Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

ТЕМА 11. Комерційні банки 375

5. Висока вартість наданих кредитів.

Хоча й триває тенденція до зниження процентних ставок за кредитами

(у 2004 році вони зменшилися з 16,1 до 14,6%), вартість наданих кредитів

залишається високою. Вирішення проблеми ускладнюється значним

рівнем інфляції (у 2004 році - 12,3%) та значними ризиками в банківській

діяльності, що обумовлено великою кількістю збиткових підприємств

(35%), які мають значні обсяги простроченої дебіторської та креди-

торської заборгованості.

6. Зниження рівня доларизації та підвищення довіри до

національної валюти.

Частка зобов'язань в іноземній валюті порівняно з початком 2004

року збільшилася із 40,0 до 43,4%, а частка кредитного портфеля в

іноземній валюті - з 42,3 до 45,0%, що в умовах підвищеної волатильності

валютних ринків обумовлює зростання валютних ризиків у діяльності

банків.

Передбачається, що тенденція до зростання основних показників

діяльності банків та посилення їх позитивного впливу на соціально-

економічний розвиток України триватиме і в 2005 році. Передумовою

цього є загальне економічне зростання, стабільність національної

грошової одиниці та помірна інфляція. Прогнозується, що в разі

збереження вітчизняними банками високих темпів зростання Україна

за показником відношення загальних активів до ВВП наблизиться до

країн, що розвиваються (він становить понад 50%), відношення ж

капіталу до ВВП підвищиться до 6,0-6,2%.

Знизити процентні ставки вдасться, якщо буде досягнуто рівноваги

між попитом на кредити та їх пропозицією, дотримано низького рівня

інфляції, стабільності гривні. На зниження процентних ставок впливатиме

й політика банків щодо удосконалення системи управління ризиками,

посилення конкуренції, зокрема у зв'язку з появою на вітчизняному ринку

іноземних банків, які працюватимуть не лише з великими корпоративними

клієнтами, а й із підприємствами малого та середнього бізнесу,

населенням.

Для банків України в 2005 році важливим завданням залишається

забезпечення свого стабільного функціонування та розвитку, підвищення

конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому фінансових

ринках, посилення взаємодії банків із реальним сектором економіки.

376 ГРОШІ ТА КРЕДИТ

( ? ) Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Що таке комерційний банк?

2. Основні завдання та функції комерційних банків.

3. Назвіть основні ознаки класифікації комерційних банків.

4. На які види поділяються комерційні банки залежно від діапазону

здійснюваних ними операцій?

5. Проаналізуйте інструменти правового впливу на діяльність

комерційних банків.

6. Назвіть основні операції комерційного банку.

7. Охарактеризуйте пасивні операції комерційних банків.

8. Охарактеризуйте активні операції комерційних банків.

9. Перерахуйте та охарактеризуйте обов'язкові економічні нормативи,

встановлені НБУ для комерційних банків.

10. Основні показники для оцінювання прибутковості комерційних

банків.

11. Проаналізуйте тенденції розвитку банківського ринку України.

12. Проаналізуйте структуру розташування комерційних банків на

території України.

13. Окресліть нагальні проблеми, які необхідно вирішити для забез-

печення стабільного функціонування та розвитку банківського ринку

України.

Практичні завдання

Задача 1.

Середній рівень встановлених банком процентних ставок за

депозитами -11% та за кредитами - 26%. Обчислити прогнозний

прибуток банку від процентних операцій, якщо відомо що на 1 січня

поточного року на депозитні рахунки банком було залучено 6 000 000

грн., нарахування відсотків за ними відбувається щоквартально, до

кредитного портфеля надходить 60% залучених коштів.

Задача 2.

Банк нараховує щоквартально відсотки за ставкою 9% за строковим

депозитом розміром 50 тис. грн. Визначити, який процентний дохід

отримає клієнт через 4 роки.

ТЕМА 11 Комерційні банки 377

Задача 3

Кредит для купівлі автомобіля вартістю 65 000 тис. гри. відкрито на

5 років під 11%. Початковий внесок покупця - 10 тис. грн., а решта

боргу буде сплачуватись щомісячно протягом усього терміну кредитної

угоди. Обчисліть суму щомісячних платежів позичальника.

? Тестові питання для контролю знань студентів

1. Що з нижченаведеного не належить до функцій комерційних баків?

а) мобілізація грошових ресурсів;

б) емісія готівки;

в) здійснення розрахунків між клієнтами;

г) посередництво при перерозподілі тимчасово вільних грошових коштів

2. За формою власності виділяють такі види комерційних банків:

а) багатофічійні, безфілійні; б) універсальні, спеціалізовані,

в) унітарні, колективні;

г) регіональні, місцеві.

3. Спеціалізований банк-це:

а) банк, який забезпечує стабільність національної грошової одиниці;

б) банк, який виконує певне коло операцій одного профілю;

в) банк, що є емісійним центром країни.

4. Зовнішніми інструментами правового впливу на діяльність комер-

ційних банків є:

а) статут банку,

б) нормативні акти НБУ;

в) загальноекономічні законодавчі акти;

г) банківська законодавча база країни.

5. Ліцензування банківської діяльності - це:

а) подання пакета фінансової звітності банку до Ради НБУ;

б) отримання банком реєстраційного посвідчення;

в) надання НБУ офіційного дозволу на здійснення банківських операцій;

г) встановлення НБУ обов 'язкових норм і правші ведення операційної діяльності

банку.

6. Які з наведених фінансових операцій не виконують комерційні банки?

а) інкасування торгової виручки;

б) еквайринг;

в) емісія банкнот національної грошової одиниці;

г) розміщення державних цінних паперів на первинному ринку.

378 ГРОШІ ТА КРЕДИТ

7. Які операції банки мають право здійснювати за умови отримання

письмового дозволу НБУ?

а) ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті;

б) лізинг;

в) емісія власних цінних паперів;

г) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням.

8. Які з нижченаведених операцій комерційних банків належать до

активних?

а) отримання кредитних ресурсів від НБУ в порядку рефінансування;

б) отримання кредитів овернайт;

в) розміщення вільних коштів на депозитах в НБУ;

г) формування резервних фондів банку;

д) кредитування клієнтів;

є) залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на депозитні

рахунки;

є) емісія власних боргових цінних паперів;

ж) касові операції з приймання та видачі готівки;

з) операції з купівлі-продажу цінних паперів.

9. Які з нижченаведених операцій комерційних банків належать до

пасивних?

а) отримання кредитних ресурсів від НБУ в порядку рефінансування;

б) отримання кредитів овернайт;

в) розміщення вільних коштів на депозитах в НБУ;

г) формування резервних фондів банку;

д) кредитування клієнтів;

є) залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на депозитні

рахунки;

є) емісія власних боргових цінних паперів;

ж) касові операції з приймання та видачі готівки;

з) операції з купівлі-продажу цінних паперів.

10.3 метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування

банківської системи НБУ здійснює:

а) розповсюдження інструкцій, що регламентують здійснення банківських операцій;

б) надання стабілізаційних кредитів для забезпечення стійкості банківської

системи;

в) встановлення для всіх комерційних банків обоє 'язкових економічних нормативів;

г) спостереження за дотриманням етичних засад у спілкуванні з клієнтами.

11. Назвіть групи економічних нормативів:

а) нормативи капіталу (Н7,Н8,Н9,Н10), нормативи ліквідності (Н4,Н5,Н6),

нормативи ризику (Н1,Н2,НЗ);

ТЕМА 11. Комерційні банки 379

б) нормативи прибутковості (Н1.Н2.НЗ), нормативи кредитування (Н4,Н5,Н6),

нормативи валютних цінностей (Н7, Н8, Н9, Н10, Н11, НІ2, Н13);

в) нормативи капіталу (Н1,Н2,НЗ), нормативи ліквідності (Н4,Н5,Н6), нормативи

ризику (Н7,Н8,Н9,Н10,НП,Н12,Н13).

12. Назвіть основні показники прибутковості комерційних банків.

а) прибутковість активів (ROE); прибутковість капіталу (ROA); процентна

маржа; чистий прибуток на одну акцію;

б) рентабельність кредитних операцій; дохід від депозитних операцій;

в) прибутковість активів (ROA); прибутковість капіталу (ROE); чиста процентна

маржа; чистий прибуток на одну акцію;

г) чистий процентний дохід; прибуток від торгових операцій; комісійні доходи.

Література

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність " від 07.12.2000р. № 2121-Ш зі

змінами і доповненнями від 20.09.2001 р. № 2740-Ш//http.://www.rada.gov.ua. або:

Додаток до "Вісника НБУ" "Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності"

-2001. -№1.

2. Закон України "Про Національний банк України "//Галицькі контракти. -1999.

-№25.~С.55-66.

3. Закон України "Про заставу " від 20 червня 1996р. //http: //www. rada.gov. иа.

4. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 p. №723/97-BP. //http://

www. rada.gov. иа.

5. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків

фінансових послуг "від 12.07.2001 р. № 2664-Ш.

6. Закон України "Про фінансово-кредитні механізми житлового будівництва",

2002.

7. Банківські операції/За ред. A.M. Мороза. -К: Лібра, 2000.

8. Банківська справа: Навчальний посібник За ред. проф. O.I. Тиркало. - Тернопіль:

Карт-бланш, 2001. -314 с

9. Васюренко О. В. Банківські операції: Навчальний посібник. - 4-те вид. випр. і доп.

-К.: Т-во "Знання"; КОО, 2004.-324с

10. Основні макроекономічні показники розвитку України у січні-листопаді 2004р.

//Вісник НБУ. -2005. № 1. - С 66-69.

11. Стрес-тест для банківської системи. //Вісник НБУ. - 2005. №2.-С. 26-2 7.

12. Тенденції розвитку банківського ринку України//Вісник НБУ. -2005. № З.-С.

9-10.

13 Основні показники діяльності банків України на 1 березня 2005 року //Вісник

НБУ. -2005. № 4. - С 67-70.

14. Тивончук О. Основні монетарні параметри грошово-кредитного ринку України

у березні 2005 року //Вісник НБУ. - 2005. № 5. - С 49-50.

15. Гроші та кредит: Підручник/ М.І. Савлук, A.M.Мороз, М.Ф.Пуховкінатаін. За

заг.ред. М.І. Савлука.-К: КНЕУ, 2001. -602с.

16. Коваленко М.А., Білінкіс В.М., СухомлинЛ.Є.: Операції сучасного комерційного

банку: Навчальний посібник. -Херсон: Олді-плюс, 2004. -472 с.

17 Мороз А. М. Банківські операції. - К: КНЕУ, 2000. - 384 с.

380

ТЕМА 12

МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-

КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ

ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З

УКРАЇНОЮ

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

12.1. Міжнародні фінансові інституції.

12.2. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні.

12.3. Світовий банк як група кредитно-фінансових установ та

основні його напрямки співробітництва з Україною.

12.4. Регіональні фінансово-кредитні установи.

Ключові слова та терміни

• Міжнародний валютний фонд

(МВФ)

• Бретгон-Вудські інститути

• Світовий банк

• Міжнародний банк реконструкції

та розвиту (МБРР)

• Міжнародна фінансова корпорація

(МФК)

• Багатостороннє агентство з

гарантування інвестицій (БАГІ)

• Міжнародний центр із

врегулювання інвестиційних

спорів (МЦВІС)

• група Світового банку

• експропріація

• Міжамериканський банк

розвитку (МаБР)

• Африканський банк розвитку

(АфБР)

• Азіатський банк розвитку (АзБР)

• Європейський інвестиційний банк

(ЄІБ)

• Європейський банк реконструкції

та розвитку (ЄБРР)

• Чорноморський банк торгівлі і

розвитку (ЧБТР)

ТЕМА 12 Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх

співробітництва з Україною 381

12.1. Міжнародні фінансові інституції

Наднаціональна корпорація міжнародних фінансів здійснюється

міжнародними та регіональними валютно-фінансовими організаціями,

які створюються на базі багатосторонніх угод між державами.

Основна мета їх створення - сприяння розвитку зовнішньої торгівлі

і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва,

підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них,

регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та

гарантування приватних позик за кордоном.

Процес розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин історично

характеризувався створенням розгалуженої інституційної структури, до

складу якої входять як глобальні, так і регіональні валютно-фінансові

установи.

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації мають свої

цілі, вирішують різні завдання. їх діяльність є важливою складовою

світового та регіонального співробітництва й інтеграції.

Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють фінансові

інститути, об'єднані під назвою "Бреттон-Вудські інститути". Бреттон-

Вудські інститути охоплюють в собі Міжнародний валютний фонд

(МВФ) та Світовий банк, які є провідними міжнародними валютно-

фінансовими установами. Свою назву вони отримали у зв'язку з тим,

що у липні 1944 р. представники 44 країн на валютно-фінансовій конфе-

ренції ООН у Бреттон-Вудсі (США) прийняли рішення про заснування

цих двох міжнародних установ. З їх створенням міжнародна валютна

система почала функціонувати, спираючись на офіційні угоди, тобто

перейшла у регульований правом стан.

Розподіл обов'язків між ними передбачає, що МВФ повинен бути

інститутом співпраці і виконувати регульовані, консультативні і фінансові

функції у валютно-фінансовій сфері, а Світовий банк повинен бути

переважно інститутом розвитку.

СРСР і Україна хоча й брали участь у Бреттон-Вудській конференції,

але не вступили до складу цих організацій. Цим пояснюється багаторічна

ізоляція СРСР від світової економічної та валютно-фінансової системи.

У 1992 р. членами МВФ стали країни, що входили до колишнього СРСР

(у тому числі й Україна), і це можна вважати як досить значну подію у

практиці міжнародних валютних відносин.

Важливу роль у сфері регулювання міжнародних розрахунків і розробки

нормативних документів з банківського нагляду відіграє Банк

382 ГРОШІ ТА КРЕДИТ

міжнародних розрахунків. Окрему групу серед міжнародних банківських

організацій представляють регіональні банки розвитку.

12.2. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в

Україні

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - міжнародна національна

валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої

представницької установи Організації Об'єднаних Націй (ООН)

МВФ засновано в 1944 році згідно з рішенням Бреттон-Вудської

конференції, де зібралися представники 44 держав. МВФ розпочав свою

діяльність у Вашингтоні в травні 1946 року у складі 39 країн.

У своїй діяльності МВФ керується статутом, відомим під назвою

статті угоди МВФ (статті). Згідно зі Статутом, метою створення МВФ

було сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації

валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків,

підтримання рівноваги платіжних балансів країн-членів Фонду, вжиття

системи заходів, спрямованих на регулювання валютних ресурсів,

підвищення ступеня конвертованості валют, надання короткострокових

кредитів своїм членам на реорганізацію економіки, на ліквідацію валют-

них обмежень, організацію консультативної допомоги.

Таким чином, з одного боку, МВФ є своєрідним аналітичним центром,

який бере на себе функцію радника щодо вибору здорової економічної

політики в державі заради відвернення кризових ситуацій. З другого боку,

МВФ виступає як фонд, ресурси якого можуть надаватися державам-

членам, якщо у них виникає така потреба у тимчасовому зовнішньому

фінансуванні.

Сьогодні членами МВФ є 181 країна. Кожна країна-учасниця, всту-

паючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається вста-

новленою квотою. Розміри квоти визначаються на основі питомої ваги

країни в світовій економіці. Ця квота переглядається кожні 5 років.

Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то, по-перше, його

ресурси переважно складаються із внесків країн-членів, по-друге,

стосовно квот визначається "вага" голосу кожної країни в керівництві

Фондом та обсяг її можливих запозичень. Квота країн-членів МВФ з

моменту набуття чинності Кінгстонської валютної системи складається

з 22,7% - у вільно конвертованій валюті й 77,3 % у національній валюті.

ТЕМА 12 Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх

співробітництва з Україною 383

Квота України наприкінці 1992 року становила 0,7 %. Щодо цієї квоти

вступний внесок для України було визначено в розмірі 911 млн. дол.

США. Ставши членом МВФ, Україна водночас увійшла до структури •

Світового банку.

У 1947 році основний капітал МВФ становив 7,7 млрд. дол. США.

Нині оплачений капітал сягає 297 млрд. дол. США. Із цієї суми 2/3

належить промислово розвинутим країнам і лише 1/3 - країнам, що

розвиваються, які становлять 4/5 членів Фонду [2].

Країна, що потребує позики, повинна скоординувати свою політику з

рекомендаціями МВФ, у яких закладені критерії, обов'язкові для

виконання, а саме: >макроекономічна політика має бути спрямована на

забезпечення активного сальдо платіжного балансу; >активна подат-

кова політика; >стабілізація грошового обігу; > забезпечення стабіль-

ності політичної влади; >забезпечення бездефіцитності державного

бюджету завдяки скороченню невиправданих державних витрат і

стримування інфляції тощо. Також країни-члени повинні подавати МВФ

інформацію про офіційні золоті запаси і валютні резерви, стан економіки

платіжного балансу, грошового обігу, закордонні інвестиції.

Фінансові ресурси МВФ надаються у Формі трьох модифікацій:

регулярні, концесійні іспеціальні.

1. Регулярне фінансування поділяється на короткострокове і подов-

жене.

Короткострокове або "стенд-бай"здійснюється в межах резервних

угод строком на 12-18 місяців. Це фінансування надається траншами у

25 % квоти. Купівля валюти здійснюється на умовах 2-7 % щорічних.

Викуп валюти має відбуватися через 5 років.

Подовжені угоди - укладаються строком на 3 роки. Викуп валюти

має відбуватись не пізніше ніж через 10 років. Вони спрямовані на

підтримку економічних реформ у країнах-членах.

2. Концесійне фінансування призначене для найменш розвинутих

країн, чий доход на душу населення не перевищує 825 доларів. Цей вид

фінансування подається на пільгових умовах під 0,5 % щорічних з

виплатою боргу через 10 років.

3. Спеціальне (пільгове) фінансування надається у зв'язку з надзви-

чайними обставинами: стихійне лихо, соціальні революції тощо. Для

такого виду фінансування створені спеціальні фонди. Спеціальне

фінансування здійснюється також з урахуванням труднощів перехідного

періоду в економіці (у країнах колишнього СРСР та Східної Європи).

384 ГРОШІ ТА КРЕДИТ

Якщо МВФ вважатиме, що країна використовує кредит з метою, що

не відповідає цілям Фонду або не використовує його умов, він може

обмежити або повністю позбавити її права користуватися ресурсами

МВФ.

Досвід і перспективи співпраці України і Міжнародного валют-

ного фонду.

Україна стала членом Міжнародного валютного фонду після підпи-

сання міністром фінансів Г. П'ятаченком 3 вересня 1992 р. Статуту

МВФ. Цій події передувала значна підготовча робота, виконана Міні-

стерством фінансів та Національним банком згідно із Законом України

від 03.06.1992 р. № 2402-ХІІ "Про вступ України до Міжнародного

валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку,

Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та

Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій".

Згідно із зазначеним законом Міністерство фінансів України визначено

фінансовим агентом, а Національний банк України - банком-депо-

зитарієм будь-яких сум МВФ на території України.

Україна почала користуватися кредитами МВФ з 1994 року в умовах

наростання незбалансованості зовнішніх платежів і, на жаль, у значних

розмірах.

Стосовно напрямів використання кредитів МВФ Україною слід

зауважити, що значна частина цих коштів пішла на надання кредитів

Міністерству фінансів і була використана для обслуговування зовнішнього

боргу, фінансування дефіцитів платіжного і торговельного балансів, у

тому числі - на закупівлю імпорту для багатьох сфер діяльності,

включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство

тощо.

Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування

валютних резервів. Допомога МВФ дала Україні змогу підтримувати

стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу,

запровадити конвертованість гривні за поточними операціями. Збіль-

шення валютних резервів та їх високий рівень служать підтвердженням

стабільності фінансової системи країни і підвищує рівень довіри до неї.

Співробітництво МВФ з Україною можна поділити на три основні етапи

(табл. 12.1).

Перший свій кредит вона отримала на суму 763,1 млн. дол. США в

рамках Механізму системних перетворень (МСП).

Мета цієї позики - надання фінансової підтримки економіці країн, що