Оснач О.Ф. Товарознавство. Промислове обладнання, прилади, інструменти
Подождите немного. Документ загружается.
231
Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення
стих підоймових передач і оптичних систем з використанням
штучних джерел світла або денного світла, дзеркал, лінз та ін.
Такі прилади значно точніші чисто механічних приладів. Цей
принцип використовується в таких приладах як оптотести,
оптиметри, мікролюкси, ультраоптиметри.
В приладах для фотоелектричного вимірювання використо
вується фотоелемент, дія якого заснована на фотоелектрично
му ефекті, який полягає в тому, що деякі речовини при бомбар
дуванні їх фотонами (світловими квантами) виділяють
електрони. Інтенсивність цього виділення залежить від енергії
світла та характеристики електронної лампи. Прилади з фото
елементами досить часто використовують для безконтактних
вимірювань деталей. Ними можна, зокрема, вимірювати і розм
іри рухомих деталей. Фотоелектричні пристрої частіше всього
використовують у контрольновимірювальних пристроях.
6.4.2. Безшкальний вимірювальний інструмент
При контролі взаємозамінних деталей немає необхідності
знати точний розмір виробу, достатньо встановити, що розмі
ри виробу знаходяться в межах встановлених допусків.
Відповідність розмірів виробу встановленим допускам пере
віряється граничними калібрами. Існують два види граничних
калібрів: а) для виміру отворів (пробки циліндрічні, плоскі кал
ібри, штихмаси), б) для виміру валів (скоби двосторонні або
односторонні).
Граничні калібри мають прохідну і непрохідну сторони.
Прохідна сторона повинна находити на вал або входити в отвір
без зусилля, лише під дією власної ваги калібра або під дією
ваги, встановленої стандартом. Непрохідна сторона не повин
на находити на вал або не повинна входити в отвір, в крайнь
ому випадку вона може лише “закушувати” вал. Номінальний
розмір калібра – це номінальний розмір виробу, тобто розмір,
до якого віднесені допуски на виготовлення виробу. Номіналь@
ний розмір прохідної та непрохідної сторін калібра – це розмір,
до якого відносяться допуски на виготовлення калібру і який
визначається за стандартом.
«Товарознавство»
232
Плоскопаралельні концеві міри довжини – це закалені і
відшліфовані стальні бруски перетином 9х30 мм для розмірів
до 10,5 мм і 9х35 мм для розмірів більше 10,5мм. Протилежні
вимірювальні поверхні цих брусків плоскі та паралельні та об
роблені настільки точно, що якщо прикласти дві плитки ретель
но очищеними вимірювальними поверхнями один до одного,
то вони міцно злипаються (“притираються”). Плоскопаралельні
концеві міри знаходять широке застосування особливо в спо
лученні з різними допоміжними пристроями. Ними можна кон
тролювати вимірювальні інструменти різних типів, розміри
внутрішніх та зовнішніх діаметрів, лінійні розміри та ін.
При вимірюванні площинності визначають, наскільки відхи
ляється поверхня обробленої деталі від ідеальної площини. Ос
новним засобом для вимірювань цього роду є перевірочні пли
ти, перевірочні лінійки з широкою робочою поверхнею та кутові
лінійки, перевірочна площина яких використовується для безпо
середнього порівняння з поверхнею виробу, яку необхідно пе
ревірити, або є базою для вимірювання іншими засобами.
Для контролю площинності шляхом спостереження “на
просвіт” використовують лекальні лінійки.
Площинність та нахил двох поверхонь контролюють кутови
ми лінійками. Це тригранні бруски, одна грань яких оброблена
грубо, а дві інші грані, що утворюють двогранний кут певного
розміру, є перевірочними. Стандартні кутові лінійки мають кут
при вершині 45, 50, 55 та 60°. Площинність та прямий кут взає
мно перпендикулярних поверхонь контролюються косинцями.
Вертикальність та горизонтальність поверхні зазвичай ви
мірюють схилом або рівнем. Принцип роботи цих інструментів
базується на вимірюванні напрямку прискорення сили тяжін
ня. При вимірюванні схилом або рівнем необхідно, щоб вимі
рювані деталі та засоби вимірювання знаходились у спокої.
При вимірюванні кутів у виробничій практиці зазвичай
використовують універсальний кутомір з довжиною вимірю
вальної лінійки 200 або 300 мм. Точний відлік вимірюваних
кутів здійснюється оптичним кутоміром. Ці кутомірні інстру
менти дають показання безпосередньо в кутових одиницях.
233
Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення
Для контролю різьби використовують різьбові калібри. Кон
тролювати різьбу можно шляхом вимірювання її окремих еле
ментів, наприклад, середнього, зовнішнього та внутрішньо діа
метрів різьби, кроку та кута профілю.
6.5. Правила постачання, приймання
і зберігання інструмента
Перевозити інструмент необхідно в закритому транспорті
або контейнерах, запобігаючи ударам, псуванню, забрудненню
і зволоженню.
Як правило, інструмент поступає упакованим у картонні ко
робки, дерев’яні нерозбірні ящики й іншу тару. Для запобігання
корозії і захисту від вологи застосовують пергамент і спеціальний
вологонепроникний папір. Інструмент упаковують так, щоб вик
лючалася можливість переміщення його при транспортуванні.
На базах і складах інструмент зберігають відповідно до
вимог ДСТУ, інструкцій, правил техніки безпеки, промсанітарії
і протипожежних заходів у закритих, сухих і провітрюваних
приміщеннях. Як і інші металеві вироби, інструмент не можна
зберігати в приміщеннях із різкими коливаннями температури
і вологості, тому що при цьому може відбутися зволоження і,
як наслідок, прискорення корозії. Складування інструмента
повинно забезпечити раціональне використання площ, схо
ронність якості, можливість безперешкодного навантаження
будьякої партії інструмента, простоту обліку й інвентаризації,
безпеку роботи і постійне відновлення запасів. Застосовують
переважно штабельне і стелажне збереження.
6.6. Підшипники
Підшипники – частини опор осей і валів, що сприймають
радіальні, осьові і радіальноосьові навантаження і допускають
їх обертання. Підшипники є поширеною деталлю машин, ме
ханізмів, приладів та інших пристроїв.
«Товарознавство»
234
За принципом роботи розрізняють підшипники ковзання, у
яких опорна поверхня осі або вала сковзає по робочій поверхні
підшипника, і підшипники кочення, у яких між поверхнею обер
тової деталі і поверхнею опори розташовані кульки або ролики.
6.6.1. Підшипники ковзання
Розрізняють два основних типи підшипників ковзання: не@
роз’ємні (глухі) – у найпростіших конструкціях виливають як
одне ціле зі станиною тихохідної машини, що працює з вели
кими перервами, і роз’ємні. Роз’ємні підшипники складаються
із корпуса, двох вкладишів, кришки і стяжних болтів.
Підшипники ковзання використовують у тих випадках, коли
вони мають незаперечну перевагу в порівнянні з підшипника
ми кочення: для дуже швидкохідних валів, у режимі роботи яких
довговічність роботи підшипників кочення мала; для осей і
валів, що вимагають дуже точної установки; для валів дуже ве
ликого діаметра, для яких не виготовляють стандартних підшип
ників кочення; коли підшипники за умовами складання повинні
бути рознімними (наприклад, для колінчатого вала); коли в зв’яз
ку зі сприйняттям підшипником ударних і вібраційних наванта
жень використовують демпфіруючу дію масляного шару підшип
ника ковзання; при роботі підшипників у воді, агресивному
середовищі, коли підшипники кочення непрацездатні. Підшип
ники ковзання працюють в умовах рідинного, сухого і змішано
го тертя. Застосування підшипників ковзання дуже обмежене, їх
виготовляють підприємства машино і приладобудування для
комплектації продукції, що випускається.
6.6.2. Підшипники кочення
Підшипники кочення випускаються спеціалізованими
підприємствами підшипниковими заводами. Вони характери
зуються тим, що на їх робочих поверхнях має місце тертя ко
чення. В порівнянні з підшипниками ковзання вони мають ту
перевагу, що працюють з меншими втратами на тертя, які май
же не змінюються при зміні навантаження або швидкості. Вони
235
Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення
менш чутливі до нагрівання, вимагають меншої витрати змащен
ня, не потребують особливої уваги та догляду. Крім того, їх
конструкція простіша, ніж конструкція підшипників ковзання.
Підшипники кочення (рис.6.14.) зазвичай складаються із
двох кілець: внутрішнього 5, призначеного для насадки на вал,
і зовнішнього 1, закріпленого в корпусі підшипника, тіл кочен
ня кульок або роликів 2, що перекочуються по бігових доріж
ках кілець на деякій відстані один від одного, і сепаратора 4 –
деталі, що розділяє тіла кочення.
Тіла кочення виготовляють із спеціальної хромистої та хро
монікелевої сталі високої твердості та в’язкості, загартовують,
шліфують та полірують.
Рис. 6.14. Конструкція підшипників кочення
Підшипники кочення застосовують у різних галузях про
мисловості, особливо в машино і приладобудуванні.
6.6.3. Класификація підшипників кочення
Підшипники кочення мають різні конструктивні різновиди,
що визначають їх класифікацію:
за напрямком дії сприйманого навантаження – радіальні,
що сприймають навантаження, що діє перпендикулярно
осі обертання підшипника; упорні, розраховані на наван
таження, що діє уздовж осі обертання підшипника; раді
«Товарознавство»
236
альноупорні – під комбіноване навантаження, що одно
часно діє на підшипник у радіальному й осьовому на
прямках, причому переважним може бути як осьове, так
і радіальне навантаження; упорнорадіальні – в основно
му під осьове навантаження; конусні.
за формою тіл кочення – кулькові і роликові. Роликопід
шипникі залежно від форми роликів розділяють на на
ступні групи: із короткими циліндричними роликами; із
довгими циліндричними роликами; із витими роликами;
із голчастими роликами; із конічними роликами; із сфе
ричними роликами;
за числом рядів тіл кочення – одно, двох, чотирьох і
багаторядні;
за основними конструктивними ознаками – такі, що само
установлюються, і такі, що не самоустановлюються; із ци
ліндричним або конусним отвором внутрішнього кільця;
одинарні або подвійні; здвоєні, зтроєні і т.ін.
Вибір типа підшипника залежить від його призначення та
умов роботи. Для малих навантажень використовують зазвичай
кулькові підшипники. При більш значних навантаженнях та
діаметрах (d>100 мм) застосовують роликові підшипники.
Конічні роликопідшипники, що мають більшу ванта
жопід’ємність та зручно регулюються, використовують при
складних навантаженнях, особливо у автомобілебудуванні.
Якщо вал повинен допускати осьові переміщення, що обмежені
певними розмірами, слід використовувати однорядні роликоп
ідшипники. Голчасті підшипники із внутрішнім кільцем або без
нього, для яких характерний невеликий зовнішній діаметр, зна
ходять застосування при обмежених габаритах опори. Кулькові
підшипники менш вимогливі до змащування, ніж роликопід
шипники, тому їм слід віддавати перевагу в умовах експлуа
тації, що не потребують частого змащування або огляду. Там,
де необхідне часте розбирання, більш зручними є підшипники
відкритих типів (однорядні роликопідшипники, конічні роли
копідшипники, магнетні кулькові підшипники).
237
Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення
6.6.4. Умовні позначення
і маркірування підшипників
Умовне позначення підшипника складається із основного
цифрового та додаткового (літерного та цифрового).
Перша та друга цифри, рахуючи справа наліво, показують
внутрішній діаметр підшипника, третя та сьома визначають
розмірну серію, четверта – тип (0 – радіальний кульковий, 1 –
радіальний кульковий сферичний, 2 – радіальний з короткими
циліндричними роликами, 3 – радіальний роликовий сферич
ний, 4 – радіальний роликовий з довгими циліндричними ро
ликами або голчастий, 5 – радіальний роликовий з витими
роликами, 6 – радіальноупорний кульковий, 7 – роликовий
конічний, 8 – упорний кульковий, 9 – упорний роликовий).
П’ята та шоста цифри показують конструктивні особливості
підшипника. Знаки додаткових позначень, що знаходяться зліва від
основного, характеризують клас точності підшипника (табл. 6.4.).
Наприклад, підшипник А 46207 має внутрішній діаметр 35 мм
(07 х 5), серія легка (цифра 2), радіальноупорний кульковий
(цифра 6), кут контакту E=26° (цифра 4), клас точності особли
во високий (А). Підшипник В 8106 має внутрішній діаметр
30 мм (06 х 5), серія надлегка (цифра 1), упорний підшипник
(цифра 8), клас точності високий (В).
Знаки, що знаходяться справа, показують спеціальний ма
теріал деталей підшипника, вимоги по шуму, змащуванню (зак
риті підшипники), термообробці або конструктивні відмінності
(табл. 6.4.). Наприклад, 46207 Е – підшипник із текстоліту.
;&
;
!$
&
#
>
N N1, N2,
. .
X XI, @2,
. .
" ! .$
, J 'H, ;
+
$
$
;&
1, 2,
. .
Таблиця 6.4.
«Товарознавство»
238
Продовження таблиці 6.4
;&
;
!$
&
#
>
F
F1, F2,
. .
+ . :
-;
= =1, =2,
. .
-!
D D1, D2,
. .
-
1, 2,
. .
-KH$
1, 2,
. .
% "
o o1, o2,
. .
" ! .$
, , !
" ,
& $&
" ;&
1, 2,
. .
":
. ".
& " . .
C C1, C2, $ "
!! & (&,
K&, K&)
j j1, j2,
. .
+ $ "
% %1, %2,
. .
% & "-
!!
p j@
(., ! .)
+
$
$
;&
+1 " $ &
. K A=-122-7
&
0, 6
5, 4
2
;: ., .-
., .., ;., -
;.
/
$
$
;&
1,2. ..9,0 k#, J K .
& &
239
Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення
Умовне позначення підшипника дає повне уявлення про
його габарити, точність виготовлення, конструкцію і т. ін. За
умовним позначенням можна визначити основний режим ро
боти, якому підшипник відповідає.
У нерозґємних підшипників таврування основного умовно
го позначення нанесено на торець внутрішнього кільця, у
підшипника з невзаємозамінними деталями і розбірних – на
торці всіх кілець у тому числі і на торець сепаратора, якщо він
не знаходиться в комплекті з одним із кілець.
6.6.5. Правила постачання, приймання
і зберігання підшипників
Підшипники з зовнішнім діаметром до 300 мм, масою до 8 кг,
класів точності 6, 5, 4 і 2, класу точності 0, спеціального призна
чення або призначені для ремонтних цілей упаковують у короб
ки, які повинні мати наступні написи: найменування або товар
ний знак підприємствавиробника; умовне позначення, кількість
і дату упакування підшипника, позначення стандарту.
Підшипники масою понад 8 кг або діаметром понад 300 мм
укладають у ящики без коробок. Ящики для упакування
підшипників вистилають бітумізованим папером, полімерною
плівкою або іншими матеріалами, що гарантують схоронність
підшипників при транспортуванні. Транспортують підшипни
ки на заводи масового споживання зазвичай в залізничних,
автомобільних і річкових контейнерах не упаковуючи в ящи
ки. У кожний ящик або контейнер вкладають супровідний до
кумент, що включає найменування або товарний знак підприє
мствавиробника, умовне позначення, кількість, дату
упакування і клас точності підшипників, позначення стандар
ту. На ящиках указують найменування підшипника і його умов
не позначення; позначення стандарту; кількість підшипник;
масу брутто.
Консервація повинна гарантувати захист підшипник від
корозії на 12 місяців, а для підшипників, призначених для три
валого зберігання,— на 24 місяці із дня випуску при дотриманні
правил зберігання.
«Товарознавство»
240
Склади для зберігання підшипників повинні бути сухими (із
відносною вологістю повітря не більше 60%). Коливання темпе
ратури на складі в різні періоди року 8...30°С. Склади для збері
гання підшипників обладнують спеціальними стелажами відкри
того типу, полки яких доцільно покрити захисним шаром.
Зберігання і консервація приладових кулькових підшип$
ників. При консервації підшипники розміщають в пластмасо
вих пробірках із наступним заливанням маслом. Цей спосіб є
досить складним у зв’язку з виготовленням пробірок і, крім того,
розконсервація підшипників у споживача вимагає значних тру
дових витрат. Тому часто використовується спосіб упакування
підшипників у капсули з поліетиленової плівки з одночасним
заповненням їх маслом. Період переконсервації визначається
гарантійним терміном зберігання. Операцію переконсервації
здійснюють на місцях у споживача на спеціально обладнаних
ділянках. По закінченні гарантійного терміну зберігання про
бірки і капсули розкривають, підшипники виймають і уклада
ють у касети для промивання. Після сушіння сліди корозії на
підшипниках протирають органічними розчинниками з дода
ванням 6...8% нафтового масла. При виявленні слідів іржі після
протирання приладові підшипники бракують.
На транзитному неопалюваному складі підшипники мож
на зберігати в ящиках не більше одного місяця. Ящики встанов
люють на поверхні, що знаходяться на висоті не менше 0,2 м
від грунту і на відстані не менше 0,75 м від зовнішньої стіни.
Основне складське приміщення для зберігання підшипників
повинно бути, закритим, сухим, опалювальним, вентильованим
і захищеним від попадання прямих сонячних променів і
шкідливих газів. Підлоги повинні бути цементними, плиткови
ми, паркетними або дерев’яними, фарбованими і без щілин.
Висота підлоги над основним грунтом – не менше 0,2 м. Стелажі
розташовують на висоті не менше 0,2 м від підлоги і 0,75 м від
зовнішньої стіни .Відстань від неекранованих джерел магніт
них полів – не менше 2 м. Температура в приміщенні складу
10...30 °С. Добове коливання температури на складі під час опа
лювального сезону не повинно перевищувати 5°С. При темпе