Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

тим більше може бути члеників колосового стрижня, довшим буде

колос, більше може утворитись у майбутньому колосків. Добра

заправка ґрунту елементами живлення під оранку і ранньовесняне

підживлення азотними добривами сприяє збільшенню числа чле-

ників, а отже і колосків у колосі. Довжина і продуктивність колоса

зростають також при тривалішому перебуванні рослин на цьому

етапі органогенезу.

Четвертий етап збігається з початком виходу рослин в труб-

ку. Це критичний період для озимої пшениці щодо забезпечення во-

логою і поживними речовинами, які потрібні як для росту вегетатив-

ної маси, так і для закладання колоскових горбків. Від них залежить

кількість колосків у колосі. Вчасне внесення добрив майже под-

воює озерненість колоса, особливо за помірної температури. Після

проходження IV етапу збільшити розміри колоса і число колосків у

ньому вже неможливо. Підживлення забезпечує також виживання

більшої кількості колосоносних синхронно розвинутих стебел.

П'ятий етап збігається за часом з ростом другого міжвузля.

Він характеризується початком формування квіток у колоску. В

колоску може утворюватись до 7-9 квіткових горбочків. Перши-

ми починають диференціюватись колоскові горбочки в середній

частині колоса, а потім процес іде вверх і вниз уздовж осі. Добра

забезпеченість рослин поживними речовинами, вологою, світло-

вий день тривалістю не менше 13-15 годин за температури 15-

20°С забезпечують закладання більшої кількості добре розвину-

тих квіток в колосках і колосі.

За даними Ф.М. Куперман, якщо при переході до п'ятого етапу

підсилити живлення рослин, то можна зменшити розрив в темпах

формування двох перших і розміщених вище квіток у колосках.

Тоді більше квіток у колоску буде утворювати повноцінне зерно,

зросте озерненість колоска і колоса. Коли замість звичайних 2-3

квіток буде нормально розвинуто 4-5 квіток і в них утворяться

зернівки, то урожайність зросте вдвічі.

Шостий етап проходить у рослин, коли вони перебувають у

фазі стеблування, і співпадає за часом з інтенсивним ростом тре-

тього-п'ятого міжвузлів стебла. Він характеризується формуван-

ням маточок, пилкових зерен, зародкового мішка й стовпчика прий-

мочки. В цей період особливо важливе значення має вирівняність

стеблостою рослин, а також відсутність бур'янів, які затінюють

посіви пшениці. Фосфорні добрива, внесені під оранку, позитивно

впливають на формування генеративних органів ще й на шостому

етапі. Закінчується диференціація всіх частин колоса,

ї Сьомий етап співпадає з ростом останніх міжвузлів. Йде ін-

1 тенсивний ріст у довжину всіх органів колоса. В кінці етапу колос

• досягає характерних для сорту розміру та форми і міститься у

; піхві останнього листка. На цьому етапі визначається щільність

колоса, яка залежить від метеорологічних умов. В роки з великою

кількістю опадів і хмарних днів колос буде більш рихлий, ніж в

роки з безхмарними днями і дефіцитом вологи.

Восьмий етап збігається з фенофазою колосіння. На цьому

етапі відбувається завершення процесів гаметогенезу і формування

колоса, квіток. Продовжує рости найбільше верхнє міжвузля.

Своєчасне азотне підживлення забезпечує формування виповне-

ного зерна з високим вмістом білка і клейковини.

Дев'ятий етап включає цвітіння, запилення, запліднення, утво-

рення зиготи і початок формування ендосперму. Припиняється

наростання вегетативної маси. Цей етап ділить життя рослини на

два періоди - вегетативний і репродуктивний.

На десятому етапі формуються зернівки. За рахунок надход-

ження пластичних речовин з листків і стебла зародок та ендо-

сперм збільшуються у розмірах. В кінці етапу зерно досягає типо-

вих для кожного сорту форм. На наступних етапах довжина

зернівки уже не збільшується.

Одинадцятий етап збігається з фазою молочної стиглості.

Йде інтенсивне нагромадження пластичних речовин у зернівці.

Зменшується вологість зерна, відбувається його ріст в товщину і

ширину. Добра забезпеченість вологою і елементами живлення в

поєднанні з невисокою (не більше 25°С) температурою збільшує

масу 1000 зерен і урожайність.

Дванадцятий етап органогенезу за часом співпадає з воско-

вою стиглістю зерна. На початку етапу продовжується нагрома-

дження пластичних речовин у зерні, яке поступово слабшає і пов-

ністю припиняється в кінці етапу. Зернівка перестає збільшуватися

за розмірами і масою. Поживні речовини зернівки перетворюють-

ся на запасні.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Всебічне вивчення вимог зернових до чинників життя є осно-

вою розробки високоврожайних ресурсоощадних технологій. Ви-

моги до температури, вологи, світла, забезпечення поживними

речовинами та ін. впродовж вегетації змінюються. Агроном досяг-

не запланованого врожаю, якщо зможе поєднати технологію виро-

щування з конкретними гідротермічними умовами року і внести

відповідні корективи. Для цього необхідно знати оптимальні пара-

метри природних чинників.

• Вимоги до температури. Озима пшениця з групи зернових

досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за тем-

ператури у посівному шарі ґрунту 1-2°С Сходи при цьому з'явля-

ються пізно і недружно. Оптимальна температура проростання

пшениці перебуває в межах 12-20°С За умови достатнього зво-

ложення ґрунту сходи за такої температури з'являються на 5-6-й

день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки

масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають

на період з середньодобовими температурами повітря 14—17°С

Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів

витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до

мінус 19-20°С Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть

у разі зниження температури до мінус 35—40°С

Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимер-

зання навіть за 30°С морозу (табл. 1.8). Це зона безпечних значень

температури. У табл. 1.8 виділено зону ризику, тобто температури,

за яких рослини можуть загинути. За наявності шару снігу тільки 2

см озима пшениця здатна витримувати зниження температури по-

вітря до мінус 20-26°С. Температура в зоні вузла кущіння при цьо-

му буде становити мінус 15,2-19,9°С. У випадку навіть короткотри-

валого перебування рослин у цій зоні температур потрібно негайно

відібрати моноліти для остаточного визначення стану рослин.

І нарешті, сильні морози (25-30°С) за відсутності снігового

покриву чи мінімальній його товщині (1-4 см) спричинять заги-

бель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так

звана температурна зона вимерзання.

Таблиця 1.8 - Залежність мінімальної температури

Грунту на глибині вузла кущіння від середньодобової

температури повітря і висоти снігового покриву

(за В.М.Личикаки), °С

Серед-

Висота

снігового покриву, см

ньодо-

бова

темпе-

ратура

0 1

5 6 7

8 9 10

повітря

»С

-і

-0,6

-0,6 -0,6

-0,5

-0,5 -0,5

-0,4 -0,3

-0,2

-0,1

-0 -0

-2

-1,3

-1,2

-1,1

-1,0

-0,8

-0,6 -0,4 -0,2 -0 -0

-3

-2,1

-2,0

-1,9

-1,8

-1,6 -1,4 -1,0 -0,7 -0,5 -0,4 -0,4

-1

-3,0 -2,8 -2,7

-2,5

-2,4 -2,2

-2,0 -1,6

-1,1

-1,0

-0,9

-5

-3,9 -3,7

-3,5 -3,3

-3,1

-2,8

-2,6 -2,3

-1,9

-1,7

-1,5

-1,4

-6

-4,8

-4,6 -4,3

-4,0

-3,8

-3,5 -3,3

-3,0 -2,6

-2,3 -2,0

-1,9

-7

-5,6

-5,2

-5,1 -4,8

-4,5

-4,2 -3,9 -3,5

-3,2

-2,8

-2,5

-2,4

-8

-6,5

-6,2 -5,9 -5,5

-5,2

-4,8 -4,5 -4,2 -3,8 -3,4 -3,0 -2,9

-9

-7,3

-7,0 -6,7

-6,3

-5,9 -5,5

-5,1 -4,6 -4,1 -3,8 -3,6 -3,5

-10

-8,2 -7,8

-7,4 -7,0

-6,6

-6,2 -5,8 -5,2 -4,5 -4,3

-4,1

-4,0

-11

-9,1

-8,7

-8,2 -7,8

-7,3 -6,9

-6,4 -5,8 -5,3 -4,9 -4,6 -4,5

-12

-10,0 -9,5 -9,0 -8,5 -8,0

-7,5

-7,0 -6,6

-6,1

-56

-5,1

-5,0

-13

-10,8 -10,3 -9,8

-9,3

-8,7 -8,1

-7,6

-7,1

-6,7 -6,2 -5,7 -5,6

-14

-11,7 -11,1

-10,5 -10,0

-9,4

-8,8 -8,3 -7,7

-7,2

-6,7 -6,2 -6,1

-15

-12,5 -11,9

-11,2 -10,6 -10,0 -9,5 -8,9

-8,4 -7,8

-7,2 -6,7 -6,6

-16

-13,4 -12,7 -12,0

-11,3

-10,7

-10,0 -9,4 -8,8 -8,3 -7,8 -7,2

-7,1

-17

-14,3 -13,6 -12,8

-12,1

-11,4

-10,8

-10,1 -9,5 -9,0 -8,4 -7,8 -7,7

-18

-15,2 -14,5 -13,7

-13,0

-12,2 -11,5 -10,9 -10,3

-9,6

-9,0 -8,3 -8,2

-19

-16,1 -15,3

-14,5 -13,7

-12,9

-12,3 -11,8 -11,0

-10,2

-9,5 -8,8

-8,7

-20

-16,9 -16,0 -15,2

-14,4

-13,5 -13,1 -12,7 -11,7 -10,7 -10,0

-9,3

-9,2

-21

-17,7 -16,9

-16,0

-15,1

-14,2

-13,6

-13,0 -12,2 -11,3 -10,6 -9,9 -9,8

-22

-18,5 -17,6 -16,7 -15,9 -15,0 -14,2

-13,4

-12,7

-11,9

-11,2 -10,4 -10,3

-23

-19,4 -18,4

-17,5 -16,6

-15,7

-14,8

-14,0 -13,2 -12,5

-11,7 -10,9 -10,8

-24

-20,3 -19,3

-18,3 -17,3

-16,4

•

-15,5

-14,6 -13,8

-13,0

-12,2 -11,4 -11,3

-25

-21,1

-20,1 -19,1

-18,1

-17,1 -16,2

"-15,2 -14,4 -13,6

-12,8 -11,9 -11,9

-26

-22.0 -21,0

-19,9 -18,9

-17,8 -16,9 -15,9

-15,1 -14,2

-13,3 -12,4 -12,4

-27

-22,9 -21,8

-20,7 -19,6

-18,5

-17,5 -16,5 -15,7

-14,8

-13,8 -12,9 -12,8

-28

-23,8 -22,6 -21.5 -20,3 -19,2 -18,1 -17,1 -16,2 -15,3 -14,4 -13,5 -13,4

-29

-24,4 -23,3 -22,3 -21,1

-19,9 -18,8

-17,7 -16,8 -15,9

-15,в"

-14,0 -13,8

-ЗО

-25,8

-24,0

-23,1 -21,8

-19,5

-18,4

-17,4 -16,5

-15,5

;

-14,5

-14,3

- температурна зона безпеки

- температурна зона ризику л •

- температурна зона вимерзання

Перерослі рослини, на яких сформувалося по 5-6 пагонів, не-

стійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких темпера-

тур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періо-

дичного відтавання-замерзання ґрунту і розгартування рослин. В

цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів

(мінус 6-8°С). Незагартовані восени рослини у разі різкого по-

холодання (приморозки -6-10°С) теж можуть пошкоджуватися. Во-

сени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її за

температури повітря 3-5°С.

Впродовж усіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно

за температури повітря 20-25°С. Короткочасна спека з підвищен-

ням температури до 35-40°С, при достатніх запасах вологи, не

завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у

разі збільшення температури понад 40°С.

• Вимоги до вологи. Озима пшениця вимоглива до вологи куль-

тура, її насіння для набухання потребує 55-60% води від своєї ваги.

За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижу-

ють продуктивність. Найбільш негативно впливає на врожай озимої

пшениці нестача вологи в період виходу в трубку - колосіння, а також

наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. Оптимальні

умови для росту і розвитку створюються за вологості ґрунту не мен-

ше 75-80% від польової його вологоємкості. За період вегетації ози-

ма пшениця залежно від умов вирощування витрачає 2500-4000 м

води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300-500.

Весняні опади сприяють інтенсивному росту вегетативної маси

і створюють добрі умови для утворення нових пагонів. З часу від-

новлення весняної вегетації до колосіння, озима пшениця витрачає

близько 70% загальної потреби води за вегетацію, в період від

цвітіння до воскової стиглості зерна - 20%.

Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо

воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не

знижують темпів росту. Тривале перезволоження сповільнює ріст,

можливе загнивання кореневої системи, листки набувають блідо-

зеленого кольору. Надлишок вологи легше переноситься росли-

нами молодого віку. Осіннє перезволоження зменшує морозо-

стійкість і зимостійкість.

Велика кількість опадів у весняно-літній період сприяє сильно-

му росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослин,

погіршення фітосанітарного стану посівів і зниження врожайності.

Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зе-

рна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.

• Вимоги до світла. Сонячне світло - основне джерело енергії

для всіх фотосинтезуючих рослин. Приплив сонячної енергії на по-

верхню землі дуже великий. Проте лише незначна частина енер-

гії, так звана фотосинтетично активна радіація (ФАР), використо-

вується у процесі фотосинтезу. У формуванні врожаю задіяно

близько 1-3% сонячної радіації. Високоврожайні посіви зернових,

що реалізують біологічні і фізико-хімічні можливості за сприятли-

вих умов росту і розвитку, можуть нагромаджувати у врожаї сухої

біомаси близько 5% ФАР, що відповідає 300 ц сухої маси. Якщо

прийняти співвідношення зерна і соломи рівним 1,0:1,0 - 1,0:1,5, то

врожайність зерна досягатиме 150 ц/га. Таким чином, сонячна

радіація не належить до чинників, що обмежують урожайність

культури на сучасному етапі розвитку рослинництва.

Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє

формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими

до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.

На сильно загущених посівах через травостій проникає не біль-

ше 10% сонячного проміння. У зв'язку з великим затіненням рос-

лин, нижні міжвузля стебла дуже витягуються. Такі посіви можуть

вилягати навіть у роки, коли на початку фази виходу в трубку були

сонячні дні. Вилягання призводить до великого недобору врожаю.

• Вимоги до Грунту. Озима пшениця має підвищені вимоги до

ґрунту, реакція якого повинна бути нейтральною (рН 6,0-7,5). Най-

вищі врожаї дає на чорноземах, темно-каштанових, перегнійно-

карбонатних, темно-сірих та сірих опідзолених ґрунтах, чистих від

бур'янів та добре забезпечених вологою і поживними речовина-

ми. На легких піщаних та супіщаних ґрунтах пшениця менш вро-

жайна, ніж жито.

Урожай пшениці залежить не тільки від типу ґрунту, а й від його

родючості. Так, підвищення родючості ґрунту застосуванням зе-

леного добрива, внесенням достатньої кількості органічних і міне-

ральних добрив, сприяє одержанню високих урожаїв і на супіща-

них ґрунтах.

"ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ 0^4' • •

• Попередники. Озима пшениця, порівняно з іншими зернови-

ми, найбільш вимоглива до попередників. Особливо зменшується

продуктивність пшениці при вирощуванні її після пшениці чи інших

зернових. Беззмінне вирощування призводить до збільшення за-

бур яненості посівів, особливо пристосованими до спільного ро-

сту бур'янами. Так, заданими Миронівського інституту пшениці,

при беззмінному вирощуванні озимої пшениці кількість бур'янів

збільшується в 2-5 разів, причому негативний вплив забур'янено-

сті не зникає і від внесення добрив та гербіцидів.

Часте повернення на поле рослин одного виду призводить до

масового нагромадження у ґрунті збудників різних хвороб, поши-

ренню яких сприяють заражені рослинні рештки попередньої куль-

тури. Для оздоровлення ґрунту необхідно сіяти стійкі до даних

хвороб культури. Повертати на попереднє місце озиму пше-

ницю можна щонайменше через два-три роки, коли під дією

корисної мікрофлори ґрунт очиститься від більшості хво-

роб і шкідників.

Безсистемне розміщення культур викликає масовий розвиток шкі-

дників культурних рослин. Крім того, це призводить до ґрунтовтоми,

яка спричиняється нагромадженням у ґрунті токсичних речовин -

продуктів життєдіяльності попередника і розкладу його післязбира-

льних залишків. У таких умовах продуктивність рослин можна підви-

щити тільки за рахунок інтенсивної хімізації, що збільшує собівартість

зерна, а головне, відбувається забруднення навколишнього середови-

ща і нагромадження залишків пестицидів у зерні.

Для одержання високих і стабільних урожаїв велике значення

має правильне розміщення озимої пшениці у сівозміні з врахуван-

ням біологічних особливостей росту. За даними багаторічних до-

сліджень, проведених у Миронівському інституті пшениці, урожай

озимої пшениці у сівозміні без внесення добрив був вищим, ніж на

удобрених варіантах при беззмінному її вирощуванні. Звідси вис-

новок, що сівозміна забезпечує вищий приріст урожаю зерна, ніж

такий вагомий чинник у підвищенні продуктивності, як добрива.

Цінність попередників визначається не тільки ступенем забур'я-

неності, фізичним і фітосанітарним станом орного шару ґрунту, а й

рівнем використання ними вологи і поживних речовин з ґрунту.

Особливе значення ці чинники мають для одержання високої польо-

вої схожості, доброго розвитку кореневої системи і високо-

продуктивного асиміляційного апарату.

Особливо зростає значення попередника при вирощуванні озимої

пшениці заресурсоощадними технологіями. Жодний інший агрозахід

не забезпечує такої економії коштів і матеріальних ресурсів, як вибір

найкращого попередника. За умови вирощування озимини після ба-

гаторічних бобових трав, зернових бобових культур, які нагромаджу-

ють азот у ґрунті, норму азотних добрив можна зменшити майже

вдвічі. Розміщення пшениці після культур, що рано звільняють поле і

знижують забур'яненість та наявність у ґрунті хвороб і шкідників,

дає змогу зменшити застосування гербіцидів, фунгіцидів та інсекти-

цидів, що знижує вартість технології. Ціна хімічних препаратів висо-

ка, і вони становлять значну частку у структурі затрат.

Найкращий попередник для озимої пшениці в зоні Лісостепу при

вирощуванні за ресурсоощадною технологією - багаторічні бобові

трави (конюшина, люцерна та ін.). Вони збагачують ґрунт азотом і

високоякісною органічною масою з пожнивних решток. З рослинни-

ми рештками в ґрунті залишається до 150 кг/га азоту (табл. 1.9).

Таблиця 1.9 - Вміст азоту в рослинних рештках

та кількість доступного азоту при мінералізації

Попередники

Вміст азспу

врослинних

рештках, %

Доступний азот

при мінералізації рослинних

решток, кг/га

Картопля, цукрові буряки

2,5-3,0

30-40

Зернові

0,4-0,8

20-40

Люцерна

23-2,8

100-150

Конюшина

2,0-2,5

80-100

Горох

2,0-2,5

50-60

Крім того, покращується структура і підвищується біологічна ак-

тивність грунту, зменшується забур'яненість посівів озимої пшениці.

Відмінним попередником є зернові бобові культури: горох,

вика, кормові боби, соя та ін. Вони поліпшують структуру ґрунту,

не забирають з нього азот, зменшують забур'яненість. Вважаєть-

ся, що чим сильніше розвинений травостій зернобобових, тим бі-

льший вплив їх на врожайність наступної культури. За своїм зна-

ченням для ресурсоощадної технології вони посідають друге місце

після багаторічних бобових трав. Використання інших попередни-

ків знижує ефективність ресурсоощадної технології.

Добрим попередником є також озимий ріпак, посівні площі якого

мають тенденцію до зростання. Він добрий фітосанітар у зерно-

вих сівозмінах. Кореневі рештки ріпаку запобігають пере-

ущільненню ґрунту, покращують його структуру та збагачують

органічною речовиною, що рівноцінно внесенню 20 т/га органіч-

них добрив. Розклад решток ріпаку в ґрунті сприяє доброму роз-

витку молодих рослин пшениці. Він рано звільняє поле, що дає мож-

ливість зменшити забур'яненість агротехнічними методами.

Однорічні трави - горохо-вико-вівсяні сумішки, що викорис-

товуються на зелений корм, сіно, силос, теж вважаються добрими

попередниками. Це зумовлюється ранішим від інших культур зві-

льненням поля і зменшенням забур'яненості, оскільки насіння бу-

р'янів не встигає достигнути. Очистити поле від бур'янів можна

також поверхневими обробітками ґрунту.

Просапні культури - рання картопля, кукурудза на зелений

корм і силос, цукрові буряки перших строків збирання, під які вно-

сили органічні добрива, також є добрими попередниками, але їх

цінність для ресурсоощадних технологій невисока. Вирішальне

значення при цьому має чистота посівів, доза органічних добрив,

а найбільше - строк звільнення поля для обробітку ґрунту. Необ-

хідно мати на увазі, що в окремих випадках (дощова осінь) поле

після збирання кукурудзи сильно ущільнюється, залишається ба-

гато рослинних решток і тому дуже важко якісно підготувати ґрунт

до сівби. Виникає потреба у додаткових обробітках, що збільшує

затрати і собівартість продукції.

Після цукрових буряків і, особливо картоплі, доцільно застосувати

поверхневий обробіток, що дає змогу зекономити частину паливно-

мастильних матеріалів, необхідних для оранки. Проте в даному ви-

падку різко зростає забур'яненість озимої пшениці, оскільки основ-

на маса насіння бур'янів залишається у верхньому шарі ґрунту.

Із зернових культур добрим попередником є гречка. Вона має

розвинену кореневу систему, яка розчиняє в ґрунті важкодоступні

форми фосфору та калію і збагачує ґрунт поживними речовинами.

Можна сіяти після вівса, оскільки він не уражується корене-

вими гнилями і залишає більш якісні пожнивні рештки, ніж інші

зернові культури. Оцінку попередників подано в табл. 1.10.

Таблиця 1.10 - Оцінка попередників озимої пшениці

(у балах за 5-бальною шкалою) у зоні Лісостепу

•В 4

'З

Е-

СЄ

"»

\о

в,

св

"в

В"

'Б,

'а,

'В

•пл

св

'в

іі злакс

буряк

"а,

І*

§|

"а,

І*

§|

Цукрої

Гречка

ПОПЕРЕ ДПИКИ

Найбільше значення мають попередники у зоні Степу. Тут цін-

ність попередника визначається передусім кількістю нагрома-

дженої в ґрунті води. Найкращим попередником в цій зоні є чор-

ний пар, сівба після якого гарантує одержання своєчасних сходів

завдяки вищому вмісту вологи у ґрунті.

Із непарових попередників кращим є горох. Він рано звільняє

поле, залишає більше вологи в ґрунті порівняно з іншими непаро-

вими попередниками. Поширеним непаровим попередником у зоні

Степу є також кукурудза на зелений корм, кукурудза на силос.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль­тур

Подождите немного. Документ загружается.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур