Новак Е.В. Лекции по логистике (укр.яз)

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 3. Концепції логістики.

1 Еволюція концепцій логістики.

2 Основні логістичні концепції.

3 Категорія економічних компромісів.

Розрізняють три періоди розвитку систем товароруху матеріальної

продукції:

- дологістичний;

- період класичної логістики;

- період неологістики.

У дологістичний період (до 1950-х рр.) управління матеріальним

розподіленням носило фрагментарний характер.

Класичний період (початок 1960-х рр.) – замість оптимізації перевезень

утворюються логістичні системи, які не торкаються безпосередньої діяльності

фірми, але приділяють увагу скороченню витрат сукупних витрат.

Неологістика (початок 1980-х рр..) – діяльність компромісів, тобто

ефективність управління основується на досягненні максимальної

ефективності роботи всього підприємства як єдиного цілого.

Система погляду на те чи інше явище або процес має назву концепція.

Основні положення концепції логістики:

1. Реалізація принципу системного підходу. Тобто оптимізація матеріального

потоку може відбуватися як у межах всього підприємства, так і його окремих

підрозділів. Однак досягти максимального ефекту можна лише оптимізувавши або

сукупний матеріальний потік від первинного джерела сировини до кінцевого

споживача, або окремі його значні ділянки.

2. Відмова від випуску універсального технологічного та піднімально-

транспортного устаткування та використання обладнання, яке відповідало б

конкретним завданням та умовам. Для того щоб застосувати логістичний

підхід до управління матеріальними потоками, необхідно мати високий рівень

науково-технічного розвитку.

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

3. Розвиток дрібносерійного виробництва, яке вимагає ринок. При цьому

необхідно щоб тривалість виробничого циклу від моменту придбання

матеріальних ресурсів до відвантаження готової продукції споживачу була

мінімальною. Тож слід скоротити час технологічної обробки матеріалів, а

також усіх процесів пов'язаних із закупівлею сировини та матеріалів.

4. Гуманізація технологічних процесів, створення належних умов праці.

5. Підрахунок логістичних витрат протягом усього логістичного

ланцюга. Одним з основних завдань логістики є мінімізація витрат, пов'язаних

з доведенням матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого

споживача.

6. Розвиток сервісу на сучасному рівні.

7. Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку.

Діяльність у галузі логістики має кінцеву мету, яка дістала назву «Шість

правил логістики»:

Товар — за потребою.

Якість товару — висока.

Кількість — достатня.

Час доставки — найзручніший.

Місце доставки — куди потрібно.

Витрати — мінімальні.

Концепція логістики передбачає такі напрями:

• формування господарчих зв'язків;

• визначення потреби в обсягах і напрямах перевезень продукції;

• визначення послідовності проходження продукції через пункти

складування;

• оперативне регулювання поставок та перевезень;

• формування и управління надлишками;

• розвиток складського господарства;

• надання комерційних та транспортно-експедиційних послуг.

Всі логістичні концепції поділяються на дві групи:

1 Тягнучі концепції, у яких деталі подаються на наступну стадію

виробництва с попередньої за необхідністю, тому жорсткий графік відсутній.

2 Штофхаючі концепції, у яких деталі подаються на наступну стадію

виробництва с попередньої за жорстким виробничим графіком.

Тягнучі концепції:

- „точно в термін” (just-in-time). Концепція характеризується

мінімальними запасами матеріальних цінностей, короткими виробничими

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

циклами, невеликою кількістю постачальників і перевізників, відсутністю

страхових запасів, високою якістю готовою продукції і логістичного сервісу,

ефективною інформаційною підтримкою. Прикладом такою логістичної

концепції є система KANBAN;

- „худе виробництво” – використовується менше ресурсів, запасів, часу

щодо організації виробництва порівняно зі звичайним широким виробничим

процесом за рахунок виключення „зайвих” операцій

Штофхаючі концепції:

- „планування потреби / ресурсів” (MRP I і MRP II) – краще задоволення

попиту за рахунок скорочення виробничих циклів, скорочення запасів, кращої

організації поставок; забезпечують гнучкість планування і зменшення

логістичних витрат;

- „планування розподілу продукції / ресурсів” DRP – поширена на канали

дистрибуції готової продукції системи MRP.

- „реагування на попит” (DDT) – застосовується задля максимального

скорочення реакції на зміни попиту шляхом швидкого поповнення запасів у

тих точках ринку, де прогнозується попит. Найбільш широке розповсюдження

отримали наступні варіанти концепції „Реагування на попит”:

а) метод визначення точки замовлення;

б) метод швидкого реагування;

в) концепція безперервного поповнення;

г) концепція автоматичного поповнення запасів до максимального

рівня.

Економічні компроміси – категорія, яка базується на розрахунках, що

враховують інтереси всіх підрозділів підприємства і інтереси всіх фірм-

учасниць логістичного процесу.

Економічні компроміси – метод балансування рас ходів, доходів,

прибутку фірм і оцінюється у двох аспектах:

- вплив на повні витрати;

- вплив на дохід від збуту.

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Тема 4. Методологія моделювання логістичних систем.

1 Поняття загальної теорії систем і системного підходу.

2 Логістичні системи та принципи їх утворення.

3 Поняття системного підходу.

У об'єкта має бути чотири якості, щоб його можна було вважати

системою.

Перша якість. Система є цілісна сукупність елементів, котрі взаємодіють

один з одним. Необхідно мати на увазі, що елементи існують лише в системі, а

поза нею це тільки об'єкти.

Друга якість. Між елементами системи існують зв'язки, котрі є

закономірною необхідністю і визначають інтегральні якості системи.

Третя якість. Наявність системоформуючих факторів, що дають змогу

сформувати упорядковані зв'язки, тобто структуру.

Четверта якість. Наявність у системі інтегративних якостей, які

притаманні системі в цілому, але не властиві жодному з її елементів окремо.

Всі моделі поділяються:

І За ступенем подоби об’єкту, що моделюється:

1 Ізоморфні – моделі, які включають всі характеристики об’єкту-

оригіналу.

2 Гомоморфні – часткова подоба об’єктові дослідження.

ІІ За матеріальністю моделі:

1 Матеріальні.

2 Абстрактні:

а) символічні моделі:

• мовні – на базі словника, очищеного від всіх

неоднозначностей (тезаурусу);

• знакові;

б) математичне моделювання:

• аналітичне моделювання;

• імітаційне моделювання.

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Для логістичних систем характерним є сумісність усіх елементів, наявність

зв'язків між ними, а також адаптивність та гнучкість.

Логістична система – адаптивна система зі зворотнім зв'язком, яка

виконує ті чи інші логістичні функції та операції. Вона, як правило,

складається з кількох підсистем і має розвинуті зв'язки із зовнішнім

середовищем.

Під логістичною системою розуміють організаційно-управлінський

механізм координації, який дає змогу досягти ефекту завдяки чіткій

злагодженості у діях спеціалістів різноманітних служб, які беруть участь в

управлінні матеріальним потоком.

Види логістичних систем наведені на рис. 4.1.

Рисунок 4.1 – Види логістичних систем

Гнучка логістична система – система, в якій доведення матеріального

потоку до споживача здійснюється як за прямими зв'язками, так і за участю

посередників.

Логістична система з прямими зв'язками – система, в якій матеріальний

потік доводиться до споживача без участі посередників на основі прямих

господарських зв'язків.

Ешелонована логістична система – система, особливість якої полягає в тому,

що матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить

принаймні через одного посередника.

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

В прямих логістичних системах, як правило, використовують прискорені

засоби транспортування разом з інформаційними технологіями, що дозволяє

швидко обробляти замовлення споживачів, а також дозволяє скоротити

терміни доставки і значною мірою компенсує географічну роз'єднаність

постачальників та споживачів.

Однак можливості прямих систем обмежені великими транспортними

витратами.

Системний підхід дозволяє побачити об’єкт дослідження як комплекс

взаємопов’язаних підсистем, які об’єднані загальною метою. Системний підхід

не існує у вигляді певної концепції – це набір принципів:

- принцип послідовного просунення по етапах створення системи;

- принцип узгодження інформаційних, надійносних, ресурсних і інших

характеристик систем;

- принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і

головними цілями всієї системи.

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Тема 5. Логістика закупівель та розміщення замовлень.

1 Завдання і функції закупівельної логістики.

2 Вибір постачальника.

3 Планування закупівель. Організація системи постачання матеріальними

ресурсами.

Основна мета заготівельної логістики полягає у задоволенні потреб

виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з максимально

можливою ефективністю. Базовими завданнями заготівельної логістики є:

• Встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини і

комплектуючих виробів.

• Забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок

готової продукції та потребами в них.

• Дотримання вимог виробництва до якості сировини та

комплектуючих.

На оптимізацію заготівельного логістичного ланцюжка впливають як

зовнішні, так і внутрішні фактори. До зовнішніх слід віднести стосунки

підприємців з кредиторами і постачальниками. Внутрішні фактори пов'язані з

різним розумінням оптимальної діяльності ланок ланцюжка, необхідністю

пошуку економічних компромісів між різними підрозділами фірм.

Успішне здійснення закупівель передбачає наявність широкого спектра

інформації про стан ринків. Для дослідження ринку регулярно відбирається та

оцінюється детальна інформація з метою визначення місткості ринку і

створення передумов для оптимізації закупівель.

3 переходом на ринкові умови господарювання логістика ефективно

використовується у процесі закупівлі. Ринок закупівлі можна поділити на два

сегменти:

• ринок покупців продукції промислового (виробничо-технічного)

призначення для споживання;

• ринок проміжних продавців як покупців цих товарів.

Особливості заготівельної логістики, котра займається закупівлею засобів

виробництва порівняно із закупівлею споживчих товарів у тому, що вона

придбаває засоби виробництва та послуги з метою виробничого споживання

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

задоволення потреб своїх внутрішніх підрозділів. Рішення про закупівлю

приймаються усіма ланками підприємства. При цьому може існувати декілька

попередніх узгоджених пропозицій, і лише потім укладається угода.

Процес закупівлі сировини у постачальника здійснюється по етапах, які

відображені на рисунку 5.1.

Рисунок 5.1 – Процес закупівлі матеріальних ресурсів у

постачальника

Підприємство може використовувати низку альтернативних варіантів

щодо зменшення витрат на закупівлю сировини та матеріалів.

• Переговори щодо зміни цін і умов оплати з постачальниками.

• Залучення нових постачальників / заміна старих постачальників

новими.

• Зменшення витрат на адміністрування закупівлі шляхом скорочення

кількості замовлень – наприклад, перевівши спорадичні замовлення

на засади довгострокових контрактів, та / або скоротивши кількість

постачальників, або зменшивши адміністративні витрати на

оформлення замовлення на закупівлю товарно-матеріальних

цінностей у постачальників.

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Зміцнення робочих відносин з невеликою групою постачальників – це

саме те, чого наразі намагається досягти більшість підприємств (співпраця і

довіра).

Теперішня тенденція схиляється в бік укладення довготермінових

контрактів, оскільки це надає необхідної впевненості постачальникам, котрі

можуть більше інвестувати у задоволення потреб підприємства.

Встановлення і підтримання партнерства зі стратегічними

постачальниками потребує значних зусиль. Але прямі наслідки в плані

підвищення прибутковості та інші переваги виправдовують затрачені. Але

важливість ролі закупівлі не обмежується суто економічними критеріями.

Потреба в сталих конкурентних перевагах спонукає підприємство

досягати конкретних цілей через переговори стосовно:

• якості;

• ціни;

• фінансових умов транзакції;

• умов поставки і пакування;

• обслуговування;

• зменшення непевності і ризику в процесі постачання.

Етапи вибору постачальника:

1 Пошук потенціального постачальника.

2 Аналіз потенціальних постачальників за критеріями.

3 Оцінка співпраці с постачальниками.

Чим вища якість прогнозування, тим точнішими будуть підрахунки

потрібних товарно-матеріальних запасів. Належна система прогнозування

дозволяє підприємству скоротити обсяг інвестування в товарно-матеріальні

закупівлі і покращити рівень обслуговування . Окрім відповідних методів

статистики, належне прогнозування потребує надійної інформації про історію

збуту (обсяги продажу). По-перше, запаси необхідно розділити на 2 категорії:

запаси незалежного рівня попиту та запаси залежного рівня попиту.

Роздрібні торговці більше знайомі з незалежним рівнем попиту, коли продаж

предметів однієї товарної групи не впливає на продаж іншої товарної групи.

Однак, для більшості виробників, попит на сировину і матеріали залежить від

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

поточних планів виробництва та продажу . Наразі існує багато комп’ютерних

програм для прогнозування попиту, а також програм та методів планування

потреб у різноманітних матеріалах для виробництва.

Більшість методів прогнозування базуються на припущенні, що майбутній

попит пов’язаний з минулим попитом. Найбільш розповсюдженим методом є

метод змінного середнього показника, коли прогноз попиту на наступний

місяць є середнім показником попиту за останні 6 або 12 місяців. Коливання

мають менший ступінь впливу на прогнози, що базуються на більш тривалих

періодах, але у разі постійних змін коригування таких прогнозів потребує

більше часу. Більш складні прийоми, такі як експоненційне згладжування та

багато інших, беруть до уваги поточні тенденції і минулі схеми попиту. Звісно,

прогнози необхідно коригувати на основі реальної практики та досвіду.

Більшість прогнозів використовується організацією для ухвалення

внутрішніх рішень (наприклад, щодо рівня резервних запасів і обчислення

точок повторного замовлення), але, якщо прогноз надійний, підприємство

повинне надати результати такого прогнозу постачальникам,

проінформувавши їх про очікувані обсяги закупівлі. Обмін інформацією також

може означати, що постачальники можуть ввести відповідні дані у свої

прогнози і, відтак, краще надати послуги, проінформувати про можливий

дефіцит на ринку, тощо.

Відповідно до своєї стратегії, підприємства повинні розробити політику

закупівель з урахуванням технологічних, фінансових, економічних і зовнішніх

чинників, що притаманні відповідному виду господарської діяльності.

Одним з питань, що заслуговує на увагу з боку департаментів постачання,

є оптимальна кількість матеріалів, що їх необхідно замовити, а також

визначення термінів постачання.

Переваги системи постійного перегляду:

• нижчий рівень резервних запасів;

• постійні великі розміри закупівель спрощують можливість

отримання знижок;

• постійний перегляд конкретних статей товарно-матеріальних запасів

(бажаний для високовартістних статей запасів).

Переваги системи періодичного перегляду:

потребує менше часу ; таку систему легко підтримувати ;

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com