Пепа Т.В., Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Управління фінансовою санацією підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

171

реорганізації та банкрутства окремих господарських суб'єктів. Приплив

інвестицій в регіон багато в чому полегшує прийняття рішень щодо пере-

профілювання, реструктуризації діючих виробничих одиниць. Відповід-

но, спрощуються дії практичній реалізації процедур банкрутства, скоро-

чується час на їх проведення.

Функціональні особливості підприємства-банкрута визначаються

його роллю та містом в структурі продуктивних сил, на ринках товарів

та послуг. Закон виділяє дві групи банкрутів з функціональними особли-

востями:

1) особливо небезпечні підприємства регіону;

2) місто утворюючі підприємства регіону.

Особливо небезпечними підприємствами згідно із законодавством про

фінансову санацію визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної,

атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галу-

зей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України,

припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів

щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, май-

ну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Містоутворюючими підприємствами згідно із законодавством про фі-

нансову санацію визнаються юридичні особи, кількість працівників яких

з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності

населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована

така юридична особа, а також підприємства, кількість працівників яких

перевищує п'ять тисяч осіб.

Особливостями фінансової санації цих підприємств виступають:

1) призначення учасником провадження в справі про банкрутство орга-

на місцевого самоврядування з наданням йому відповідних управлін-

ських функцій;

2) призначення учасником провадження в справі про банкрутство цен-

трального органу виконавчої влади, до компетенції якого відноситься

сфера діяльності боржника;

3) призначення учасниками провадження в справі про банкрутство ін-

ших державних органів, зокрема державного органу з питань надзви-

чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-

бильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного

середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання

надр;

4) спеціальний порядок прийняття рішення про санацію боржника з боку

господарського суду за відсутністю відповідного рішення комітету

кредиторів (за умови укладення договору поруки за зобов'язаннями

боржника між органом влади та кредиторами);

172

5) можливість внесення кандидатур керуючого санацією, інвестора з

боку органу місцевого самоврядування або центрального органу ви-

конавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника;

6) можливість продовження строку санації за клопотанням державно-

го органу управління згідно із заходами фінансового оздоровлення

(внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створен-

ня нових робочих місць та інші способи відновлення платоспромож-

ності боржника – особливо небезпечного підприємства) від одного до

десяті років;

7) можливість проведення розрахунків з усіма кредиторами до завер-

шення строку фінансової санації.

Окрім того, фінансова санація особливо небезпечного підприємства

має свої особливості, зокрема:

1) включення до плану фінансового оздоровлення заходів щодо підтри-

мання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання

заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спо-

рудам, навколишньому природному середовищу;

2) продаж майна боржника виключно у вигляді цілісного майнового

комплексу шляхом проведення конкурсу в порядку, встановленому

законодавством з питань приватизації та банкрутства підприємств, та

заборона продажу майна на аукціоні;

3) зміна черговості задоволення вимог кредиторів, а саме: в третю чергу

також задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи

по запобіганню заподіяння можливої шкоди життю та здоров'ю грома-

дян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Врахування цих особливостей змінює управлінські дії суб’єктів фі-

нансової санації, алгоритми впровадження управлінських рішень, схеми

узгодження волевиявлення суб’єктів.

11.2 Особливості управління фінансовою санацією по окремих

галузях господарства

Практика господарювання надає багато прикладів, коли галузеві осо-

бливості суб’єкта стають вирішальними у сценарії розвитку банкрутства.

Галузеві міністерства здійснюють управлінські функції убік підтримки

сталого розвитку усього комплексу підприємств, що входять до галузевої

структури. Але доцільність підтримки існує не завжди. Відсутність попи-

ту на продукцію, застаріли методи виробництва, низка конкурентоспро-

можність підштовхують процеси перетворень виробничої структури аж

до повної заміни виробництва та ліквідації суб’єкта господарювання.

Законодавство з фінансової санації обумовлює спеціальні вимоги

щодо санації підприємств лише за чотирма галузями:

1) сільське господарство;

173

2) страховий ринок;

3) фондовий ринок;

4) іпотечний ринок.

Під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні

особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво,

виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка

яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої)

ними сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти від-

сотків загальної суми виручки. З метою здійснення фінансової санації до

сільськогосподарських підприємств додають також рибні господарства,

риболовецькі колгоспи, виручка яких від реалізації вирощеної (виробле-

ної, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та

виловлених водних біологічних ресурсів складає не менше п'ятдесяти

відсотків загальної суми виручки.

Законодавство пропонує декілька особливостей здійснення фінансо-

вих заходів з оздоровлення банкрута чи його ліквідації:

- щодо придбання об'єктів нерухомості;

- стосовно передачі земельних ділянок сільськогосподарського при-

значення;

- врахування сезонності виробництва та природно - кліматичних

умов;

- корегування строку фінансової санації до моменту реалізації продук-

ції, а також в залежності від впливу інших несприятливих умов.

Такі підходи до управління фінансовою санацією сільськогоспо-

дарського підприємства спрямовані на покращення умов виробництва

сільськогосподарської продукції та рівня життя сільських мешканців.

Враховуються також перспективи розвитку продуктивних сил терито-

рій розташування сільськогосподарських підприємств, доцільність збе-

реження товарної спеціалізації регіонів та інші фактори територіальної

організації господарства.

При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз

фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен

здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського вироб-

ництва та його залежності від природнокліматичних умов, а також мож-

ливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть

бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення

відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про

санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом

кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування

відповідної територіальної громади. У разі якщо протягом строку санації

погіршилося фінансове становище сільськогосподарського підприємства

174

у зв'язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими

умовами, строк санації може бути продовжений на один рік.

Страховики – фінансові установі, які створені у формі акціонерних,

повних, командитних товариств або товариств с додатковою відповідаль-

ністю згідно з Законом України „Про господарські товариства” з ураху-

ванням особливостей, передбачених Законом „Про страхування”, а також

одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової ді-

яльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова

діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидента-

ми України. В окремих випадках, встановлених законодавством України,

страховиками визнаються державні організації, які створені і діють від-

повідно до Закону „Про страхування”.

Проведення фінансового оздоровлення підприємств цього сектору

фінансового ринку має певні особливості, зокрема:

1) при розгляді справи про банкрутство страховика учасником прова-

дження у справі про банкрутство визнається державний орган у спра-

вах нагляду за страховою діяльністю – Державна комісія з регулю-

вання ринків фінансових послуг;

2) продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового комплек-

су здійснюється в процедурі санації за правилами, встановленими

статтею 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом»;

3) при здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс

страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на

себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування,

за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика

банкрутом;

4) покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тіль-

ки страховик;

5) у разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у процеду-

рі санації до покупця переходять всі права та обов'язки за договорами

страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий

випадок не настав;

6) у разі визнання господарським судом страховика банкрутом і від-

криття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені

таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати

прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком прода-

жу його майна як цілісного майнового комплексу. При цьому страху-

вальники за договорами страхування, дії яких припиняються, мають

право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхо-

вої премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений

175

договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв дого-

вір страхування, якщо інше не передбачено законодавством;

7) страхувальники за договорами страхування, за якими страховий ви-

падок настав до дня прийняття господарським судом постанови про

визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процеду-

ри, мають право вимагати виплати страхової суми.

У разі визнання господарським судом страховика банкрутом та від-

криття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів четвертої черги під-

лягають задоволенню у такому порядку:

в першу чергу - вимоги кредиторів за договорами обов'язкового осо-

бистого страхування;

в другу чергу - вимоги кредиторів за іншими договорами обов'язкового

страхування;

в третю чергу - вимоги інших кредиторів-страхувальників, у тому

числі вимоги, передбачені частиною сьомою цієї статті;

в четверту чергу - вимоги інших кредиторів.

Суб’єкти відносин фінансової санації підприємства – страховика

враховують також інші особливості фінансового ринку та обігу фінансо-

вих активів з метою попередження негативних фінансових наслідків від

здійснення санаційної процедури, зокрема, стрімкого охоплення інших

суб’єктів страхового ринку фінансовою кризою.

До професійної діяльності на фондовому ринку відноситься діяльність

юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщен-

ня та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління

активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установле-

ним до такої діяльності законодавством і Законом „Про цінні папери та

фондовий ринок”.

Клієнт на фондовому ринку - інвестор на ринку цінних паперів, що

уклав відповідну угоду з професійним учасником ринку цінних паперів,

який визнається боржником або банкрутом.

Особливостями банкрутства та проведення фінансової санації про-

фесійних учасників ринку цінних паперів законодавство визначає на-

ступне:

1) при розгляді справ про банкрутство організації або громадянина

- суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійними учасни-

ками ринку цінних паперів, учасником провадження у справі про

банкрутство визнається державний орган з питань регулювання рин-

ку цінних паперів – Державна комісія з цінних паперів та фондового

ринку;

2) особливості процедури банкрутства професійних учасників ринку

цінних паперів, а також заходи щодо захисту прав та інтересів клієн-

тів, можуть бути передбачені спеціальними законами;

176

3) порядок запобігання банкрутству та проведення досудових процедур

відновлення платоспроможності професійних учасників ринку цін-

них паперів встановлюється нормативно-правовими актами Украї-

ни;

4) розпорядник майна професійного учасника ринку цінних паперів по-

винен мати ліцензію арбітражного керуючого, а також ліцензію, що

видається державним органом з питань регулювання ринку цінних

паперів;

5) обмеження на здійснення угод професійним учасником ринку цінних

паперів, щодо якого порушено справу про банкрутство, не поширю-

ються на угоди з цінними паперами його клієнтів, що здійснюються

за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після порушення про-

вадження у справі про банкрутство;

6) розпорядник майна зобов'язаний у десятиденний строк з дня його

призначення направити клієнтам, які передали боржнику - профе-

сійному учаснику ринку цінних паперів в управління належні їм цін-

ні папери, повідомлення про порушення провадження у справі про

банкрутство та призначення розпорядника майна. В повідомленні

зазначаються реквізити ліцензії розпорядника майна, вид і реквізити

ліцензії, виданої розпоряднику майна державним органом з питань

регулювання ринку цінних паперів, а також пропонується дати роз-

порядження щодо дій, які необхідно вчинити з цінними паперами,

що належать інвестору на ринку цінних паперів, які знаходяться в

управлінні професійного учасника ринку цінних паперів, що є борж-

ником.

7) цінні папери та інше майно клієнтів, які передані в управління про-

фесійному учаснику ринку цінних паперів і не перебувають у його

власності, не включаються до складу ліквідаційної маси;

8) з дня введення господарським судом процедури санації боржника

чи визнання професійного учасника ринку цінних паперів банкрутом

і відкриття ліквідаційної процедури цінні папери клієнтів підлягають

поверненню клієнту, якщо інше не передбачено угодою керуючого са-

нацією або ліквідатора з клієнтом;

9) якщо вимоги клієнтів щодо повернення належних їм цінних папе-

рів на пред'явника одного виду (одного емітента, однієї категорії,

одного типу, однієї серії) перевищують кількість зазначених цінних

паперів, які знаходяться у розпорядженні професійного учасника

ринку цінних паперів, повернення зазначених цінних паперів клієн-

там здійснюється пропорційно вимогам клієнтів. Вимоги клієнтів у

незадоволеній їх частині визнаються грошовими зобов'язаннями і

задовольняються в порядку, передбаченому статтею 31 Закону «Про

177

відновлення платоспроможності боржника або визнання його бан-

крутом».

10) при проведенні санації професійного учасника ринку цінних паперів

керуючий санацією має право передати цінні папери, передані тако-

му професійному учаснику ринку цінних паперів клієнтами, іншому

суб'єкту підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію

професійного учасника ринку цінних паперів.

Динамічний розвиток фінансової сфери господарства призводить

до прискорених темпів формування територіальної організації ринку

цінних паперів України та інших фінансових секторів. Неузгодженість

частини відносин фондового ринку може призводити до погіршення фі-

нансового стану окремого професійного учасника. Але досвід керування

фондовими операціями сприяє виходу з утруднень.

Високі темпи інноваційно-інвестиційного розвитку України обу-

мовлюють нові форми залучення інвестицій у виробничу та соціально-

культурну сфери життя. Законодавство дає можливість працювати з

новими фінансовими інструментами іпотеки, що добре зарекомендували

себе в економічно розвинутих країнах світу. Сьогодні на фінансовому

ринку вже сформовано інфраструктуру роботи з іпотечними сертифіка-

тами, фондами фінансування будівництва та операцій з нерухомістю.

До особливостей здійснення фінансових процедур санації цих об’єктів

законодавство відносить наступне:

1) у разі порушення провадження у справі про банкрутство стосовно

емітента чи управителя іпотечних сертифікатів, іпотечні активи не

включаються до складу ліквідаційної маси такого емітента або упра-

вителя. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до

Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідова-

ним іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»;

2) у разі порушення провадження у справі про банкрутство стосовно

управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду

операцій з нерухомістю кошти та майно, що перебуває в управлін-

ні управителя, не включаються до складу ліквідаційної маси такого

управителя. Розпорядження цими коштами та майном здійснюється

відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і

управління майном при будівництві житла та операціях з нерухоміс-

тю».

Найбільш освіченими о фінансовому менеджменті визнаються сьо-

годні фахівці саме фондового ринку. Тому проведення санаційних захо-

дів доцільно доручати власне керівникові чи власникові фінансової уста-

нови фондового ринку, а контролінгові функції – відповідним фахівцям

з боку державних органів та територіальної громади.

178

Питання для самоконтролю до теми 11

1. Які існують територіально-галузеві особливості фінансової санації?

2. У чому полягають особливості банкрутства містоутворюючих під-

приємств?

3. Які особливості фінансової санації підприємства відносять то регіо-

нальних?

4. Якими виявляються особливості банкрутства особливо небезпечних

підприємств?

5. Як можна виявити функціональні особливості проведення фінансо-

вої санації підприємства?

6. У чому полягають особливості банкрутства сільськогосподарських

підприємств?

7. Яки особливостей здійснення фінансових заходів з оздоровлення

банкрута чи його ліквідації пропонує законодавство?

8. У чому полягають особливості банкрутства страхових фірм?

9. У чому полягають особливості банкрутства професійних учасників

ринку цінних паперів?

10. У чому полягають особливості банкрутства фермерського господар-

ства?

11. У чому полягають особливості банкрутства громадянина-

підприємця?

12. У чому полягають особливості банкрутства відсутнього боржника?

13. У чому полягають особливості ліквідації, яка здійснюється власни-

ком боржника?

14. У чому полягають особливості санації, яка проводиться керівником

боржника?

15. Згадайте функціональні особливості розвитку відносин санації і бан-

крутства.

Словник до теми 11

Клієнт на фондовому ринку - інвестор на ринку цінних паперів, що

уклав відповідну угоду з професійним учасником ринку цінних паперів,

який визнається боржником або банкрутом.

Містоутворюючими підприємствами згідно із законодавством про фі-

нансову санацію визнаються юридичні особи, кількість працівників яких

з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності

населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована

така юридична особа, а також підприємства, кількість працівників яких

перевищує п'ять тисяч осіб.

Особливо небезпечними підприємствами згідно із законодавством про

фінансову санацію визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної,

179

атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галу-

зей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України,

припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів

щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, май-

ну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних

осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу

цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами

інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої

діяльності законодавством і Законом „Про цінні папери та фондовий ри-

нок”.

Регіональні особливості викликані специфічними властивостями по-

ведінки людей у відносинах фінансової санації, яки мешкають і працю-

ють на певній території країни.

Сільськогосподарськими підприємствами розуміють юридичні осо-

би, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, ви-

робництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких

від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними

сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти відсотків

загальної суми виручки.