Оснач О.Ф. Товарознавство. Промислове обладнання, прилади, інструменти

Подождите немного. Документ загружается.

221

Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення

Абразивні матеріали й інструменти на їх основі, які вико

ристовуються при шліфуванні, називаються шліфувальними.

Шліфувальні матеріали (за винятком синтетичних і природ

них алмазів і кубічного нітриду бора) поділяють на групи за

лежності від розміру зерен, мкм: шліфзерно – 2000...160;

шліфпорошки – 125...40; мікрошліфпорошки — 63...14; тонкі

мікрошліфпорошки – 10...3.

Зернистість шліфзерна і шліфпорошків позначається циф

рою, рівною 0,1 розміру сторони чарунки сита у світлі (у мікро

метрах), на якому затримуються зерна основної фракції. Зер

нистість шліфпорошків позначають по верхній межі розміру

зерен основної фракції.

Залежно від відсоткового вмісту основної фракції позначен

ня зернистості доповнюють буквеним індексом Від зернистості

залежать чистота одержуваної поверхні і продуктивність про

цесу обробки. Більш продуктивно працюють відносно грубозер

нисті інструменти.

Абразивні інструменти складаються із зерен абразивного

матеріалу, з’єднаних зв’язкою. У характеристику абразивного

інструмента входять: абразивний матеріал, зернистість, зв’яз

ка, твердість, структура, механічна міцність, форма, розміри,

ступінь урівноваженості шліфувальних і наждакових кругів –

балансування.

Основними видами абразивного інструменту є : круги

шліфувальні плоскі прямого профілю, плоскі з двостороннім

конічним профілем, плоскі 45°ного конічного профілю, плоскі

з малим кутом конічного профілю, плоскі з надточкою, плоскі

з конічною надточкою, круг з надточкою, чашки циліндричні,

чашки конічні, тарілки, диски, спеціальні круги для шліфуван

ня калібрових скоб, для заточення голок, ножів косарок, для

розрізування мінералів.

Широко застосовують також спеціальні циліндричні, кутові,

конічні, кульові шліфувальні голівки, квадратні, плоскі, триг

ранні, круглі, напівкруглі, шліфувальні бруски, плоскі, випукло

увігнуті, увігнутовипуклі, випуклоплоскі, плосковипуклі, тра

пецієподібні шліфувальні сегменти.

«Товарознавство»

222

При виготовленні абразивних інструментів використовують

дві основні групи зв’язок: 1) неорганічні (керамічну, магнезіальну,

силікатову); 2) органічні (бакелітову, глифталеву, вулканітову).

Абразивні круги виготовляють із зерен абразивних матері

алів на керамічних і органічних (синтетичних) зв’язках. Вели

ку частину шліфувальних кругів виготовляють із електрокорун

дових матеріалів, із карбіду кремнію зеленого або чорного. Для

виготовлення кругів застосовують шліфувальні зерна, шліфпо

рошки і мікропорошки. Для підвищення щільності і твердості

готові вироби (круги) виготовляють із суміші зерен двох або

трьох номерів, що сприяє більш щільному «укладанню» зерен

при пресуванні.

Зв’язку визначають залежно від призначення абразивних

кругів у готовому інструменті без руйнування зразка за низ

кою ознак:

 керамічна – інструменти при простукуванні звучать

більш лунко, чим інструменти на органічних зв’язках;

 магнезіальна – інструмент щільний, сіруватобілого коль

ору. При нагріванні при механічній обробці у якості

відходів виділяються вода і соляна кислота;

 силікатова – при нагріванні полум’ям сірника з’являєть

ся гострий запах фенолу, схожий на запах карболової кис

лоти;

 вулканітова – при нагріванні полум’ям сірника з’являєть

ся запах горілої гуми.

Голівки, бруски, сегменти. Голівки, так само як і круги, ви

готовляють із зерен абразивних матеріалів на зв’язках. У якості

абразивного матеріалу використовують, як правило, електроко

рунд на керамічній зв’язці. Голівки використовують для шліфу

вання поверхонь. Бруски – це інструмент для ручного заточен

ня й обробки поверхонь. Сегменти виготовляють із

електрокорунда і карбіда кремнію на бакелітовій зв’язці.

Шліфувальні круги позначаються залежно від твердості,

визначеної піскоструминним методом: М

, М

– м’які; СМ1

і СМ2 – середьом’які; С1 і С2 – середні; СТ1, СТ2, СТ3 – сере

дьотверді; Т1 і Т2 – тверді.

223

Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення

Шкурки. Шліфувальною шкуркою називають гнучкий аб

разивний інструмент, виготовлений на основі тканини або

паперу, на одній стороні якого за допомогою клеючих речо

вин закріплені рівномірним шаром абразивні зерна. Шкур

ки застосовують при обробці металів, дерева, гуми, пластмас.

Залежно від основи, на якій закріплені абразивні зерна,

шкурки називають паперовими (на паперовій основі) або по

лотняними (на тканинній основі). За видом абразивного

матеріалу розрізняють шкурки електрокорундові, карборун

дові, кремінні, скляні. Залежно від умов роботи (всуху або з

охолодженням) при виготовленні шкурки використовують

різні види клеючої речовини. Для шкурки, що працює всуху

(без водяного охолодження), застосовують головним чином

міздровий клей. Цю шкурку можна також застосовувати при

масляному і гасовому охолодженні; вона найбільш пошире

на. Для роботи з водяним охолодженням шкурку виготовля

ють на спеціальних лаках і смолах. Шкурка може бути в ру

лонах (рулонна) і в листах (листова).

Для шкурки на паперовій основі в якості абразивних мате

ріалів застосовують скло, кремінь, електрокорунд нормальний і

регенерований і карбід кремнію. Для тканинної шкурки вико

ристовують такі ж самі абразивні матеріали (крім електрокорун

ду регенерованого). Зернистість абразивних матеріалів для

шкурки на паперовій основі 24...32, для шкурки на тканинній

основі – 16...320.

Водостійку шліфувальну шкурку випускають на паперовій

основі листами розміром 319х230 мм; абразивний матеріал –

карбід кремнію зелений зернистістю 80, 100, 120, 150, 180, 230,

280, 320 і мікропорошки.

В даний час усе більше застосовують алмазні інструменти

різної конструкції. Для виготовлення інструментів використо

вують технічні алмази. Найбільше поширення знайшли алмазні

інструменти для виміру твердості, мікрогеометрії поверхонь,

виправлення шліфувальних кругів, алмазні різці, склорізи, во

локи для калібрування дроту, свердла, коронки для бурів, до

лота, шліфувальні круги.

«Товарознавство»

224

Алмаз – унікальний мінерал, який завдяки своїм винятко

вим фізикомеханічним властивостям (високій твердості, жор

сткості, працездатності) знайшов велике поширення в техніці.

Застосування алмазного інструмента дозволяє розширювати

номенклатуру оброблюваних матеріалів, підвищувати продук

тивність праці верстатників, поліпшувати якість і знижувати

собівартість продукції. Так, алмазні шліфувальні круги застосо

вують у тих випадках, коли тверді сплави й інші матеріали важ

ко або неможливо обробляти традиційними засобами або об

робка їх пов’язана з великими втратами цінних матеріалів і

значного зниження продуктивності праці.

Найбільш поширені діамантові інструменти, застосовувані

в машино і приладобудуванні:

алмазні різці – тонке обточування і розточка деталей машин

із легких кольорових металів і сплавів, пластмас, гравірувальні

роботи;

алмазні свердла – свердлення отворів у деталях з оптично

го скла, виготовлення точних технічних каменів із яшми, агата

й інших мінералів;

алмазні фрези – фрезерування складних і фасонних кон

турів у деталей з оптичного скла, площин на заготівках із син

тетичного корунду, агата, яшми при виготовленні точних техн

ічних і годинникових каменів, вирізка абразивів;

алмазний абразивний інструмент – шліфування, доведення

і полірування точних технічних і годинникових каменів, виго

товлення шліфів на твердих сплавах і мінералах.

Алмазні круги широко використовують у машинобудуванні

для круглого зовнішнього і внутрішнього, плоского, фасонно

го, безцентрового шліфування деталей, заточення і доведення

лезового ріжучого інструмента, різання й обробки неметалевих

матеріалів. Діамантовими кругами можна ефективно обробля

ти тверді сплави, важкооброблювані стали, чавуни, кольорові

метали і сплави, кераміку, феріти, ситали, порцеляну, кремній,

германій, скло, пластмаси, бетон і залізобетон, кварц, мармур,

граніт, туф, вапняк і інші матеріали, що застосовуються в різних

галузях промисловості.

225

Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення

Алмазний абразивний інструмент економічний: значні вит

рати на його придбання компенсуються його працездатністю

(мінімальним зносом).

Правила маркірування та приймання абразивних

матеріалів. Методи випробувань.

Маркірування кругів. Щоб правильно вибрати шліфуваль

ний круг, необхідно знати його характеристику, що у вигляді

умовних позначень наноситься незмивною фарбою на торце

ву поверхню круга і служить паспортом круга.

Приклад маркірування:

ЧАЗ – заводвиробник (Челябінський абразивний завод);

ЕБ – абразивний матеріал (електрокорунд білий);

40 – зернистість;

СМ2 – ступінь твердості шліфувального круга;

К – зв’язка (керамічна; можуть бути додаткові знаки, що

вказують різновиди зв’язки);

6 – структура (№ 6);

ПП – геометрична форма (круг плоский прямого профілю);

500 – зовнішній діаметр кола (500мм);

50 – висота круга (50 мм);

305 — діаметр отвору круга (305 мм);

35 м/с – окружна швидкість круга, при якій можна працю

вати.

Крім того, на поверхні шліфувального кола (зазвичай на

іншому боці) вказують клас дисбалансу (для кругів діаметром

250 мм і більше, висотою 6 мм і більше) і номер ДСТУ. Необо

в’язково нанесення наступних позначень: профілю – на кругах

прямого профілю і всіх інших діаметром менше 200 мм, виду

зв’язки – на кругах менше 50 мм; товарного знака заводупо

стачальника або його скороченого найменування – на кругах

діаметром менше 60 мм.

Для абразивних матеріалів і зв’язок встановлені наступні

знаки маркірування: М – монокорунд, Е – електрокорунд нор

мальний; ЕБ – електрокорунд білий; КЧ – карбід кремнію чор

«Товарознавство»

226

ний; КЗ – карбід кремнію зелений; для зв’язок: К – керамічна,

Б – бакелітова, В – вулканітова.

На кругах для швидкісного шліфування додатково нано

сять червону смугу або напис «швидкісний», а на кругах для

внутрішнього шліфування з окружною швидкістю 65 м/с –

дві червоні смуги.

Гнучкі круги розміром 300х25х127 мм із електрокорунда

зернистістю 80 другого рівня еластичності маркіруються:

300х25х127 Е802ГК 18 м/с. Для кругів діаметром менше 40мм

(зберігають у коробках і пакетах) маркірування наносять на

коробку або пакет із кругами. Круги діаметром понад 250мм

можна зберігати і транспортувати без упаковки, але в умовах,

що виключають їх ушкодження.

Круги діаметром до 100мм зберігають у ящиках або короб

ках із висотою не більше 600 мм, а діаметром понад 100 мм –

на ребрі або в пакетах висотою не більше 1000 мм.

Маркірування шкурки. Рулонна шкурка на паперовій ос

нові, наприклад марки БШ140, розмірами 900 мм х 50 м, із

електрокорунда зернистістю №60 умовно позначається:

БШ140 Р 900 х 50 Е60 (БШ – марка паперової основи, маса

паперу 140 р/м

; Р – рулонна шкурка).

Листова шкурка на паперовій основі, наприклад марки БШ100,

розмірами 720х780 мм, із скла зернистістю № 80 позначається:

БШ100 Л 720 х 780 С80.

Умовне позначення рулонної шліфувальної шкурки на бя

зевій основі, наприклад розмірами 725 мм х50 м, із електроко

рунда зернистістю №60: БТР 725х50 Е60. Позначення листової

шкурки на нанковій основі розмірами 775х595 мм, із електроко

рунда зернистістю №46: НЛ 775х595 Е46 (БТР – бязь технічна

середня рулонна; НЛ – нанка важка, листова шкурка).

Шкурку зберігають у приміщеннях із відносною вологістю

повітря не понад 60%, при температурі не нижче +5°С.

Правила приймання. Контроль відповідності кругів вимогам

ДСТУ підприємствовиробник проводить шляхом приймаль

них і періодичних випробувань. Випробування кругів прово

227

Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення

дять періодично не рідше одного разу на рік; результати вип

робувань оформляють у вигляді протоколів.

Методи випробувань. ДСТУ передбачає контроль твердості,

розмірів і ушкоджень, неурівноваженості кругів, а також вип

робування їх на механічну міцність.

При прийманні абразивні матеріали перевіряють візуально:

вони повинні бути чистими, без ознак забруднень або включень

сторонніх тіл і відповідати паспортним даним.

Приймання абразивних інструментів складається з зовніш

нього огляду і перевірки технічних характеристик, інструмен

ти повинні відповідати паспортам і маркіруванню, не мати

ушкоджень. Вологі круги перед зовнішнім оглядом просушують.

Геометрична форма і розміри абразивних інструментів повинні

відповідати стандартам. Шліфувальні шкурки поставляють у

бобінах і пакетах.

При прийманні шліфувальної шкурки виявляють її

гладкість, тобто відсутність зморщок і складок, рівність насип

ки абразивного шару, міцність нанесення зерна на основу,

міцність основи, рівномірність зернистості абразивного матер

іалу, наявність маркірування і відповідність розкрою й упаку

вання технічним умовам.

Приймальному контролю на відповідність вимогам повинні

піддаватися не менше 1% рулонів шліфувальної шкурки від

партії, але не менше 3 шт.

Партія повинна складатись зі шліфувальної шкурки однієї ха

рактеристики, виготовленої за одну зміну й одночасно пред’явле

ної до приймання по одному документі.

При незадовільних результатах приймального контролю

хоча б по одному з показників проводять повторний конт

роль на подвоєній кількості рулонів шліфувальної шкурки.

Результати повторного контролю остаточні і поширюються

на всю партію.

Періодичним випробуванням повинна піддаватися продук

ція, що витримала приймальний контроль – не менше 0,5% від

партії рулонів, але не менше 3 шт., не менше 0,5% рулонів шліфу

вальної шкурки зернистістю 80; 40; 8; 5 і М40, але не менше

«Товарознавство»

228

3 шт. на усіх видах основ. Періодичні випробування повинні

проводитися не менше одного разу на рік.

6.4. Вимірювальний інструмент

6.4.1. Шкальний контрольно-вимірювальний

інструмент

Контрольновимірювальний інструмент призначений для

визначення геометричних параметрів деталей машин і виробів,

у тому числі різьб, зубцюватих коліс і т. ін. При вимірі довжин

на практиці визначають, скільки разів міститься певна одини

ця довжини (або її частина) в невідомій ще вимірюваній дов

жині. Відома одиниця, яка використовується для порівняння,

а також її частки або кратні їй величини, реалізуються у виг

ляді жорсткого вимірювального інструмента, що має тільки

один розмір, або розміри наносяться на вимірювальний інстру

мент, наприклад, у вигляді шкали.

Основною одиницею виміру лінійних розмірів у країнах з

метричною системою є метр або тисячна частка метра –

міліметр, а при точних вимірах довжини – тисячна частка

міліметра – мікрон (мк). У країнах з дюймовою системою ос

новною одиницею є дюйм.

Для грубих вимірів зазвичай використовують складні метри –

металічні або дерев’яні складні лінійки довжиною 1 або 2 метри.

Можлива погрішність виміру складає 1мм на довжині 1м. Для

виміру довжин до 2 м застосовуються також стальні пружні

стрічки – рулетки, що приміщують до футлярів різної форми.

Для більш точних вимірів призначені штангенциркулі

(рис. 6.12.). Ними вимірюють довжини або діаметри як зовнішні,

так і внутрішні. За призначенням розрізняють штангенциркулі

робочі з ноніусним відліком

мм і контрольні штанген

циркулі з ноніусним відліком

мм. Штангенциркулі мають

одинарні або подвійні губки для наружних та внутрішніх

вимірів. Точність штангенциркулів встановлена стандартом.

229

Розділ 6. Інструмент та підшипники кочення

Рис. 6.12. Загальний вигляд штангенциркуля

На рис. 6.13, а представлені косинці, (б) – кутомір із ноніу

сом для виміру зовнішніх кутів від 0 до 180°, який складається

з лінійки основи 1, основи 2, вузла мікропередачі 3, ноніуса 4,

рухомої лінійки 5 і косинця рухомої лінійки 6.

Мікрометри – універсальні вимірювальні інструменти з точ

ним мікрометричним гвинтом і ціною розподілу 0,001 ... 0,1 мм.

За призначенням мікрометри бувають: гладкі – для визна

чення зовнішніх розмірів деталей; аркушеві з циферблатом –

Рис. 19.13. Вимірювальний інструмент

а)

б)

«Товарознавство»

230

для виміру товщини аркушевих матеріалів; трубні — для вимі

ру довжин, висот, глибин. Для виміру конусів і конічних вту

лок застосовують калібри (пробки, втулки різьбових і шліцевих

з’єднань і складних профілів), шаблони, що також використо

вують для вимірів взаємного розташування, отворів, відстані

між отворами, площинами.

Нутроміри (штихмаси) – інструменти для виміру

внутрішніх розмірів виробів і деталей. Вимірювання ними більш

складне, ніж вимірювання мікрометрами, так як потрібно ре

тельно встановити цей інструмент: строго перпендикулярно до

осі отвору та по центру.

Глибиноміри застосовують для вимірів глибини отворів, по

рожнин, пазів, висоти уступів. Ціна ділення, як правило, 0,01 мм,

межі виміру 0...100 мм. Розрізняють індикаторні та штангенгли

биноміри. Штангенглибиномір предсталяє собою по суті той же

самий штангенциркуль, але вимір здійснюється не від нерухомої

губки, а безпосередньо від кінця вимірювального стрижня.

Для вимірювання лінійних розмірів використовують також

вимірювальні прилади та пристрої, основним елементом яких

є індикатори різного роду. Вони дозволяють визначити відхи

лення від певного номінального розміру. Широко розповсюд

жено використання індикаторів при визначенні внутрішніх діа

метрів. Основними частинами таких приладів є індикатор та

державка з вимірювальною та передаточною частинами. Перед

вимірюванням необхідно встановити вимірювальні наконечни

ки на певне номінальне значення і привести шкалу індикатора

в нульове положення.

Для швидкого вимірювання площинності також існує низ

ка вимірювальних приладів. В більшості випадків вони склада

ються із контрольної лінійки та повзунка з індикатором. Повзу

нок пересувають по плоскій грані лінійки; при цьому індикатор

своїм вимірювальним штифтом торкається поверхні, яку вимі

рюють. Відхилення від площинності вимірюють безпосередньо

по індикатору.

Для особливо точних вимірювань використовують оптико$

механічні прилади, робота яких заснована на комбінації про