Подпрятов Г.І., Скалецька Л.Ф., Сеньков А.М. Технологія зберігання і переробки продукції рослинництва. Практикум

Подождите немного. Документ загружается.

230

Вміст каротину Х (мг) в 1 кг корму обчислюють за формулою

0,00416 1000

⋅⋅

де а — еквівалентна кількість основного розчину, знайдена за гра-

фіком, см

; М — маса наважки, г; 0,00416 — коефіцієнт переведення

1 см

основного розчину калію біхромату на еквівалентну кількість

міліграмів каротину; 1000 — коефіцієнт перерахунку на 1 кг корму.

Результати заокруглюють до цілого числа. За кінцевий результат

випробовування беруть середнє арифметичне результатів двох па-

ралельних визначень.

Вміст каротину Х

(мг) в 1 кг корму з розрахунку на суху речови-

ну обчислюють за формулою

100

⋅

−

де W — вологість корму, %.

Підготовка реактивів

Алюмінію оксид 10%-ї вологості: до 900 г безводного алюмінію оксиду дода-

ють 100 см

дистильованої води, ретельно перемішують. Реактив зберігають у

герметичній ємкості і використовують для аналізу не раніше наступного дня.

Основний розчин калію біхромату: 0,720 г калію біхромату, висушеного до

постійної маси при 140 °С, розчиняють у дистильованій воді і доводять об’єм

розчину до 1000 см

. 1 см

цього розчину за забарвленням відповідає 0,00416 мг

каротину. Розчин можна зберігати протягом року від дня його приготування.

Розчини порівняння: в мірні колби місткістю 100 см

з бюретки відмірюють

10, 20, 30, 40, 50 см

основного розчину калію біхромату і доводять об’єм розчину

до мітки дистильованою водою, ретельно перемішують. Строк зберігання — не

більше 3 міс.

Фотометрування розчинів порівняння проводять у кюветах з товщиною про-

свічування шару 20 – 30 мм при довжині хвилі 440 – 450 нм. При вимірюванні

оптичної щільності розчинів калію біхромату за розчин порівняння приймають

воду.

Для побудови градуйованого графіка на горизонтальній осі наносять зна-

чення об’ємів основного розчину калію біхромату, взятих для приготування

шкали; на вертикальній осі — відповідну їм оптичну щільність розчину.

За стабільної роботи приладу калібрувальний графік перевіряють не рідше

одного разу на тиждень.

Завдання

1. Визначити вміст каротину в запропонованому зразку корму.

2. Вивчити нормування стандартами вмісту каротину в сухій речовині різ-

них кормів.

Матеріали, обладнання, реактиви: подрібнювач проб рослин типу ППР-2,

млинок лабораторний типу МРП-1, електрофотокалориметр, ваги лабораторні,

термостат, ступка порцелянова № 3, циліндр мірний на 100 см

, бюретка на

50 см

, колби мірні на 100 та 1000 см

, колби на 200 см

, кальцію оксид (б, в),

231

калію біхромат, ефір петролейний або бензин Е-70, алюмінію оксид, натрію суль-

фат (б, в), натрію бікарбонат, пробки для колб, вода дистильована.

Заняття 6. Визначення вмісту в кормах

сирої клітковини

Цим методом визначають вміст сирої клітковини у рослинних

кормах усіх видів, комбікормах та комбікормовій сировині. Він ґру-

нтується на гідролізі кислотою нерозчинних вуглеводів (крохмалю,

целюлози), амідів, амінів та алкалоїдів, частково мінеральних со-

лей. Наступним лужним гідролізом омилюються та емульгуються

жири та ліпідні речовини, переходять у розчин білкові сполуки, ге-

міцелюлози та лігнін. Залишок умовно приймають за клітковину.

Хід аналізу. Об’єднані проби сіна, силосу, сінажу, соломи або

зеленої маси трав’яних культур подрібнюють на відрізки 1 – 3 см,

коренеплоди та бульбоплоди — на пластинки до 0,8 см завдовжки.

З об’єднаної проби виділяють середню пробу, маса якої після вису-

шування має становити не менш як 100 г. Проби висушують у су-

шильній шафі при температурі 60 – 65 °С до повітряно-сухого стану.

Повітряно-суху пробу подрібнюють на млинку і просівають крізь

сито з діаметром отворів 1 мм. Важкоподрібнюваний залишок на

ситі після подрібнення ножицями або в ступці додають до просіяної

частини і ретельно перемішують.

Середні проби комбікормів, зерна, макухи, шротів, гранул

трав’яного борошна розмелюють без попереднього підсушування і

просівають крізь сито.

Макуху, шроти, лушпиння насіння соняшникового та бавовнико-

вого насіння із вмістом олії понад 1,5 % попередньо знежирюють.

Підготовлені проби зберігають у скляній або пластмасовій банці

з герметичною пробкою (кришкою) в сухому місці і використовують

для аналізів.

Наважку підготовленої проби масою 1,5 г грубих чи соковитих

кормів, трав’яного борошна, 2 г — комбікормової сировини вміщу-

ють у склянку місткістю 300 – 400 см

, доливають 200 см

4%-го роз-

чину сульфатної кислоти, попередньо нагрітої до 70 – 80 °С, ретель-

но перемішують скляною паличкою. Рівень рідини в склянці фіксу-

ють восковим олівцем. Суміш ретельно перемішують скляною пали-

чкою, доводять до слабкого кипіння і кип’ятять протягом 5 хв, пері-

одично помішуючи паличкою. При сильному кипінні під склянку

підкладають шар азбесту.

Склянку знімають з плитки, змивають прилиплі до її стінок час-

точки, дають відстоятися осаду і гарячий розчин відсмоктують ваку-

умним насосом або насосом Камовського. Використовують лійку ді-

аметром 5 см, обтягнуту шовковою тканиною або тканиною для кап-

232

ронового сита з діаметром отворів не більш як 0,1 мм, або лійку

Джандієрі з паперовим фільтром для проб із вмістом клітковини

менш як 3 %. Ці лійки за допомогою зігнутої скляної трубки та товс-

тостінної гумової вакуумної трубки з’єднують з колбою Бунзена міс-

ткістю 3 – 5 дм

, яку, в свою чергу, з’єднують з вакуумним насосом.

Користуючись лійкою Джандієрі, паперові фільтри вирізують точ-

но за діаметром лійки, щоб закрити всі отвори її сітчастого дна.

Фільтр накладають на дно лійки і змочують дистильованою водою.

Коли насос приводять у дію, фільтр щільно присмоктується до плас-

тинки лійки. Потім лійку поволі вводять у склянку до зіткнення з

поверхнею гарячої рідини в склянці (занурювати глибоко в рідину

не рекомендується) і відсмоктують розчин у колбу Бунзена. У міру

відсмоктування розчину лійку опускають, щоб вона постійно торка-

лася рідини. Відсмоктування продовжують, поки шар рідини над

осадом не становитиме близько 10 мм.

Закінчивши відсмоктування, лійку виймають із склянки, пере-

вертають фільтром догори, щоб решта рідини стекла з лійки в колбу

Бунзена. Насос вимикають, пінцетом знімають фільтр з дна лійки,

прикладають його до внутрішньої стінки і струменем гарячої дисти-

льованої води змивають прилиплі часточки осаду з фільтра та сті-

нок склянки. Обмивають також лійку Джандієрі.

Після відсмоктування із склянки виймають промитий фільтр, у

склянку наливають гарячу дистильовану воду до мітки, перемішу-

ють вміст, дають відстоятися осаду і знову відсмоктують розчин.

Відсмоктування проводять тричі, щоразу з новим паперовим фільт-

ром. При використанні лійки, обтягнутої тканиною, після відсмок-

тування тканинний фільтр ретельно обмивають гарячою дистильо-

ваною водою за допомогою скляної палички з гумовим наконечни-

ком для зняття часточок корму з тканини. Лійку промивають над

склянкою. Відсмоктування проводять тричі з одним і тим самим

фільтром.

Після промивання осаду від сульфатної кислоти в склянку нали-

вають 100 см

5%-го розчину калію гідроксиду і доливають гарячою

дистильованою водою до мітки 200 см

(концентрація лугу в склян-

ці — 2,5 %). Вміст склянки ретельно перемішують і кип’ятять про-

тягом 5 хв на електроплитці. Осад переносять на лійку Бюхнера з

паперовим фільтром, попередньо висушеним у сушильній шафі при

температурі 160 °С протягом 15 хв і зваженим разом з бюксою. Як-

що для висушування клітковини використовують прилад ВЧМ, то

паперовий фільтр висушують протягом 3 хв при температурі 160 °С

і зважують.

Осад на фільтрі послідовно промивають гарячою дистильованою

водою від лугу (проба на лакмус), спиртом (15 см

) та ефіром

(15 см

). Промитий осад переносять разом з фільтром з лійки Бюх-

233

нера в ту саму бюксу, в якій сушили фільтр, і сушать у сушильній

шафі при температурі 160 °С протягом 2 год для проб з вмістом си-

рої клітковини понад 15 % та 1,5 год — менше 15 %. Потім осад охо-

лоджують в ексикаторі і зважують на лабораторних вагах 2-го класу

точності. Допускається висушування осаду з фільтром при темпера-

турі 105 °С протягом 4 год.

При висушуванні сирої клітковини на приладі ВЧМ фільтр з

клітковиною з лійки Бюхнера беруть пінцетом, складають учетверо,

загинаючи краї всередину, кладуть на прилад, попередньо нагрітий

до 160 °С. Висушування триває 5 хв від моменту встановлення по-

трібної температури. Висушений фільтр з клітковиною охолоджу-

ють протягом 5 хв в ексикаторі і зважують.

Масову частку сирої клітковини в досліджуваній пробі Х (%) об-

числюють за формулою

100,

=⋅

де М — маса наважки, г; М

— маса сухого залишку, визначена за

різницею між масою бюкси з фільтром і осадом та масою фільтра й

бюкси (при висушуванні на приладі ВЧМ М

— маса сухого залиш-

ку, обчислена за різницею між масою фільтра з осадом та масою фі-

льтра); 100 — коефіцієнт перерахунку.

За остаточний результат випробовування приймають середнє

арифметичне результатів двох паралельних визначень з точністю

до 0,01 з наступним заокругленням до 0,1.

Масова частка сирої клітковини у сухій речовині (у відсотках)

100,

100

=⋅

−

де W — вологість досліджуваної проби, %.

Приготування реактивів

4%-й розчин сульфатної кислоти: 23,3 см

концентрованої сульфатної кис-

лоти переносять у мірну колбу місткістю 1000 см

з 200 – 300 см

дистильованої

води і після охолодження доводять дистильованою водою до 1000 см

, перемі-

шують.

5%-й розчин калію гідроксиду: 50 г калію гідроксиду розчиняють у 950 см

дистильованої води.

Завдання

1. Визначити вміст сирої клітковини в запропонованому зразку кормів.

2. Вивчити нормування стандартами вмісту сирої клітковини в різних кор-

мах.

234

Матеріали, обладнання, реактиви: подрібнювач ППР-2 або соломорізка

ИСР-1, шафа сушильна типу СЕШ-ЗМ, млинок лабораторний МРП-2, сито з

отворами діаметром 1 мм, ножиці, ступка порцелянова, ваги лабораторні 2-го

класу точності, насос Камовського, плитка електрична, ексикатор, бюкси скляні

та алюмінієві 4 – 5 см заввишки, лійка Джандієрі з отворами діаметром 1 – 1,5 мм,

лійка Бюхнера діаметром 8 – 10 см, прилад ВЧМ, лійка скляна діаметром 5 см,

склянка хімічна на 300 – 400 см

, колби Бунзена, колби мірні на 1000 см

, про-

мивалка, палички скляні з гумовими наконечниками, пінцет, папір фільтру-

вальний, папір лакмусовий червоний, трубки гумові та скляні, тканина капро-

нова або шовкова з отворами діаметром не більш як 0,1 мм, кислота сульфатна

концентрована, калію гідроксид, кальцію хлорид, спирт етиловий (ректифіко-

ваний, гідролізний), ефір діетиловий, вода дистильована.

Заняття 7. Визначення кислотності кормів

Кислотність зерна і продуктів його переробки, в тому числі й

комбікормів — важливий показник їх якості. При тривалому збері-

ганні комбікормів кислотність, як правило, підвищується. Через це

кислотність може бути показником якості або свіжості зерна та про-

дуктів його переробки. Від рівня загальної кислотності залежить

поживна цінність, ступінь поїдання комбікорму сільськогосподарсь-

кими тваринами.

Кислотність сінажу та силосу залежить насамперед від техноло-

гії їх приготування і зберігання. Оцінюючи якість сінажу, врахову-

ють тільки масову частку в ньому масляної кислоти, а в силосі —

активну кислотність (рН) та масову частку органічних кислот (мо-

лочної, оцтової та масляної).

Кислотність силосу не вище 4,2 свідчить про його доброякісність,

а нижче 3,9 — про те, що силосування проведено з порушенням ви-

мог технології. Силос із кислотністю понад 4,2 не завжди має низьку

якість, а тільки при вологості понад 70 %. Якщо його вологість ниж-

ча або при силосуванні застосовували речовини, які запобігають

розвитку гнильних, маслянокислих та молочнокислих бактерій, рН

силосу понад 4,2 не є показником його низької якості.

Якість силосу характеризується не тільки вмістом органічних ки-

слот, а й їх співвідношенням. Молочної кислоти в ньому може бути

мало, але серед інших кислот вона має переважати. Не допускаєть-

ся вміст у кормі масляної кислоти, яка утворюється внаслідок невід-

регульованої вологості під час силосування, у разі забруднення ко-

рму землею, при повільному закладанні силосної маси, поганій або

запізнілій ізоляції від доступу повітря.

Визначення активної кислотності (рН). Суть визначення по-

лягає в потенціометричному вимірюванні активності водневих іонів

у водному екстракті або в соку силосу та сінажу. Для аналізу серед-

ню пробу корму ретельно перемішують, відбирають близько 200 г,

подрібнюють ножицями на відрізки 1 – 2 см завдовжки.

235

Хід роботи. Пробу корму масою 25 г вміщують у циліндр місткі-

стю 250 см

, доливають дистильованою водою до мітки, ретельно

перемішують скляною паличкою і залишають на ніч у прохолодно-

му місці. Замість настоювання можна струшувати корм з водою про-

тягом 30 хв у колбах, закритих пробками і попередньо проградуйо-

ваних водою до мітки 250 см

. Після настоювання або струшування

екстракт пропускають крізь паперовий фільтр у суху колбу. Фільт-

рат зберігають у холодильнику не більше двох діб.

Для виготовлення силосного (сінажного) соку проби корму з во-

логістю понад 70 % віджимають. З проби масою 200 г за допомогою

установки УОСС-1 або побутової соковижималки віджимають 20 –

30 см

соку. Соковижималку промивають і підсушують після оброб-

ки кожної проби корму. Сік зберігають у холодильнику не більше

двох діб.

У підготовлені екстракти силосу (сінажу) або силосний сік вмі-

щують скляний електрод і сольовий контакт електрода порівняння.

Після остаточного встановлення потенціалу знімають покази шкали

приладу з похибкою ±0,05 од. рН. Перш ніж перенести електроди з

однієї проби в іншу, їх треба обмити дистильованою водою й вису-

шити.

За остаточний результат випробування приймають середнє ари-

фметичне результатів двох паралельних визначень з розбіжністю

не більш як 0,15 од. рН.

Визначення масової частки органічних кислот. Наважку

подрібненого корму масою 100 г при його натуральній вологості

вміщують у колбу місткістю 1000 см

і доводять до мітки дистильо-

ваною водою. Колбу закривають пробкою, струшують, ставлять у

прохолодне місце для настоювання на 10 – 12 год. Витяжку фільт-

рують крізь шар вати в широкогорлій лійці.

Для осадження цукрів 200 см

отриманого фільтрату вносять у

мірну колбу місткістю 250 см

, автоматичною бюреткою або за допо-

могою циліндра додають 20 см

кальцію оксиду та 10 см

розчину

міді сульфату, струшують і залишають на 1 год. Потім об’єм розчину

доводять дистильованою водою до мітки, перемішують і фільтрують

крізь сухий складчастий фільтр. 200 см

отриманого фільтрату вли-

вають у круглу плоскодонну колбу місткістю 500 см

, додають для

переведення зв’язаних кислот у вільні 5 см

50%-го розчину сульфат-

ної кислоти, 4 – 5 шматочків пемзи, збовтують, з’єднують із прямим

холодильником і нагрівають.

Відганяють 100 см

протягом 20 – 30 хв від початку кипіння (ди-

стилят 1), потім, не перериваючи відгонки, в другу мірну колбу —

ще 50 см

протягом 10 – 15 хв (дистилят 2). Як приймачі використо-

вують мірні колби місткістю 100 та 50 см

з притертими пробками,

колби після відгонки зразу закривають. До залишку рідини у від-

236

гінній колбі після відгонки дистилятів 1 і 2 додають 55 см

калію

біхромату для окиснення молочної кислоти в оцтову та 100 см

дис-

тильованої води. Рідину в колбі нагрівають до кипіння і відганяють

50 см

дистиляту протягом 10 – 15 хв.

Дистилят переносять з мірних колб у конічні. Мірні колби обпо-

ліскують 10 – 15 см

води (однією і тією самою кількістю), а воду

зливають у колби з дистилятом. Дистиляти титрують 0,05 н. розчи-

ном натрію гідроксиду в присутності фенолфталеїну до слабко-

рожевого забарвлення, яке не зникає протягом 1 хв. Кількість вико-

ристаного на титрування лугу множать на 1,25, оскільки при знецу-

крюванні 200 см

фільтрату його доводили реактивами і водою до

об’єму 250 см

, а для дистиляту брали лише 200 см

Масові частки оцтової Х

, масляної Х

та молочної Х

кислот у

кормі визначають за формулами відповідно

121

0,096 0,21 ;XVV

−

212

0,043 0,068 ;Х VV

−

3321

0,123 0,046 0,006 ,XVVV=−+

де V

, V

та V

— об’єм 0,05 н. лугу, використаного на титрування

дистиляту, см

За остаточний результат випробування приймають середнє ари-

фметичне результатів двох паралельних визначень. Допустимі від-

хилення між результатами не повинні перевищувати 0,03 %.

Визначення загальної кислотності комбікормів. Суть мето-

ду полягає в титруванні водної витяжки комбікорму розчином лугу.

Хід аналізу. 25 г комбікорму вміщують у суху колбу місткістю

500 см

, доливають 250 см

дистильованої води і, закривши колбу

пробкою, струшують безперервно протягом 10 хв. Розчину дають

відстоятись протягом 35 хв, після чого його відфільтровують крізь

сухий фільтр у суху колбу. Перші порції фільтрату відкидають, а

потім 25 см

його переносять піпеткою в конічну колбу і титрують

0,1 н. розчином лугу у присутності фенолфталеїну до слабко-роже-

вого забарвлення.

При дослідженні темнозабарвлених розчинів при титруванні як

індикатор використовують тимолфталеїн або лакмусовий папір.

Загальну кислотність комбікорму (Х) у градусах Неймана вира-

ховують за формулою

4,Х VK

де V — кількість 0,1 н. розчину лугу, витрачена на титрування, см

;

— поправка до титру 0,1 н. розчину лугу.

237

Остаточним результатом дослідження вважають середнє ариф-

метичне результатів двох паралельних визначень.

Приготування реактивів

Розчин індикатора: 1 г фенолфталеїну розчиняють у 100 см

70%-го спирту.

0,1 та 0,5 н. розчин натрію гідроксиду готують з фіксаналу згідно з інстру-

кцією.

50%-й розчин сульфатної кислоти: 398 см

сульфатної кислоти (щільність

1,84 г/см

) додають до 500 см

дистильованої води; після охолодження доводять

об’єм розчину до 1 л дистильованою водою.

0,1 н. розчин сульфатної кислоти готують з фіксаналу згідно з інструкцією.

0,1%-й розчин тимолфталеїну: 0,5 г тимолфталеїну розчиняють у 50 см

етилового спирту.

0,1%-й розчиу метилового рожевого: 0,1 г метилового рожевого розчиняють у

80 см

гарячої води і після охолодження доводять місткість розчину дистильова-

ною водою до 100 см

Розчин калію дихромату: 67 г калію дихромату розчиняють у дистильованій

воді при слабкому підігріванні і охолоджують до кімнатної температури. У роз-

чин додають 45 см

концентрованої сульфатної кислоти, доводять дистильова-

ною водою до об’єму 1 л.

Завдання

1. Вивчити нормування стандартами кислотності кормів.

2. Ознайомитися з методиками визначення кислотності кормів.

3. Визначити кислотність запропонованого зразка корму.

Матеріали, обладнання, реактиви: ваги технічні, лійки скляні діаметром

12 – 15 см, бюретки місткістю 10 см

або циліндри мірні на 10 – 20 см

, колби

круглі плоскодонні місткістю 500 см

з шліфами та колби круглі плоскодонні без

шліфів місткістю 1000 см

, штативи, холодильники Лібіха прямі 40 см завдовж-

ки, циліндри мірні на 250 см

, колби мірні місткістю 50, 100, 250, 1000 см

, кол-

би конічні місткістю 100, 200 см

, колбонагрівачі, папір фільтрувальний, пемза,

10%-й водний розчин кальцію оксиду, 10%-й водний розчин міді сульфату, ка-

лію дихромат, фіксанал натрію гідроксиду, кислота сульфатна, фенолфталеїн,

спирт етиловий ректифікований, вода дистильована.

Заняття 8. Визначення масової частки сирої золи

У рослинах після спалювання всіх органічних речовин залиша-

ється зола, до складу якої входять Р, Са, Мg, К, Мn, В, Мо, S, Fe, Si

та інші мінеральні речовини

Невід’ємною складовою рослин є зольні елементи, вміст яких у

кожній рослині різний. Він змінюється під впливом ґрунтово-

кліматичних умов вирощування, виду і сорту рослини, типу ґрунту

та агротехнічних умов, тому за однакової врожайності може засвою-

ватись різна кількість зольних елементів. Зольність молодих рослин

значно вища, ніж старих.

Для визначення вмісту золи рослини спалюють сухим або «мок-

рим» способом. При сухому способі отримують «сиру» золу, яка за-

238

бруднена вуглецем і піском. Щоб позбутись домішок, «сиру» золу

розчиняють у 10%-й соляній кислоті і фільтрують. У фільтраті ви-

значають окремі елементи, які входять до складу золи.

Хід аналізу. Наважку комбікорму 2 – 3 г або 1 – 2 г розмеленого

повітряно-сухого корму (силосу, сінажу) вміщують у чистий порцеля-

новий тигель, попередньо прожарений у муфельній печі протягом 1 –

2 год при 200 °С. Зважуванням визначають масу тигля і корму.

Для більш повного і швидкого озолення проби в тиглі треба

укладати пухко, щоб кисень повітря легко проникав у їх нижні ша-

ри. Тиглі з наважками ставлять у холодну муфельну піч і поступово

підвищують температуру до 200

С. На початку озолення має відбу-

ватися повільно, що дає змогу запобігти втратам дрібних часточок

проби. Через 50 – 60 хв температуру в печі підвищують до 525 –

550 °С (темно-червоне прожарювання) і спалюють обвуглену масу

доти, поки зола не набуде світло-сірого кольору.

Інколи зола має червоно-бурий чи зеленуватий відтінок від на-

явності в ній оксидів заліза і марганцю. Для повного озолення тиглі

із золою охолоджують спочатку у вимкненій муфельній печі, а потім

в ексикаторі і зважують. Якщо у золі залишаються незгорілі обвуг-

лені часточки, тиглі охолоджують, додаючи в них кілька крапель

гарячої дистильованої води, а потім знову обережно прожарюють у

муфельній печі. До залишку в тиглі додають 1 – 2 см

3%-го розчину

водню пероксиду або кілька крапель концентрованої азотної кисло-

ти. Після такої обробки залишки вугілля швидко згоряють.

Масову частку сирої золи Х

(%) у повітряно-сухій речовині корму

обчислюють за формулою

100

⋅

де М — маса сирої золи, г; М

— маса корму, г.

Масову частку сирої золи Х

(%) у сухій речовині обчислюють за

формулою

100

⋅

−

де Х

— масова частка сирої золи у повітряно-сухому кормі, %; Х —

масова частка гігроскопічної вологи, %.

Остаточним результатом вважають середнє арифметичне ре-

зультатів двох паралельних визначень. Допустима розбіжність між

результатами паралельних визначень не повинна перевищувати

1,0 %.

239

Завдання

1. Вивчити нормування державними стандартами масової частки сирої золи

в кормах різних видів.

2. Ознайомитися з методиками визначення масової частки сирої золи.

3. Визначити масову частку сирої золи в запропонованому зразку кормів.

Обладнання, матеріали та реактиви: ваги аналітичні з похибкою зважу-

вання ±0,0005 г, піч муфельна лабораторна; плитка електрична, тиглі порцеля-

нові № 3, 4, ексикатор, сітка азбестова, кальцій хлористий безводний, кислота

азотна.

Заняття 9. Визначення масової частки легкорозчинних

вуглеводів у сінажі антроновим методом

Вуглеводи є основою харчування людини і тварини і надходять в

організм з продуктами рослинного походження, забезпечуючи його

енергією. За енергетичною цінністю вони поступаються перед жи-

рами, але легше засвоюються. Групу легкорозчинних вуглеводів

становлять цукри.

Хід аналізу. Наважку розмеленого повітряно-сухого корму ма-

сою 0,5 г вміщують у склянку місткістю 250 см

, заливають 60 см

попередньо нагрітої до 50 – 60

С дистильованої води. Склянку ста-

влять у мікроподрібнювач типу РТ-2, гомогенізують корм протягом

2 хв (за відсутності мікроподрібнювача розчин готують у мірних ко-

лбах місткістю 100 см

із тією ж кількістю гарячої води, вміст яких

струшують протягом 15 хв).

Після гомогенізації мішалку обмивають дистильованою водою у

ту саму склянку і розчин фільтрують через м’який фільтр у мірну

колбу місткістю 100 см

. Осад на фільтрі промивають невеликою

кількістю води. Після охолодження розчин доводять до мітки і рете-

льно перемішують. Отримують вихідний неосвітлений екстракт ву-

глеводів, який можна зберігати у холодильнику не більше доби.

Для освітлення витяжки беруть 10 см

вихідного розчину в колбу

місткістю 100 см

, додають по 2 см

30%-го розчину цинку сульфату і

15%-го розчину залізосинеродистого калію, доводять водою до мітки,

ретельно перемішують і фільтрують крізь паперовий фільтр, відки-

даючи перші порції фільтрату (аналізуючи корми із дуже невели-

ким вмістом вуглеводів, розчин освітлюють безпосередньо після го-

могенізації у колбах з вихідним розчином, не доводячи попередньо

до мітки). Освітлений розчин зберігають у холодильнику не більше

доби.

У дві серії пробірок з притертими пробками дозатором чи піпет-

кою з гумовим балончиком вливають по 10 см

антронового реакти-

ву. Потім в одну серію пробірок обережно по стінці додають по 2 см

освітленого розчину проби, а в другу — по 2 см

робочих розчинів

шкали з відповідним вмістом глюкози. Пробірки закупорюють проб-