Мочаліна З.М., Склярук Н.І., Федоренко І.А. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

ЧАСТИНА ІІ. ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ МОДУЛЯ «ФІНАНСИ»

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ І РОЛЬ

План заняття:

1. Сутність і функції фінансів. Дискусійні питання сутності й функцій фінансів.

2. Роль фінансів у процесі загальновиробничого відтворення.

3. Специфічні ознаки фінансів їх взаємозв’язок з іншими вартісними

економічними категоріями.

4. Фінансові ресурси.

Термін «фінанси» (fіnansіa) виник у XІІІ-XV ст. у торгових містах Італії і

спочатку означав будь-який грошовий платіж. Надалі цей термін вживався як

поняття, пов'язане із системою грошових відносин між населенням і державою

та утворення держфондів грошових коштів.

Таким чином цей термін відображав: грошові відносини між двома

суб'єктами; володіння суб'єктами різними правами у процесі цих відносин;

формування у процесі цих відносин загальнодержавного фонду грошових

коштів – бюджету, тому ці відносини мали фондовий характер; регулярне

надходження коштів у бюджет шляхом обов’язкового оподаткування, зборів та

ін. платежів державно - примусового характеру.

Це основні ознаки фінансів, за якими можна безпомилково виділити їх із

всієї сукупності грошових відносин. Проте, наприклад, грошові відносини

між громадянами, між громадянами і роздрібною торгівлею не можна віднести

до фінансів, тобто фінанси – це завжди грошові відносини, але будь-які грошові

відносини не завжди фінансові.

Ключові слова: фінанси, гроші, грошові відносини, фінансові

відносини, фінансові ресурси, розподіл й перерозподіл фінансових

ресурсів, фінансове забезпечення, фінансове регулювання

Таким чином, умовою функціонування фінансів є наявність грошей, а

причиною проявів фінансів служить потреба суб'єктів господарювання і

держави в ресурсах, що забезпечують їхню діяльність. Фінанси незамінні тому,

що дозволяють пристосувати пропорції виробництва до потреб споживання,

забезпечуючи у сфері господарювання несталі відтворювальні потреби. Це

відбувається за допомогою формування грошових фондів цільового

призначення. Розвиток суспільних потреб приводить до зміни складу й

структури грошових (фінансових) фондів, створюваних у розпорядженні

суб'єктів господарювання.

За допомогою державних фінансів відбувається регулювання масштабів

суспільного виробництва в галузевому і територіальному аспектах, захист

навколишнього середовища та задоволення інших суспільних потреб.

Є декілька визначень сутності фінансів:

Фінанси - це сукупність грошових відносин, організованих державою, у

процесі яких здійснюється формування і використання загальнодержавних

фондів грошових коштів для вирішення економічних, соціальних і політичних

завдань [24].

Фінанси – це сукупність грошових відносин, що виникають у процесі

створення фондів грошових коштів і суб'єктів державної, приватної,

колективної та ін. форм господарювання і держави та використання їх з метою

відтворення, стимулювання і задоволення соціальних потреб суспільства [24].

Фінанси – це сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням,

мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і

перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового

внутрішнього продукту , а за певних умов і національного багатства [22].

Фінансова наука вивчає сукупність фінансових відносин на всіх рівнях

господарювання, тобто відносини, що виникають у процесі утворення,

розподілу й використання грошових доходів, а також досліджує закономірність

розвитку фінансових відносин і методи управління ними.

Відмінність у визначенні фінансів як зарубіжною, так і вітчизняною

фінансовою наукою полягає у виборі різноманітних проявів фінансів для їх

ідентифікації та характеристики.

Джерела формування фінансових ресурсів наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1 – Джерела формування фінансових ресурсів

Методологічною основою вивчення сутності і призначення фінансів,

особливостей їх функціонування є економічні вчення про товарно-грошові

відносини, розширене відтворення, про природу і функції держави.

Ключовими елементами визначення сутності фінансів є характеристика

фінансових відносин і фінансової діяльності.

Фінансові відносини – це відображення руху вартості від одного суб’єкта

до іншого, що характеризується процесами обміну, розподілу й перерозподілу і

проявляється у грошових потоках.

Фінансова діяльність будь –якого суб’єкта проявляється у формуванні

доходів і здійсненні витрат.

Об'єктами дії розподільної функції фінансів виступають вартість

валового суспільного продукту (в її грошовій формі), а також частина

національного багатства (у грошовій формі).

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні й

фізичні особи (держава, підприємства, об'єднання, організації, установи,

громадяни), що є учасниками відтворювального процесу, в розпорядженні яких

формуються фонди цільового призначення (рис. 1.2).

Фінансові ресурси

Власні й порівняні до них засоби

(акціонерний капітал, пайові внески,

прибуток від основної діяльності,

цільові надходження і ін.)

Мобілізовані на фінансовому ринку як

результат операцій з цінними паперами;

що надходять у порядку перерозподілу

(бюджетні субсидії, субвенції, страхові

відшкодування і т.п.)

У загальній сукупності фінансових відносин виділяють три взаємозалежні

сфери: фінанси господарюючих суб'єктів, страхові, державні суб'єкти.

Рис. 1.2 – Суб’єкти і об’єкти фінансових відносин

Оскільки об’єктів фінансових відносин один, а суб’єктів – три, то

можливе виникнення фінансових протиріч, бо кожен із суб’єктів прагне до

Об’єкти фінансових відносин

заробітна плата

амортизація

Національне

багатство

Валовий внутрішній

про

дукт (ВВП)

Додана вартість,

вироблена у країні

виробником товарів,

послуг, робіт у

поточному році

позиковий відсоток,

рента

непрямі податки

прибуток

Вартість

нагромаджених у

країні матеріальних

цінностей і залучених

у виробництво

природних ресурсів

Склад:

Основні засоби,

матеріальні та

природні ресурси,

золотий,

валютний,

страховий запаси

Суб’єкти фінансових відносин

Робітники й

службовці

Підприємці

Держава

як виробники

ВВП

як керуюча структури

суспільства

як власник - підприємець

максимізації своїх доходів, що можна зробити лише за рахунок інших суб’єктів.

Щоб запобігти їм, інтереси суб’єктів мають бути збалансовані, що можна

досягнути за рахунок:

- установлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП;

- забезпечення стійкого зростання доходів кожного із суб’єктів.

Обсяг ВВП на душу населення характеризує рівень життя населення

країни, темпи його зростання - динаміку фінансових відносин у країні. Основна

форма вирішення протиріч – забезпечення збільшення ВВП. Спад ВВП

свідчить про наявність кризи, яку можна зупинити, подолавши спад.

Характерними ознаками фінансів є [22]:

− обмінно-розподільний характер;

− рух вартості від одного суб’єкта до іншого;

− грошова форма відносин;

− формування доходів і здійснення видатків;

− еквівалентний за призначенням характер обміну й розподілу і

нееквівалентний перерозподілу.

Сутність фінансів як особливої сфери розподільних відносин виявляється

насамперед за допомогою

розподільної функції, що включає стадії розподілу й

перерозподілу.

Саме через неї реалізується суспільне призначення фінансів, яке полягає у

забезпеченні кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими

ресурсами, використовуваними у формі грошових фондів спеціального

цільового призначення.

За допомогою фінансів розподільний процес протікає у всіх сферах

громадського життя - у матеріальному виробництві, у виробничо-торговельній

та сфері споживання.

Фінансовий метод розподілу охоплює різні рівні управління економікою:

загальнодержавний, територіальний, місцевий. Фінансовому розподілу

характерна багаторівневість, що породжує різні види розподілу -

внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, між –

територіальний.

Розподіл і перерозподіл ВВП може здійснюватися за різними схемами,

відповідно до яких будують моделі фінансових відносин у суспільстві [22].

Рух фінансових ресурсів як у фондовій, так і у нефондовій формах,

складає основу контрольної функції фінансів. Оскільки фінанси "пронизують"

усі сфери й підрозділи суспільного виробництва, всі рівні господарювання,

вони виступають універсальним знаряддям контролю з боку суспільства.

Завдяки

контрольній функції фінансів суспільство знає про динаміку змін

пропорцій в розподілі коштів, про своєчасність надходження фінансових

ресурсів у розпорядження різних суб'єктів господарювання, ощадливість і

ефективність їх використання і т.д.

Розподільна й контрольна функції - це дві сторони того самого

економічного процесу. Тільки в їхній єдності й тісній взаємодії фінанси можуть

виявити себе як категорію вартісного розподілу.

Інструментом реалізації

контрольної функції фінансів виступає фінансова

інформація, що міститься у фінансових показниках бухгалтерської,

статистичної і оперативної звітності. Фінансові показники дозволяють

різностороннє оцінити результати господарської діяльності СПД й вжити

заходи, спрямовані на усунення виявлених негативних факторів.

Контрольна функція фінансів великою мірою визначається станом

фінансової дисципліни в народному господарстві.

Фінансова дисципліна - це

обов'язковий для всіх підприємств, організацій, установ і посадових осіб

порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і

правил, виконання фінансових зобов'язань.

Питання про функції фінансів відноситься до дискусійних. Багато

економістів вважають, що фінанси виконують дві функції - розподільну й

контрольну. Проте в літературі можна знайти твердження, що фінансам, крім

цих двох функцій, існують ще й інші: виробнича (різні автори називають її по-

різному), що стимулює, регулююча і т.д. Але при цьому відбувається підміна

питання про функції фінансів питанням про їхню роль у суспільному

відтворенні, тому що це різні, хоча й взаємозалежні питання. Звичайно, фінанси

відіграють важливу роль у суспільному відтворенні, з їхньою допомогою може

стимулюватися ефективне використання факторів виробництва, регулюватися

вартісні пропорції, забезпечуватися умови для проведення режиму економії і

т.д. Однак ототожнювати ці результати, що досягаються завдяки

функціонуванню фінансів, з їхніми функціями неправомірно.

Деякі економісти вважають, що фінансам характерні три функції:

формування грошових фондів (доходів), використання грошових фондів

(доходів) і контрольна [18, 29]. Перші дві реально існують, але вони більше

нагадують механізм реалізації розподільної функції, ніж самостійний спосіб дії

категорії фінансів.

Наявність дискусійних питань обумовлює необхідність подальшої

розробки теоретичних проблем сутності й функцій фінансів. Більш глибоке

знання економічної природи фінансів і характерних для них властивостей

дозволить активніше розробляти шляхи кращого використання даної категорії у

практиці господарювання, науково обґрунтовувати заходи, спрямовані на

фінансове оздоровлення економіки й удосконалення системи фінансових

взаємозв'язків.

Фінанси є однією з найважливіших економічних категорій, що відбиває

економічні відносини у процесі створення і використання коштів . Їхнє

виникнення відбулося в умовах переходу від натурального господарства до

регулярного товарно-грошового обміну і було тісно пов'язане з розвитком

держави і її потреби у ресурсах.

Однією з головних ознак фінансів є грошова форма виявлення і

відображення фінансових відносин реальним рухом коштів.

Реальний рух коштів відбувається на другій і третій стадіях

відтворювального процесу - в розподілі й обміні:

Гроші – Товар –Виробництво – Товар* - Гроші *

На другій стадії рух вартості у грошовій формі відбувається відособлено

від руху товарів і характеризується її відчуженням (переходом з рук одних

власників у руки інших) чи цільовим відокремленням (у рамках одного

власника) кожної частини вартості.

На третій стадії розподілена вартість (у грошовій формі) обмінюється на

товарну форму. Відчуження самої вартості тут не відбувається. Тобто на другій

стадії відтворення має місце однобічний рух грошової форми вартості, а на

третій - двосторонній рух вартостей, одна з яких знаходиться у грошовій формі,

а інша - в товарній. На третій стадії відтворювального процесу відбуваються

обмінні операції, що не вимагають якого-небудь суспільного інструмента,

фінансам тут немає місця.

Областю виникнення і функціонування фінансів є друга стадія

відтворювального процесу, на якій відбувається розподіл вартості суспільного

продукту за цільовим призначенням і суб'єктами господарювання, кожний з

який повинен одержати свою частку в зробленому продукті. Тому важливою

ознакою фінансів як економічної категорії є розподільний характер фінансових

відносин.

Фінанси істотно відрізняються від інших економічних категорій, що

функціонують на стадії вартісного розподілу: кредиту, заробітної плати і ціни.

Використання фінансових ресурсів здійснюється в основному через

грошові фонди спеціального цільового призначення, хоча можлива і нефондова

форма їхнього використання.

Фінанси пов’язані з

функціонуванням, розподілом і використанням

централізованих і децентралізованих фондів, грошових коштів з метою

виконання функцій і завдань держави і забезпечення розширеного виробництва.

Фінанси відрізняються від грошей як сутністю, так і функціями.

Гроші – це загальний еквівалент, за допомогою якого виміряються

витрати відтворення.

Фінанси відображають грошові відносини, що складаються між:

– підприємствами у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей,

реалізації продукції, послуг;

– підприємствами і державою при сплаті податків до бюджету ;

– державою і громадянами при оподаткуванні;

– СПД, громадянами й позабюджетними фондами при внесенні платежів та

одержанні ресурсів;

– відношенням між ланками бюджетної системи;

– між органами страхування, СПД, населенням.

Фінанси суб'єктів господарювання є основним елементом фінансової

системи і являють собою грошові відносини, пов'язані з формуванням і

розподілом фінансових ресурсів.

Рис. 1.3 – Формування фінансових ресурсів підприємств

Фінансові ресурси формуються за рахунок:

− власних і прирівняних до них засобів (акціонерний капітал, пайові

внески, прибуток, цільові надходження і т.д.);

− мобілізованих на фінансовому ринку ресурсів (кредити

довгострокові й короткострокові, кошти, що надходять від операцій з цінними

паперами і т.п.);

− бюджетні субсидії, що надходять у порядку перерозподілу

(субвенції і т.п.).

Узагальнюючи поняття „фінансові ресурси ” можна сказати, що фінансові

ресурси – це централізовані й децентралізовані грошові кошти, які

Фінансові ресурси підприємств

Власні кошти

(

статутний

капітал,

резервний

фонд та ін.)

Кошти, що

мобілізуються

на фінансовому

ринку (торгівля

цінними

паперами)

Позикові кошти

(

кредити в

банках, позики та

ін.)

Кошти, що надходять

у порядку

перерозподілу

(

бюджетні субсидії,

допомога за

страхуванням та ін.)

створюються у результаті розподілу ВВП і НД (див. структурно-логічні схеми

до теми).

Централізовані фінансові ресурси концентруються державою і

створюються за рахунок податків, обов’язкових відрахувань, кредитної емісії

НБУ.

Децентралізовані фінансові ресурси – це кошти підприємств (СПД) та

інших суб’єктів господарювання.

Формування фінансових ресурсів підприємств наведено на рис. 1.3.

Фінанси суб'єкта господарювання виконують три функції:

− формування, підтримка оптимальний структури і нарощування

виробничого потенціалу підприємства;

− забезпечення поточної фінансово-господарської діяльності;

− забезпечення участі СПД у здійсненні соціальної політики.

Питання до теми:

1. Предмет i метод науки про державні фінанси.

2. Основні ознаки фінансів.

3. Сутність розподільної функції фінансів.

4. Сутність контрольної функції фінансів.

5. Сутність фiнансiв як історичної та економічної категорії. Основні

дискусійні питання про економічну природу й межі фінансових відносин.

6. Роль фінансів у відтворювальному процесі. Специфічні ознаки фiнансiв i

їх взаємозв’язок з іншими вартісними економічними категоріями

(грошима, ціною).

7. Фінансові ресурси, їх структура і формування.

8. У чому полягає відмінність фінансових і грошових ресурсів, заробітної

плати і кредитних ресурсів?

Література: 12, 13, 18,17, 22.