Педагогічна корекція
девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи
177
2) ситуації, актуалізуючи представлення про себе;
3) ситуації спілкування.
Відповідно види тривожності, що виявляються за допомогою
цієї шкали, позначені так: шкільна, самооцінна, міжособистісна:
Вид тривожності
Шкільна 1, 4, 6, 9, 10, 13, 16, 20, 25, 30.
Самооцінна 3, 5, 12, 14, 19, 22, 23, 27, 28, 29.
Міжособистісна 2, 7, 8, 11, 15, 17, 18, 21, 24, 26.
Підраховується загальна сума балів окремо за кожним розділом
шкали і за шкалою в цілому. Отримані результати інтерпретуються
як показники рівнів відповідних видів тривожності, показник
за
всією шкалою − загального рівня тривожності.
Рівень тривожності для кожної статево − вікової групи
визначався, виходячи із середнього арифметичного значення кожної
групи; як показник інтервалу узяте середнє квадратичне відхилення
від результатів групи. Особливої уваги вимагають насамперед учні з
високою і дуже високою загальною тривожністю. Як відомо, подібна
тривожність може
породжуватися або реальним неблагополуччям
школяра у найбільш значимих галузях діяльності і спілкування, або
існуванням немов всупереч об'єктивному благополучному
положенню, будучи наслідком певних особистісних конфліктів,
порушень у розвитку самооцінки і інш.
Останні випадки є найбільш важливими, оскільки вони
залишаються поза увагою вчителів і батьків. Подібну тривожність
часто відчувають школярі, що добре
і навіть відмінно вчаться,
відповідально ставляться до навчання, громадського життя, шкільної
дисципліни, однак це видиме благополуччя дістається їм
невиправдано високою ціною і може супроводжуватися зривами,
особливо при різкому ускладненні діяльності. У таких школярів
фіксуються виражені вегетативні реакції, неврозоподібні і
психосоматичні порушення. Тривожність у цих випадках часто
породжується конфліктністю самооцінки, наявністю
в ній
суперечностей між високими домаганнями і досить великою
невпевненістю в собі. Подібний конфлікт, змушуючи школярів
постійно домагатися успіху, одночасно заважає правильно оцінити
його, породжуючи відчуття постійної незадоволеності, нестійкості,
напруги. Це веде до гіпертрофії потреби в досягненні, що вона
набуває характеру ненасиченості. Наслідком усього є, відзначені