Михайлов В.А., Виноградов Г.Ф та ін. Неметалічні корисні копалини України

Подождите немного. Документ загружается.

418

32. Махова М.Ф., Мищенко Е.С., Воробьев А.А. Минерально-сырьевая база

Украины для производства базальтових супертонких волокон // Строи-

тельные материалы и конструкции, 1983. – № 4. – С. 5–10.

33. Махова М.Ф., Мищенко Е.С., Кривонос В.П. и др. Амфиболиты – одноко-

мпонентное сырье для минеральных волокон // Разведка и охрана недр

1989. – № 8. – С. 17–22.

34. Месторождения каолинов СССР. – М.: Недра, 1974.

35. Металічні і неметалічні корисні копалини України. Том II. Неметалічні

корисні копалини // Гурський Д.С., Єсипчук К.Ю., Калінін В.І. та ін. –

Киев-Львов: „Центр Европы”, 2006.

36. Минерально-сырьевая база строительных материалов Украинской ССР.

Житомирская область. – К., 1989.

37. Минеральные ресурсы Украины и мира на 1.01.2004 г. – К.: Геоинформ,

2005.

38. Михайлов В.А., Чудаев О.В., Астапенко Г.И., Граждан Т.Г. Месторожде-

ния нерудного сырья Приморского края. – Владивосток: Дальнаука,

1998.

39. Облицовочные камни Украинской ССР. Каталог. – К.: «Реклама», 1976.

40. Овчаренко Ф.Д., Кириченко Н.Г., Коваленко

Д.Н., Растрененко А.И.

Украинские бентониты. – К.: АН УССР, 1958.

41. Огнеупорные материалы и сырье. Справочник / Ред. А.К.Карклит. – М.:

Металлургия, 1991.

42. Огнеупоры и техническая керамика. – М., 1997. – № 10. – С. 26–27.

43. Онацький С.П. Производство керамики. – М., 1971.

44. Пеликан А. Плавление камня. – М., 1959.

45. Петров В.П. Важнейшие неметаллические полезные ископаемые. – М.:

Наука, 1992.

46. Пилипчук А.Д. Польовошпатова сировина (геолого-економічний огляд). –

К.: Геолинформация.

47. Потаненко С.В. Глины и глинистые породы Украинской ССР. – К.: Ака-

демия архитектуры УССР, 1952.

48. Производство заполнителей для бетона из песчано-гравийных смесей. –

М., 1973.

49. Пустинський Б.Ю. Районування глинистої мінеральної сировини України

// Мін. ресурси України, 1996. – № 3. – С. 22–28.

50. Рац М.В., Чернышев С.Н. Трещиноватость и свойства трещиноватых го-

рных пород. – М.: Недра, 1970.

51. Седакова М.Т. Отечественный и зарубежный опыт применения вспучен-

ного перлита в жилищно-гражданском строительстве // Перлиты. – М.:

Наука, 1981. –

С. 217–225.

52. Семенченко Ю.В., Агафонова Т.Н., Солоненко И.С. и др. Цветные камни

Украины. – К.: Будівельник, 1974.

53. Сивоконь В.И. Украинская каолиноносная провинция. Месторождения

каолинов СССР. – М.: Недра, 1974. – С. 37–46.

54. Сидорович Я.И., Копачинский К.Ф. Аргиллиты в промышленности стро-

ительных материалов Украины. – К.: Наук. думка, 1980.

419

55. Слободяник И.Я. Строительные материалы и изделия. – К.: Вища школа,

1973.

56. Солоненко И.С. Мраморы Украинской ССР: Автореф. канд. дис. – К.,

1952.

57. Солоненко І.С. Перлітова сировина (хімічний склад та характеристика

родовищ) // Праці ІГН АН УРСР. Серія геологія родовищ корисних копа-

лин. – К.: НИИФТИ Акад. строительства и архитектуры УССР, 1962. –

Вип. 1.

58. Солоненко И.С., Семенченко Ю.В., Львова Т.В. и др. Сырьевые ресурсы

УССР облицовочно-декоративных и стеновых каменных материалов. – К.:

Будівельник, 1967.

59. Строительные материалы Украины / Сборники-справочники по областям

Украины. – К.: Будівельник, 1961–1963.

60. Строительные материалы Украины. Сборники-справочники по областям

Украины. – К.: Будівельник, 1963–1965.

61. Сычев Ю.И. Каменное литье / Горная энциклопедия. – М., 1986. – Т. 2. –

С. 510.

62. Уоррел У. Глины и керамическое сырье. – М.: Мир, 1978.

63. Усенко И.С. К вопросу об использовании амфиболитов и диабазов р. Ба-

завлук // Геол. журн., 1946. – Т. 8. Вып. 4.

64. Усенко И.С. Петрургическое сырье Украинского кристаллического щита

// Промышленное использование петрургического сырья Украины. – К.:

АН УССР, 1959. – С. 42–87.

65. Хавкин Л.М. Технология силикатного кирпича. – М.: Стройиздат, 1982.

66. Хуторянский Д.Л., Солоненко И.С., Донец Ф.М. Каталог-справочник ар-

хитектурно-строительных и технических изделий

из гранита. – К.: Гос.

изд-во литер. по строительству и архитектуре УССР, 1957.

67. Цехомский А.М., Карстенс Д.И. Кварцевые пески, песчаники и кварциты

СССР. – Л.: Недра, 1982.

68. Юрк Ю.Ю. Граниты и пегматиты Украинского кристаллического щита. –

К.: АН УССР, 1956.

69. Canadian Minerals Yearbook, 2005

70. USGS Mineral Yearbook, 2005

71. USGS Mineral Yearbook, 2007

419

РОЗДІЛ 6

ГІРНИЧОТЕХНІЧНА СИРОВИНА

При систематизації неметалічних корисних копалин до гірничотех-

нічної сировини відносять чималу кількість різних їх видів [5]. Але пи-

тома вага їх застосування переважає, наприклад, у гірничохімічній га-

лузі (гіпс і ангідрит), промисловості будівельних матеріалів (глини та

каоліни) або ін. Тому більшість видів гірничотехнічної сировини роз-

глянуто в інших розділах видання, а

тут розглядаються лише опал-

кристобалітові породи і бентоніти

ОПАЛ-КРИСТОБАЛІТОВІ ПОРОДИ

Загальні відомості

Опал-кристобалітові породи відносяться до групи кременистих по-

рід осадового й вулканогенно-осадового походження. Це тонкопористі

породи, складені головним чином (понад 50 %) активним кремнезе-

мом, мають невелику об'ємну масу та високу питому поверхню.

Опал – основний мінеральний компонент цих порід – колоїдальна

форма кремнекислоти, зазвичай заміщується кристобалітом, халце-

доном, кварцом. Опал-кристобалітові

породи за структурно-петро-

графічними ознаками поділяються на дві групи: породи, складені кіс-

тяковими залишками кременистих мікроорганізмів (діатоміти, спон-

голіти, радіолярити й силікофлагеліти), та породи, що складаються з

мікрозернистого й глобулярного кремнезему (опоки та трепели).

Діатоміти (інфузорна земля, кизельгур) – це легка тонкопориста по-

рода, що складається в основному з дрібних (0,3–0,15 мм

) опалових

панцирів діатомових водоростей. Порода виповнена на 62–97 % крем-

неземом (опалом) і містить домішок глинистих мінералів. Діатоміти

мають велику пористість (до 75 %), низьку теплопровідність, незначну

міцність (не більше 3 МПа), білий, світло- та жовтувато-сірий чи буру-

вато-сірий колір.

Радіолярити – породи, що складаються з кремнієвих залишків ра-

діолярій – найпростіших планктонних організмів. Зустрічаються

як пу-

хкі тонкопористі, так і тверді більш щільні породи.

Спонголіти – породи, що в основному складені кремнієвими спіку-

лами губок.

420

Силікофлагеліти – легкі тонкопористі породи світло- та коричню-

вато-сірого кольору, формуються стулками й уламками силікофлагелат.

Опоки (гези, порцеланіти) – мікропористі легкі породи (пористість

55 %) від світло- до темно-сірого кольору, складені аморфним кремне-

земом (частки менше 5 мкм), містять домішки глинистих мінералів і

залишки кремнієвих організмів (діатомей, радіолярій і спікул губок).

Міцність – 3–2 МПа.

Трепели – пухкі або слабозцементовані тонкопористі породи (порис-

тість від 50 до 70 %) світло-, бурувато-сірого кольору, що складаються з

дрібних зерен (0,01–0,02 мм) глобулярного кремнезему (опалу). Трепели

не містять органічних залишків або містять їх у незначній кількості.

Галузі використання і вимоги до сировини

Головним показником якості цих порід є співвідношення головних

хімічних компонентів, мінеральний склад і особливості мікрострукту-

ри. Активний (опал-кристобалітовий) кремнезем у них присутній в

кількості від 40 до 80 %, глинисті мінерали – від 10 до 40 %, піщано-

алевритові домішки – до 10 %. Мінеральний склад порід неоднорід-

ний. Існує безперервний ряд перетворення аморфного опалу через

метастабільну фазу опал-

кристобаліту в α-кристобаліт і α-кварц. Важ-

ливим показником порід, який дозволяє (разом з даними про мінера-

льний і хімічний склад) з’ясовувати їх адсорбційні та каталітичні вла-

стивості, є мікроструктурні особливості і характер пористості. Це не-

рівномірно-пористі сорбенти, серед яких виділяють чотири групи:

1) відносно великопористі опоки й

трепелоподібні опоки з діаметром

пор від 8 до 10 нм і питомою поверхнею від 90 до 130 м

/кг ⋅ 10

;

2) відносно дрібнопористі опоки з діаметром пор менше 80 нм та з

більшою питомою поверхнею – 100 м

/кг ⋅ 10

; 3) трепели й опоки

дрібнопористі з ефективним діаметром пор менше 6 нм, з питомою

поверхнею менше 60 м

/кг ⋅ 10

; 4) діатоміти з невеликою питомою

поверхнею (20–50 м

/кг ⋅ 10

) і великою кількістю мікро- і макропор (з

ефективним діаметром близько 3–5, 20–30 та 1000 нм). Завдяки своїм

специфічним властивостям (великому вмісту активної кремнекисло-

ти, тонкій пористості й легкості, високій питомій поверхні та ін.)

опал-кристобалітові породи є мінеральною сировиною багатоцільово-

го призначення (табл. 93).

421

Таблиця 93

Вимоги до якості опал-кристобалітової сировини для головних галу-

зей застосування

Хімічний склад, % Фізико-хімічні влас-

тивості

Застосування

Які

сть

Тип

SiO

Аl

Са

Г S Q

Гідравлічні до-

атки, в тому

числі для бі

их

цементів

ВК

НК

О,Т

>80

>50

>80

<10

<15

>350

150-

250

>150

Теплоізоляційні

матеріали

НК

55-80

6-10

0,7-

0,9

Легка будівель-

на цегла

ВК

НК

Т,О

70-80

<85

5-10

3-15

0,9-

1,2

Термоліт

ВК

НК

О,Д,

60-75

>75

чи<60

5-10

>10 чи

2-8

<2 чи>8

<10

0,7-

1,2

ільтрувальні

атеріали, на

овнювачі

НК

Д,Т

75-80

<10

2,5-4,5

0,7-

0,9

Адсорбенти

ВК

НК

О,Т,

>75

>110

Осушувачі ВК

НК

>80

5-7

>110

одатки для

кондиці

вання

НК

Д,Т

70-80

<10 <4

>20

0,8-1

Скляна сиро-

вина

ВК

НК

О,Т

>80

Штучний вола-

стоніт

Т,О

>40

<2,5

<1,5

30-

Рідке скло

ВК

НК

Т,О

Т.О

>80

70-80

<10

Примітка: ВК – висококондиційна, НК – низькокондиційна сировина; О –

опоки, Т – трепели, Д – діатоміти, Г – гідравлічна активність, S – питома по-

верхня, м

/г; Q – об'ємна маса, г/см

Основними властивостями опал-кристобалітових порід, які вико-

ристовуються в промисловості, є:

- здатність поглинати з розчинів колоїдні речовини й утримувати при

фільтрації рідин механічні домішки;

- висока пористість при значній термостійкості, що дозволяє викорис-

товувати їх як теплоізоляційний матеріал;

422

- відносно невелика твердість і здатність легко роздрібнюватися до тон-

кого порошку, що обумовлює використання діатомітів як поліруваль-

ного матеріалу;

- хімічна стійкість до дії кислот і лугів, що дозволяє використовувати ді-

атоміти й трепели в агресивних середовищах;

- світлий колір, що дає можливість застосовувати діатоміти як напов-

нювачі в різних

композиціях.

Найширше застосування опал-кристобалітові породи знаходять у

цементній і будівельній галузях промисловості. Бетонні гідротехнічні

споруди з часом (10–30 років) під дією води руйнуються. Відбувається

винос вільного вапна, що міститься в бетоні. Тому в цемент під час

помелу клінкера вводять так звані гідравлічні добавки (пуцолани) з

метою зв'язати вільне вапно в сполуках

, нерозчинних у воді. Актив-

ність мінеральних добавок визначається кількістю вапна (мг), що по-

глинається з вапняного розчину одним грамом добавки протягом 30

діб. Однак вміст у добавці значної кількості монтморилоніту вважа-

ється шкідливим, оскільки знижує міцність цементу.

У будівельній галузі діатоміти та трепели використовуються як на-

повнювачі легких бетонів і для

виготовлення легкої цегли. Діатомові й

трепельні цеглини випилюють з породи та застосовують з випалом чи

без нього. Діатоміти, трепели й опоки, забруднені глинистим матеріа-

лом, зазвичай монтморилонітом, є доброю сировиною для виробницт-

ва термолітів. Цей штучний легкий заповнювач бетонів отримують у

результаті нагрівання кременистих порід до температури вище

1000°С.

Завдяки легкій спученості монтморилоніту питома вага та

пористість сировини ще більше зростають.

Такі властивості опал-кристобалітових порід, як незначна тепло-

провідність і низька об'ємна вага, дозволяють використовувати їх як

теплоізоляційний матеріал. Мелений діатоміт застосовують у вигляді

теплоізоляційної засипки. З діатомового порошку в суміші з іншими

теплоізоляторами (азбестом, слюдою, ошурками та

ін.) готують тепло-

ізоляційні мастики. З глинистих діатомітів (глини до 40 %) завдяки їх

високій вогнетривкості роблять випалювальні теплоізолятори (цегли-

ни, сегменти, шкаралупи).

Адсорбційні властивості трепелів і опок (меншою мірою – діатоміту)

обумовлюються їх високою питомою поверхнею та наявністю домішок

монтморилоніту. Тому вони використовуються для очищення відпра-

цьованих олій, а також рідких харчових

продуктів, таких як фруктові

соки, вино, пиво, рослинна олія.

Діатоміти можуть використовуватися як носії каталізаторів, тому

що мають велику питому поверхню й добру утримуючу здатність, що

забезпечує надійний контакт каталізатора з реагуючою речовиною.

423

Опоки є гарним сорбентом вологи завдяки великій внутрішній

поверхні; у висушеному вигляді вони здатні неодноразово викорис-

товуватися для осушення газів.

Чисті діатоміти, що мають велику пористість, використовуються як

фільтрувальний матеріал у цукровій промисловості для знебарвлення

цукрових сиропів. У цьому випадку шкідливими домішками є органіч-

ні речовини, розчинні солі, оксиди заліза, пісок

і глина. Опалові поро-

ди, які мають високу реакційну здатність, застосовують у хімічній

промисловості для одержання рідкого скла.

Порошки, виготовлені з діатоміту, використовуються як наповню-

вачі лаків і фарб, гуми, паперу та пластмас, у деяких випадках вони

не поступаються якістю каоліну.

Економічні відомості

Світовий видобуток діатомітів складає понад 2 млн т. Найбільше

видобувають США, Китай, Данія, Японія, де сконцентровані їх великі

запаси (табл. 94). В країнах СНД розвідано 52 родовища діатомітів із

запасами 540 млн т, переважно в межах Поволзької, Зауральської,

Центральноєвропейської субпровінцій, а також в Закавказзі і на

Кольському півострові. Розроблюється 7 родовищ діатомітів, із яких у

2000 році видобуто 0,42 млн т сировини. Середня світова ціна діато-

міту ($/т) складала: 2001 р. – 256; 2002 р. – 270; 2003 р. – 255; 2004

р. – 258; 2005 р. – 264; 2006 р. – 274 [6, 7].

Таблиця 94

Видобуток, запаси, ресурси діатоміту, тис. т [6]

Видобуток

Країна

2005 2006

Запаси Ресурси

Данія 234 234 н/зв н/зв

Іспанія 35 35 н/зв н/зв

Китай 410 420 110000 410000

Мексика 60 60 н/зв 2000

Німеччина 55 55 н/зв н/зв

Перу 35 35 2000 5000

Румунія 30 2 н/зв н/зв

СНГ 80 80 н/зв 13000

США 653 655 250000 500000

Франція 75 75 н/зв 2000

Чехія 35 35 4500 4800

Чилі 30 27 н/зв н/зв

Японія 130 130 н/зв н/зв

424

Інші країни 156 181 550000 н/зв

Всього 2020 2020 920000 Великі

Світовий видобуток спонголітів у 2000 році складав 0,3 млн т (Ме-

ксика, Франція, Ісландія, Іспанія, Кенія, Канада, Південна Корея,

Бразилія, Алжир, Китай, Австралія). В країнах СНД розвідано 12 ро-

довищ спонголітів із запасами 1150 млн т (Поволзька, Зауральська,

Центральноєвропейська субпровінції). Розроблюється 5 родовищ, із

яких у 2000 році видобуто 90 тис. т сировини.

Світовий видобуток трепелів у 1999

р. досяг 2,5 млн т (Бразилія,

США, Франція, Ісландія, Іспанія, Мексика, Данія, Кенія, Німеччина,

Канада, Південна Корея, Алжир). У країнах СНД розвідано 35 родо-

вищ трепелів із запасами 310 млн т, розробляється 4 родовища, із

яких у 1999 році видобуто 2,8 млн т сировини.

Світовий видобуток опок у 1999 році досяг 3,5 млн т (Бразилія,

Франція, Іспанія, Мексика, Данія

, Кенія, Німеччина, Канада, Півден-

на Корея, Алжир, Австралія, Туреччина). У країнах СНД розвідано 71

родовище опок із запасами 1100 млн т, розроблюється 11 родовищ, із

яких у 1999 році видобуто 3,36 млн т сировини.

Генетичні та геолого-промислові типи родовищ

Опал-кристобалітові породи за походженням поділяються на два

основні типи: морські й озерні (табл. 95). Морські поділяються на два

підтипи: платформні та геосинклінальні залежно від області нагрома-

дження. Кременисті осадки морського типу платформних областей

відкладалися в крайових ділянках морів. Вони мають незначну поту-

жність (до 30 м, рідше більше) й значне поширення

по площі. Морські

кременисті відклади геосинклінального підтипу накопичувалися в

морях геосинклінальних областей, мають потужність до 200 м і більше

й невелике поширення по площі. Потужність озерних відкладів кре-

менистих порід зазвичай незначна (до 10–15 м). З ними в основному

пов'язані родовища діатомітів. Найбільш високоякісні діатоміти на-

копичувалися у великих озерних западинах вулканічних

областей.

Існує ще один тип родовищ – гіпергенний (родовища кір вивітрю-

вання), що за своїм промисловим значенням поступається осадовому.

Серед опалу, що виповнює прожилки, натічні агрегати, мигдалини в

близько-поверхневих частинах зони гіпергенезу або при поствулкані-

чних гідротермальних процесах, зустрічаються красиво забарвлені

різновиди благородного опалу з перламутровим блиском, які відно-

сять

до дорогоцінного каміння.

425

Таблиця 66

Промислові типи родовищ опал-кристобалітової сировини

Генетичний тип По

Вміст

икла

ови

іатоміт, опока

50-80

Інзенське, Вольське (Росія) Осадовий морський

Опока, трепел

40-80

Зикіївське (Росія), Кутей-

никівське (Укра

на)

Вулканогенно-

садовий морс

кий

іатоміт, опока,

спо

голіт

60-80

Ломпок (США), Шебунінсь-

ке (Р

сія)

Гіпергенний (вивіт-

рювання)

репел

40-80

Каменське, Сенатське (Мо-

лдова)

Існує виразний зв'язок основних етапів кремененакопичення з

конкретними стратиграфічними рівнями. У палеозойських утворен-

нях кременисті породи практично відсутні. Верхньоюрські та ниж-

ньокрейдові кременисті відклади складені кременистими глинами з

прошарками радіоляритів і спонголітів. Основними кременистими

організмами були радіолярії та губки. Опоки присутні в кременистих

відкладах верхньої крейди, палеоцену й міоцену.

Трепели поширені

переважно у верхньокрейдових утвореннях. Починаючи з міоцену,

опоки та трепели відсутні. Діатоміти поширені в палеоген-неогенових

і четвертинних відкладах. Залежно від віку порід змінюється також їх

мінеральний склад. Діатоміти, наймолодші породи, складені перева-

жно опалом. Трепели та опоки, крім опалу, складаються з кристобалі-

ту (до 50 %). Мезозойські кременисті відклади, у

тому числі радіоля-

рити, складені криптокристалічним кварцом з домішкою халцедону.

Родовища України

Цементна індустрія України надійно забезпечена карбонатною си-

ровиною, глиною та в'язкими добавками. Однак існує деякий дефі-

цит розвіданої опал-кристобалітової сировини для гідравлічних доба-

вок. В Україні родовища трепелів, опок, діатомітів пов'язані з морсь-

кими відкладами верхнього еоцену й палеоцену, меншою мірою – се-

номану, кампану, маастрихту й сармату.

Прояви кременистих порід

відомі в Донбасі, ДДЗ, на схилах УЩ, в Причорноморський та Львів-

сько-Волинський западинах.

В Донбасі та ДДЗ розвідані родовища і численні прояви трепелів (По-

кровське, Кутейниківське) і опок (Гостромогилянське, Водянське, Балка

Грачова, Балка Мокра) в піщано-глинистих відкладах палеоцену (сумсь-

ка і лузанівська світи) і еоцену. У

Придніпровській частині УЩ прояви

трепелів приурочені до відкладів верхнього еоцену (Коноплянське,

Першозванівське); у Приазовській частині УЩ прояви опок і трепелів

426

відомі у верхньокрейдових і верхньоеоценових утвореннях (Новосе-

ликівське). У Наддністрянщині прояви трепелів приурочені до креме-

нисто-мергелистих відкладів сеноману (Слобідська гора, Грушевська

гора, Озерниці, Шликовецьке, Могилів-Подільське, Ізраїлівське). У

Причорномор'ї кременисті породи розвинуті переважно в еоценових

відкладах (Михайлівське родовище опок).

Державним балансом враховується 1 родовище діатомітів (Вели-

кобурлуцьке в Харківської області

); 1 спонголітів (Рава-Руське у Львів-

ській); 4 діатомітів (Покровське і Кутейниківське у Донецькій, Коноп-

лянське і Первозванівське у Кіровоградській) із загальними запасами

(А+В+С

) 20,3 млн т, позабалансовими – 5,2 млн т); 7 опок в Донбасі,

ДДЗ, Приазов’ї, Причорноморській та Львівській западинах, Криму із

загальними запасами (А+В+С

)

67,3 млн т, С

– 46 тис. т, позабалансо-

вими – 3,2 млн т (запаси 3-х родовищ підготовлені у якості кристоба-

літ-опалової сировини, 1 – цементної, 3 – пиляльної). З них розробля-

ється два родовища: трепелів – Коноплянське і опок – Балка Мокра.

Великобурлуцьке родовище представлене пластом діатомітів

протяжністю 3,2 км, потужністю 0,5–14,5 м (середня 8,7 м) у харків-

ській світі, який перекривається палеогеновими, неогеновими і

чет-

вертинними глинистими відкладами та пісками (0,5–34 м). Діатоміт

може використовуватися як активна мінеральна добавка при вироб-

ництві цементу. Балансові запаси родовища – 7,5 млн т, позабалансо-

ві – 4,4 млн т; родовище не розробляється.

Рава-Руське родовище складене спонголітом, який залягає на

глинистих мергелях. Потужність корисної товщі змінюється від 2,2 до

32 м (середня 22 м), потужність

розкривних порід 0,2–5,6 м. Спонго-

літ придатний як активна мінеральна добавка у портланд-цемент.

Запаси спонголіту дорівнюють 23,4 млн т.

Коноплянське родовище складено трепелом, частково трепело-

подібним та опокоподібним мергелем білого, світло-жовтого, зеленку-

вато-сірого і сірого кольору середньої потужності 7,6 м (рис. 85). Тре-

пел придатний як активна мінеральна добавка при виробництві це

менту, як термоізоляційна засипка для внутрішніх перегородок, для

виготовлення легкої цегли і блоків. Запаси трепелу складають 2,9 млн

т. Родовище розробляється ВАТ “Кіровоградський мехзавод”.

Первозванівське родовище представлене пластоподібним покла-

дом (середня потужність 13 м) білого, світло- і вохристо-жовтого, зе-

ленкувато-сірого трепелу, який підстиляється бурою глиною і пере-

кривається пісками харківської

і полтавської світ, четвертинними су-

глинками (1,35–22,1 м). Запаси (А+В+С

) складають 7,6 млн т трепелу.

Родовище не розробляється. Трепели й опоки представлені різнови-