самі всього доброго, що було і є в їхньому житті, і що вони спроможні з успіхом досягати
своїх цілей і в майбутньому. Але вони беруть на себе відповідальність і за всі негативні події,
схильні обвинувачувати себе в невдачах, прикрощах, стражданнях. Такі люди вважають свої
дії важливим чинником в організації власного виробництва, у відносинах, що складаються у
колективі, у своїх просуваннях. Інтернал вважає, що він відповідає за події сімейного життя, у
сімейних проблемах обвинувачує не партнера, а насамперед самого себе, прагне змінити себе.
Така людина вважає, що вона у силах контролювати свої неформальні відносини з людьми,
викликати до себе повагу, симпатію, активно формувати коло спілкування. Інтернал вважає
себе багато в чому відповідальним і за своє здоров'я. У хворобі він обвинувачує самого себе і
думає, що видужання багато в чому залежить від його дій, а не від лікарів. Таким чином,
інтерналу властива активна життєва позиція, незалежність і відповідальність за себе.
Екстернали, навпаки, частіше пасивні, песимістичні, відчувають, що від них нічого не залежить,
усе залежить від обставин, а вони - «пішаки» у цьому житті, і навіть свої успіхи, досягнення і
радощі приписують зовнішнім обставинам, везінню, щасливій долі або допомозі інших людей.
Людина типу «інтернал» - частіше в житті «переможець», екстернал - «переможений», у них
різні життєві сценарії, різне ставлення до себе й інших людей.
Відомий психолог К. Юнг поділяє людей за складом особистості на екстравертів («звернених
зовні») та інтровертів («звернених усередину себе»). Екстраверти товариські, активні,
оптимістичні, рухливі, у них сильний тип вищої нервової діяльності (в.н.д.), за темпераментом
вони сангвініки або холерики. Інтроверти нетовариські, стримані, відділені від усіх, у своїх
вчинках орієнтуються в основному на власні уявлення, серйозно ставляться до прийняття
рішення, контролюють свої емоції. До інтровертів належать флегматики і меланхоліки. Проте в
житті рідко зустрічаються абсолютно чисті екстраверти або інтроверти. У кожному з нас є риса
як тих, так і інших, це залежить від уроджених рис н.с., віку, виховання, життєвих обставин.
Цікаво, що в екстравертів головною півкулею є права півкуля, що частково може виявлятися
навіть у зовнішності - у них більш розвинуте ліве око, тобто ліве око більше відкрите і більш
осмислений погляд (нерви в людини йдуть хрест-навхрест, тобто від правої півкулі до лівої
половини тіла, і від лівої півкулі - до правої половини тіла). У інтровертів головною є ліва
півкуля.
Відомий психолог X. Айзенк вважає, що особистість людини включає чотири рівні: І -
рівень окремих реакцій; II - рівень звичних реакцій; III - рівень окремих рис особистості; IV -
рівень типових рис: інтро-екстраверсія, емоційна нестабільність (нейротизм), психопатичні риси,
інтелект. Нейротизм - це емоційно психологічна нестійкість, схильність до психотравм. В
осіб з підвищеним нейротиз-мом через зайву вразливість і образливість, навіть дріб'язкові, може
виникати емоційний стрес, вони довго переживають конфлікти, «не можуть узяти себе в руки»,
часто пригнічені, засмучені, дратівливі, тривожні, коло їхніх друзів звичайно звужується. Ці риси
досить стійкі і можуть бути згладжені в процесі наполегливого самовиховання. Екстраверсія у
поєднанні з підвищеним нейротизмом обумовлює прояв темпераменту холерика; «інтроверсія 4-
нейротизм» визначає темперамент меланхоліка; протилежність нейро-тизму - емоційна сталість,
врівноваженість у поєднанні з екстраверсією виявляється як сангвіністичнии темперамент, у
поєднанні з інтроверсією - як флегматичний (рис. 11).
4.7. Типи людей та «локус контролю», інтроверсія - екстраверсія,
нейротизм
Одна з найважливіших характеристик особистості -ступінь незалежності, самостійності й
активності людини в досягненні цілей, розвиток особистої відповідальності за події, що
відбуваються з нею. Вперше методи дослідження цієї характеристики розроблено в 60-х рр. у
СІЛА. Найбільш відомою є шкала «локусу контролю» Д. Роттера. Ця шкала заснована на
положенні: люди різняться між собою в тому, де вони локалізують контроль над значущими
для себе подіями. Можливі два локусу контролю і відповідно два типи людей: 1) екстервали
- коли людина думає, що події, які відбуваються з нею, є результатом зовнішніх сил, випадку,
обставин, інших людей тощо і 2) івтерна-ли - коли людина інтепретує значущі події як
результат власних зусиль
Інтернали вважають, що більшість важливих подій їхнього життя були результатом їхніх
власних дій і відчувають власну відповідальність за ці події і за те, як складається їхнє життя в
цілому. Вони вважають, що досягли