у ситуації опитування.
Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена
його форма - анкета. Але її недоліком є те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь
врахувати реакції відповідаючого на зміст її питань і, виходячи з цього, змінити їх.
Вільне опитування - різновид усного або письмового опитування, при якому перелік питань і
можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений визначеними рамками. Опитування
даного типу дозволяє досить гнучко змінювати тактику дослідження, зміст питань, одержувати
на них нестандартні відповіді.
Тести є спеціалізованими методами психодіагностич-ного обстеження, застосовуючи які,
можна одержати точну кількісну або якісну характеристику досліджуваного явища. Від інших
методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають чітку процедуру збору й
опрацювання первинних даних, а також своєрідність їх подальшої інтепретації. За допомогою
тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різних людей, давати диференційовані
і порівняльні оцінки.
Варіанти тесту: тест-анкета і тест-завдання. Тест-анкета будується на системі заздалегідь
продуманих, старанно відібраних і перевірених, з погляду їхньої валід-
ності і надійності, питань, з відповідей на які судять про психологічні особливості
випробуваних.
Тест-завдання передбачає оцінку психології і поведінки людини на базі того, що вона
робить. У тестах цього типу випробуваному пропонується серія спеціальних завдань, за
підсумками виконання яких судять про наявність або відсутність і ступінь розвитку в нього
досліджуваної якості.
Тест-анкета і тест-завдання застосовуються до людей різного віку, які належать до різних
культур, мають різний рівень освіти, різноманітні професії і неоднаковий життєвий досвід. Це
їхній позитивний бік. А негативний полягає в тому, що при використанні тестів випробуваний
може свідомо вплинути на одержувані результати, особливо, якщо він заздалегідь знає, як
побудовано тест і яким чином за результатами будуть оцінювати його психологію і поведінку.
Крім того, тест-анкета і тест-завдання не застосовуються в тих випадках, коли вивченню
підлягають психологічні властивості і характеристики, в існуванні яких випробуваний не може
бути цілком упевнений, не усвідомлює або свідомо не хоче визнавати їх наявність у себе (на-
приклад, багато негативних особистих рис і мотивів поведінки).
У таких випадках звичайно застосовуються тести третього типу - проективні. В основі таких
тестів лежить механізм проекції, відповідно до якого неусвідомлювані власні риси, особливо вади,
людина схильна приписувати іншим. Проективні тести призначені для вивчення психологічних і
поведінкових особливостей людей, що викликають негативне ставлення. Застосовуючи тести
подібного роду, про психологію випробуваного судять на підставі того, як він сприймає й оцінює
ситуації, психологію і поведінку людей, які особисті риси, мотиви позитивного або негативного
характеру він їм приписує.
Тести проективного типу виставляють підвищені вимоги до рівня освіченості й інтелектуальної
зрілості випробуваних, і це є основним обмеженням їх застосування. Крім того, такі тести
вимагають великої спеціальної підготовки і високої фахової кваліфікації психолога.
Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в його
ході цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, в якій досліджувана властивість
виділяється, виявляється й оцінюється найкраще. Основним достоїнством експерименту є те, що
він дозволяє надійніше, ніж всі інші методи, робити висновки про причинно-наслідкові зв'язки
досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження явища і його
розвиток.
Природний експеримент організується і проводиться в звичайних життєвих умовах, де
експериментатор практично не втручається в хід подій, що відбуваються, фіксуючи їх у тому
вигляді, в якому вони розгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент припускає
створення деякої штучної ситуації, в якій досліджувану властивість можна найкраще вивчити.
1.4. Загальне уявлення про особистість
На питання, що таке особистість, психологи відповідають по-різному, у різноманітності їхніх
відповідей, а почасти й у розбіжності думок, виявляється складність самого феномена
особистості. Кожне з визначень особистості, наявних у літературі (якщо воно включено в
розроблену теорію і підкріплено дослідженнями), заслуговує того, щоб врахувати його в пошуках
глобального визначення особистості.
Особистість частіше за все визначає людину в сукупності її соціальних, набутих якостей. Це