявляти

чуйність, повагу та турботу до ветеранів органів прокуратури, сімей

працівників, які загинули при виконанні службових обов'язків. У разі потреби

надавати їм конкретну допомогу у вирішенні соціально-побутових потреб,

активніше залучати їх до наставництва.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника

Генерального прокурора України згідно з розподілом обов'язків.

Наказ надіслати прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст

Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських

Сил України, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них

прокурорам, довести його до відома прокурорсько-слідчих працівників.

Наказ Генерального прокурора України № 5 від 05.10.1998р. «Про

організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» вважати таким,

що втратив чинність.

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАКАЗ № З

28 жовтня 2002 р. м. Київ

Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за

додержанням і застосуванням законів

З метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і

застосуванням законів відповідно до Конституції України та Закону України

«Про прокуратуру», керуючись ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»,

НАКАЗУЮ:

1. Головному управлінню нагляду за додержанням законів щодо прав і

свобод та захисту інтересів держави, Головному управлінню військових

прокуратур Генеральної прокуратури України, прокурорам Автономної

Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам

регіонів та Військово-Морських Сил України, міським, районним,

міжрайонним та прирівняним до них прокурорам вважати основним завданням

наглядової діяльності — захист гарантованих Конституцією України прав і

свобод громадян та від неправомірних посягань на економічну систему

держави.

2. З цією метою забезпечити нагляд за додержанням законів у

діяльності насамперед контролюючих та правоохоронних органів.

3. У межах наданих повноважень вживати заходів щодо безумовного

додержання конституційних прав і свобод громадян, передусім стосовно

визначеної законодавством категорій осіб, які потребують соціального захисту

та допомоги.

4. У сфері економічних відносин забезпечити нагляд за додержанням

законів про власність, бюджетну систему, аграрну реформу, звернувши

109

особливу увагу на дотримання майнових та особистих немайнових прав членів

реформованих сільгосппідприємств, енергозбереження, зовнішньоекономічну

діяльність, передусім через оцінку діяльності відповідних контролюючих

органів.

4.1. При здійсненні нагляду за додержанням законів про приватизацію

державного та комунального майна особливу увагу звертати на

післяприватизаційні процеси, зокрема щодо управління державними

корпоративними правами, виконання інвестиційних зобов'язань за договорами

купівлі-продажу, збереження майна, яке перебуває в державній власності та не

увійшло до статутного фонду створеного господарюючого суб'єкта, реалізації

майна об'єктів, які не підлягають приватизації, випуску та обігу цінних паперів.

4.2. Забезпечуючи нагляд за додержанням законів про банківську

діяльність, ураховувати вимоги Закону України «Про банки і банківську

діяльність» щодо банківської таємниці та конфіденційності інформації. Не є

банківською таємницею інформація щодо наявності або відсутності

заборгованості за простроченими кредитами по конкретній банківській установі

та перелік позичальників, які мають таку заборгованість.

4.3. Нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади,

місцевого самоврядування здійснювати, керуючись принципом незалежності

прокуратури від органів виконавчої влади. При цьому особливу увагу

приділяти нагляду за відповідністю Конституції України та законам актів, що

видаються цими органами, з питань розподілу бюджетних коштів.

Використовувати право прокурора брати участь у засіданні рад, їх виконавчих

комітетів, колегій державних органів.

4.4. Військовим прокурорам вважати першочерговим нагляд за

додержанням законів щодо збереження та використання озброєння, бойової

техніки, боєприпасів, військового майна.

5. З урахуванням стану законності забезпечити нагляд за додержанням

законодавства про адміністративні правопорушення органами та посадовими

особами, які уповноважені на виконання функцій щодо притягнення громадян

до відповідальності в межах та на підставах, встановлених Кодексом України

про адміністративні правопорушення. Особливу увагу звертати на додержання

конституційних прав громадян при застосуванні адміністративних затримань та

арештів, опротестовувати незаконні постанови про притягнення громадян до

адміністративної відповідальності.

5.1. Військовим прокурорам щомісяця перевіряти законність утримання

на гауптвахтах військовослужбовців, затриманих у дисциплінарному порядку.

6. Перевірки щодо додержання законів проходити за заявами та

іншими повідомленнями про порушення законів, що вимагають

прокурорського реагування, за матеріалами контролюючих або право

охоронних органів, які містять дані про наявність ознак злочину.

Перевірки також можуть проводитись з власної ініціативи прокурора за

наявності даних про порушення закону (зокрема матеріали аналізу стану

законності з урахуванням регіональних проблем, матеріали кримінальних,

цивільних та господарських справ тощо) та необхідності з'ясування повноти

110

реалізації повноважень та виконання функцій контролюючих та

правоохоронних органів щодо їх усунення.

За наявності виявлених порушень закону на об'єктах, на які поширюється

компетенція територіальних та спеціалізованих прокурорів, може бути

проведена спільна перевірка.

7. У ході перевірок при встановленні фактів правопорушень,

обов'язково підлягають виявленню причини і умови, що їм сприяють, розміри

завданих збитків та службові особи, винні у їх вчиненні.

8. З урахуванням характеру встановлених правопорушень прокурор,

використовуючи своє право, надане ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»,

з метою їх реального усунення обирає форми та методи реагування і ставить

питання про притягнення винних до відповідальності, про відшкодування

збитків, поновлення порушених прав та інтересів громадянина і держави. При

обранні форм прокурорського реагування не підміняти органи відомчого

управління, державного контролю та правоохоронні органи.

9. Основною оцінкою роботи прокурорів є повнота застосування

прокурорами наданих їм повноважень, принциповість, наполегливість щодо

реального усунення порушень закону, їх попередження, фактичного

поновлення порушених конституційних прав і свобод громадян, притягнення

винних осіб до встановленої відповідальності тощо.

Відмовитись від нарощування кількісних показників за рахунок

збільшення внесених актів реагування за незначними порушеннями закону та

від порушення кримінальних справ за дріб'язковими фактами.

10. При підготовці документів реагування Структурним підрозділам

головного управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та

захисту інтересів держави Генеральної прокуратури України проекти постанов

про порушення кримінальної справи узгоджувати з Головним слідчим

управлінням Генеральної прокуратури України, а проекти позовів (заяв) — з

Головним управлінням з питань Підтримання державного обвинувачення,

представництва у судах та нанових прав членів реформованих

сільгосппідприємств, енергозбереження, зовнішньоекономічну діяльність,

передусім через оцінку діяльності відповідних контролюючих органів.