Михайлов В.А., Виноградов Г.Ф та ін. Неметалічні корисні копалини України

Подождите немного. Документ загружается.

408

ВОЛАСТОНІТ

Загальні відомості, галузі використання і вимоги до сировини

Мінерал названо на честь англійського хіміка й мінералога

В.Воластона. Попередня його назва (дощатий шпат) пов'язана з таб-

литчастою видовженою формою кристалів, поряд з якими трапля-

ються променисто-списоподібні та шкаралупчасті агрегати. Воласто-

ніт відноситься до групи піроксеноїдів з класу силікатів; хімічний

склад близький до CaSiO

. Утворюється найчастіше на контакті вап-

няків з виверженими породами (скарни, скарноїди) та в кристалічних

сланцях. Температура спікання воластоніту (990–1195°С) наближена

до температури спікання деяких полив, тому він застосовується у ви-

робництві кахлів одноразового випалювання. Керамічна маса з вола-

стонітом відрізняється малою усадкою, стійкістю до нагрівання, ме-

ханічною міцністю, високими ізоляційними

властивостями та порис-

тістю. Випалений воластоніт можна свердлити й пиляти, він тримає

цвяхи й гвинти. Крім фарфоро-фаянсових виробів і полив, воластоніт

використовується для отримання термо- та звукоізоляційних матеріа-

лів, білої фарби й мінеральної вати, цементу абразивних кругів, а та-

кож для нейтралізації кислих ґрунтів.

Економічні відомості

Ціна воластоніту у 2005 р. коливалась від 50-60 $/т за китайський

порошок до 1700 $/т за ультратонкий воластоніт для кераміки. Ціна

на воластоніт з Китаю (free on board – f.o.b.) 200-меш – 80–100 $/т,

325-меш – 90–110 $/т, наповнювач (з Азії та Африки) – 89–510 $/т,

на керамічний з Азії – 58–137 $/т. Світова продукція воластоніту у

2005 р. коливалася біля 600 тис. т, за виробництвом воластоніту

лідує

Китай, який видобув 395 тис. т воластоніту, а експортував 190 тис. т,

другий виробник – Індія, видобула 169 тис. т, третій – США – 115–127

тис. т, далі ідуть Мексика (27,1 тис. т), Фінляндія (16,8 тис. т) [70].

Генетичні та геолого-промислові типи родовищ

За умовами утворення серед родовищ воластоніту можна виділи-

ти три генетичні типи: контактово-метасоматичний (скарни, скарної-

ди), метаморфічний і карбонатитовий. Воластонітові скарноїди мають

світлий колір і верствувату, жердинисту й променисту текстуру; вони

409

відносяться до найцінніших у промисловому відношенні воластонітв-

місних порід. Метаморфічні родовища утворюються серед кристаліч-

них сланців і перекристалізованих вапняків. Воластоніт у карбонати-

тах і лужних ультрабазитах утворюється на ранній стадії карбонати-

зації вздовж периферії карбонатитових тіл, що знаходяться між фені-

тизованими кристалічними породами та ійоліт-мельтейгітами, на кін-

цевій стадії фенітизації

з привнесенням СаО в екзоконтактову зону

лужного ультрабазиту (феніти, альбіти) та внаслідок гідротермальних

перетворень мелілітових порід.

Родовища України

Найзначніші родовища воластоніту знаходяться в США, Японії, Ро-

сії, Фінляндії, Казахстані, Таджикистані, Австралії, Індії, Румунії, Ме-

ксиці, Канаді, Кенії та інших країнах. До скарнового типу відносить-

ся найбільше у світі родовище Уїлсборо поблизу озера Шамплейн

(штат Нью-Йорк, США), просторово пов'язане з анортозитами Адиро-

ндацького плутону, чим воно відрізняється

від інших скарнових ро-

довищ, в яких воластоніт концентрується в екзоконтактових зонах

інтрузивних порід середнього або кислого складу.

На території України воластоніт власних родовищ не утворює й

відноситься до порівняно рідкісних мінералів карбонатних порід. Він

зустрічається у скарнах, мармурах, вапняно-силікатних роговиках і

сланцях у Приазов'ї, Середній Наддніпрянщині та

Північно-Західному

районі УЩ.

СИРОВИНА ДЛЯ КАМ'ЯНОГО ЛИТТЯ

Загальні відомості

Матеріали для кам'яного лиття або петрургічна сировина – це плав-

ленолиті окисні матеріали, які синтезуються з розплавів гірських по-

рід, сумішей осадових порід, хімічних речовин і металургійних шлаків

[29, 44, 61]. Промислове виготовлення петрургічних матеріалів поча-

лося в 1921 р. у Франції.

Найкращою природною сировиною для кам'яного лиття вважають-

ся магматичні породи основного

складу: діабази, базальти, андезиба-

зальти, габро-діабази та близькі до них за валовим хімічним складом

метаморфічні й осадові породи: сланці, амфіболіти, глини, піски та ін.

Практика кам'яного лиття показує, що найкращі ливарні властивості

410

мають розплави з хімічним складом: SiO

43,5–49,0 %; Al

11,0–

20,0 %; CaO 9,0–16,0 %; MgO 5,0–11,0 %; FeO 2,0–7,0 %; Na

O + K

1,2–5,5 %. Якщо в розплаві підвищено вміст кремнезему (більше 50–

51 %) або глинозему, то він стає надто в'язким, погано заповнює фо-

рми й погано кристалізується. Оксиди кальцію та магнію, закисне та

оксидне залізо сприяють зниженню в'язкості й поліпшують кристалі-

заційну здатність розплавів. При зниженому вмісті кремнезему (мен-

ше 40 %) знижується в'язкість

розплаву, що тече погано. Розплав

швидко твердіє з виникненням склуватої мікроструктури та тріщин.

Позитивною ознакою є кристалічно-зернисті інтерсертальні та офі-

тові структури, які вказують на підвищену кристалізаційну здатність

породи; навпаки, присутність у породі склуватих вітрофірової, гіало-

пілітової та інших структур говорить про знижену кристалізаційну

здатність. Мають враховуватися й такі ознаки

породи, як її однорід-

ність, дрібнозернистість, відсутність ксенолітів і вкраплеників олівіну

та піроксену, розміром більше 2 мм, невивітрілість.

Петрургічні матеріали складаються з різних мінералів (силікатів,

оксидів, домішок) і склоподібних прошарків, які цементують криста-

лічні фази. Відповідно мінеральному складу петрургічні матеріали по-

діляють на піроксенові, мелілітові, мулітові, корундові, баделеїт-

корундові та фторфлогопітові.

Піроксенові петрургічні матеріали син-

тезують на основі моноклінних піроксенів: авгіту та діопсиду. Ці ма-

теріали вміщують також кристали магнетиту та шпінелей. Розрізня-

ють піроксенові петрургічні матеріали базальтові, базальт-

горнблендитові, базальт-доломітові, діабазові, горнблендит-піскові,

гранітлакові, шлакові та ін.

У петрургічних матеріалів різний колір: у піроксенових – чорний, зе-

ленуватий, світло-жовтий; мелілітових

– сіро-зелений; мулітових – тем-

но-сірий; корундових, баделеїто-корундових і фторфлогопітових – світ-

ло-сірий або світло-жовтий. Твердість за Моосом – 7–7,5 до 8–9. Коефі-

цієнт лінійного розширення – (7–10)·10

-6

град

-1

; коефіцієнт теплопрові-

дності – 1–1,2 Вт/(м·К). Термостійкість піроксенових петрургічних ма-

теріалів – 500–700ºC, фторфлогопітових – 700–900ºC. Піроксенові пет-

рургічні матеріали вирізняються високими корозійною та ерозійною

стійкістю, кислотостійкістю (98,6–99,8 %), лугостійкістю (90 %).

Одержання різних виробів з гірських порід шляхом їх розплавлення

з подальшим відливанням у відповідні форми (кокілі) й відпалюван-

ням має досить широке розповсюдження. Такий спосіб одержання

виробів відповідної форми досить простий, дешевий порівняно з ме-

ханічною обробкою гірської породи. У багатьох випадках лите камін-

ня може заміняти чорні та кольорові метали, спеціальні сталі, керамі-

ку та інші дефіцитні матеріали.

411

Лите каміння має високу кислото- та лугостійкість, твердість, стій-

кість до підігріву, міцність, вогнетривкість, термо- та морозостійкість,

декоративність тощо. Воно піддається електро- та газозварюванню,

не боїться корозії, довговічне. Основні фізико-механічні константи

виробів: густина – 2900–3000 кг/м

; межа міцності на стиснення –

200–500 МПа, вигин – 30–80 МПа, розтягнення – 20–25 МПа; хімічна

стійкість у кислотах не менше 98 %; міцність до стирання – 0,04–

0,05 г/см

; теплопровідність – 0,7–1,0 Вт/(м·K).

Продукція каменеливарного виробництва різноманітна. Це плити

для сходів, підвіконня, підлог і бруківки, інші елементи будівельних

конструкцій, станини для машин та механізмів, опори для стовпів

електропередач та інших несучих конструкцій, тюбінги підземних ту-

нелів, кислото- й лугостійкі місткості та футерувальні плитки, кулі для

млинів, броня для каналів гідрозоловиведення

на теплоелектростанці-

ях, різні фасонні вироби, облицювальні плитки та ін.

Специфічний продукт каменеливарного виробництва – мінеральна

вата. Це легкий матеріал, який складається з тонких переплутаних

між собою високопористих волокон, який має високі тепло- та звуко-

ізоляційні властивості. Вата знайшла широке застосування в будів-

ництві для утеплення стін, теплоізоляції трубопроводів і промислової

апаратури

, звукоізоляції. Мінеральна вата не горить і не гниє, може

застосовуватися до 700–800ºC.

Галузі використання та вимоги до сировини

У каменеливарному виробництві використовують головним чином

базальти. Придатні також діабази, андезибазальти, тешеніти, габрої-

ди. Футерувальні плитки та фасонні вироби, які виготовляють з них

відливанням, застосовують для захисту апаратури від стирання та

корозії.

Діючих держстандартів або технічних умов на сировину для кам'я-

ного литва, не існує. Її придатність визначають за

якістю готової про-

дукції (плити для підлог та тротуарів, східці, плитки для облицювання

стін, електроізолятори для мереж сильних та слабких струмів, різно-

манітні деталі обладнання в хімічній промисловості, опори для машин

та верстатів, кислототривкі труби й жолоби, кулі для кульових млинів

та ін.). За призначенням виробів визначаються хімічний склад, гус-

тина

, водовбирання, стійкість у сірчаній та соляній кислотах, стиран-

ня, а також лімітуються форма та розміри виробів.

Попередньо для оцінки придатності магматичних порід для литва

використовують їх хімічний і петрографічний склад, а також струк-

туру породи. Найпридатнішими для кам'яного литва є породи з

412

офітовою та інтерсертальною структурами (які вміщують 50 % осно-

вного плагіоклазу), в яких магнезіальний олівін (форстерит) перева-

жає над авгітом. Кращі ливарні властивості мають породи з таким

хімічним складом, %: SiO

43,5–49; Al

11–20; СаО 9–16; МgО 5–11;

FeO

5–13; Na

O+К

О 1,2–5,5. Якщо в породі SiO

менше 40 %, одер-

жаний з неї розплав має понижену в'язкість, що призводить до утво-

рення склоподібних структур, котрі викликають розтріскування ви-

робів при охолодженні. Підвищений вміст у породі SiO

та Al

ро-

бить розплав в'язким, він важко кристалізується й тому погано запо-

внює форми.

Для одержання кам'яного литва застосовують переважно відходи,

що утворюються при розробці базальтів та діабазів на штучне камін-

ня.

Для виробництва мінеральної вати використовують магматичні

породи різного складу (базальти, діорити, сієніти, габро, туфи та ін.),

температура плавлення

яких не перевищує 1500°С. Вони мають міс-

тити, %: SiO

34–45; Al

12–18; FeO до 10; CaO 22–30; MgO 8–14;

MnO 1–3, модуль кислотності (відношення суми оксидів Si й Al до су-

ми оксидів Ca і Mg) 1,3–2,1. Технічними вимогами до мінеральної ва-

ти лімітуються об'ємна маса, коефіцієнт теплопроникнення та інші

показники.

Генетичні та геолого-промислові типи родовищ

Головним геолого-промисловим типом родовищ петрургічної сиро-

вини є великі за простяганням горизонти витриманого складу й стру-

ктури в масивах базитових магматичних гірських порід різних за ві-

ком. Останні можуть бути представленими гіпабісальними інтрузив-

ними тілами та дайками, покровами, сілами й екструзивними тілами.

До другого типу відносяться потужні горизонти метаморфічних

ба-

зитових порід – амфіболітів, що розташовані в товщах докембрійсь-

ких кристалічних сланців і гнейсів. Розплав, який отримують з цих

порід без шихтуючих домішок, має добрі ливарні та кристалізаційні

властивості, але вироби з нього при їх значній міцності поступаються

базальтовим за хімічною стійкістю.

При оцінюванні родовищ петрургічної сировини необхідно врахо-

вувати економічні

й природоохоронні фактори. Так, при великому

об'ємі гірської маси, яка переробляється й транспортується, розробка

цих родовищ проводиться тільки в економічно розвинених районах

поблизу від переробних підприємств. Розробка має комплексний ха-

рактер – одночасно із сировиною для плавки отримують і будівельне

каміння.

413

Родовища України

В Україні функціонують більше 100 підприємств по виробництву

кам'яного литва, штучних мінеральних волокон і вати. Сировиною

для них є базальти, андезибазальти, долерити, долеритові порфірити,

габро-долерити, габро, діорити, горнблендити, амфіболіти, амфіболі-

зовані піроксеніти і кристалічні сланці по ультраосновних породах

(актинолітити, тремолітити та ін.), поширені на Волино-Подільській

плиті, в Закарпатті

, на УЩ і в Криму (рис. 84) [3, 31–33, 63, 64].

Рис. 84. Схема розповсюдження родовищ сировини для кам'яного лит-

тя і штучних мінеральних волокон [35]

1 – базальти (1 – Івано-Долинське, Берестовецьке; 2 – Рафалівське, Іванчинське;

3 – Камишуваське, Волноваське); 2 – андезити та андезибазальти (4 – Радвансь-

ке, Онковецьке; 5 – Каменицьке; 6 – Кіровське, Кленовецьке, Шагівське; 7 –

Підгородненське, Сельцівське); 3 – метаультрабазити (8 – Андріївське, Північно-

андріївське, Козинське; 9 – Маріупольське; 10 – хутір Садовий); 4 – амфіболіти

(11 – Сухоконкське; 12 – Новоселицьке; 13 – Захарівське; 14 – Шолохівське; 15 –

Криворізьке; 16 – Горішньоплавнинське; 17 –

Тальнівське); 5 – габро і діорити

(18 – Оленівське; 19 – Курцівське); 6 – долерити, габродолерити, діоритові пор-

фірити (20 – Васильківське; 21 – Салтичанське, Обіточне; 22 – Білоцерківське;

23 – Коломийцівське; 24 – Інгульське; 25 – Лозовське)

414

В Рівненській області розвідано 5 родовищ базальтів (Янова Доли-

на, Берестовецьке, Рафалівське, Іванчанське, Великомідське) з запа-

сами 135 млн т, три з яких розробляються з видобутком 111 тис. м

(2003 р.). Всі вони складені покровами темно-сірих дрібнокристаліч-

них щільних рифейських базальтів потужністю 20–25 м, місцями з

прошарками туфів. Характерна стовпчаста окремість. Крім того ві-

домо ряд поки нерозвіданих родовищ: Полицьке (прогнозні ресурси

70 млн м

), Голубка (85 млн м

) і проявів (Малоосницький, Балаховичі,

Чопельна).

У Закарпатті петрургічна сировина представлена родовищами ан-

дезитів (Радванське, Оноківське, Кам'яницьке, Кіровське, Шелестів-

ське, Зборівське, Оріхівське, Богатирське), андезбазальтів (Бужорсь-

ке, Підгірнянське, Шагівське, Імстичівське, Великораковецьке, Сіле-

цьке, Кленовецьке). Це потужні (40-60 м) покрови основних і середніх

лав гутинської світи неогену. Їх запаси сягають 8 млн м

(Кам'яницьке

родовище).

На території УЩ основні і ультраосновні породи, що представля-

ють інтерес як петрургічна сировина, поширені в Приазов'ї, де вони

представлені родовищами амфіболітів (Андріївське, Новосільське, За-

харівське); метаультрабазитів (Північноандріївський прояв); криста-

лічних сланців (Козинське, Маріупольське); амфіболізованих габро-

піроксенітів (хут. Садовий); габро (Оленівське); долеритів (Васильків-

ське, Салтичанське); габродолеритів (

Обіточне), долеритових порфіри-

тів (Білоцерківське); в центральній частині УЩ, де представлені родо-

вищами амфіболітів (Горішньоплавнинське із запасами 1775 млн т);

долеритів (Коломийцівське із запасами 6 млн м

В зоні зчленування Приазовського масиву з Донбасом відомі родо-

вища базальтів (Камишуваське із запасами 26 тис. т, Антон-Тарама із

запасами 675 тис. т та ін.).

В Криму вивержені породи основного складу, які могуть викорис-

товуватися як петрургічна сировина, представлені діоритами, доле-

ритами, габродолеритами, діорит-порфірами юрського віку, розпо-

всюдженими в передгір'

ї Головної гряди, в районі м. Сімферополя,

біля селищ Українка, Петропавлівка і Лозове, в межах гірської склад-

частої споруди Криму від мису Фіолент на заході до мису Киік-Атлама

на сході (масиви Аюдаг, Катель, Карадаг). Тут розвідані родовища Ло-

зівське (тіло долеритів пластової форми довжиною 2 км, шириною 0,5

км, із запасами 14 млн

) і діоритів Курцівське (лаколітоподібне тіло

діоритів із запасами в 4,5 млн м

415

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Яку роль будівельна сировина відіграє у житті суспільства?

2. Які властивості природного каміння забезпечують його використання

в будівельній промисловості?

3. Які родовища будівельного каміння є в Україні?

4. Які регіони України найбільш забезпечені родовищами будівельного

каміння?

5. Що відноситься до декоративного каміння?

6. Які вимоги існують до природного каміння, яке

використовується для

облицювання будівель?

7. Чим обумовлена художньо-естетична якість (декоративність) приро-

дного каміння?

8. Які за генезисом бувають родовища декоративного каміння?

9. Охарактеризуйте мінерально-сировинну базу декоративного каміння

України.

10. Чим славляться українські лабрадорити?

11. Які виділяються типи декоративних гранітів України?

12. Що відноситься до пиляльного каміння?

13. Які

родовища пиляльного каміння є в Україні?

14. Яка природна сировина використовується для виготовлення в’яжучих

матеріалів?

15. Які якості карбонатних порід забезпечують їх використання як

в’яжучої сировини?

16. Як виготовляється цемент?

17. Які країни більш за все виготовляють цементу і вапна?

18. Як утворюються родовища карбонатних порід?

19. Охарактеризуйте

мінерально-сировинну базу родовищ для в’яжучих

матеріалів України.

20. Які родовища вапняків, доломітів, мергелів, що використовуються

для в’яжучої сировини, ви знаєте?

21. Яке походження гіпсу та ангідриту?

22. Які галузі застосування гіпсу та ангідриту?

23. Які родовища гіпсу та ангідриту поширені в Україні?

24. Наведіть порівняльну характеристику родовищ гіпсу

та ангідриту

Донбасу і Придністров’я.

25. З чого виготовляється цегельно-черепична сировина?

26. Надайте загальну характеристику глинистих порід.

27. Які властивості глин є найважливішими для їх використання в будів-

ництві?

28. Які існують генетичні типи родовищ глин?

29. Охарактеризуйте мінерально-сировинну базу цегельно-черепичної си-

ровини України.

30. Порівняйте

палеогенові і четвертинні родовища глин України.

31. Яка природна сировина використовується в якості заповнювачів для

бетонів і розчинів?

416

32. Що таке керамзит?

33. Які родовища сировини для легких заповнювачів є в Україні?

34. Які якості перлітів є основою їх використання в будівельній індустрії?

35. Яке походження перлітів?

36. Де в Україні є родовища перлітів?

37. Де використовуються пісок і гравій?

38. Як виникають родовища піску і гравію

39. Охарактеризуйте мінерально-сировинну базу піщано-гравійної сиро-

вини України.

40. Що слугує сировиною для фарфоро-фаянсової та склоробної промис-

ловості?

41. Що таке каоліни?

42. Охарактеризуйте мінерально-сировинну базу каолінів України.

43. Чим відрізняються первинні і вторинні каоліни?

44. Надайте приклади родовищ первинних і вторинних каолінів в Украї-

ні.

45. Де використовується польовошпатова сировина?

46. Які головні геолого-промислові типи польовошпатової сировини є в

Україні?

47. Що належить до кварцової сировини?

48. Чи є родовища кварцової сировини в Україні?

49. Що таке фарфоровий камінь?

50. Яка сировина використовується для кам’яного лиття?

51. Чи є в Україні родовища сировини для

кам’яного лиття?

ЛІТЕРАТУРА

1. Бакка Н.Т., Ильченко И.В. Облицовочный камень. – М.: Недра, 1992.

2. Беликов Б.П., Петров В.П. Облицовочный камень и его оценка. – М.: На-

ука, 1977.

3. Бернадская Л.Г. Основные дайково-эффузивные породы бассейна р. Мо-

крой Волновахи // Промышленное использование петрургического сырья

Украины. – К.: АН УССР, 1959. – С. 34–37.

4. Бордюгов

В.П. Каолин (геолого-экономический обзор). – К.: Геоинформ,

1997.

5. Борзунов В.М., Григорович М.Б., Гроховский Л.М. и др. Поиски и разве-

дка месторождений минерального сырья для промышленности строите-

льных материалов. – М.: Недра, 1977.

6. Василишин І.С., Панченко В.І., Павлишин В.І. Пегматити Волині // Мін.

ресурси України, 1996. – № 1. –

С. 2–9.

7. Викторов А.М. Каменные материалы для бетонов. – М., 1967.

8. Виноградов С.С. Известняки // Оценка месторождений при поисках и

разведках. – М.: Госгеолтехиздат, 1951.

9. Виноградов С.С. Доломиты // Оценка месторождений при поисках и ра-

зведках. – М.: Госгеолтехиздат, 1957.

417

10. Виноградов С.С. Известняки // Требования промышленности к качеству

минерального сырья. – М.: Госгеолтехиздат, 1961. – Вып. 10.

11. Виноградов С.С. Доломиты // Требования промышленности к качеству

минерального сырья. – М.: Госгеолтехиздат, 1961. – Вып. 20.

12. Воробьев В.А. Лабораторный практикум по общему курсу строительных

материалов. – М.: Высшая школа, 1978.

13. Геолого-экономическая оценка ресурсов строительного песка

, камня и

гравия. Обзор / С.П.Никоноров, И.М.Горячкина, И.Л.Шаманский,

С.А.Хакимов. – М.: ОНТИ ВИЭМС, 1972.

14. Геолого-экономические карты УССР. V. Промышленность строительных

материалов / К.А. Суходольский, Э.С. Дехтулинский, С.А. Червинский и

др. – М.: ГУГК, 1982–1987.

15. Гордон С.С. Пески для бетонов. – М., 1957.

16. Григорович М.Б. Оценка месторождений облицовочного камня при поис-

ках и разведке. – М.: Недра, 1976.

17. Григорович М.Б., Блоха Н.Т. Словарь по минеральному сырью для про-

мышленности строительных материалов. – М.: Недра, 1976.

18. Григорович М.Б., Немировская М.Г. Месторождения минерального сырья

для промышленности строительных материалов. – М.: Недра, 1987.

19. Григорович М.Б., Немировская М.Г. Минеральное сырье для промышлен-

ности строительных материалов и его оценка при геолого-разведочных

работах. – М.: Недра, 1974.

20. Григорович М.Б., Немировская М.Г. Минеральное сырье для получения

заполнителей легких бетонов. – М.: Недра, 1983.

21. Зискинд М.С. Декоративно-

облицовочные камни. – Л.: Недра, 1989.

22. Ицкович С.М. Заполнители для бетона. – Минск, 1972.

23. Каолины Украины. Справочник. – К.: Наук. думка, 1982.

24. Клюковский Г.И. Общая технология строительных материалов. – М.: Вы-

сшая школа, 1976.

25. Козленко С.І. Україна на світовому ринку сировинних блоків природного

каменю. 1997 рік // Коштовне та декоративне каміння, 1998. – № 3. –

С. 17–19.

26. Комар А.Г. Строительные

материалы и изделия: Учебник для вузов. – М.:

Высшая школа, 1976.

27. Кремнистые породы СССР / У.Г.Дистанов, Т.А.Кузнецова, В.Н.Силантьев

и др. – Казань: Таткнигоиздат, 1976.

28. Кузнецов А.В., Шаманский И.А., Миропольская Г.Л., Туманов Е.С. Фор-

мовочные и стекольные пески СССР. – М.: Недра, 1981.

29. Липовський И.Е., Дорофеев В.А. Основы петрургии. – М., 1972.

30. Магидович В.И., Финько В.И. Фарфоровые камни // Новые виды неме-

таллических полезных ископаемых. – М.: Наука, 1975. – С. 46–62.

31. Махова М.Ф., Мищенко Е.С., Волынский А.К. и др. Горные породы Укра-

инской ССР – сырье для производства волокон / Базальто-волокнистые

композиционные материалы и конструкции. – К.: Наук. думка, 1980. – С.

3–36.