Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка
Подождите немного. Документ загружается.
521Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
У цих випадках вимушений відпочинок багатьма сприймається бо!
лісно з відтінком образи на керівників трудових колективів і навіть на тих,
хто продовжує працювати. Посильна праця і творчість, говорив у свій час
відомий російський скульптор С.Т.Коненков, затримують прихід дрях!
лості та в’янення. Це вже давно науково підтверджено. Тому керівникам
трудових колективів необхідно всіляко вивчати можливості використання
досвіду, творчого потенціалу тих, хто ще має силу і бажання працювати. У
випадку, якщо трудівник добросовісний, такий підхід буде на користь як
особистості, так і суспільства загалом. Можна передбачити різні варіанти:
робота на повну ставку, половину або виконання якоїсь частки функціо!
нальних обов’язків. У всіх випадках це пом’якшуватиме перехід до нової
фази життя.
Керівникам, соціальним педагогам (якщо вони працюють у трудо!
вому колективі) вихід на пенсію працівника слід не обмежувати застіллям,
а перетворювати у подію громадського значення. Доречними тут бувають
урочисті громадські зібрання, відповідні літературно!художні монтажі. Для
винуватця урочистостей вони створюють нагоду своєрідного підбиття підсум!
ку життя, відчуття доцільності прожитих років, власної значимості. Для
молодших членів колективу такі заходи створюють можливість налашту!
вання на корекцію власних підходів до організації змістовнішого та повно!
ціннішого життя.
Потрібно не забувати про людей похилого віку під час вирішування
складних виробничих завдань. Чому б не використати їхній нагромадже!
ний роками творчий потенціал? У високотехнологічній Японії цьому при!
діляють особливо велику увагу. Наприклад, на відповідні засідання, де про!
водяться «мозкові атаки» з метою вирішення складних технологічних про!
блем, фірми із задоволенням запрошують тих, хто вже давно знаходиться на
заслуженому відпочинку. Для них це можливість не тільки «підробити», а й
отримати необхідний у їхньому віці інтелектуально!емоційний спалах.
Завдяки розвитку наставництва можна на загальну користь використо!
вувати не тільки професійні, а й педагогічні здібності старших колег. Моло!
дому фахівцю, який вперше розпочинає свій трудовий шлях у колективі,
таке наставництво вкрай необхідне.
Кращих досвідчених фахівців адміністрації доцільно використову!
вати як радників, розумно поєднуючи все найкраще і прийнятне з досвіду
минулого із можливостями та вимогами нового часу.
Не слід забувати людей пенсійного віку під час організації культурно!
масових заходів та колективного відпочинку, особливо під час виїздів «на
природу». Організація хорових колективів ветеранів, футбольних команд у
522 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
складі колись знаменитих футболістів, об’єднань учасників відомих істо!
ричних подій – ось далеко не повний перелік форм залучення людей похи!
лого віку до активної діяльності, спрямованої на гармонійне поєднання
особистого і громадського.
Основні функції соціально!педагогічного спілкування з людьми цього
віку і категорії: інформаційна, психотерапевтична, педагогічна, організа!
ційна.
Інформаційна функція полягає в інформуванні об’єкта соціально!педа!
гогічної допомоги про шляхи розв’язання проблем пенсійного забезпечен!
ня, оплати комунальних послуг, характеру отримання пільг, продажу чи об!
міну квартири тощо. З цією метою доцільною буде організація колективних
зустрічей з юристом чи іншими фахівцями, які знають як вирішити ту чи
іншу типову проблему пенсіонерів.
Особливої уваги потребує така робота з пенсіонерами віддалених сіл.
Таких сіл досить багато на Поліссі та в Карпатах. Старі люди з підірваним
здоров’ям не завжди мають можливість добратися «до району», щоб дізна!
тися як вирішити ту чи іншу свою проблему. У цьому випадку керівникам
райдержадміністрацій та соціальних служб доцільно використати відомі ще
з радянських часів «виїзди в народ». Сценарій їх не складний.
Визначається місце і час зустрічі. Населення віддалених сіл зазда!
легідь повідомляється про це. У потрібний час місцевим керівникам не!
обхідно потурбуватися, аби люди, особливо пристарілі, вчасно були достав!
лені до місця збору та поінформовані про кількість і характер районних
служб, з представниками яких відбудеться безпосередня зустріч. Добре, щоб
з назрілими питаннями та проблемами людей похилого віку ці представни!
ки були ознайомлені заздалегідь і мали можливість окремі із них вирішити
до зустрічі. Саму зустріч можна провести у вигляді вечора запитань і відпо!
відей, де на кожне конкретне питання відповідає представник тієї з район!
них служб, якої воно стосується. Під час проведення подібних заходів, якщо
проблема не розв’язується, то хоч би започатковує свій розв’язок. Такий
вечір розпочинає представник районної адміністрації короткою доповід!
дю, в якій висвітлює особливості соціально!економічного розвитку району,
його проблеми, хід їхнього вирішення. Бажано, аби такі виступи мали оп!
тимістичне забарвлення, а не поглиблювали вікову кризу додатковими не!
гараздами. Посилити оптимістичне звучання заходу може концерт місце!
вої художньої самодіяльності, яким доцільно завершити вечір.
Психотерапевтична функція реалізується під час допомоги клієнту в
розв’язанні конфліктних ситуацій з адміністрацією, колегами по роботі,
сусідами, обслуговуючими організаціями, членами родини, сім’ї. Її най!
523Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
частіше доводиться надавати в тих випадках, коли клієнт сам звертається за
допомогою, пересвідчившись, що опори на власний житейський досвід мало.
У цьому випадку вивчення проблеми підопічного та вироблення конкрет!
них порад є насправді психотерапевтичною діяльністю і відрізняється від
психотерапевтичної практики лікарів!психіатрів та медичних психологів
лише тим, що соціальний педагог не використовує таких цілеспрямованих
психотерапевтичних засобів, як гіпноз та психоаналіз. Але в його арсеналі
повинні бути вироблені вміння формувати доцільні психологічні установ!
ки, знімати негативні суґестивні комплекси і формувати позитивні.
Люди похилого віку нерідко відчувають психологічний дискомфорт. Інко!
ли це відчуття може набирати особливо загострених форм. У цьому випадку
виникає необхідність психотерапевтичного спілкування з клієнтом. Воно має
низку своїх особливостей і тому його слід розглянути детальніше.
Технологія психотерапевтичного спілкування з клієнтом похилого віку.
Таку технологію, розраховану, насамперед, для людей молодших вікових
груп, доволі повно розробив психолог І.О.Трухін. З деякими змінами її
можна використовувати і для людей старших.
Загальні закономірності психотерапевтичного спілкування вчений
пов’язує з необхідними послідовними етапами вирішення проблеми
клієнта. Дотримування послідовності цих етапів якраз і дає можливість
технологізувати процес психотерапевтичного впливу.
Етап створення сприятливих обставин для спілкування включає такі
компоненти: подолання побоювання клієнта принизити себе в очах мо!
лодшого за віком консультанта, який в окремих випадках може «в сини»
годитися; подолання недовіри клієнта до спроможності молодшого спіроз!
мовника розібратися в його проблемі; вияв емпатії та поваги до клієнта,
підтримка і позитивна оцінка його особистості; демонстрація соціальним
педагогом готовності до допомоги.
Етап вивчення проблеми клієнта. Включає знайомство консультанта зі
всіма обставинами справи, особистісними рисами клієнта, оцінкою ним
ситуації. Визначення на основі використання методології принципу до!
повнюваності Нільсона Бора рамок часу, простору та обставин, у межах яких
позиція, зайнята клієнтом, зберігає свою істинність.
Етап формування оцінки психотерапевтичної ситуації. Основними
компонентами такої оцінки є: визначення рамок істинності позицій, зай!
нятих іншими учасниками проблемної ситуації; співставлення цих рамок
із подібними рамками істинності позиції клієнта і на основі принципу
комплементарності (доповнення до цілого) визначити елементи допов!
нення до цілісного та завершеного; на основі вивчення причин проблеми
524 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
клієнта та особливостей його характеру встановити рівень готовності
клієнта, з одного боку, до здійснення певних доповнень до власної по!
зиції з метою забезпечення її повноти і цілісності, а з іншого, до виявлен!
ня готовності клієнта співпрацювати з консультантом; визначення здат!
ності підопічного долати труднощі, йти на компроміс, домовлятися, уз!
годжувати, самокритично оцінювати власні поступки; вивчення обставин
життя клієнта і ролі в ньому інших учасників ситуації; виявлення можли!
востей психотерапевтичної допомоги з боку консультанта.
Етап формування цілей, завдань та програми психотерапевтичної допо-
моги. Соціальний педагог розробляє програму допомоги клієнту, визначає
її тактичні основи. Після цього повідомляє клієнту про наявність такої про!
грами, можливості її реалізації та очікувані результати. Однак перед клієнтом
ставляться умови, дотримання яких може забезпечити успіх програми. У
випадку, коли підопічний погоджується на співпрацю, у країнах із розвине!
ною системою соціальної допомоги існує практика складання контракту
соціального педагога чи працівника з клієнтом. У такому контракті прогно!
зується результат допомоги, обумовлюються обов’язки клієнта та консуль!
танта. Останній несе відповідальність за вибір тактики допомоги, клієнт –
за виконання даних йому вказівок та рекомендацій.
Консультативна допомога може включати такі види діяльності соціаль!
ного педагога: допомога у зміні певних життєвих обставин клієнта, наприк!
лад, зміна умов праці, вирішення житлових проблем, отримання можливих
пільг, налагодження стосунків у виробничому колективі, у сім’ї, з сусідами;
захист від несправедливих посягань сторонніх людей; організація професій!
ної психотерапевтичної допомоги у формі індивідуальної чи групової терапії
у випадку появи в клієнта стійких негативних емоційних станів, неадекватно!
го реагування на труднощі, навколишніх, а також певних психічних розладів;
формування у підопічного впевненості у можливостях розв’язання проблем!
ної ситуації та спрямування зусиль на її конструктивне вирішення.
І.О.Трухін рекомендує соціальному педагогу у процесі консультації
клієнта дотримуватися таких загальних правил:
· Пропонувати клієнту не один, а кілька варіантів вирішення його про!
блеми, резервуючи за ним право вибору.
· Поряд із самими рекомендаціями давати оцінку складності їх ви!
конання, щоб клієнт знав, чого вартий кожний із варіантів.
· Вибір клієнта має бути максимально самостійним. Доцільно пропо!
нувати клієнту обґрунтувати його.
· Навчити клієнта контролювати перебіг вирішення власної пробле!
ми, запропонувавши йому певні критерії оцінки змін на краще.
525Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
· Надати можливість клієнту отримувати рекомендації консультанта у
ході практичного вирішення проблеми.
· Консультанту слід упевнитися, що клієнт правильно зрозумів запро!
поновані рекомендації і не має внутрішнього протесту проти них.
Етап виконання програми допомоги залежно від складності проблеми
може бути пов’язаним не лише з діяльністю соціального педагога, а й
фахівців інших служб.
Найважливіші правила психологічного консультування, на думку
І.О.Трухіна, полягають у тому, що:
· Консультант не повинен висувати ніяких гіпотез щодо проблеми
клієнта, доки не отримає достатньо інформації про нього.
· Практичні рекомендації давати лише за умови появи впевненості в
тому, що клієнт їх виконає.
· Не слід маніпулювати чи експериментувати з клієнтом, розгляда!
ючи його лише як об’єкт вивчення.
· Бути відвертим з клієнтом, не намагатися його «переграти» чи «роз!
колоти», як це міг би зробити слідчий.
· Консультант не повинен зловживати саморозкриттям і мінятися з
клієнтом ролями. Це буває корисним лише у виняткових випадках.
· Клієнта не завжди слід розуміти за аналогією з собою, оскільки він
є іншою людиною (а в нашому випадку, до того ж, можуть мати місце ще
й значні вікові відмінності – С.П.).
· Судження про клієнта слід формулювати у вигляді гіпотези, а не
безапеляційно.
· Якщо клієнт заперечує трактування консультантом його проблеми,
це ще не є підставою для відмови від гіпотези, оскільки таке заперечення
може бути захисною реакцією.
· Чим менше досвіду в консультанта, тим уважніше йому слід вислу!
ховувати підопічного і обережніше робити висновки.
· Корисно робити записи і обмірковувати їх.
· Головне завдання консультанта – допомогти клієнту прийняти на
себе відповідальність за власну поведінку і позбавитися від почуттів мен!
шовартості (у нашому випадку найчастіше – зневіри, розчарувань – С.П.).
· Завдання консультанта – допомогти клієнту отримати власне «Я»,
мати мужність стояти на цій позиції.
· На стадії сповіді треба підвести клієнта як до розуміння власної про!
блеми, так і до певних кроків її вирішення.
· Діяльність консультанта потребує тимчасового самозречення, відмо!
ви на певному рівні від власної особистості.
526 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
· На стадії сповіді клієнта консультант повинен зважити кожне своє
слово, бути стриманим у виразах.
Етап оцінки результатів психотерапевтичного спілкування передба!
чає вивчення характеру змін, які відбулися у внутрішньому світі клієнта та
його поведінці. Основним результатом цих змін повинно бути зменшення,
а то й зникнення психологічного дискомфорту в клієнта.
У психотерапевтичному спілкуванні важливу роль відіграє емпатія со!
ціального педагога до клієнта. Вона, насамперед, передбачає щире проник!
нення першого у сфери інтересів та емоційного стану другого, хоч це і не
означає, що треба завжди і у всьому схвалювати поведінку підопічного. На!
приклад, коли для нього властиві шкідливі звички. Продуктивне «емпатич!
не» спілкування, як правило, забезпечує психотерапевтичний ефект. Для
того щоб воно було таким, згідно з прийнятою у суґестології термінологією
необхідно гармонізувати перший і другий комунікативні плани з усім ба!
гатством неспецифічної психічної реактивності останнього. Вербальні і не!
вербальні сигнали не повинні суперечити один одному. Не можна запевня!
ти співбесідника у своїй увазі до нього і, водночас, поспішливо під час роз!
мови поглядати на годинник, уникати зверненого на себе погляду, перери!
вати співрозмовника, занадто часто ставити запитання, швидко говорити
чи використовувати довгі паузи, використовувати мовні штампи.
Емпатично спілкуючись із клієнтом, потрібно уважно дивитися йому в
очі, бути розслабленим, щиро посміхатися, виявляючи у посмішці та в сло!
вах теплоту і турботу. Свою уважність і прихильність слід доводити теплим
голосом з відповідним ситуації інтонаційним забарвленням.
Педагогічна функція соціально!педагогічного спілкування з клієнтом
похилого віку передбачає певний виховний вплив соціального педагога в
процесі розв’язання посталих проблем. Особливо, якщо вони пов’язані з
вихованням внуків чи дітей, які знаходяться під опікою пенсіонерів.
Головна помилка соціально!педагогічного спілкування – директив!
ний стиль з його хибними стереотипами: погрозливими зворотами, вжити!
ми як попередження; негативними узагальненнями та перебільшеннями;
зниження статусу дитини шляхом образливих виразів; характеристикою осо!
бистості дитини замість характеристики її вчинків. Усе це разом призво!
дить до зниження статусу людини похилого віку посередництвом нерідко
презирливого ставлення до внука!учня чи дитини, яка перебуває під опі!
кою клієнта.
Організаційна функція соціально!педагогічного спілкування передба!
чає вироблення необхідних організаційних рішень і координацію зусиль
527Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
усіх об’єктів соціально!педагогічної допомоги з метою вирішення назрілих
проблем клієнта.
Наступна, друга стадія циклу тривалості старіння – власне старість
із повною незайнятістю, не в меншій мірі, а навіть у більшій потребує тих
самих форм соціально!педагогічного патронату, що й перша. Однак, як зас!
відчують спостереження, у цей віковий період багато людей посилено тяг!
нуться до церкви та релігії, переосмислюючи своє життя у розширених мас!
штабах бачення і намагаючись завершити його «за законами вічності».
З давніх часів релігія і релігійні організації (групи віруючих при моли!
товних центрах) були важливими чинниками соціалізації для широких мас
населення (особливо людей похилого віку). Церква та релігія використову!
ють практично всі механізми соціалізації. Роль таких механізмів та їхнє
співвідношення залежить від конфесій. Так, у парафіях російської право!
славної церкви особливо поширені традиційний та інституційний механіз!
ми; у багатьох сектантських організаціях – інституційний і стилізований; в
окремих східних конфесіях – інституційний і рефлексивний.
У процесі соціалізації віруючого реалізується низка функцій: ціннісно!
орієнтаційна, регулятивна, комунікативна, милосердна, компенсаторна.
Ціннісно!орієнтаційна спрямована на формування віри в Бога, безсмертя
душі, позитивне ставлення до релігійних цінностей і норм. Вона дає мож!
ливість віруючому «вийти» із горизонталі причинно!наслідкових зв’язків і,
здобувши внутрішню свободу, долучитися до вічних цінностей. З’являється
можливість «добудувати» власну екопсихологічну систему – своєрідний
внутрішній психологічний «дім», зробивши його комфортним і затишним
у вечірній час життя.
...Життя притишує бурхливу течію.
Спадають дні – листочки золотисті.
І вічні істини – як лебеді в строю
У вічнім небі – невимовно чисті.
Усе летить, сплива в лазурну даль,
А на душі – печаль, печаль, печаль...
(С.Пальчевський )
Регулятивна функція проявляється у співвіднесенні поведінки вірую!
чого із загальноприйнятими серед певної групи віруючих нормами і цінно!
стями. Цьому сприяють колективні культові дії, організація відповідного
стилю життєдіяльності.
528 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Комунікативна функція пов’язана із створенням умов для спілкування
віруючих у прийнятих у релігійних організаціях формах. Крім цього, її за!
безпечує культивування норм спілкування, що відповідають віронавчаль!
ним принципам певної релігії.
Милосердна функція реалізується в різноманітних формах прояву лю!
бові до ближнього та в акціях милосердя і благодійності як у рамках певної
церкви чи молитовної організації, так і за їхніми межами. Завдяки цьому
віруючі набувають специфічного соціального досвіду.
Компенсаторна (втішаюча) функція проявляється в гармонізації ду!
ховного світу віруючих на основі узгодження його із вищими духовними
цінностями. Помітну роль тут відіграє також допомога віруючим у вирі!
шенні їх житейських проблем, захисті від світських неприємностей, що фор!
мує відчуття захищеності та внутрішнього спокою.
Таким чином, релігія допомагає людям похилого віку, з одного боку,
краще адаптуватися в нових життєвих умовах та ситуаціях, а з іншого, відпо!
відним чином уособитися в соціумі.
Третя, остання стадія циклу тривалості старіння – хвороблива
старість, яка завершується смертю. У цей період особлива увага соціальних
служб повинна бути прикута до одиноких престарілих людей, які позбав!
лені радості родинних зв’язків. Таких людей необхідно влаштовувати на
догляд у спеціальні будинки для престарілих або ж закріплювати за ними
волонтерів соціальних служб. Адже трапляються випадки, коли одинока
бабуся чи дідусь не в змозі навіть вийти з квартири, щоб запастися продук!
тами.
Значну духовну підтримку таким людям нерідко надають члени різно!
манітних релігійних організацій. Адже підготовка до смерті вимагає не
тільки мужності від помираючого, а й підтримки від оточуючих. Як це
робиться, ми уже розглядали в підрозділі 2.2.
Особливої уваги в останній час заслуговує соціальна підтримка без
притульних пристарілих людей, так званих «бомжів». У багатьох випад!
ках, використовуючи схильність окремих із них до алкоголізму, пред!
ставники злочинного бізнесу обманним шляхом скуповують їх квартири,
залишаючи безпорадних, до того ж ще й підданих шкідливим звичкам лю!
дей без житла. Становище нещасних погіршується ще й через відразливе
ставлення до навколишніх.
Досвід соціальної підтримки безпритульних дорослих людей поки
що в Україні незначний. Однак перші напрацювання в цьому напрямі
вже є. Наприклад, в Одесі діє благодійний фонд, метою діяльності якого
529Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
стала підтримка людей, котрі через певні життєві обставини опинилися
без житла. Досвідом про особливості проблеми безпритульності та шляхи
її вирішення діляться на сторінках журналу «Соціальна політика і соціальна
робота» виконавчий директор Одеського благодійного фонду «Шлях до!
дому» О.Венгржановська та директор фонду С.Костін (Венгржановська
О., Костін С. Соціальна підтримка безпритульних // Соціальна політика
і соціальна робота. – 2000. – № 2. – С. 38!47). Зважаючи на його цінність,
вважаємо за необхідне зупинитися на ньому детальніше.
В організації благодійного фонду діє два потужних підрозділи – реєст!
раційний центр (для всіх бездомних) і реабілітаційний центр (для 30 осіб).
Для останніх облаштовуються кімнати з розрахунку на 2!3 особи. Термін
реабілітації – від одного до трьох місяців. Листи, запити реєструє реєстрац!
ійний центр, там же відновлюються документи, працює психолог. Клієнтів
забезпечують триразовим харчуванням.
Персонал реабілітаційного центру нечисленний – завідувач, медич!
ний працівник (займається реєстрацією, спостереженням, може викли!
кати допомогу), медсестри, кухар, три чергові соціальні працівники, які
перебувають у центрі ввечері та вночі і не тільки охороняють, а й можуть
провести виховну бесіду, вирішити певні проблеми, викликати директо!
ра, швидку допомогу.
Серед клієнтів центру люди різного освітнього, інтелектуального рівнів
та віку. Тут і колишній головний лікар наркодиспансера, і професор, і ди!
ректор заводу, і видатний у минулому журналіст, художник ,педагог, дирек!
тор школи. Помітна частка офіцерів, звільнених із армії, особливо колишніх
політпрацівників, які лишилися «не при ділі». Окремим із них «допомог!
ли» дружини, які у свій час звикли до зарплат та «пайків» чоловіка, до того,
що проблеми одягання та годування їх не давали порівняно багато клопоту.
Коли ж через низку в основному об’єктивних умов ситуація змінилася, жінки
їх вигнали зі свого життя.
Приблизно 30% клієнтів – це ті, які випадково потрапили до середо!
вища безпритульних через продаж їх квартир обманним шляхом. Такі
люди, а серед них особливо багато людей літнього віку, неймовірно ляка!
ються і почуваються незахищеними.
Потенційні клієнти дізнаються про центр, з одного боку, завдяки особ!
ливій системі своїх зв’язків, а з іншого, завдяки видавництву центром газети
«На дні». Розповсюджувачі її пропагують видання, розповідають безпритуль!
ним, куди їм можна приходити, щоб отримати допомогу. Газету продають і
самі безпритульні та малозабезпечені люди, які потребують допомоги. Вона
досить дорога у порівнянні з іншими, має своє «обличчя», технічно добре
530 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
оформлена. Приваблює своїм змістом, оскільки її створює молодіжна тусов!
ка Одеси – здібні журналісти та письменники.
Авторитет подібних центрів та притулків серед бездомних великий.
Спочатку, коли з’явився цей притулок, як засвідчують його організатори, в
Одесу з надією поселитися в ньому та пробути все життя їхали бездомні з
Криму, Білорусі, Санкт!Петербурга, Казахстану.
До створення не лише притулків, а й нічліжок для бездомних висува!
ються серйозні вимоги. Треба враховувати те, що щоночі приходитиме
людина з «нізвідки», брудна, нерідко інфікована. Її необхідно обігріти,
забезпечити одягом, ліжком, погодувати, інколи – зняти стрес. Слід по!
мити і зробити все можливе, щоб вона не стала джерелом інфекції для
іншого. Усе це обходиться для організаторів недешево.
Досвід роботи Одеського благодійного фонду «Шлях додому» засві!
дчує, що оптимальним варіантом створення в районах нічліжних будинків
є будинок на 20!30 осіб. Створення подібних пристанищ, наприклад, на
тисячу чоловік не практикується навіть у багатих країнах. Насамперед, ви!
никає проблема охорони великої кількості бездомних. Сусідні території в
цьому випадку будуть пограбовані, ручки скрізь відкручені та здані на кольо!
ровий брухт, каналізаційні люки – на чорний. До того ж керуватиме усім
цим два!три ватажки, яких буде важко визначити. Якщо зібрати разом ве!
лику групу бездомних, зокрема, жебракуючих на мафіозні структури, нар!
команів, гвалтівників, і дати їм можливість визначитися як структурі, то
зруйнувати її потім буде надзвичайно важко. Існує ще й інший бік справи:
яким чином зібрати людей там, де заплановано? Адже самі вони у пере!
важній більшості випадків не прийдуть, оскільки в кожного з них «свій»
харчовий ринок, або ж «свій» контейнер для сміття. Від нього він не відійде,
оскільки це джерело його існування. Тут усе визначено: маршрут, розклад. У
кожного є замовники: у одного – на пляшки, в іншого – на пластмасу. Тому
бездомний не піде ночувати в інший район міста, де «все уже зайнято».
Вражає загальна кількість бездомних. Хоч відповідних статистичних
даних немає, однак, уже на основі зареєстрованих двох тисяч осіб у реєстра!
ційному центрі Одеського благодійного фонду «Шлях додому» організато!
ри його гадають, що загальна кількість «бомжів» у Одесі становить близько
десяти тисяч осіб.
У реабілітаційний центр фонду проводиться відбір не за медичними
показниками, а за чітко вираженим бажанням клієнта повернутися в
суспільство. Реабілітація пропонується тим, хто ще в змозі відмовитися
від алкоголю. Прийнятих у реабілітаційний центр одягають, харчують,
дають можливість пройти обстеження на виявлення інфекційних захво!