Плющ М.Я. Граматика української мови. У 2 ч. Часть 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія

Подождите немного. Документ загружается.

множини, а й однини, пов язуючись з іменниками

однинної

форми).

Якщо числівники багато, небагато пов'язані з іменниками,

що позначають предмети, які підлягають кількісному обліку, то

вони керують іменниковою формою родового відмінка

множи-

ни і змінюються за відмінками. Пор.: багато листя і багато

листків; багато квасолі і багато квасолин; багатьох

листків і багатьох квасолин;

багатьом

листкам і бага-

тьом квасолинам.

Збірні

числівники означають кількість предметів у су-

купності, неподільній єдності

їх,

наприклад: двоє вікон, троє

дітей, четверо коней, п'ятеро саней.

У поєднанні з власне кількісними збірні числівники виража-

ють сукупність, неподільну єдність і в більших вимірах, на-

приклад: сорок п'ятеро, сто п'ятдесят троє телят.

Числівники двоє... п'ятеро мають паралельні суфіксальні

утворення двійко, трійко, четвірко і

п'ятірко,

містять відтінок

суб'єктивної оцінки — зменшеності, здрібнілості,

позитивного

ставлення тощо.

До збірних належать числівники обоє, обидва, обидві, які

також виражають кількість предметів як єдність, сукупність

(обидва лікарі, обидві дівчини, обоє

хлоп'ята).

Збірні числівники не мають роду і числа, при відмінюванні

тільки в називному і знахідному відмінках зберігають свої фор-

ми, виступаючи з керованим

іменником

одним членом речен-

ня — підметом чи додатком. У непрямих відмінках збірні чис-

лівники замінюються формами власне кількісних числівників

{двоє вікон, двох вікон, двом вікнам, двоє вікон, двома

вікнами, у двох вікнах).

У сполученні з

іменником

— назвою істоти — відбувається

заміна збірного числівника і в знахідному відмінку {зустрів

двох хлоп'ят, але побачив двоє дверей).

Зі збірними числівниками обидва, обидві іменники в на-

зивному відмінку множини вживають так само, як і з числів-

никами два, дві (обидва плуги, обидві книжки, але: обоє

очей).

Збірні числівники поєднуються: 1) з іменниками, що є назва-

ми осіб чоловічої статі (троє учнів, четверо коней, дванад-

цятеро зайців); 2) з іменниками середнього роду, що познача-

ють малих істот (двоє курчат, п'ятеро ведмежат, восьме-

191

ро

малят); 3) з іменниками середнього роду, що позначають

неживі предмети {двоє відер, четверо полотен, п'ятеро

імен);

4) з іменниками множинної форми, що позначають кон-

кретні предмети {троє воріт, четверо саней).

З іменниками, що позначають парні предмети, сполучаються

числівники збірні або власне кількісні з

іменником

пара: двоє

штанів і дві пари штанів.

Збірні числівники поширені в розмовній мові, художніх творах,

але майже не вживаються в діловому й науковому стилях.

Дробові

числівники позначають дробові величини або

кількість, що складається з певного числа одиниць, чи частин

одиниці, наприклад: одна третя року, дві п'ятих сировини,

три четвертих виробів.

Змішані дробові величини передаються сполученням власне

кількісних і дробових числівників: три і одна четверта кіло-

грама, одна і дві третіх доби.

Особливістю дробових числівників є те, що вони можуть

поєднуватися з іменниками, які не піддаються обліку. Інші

виміри рідин, маси тощо можуть бути виявлені в

кількісних

співвідношеннях цілого і його частин.

Ці

кількісні співвідно-

шення і виражаються за допомогою дробових числівників,

наприклад: дві третіх морської води, одна п'ята за-

пасів кам'яного вугілля, три четвертих земної атмо-

сфери.

Дробові числівники мають аналітичну будову: назва, що

визначає кількість частин, позначається власне кількісним

числівником (чисельник), а вказівка на загальний вимір —

порядковим (знаменник): одна третя, дві п'ятих, п'ять

сьомих.

Дробовий числівник, що виражає величини в частинах, у

мовленні зі словом «частина» не сполучається, воно тільки мис-

литься: одна восьма (частина), п'ять сьомих (частин).

Керований іменник, що позначає предмет виміру або оди-

ницю виміру {літр, кілограм, кілометр, година), стоїть у

формі родового відмінка однини

(якщо

виміру підлягає один

предмет чи якась сукупність, неподільна єдність) або множи-

ни (якщо вимірюється кілька однорідних предметів, а також

коли числівник керує іменником множинної форми), напри-

клад: дві п'ятих Землі (планети) і земель (посівних площ);

чотири дев'ятих урожаю і урожаїв (кількох років); три

192

четвертих кілометра, дві третіх Карпат, одна п'ята

саней.

Дробові числівники вживаються у

книжних

стилях

мови,

особливо в науковому та діловому. У розмовній мові, а також у

творах художньої літератури дробові величини можуть позна-

чатися

іменниками

з кількісно-предметним значенням трети-

на (= одна третя), чверть (= одна четверта), половина

(= одна друга). Ці слова мають граматичні ознаки, властиві

іменникам, вони змінюються за відмінками в однині і мно-

жині і мають граматичне значення роду, однак у сполученні з

числівниковими словами можуть виступати як числівники, на-

приклад: п'ять з половиною гектарів, дві з чвертю го-

дини.

Такі синонімічні заміни можливі і в науковому стилі, адже

основу одиниць виміру становлять сталі величини, наприклад:

година дорівнює 60 хвилинам, половина — ЗО хвилинам,

чверть —

хвилинам.

До дробових числівників належать також слова півтора, півто-

ри, півтораста. Числівник півтора поєднується з іменниками

чоловічого і середнього роду, півтори — з іменниками жіночого

роду (півтора року, півтора відра, півтори доби).

Ці числівники вживаються у розмовному мовленні, публіцис-

тичному і художньому

стилях

мови.

§ 77. Порядкові числівники

Порядкові числівники позначають порядок предметів при

лічбі й відповідають на питання

котрий?

котра?

кот-

ре?

котрі?

Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді,

числі

й відмінку і виступають у ролі означень

[перший

трактор,

десятий клас, сота аудиторія, двадцять друге завдан-

ня, перші промені).

Віднесення цих слів до числівників спирається на традицій-

ну класифікацію. Порядкові числівники семантично наближа-

ються до кількісних як слова, за допомогою яких передається

кількість, але в порядковому слідуванні предметів під час пере-

ліку, обліку

їх.

Порядкові числівники утворюються від кількісних і спо-

ріднені з ними. За граматичними ознаками вони близькі до

193

прикметників, що дає підставу мовознавцям розглядати

їх

як розряд порядкових прикметників. Однак такі самі грама-

тичні ознаки мають окремі розряди займенників (цей, ця, це,

ці, весь, вся, все, всі, котрий, котра, котре,

котрі),

які не

називають ознак предметів, а лише узагальнено вказують на

них.

Порядкові числівники позначають не сталі (статичні) озна-

ки предметів, що властиве прикметникам, а вказують на кількість

однорідних предметів при обліку

їх

відповідно до порядку сліду-

вання в підрахунках, наприклад: п'ять столів — перший,

другий, третій, четвертий і п'ятий стіл.

Аналіз граматичних ознак числівників показує, що рід мають

ті числівники, які пов'язані з

іменниками

у формі однини. Це

власне кількісні числівники один, одна, одно та всі порядкові.

Залишки родової належності мають числівники, основу яких ви-

ражає число два: дві, обидва, обидві та півтора, півтори

(з кореневою частиною

-втор-,

синонімічною до два).

Синтаксичні зв'язки числівників з іменниками також буду-

ються на протиставленні одного предмета багатьом: маємо уз-

годження форм числівника з іменником, що означає один пред-

мет, і підпорядкування іменникової форми числівникові у нази-

ванні більшої, ніж один предмет,

кількості.

Навіть при числівниках два, три, чотири вибір форми мно-

жини іменника мотивується

числівником.

§ 78. Групи числівників за будовою

За будовою й особливостями творення

числівники

поділя-

ються на три групи: прості, складні і складені.

Прості

числівники мають непохідну основу, що відпові-

дає кореню. До них належать: 1) назви чисел першого десятка

{один... десять), сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд і менш

уживані більйон, трильйон та нуль; 2) збірні числівники обоє,

двоє... десятеро; 3) неозначено-кількісні числівники кілька,

багато, декілька, небагато; 4) порядкові числівники, похідні

від простих кількісних (перший... десятий).

Складні

числівники мають похідну основу. Вони ви-

никли внаслідок зрощення колишніх складених числових назв

з певними фонетичними змінами. До них належать: 1) назви

чисел другого десятка (одинадцять... дев'ятнадцять); 2) на-

194

зви десятків (двадцять... дев'яносто, крім сорок); 3) назви

сотень (двісті... дев'ятсот); 4) збірні числівники обидва,

обидві; одинадцятеро... дев'ятнадцятеро, двадцятеро і

тридцятеро; 5) дробові числівники півтора, півтори, півто-

раста; 6) неозначено-кількісні числівники кільканадцять,

кількадесят, кількасот, стонадцять; 7) порядкові числівни-

ки, похідні від складних кількісних (одинадцятий... дев'ят-

надцятий, двадцятий, сотий, тисячний).

Складені

числівники є сполученням

кількох

числових

назв — простих (сто п'ять), складного і простого (двадцять

три) та інших поєднань (дві тисячі сімсот

п'ятдесят

дев'ять;

три мільйони

п'ятсот

шість тисяч сто сімдесят чотири;

п'ят-

десят двоє; тисяча дев'ятсот сімдесят другий (рік).

До складених числівників належать також дробові (одна

п'ята, три восьмих, дві цілих і одна друга).

Відмінювання числівників

§ 79. Відмінкові парадигми кількісних

і порядкових

числівників

Числівники характеризуються великою системою відмінко-

вих парадигм. Кількісні числівники змінюються за відмінками, а

порядкові — за відмінками, родами й числами.

У системі кількісних числівників можна виділити групу

слів,

які мають особливі форми тільки називного — знахідного від-

мінків, а

інших

форм не утворюють. Це збірні та окремі дро-

бові числівники (півтора, півтори, півтораста). В

інших

відмінках ці числівники не змінюються. На систему відмінювання

власне кількісних числівників переходять усі збірні

числівни-

ки, крім обоє.

Власне кількісні, дробові та деякі неозначено-кількісні числів-

ники (кільканадцять, стонадцять, кількадесят, кількасот)

виступають у формах усіх відмінків. Можна виділити такі типи

відмінювання числівників:

1. Числівники один, одна, одно (одне) відмінюються, як за-

йменники той, та, те. У непрямих відмінках

їх

закінчення

збігаються із закінченнями прикметників твердої групи (крім

родового й орудного відмінків жіночого роду):

195

Однина Множина

Н. один, одно (одне) одна одні

Р. одного однієї (одної) одних

Д. одному одній одним

3. як Н. або Р. одну як Н. або Р.

одно (одне)

О. одним однією (одною) одними

М. (на) одному (на) одній (на) одних

і (на) однім

2. Числівники два, три, чотири у непрямих відмін-

ках (крім знахідного й орудного) мають однакові закінчення:

Н. два, дві три чотири

Р. двох трьох чотирьох

Д. двом трьом чотирьом

3. як Н. або Р. як Н. або Р. як Н. або Р.

О. двома трьома чотирма

М. (на) двох (на) трьох (на) чотирьох

3. Числівники від п'яти до тридцяти, а також від п'ятде-

сяти до вісімдесяти та кільканадцять, стонадцять, кілька-

десят становлять один тип відмінювання. У складних числів-

никах змінюється тільки друга частина:

Н. п'ять

Р. п'яти і

п'ятьох

Д. п'яти і

п'ятьом

3. п'ять і

п'ятьох

О. п'ятьма і

п'ятьома

М. (на) п'яти і

п'ятьох

Н. вісімдесят

Р. вісімдесяти і вісімдесятьох

Д. вісімдесяти і вісімдесятьом

3. вісімдесят і вісімдесятьох

О. вісімдесятьма і вісімдесятьома

М. (на) вісімдесяти і (на) вісімдесятьох

196

СІЛ

селім і

сіжол:

сежы і

СІЛОЛ

сш

сімох

сьома і

сшсша

(на) селім і

сшох

одинадцять

одинадцяти і

одинадцятьох

одинадцяти і

одинадцятьом

одинадцять і

одинадцятьох

одинадцятьма і

одинадцятьома

(на) одинадцяти і

одинадцятьох

4. Числівники сорок, дев'яносто, сто у непрямих відмінках

мають флексію

-а:

н.

р.

д.

м.

сорок

сорока

як Н. або Р.

сорока

(на) сорока

дев'яносто

дев'яноста

як Н. або Р.

дев'яноста

(на) дев'яноста

сто

ста

як Н.

ста

(на)

або Р.

ста

5. Складні назви сотень двісті, триста... дев'ятсот зміню-

ються в обох частинах:

Н. двісті чотириста вісімсот

Р. двохсот чотирьохсот восьмисот

Д. двомстам чотирьомстам восьмистам

3. як Н. або Р. як Н. або Р. як Н. або Р.

О. двомастами чотирмастами вісьмастами

і вісьмомастами

М. (на) двохстах (на) чотирьохстах (на) восьмистах

6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюють-

ся як

іменники

в однині: тисяча — за системою відмінювання

іменників І відміни мішаної групи; мільйон, мільярд — як

іменники

II відміни твердої групи; нуль — як іменники II

відміни

м'якої групи.

7. Дробові числівники відмінюються в обох частинах: чи-

сельникове слово змінюється як кількісний числівник, а зна-

менникове — як порядковий: одна друга, одної другої, одній

другій, одну другу, однією

[одною)

другою, (на) одній другій;

три п'ятих, трьох п'ятих, трьом п'ятим, три п'ятих,

трьома п'ятими, (на) трьох п'ятих. Керований іменник при

цьому не змінюється: дві третіх гектара, двом третім гек-

тара, двох третіх гектара, дві третіх гектара, двома

третіми гектара, (на) двох третіх гектара.

8. З усіх збірних числівників повну систему

відмінкових

форм має слово обоє, що змінюється як числівник два: обоє,

обох, обом, обох і обоє, обома, (на) обох.

За цим зразком відмінюються неозначено-кількісні числів-

ники кілька, декілька і багато, небагато, якщо вони поєдну-

ються з іменниками, які означають конкретні предмети, що підля-

197

н.

д.

м.

третій

третього

третьому

як Н. або Р.

третім

(на) третьому

гають обліку: багато днів, багатьох днів, багатьом дням,

багато днів, багатьма днями, (по) багатьох днях.

У складених кількісних числівниках відмінюється кожне сло-

во: сто п'ятдесят вісім, ста п'ятдесяти восьми (вісьмох),

ста п'ятдесяти восьми (вісьмом) та ін.

Порядкові числівники змінюються за відмінками, родами і

числами. Числівник третій відмінюється як прикметник м'якої

групи, всі інші порядкові числівники — як прикметники твер-

дої групи. У складених порядкових числівниках відмінюється

тільки останнє слово.

двісті п'ятдесят сьомий

двісті п'ятдесят сьомого

двісті п'ятдесят сьомому

як Н. або Р.

двісті п'ятдесят сьомим

(на) двісті п'ятдесят сьомому

У назвах дати

іменник

при числівнику вживається в ро-

довому відмінку: сьомого січня, перед двадцять другим лю-

того.

Список рекомендованої літератури

Основна:

Арполенко

Г. П.,

Городенська

К. Г.,

Щербатюк

Г. X. Числівник україн-

ської мови. — К., 1980.

Івченко

М. П. Числівники української мови. — К., 1955.

Лукінова

Т. Б. Числівник в слов'янських мовах. — К., 2000.

Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І. К. Бі-

лодіда. — К., 1969.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. — К.,

2002.

Додаткова:

Баранник

Д. X. Поняттєва категорія порядковості (до питання про вклю-

чення в категоріальну систему мовних явищ) // Мовознавство. —

1992. — № 5. — С 17—19.

Бодуен де Куртенэ И. А.

Количественность

в языковом мышлении //

Избр.

тр. по общему языкознанию. — М., 1963. — Т. II.—

С. 311—324.

Жаботинская

С. А. Когнитивные и номинативные аспекты класса чис-

лительных (на материале современного английского языка). — М.,

1992.

198

Категория количества в современных европейских языках / Отв. ред.

В. В. Акуленко. — К., 1990.

Леви-Брюль

Л. Первобытное мышление. — М., 1930.

Мізіна

К. М. Збірні числівники в українській мові // Наук. зап. Запоріз.

держ. пед. ін-ту. Філол.

зб.,

1957. — Т. 4. — С. 226—240.

Супрун А. Е. Славянские числительные: Становление числительных как

особой части речи. — Минск, 1969.

Швачко С. А. Языковые средства выражения количества в современном

английском, русском и украинском языках. — К., 1981.

ЗАЙМЕННИК

§ 80. Загальна характеристика займенника

як частини мови

Займенниками називаються слова, що вказу-

ють на предмети, ознаки або кількості, не називаючи

їх.

Традиційно в описових граматиках виділення займенників

як окремої частини мови ґрунтується на лексико-семантичних

ознаках. Виконувану займенниками функцію називають

вка-

зівною,

або дейктичною

(гр.

deixis

— вказівка).

Власне займенниковий дейксис виражає ситуаційно-вказівну і

контекстно-вказівну функції. Перша полягає у відсиланні до учас-

ників конкретного акту мовлення. Наприклад: Л у к а ш. —

Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така?

Мавка.

—

Я — Мавка лісова (Л. У.).

У конкретній ситуації мовлення я і ти вказують на мовця й

адресата. Займенник хто вказує на особу через запитання про

найзагальніші сутнісні ознаки

її.

Друга функція полягає в тому, що займенники здатні висту-

пати субститутами

іменних

слів. Цю замішувально-вказівну

функцію називають ще

анафоричною.

Наприклад: Ви-

соку Чигиринську гору люди назвали Богдановою. Вона

стоїть посередині Чигирина (Нар. тв.); Озеречками цвітуть

айстри попід вікнами. Удосвіта на них збирається холод-

на роса (Гуц.).

Відповідно до виконуваних функцій займенники розподіля-

ють на два типи: дейктичні та

анафоричні.

Дейктичні займенники містять вказівку відсилання до

учасників ситуації {я, ти, ми, ви, мій, твій, наш, ваш,

їхній),

анафоричні — до вже згадуваного об'єкта або

199

того, який буде названо пізніше (він, вона, воно, вони, себе,

цей, той, такий та

ін.).

Окремі дослідники виділяють третій

функціональний тип — кванторні займенники, до яких

відносять неозначені (хтось, щось, хто-небудь, що-небудь,

який-небудь та

ін.),

заперечні (ніхто, ніщо), питальні (хто,

що, чий, скільки) та

інші

з універсально-узагальнювальним

значенням.

У лінгвістичній інтерпретації О. О. Шахматова займенники

функціонально поділяються на означені і неозна-

чені

як засоби вираження референції субстанції —

істот

предметів:

відомого/невідомого,

визначеного/невизначеного, зга-

дуваного/уточненого

тощо.

«Займенниковість» як семантична ознака, що ґрунтується на

спільній дейктичній функції, досить строкато реалізується в

лексико-семантичних групах цього класу слів. Своєрідність її

виявляється і в граматичних ознаках кожної групи.

§ 81. Розряди займенників

за значенням

За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:

особові, особово-вказівні, зворотний, присвійні, вказівні, означаль-

ні, питально-відносні, заперечні та неозначені.

1. До особових належать займенники я, ми

(1-ша

особа), ти, ви (2-га особа).

Займенники я, ми вказують на особу мовця, ти, ви —- на

особу співрозмовника або адресата мовлення. Займенники 1-ї

і 2-ї осіб становлять центр функціональної категорії персональ-

ності: вони вказують тільки на людей, наприклад: Надходить

пароплав. Зигзагами хисткими Огні відбилися у чорній гли-

бині. Я знову вгадую: приїдеш ти чи ні? — /марно людську

тьму прорізую очима (Рил.).

Співвіднесення займенників 1-ї і 2-ї особи з

іменниками

—

назвами неосіб можливе лише за умови

їх

персоніфікації, на-

приклад: Хоч як звели тебе гермокопіди І несмак архітек-

торів-нездар, І всюди прослід залишив пожар, — Ти [Київ]

все стоїш, веселий, ясновидий. І недаремно вихваляють гіди

Красу твою, твій найдорожчий дар (Зер.).

2. До особово-вказівних належать займенники

він, вона воно, вони.

Ці

займенники вказують: 1) на особу,

200