Лютий І. О. Податкова система України

Подождите немного. Документ загружается.

301

5.4. Податкова політика у реалізації соціальної

стратегії держави

Найхарактернішою ознакою сучасного етапу цивілізаційного розви-

тку вважається соціалізація економічних систем і підпорядкування еко-

номічної функції держави соціальним цілям. Домінування соціальної

спрямованості відтворилося у конституційному закріпленні у тій чи ін-

шій формі моделі соціальної держави. Соціальні здобутки найрозвинені-

ших країн світу спонукають інші регіони світу до соціально результатив-

них дій. Не стала винятком у цьому процесі і Україна, де створення підва-

лин соціальної держави за аналогом провідних країн світу визначає осно-

вний напрям трансформації суспільних відносин і головний зміст соці-

альної стратегії держави.

Чільне місце в реалізації цього завдання посідає податкова політика,

оскільки оподаткування як соціальний інститут виступає одним із осно-

вних інструментів соціальної політики держави, призначення якої — забез-

печити існування і відтворення цілісної сукупності соціальних суб’єктів у

рамках суспільства як єдиної соціальної системи та сприяти формуванню

умов для розвитку і самореалізації соціального потенціалу людини, її сут-

нісних сил як основи подальшого розвитку соціуму в цілому.

Основними напрямами соціальної політики у контексті завдань,

пов’язаних з розбудовою соціальної держави, є:

- формування і розвиток соціального ринкового господарства;

- досягнення у суспільстві соціальної злагоди та стабільності на основі

утвердження соціальної справедливості;

- розвиток соціально-трудових, сімейно-шлюбних, соціально-демогра-

фічних, етнонаціональних, територіально-поселенських відносин;

- розвиток гуманітарної сфери.

Формування і розвиток соціального ринкового господарства спри-

яє посиленню соціальної безпеки людини й суспільства, соціальної за-

хищеності особистості, її незалежності від держави. Розвиток соціально-

трудових відносин і насамперед ринку праці та зайнятості населення за-

безпечує підвищення ефективності використання трудового потенціалу,

продуктивної зайнятості, зниження рівня прихованого безробіття, ство-

рення нових і ефективне використання наявних робочих місць, передба-

чає здійснення політики ефективної підтримки самозайнятості населен-

ня, підвищення його територіальної мобільності з метою перерозподілу

робочої сили між регіонами. Більш повній реалізації соціального потен-

ціалу сприяє розвиток територіально-поселенських відносин через регу-

лювання соціально-просторових форм організації суспільства (насампе-

ред розселення), соціально-культурних процесів урбанізації, а також мі-

граційних процесів, дотримання необхідних пропорцій для розширеного

302

відтворення частки міського й сільського населення. Основна мета ет-

нонаціональної політики полягає в забезпеченні умов вільного розвитку

народів країни, дотриманні конституційних прав, свобод і рівності грома-

дян всіх національностей перед законом, участі їх в усіх сферах суспіль-

ства, оптимальному врахуванні інтересів, створенні сприятливих умов

для розвитку кожної національності, у всебічному розвитку мови, задо-

воленні мовних потреб національних меншин, поєднанні етнонаціональ-

ного і загальнолюдського, етичного і соціального в національному.

Крім зазначеного, добробут і можливості самореалізації індивіда як го-

ловне завдання соціальної політики держави залежать від якості і безпеки

того навколишнього середовища, у якому живе і діє кожна людина. Наразі

життєвою цінністю стає екологія буття людини, а однією з найважливіших

соціальних проблем є взаємодія людини з навколишнім середовищем.

Практично кожний із зазначених напрямів соціальної політики пе-

редбачає використання державою фіскальних підойм регулювання, най-

важливішими серед яких є податки. Так, необхідним у створенні умов

для забезпечення достатнього рівня життя кожної людини є формуван-

ня системи державних соціальних стандартів і державних соціальних га-

рантій та їх фінансове забезпечення за рахунок бюджетних коштів і ко-

штів державних цільових позабюджетних коштів, які формують податки,

а також через систему податкових пільг. Зменшенню диференціації дохо-

дів населення можуть сприяти державне регулювання оплати праці пра-

цівників бюджетної сфери та застосування прогресивних ставок оподат-

кування тощо.

В розвинених країнах на сьогодні від 80 до 95% урядових доходів за-

безпечують податки. Наприклад, в країнах-членах ОЕСР паралельно

зростанню ВВП спостерігається підвищення як абсолютної суми подат-

ків, так і їх питомої ваги у ВВП: кожні 10 років частка податків у ВВП

збільшується приблизно на 5%. Якщо в 70-ті роки вона складала 30%, то

до кінця 90-х років вже досягла 40%. Ця тенденція, відома як закон Ваг-

нера, об’єктивно обумовлена дією трьох основних факторів:

- перший — збільшення частки осіб похилого віку в розвинених краї-

нах, у зв’язку з чим повинні підвищитися витрати на їх утримання;

- другий — збільшення витрат, пов’язаних з обслуговуванням держав-

ного боргу;

- третій — проведення політики егалітаризму, спрямовану на забезпе-

чення загальної рівності, згладжування майнових відмінностей, стри-

мування розриву в доходах громадян.

Податкові інструменти використовуються в реалізації майже усіх

складових соціальної політики. В ринкових умовах податкова система

стає, по суті, єдиним гнучким засобом державного впливу на економіч-

ну активність громадян, рівень їх доходів, стан соціальної безпеки, соці-

303

альну мобільність, розвиток соціальної інфраструктури та ін., тобто на

явища і процеси, які у значній мірі визначають умови і рівень людсько-

го розвитку.

Саме виходячи з прагнення рівномірного справедливого розподілу

податкового навантаження виникли різні ставки податків і системи опо-

даткування. На практиці це знаходить свій вираз у використанні пропор-

ційної, прогресивної і регресивної систем оподаткування. Податки на

особисті доходи частіше всього розраховуються за прогресивною шка-

лою, оскільки вважається, що такий підхід більше відповідає принципу

соціальної справедливості. Податок на прибуток підприємств, соціаль-

ні внески і податок на власність як правило носять пропорційний харак-

тер. Соціально несправедливими вважають непрямі податки, тобто акци-

зи і мито, оскільки вони перекладаються через механізм ціноутворення

на споживчі товари в однаковій мірі на осіб з високими і низькими до-

ходами, поглинаючи відносно більшу частку доходів низькооплачуваних

верств населення.

Серед умов розвитку і реалізації соціального потенціалу людини, у

формуванні яких податки відіграють надзвичайно важливу роль, однією

з головних є зростання суспільного добробуту, що стає можливим лише

тоді, коли він опирається на потужну фінансову основу. Характеристи-

кою ефективного фінансового забезпечення суспільного добробуту висту-

пає рівень життя — це економічна категорія, що виражає ступінь задово-

лення матеріальних і духовних потреб людей, забезпеченості споживчими

благами і характеризується переважно кількісними показниками такими,

як: розмір оплати праці, інші доходи, обсяг споживчих благ і послуг, рівень

споживання продовольчих і непродовольчих товарів, тривалість робочо-

го і вільного часу, житлові умови, рівень освіти, охорони здоров’я, культу-

ри тощо.

Вплив податків на рівень життя населення через реалізацію їх фіс-

кальної функції знаходить свій вираз у фінансовому забезпеченні вико-

нання державою її соціальної функції. Від того, які обсяги коштів має

держава у своєму розпорядженні, залежать:

- можливості держави щодо регулювання економіки з метою підви-

щення ефективності її функціонування як головної і загальної умови

зростання добробуту людей;

- рівень доходу працюючих у бюджетній сфері та тих, хто потребує со-

ціального захисту;

- рівень фінансового забезпечення охорони здоров’я, освіти, культури

та інших сфер життєдіяльності людей, рівень розвитку яких визначає

рівень суспільного добробуту в країні.

Якщо проаналізувати роль податкових надходжень у формуванні

бюд жетів та централізованих фондів як основного ресурсу для самовід-

304

творення соціальної системи, можна зробити висновок, що держава не

має інших рівноцінних джерел фінансового забезпечення виконання по-

кладених на неї функцій, ніж податки (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Питома вага податкових надходжень

(з урахуванням соціальних внесків) у ВВП в країнах ЄС

2004 2005 2005 до 2004 (+/–)

Бельгія 45.0 45.5 +0.5

Болгарія 35.3 35.9 +0.6

Чехія 36.8 36.3 –0.5

Данія 49.3 50.3 +1.0

Німеччина 38.8 38.8 0.0

Естонія 31.4 30.9 –0.4

Ірландія 30.5 30.8 +0.2

Греція 34.3 34.4 +0.1

Іспанія 34.5 35.6 +1.1

Франція 43.1 44.0 +0.8

Італія 40.7 40.6 -0.1

Кіпр 33.5 35.6 +2.1

Латвія 28.5 29.4 +0.9

Литва 28.3 28.9 +0.5

Люксембург 28.5 29.4 +0.9

Угорщина 38.6 38.5 –0.1

Мальта 34.2 35.3 +1.1

Нідерланди 37.7 38.2 +0.5

Австрія 42.8 42.0 –0.8

Польща 32.6 34.2 +1.6

Португалія 34.2 35.3 +1.1

Румунія 27.3 28.0 +0.7

Словенія 39.6 40.5 +0.8

Словаччина 29.7 29.3 –0.4

Фінляндія 43.4 43.9 +0.5

Швеція 50.5 51.3 +0.7

Великобританія 43.8 44.3 +0.5

Для порівняльного аналізу розглянемо податкові надходження в

Україні у відсотках до ВВП (табл. 5.4).

305

Таблиця 5.4

Податкові надходження у відсотках до ВВП в Україні

у 2000–2006 роках (без урахування соціальних внесків)

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

Всього надходжень 33,3 33,2 35,7 35,9 35,0 41,3 31,9

Разом податкові надход-

ження

28,2 27,9 30,3 20,6 29,2 35,0 23,4

Неподаткові надходження 5,1 5,3 5,4 5,3 5,8 6,3 8,5

Примітка. Складено за даними Міністерства фінансів України та розрахунками фахів-

ців Світового банку

; Звіту Кабінету Міністрів України «Про виконання Закону України

«Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Як видно, в Україні, як і в інших країнах світу, податки відіграють

ключову роль у фінансовому забезпеченні виконання державою покла-

дених на неї функцій.

Прагнення держави максимізувати податкові надходження з метою

найбільш повного фінансового забезпечення державного регулювання

соціально-економічних процесів може привести до надмірного податко-

вого навантаження, що пригнічує економічний розвиток та звужує по-

даткову базу, безпосередньо впливаючи на рівень доходів платників по-

датків. Тому оптимізація податкового тягаря є надзвичайно важливим

інструментом державного впливу на суспільний добробут.

Одним з інструментів забезпечення соціальної підтримки малозабез-

печених верств населення, що у поєднанні із застосуванням диференці-

йованого та прогресивного оподаткування сприяє реалізації принципу

соціальної справедливості як у оподаткуванні, так і в суспільстві, є засто-

сування неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його економіч-

ним змістом має бути відповідність розміру неоподаткованого мінімуму

прожитковому мінімуму. Тобто, ті мінімальні кошти, які необхідні люди-

ні для того, щоб вона могла вижити як фізіологічна і соціальна істота, не

повинні обкладатися податком.

Соціальну спрямованість мають податкові пільги, які дають право

юридичній або фізичній особі на повне або часткове звільнення від опо-

даткування. За допомогою пільг держава має можливість забезпечувати

певні параметри соціально-економічної системи, забезпечуючи її відтво-

Створення фіскального простору для економічного зростання. Огляд державних фі-

нансів України: звіт № 36671-UA, 14 вересня 2006 р. / [Світовий банк]. Підрозділ з пи-

тань подолання бідності та економічного розвитку. Регіон Європи і Середньої Азії / Марк

Девіс (підгот.). [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www- wds.worldbank.org/

external/default/WDSContentServer/ WDSP/IB/2006/11/15/00031060720061115170202/

Rendered/PDF/366710UKRAINIAN0UA0PFR.pdf.

306

рення, цілісність та розвиток. Так, податкові пільги використовуються з

метою соціальної підтримки та пом’якшення соціальної нерівності. Зо-

крема, це податкові пільги багатодітним сім’ям, переселенцям з-за кор-

дону на свою історичну батьківщину, студентам і особам, які підвищують

свою кваліфікацію; вирахування з особистих доходів та прибутку, які ви-

користовуються для оплати освітніх, медичних та страхових послуг, жит-

лового будівництва тощо.

Безперервне погіршення стану навколишнього середовища, спричи-

нене втручанням людини у природні закономірності і порушення їх вна-

слідок різноманітних екологічних і техногенних катастроф, вимагає не-

відкладного вирішення соціально-екологічних проблем. Основну відпо-

відальність за збереження навколишнього середовища, його охорону, ра-

ціональне і науково обґрунтоване природокористування несе держава, в

системі економічних важелів впливу якої на екологічні процеси найваж-

ливішими є фінансові, оскільки вони мають найбільшу дію на суб’єкти

господарювання і здатні суттєво змінити їх відношення до екології. З

комплексу фінансових важелів особливо виділяються податкові. У дано-

му випадку податки виступають не тільки як головне джерело фінансу-

вання відповідних урядових заходів (впровадження ресурсозберігаючих

технологій, виробництво екобезпечної продукції, участь господарюючих

суб’єктів у природоохоронних заходах, компенсація суспільству шкоди,

яка завдається природоруйнівною діяльністю людини), але й як актив-

ний інструмент регулювання різноманітних процесів і подолання нега-

тивних наслідків зовнішніх ефектів. До податків, які мають безпосеред-

ній вплив на екологічні процеси, можна віднести: енергетичні, неенерге-

тичні, транспортні, за користування природними ресурсами, за забруд-

нення навколишнього середовища і т.п.

Встановлюючи екологічні податки (платежі), держава обмежує над-

мірне використання природних ресурсів. За понадлімітне споживання

природних ресурсів оплата проводиться з чистого прибутку підприємства,

що сприяє більш раціональному споживанню природних ресурсів. Процес

виробництва, побудований на ощадливому природокористуванні, є могут-

нім поштовхом розвитку науково-технічного прогресу, стимулом створен-

ня новітньої серії устаткування для вирішення екологічних завдань.

При успішній реалізації цього етапу скорочується кількість шкідли-

вих викидів, що позитивно впливає на збереження екологічного балан-

су. Наслідком цих заходів є поліпшення здоров’я і добробуту населен-

ня. Окрім безпосереднього введення екологічних податків (платежів),

ресурсозберігаюча функція реалізується, і при утриманні штрафів за за-

бруднення навколишнього середовища.

В системі фіскальних інструментів регулювання соціально-еконо-

мічних процесів важливу роль відіграє податковий контроль, який є од-

307

ним з інтегруючих і стабілізуючих факторів соціального розвитку, оскіль-

ки він створює умови для реалізації таких принципів у оподаткуванні, як

обов’язковість, рівність, соціальна справедливість. Крім того, податковий

контроль сприяє збільшенню надходжень до бюджету, створюючи тим

самим сприятливі умови для вирішення завдань, які входять до переліку

соціальних повноважень держави.

Однією з найголовніших функцій соціальної держави є забезпечен-

ня соціального захисту громадян. За класифікацією Міжнародного бюро

праці соціальний захист громадян включає соціальну допомогу та соці-

альне страхування.

Соціальна допомога спрямована на підтримку державою тих кате-

горій громадян, які через певні життєві обставини не спроможні брати

участь у суспільно корисній праці. Це інваліди з дитинства, діти-сироти,

багатодітні та одинокі матері тощо. Суспільство має піклуватися про та-

ких громадян і забезпечувати їм соціальний захист, використовуючи для

цього бюджетні кошти.

Соціальне страхування, на відміну від соціальної допомоги, призна-

чене для матеріального забезпечення тих громадян, які брали (або бе-

руть) участь у суспільно корисній праці, отримуючи за це заробітну пла-

ту — основне джерело свої доходів. В умовах, коли заробітна плата стає

основним (або єдиним) джерелом доходів для переважної більшості гро-

мадян, ризик втрати працездатності або втрати роботи набуває масового,

суспільно значимого характеру. Це створює об’єктивні передумови побу-

дови загальнодержавної системи соціального страхування, яка поєднує

можливості державного обов’язкового і недержавного соціального стра-

хування. Тягар організації матеріального забезпечення у цьому випадку

повинна брати на себе держава, виконуючи свою соціальну функцію. Фі-

нансову базу системи державного соціального страхування створюють

державні цільові фонди, які формуються за рахунок надходжень соціаль-

них податків (внесків, зборів).

Реальна соціальна стабільність і соціальний мир, відсутність соціаль-

них конфліктів, як невід’ємні риси соціальної держави, створення підва-

лин якої за аналогом розвинених країн світу визначає основний зміст со-

ціальної стратегії України, можливі тільки за умови досягнення соціаль-

ної справедливості у суспільстві, суттєвим фактором забезпечення якої є

податкова політика держави, оскільки вона може істотно впливати на ба-

зові умови реалізації цього важливого принципу стійкого розвитку соці-

альної системи, якими є ефективність господарювання, умови розподі-

лу суспільного продукту, пропорції відтворення, розвиток продуктивних

сил, справедливість у оподаткуванні.

Отже, оподаткування як соціальний інститут виступає одним із

основних інструментів вирішення багатьох соціальних проблем. Воно

308

виступає важливим механізмом національної та соціальної інтеграції, а

податок – одним із основних засобів політичного управління й еконо-

мічного регулювання соціальними процесами в сучасному суспільстві.

Ефективність оподаткування найбільшою мірою розкривається в сус-

пільних відносинах перерозподілу обмежених ресурсів соціуму, через які

здійснюється регулювання економічними, політичними, соціальними,

культурологічними процесами суспільства. В такому разі воно сприяє

виробленню достатньої кількості суспільних благ і загалом забезпечен-

ню соціально-економічних адаптаційних засад життєдіяльності особи та

суспільства.

Питання для самоконтролю

1. Зміст соціальної політики держави.

2. Вплив податків на соціальні процеси.

3. Форми і методи реалізаціії податкової політики в соціальній сфері.

309

РОЗДІЛ VI.

ПРАКТИКУМ З ОПОДАТКУВАННЯ

Приклади типових завдань, що виносяться на іспит

Змістовий модуль 1: Теоретичні основи оподаткування

Завдання 1. Охарактеризуйте систему оподаткування юридичних та

фізичних осіб:

— прямі податки;

— непрямі податки;

— внески до державних цільових фондів;

— інші податки, збори, платежі.

Завдання 2. Проаналізуйте вплив податків та інших обов’язкових

платежів на фінансову діяльність відомого вам суб’єкта господарювання.

Тестовий контроль.

1. З пе реліку податків, зборів (обов’язкових платежів) виберіть ті, які

відносяться до прямих податків.

а) податок на додану вартість;

б) плата за землю;

в) податок на рекламу;

г) податок на прибуток підприємств.

2. З переліку податків, зборів (обов’язкових платежів) виберіть ті, які

відносять до непрямих податків.

а) мито;

б) податок на додану вартість;

в) плата за землю;

г) податок на рекламу.

3. Базова ставка оподаткування — це:

а) найвища ставка податку;

б) мінімальна ставка оподаткування;

в) ставка податку без урахування особливостей суб’єкта оподатку-

вання чи видів здійснюваної діяльності;

г) пропорційна ставка.

4. Визначте елементи податку:

а) податкові канікули;

б) суб’єкт оподаткування;

в) об’єкт оподаткування;

г) джерело податку.

310

5. Визначте джерело податку:

а) капітал;

б) земля;

в) власність;

г) незалежність

6. З переліку податків, зборів (обов’язкових платежів) виберіть ті, які

належать до місцевих платежів.

а) податок на рекламу;

б) плата за землю;

в) збір за використання місцевої символіки;

г) податок на промисел.

7. Визначте принципи побудови податкової системи:

а) наукові, загальні та особливі;

б) адміністративна простота, системність, справедливість, достатність;

в) загальні та особливі;

г) ваш варіант.

8. Закон України «Про систему оподаткування» був прийнятий:

а) 25 червня 1990 року;

б) 25 червня 1991 року;

в) 26 серпня 1991 року;

г) 7 травня 2001 року.

9. Податкова система України характеризується такими рівнями:

а) загальнодержавний, місцевий;

б) загальнодержавний, республіканський, місцевий;

в) республіканський, місцевий;

г) федеральний та місцевий.

10. До факторів які негативно вплинули на розвиток податкової сис-

теми України можна віднести:

а) збільшення доходів фізичних та юридичних осіб;

б) зменшення обсягів тінізації економіки;

в) низький рівень інфляції;

г) недосконалість податкового законодавства.

11. Податкова політика — це:

а) сукупність дій, рішень, напрямків діяльності держави у сфері опо-

даткування;

б) сукупність податків, зборів, обов’язкових платежів;