Остапчук М.В., Рибак А.І. Системи технологій (за видами діяльності)
Подождите немного. Документ загружается.
небажано.
Вимоги до сучасних полігонів включають вимоги до вибору майданчика
конструкцій, експлуатації, моніторингу, виводові з експлуатації і до надання
фінансових гарантій (страхування на випадок біди, тощо). При виборі
майданчика намагаються уникати сусідства аеропортів, не розташовувати їх
у заплавах водойм, поблизу від водноболотних угідь, тектонічних розламів і
сейсмічно небезпечних зон.
Особлива увага приділяється виводові полігона з експлуатації і наступної
рекультивації землі. Вихідний проект полігона повинен включати план
заходів щодо рекультивації, тривалого моніторингу закритого полігона,
тощо.
За способом завантаження ТПВ СПС виконують з ущільненням і без
ущільнення відходів. СПС без ущільнення ТПВ ефективні лише при малій
продуктивноті. Більше поширення одержали СПС із стаціонарними пресами
для ущільнення ТПВ у кузові транспортних сміттєвозів. Завдяки ущільненню
ТПВ можна максимально використовувати корисну вантажопідіймальність
транспортних сміттєвоза.
Приклади технології по переробці ТПВ. Технічний (моторний) спирт. Крім
технологій переробки відходів органічного походження, вже існують
технології, що дозволяють значною
873
мірою вирішити питання забезпечення промисловості і населення
енергетичними ресурсами за рахунок переробки відходів
сільськогосподарського виробництва. Тієї кількості відходів
сільськогосподарського виробництва досить, щоб при їхній повній переробці
в технічний етиловий спирт вирішити проблему енергетичної безпеки
держав, у котрих немає копальневих енергетичних ресурсів.
Проет припускає виробництво технічного спирту з відходів винзаводів,
цукрових заводів і всіх відходів рослинництва. Вироблений технічний спирт
може бути використаний у якості палива для карбюраторних і дизельних
двигунів, а також для інших цілей. Використання технічного спирту як
палива для карбюраторних двигунів можливе або без яких-небудь
регулювань, або з добавками звичайного бензину і регулюваннями
(наприклал, для карбюраторних двигунів вантажних машин).
Плазмотермічна переробка відходів "Платекс". Область застосування й об'єкт
розробки. Технологія призначена для переробки (знищення) відходів, що
містять органічні матеріали — побутового смітта, промислових відходів,
токсичних органічних сполук, медичних відходів, пестицидів, заборонених
до застосування або з минулим терміном здатності й інші. Здійснюється за
допомогою плазмового конвертора в складі підприємства, що переробляє
відходи. У порівнянні з традиційною технологією спалення із застосуванням
плазмової конверсії підвищує економічність переробки й істотно знижує
негативний вплив на навколишнє середовище.
Особливості технології. Більш висока, ніж при спалюванні відходів,
температура в конверторі (1300... 1500) проти 850 °С забезпечує необхідну
повноту руйнації діоксинів, фуранів і інших шкідливих речовин. Важкі
метали з відходів міцно зв'язуються з рідким шлаком і не вимиваються
ґрунтовими водами
Термічне фракціонування відходів. Установка призначена для термічної
деструктуризації гумо-технічних виробів, включаючи автомобільні
покришки, а також іншої органічної сировини, у тому числі пластичних мас
(поліетілена, поліпропилена, полістірола, поліаміда, тощо) і одержання
штучних вторинних енергоносіїв у виді пального газу і вуглеводневової
рідини, а також твердого продукту — пірокарбона.
Таким чином, полігони ще тривалий час залишаться в Україні основним
способом вилучення (переробки) ТПВ. Основна
874
задача — облаштованість існуючих полігонів, продовження їхнього життя та
зменшення шкідливого впливу на довкілля. Лише у великих і найбільших
містах ефективно будівництво ССЗ.
Альтернатива звалищам і ССЗ полягає в поступовому створенні системи
первинного сортування сміття починаючи зі збору особливо небезпечних
компонентів (ртутних ламп, батарейок і т.п.) і кінчаючи відмовою від
експлуатації сміттєпроводів — головного джерела несортованого сміття.
Плануючи роздільний збір відходів від населення, потрібно віддавати звіт у
тому, що в найближчому майбутньому цей трудомісткий процес буде
абсолютно збитковим. І в будь-якому випадку для подолання інерції
мислення мешканців буде потрібно значний проміжок часу.
Очевидно, що таке завдання не може бути вирішене без участі населення, без
проведення відповідної роз'яснювальної роботи, створення зацікавленості
мешканців і підприємців у сортуванні ТПВ. Однак складність такої задачі
порівняна з необхідністю подолання опору населення тих районів, де
передбачається розміщення сміттєспалювальних заводів.
Попереднє сортування сміття дозволить безболісно переробляти його в місті,
зберігати цінну сировину. Одночасно повинна бути звернена увага на якість
пакувальних матеріалів, використання заставної вартості пакування для
фінансування переробки відходів (можливо, що не все одноразове пакування
вигідне з екологічної точки зору), підвищена частка споживання
напівфабрикатів.
Висока ціна за утилізацію відходів створює додатковий важіль у керуванні
відходами: наприклад, у багатьох країнах населення платять за утилізацію в
залежності від кількості відходів, що вони викидають. Це створює потужний
стимул до скорочення кількості відходів, що відправляються на звалище, і
завдання влади полягає в тому, щоб дати реальні альтернативи звалищам,
наприклад, організувати збір уторсировини. Населення буде набагато
охочіше збирати вторсировину якщо за викидання відходів потрібно буде
платити.
875
Контрольні запитання до 26-го розділу
1. Класифікація викидів підприємств у довкілля.
2. Основні завдання екології підприємств.
3. Причини утворення викидів у довкілля.
4. Дайте визначення ГПК МО ГПК СД та ОБРВ.
5. Санітарно-припустимі норми ГПК.
6. Основні шляхи зменшення викидів у довкілля.
7. Споживання води промисловості та методи знешкодження стічних вод.
8. Методи знешкодження повітряних (газових) викидів.
9. Властивості води та гігієнічні вимоги до неї.
10. Проблеми чистої води в Україні.
11. Очищення повітряних викидів.
12. Склад та властивості ТПВ.
13. Проблеми знешкодження ТПВ.
14. Проблеми звалищ для ТПв.
15. Принципи сушіння технологій знешкодження ТПВ.
876
Література до розділу І
1. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. основы экономической теории: Учеб. пособие.
— М: 200. — 479 с.
2. ДСТУ 2481-94. Системи оброблення інформації. — Інтелектуальні
інформаційні технології. Терміни та визначення. — К.: Держстандарт
України, 1994. — 72 с
3. Згуровский М.З. Интегрированные системы оптимального управления
проектирования. — К.: Вища школа, 1990. — 351 с.
4. ГОСТ СССР 15467-79. Управление качеством продукции. Основные
термины и определения. — М.: Стандарт ГЦЗ, 1980. — с.
5. Остапчук Н.В. Основы математического моделирования процессов
пищевых производств. Уч. пособие. — 2-е изд., переаб. и доп. — К.: Вища
школа, 1991. — 367 с.
6. Остапчук М.В., Станкевич Г.М. Математичні моделі в розрахунках на
ЕОМ. — Одеса, Астропринт, 2002. — 400 с.
7. Стабников В.Н., Лысянский В.М., Попов В.Д. Процессы и аппараты
пищевых производств. — М.: Агропромиздат, 1985. —463 с.
8. Математическое моделирование процессов пищевых производств.
Сборник задач/ Остапчук Н.В., Каминский В.Д., Станкевич Г.Н. — К.: Вища
школа, 1992. — 198 с.
9. Словник-довідник з питань управління проектами./Бу-шуєв С.Д.
Українська С48 асоціація управління проектами. — К.: Видавничий дім
"Ділова Україна", 2002. — 636 с
10. Р-50-026-94. Вибір номенклатури показників, які підлягають
обов'язковому включенню до нормативних документів для забезпечення
продукції. — Рекомендації: Системи сертифікації Укр. СЕПРО. — К.:
Держстандарт України, 1994. — 10 с
11. Сизенко Е.И., Панфилов В.Н., Ануриев СП. Стабильность технологии
прогресса — основа сертификации производ-ста // Хр. и переработка
сельхозсырья, № 12. — 1998. — С. 3.
877
Література до розділу II
1. Збожна О.М. Основи технології. Навч. посібник. — Вид. 2-е, змін, і доп. —
Тернопіль,: Карт-бланш, — 2002 р. — 486 с
2. Деречин В.В.,Дубовин Ф.Е., Павленко В.В. Отраслевые технологии
(вопросы теории и практики). Вып. 1. оптимизация технологических
процесоов. — Одесса-харьков, 200. — 198 с.
3. Деречин В.В., Павленко В.В. Отраслевые технологии (вопросы теории и
практики). — Одесса-Харьков, 199. — 121с.
4. Дубовик С.Ф. Державне управління вугільною промисловістю України:
витрати та здобутки. — К.: Радянська школа, 1987. — 210 с
5. Попов ВИ., Левнич Р.З. Химия и научно-технический прогресе. — К.:
Радянська школа, 1987. — 210 с.
6. Примаков С.Ф. Производство бумаги. — М.: лесное пр-нять, 1987. — 390
с.
7. Технология важнейших отраслей промышленности: Учеб. для эконом,
спец. Вузов/Гинберг A.M., Хохлов Б.А. — М.: Вища школа, 1985.— 496 с.
8. Энергетика/ И.Т. Швец, В.И. Голубинский, И.Д. Букшпун и др. — К.:
Вища школа, 1971. — 616 с.
9. Хомченко І.Г. Загальна хімія. — К.: Вища школа, 1993. — 424 с.
10. Поливанова Т.М. Трикотажные, галантерейные и парфю-мерно-
косметические изделия. — М.: Экономика, 1981. — 256 с.
11. Технологія металів та інших конструкційних матеріалів/ За ред. Г.О.
Прейса. — Київ, Вища школа, 1975. — 460 с.
12. Юркевич В.В. Технология производства химических волокон. — М.:
Химия, 1987. — 370 с.
13. Основы химической технологии/ Под. ред. М.П. Мухле-нова. — м.:
Высшая школа, 1991. — 590 с.
14. Бенедикт М., Питфорд Т. Техническая технология ядерных материалов.
Пер с англ. — М.: Издательство гл. упр. По использованию атомной энергии.
— 1960. — 528 с.
878
Література до розділу III
1. Домарецький В.А., Злат'єв Т.П. Екологія харчових про-дутків. — К.:
Техніка, 1992. — 171 с
2. Оборудование для производства крупы и муки. Справочник/А.Б.
Демский, М.А. Борискин, В.Ф. Веденьев, Е.В. Темуров, А.С. Чернолихов. —
СПБ. Изд. "Профессия, 2000. — 624 с.
3. Камінський В.Д., бабич М.Б. Переробка та зберігання
сільськогосподарської продукції. Навчальний посібник для вузів. — Одеса:
аспект, 200. — 460 с
4. Остапчук М.В. Домарецький В.А., Українець А.І. Загальна технологія
харчових продуктів. — Київ: 2002. — 400 с
5. Стабников В.Н., Остапчук Н.В. Общая технология пищевых продуктов:
Уч. пособие для вузов. — Киев: Вища школа, 1980.— 304 с.
6. Мерко В.Т., Моргун В.А. Наукові основи і технологія переробки зерна:
підручник для студентів вищих наукових закладів. — Одеса, Друк, 2001. —
340 с
7. Вулуйко Г.Г. Технология виноградных вин. — Симферополь: Таврида,
2001. — 624 с.
8. Рвацов В.В. Технологічне обладнання харчових виробництв. — одеса:
Асторприн, 2001. — 317 с.
9. Технологія виробництва і переробка молока. Навч. посібник/ За ред. В.
Власенко. — Вінниця "Ппаніс", 200. — 306 с
10. Технологія м'яса і м'ясопродуктів: Уч. для вузов/ Л.Т. Алехина, А.С.
Большаков, В.Г. Вересков и др. Под ред. М.А. Рогова. — С: Агропромиздат,
1988. — 576 с.
11. Золотин Ю.П. Стерилизованное молоко. — М.: Пищевая
промышленность, 1979. — 158 с.
12. Иваненко А.В., Тенюх К.М., Ртищев Ю.Н. Технологическая механика
переработки винограда. — Одесса: Астропринт, 200. — 304 с.
13. Чупахин В.М. Дорменко В.В. Технологическое оборудование
рыбоперерабатывающих предприятий. — М.: Пищевая промышленность,
1964. — 566 с.
14. Обработка рыбы и рыбопродуктов/ Голубев В.И. и др. — М.: ИРПО, Изд.
Центр "Академия", 2001. — 192 с.
15. Богомолов А.В. Переработка продукции растительного и животного
происхождения. СПБ: ЗАО ГИРД, 2001. — 336 с.
879