Лютий І. О. Податкова система України

Подождите немного. Документ загружается.

291

повинні прямо залежати від доходу і багатства. Якщо для обчислення по-

датку використовується дохід, то особи з однаковим доходом зобов’язані

сплачувати однакові суми податку. На практиці дотримання принципу

«горизонтальної справедливості» пов’язано з рядом проблем і представ-

ляє собою складний комплекс заходів, оскільки важко дати вичерпне ви-

значення самого ключового поняття «рівність».

Другим специфічним принципом, який витікає з критерію плато-

спроможності, є різний підхід до різних людей — принцип «вертикальної

справедливості», згідно з яким групи громадян з високим рівнем доходу

повинні платити більш високі податки, ніж ті, які мають низькі доходи.

Визначення оптимального розподілу податкового навантаження між

різними групами платників податків пов’язано з великими труднощами.

Для вирішення цього питання запропоновані різні системи оподаткуван-

ня: регресивна, пропорційна і прогресивна (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Види податкової політики

Податкова

система

Доход

платника

податків,

грош. од.

Структура

доходу

до сплати

податку, %

Сума

податку,

грош. од.

Ефективна

ставка

податку, %

Структура

доходу

після сплати

податку, %

Регресивна

20000

_ 80000

100000

_ 80

100

3000

_ 7000

10000

8,75

18,9

_ 81,1

100,0

Пропорцій-

на

20000

_ 80000

100000

_ 80

100

2000

_ 8000

10000

_ 80

100,0

Прогресив-

на

20000

_ 80000

100000

_ 80

100

1200

_ 8800

10000

20,9

_ 79,1

100,0

Система оподаткування є регресивною, якщо ефективні податкові

ставки (відношення сплаченої суми податку до поточного доходу) для

платників з високою платоспроможністю нижче, ніж для тих, у кого ця

здатність низька. Система оподаткування є прогресивною, якщо ефек-

тивні податкові ставки для платників з високою платоспроможністю є

вищими, ніж для тих, у кого така здатність низька. І, нарешті, система

оподаткування є пропорційною, якщо ефективні податкові ставки для

усіх груп платників однакові. Таким чином, поведінка ефективних подат-

кових ставок визначає характер структури оподаткування.

292

Іншими словами, якщо податок зростає швидше, чим дохід, такий по-

даток називають прогресивним. Якщо ж податок зростає повільніше, чим

дохід, такий податок називають регресивним. У випадку регресивного

податку більше податкове навантаження припадає на людей з меншими

доходами. Пропорційний податок дозволяє рівномірно розподілити по-

даткове навантаження між усіма групами платників. Прогресивне опо-

даткування зміщує відносне податкове навантаження на групи з більши-

ми доходами.

Коли при розробці податкової політики до питання розподілу подат-

кового навантаження підходять на основі критерію одержаних вигод, то

мають на увазі, що сума податку, сплачувана платником, повинна дорів-

нювати тій сумі, яку він погоджується платити за одержувані ним сус-

пільні блага. Під суспільними розуміють профінансовані з державного

бюджету блага, які споживають усі члени суспільства. На основі крите-

рію вигоди податки розглядаються як ціна, яку слід заплатити за послуги

держави, подібно до того, як це відбувається при купівлі товарів індиві-

дуального споживання. Сильною стороною такого підходу є те, що у ньо-

му податкові надходження пов’язуються з видатками бюджету. Однак не

до усіх суспільних благ цей критерій можна застосувати в однаковій мірі.

Його зручно використовувати при встановленні ставок державного мита

(плати за послуги державних установ) або при визначенні розміру пла-

тежів до соціальних фондів (наприклад, пенсійний) і складно — стосов-

но суспільних послуг загального характеру (національна оборона, систе-

ма правосуддя і т.п.). Фактично критерій вигоди застосовується в проце-

сі розробки і прийняття державного бюджету. Платник податку оцінює

податкову систему по тому, наскільки видатки бюджету і податки узго-

джені між собою. Тому критерій вигоди слід враховувати при розробці

податкової політики.

Податкове навантаження. Важливою характеристикою податкової

політики є рівень податкового навантаження на платника податків. Для

його вимірювання використовують декілька показників. Так, на макрорів-

ні його визначає частка податкових надходжень П

до бюджету у ВВП:

100%

ÏÍ

ÂÂÏ

=⋅

де ПН — податкові надходження до бюджету;

ВВП — валовий внутрішній продукт.

За оцінкою експертів, загальне податкове навантаження в Україні у

2002 р. майже вдвічі перевищувало цей показник у групі країн, куди вона

входить за рівнем ВВП на душу населення.

При характеристиці податкового навантаження на підприємство

можна використовувати такі показники:

293

- частка податкових виплат підприємства в загальній сумі прибутку:

100%

ÏÍ

ÂÂÏ

=⋅

де ПВ — податкові виплати підприємства;

ВП — валовий прибуток підприємства;

- частка податкових виплат підприємства у загальному обсязі продаж:

100%

ÏÍ

ÂÂÏ

=⋅

З урахуванням того, що базова ставка податку на прибуток в Украї-

ні складає 25% (станом на 01.01.2008 р.) і, крім податку на прибуток, під-

приємство сплачую інші податки (як з прибутку, так і з реалізації), показ-

ник для підприємств складає 25% і більше.

Оскільки підприємство не завжди працює прибутково (наприклад в

1998 р. питома вага збиткових підприємств в Україні складала 60%), по-

казник є більш надійним для характеристики податкового навантаження

на підприємство. Він визначає, яку частину з одержаних коштів прода-

вець сплачує у вигляді податків. Величина цього показника може зміню-

ватися від 20 до 60% в залежності від сфери діяльності підприємства. Так,

якщо підприємство ввозить в Україну і реалізує товар, який обкладаєть-

ся митом, акцизним збором і ПДВ, показник буде більш високим; якщо ж

воно реалізує вироблений в Україні непідакцизний товар, то цей показ-

ник буде складати біля 20%.

Можна сказати, що податкове навантаження — це не що інше, як час-

тина доходу фізичних і юридичних осіб, яка перерозподіляється через

державний бюджет. Такий перерозподіл не може не впливати на пове-

дінку платників податків, які прагнуть, по-перше, перекласти податко-

вий тягар на інших, а по-друге, уникнути податків. Перекладання подат-

ків відбувається шляхом підвищення цін на величину податку, в резуль-

таті чого реальним платником податків стає покупець товару. Перевес-

ти податок у ціну удається не завжди. Частіше усього це відбувається,

коли товар монопольний або ж попит на нього нееластичний за ціною.

Якщо ж попит на товар еластичний, то незначне підвищення ціни ви-

кликає значне зменшення обсягу продаж. У такій ситуації перекладан-

ня податків на покупців неможливе. Фінансовій науці і практиці відомі

й інші приклади впливу податків на прийняття економічних рішень. На-

приклад, при розробці заходів податкової політики необхідно враховува-

ти дію «податкового клина», який представляє собою різницю між сума-

ми доходу до і після сплати податків. Американські вчені наводять такі

приклади впливу «податкового клина» на вибір учасників економічної

діяльності:

294

- високі податки на додатковий особистий дохід можуть спонукати ро-

бітників вибрати більше годин відпочинку, а не більше годин праці;

- високі ставки податків на тютюнові вироби і алкогольні напої у дея-

ких штатах спонукають їх жителів до придбання цих товарів у сусід-

ніх штатах, де встановлені більш низькі ціни;

- оскільки можна зменшити оподатковуваний дохід фізичних осіб на

суму витрат, пов’язаних з поїздкою на професійні конференції, такі

заходи часто проводять у курортних місцевостях. Їх учасники поєд-

нують таким чином відпочинок зі справами, зменшуючи у той же час

свої податкові зобов’язання;

- фірми з високими доходами віддають перевагу розміщенню капіта-

лу у державні облігації, проценти за якими не обкладаються податка-

ми, аніж придбавати високопродуктивне обладнання, доходи від ви-

користання якого підлягають оподаткуванню.

Вплив податкової політики на поведінку людей може бути різним,

але серед вчених-економістів популярною є ідея про те, що податки по-

винні бути «нейтральними», тобто податкова система повинна як можна

менше впливати на прийняття економічних рішень.

З метою пом’якшення податкового тягаря для окремих платників по-

датків або стимулювання певних видів діяльності застосовуються подат-

кові пільги — повне або часткове звільнення від оподаткування платників

податків або доходів від окремих видів діяльності. У практиці оподатку-

вання використовуються такі форми пільг:

1. Податковий кредит. Це вирахування із суми розрахованого подат-

ку. Наприклад, в Україні при обчисленні податку на прибуток під-

приємств від суми розрахованого податку віднімається сума податку,

сплаченого підприємством при виплаті дивідендів

2. Неоподатковуваний мінімум доходів. Частіше усього застосовується

при оподаткуванні особистих доходів, коли сума валових доходів

громадян зменшується на законодавчо встановлену величину, яка не

оподатковується податком. Таким чином захищаються інтереси гро-

мадян з низькими доходами.

3. Виключення із об’єкту оподаткування. Частіше усього це частина до-

ходу, прибутку або інших об’єктів оподаткування, спрямованих на

цілі, в реалізації яких зацікавлена держава. Наприклад, законодав-

ство деяких країни дозволяє виключати з оподатковуваного доходу

витрати підприємств на природоохоронні заходи.

4. Звільнення окремих платників від сплати податку. Оскільки звіль-

нення від оподаткування рівноцінно виплатам з бюджету, то держава

таким чином підвищує реальні доходи окремих суб’єктів. Наприклад,

відповідно до законодавства України, від податків звільняються інва-

ліди Великої Вітчизняної війни.

295

5. Зниження податкових ставок. В Україні за зниженими ставками опо-

датковується податком прибуток, одержаний від продажу інновацій-

ного продукту власного виробництва.

6. Прискорена амортизація основних засобів. Оскільки при визначен-

ні прибутку з метою оподаткування валовий дохід зменшується на

суму амортизаційних відрахувань, то прискорені темпи амортизації

дозволяють зменшити податки підприємств. Особливо це важливо в

умовах високих темпів інфляції.

Податкові пільги дозволяють створювати податкову систему, яка б у

більшій мірі виконувала регулюючу функцію. Але зараз більшість вчених

притримуються точки зору, що податковий тягар краще зменшувати за

рахунок загального зниження податкових ставок, а не спеціальних пільг,

оскільки останні створюють нерівні умови для конкуренції. Особливо

небажаними є особисті пільги.

Питання для самоконтролю

1. Що таке податкова політика і які задачі уряд повинен вирішувати

методами бюджетно-податкової політики?

2. Коли доцільно застосовувати стримуючу бюджетно-податкову по-

літику, а коли — стимулюючу?

3. Охарактеризуйте основі положення теорії Кейнса.

4. У чому полягає основна ідея кривої Лаффера?

5. Назвіть переваги і недоліки прогресивної, регресивної і пропорцій-

ної податкових систем.

6. Які показники податкового навантаження ви знаєте? Охарактери-

зуйте їх.

7. Що таке «податковий клин»? Які податки впливають на прийнят-

тя рішень у сфері підприємництва?

8. Назвіть основні форми податкових пільг і охарактеризуйте їх.

5.3. Податкова політика: реструктуризація

і конкурентоспроможність національної економіки

Забезпечення високого рівня конкурентноздатності національної

економіки, а також успіхи у реалізації структурної політики держави зна-

чною мірою визначаються ефективністю системи оподаткування. Відпо-

відно до Концепції реформування податкової системи України на період

до 2015 року, схваленої Кабінетом Міністрів України 19 лютого 2007 р.,

удосконалення системи оподаткування повинно здійснюватися виходячи

із стратегічних цілей — побудови конкурентоспроможної соціально орі-

єнтованої ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство.

296

Розроблення податкової політики, спрямованої на вирішення цих за-

вдань повинно базуватися на визначенні питання, на якій стадії конку-

рентоспроможності знаходиться економіка країни. Як відомо з економіч-

ної теорії, виділяють чотири стадії конкурентних переваг національної

економіки, які відповідають основним рушійним силам, або стимулам,

що визначають її розвиток в окремі періоди часу, — це:

 фактори виробництва;

 інвестиції;

 нововведення;

 багатство.

Згідно з даним підходом здійснюють класифікацію окремих країн

за рівнем конкурентоспроможності їх економік у світовому господар-

стві.

На першій стадії підприємства досягають своїх переваг у конкурент-

ній боротьбі виключно завдяки основними факторам виробництва: при-

родним ресурсам та/або надлишковій і дешевій робочій силі.

Друга стадія характеризується готовністю і здатністю суб’єктів гос-

подарювання до інвестування.

На третій стадії національні підприємства не тільки застосовують і

покращують техніку і технологію, але й створюють нові. Історія знає при-

клади безпосереднього переходу від першої до третьої стадії (Радянський

Союз, Італія). Але для цього необхідною умовою є наявність у історично-

му минулому країни тривалого періоду індустріальної активності, який

залишає слід в національній системі освіти, виробничих знаннях та нави-

чках і т. ін. Україна за деякими параметрами вже знаходиться на третій

стадії, у зв’язку з чим ймовірним і таким, що має суттєві переваги, є пере-

хід української економіки до третьої стадії конкурентоспроможності по-

ряд з максимальним використанням конкурентних переваг першої ста-

дії, що і повинно обумовлювати вибір пріоритетних напрямів і методів

податкового регулювання процесу підвищення конкурентоспроможнос-

ті національної економіки.

Серед напрямів впливу механізму оподаткування на конкурентоспро-

можність товару, підприємства, галузі, регіону та національної економіки

одним з основних є вплив податків на рівень цін, що є одним з найсуттє-

віших факторів конкурентного протистояння товаровиробників. В цьо-

му плані особливу роль відіграють непрямі податки, які включаються в

ціну товару, або додаються до неї. Більш висока ціна товару, не пов’язана

зі зміною його споживчих характеристик, знижує його конкурентоспро-

можність за ціновим фактором. Особливо сильним є вплив непрямого

оподаткування на суб’єктів господарської діяльності, які реалізують кон-

курентну стратегію низьких витрат, оскільки для них ціна товару є вирі-

шальним фактором конкурентної боротьби.

297

Інший напрям впливу податків на рівень цін стосується тих

обов’язкових платежів, які включаються у податковому обліку до скла-

ду валових витрат. Наприклад, відповідно до Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» — це суми внесених (нарахова-

них) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом

України «Про систему оподаткування», за винятком податку на прибу-

ток підприємств, податку на нерухомість, вартості торгових патентів, а

також податку на додану вартість, доданого до ціни товарів (робіт, по-

слуг), що придбаваються платником податку для виробничого або не-

виробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які від-

раховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із Законом

України «Про оподаткування доходів фізичних осіб». Збільшення по-

даткового навантаження за такими податками збільшує витрати на ви-

робництво і реалізацію товарів, робіт та послуг за рахунок підвищен-

ня питомої ваги непродуктивних витрат. Останнє, в залежності від ста-

ну конкурентного середовища, може вплинути або на ціну продажу то-

вару і, відповідно, на рівень його конкурентоспроможності (за умови,

коли рівень конкуренції дозволяє перекласти збільшення податкових

платежів на споживача), або на ефективність виробничо-господарської

діяльності суб’єкта господарювання (через зменшення чистого прибут-

ку), яка є складовою його конкурентоспроможності. Рівень монополі-

зації економіки в Україні створює сприятливі умови для першого варі-

анту (перекладення зростаючого податкового навантаження на спожи-

вача).

Податки, що мають джерелом сплати прибуток, безпосередньо впли-

вають на рівень чистого прибутку. Їх підвищення зменшує фінансовий

результат роботи підприємства, що обмежує інноваційно-інвестиційні

можливості суб’єктів господарювання, а отже їх конкурентноздатність.

Разом з тим, у випадку нееластичного попиту та низького рівня конку-

ренції продавець може відповідно збільшити ціну продажу та переклас-

ти додатковий податковий тягар на споживача. В цьому випадку збіль-

шення прямих податків призведе до підвищення ціни продажу товару та

вплине на рівень його конкурентоспроможності теж за ціновим факто-

ром.

За різними оцінками, в українській економіці від 70% до 80% капі-

таловкладень в промисловості здійснюється за рахунок власних коштів

підприємств (табл. 5.2). В зв’язку з цим особливого значення набува-

ють податкові заходи, які дозволяють знизити непродуктивні витрати та

збільшити чистий прибуток з метою розширення фінансових можливос-

тей для активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та підвищення

рівня конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу.

298

Таблиця 5.2

Джерела фінансування технологічних інновацій млн. грн

Загальна

сума

витрат

У тому числі за рахунок коштів

власних

державного

бюджету

іноземних

інвесторів

інші

джерела

2000 1757,1 1399,3 7,7 133,1 217,0

2001 1971,4 1654,0 55,8 58,5 203,1

2002 3013,8 2141,8 45,5 264,1 562,4

2003 3059,8 2148,4 93,0 130,0 688,4

2004 4534,6 3501,5 63,4 112,4 857,3

2005 5751,6 5045,4 28,1 157,9 520,2

2006 6160,0 5211,4 114,4 176,2 658,0

Примітка. За даними Держкомстату України. — Режим доступу:

http://www.ukrstat.gov.ua/operativ2005/ni_rik/ind_u/2002.html.

У контексті проблем, пов’язаних з формуванням конкурентних пе-

реваг економіки України, де вагомим фактором конкурентоспроможнос-

ті залишається ціновий, принципового значення набуває податкова полі-

тика держави щодо загального рівня податкового тиску. В Україні рівень

цього показника (частка податків та обов’язкових платежів у ВВП у від-

сотках) підвищився з 32,6% у 2002 р. до 39,6% у 2006 р. Зниження рівня

перерозподілу ВВП через податкову систему є одним з перспективних

напрямів податкової політики держави в сфері забезпечення національ-

ної конкурентоспроможності.

Враховуючи таку тенденцію, в Україні урядом планується знизити

податкове навантаження на економіку. Реалізація цього завдання буде

пов’язана з поетапним зменшенням до 2015 року ставок податку на при-

буток підприємств (з 25 до 20%), податку на додану вартість та соціаль-

них внесків.

Не менш важливою для конкурентоспроможності на національному

рівня є структура податкового навантаження. Система оподаткування,

в якій переважають податки з юридичних осіб, стримує підприємниць-

ку активність та обмежує можливості національних товаровиробників

щодо підвищення конкурентноздатності. Тому податкова політика, яка

зорієнтована на підвищення конкурентоспроможності національної еко-

номіки, повинна передбачити зміну спрямування податкового наванта-

ження із сфери виробництва на сферу споживання. Водночас слід зазна-

чити, що за ситуації, яка склалися в Україні у сфері розподільчих відно-

син, реалізація цього напряму можлива тільки за умови зростання реаль-

них доходів населення та оптимізації структури сукупного попиту. У ін-

шому ж випадку спрямування податкового навантаження на споживання

299

може не тільки обмежити інвестиційні можливості населення, але й по-

гіршити становище малозабезпечених верств населення, адже відомо, що

«бідніше населення несе значно більший тягар сплати непрямих подат-

ків, ніж значно заможніші. Тобто чим нижчий рівень доходів, тим вища в

них частка непрямого податку».

Слід звернути увагу на те, що в більшості західних країн світу пере-

важення непрямих податків в загальній сумі доходів бюджету спостері-

галося в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. що було обумовлено низьким рів-

нем доходів більшості населення і неможливістю у зв’язку з цим забезпе-

чити достатні надходження до бюджету. У ХХ ст. поступово розвиваєть-

ся закономірність підвищення питомої ваги прямих податків і перетво-

рення їх на основне джерело надходжень до бюджету, що було спричине-

но підвищенням життєвого рівня більшості населення, удосконаленням

техніки обкладання, підвищенням рівня податкової культури, підпоряд-

куванням податкових систем принципу соціальної справедливості.

Серед проблем, що перешкоджають підвищенню конкурентоспро-

можності національної економіки, однією з основних є недостатнє ви-

користання державою стимулюючої ролі податкового регулювання

науково-інноваційної діяльності та технічного переоснащення виробни-

цтва. Зокрема, еволюція становлення податкової системи в Україні свід-

чить про непослідовність податкової політики щодо наукової та іннова-

ційної діяльності. Досить часто окремі положення нормативно-правових

актів, якими надавалися податкові пільги з метою забезпечення іннова-

ційного розвитку, призупинялися законами України про державний бю-

джет на відповідний рік, або ж взагалі були виключені. Зокрема це стосу-

ється пільг по податку на прибуток підприємств.

Реформування податкової системи в Україні передбачає запрова-

дження конкретних податкових механізмів стимулювання науково-

технічного прогресу, серед яких:

- застосування принципу «прискорена амортизація» до пріоритетних

інноваційних технологій;

- запровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на

прибуток підприємств для суб’єктів господарювання, які реалізують

на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях

пріоритетного розвитку інвестиційні проекти;

- стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження

інвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибу-

ток підприємств для всіх суб’єктів господарювання, що здійснюють

кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшення

податкових зобов’язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентно-

му частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані

на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів.

300

До податкових заходів інноваційно-інвестиційного спрямування, які

давно і широко використовуються в практиці розвинених індустріальних

країн, але все ще недостатньо відпрацьовані в українській економіці, слід

віднести:

- податкові пільги на проведення дослідницьких робіт (вирахування

з податків на доходи відсотка від суми приросту витрат на науково-

дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи у порівнянні з по-

переднім роком);

- податкові пільги комерційним банкам, страховим компаніям та ін-

шим фінансовим установам, які надають довгострокове інвестиційне

кредитування чи інвестують у інноваційні підприємства;

- звільнення від оподаткування коштів підприємств і громадян, витраче-

них на отримання освіти та охорону здоров’я, підвищення кваліфікації

та перепідготовку кадрів, на соціальне забезпечення, оскільки ці витра-

ти за їх призначенням можна кваліфікувати як інвестиції в людський ка-

пітал, роль якого у забезпеченні інноваційного розвитку є вирішальною.

Це в свою чергу передбачає необхідність активізації, розвитку і ефектив-

ного використання інноваційного потенціалу людського капіталу.

Процес формування людського капіталу відбувається на рівні до-

могосподарств, підприємств і держави, але у створенні, зберіганні, від-

творенні і ефективному використанні його інноваційної складової вирі-

шальна роль належить державному регулюванню, в першу чергу через

розробку та реалізацію відповідної фіскальної політики держави, у тому

числі і шляхом застосування відповідних податкових стимулів.

У вітчизняному податковому законодавстві практично відсутні по-

даткові преференції, що безпосередньо спрямовані на розвиток і ефек-

тивне використання інноваційного потенціалу людських ресурсів. Існу-

ючі ж податкові пільги, які спрямовані на заохочування населення у під-

вищенні освітнього рівня або ж мають стимулююче призначення для ак-

тивізації інвестиційної діяльності тощо, є малоефективними.

Отже, податкова система значною мірою визначає можливості фор-

мування конкурентних переваг суб’єктів господарювання. Це обумов-

лює особливу роль оподаткування в забезпеченні сталої конкурентної

позиції національних товаровиробників, тому розробка і реалізація по-

даткової політики в Україні повинна здійснюватися у контексті завдань,

пов’язаних з приведенням системи оподаткування у відповідність до прі-

оритетів державної політики соціально-економічного розвитку, одним з

яких є підвищення конкурентноздатності національної економіки.

Питання для самоконтролю

1. Як податкова політика впливає на конкурентоздатність економіки?

2. Бюджетно-податкова політика як засіб стимулювання економіки.

3. Форми і засоби реалізації стимулюючої податкової політики.