Плющ М.Я. Граматика української мови. У 2 ч. Часть 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія

Подождите немного. Документ загружается.

Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. — М., 1985. — Т. 4,

вып.

Скаб М. С. Граматика апеляції в українській мові. — Чернівці, 2002.

Тимченко Є. К. Номінатив і датив в українській мові. — К., 1925.

Тимченко Є. К. Локатив і

інструменталь

в українській мові. — К.,

1926.

Топоров В. Н. Локатив в славянских языках. — М., 1961.

Шахматов А. А. Синтаксис русского языка. — 2-е изд. — Л., 1941.

ПРИКМЕТНИК

§ 69. Значення прикметника,

його граматичні ознаки

Прикметник — це частина мови, що виражає

постійну (статичну) ознаку предмета, граматично вияв-

лену в категоріях роду, числа і відмінка.

Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпо-

середньо {зелений овес, глибока річка, свіже молоко) або

через відношення до інших предметів (морський вітер,

кімнатна рослина, гречане борошно) та через відношення

до особи чи

істоти

{Трохимів син, материна хустка, вовче

око). Вступаючи в синтаксичний зв'язок з іменником, при-

кметник погоджує (узгоджує) свою форму з ним у роді,

числі

відмінку. На відміну від іменників, форми роду, числа і відмінка

прикметників не є самостійними, вони залежні від форм роду,

числа й відмінка іменників. Частина прикметників може мати

семантично вмотивовану категорію ступеня вияву ознаки,

що

знаходить граматичне вираження у формах ступенів порівнян-

ня (синій — синіший — найсиніший, тонкий — тонший —

найтонший).

Прикметники виступають у реченні в ролі узгодженого

означення, наприклад: Перлове небо прибрало землю у сірі

тони (Коц.).

Приєднуючись за допомогою зв'язки до підмета, прикметник

може виступати в ролі іменної частини складеного присудка,

наприклад: Гори були прозорі й легкі в ці останні дні яс-

ного гірського літа (Гонч.).

171

§ 70. Розряди прикметників за значенням

За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосеред-

ньо або через відношення його до іншого предмета чи особи

прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні і присвійні.

Є також деякі проміжні групи: відносно-якісні, присвійно-відносні,

присвійно-якісні.

Якісні прикметники

Якісні прикметники виражають ознаки предметів безпосе-

редньо своїм лексичним значенням: жовтий цвіт, бадьора

пісня, гіркий перець, хоробрий воїн, далека путь, глухий

тупіт, приємний вигляд.

Нині якісні прикметники сприймаються як непохідні слова,

хоч у минулому вони були пов'язані з назвами предметів, а

отже, виражали ознаку відносну — через предмет. Так, корінь

слова білий

(бЪ-л-ъ)

у давнину означав «світло, прозорість», а

прикметник пишний походить від іменника пыхъ зі значен-

ням «дихання, пихкання».

Безпосередньо виявлені ознаки предмета сприймаються орга-

нами чуття людини. В сучасній

українській

літературній мові

якісні прикметники утворюють тематичні групи, виражаючи:

1) ознаки кольору, розміру, ваги і зовнішніх особливостей

предмета, що сприймаються органом зору: чорний, ясний, ве-

ликий, широкий, важкий, косий, круглий;

2) ознаки предметів за смаковими якостями і властивостя-

ми, що сприймаються органом смаку: кислий, гіркий, смачний

та

ін.;

3) ознаки предметів за фізичними властивостями, що спри-

ймаються органами дотику, слуху, нюху: холодний, теплий,

твердий, дзвінкий, пахучий;

4) фізичні якості людини та інших істот: здоровий, худий,

меткий, сліпий, лисий, стрункий;

5) психічні властивості, особливості характеру та

інші

озна-

ки людини: сердитий, лагідний, сумний, добрий, розумний,

рішучий, настирливий, тихий.

Якісні прикметники мають лексико-граматичні особливості,

що відрізняють

їх

від інших розрядів.

1. Найістотнішою граматичною ознакою якісних прикмет-

ників є

їх

здатність творити форми ступенів порівняння. Якісні

172

прикметники передають ознаки, які в різних предметах вияв-

ляються неоднаковою мірою. Вияв інтенсивності ознаки вира-

жається в якісних прикметниках граматичними формами ви-

щого й найвищого ступенів порівняння і лексико-словотворчи-

ми засобами: у похідних прикметниках із суфіксами емоційної

оцінки (білий — біленький, білісінький, білуватий; кислий —

кислуватий, кисленький, кислющий).

Інтенсивність ознаки може виражатися синтаксично —

приєднанням до якісного прикметника кількісно-означаль-

ного прислівника, наприклад: трохи ледачий, недостат-

ньо рухливий, дуже радий, надзвичайно вдалий, надто

гордий.

2. Характерною властивістю якісних прикметників є також

здатність

їх

вступати в антонімічні відношення

{веселий

—

сумний, гарячий — холодний, гострий — тупий, багатий —

бідний).

3. Від якісних прикметників можна творити іменники з аб-

страктним значенням {сміливий — сміливість, злий — злість,

добрий — доброта, синій — синява, широкий — широчінь), а

також якісно-означальні прислівники із суфіксом -о чи

-є

{со-

лодкий — солодко, кмітливий — кмітливо, гарячий — гаря-

че, терплячий — терпляче).

4. Невелика група якісних прикметників може мати корот-

ку форму, наприклад: зелений — зелен, ясний — ясен, вартий —

варт, дрібний — дрібен, радий — рад, повний — повен, пев-

ний — певен.

Однак деякі прикметники можуть не мати всіх цих особли-

востей. Так, не всі якісні прикметники можуть творити ступені

порівняння (наприклад: мертвий, німий); від частини якісних

прикметників не утворюються іменники з абстрактним зна-

ченням (зубатий, бурий, карий та ін.); тільки деякі якісні

прикметники мають коротку форму.

Відносні і присвійні прикметники не мають жодної з назва-

них властивостей, оскільки вони виражають ознаки предметів

опосередковано через інші предмети.

Відносні прикметники

Відносні прикметники позначають ознаку предмета не без-

посередньо, а через відношення до іншого предмета, явища,

дії.

173

Вираження ознаки через предмет, явище або дію чи обстави-

ну — типовий показник синтаксичних відношень: квіти з

паперу, каша з молоком, екзамен при вступі (до учили-

ща), сон уночі. Прикметник, твірною основою якого є імен-

ник, що позначає предмет або узагальнену дію, виражає ознаку,

логічно співвідносну з семантикою синтаксичного словосполу-

чення: паперові квіти, молочна каша, вступний екзамен,

нічний

сон.

Відносні прикметники мають похідні основи і творяться пе-

реважно від іменників за допомогою закріплених за цим роз-

рядом слів суфіксів або префіксально-суфіксальним спосо-

бом чи основоскладанням.

Морфологічні ознаки відносних прикметників не збігають-

ся з ознаками якісних прикметників. Відносні прикметники

змінюються за родами, числами і відмінками, але не творять

ступенів порівняння. Від відносних прикметників не творять-

ся похідні слова із суфіксами суб'єктивної оцінки, а також

імен-

ники абстрактного значення і прислівники на -о,

-є.

За значенням відносні прикметники поділяються на тема-

тичні групи, з-поміж яких найбільші такі:

1) назви ознак предметів за матеріалом: кам'яна статуя,

глиняний посуд,

дерев'яне

ліжко, солом'яна стріха, сит-

цева сорочка, конопляне полотно, чавунне ядро;

2) назви ознак за відношенням до різних вимірів пред-

метів: годинний відпочинок, кілометрова відстань,

літрова пляшка, десятипроцентний розчин, повторне

завдання, кількаразове нагадування, двокілограмова

вага;

3) назви ознак предметів за призначенням, функціями та

іншими

особливостями: читальний зал, виховна година,

спусковий механізм, копіювальний папір, сталепрокат-

ний цех, звітна доповідь;

4) назви ознак предметів за належністю

їх

до установи, орга-

нізації тощо: шкільне подвір'я, колективний сад, завод-

ська площа, інститутський зал;

5) назви ознак предметів за просторовими відношеннями до

інших предметів: приміська зона, польова бригада, заріч-

ний лиман, навколоземний простір, прикордонний пост,

північний край та ін.

174

Відносно-якісні прикметники

Відносні прикметники можуть переходити до розряду

якіс-

них. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть ли-

шатися в розряді відносних, а на основі переносних значень

створюються поступово якісні прикметники, що на сучасному

етапі ще сприймаються як похідні.

Так, назви ознак предметів за різними відношеннями на зра-

зок

вишневий

(сік), буряковий (корінь), бузковий (кущ),

малиновий (напій) можуть уживатися і як назви кольорів, що

сприймаються безпосередньо: вишнева хустка, волошкові

очі, бузковий відтінок, малинове пальто.

Ці назви кольорів уже сприймаються як якісні прикметни-

ки. Відносні прикметники, що виражають ознаки предметів за

матеріалом та іншими відношеннями, в контексті можуть та-

кож набувати ознак якісних прикметників. Пор.: срібна лож-

ка і срібна голова (сива); дерев'яний стіл і дерев'яний

язик (нерухомий, отерплий); батьківські збори і батьків-

ське ставлення (чуйне); кришталева ваза і кришталева

совість (особливо чиста).

Деякі відносно-якісні прикметники, в яких процес семан-

тичних перетворень завершився, мають ознаки якісних. Так,

прикметники творчий, картинний, діловий, мирний можуть

утворювати форми вищого й найвищого ступенів порівняння і

синтаксично означатися кількісними словами: більш творчий,

найбільш творчий, менш діловий, найменш діловий, за-

надто картинний, дуже мирний.

Такі прикметники можуть ставати твірними основами імен-

ників з абстрактним значенням (творчість, картинність)

або прислівників (творчо, картинно, мирно) і вступати в

антонімічні та синонімічні відношення з якісними прикмет-

никами.

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники виражають належність предмета

певній людині або (рідше) тварині: батькова хата, Андріїв

брат,

Оксанин

зошит, директорів наказ, лисяча голова.

Значення присвійних прикметників однотипні, всі вони ви-

ражають індивідуальну належність предмета людині або тва-

рині. Лише у випадку уособлення неживих предметів вжива-

175

ються прикметники з присвійним значенням, похідні від назв

неістот, наприклад: А місяців батько {його сонцем звуть)

саме люльку закурив (Тич.).

Присвійні прикметники мають свої словотворчі

типи

своєрідні граматичні ознаки. Твірними основами присвійних

прикметників виступають лише іменникові і тільки назви істот

(за рідкісними винятками у разі уособлення неживих пред-

метів). Присвійні прикметники творяться: а) від назв людей

за допомогою суфіксів -ів

(-їв),

-ин

(-їн):

Петрів, Василів,

товаришів, Сергіїв, сестрин, Миколин,

Маріїн;

б) від назв

тварин за допомогою суфіксів -ач-(ий), -яч-(ий), -ин-(ий),

-їн-(ий): курячий, орлиний, солов'їний.

У поодиноких прикметниках, похідних від назв тварин, ви-

ступають суфікси -ів, -ин: соловейків, зозулин. Деякі присвійні

прикметники мають нульовий суфікс, наприклад: вовчий, ове-

чий.

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному

й знахідному відмінках мають коротку форму (ковалів, Іванів,

материн, Софіїн, доччин), а прикметники, похідні від назв тва-

рин, мають повну форму (гусячий, качиний, собачий).

Якщо прикметник виражає належність предмета не одній

тварині, а позначає загальну родову віднесеність чи влас-

тивість тієї або

іншої

тварини, то він входить до розряду при-

свійно-відносних або присвійно-якісних прикметників. Пор.:

ведмежа голова, орлиний клюв (присвійні прикметники);

ведмежа шуба, собача зграя, орлине

пір'я

(відносні); вед-

межа послуга, собачий холод, орлиний зір (якісні при-

кметники).

Не виражають значення присвійності й прикметники, що

входять до складу фразеологічних словосполучень і терміноло-

гічних назв, наприклад: ахіллесова п'ята, гордіїв вузол,

дамоклів меч, адамове яблуко, торрічеллієва пустота,

петрові

батоги (бот.), воловий язик (діал., назва квітів). Не

мають присвійного значення і прикметники, що стали геогра-

фічними назвами або прізвищами, наприклад: Київ, Харків,

Шевченкове,

Павлів, Янів, Ковалишин.

Присвійні прикметники вживаються в усно-розмовному

стилі,

в мові художньої літератури і фольклору. В

інших

стилях ук-

раїнської мови присвійні прикметники вживаються рідко. Зна-

чення

індивідуальної

віднесеності особі в науковому, публіцис-

176

тичному та

інших

стилях мови найчастіше передається формами

родового відмінка іменника: твори Франка, музика Лисенка,

світогляд письменника, слово вчителя, заява Ігнатенка,

наказ директора.

Присвійні прикметники, утворені від назв тварин, порівняно

рідко вживаються навіть у розмовному та в художньому сти-

лях

мови.

Присвійно-відносні

та

присвійно-якісні

прикметники

В українській мові виділяються проміжні групи прикметників,

що поєднують присвійне і відносне значення або виступають у

значенні безпосередньо виявленої зовнішньої характеристики

предмета.

Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей,

зрідка від назв тварин за допомогою суфікса -ськ-. Приєдную-

чись до суфікса твірної прикметникової основи, суфікс

-ськ-

{-цьк-) виступає частиною складного суфікса -івськ- або

-инськ-,

наприклад: адмірал — адміральський, козак — ко-

зацький, батько — батьківський, учень — учнівський, мати —

материнський, Малишко — Малишківський.

Від назв тварин творяться присвійно-відносні прикметники тими

самими суфіксами, що й присвійні: -ач- (-яч-), -ин-

(-ЇН-),

зрідка

-ов-

або нульовим (телячий, конячий, журавлиний, качи-

ний, зміїний, воловий, овечий, орлій).

На відміну від присвійних прикметників, що виражають на-

лежність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні при-

кметники вказують на вищий ступінь узагальнення, наприклад:

Шевченківські місця (місцевість, де народився, жив і навчав-

ся Т. Г. Шевченко); дівчачий гурт, дівочий хоровод; орли-

на сім'я, журавлиний ключ, звіряче потомство.

До присвійних прикметників ставляться питання

чий?

чия?

чиє?

чи

ї?, присвійно-відносні прикметники в основ-

ному відповідають на питання

який?

яка?

яке?

які?:

дівочі уста (ч и ї?), дівочий хоровод

(яки

й?); дідова

хата (ч и я?), дідівська хата (ч и я?,

як

а?), дідівська

спадщина (я к а?); ластівчине крило (ч и є?),

ластів'яче

гніздо (я к

є?),

ластів'яче

шугання (я к е?).

Втрачаючи семантичний відтінок присвійності, присвійно-

відносні прикметники цілком входять до розряду

відносних,

177

наприклад: учительська конференція, батьківський комі-

тет, риб'ячий жир,

коров'яче

молоко, кролячий пух, со-

болиний

комір.

Усі присвійно-відносні прикметники виступають

тільки

повній формі.

Присвійно-відносні прикметники можуть поступово набувати

значення якісних. Таке переосмислення можливе на основі пере-

носних значень слова. Такі прикметники виділяються в окрему

групу присвійно-якісних, наприклад: материнська ласка, дружній

потиск руки, дідівські закони, звірячий погляд, вовчий апе-

тит, заяча душа, воляча сила, осляча

{ослина)

впертість.

З таким самим значенням виступають прикметники в стій-

ких фразеологічних сполученнях: діло теляче, лебедина

пісня, охрімова свита, куряча сліпота, езопівська мова,

мамина доня, прометеївський вогонь.

Присвійно-відносні прикметники, переходячи в розряд

якіс-

них, набувають деяких властивих

їм

граматичних ознак. Деякі

з них набувають здатності сполучатися з кількісно-означаль-

ними прислівниками, наприклад: майже звірячий погляд,

винятково дружня розмова, надто осляча {ослина)

впертість. Від цих прикметників творяться означальні при-

слівники суфіксально-префіксальним способом: по-батьків-

ському

{по-батьківськи),

по-материнському {по-материн-

ськи), по-дідівському, по-звірячому, по-собачому, по-качи-

ному, no-волячому, по-ведмежому, по-телячому.

Проміжні групи прикметників є наслідком незавершеності

становлення нових семантичних відтінків на основі перенос-

них значень слова. Розподіл прикметників і віднесеність

їх

до

певних семантико-граматичних розрядів може здійснюватися

на рівні основних значень. А в контекстуальних умовах вияв-

ляються різні випадки переходу прикметників з одного семан-

тико-граматичного розряду в

інший.

§ 71. Ступені порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники можуть характеризувати якість предме-

та безвідносно до

інших

предметів і в порівняльних зв'язках

щодо

інтенсивності

вияву ознаки. Для вираження ступеня ви-

яву ознаки вживаються дві форми прикметника: вищого і най-

вищого ступенів порівняння.

178

Вищий ступінь порівняння

Вищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з по-

рівнюваних предметів якість виражена більшою або меншою

мірою, ніж у іншому (інших), наприклад: Колодязі доводилось

копати на двадцять метрів і глибші (Ян.).

Якщо прикметник виступає в ролі іменної частини складе-

ного присудка, то форма вищого ступеня може виражати те,

що властиву предметові ознаку виявлено більшою або мен-

шою мірою в ньому самому у зіставленні за часовою пер-

спективою, наприклад: Ольга була вища, ніж я собі уявляв.

Вона була худіша, ніж я пам'ятав. Вона стала наче стар-

ша (См.).

Форми вищого ступеня бувають прості (синтетичні) і скла-

дені (аналітичні).

Проста

(синтетична)

форма вищого ступеня

утворюється приєднанням до кореня або основи прикметника

суфікса -ш- або -іш-, наприклад: дешевий — дешевший, моло-

дий — молодший, розумний — розумніший, ретельний —

ретельніший.

Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за

до-

помогою обох суфіксів, виступаючи у варіантних формах: ти-

хий — тихший і тихіший, грубий — грубший і грубіший,

здоровий — здоровший і здоровіший.

Варіантні форми ступеня порівняння переважно пов'язані з

різними семантичними відтінками прикметників. Так, слово

рідший означає і конкретні предмети, й абстрактні поняття

(рідші посіви, рідші випадки), а форма рідкіший виражає

особливості структури конкретних предметів {рідкіша

олія,

рідкіше полотно).

При утворенні форм вищого ступеня прикметників за

допо-

могою суфікса -ш- відбуваються зміни в основі слова: а) суфікси

основи прикметника -к-,

-ок-,

-ек- випадають: рідкий — рід-

ший, глибокий — глибший, далекий — дальший; б) кінцеві

приголосні основи г, ж перед суфіксом -ш- унаслідок асимі-

ляції і дисиміляції змінюються і разом із суфіксом утворюють

звукосполучення

[жн]

дорогий — дорог-ш-ий — дорожший —

дорожчий; дужий — дуж-ш-ий — дужчий; кінцевий приго-

лосний основи с унаслідок асимілятивно-дисимілятивних про-

цесів разом із суфіксом -ш- дає звукосполучення [шч], що

179

графічно передається буквою щ: високий — еис-ш-ий —

виш-

иіий

— вишчий — вищий

[вйшчиі].

Перед суфіксом -іш- ніяких змін в основі прикметника не

відбувається. Пор.: товстий — товщий і товстіший. Ок-

ремі прикметники утворюють форму вищого ступеня

від

осно-

ви

іншого

слова, наприклад: гарний — кращий, поганий —

гірший, малий — менший, великий — більший, добрий —

кращий і ліпший. Це суплетивні форми.

Складена

(аналітична)

форма вищого ступеня

утворюється за допомогою додавання до початкової форми слів

більш або менш: уважний — більш уважний; чуйний —

більш чуйний; розкішний — менш розкішний; яскравий —

менш яскравий.

Додавання здвоєних слів більш-менш нейтралізує значен-

ня ступеня порівняння, і прикметникова форма вживається зі

значенням неповноти, часткового вираження ознаки. Пор.: вда-

лий і більш-менш вдалий, знайомий і більш-менш знайо-

мий.

До форм вищого ступеня прикметників можуть приєднува-

тися слова багато, значно, набагато, куди (розм.), що вира-

жають посилення

інтенсивності

ознаки: багато ширший, знач-

но дорожчий, набагато дешевший, куди кращий.

За допомогою слова трохи виражається вказівка на незнач-

ний рівень ступеневого вияву ознаки: трохи нижчий, трохи

бадьоріший.

Різні семантичні відтінки інтенсивності ознаки прикметників

можуть виражатися і словотворчими засобами (пор.: старий —

старенький, старуватий, пристаркуватий — старезний)

та повторенням слів (старий-старий, рудий-рудий, теплий-

теплий).

Найвищий ступінь порівняння

Найвищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з

порівнюваних предметів ознака виражена найбільшою або най-

меншою мірою, наприклад: / найвища,

по-моєму,

краса — це

краса вірності (Гонч.).

Найвищий ступінь порівняння також має дві'форми: просту

(синтетичну) і складену (аналітичну).

Проста

(синтетична)

форма найвищого ступеня

утворюється додаванням до форми вищого ступеня префікса

180