113
Роль інституційного механізму у застосуванні права навколишнього середовища
державі-члені Союзу. Скарги стосуються порушень у діяльності інсти-
туцій і органів Союзу, за винятком Суду Європейських Співтовариств
чи Суду першої інстанції, коли вони виступають у судовій ролі.
До порушень у діяльності інституцій і органів Співтовариства
належать: адміністративні порушення, адміністративні помилки,
зловживання владою, недбалість, несправедливість, неналежна ро-
бота чи некомпетентність, дискримінація, затримка, якої можна було
уникнути, недостатність інформації або відмова її надати та ін.
Як тільки скарга надходить до офісу Європейського Омбудсме-
на, спочатку визначається, чи вона належить до меж повноважень
Омбудсмена. На цьому етапі відхиляється багато скарг. Далі з’ясову-
ється, чи є скарга прийнятною для подальшого розгляду. Якщо вона
прийнятна, то проводиться розслідування. Коли в результаті такого
розслідування Омбудсмен не знаходить порушень у діяльності, то
скарга закривається без подальших розслідувань.
Скарга і додатки до неї надсилаються у відповідну інституцію чи
орган Співтовариства для отримання їх відповіді (так званої “думки”)
з цього приводу. У деяких випадках, інституція чи орган самі вжи-
вають заходів для залагодження справи на користь подавача, тоді
справа закривається як “залагоджена інституцією”. Якщо такого не
відбувається, то Омбудсмен продовжує розслідування. Коли розслі-
дування виявляє порушення у діяльності, Омбудсмен намагається
досягти мирного вирішення спору. Якщо ж така спроба була невда-
лою, то справа закривається з критичним зауваженням відповідній
інституцій чи з проектом рекомендацій. Критичне зауваження, як
правило, використовується, коли питання стосується подавача скарги
особисто, якщо ж порушення у діяльності має загальне значення, то
використовується рекомендація, згідно з якою інституція повинна
вжити відповідних заходів.
Право проводити розслідування з власної ініціативи хоча і є дуже
важливим, але використовується доволі рідко (наприклад, коли ряд
скарг звертають увагу на певний орган чи інституцію або певний вид
адміністративної діяльності).
Скарги, що мають своїм предметом охорону навколишнього се-
редовища, подаються, як правило, індивідами, а також неурядовими
екологічними організаціями.
Предметом скарг, які стосуються навколишнього середовища,
найчастіше є питання порушення державами законодавства Співто-
вариства у сфері навколишнього середовища (наприклад, порушення
у проведенні оцінки впливу на навколишнє середовище, неналежна
імплементація директив), відмова у наданні чи неналежному наданні