Лишиленко В.І. Регіональна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

1.3.3. Фак то ри розміщен ня про дук тив них сил

Фак то ри розміщен ня про дук тив них сил гру пу ють ся за

чо тир ма оз на ка ми: при род ноге о графічні, де мо графічні, техні-

ко еко номічні, соціаль ноеко номічні.

При род ноге о графічні фак то ри вклю ча ють якісну і кіль-

кісну ха рак те ри с ти ку ро до вищ ко рис них ко па лин, енер ге тич-

них, вод них, лісо вих, зе мель них ре сурсів та при род ноFкліма-

тичні і при род ноFтранс портні умо ви. Особ ли во важ ли вий вплив

цих фак торів на розміщен ня га лу зей ви до був ної про мис ло вості і

сільсько го гос по дар ст ва. Кількісна ха рак те ри с ти ка ро до вищ

ко рис них ко па лин, їх фізи коFтехнічні вла с ти вості, ха рак тер і

гли би на за ля ган ня виз на ча ють розмір підприємств, ме то ди ви до-

бу ван ня, та рівень еко номічних по каз ників — за тра ти праці на

ви роб ництво оди ниці про дукції, собівартість про дукції і рен та-

бельність ви роб ництва.

Для сільсько го с по дарсь ко го ви роб ництва вплив цьо го фак-

то ра ви ра жається у спеціалізації ви роб ництва пев них видів про-

дукції у різних при род ноFге о графічних зо нах країни. На при клад,

найбільш еко номічно вигідно ви роб ництво цу к ро во го бу ря ку у

Лісо сте повій зоні, кар топлі — на Поліссі, со няш ни ку — у зоні

Сте пу і т.ін.

Де мо графічні фак то ри — це чи сельність на се лен ня, йо го

роз міщен ня, кількісна та якісна оцінка тру до вих ре сурсів у

розрізі об ла с тей і регіонів.

Нерівномірність розміщен ня на се лен ня зу мов лює по тре бу

розміщен ня про мис ло вості, особ ли во хар чо вої, віднос но спо жи-

ва ча го то вої про дукції, а та кож мож ливість про гно зу ван ня йо го

міграції. Ефек тив не ви ко ри с тан ня тру до вих ре сурсів по тре бує

розміщен ня ви роб ництва по мож ли вості у регіонах про жи ван ня

лю дей. Де мо графічні фак то ри найбільш впли ва ють на розміщен-

ня на укомістких га лу зей про мис ло вості (при ла до бу ду ван ня,

інстру мен таль ної, радіотехнічної, еле к трон ної га лу зей). Роз-

міщен ня та ких підприємств за ле жить не тільки від на яв ності

кваліфіко ва них кадрів, але і від мож ли вості їх підго тов ки.

Технікоеко номічні фак то ри — це на уко воFтехнічний про-

грес, транс портні умо ви та фор ми ор ганізації ви роб ництва.

Вирішаль не зна чен ня має на уко воFтехнічний про грес. Впро ва д-

жен ня йо го до сяг нень, особ ли во но вих пе ре до вих тру доF і ре сур-

соз беріга ю чих тех но логій зни жує тру домісткість і ма те ріало-

місткість про дукції, сприяє по кра щан ню еко номічних по каз-

ників. Особ ли ва роль на ле жить хімізації, яка знач но роз ши рює

мож ли вості за до во лен ня по треб підприємств у си ро вині та

ма теріалах, дає мож ливість еко но ми ти різні ви ди ре сурсів.

Соціаль ноеко номічні фак то ри по винні за без пе чи ти по до-

лан ня соціаль ноFеко номічних відмінно с тей між різни ми фор ма-

ми по се лень та до би ва тись раціональ ної зай ня тості на се лен ня,

поліпшен ня умов жит тя і праці лю дей, роз вит ку за кладів освіти,

охо ро ни здо ров’я, жит ло воFко му наль но го об слу го ву ван ня та

сфе ри по слуг.

У нинішніх умо вах роз ви ток про дук тив них сил мож ли вий

ли ше при відповідних підхо дах до віднов лен ня по туж но го інфра-

с т рук тур но го по тенціалу всієї соціаль ної сфе ри та вирішен ня

пи тань що до за до во лен ня соціаль них по треб на се лен ня. Ці

пи тан ня постійно підніма ють ся Вер хов ною Ра дою і Кабіне том

Міністрів Ук раїни, оскільки роз ви ток соціаль ноFеко номічних

фак торів спри я ти ме поліпшен ню про дук тив ної зай ня тості на се-

лен ня, ско ро чен ню без робіття, змен шен ню мас штабів бідності та

по си лен ню соціаль но го за хи с ту на се лен ня.

В програмі Кабінету Міністрів України «Український про-

рив: для людей, а не політиків» (затвердженій постановою Кабі-

нету Міністрів України 16 січня 2008 р. № 14) вказано, що слід

сприяти становленню суспільної гармонії — однакової якос-

ті життя громадян України як на селі, так і в місті шляхом під-

вищення привабливості сільського способу життя, створенню

нових робочих місць у сільській місцевості, сприяння розви-

тку житлово-комунального господарства, газифікації, сприяння

створенню системи побутового обслуговування на селі.

З цією метою передбачається:

– постійно удосконалювати забезпечення громадян з низь-

ким рівнем доходів соціальним житлом;

– розробити план заходів щодо відновлення основних фон-

дів житла;

– забезпечити довгострокове кредитування на придбання

житла;

– створити систему контролю за надання послуг спожива-

чам;

– формування державного замовлення на підготовку спеціа-

лістів відповідно до потреб суспільства;

– залучення роботодавців до підготовки спеціалістів;

– збільшення питомої частки бюджету в загальних видатках

на культуру та мистецтво;

– створити умови для розвитку вітчизняного кіновироб-

ництва.

Пріоритетним у діяльності органів виконавчої влади на всіх

рівнях мають стати забезпечення високоякісної і доступної ме-

дичної допомоги, створення безпечного і сприятливого середо-

вища для зорового способу життя населення.

Кон трольні за пи тан ня

1. Сутність по нят тя про дук тив ної си ли як об’єкта вив-

чен ня.

2. Пред мет та ме та на уки.

3. За вдан ня кур су на су час но му стані соціаль ноFеко номічно-

го роз вит ку країни.

4. Те о ре тичні підхо ди до розміщен ня про дук тив них сил.

5. Ос но во по лож ни ки те орії розміщен ня ви роб ництва.

6. Еко номічні пе ре ду мо ви розміщен ня про дук тив них сил.

7. Ета пи еко номічно го обґрун ту ван ня розміщен ня про дук-

тив них сил.

8. Аналіз су час но го ста ну соціаль ноFеко номічно го роз вит ку

розміщен ня про дук тив них сил га лу зей ви роб ництва.

9. Оцінка при род них, еко номічних і соціаль них пе ре ду мов

роз вит ку про дук тив них сил.

10. Обґрун ту ван ня ос нов них на прямів ви роб ни чої спеціа-

лізації роз вит ку про дук тив них сил.

11. Оцінка пе ред ба чу ва них на прямів і про по зицій по даль шо-

го роз вит ку про дук тив них сил.

12. Особ ли вості та за ко номірності розміщен ня про дук тив-

них сил.

13. Прин ци пи розміщен ня про дук тив них сил.

14. Фак то ри розміщен ня про дук тив них сил.

Ре ко мен до ва на літе ра ту ра

1. Доро гун цов С.І., Пітю рен ко Ю.І., Олійник Я.Б. та ін. Роз-

міщен ня про дук тив них сил Ук раїни: Навч.Fме тод. посібник. —

К: КНЕУ, 2000. — 363 с.

2. Розміщен ня про дук тив них сил Ук раїни / За ред. проф.

Е. П. Ка ча на. — К.: Юри дич на кни га, 2002. — 552 с.

3. Іщук С.І. Розміщен ня про дук тив них сил і те ри торіаль на

ор ганізація ви роб ництва. — К.: За дру га, 2002. — 259 с.

4. Про дук тивні си ли еко номічних рай онів Ук раїни. — К.:

НАН Ук раїни, РВПС Ук раїни, 2000.

5. До ро гун цов С., Фер д ри ще ва А. Ме то до логічні за со би роз-

міщен ня та роз вит ку по тенціаль ноFза без пе че них ви роб ництв //

Е ко номіка Ук раїни. — 1997. — № 4. — С. 4–11.

6. Розміщен ня про дук тив них сил Ук раїни: На вчаль ноFме то-

дич ний посібник. — К.: КНЕУ, 2000.

7. Програма Кабінету Міністрів України "Український про-

рив: для людей, а не політиків", затверджена постановою Кабінету

Мінстрів України 16 січня 2008 р. № 14.

2. Регіон у системі територіального

поділу праці

Розглядаються наступні питання:

2.1. Територіальний поділ праці як головна умова

спеціалізації економічних районів.

2.2. Спеціалізація економічних районів та методи

оцінки.

2.1. Територіальний поділ праці як головна

умова спеціалізації економічних районів

В період переходу до ринкової економіки важливе значення

у формуванні організаційно — економічного механізму господа-

рювання відведене спеціалізації економічних районів, яке супро-

воджується поділом праці між різними сферами людської діяль-

ності. Закріплюються окремі галузі господарства за певними те-

риторіями, формується різноманітність виробничої і невиробни-

чої діяльності окремих територій, тобто відбувається територі-

альний поділ праці.

Територіальний поділ праці — це об’єктивний процес розви-

тку продуктивних сил, результатом якого є спеціалізація окре-

мих регіонів на виробництві економічно вигідної продукції, що

сприяє підвищенню продуктивності суспільної праці.

В процесі територіального поділу праці відбивається тісний

взаємозв’язок спеціалізації виробництва та економічних зв’язків,

що розвиваються за допомогою обміну.

Спеціалізація передбачає розвиток у кожному регіоні тих ви-

дів діяльності, які більш ефективні у порівнянні з іншими, тобто

характеризуються нижчими затратами праці.

Поділ праці між районами має особливо важливе зна-

чення при прогнозуванні розвитку господарської діяльнос-

ті. Важливими передумовами територіального поділу праці і

спеціалізації економічних районів виступають природні та еко-

номічні умови.

Природні умови являються об’єктивними складовими для

виконання розвитку територіальних відмінностей у господар-

стві. Реалізація їх визначається суспільними умовами виробни-

цтва і тому в одних і тих же природних умовах можливі різні на-

прями територіальної спеціалізації. Тобто в одному районі може

вироблятись декілька основних видів продукції.

Економічні умови визначаються тим, що одна і та сама про-

дукція в різних районах виробляється з неоднаковими затрата-

ми і тому перевагу надають тим районам в яких затрати вироб-

ництва будуть найменшими.

В умовах України територіальний поділ праці і спеціалізація

економічних районів складаються в результаті сумісної дії при-

родних умов і ресурсів, економіко-географічного положення, за-

безпеченості трудовими ресурсами, а також економічними умо-

вами виробництва продукції. І тому у районах з найбільш спри-

ятливими природними і економічними умовами виробництво

продукції потребує значно менших витрат, що впливає на тери-

торіальну спеціалізацію регіонів.

Формування оптимальної структури народного господар-

ства країни — складний процес, який може здійснюватись лише

на основі використання закономірностей суспільного поділу

праці, тому важливо в кожній із форм прояву розподілу праці

показувати у виді галузевого і територіального розподілу праці

(рис. 1).

Галузевий розподіл праці відбувається як всередині народно-

господарського комплексу по галузях народного господарства,

так і в межах окремої галузі і виробничого об’єднання або під-

приємства.

Територіальний розподіл праці відбувається в межах еконо-

мічного району, адміністративної області та адміністративного

району.

В зв’язку з цим визначається і аналогічний рівень територі-

альної спеціалізації.

Галузевий

розподіл праці

Суспільний

поділ праці

Територіальний

поділ праці

в середині

народно-

господарсько

го комплексу

по галузях

загальний

поділ праці

в межах

економічного-

району

розподіл праці в

межах

виробничого

об’єднання

(підприємства)

особистий

поділ праці

частковий

розподіл

праці

в межах

адміністратив-

ного району

в межах

адміністратив-

ної області

внутрішньо-

галузевий

розподіл

праці

Рис. 1. Схема суспільного поділу праці в галузевих і територіальних

схемах

2.2. Спеціалізація економічних районів

та методи їх оцінки

Територіальні відмінності між районами на основі врахуван-

ня природних умов, ресурсів та соціально-економічних факторів

істотно впливають на виробничу спеціалізацію галузей.

Причому спеціалізація господарства економічних районів

формується в тісному зв’язку з принципами розміщення продук-

тивних сил.

Розглядаючи процес територіального поділу праці і спеці-

алізації економічних районів слід розмежовувати два поняття:

“територіальна спеціалізація” та “внутрігалузева спеціалізація”.

Не дивлячись на те, що в основі їх лежить ефективність орга-

нізації виробництва продукції з метою підвищення продуктив-

ності праці, вони виступають як різні процеси суспільного поді-

лу праці.

Територіальна спеціалізація вказує на виробничий напрямок

господарства в різних економічних районах країни, який форму-

ється залежно від масштабів територіального поділу праці і фак-

торів, що впливають на розміщення окремих галузей.

Рівень спеціалізації виробництва можна визначити викорис-

товуючи такі показники:

– Індекс рівня районної спеціалізації;

– Коефіцієнт концентрації даного виробництва в районі;

– Коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу насе-

лення;

– Коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної га лузі.

Індекс рівня районної спеціалізації галузі являє собою відно-

шення питомої ваги галузі у певному районі до питомої ваги тієї

ж галузі в країні.

Ipc = Пвр. : Пвк,

де Ipc — індекс районної спеціалізації;

Пвр. — питома вага галузі в районі;

Пвк. — питома вага галузі в країні.

Наприклад, якщо питома вага вартості виробництва продук-

ції харчової промисловості в усій промисловості району стано-

вить 40 %, а доля виробництва такої продукції у країні становить

18 %, то індекс спеціалізації даної продукції становить.

Ipc = 40 : 18 = 2,2.

Це свідчить про те, що харчова промисловість має більшу

питому вагу і є провідною у галузі промисловості району.

Коефіцієнт концентрації даного виробництва в районі ха-

рактеризує основний напрямок спеціалізації регіону і виз на-

чається відносинами суми на яку вироблено продукції даною

галуззю до загальної вартості виробленої продукції.

Наприклад, галуззю сільського господарства Донецької об-

ласті в 2006 р. вироблено продукції на 4,987 млрд. грн, при загаль-

ній сумі виробництва продукції по області 58,044 млрд. грн.

Тобто коефіцієнт концентрації сільського господарства в

Донецькій області становив

Кксг = 4987 : 58044 = 0,086.

Тобто у структурі виробленої продукції в Донецькій облас-

ті на продукцію сільського господарства в 2006 р. приходилось

лише 8,6 %, що свідчить про те, що для цієї області галузь сіль-

ського господарства не є провідною.

Зовсім інакший коефіцієнт концентрації сільськогосподар-

ського виробництва в Тернопільській області, де при загально-

му обсязі виробництва продукції 5,1 млрд. грн на сільське госпо-

дарство приходиться 2,9 млрд. грн, або коефіцієнт концентрації

продукції сілького господарства становить 0,57 (5,1 : 2,9 ). Тоб-

то у Тернопільській області галузь сільського господарства явля-

ється провідною.

Що стосується коефіцієнта виробництва продукції галузі на

душу населення, то результати його аналогічні попередньому по-

казнику, оскільки як обсяги виробництва продукції, так і чисель-

ність населення постійні і тому результати розрахунків не міня-

ються.

Крім того, визначають міру відхилення показників по регіону

від аналогічних величин у межах країни по таких показниках:

– обсяг виробленої продукції;

– обсяг реалізації продукції;

– вартість основних фондів;

– чисельність занятих працівників.

Інформація по кожному із цих показників є у відповідних та-

блицях статистичного щорічника за любий рік.

Контрольні запитання

1. Територіальний поділ праці як головна умова спеціаліза-

ція економічних районів.

2. Сутність спеціалізації економічних районів.

3. Показники за допомогою яких визначається рівень спеці-

алізації виробництва.

Рекомендована література

1. Регіональна політика та механізм її реалізації. За ред.

М.І. Долішнього. — К.: Наукова думка, 2003.

2. Федорова Т.А. Регион в системе единого народнохозяйси-

венного комплекса. — Л.: Из-во ЛГУ, 1991.

3. Сологуб О.П. Регіональна економіка: потенціал і продук-

тивність. — К.: Науковий світ, 1999.

4. Семиноженко В. Л. Новий регіоналізм. — К.: Наукова дум-

ка, 2005.