Окландер М.А. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

та доведення до користувачів інформації з використанням ком-

плексу технічних засобів.

При цьому від персоналу вимагаються раціональні й швидкі

дії, і відповідно підвищуються вимоги до кількості, якості та опе-

ративності отримання, оброблення та надання інформації. Прак-

тика показує, що успішні підприємства мають ефективні методи

управління інформаційними потоками з використанням високих

технологій. Найперспективнішою формою управління є така, що

ґрунтується на інтегрованих стандартних програмних продуктах,

які підтримують матеріально-інформаційні потоки.

На впровадження нових інформаційних технологій значний

вплив має також динамічний розвиток нових поколінь апаратних

засобів. Простежується такий тренд — персональні комп’ютери,

портативні комп’ютери, кишенькові комп’ютери, персональні

електронні секретарі, комп’ютери із безпровідними модемами,

наручні годинники із вмонтованими комп’ютерами, автомобілі з

комп’ютерами, що мають вихід в Інтернет, та ін. Нові технології

комунікацій дають можливість здійснювати доступ до інформа-

ційних систем компаній у формі телефонних ліній, мобільного

телефонного зв’язку, супутникових технологій. Електронні засо-

би комунікацій, що ґрунтуються на сітьових стандартах (Інтер-

нет, Інтранет, Екстранет) змінюють способи взаємодії, характер і

якість взаємин працівників як на підприємстві, так і з партнерами

по бізнесу. Така технологія значно полегшує процедуру пошуку і

відбору інформації. Пошук прискорюється, оскільки значно роз-

ширюється база даних.

Раціональна інформаційно-обчислювальна інфраструктура

підприємства може бути створена тільки за умови, що програмне

й апаратне забезпечення повинні відповідати двом умовам. По-

перше, відкритість, тобто одна інформаційна система повинна

легко інтегруватися з іншими системами. По-друге, вони повинні

бути гнучкими і мати можливість адекватно розвиватися в міру

змін на підприємстві. Таким чином, розроблення та використання

інформаційно-інтелектуальних технологій, нових поколінь про-

грамних і апаратних засобів, впровадження нових форм організа-

ції виробництва є принциповою умовою реалізації стратегії ви-

переджаючого розвитку.

Інформаційна система є комунікаційною системою, яка за

рахунок інформаційних технологій, забезпечує працівників під-

приємства інформацією. Отже, комунікація стає можливою за на-

явності інформаційних систем, які управляють інформаційним

потоком (рис. 3.5).

Джерело

інформації

Передавач

Канал

зв’язку

Приймач

Отримувач

інформації

Рис. 3.5. Схема інформаційної системи підприємства

Для обміну, перетворення, передачі інформації повинне

бути джерело інформації, передавач, канал зв’язку, приймач і

отримувач інформації. Середовище передачі поєднує джерело

і отримувача інформації в інформаційну систему. Зростаючі

інформаційні потоки призводять до необхідності поліпшення

технологічності інформаційних процесів, тобто використан-

ня в інформаційних системах сучасних інформаційних техно-

логій.

Отже, інформаційна система є людино-машинною системою,

апаратно-програмним комплексом, що отримує, збирає, накопи-

чує, зберігає, шукає, обробляє, аналізує, видає і передає інформа-

цію. Цій системі повинні бути властиві гнучкість, мобільність та

адаптивність до зовнішніх впливів.

Процедура розроблення інформаційної системи складається з

таких етапів:

1) формування вимог до інформаційної системи (описання

предметної сфери та виявлення існуючих проблем);

2) розроблення концепції інформаційної системи (формулю-

вання основної ідеї, оцінювання необхідних ресурсів);

3) технічне завдання (визначення вимог та порядку створення

інформаційної системи);

4) ескізний проект (постановка завдань, пошук методів розра-

хунків, розроблення вхідних та вихідних форм, побудова матема-

тико-статистичних моделей, планування структури бази даних,

вибір системи оброблення даних);

5) технічний проект (оброблення проектних рішень);

6) робоча документація (створення проектних документів);

7) введення в експлуатацію;

8) супроводження інформаційної системи.

Методологія функціонування інформаційної системи. Ме-

тою інформаційної системи є підвищення продуктивності та яко-

сті праці шляхом збільшення ступеня інформаційного оснащення

користувачів і скорочення термінів оброблення інформації.

Досягнення цієї мети стає можливим при вирішенні таких за-

вдань:

1) отримання і збір первинних даних;

2) накопичення і збереження;

3) пошук і оформлення, що включає відбір даних і заповнення

відповідного носія;

4) оброблення та аналіз, що включає сортування, упорядку-

вання, зведення, групування та представлення в потрібній формі;

5) передача і зберігання.

Створення інформаційної системи ґрунтується на таких прин-

ципах:

• системності — встановлюються такі зв’язки між елемента-

ми, які при декомпозиції забезпечують цілісність;

• відкритості — передбачається розвиток за рахунок попов-

нення та оновлення структури та змісту;

• сумісності — застосовуються інтерфейси, за допомогою

яких підтримується взаємодія з іншими системами;

• стандартизації — використовуються типові, уніфіковані,

стандартизовані програмні, інформаційні, технічні проекти;

• ефективності — досягається раціональне співвідношення

між затратами та ефектом.

Структура інформаційної системи може бути класифікована за

рівнями узагальнення великим, середнім і низьким:

Високий рівень узагальнення. Виділяються найбільш принци-

пові складові — інформаційна база та система управління нею:

• інформаційна база — це упорядкована сукупність бази даних

і бази програм. База даних — це сукупність первинної та вторин-

ної інформації, яка необхідна для вирішення завдань користувача.

База програм — це сукупність системних та прикладних програм,

що дозволяють користувачеві вирішувати його завдання. Розріз-

няють бази загального та персонального призначення;

• система управління — це сукупність різноманітних засобів

управління інформаційною базою та взаємодією з користувачем.

Середній рівень узагальнення. Складові розділяються залежно

від їх місця й ролі в інформаційній системі:

• інформаційна база поділяється на такі компоненти:

— інформаційні — це сукупність даних, представлених для

оброблення;

— функціональні — це функції, завдання;

— програмні — це програмні модулі;

• система управління поділяється на такі компоненти:

— технічні — це комп’ютер, оргтехніка, обладнання мереж,

пристрої, компоненти, канали зв’язку;

— організаційні — це форми організації персоналу;

— методичні — це пакет правил, інструкцій, алгоритмів для

функціонування інформаційної системи.

Низький рівень узагальнення. Подальша деталізація складових

залежно від їхнього призначення (рис. 3.6):

Інформаційна система

Організаційні

компоненти

Функціо-

нальні

завдання

Інформаційне

забезпечення

Програмне

забезпечення

Технічне

забезпечення

Правове

забезпечення

Лінгвістичне

забезпечення

Моделі,

алгоритми

оброблення

інформації

Компоненти

системи

оброблення даних

Функціональна

підсистема (модулі,

бізнес-додатки)

Функціональні

компоненти

Організа-

ційна

структура

Персонал,

регламент

роботи

Рис. 3.6. Структура інформаційної системи підприємства

• функціональні компоненти:

— функціональні завдання;

— моделі, алгоритми оброблення інформації;

• компоненти системи оброблення даних:

— інформаційне забезпечення — це сукупність нормативно-

довідкової інформації, класифікаторів техніко-економічної інфо-

рмації, уніфікованих документів;

— програмне забезпечення — це сукупність програм оброб-

лення даних. Загальне програмне забезпечення (системні програ-

ми) — операційні системи, інструментальні пакети програм, сер-

вісні програми та інші програмні засоби, що необхідні для

організації обчислювального процесу. Спеціальне програмне за-

безпечення (прикладні програми) — програми, що розробляють-

ся для певної інформаційної системи;

— технічне забезпечення — це сукупність технічних засобів

отримання, введення, підготовки, перетворення, оброблення, збе-

рігання, реєстрації, виведення, відображення, передачі інформації;

— правове забезпечення — це сукупність норм, що містяться

в нормативних актах і директивних документах щодо правового

регулювання порядку створення та використання інформаційної

системи;

— лінгвістичне забезпечення — це сукупність мовних засобів

формалізації людської мови при функціонуванні інформаційної

системи;

• організаційні компоненти:

— організаційна структура;

— персонал, регламент роботи.

Доцільно виділяти режими роботи і режими експлуатації ін-

формаційних систем. Показники режимів роботи характеризують

стан машинної системи. Режим роботи системи може бути одно-

чи багатопроцесорним. Режими експлуатації характеризують ро-

боту користувачів і може бути побудований на принципах off-line

чи on-line.

Режим пакетного оброблення off-line — це об’єднання кількох

програмних продуктів у групу, яку називають пакетом. Приско-

рення видачі результату за даного режиму є можливим за раху-

нок паралельного оброблення чи квантування часу пакетного об-

роблення. Тобто кожній програмі з пакету виділяється квант

часу, після закінчення якого починає працювати інша програма.

Режим оброблення on-line — це безпосередній оперативний

доступ користувача до роботи з програмним продуктом без лімі-

тування часу та очікування черги.

Режим оброблення time-sharing— це комбінація двох попере-

дніх підходів.

Вибір режиму експлуатації визначається параметрами за-

вдань, що вирішуються. Коли користувач обробляє невеликий

обсяг інформації і має доступ до терміналу, то доцільно викорис-

товувати режим on-line. При значному обсязі інформації та не-

критичності часу оброблення користуються режимом off-line.

Інформаційні системи можуть бути класифіковані за такими

ознаками:

1. Функціональне призначення:

— системи автоматизованого оформлення документації;

— системи автоматизованого проектування;

— системи управління базами даних;

— системи управління технологічними процесами;

— системи автоматизованого управління підприємствами;

— системи обробки економічної інформації;

— системи виконання математичних розрахунків.

2. Масштаб використання:

— системи робочих місць;

— системи підрозділів підприємства;

— системи підприємств.

3. Ступінь автоматизації робіт:

— системи механізовані;

— системи автоматизовані;

— системи автоматичні.

4. Спосіб вирішення завдань:

— системи, в яких задано алгоритм вирішення завдання;

— системи, в яких не задано алгоритму вирішення завдання,

тобто інтелектуальні.

5. Прибутковість використання:

— системи комерційні;

— системи некомерційні.

6. Спосіб використання:

— системи локальні;

— системи сітьові.

Ефективність функціонування інформаційної системи. Ро-

бота інформаційної системи характеризується певними показни-

ками.

Функціональна повнота — це показник, що характеризує рі-

вень автоматизації управлінських робіт, тобто відношення сфер

автоматизованого оброблення інформації до сфері оброблення

інформації всією системою управління. Коефіцієнт функціональ-

ної повноти розраховують за формулою

де

К — коефіцієнт функціональної повноти;

П — показники одержані автоматично;

П — кількість показників.

Своєчасність — це показник, що характеризує можливість

одержання необхідної інформації, тобто він визначається кі-

лькістю значень показників, отриманих протягом планового

терміну і значень показників, отриманих за межами планово-

го терміну. Коефіцієнт своєчасності розраховується за фор-

мулою

ПП

зп

−

де

К — коефіцієнт своєчасності;

П — кількість показників, одержаних за плановим тер-

міном;

П — кількість показників, одержаних із затримкою.

Функціональна надійність — це показник, що характеризує

можливість інформаційної системи реалізовувати функції компо-

нентів системи оброблення даних з певним ступенем надійності.

Рівень надійності (безвідмовності, ремонтопридатності, довгові-

чності) залежить від таких факторів:

— складу та рівня надійності технічних засобів;

— складу та рівня надійності програмних засобів;

— раціонального розподілу завдань між технічними засобами,

програмним забезпеченням і персоналом;

— рівня кваліфікації персоналу, організації робіт та рівня на-

дійності дій персоналу;

— режимів, параметрів і організаційних форм експлуатації

технічних засобів;

— рівня застосування методів і засобів технічної діагнос-

тики;

— реальних умов функціонування.

Адаптивна надійність — це показник, що характеризує здат-

ність виконувати функції при зміні реальних умов функціону-

вання у встановлених при проектуванні межах. Коефіцієнт адап-

тивної надійності розраховують за формулою

РВ

ТТ

де

Т — cередній час між відмовами;

Т — cередній час ремонту.

Час вирішення завдання — це показник, що характеризує пе-

ріод між надходженням вхідної інформації та отриманням бажа-

них результатів.

Економічний ефект — це показник, що характеризує здатність

поліпшувати економічний стан підприємства внаслідок впрова-

дження інформаційної системи. Економічний ефект розрахову-

ють за формулою

%100

⋅= ,

де

E — економічний ефект,

П — прибуток від впровадження інформаційної системи;

В — витрати на розроблення та впровадження інформаційної

системи.

Оцінювання економічного ефекту впровадження інформацій-

ної системи дозволяє:

• оцінити обсяг капітальних та поточних витрат на створення,

впровадження, експлуатацію інформаційної системи;

• оцінити результати, що очікуються від впровадження інфо-

рмаційної системи;

• порівняти економічну ефективність певної інформаційної

системи з іншими;

• установити доцільність використання інформаційної сис-

теми;

• визначити, які види робіт, яких підрозділів підприємства до-

цільно виконувати за допомогою інформаційної системи;

• вибрати раціональний варіант інформаційної системи;

• визначити оптимальний склад методів і засобів автоматиза-

ції проектування для підприємства.

Джерелами економічного ефекту від впровадження інформа-

ційної системи на підприємстві є:

— зниження трудомісткості;

— економія виробничих ресурсів;

— зниження браку, підвищення якості продукції, скорочення

термінів виконанняя замовлень, збільшення обсягів збуту проду-

кції за рахунок підвищенняя оперативності та якості управлінсь-

ких рішень;

— додатковий дохід, який за відсутності інформаційної систе-

ми не міг бути отриманий;

— підвищення ефективності праці співробітників, що працю-

ють з інформаційною системою під впливом соціально-

психологічних факторів.

Умови впровадження інформаційної системи. Критерій до-

цільності впровадження інформаційної системи може бути роз-

рахований за формулою

∑

−

ВQ

NPV

)1(

> 0,

де

NPV — чистий приведений дохід;

Q — обсяг продажу продукції в i періоді;

В — витрати i періоду. При 0

i враховуються витрати до

початку експлуатації інформаційної системи (витрати на роз-

робку);

p — норма дисконту;

n — життєвий цикл інформаційної системи.

Витрати

періоду розраховують за формулою

iii

ПКВ += ,

де

П,К — капітальні та поточні витрати в i періоді.

Класифікація витрат інформаційної системи:

• капітальні витрати:

— на придбання комп’ютерної техніки;

— на придбання програмного забезпечення;

— на монтаж і наладку комплексу технічних засобів;

• поточні витрати:

— на заробітну платню;

— на технічне навчання персоналу;

— на технічне обслуговування та модернізацію, включаючи

амортизаційні відрахування;

— на електроенергію;

— на отримання інформації через Інтернет;

— на матеріальні витрати.

Впровадження інформаційної системи є ефективним, якщо

справдяться такі вирази:

1) індекс рентабельності, що розраховується як відношення

приведених результатів до приведених витрат, повинен бути не

меншим за одиницю:

()

)1(В

≥

−

∑

де

— індекс рентабельності.

2) внутрішня норма прибутковості, що розраховується як ста-

вка процента, при якій проект є беззбитковим (визначається шля-

хом вирішення рівняння відносно IRR), повинна бути більше но-

рми дисконту:

∑

−

IRR

ВQ

)1(

де

RR — внутрішня норма прибутковості.

3) період окупності інформаційної системи не повинен бути

більшим життєвого циклу інформаційної системи:

жц

)1(

)1()1(

pQpВ

≤+

+−+

+−

−−

∑∑

де

— період окупності інформаційної системи;

жц

— життєвий цикл інформаційної системи.

m — номер розрахункового року, тобто року, який передує

року, в якому результати дорівнюють або більші від витрат.

Інформаційні системи управління ресурсами підприємс-

тва. Ефективним напрямом перетворень індустріальної еконо-

міки в інформаційну є впровадження на українських підприєм-

ствах інформаційних систем, таких, наприклад, як система

управління ресурсами підприємства (ERP — Enterprise

Resource Planning) R3 німецької компанії SAP AG. Ця фірма є

світовим лідером у галузі ERP-рішень, а її продукт — система

управління ресурсами підприємства SAP R/3 (стандартний ін-

тегрований програмний засіб) демонструє високі результати за

рахунок можливості інтеграції різних програмно-апаратних

приладів і користується значним авторитетом у світі. Відкри-

тість, гнучкість, об’єктна орієнтація, модульність, а також ши-

рокий спектр функціональних можливостей роблять систему

SAP R/3 оптимальним рішенням для підприємств усіх секторів

національної економіки.

ERP-система SAP R/3 структурована як стандартна програ-

мна система, що може впроваджуватися на підприємствах, ор-

ганізаційна побудова яких орієнтована як на локальні, так і на

інтегровані функції. Наприклад, в її програмному забезпечені,

як показано на рис. 3.7, є і модуль бізнес-процесу логістика

(LO), і всі три модулі її локальних функцій — постачання

(MM), регулювання та планування виробництва (PP), збу-

ту (SD).