Ліфарева Н.В. Психологія особистості

Подождите немного. Документ загружается.

Таблиця 2 Основні методи психологічних досліджень та їх варіанти, застосовувані для збору первинних

даних

Існує декілька варіантів спостереження. Зовнішнє спостереження - це спосіб збору даних про

психологію і поведінку людини шляхом прямого спостереження за нею. Внутрішнє

спостереження, або самоспостереження, застосовується тоді, коли психолог-дослідник ставить

перед собою завдання вивчити явище, що його цікавить, у тому вигляді, в якому воно

безпосередньо відтворюється в його свідомості. Внутрішньо сприймаючи відповідне явище, пси-

холог наче спостерігає за ним (наприклад, за своїми уявами, почуттями, думками, переживаннями)

або користується аналогічними даними, що повідомляються йому іншими людьми, які самі ведуть

інтроспектування за його завданням.

Вільне спостереження не має заздалегідь установлених рамок, програми, процедури

проведення. Воно може змінювати предмет або об'єкт спостереження, його характер у ході

самого спостереження залежно від бажання спостерігача. Стандартизоване спостереження,

навпаки, заздалегідь визначене і чітко обмежене в плані того, що спостерігається. Воно ведеться

за певною, наперед продуманою, програмою і точно слідує їй, незалежно від того, що

відбувається в процесі спостереження з об'єктом або самим спостерігачем.

При включеному спостереженні (воно частіше за все використовується в загальній, віковій,

педагогічній і соціальній психології) дослідник виступає як безпосередній учасник того процесу,

за ходом якого він веде спостереження. Наприклад, психолог може вирішувати подумки якесь

завдання, одночасно спостерігаючи за собою. Інший варіант включеного спостереження:

досліджуючи взаємовідносини людей, експериментатор може сам включитися у спілкування з

людьми, за якими спостерігає, не припиняючи в той же час спостерігати за взаємовідносинами,

що виникають між ним і цими людьми. Стороннє спостереження, на відміну від включеного, не

передбачає особистої участі спостерігача у досліджуваному процесі.

Опитування являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд запитань. Є

декілька варі- антів опитування, і кожний з них має свої достоїнства і недоліки. Розглянемо їх.

Усне опитування застосовується в тих випадках, коли бажано вести спостереження за

поведінкою і реакціями людини, яка відповідає на запитання. Цей вид опитування дозволяє

глибше, ніж письмовий, проникнути в психологію людини, проте потребує спеціальної

підготовки, навчання і, як правило, великих витрат часу на проведення дослідження. Відповіді,

одержувані при усному опитуванні, істотно залежать від особистості тієї людини, яка веде опиту-

вання, від індивідуальних особливостей того, хто відповідає на питання, і від поведінки обох осіб

у ситуації опитування.

Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена

його форма - анкета. Але її недоліком є те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь

врахувати реакції відповідаючого на зміст її питань і, виходячи з цього, змінити їх.

Вільне опитування - різновид усного або письмового опитування, при якому перелік питань і

можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений визначеними рамками. Опитування

даного типу дозволяє досить гнучко змінювати тактику дослідження, зміст питань, одержувати

на них нестандартні відповіді.

Тести є спеціалізованими методами психодіагностич-ного обстеження, застосовуючи які,

можна одержати точну кількісну або якісну характеристику досліджуваного явища. Від інших

методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають чітку процедуру збору й

опрацювання первинних даних, а також своєрідність їх подальшої інтепретації. За допомогою

тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різних людей, давати диференційовані

і порівняльні оцінки.

Варіанти тесту: тест-анкета і тест-завдання. Тест-анкета будується на системі заздалегідь

продуманих, старанно відібраних і перевірених, з погляду їхньої валід-

ності і надійності, питань, з відповідей на які судять про психологічні особливості

випробуваних.

Тест-завдання передбачає оцінку психології і поведінки людини на базі того, що вона

робить. У тестах цього типу випробуваному пропонується серія спеціальних завдань, за

підсумками виконання яких судять про наявність або відсутність і ступінь розвитку в нього

досліджуваної якості.

Тест-анкета і тест-завдання застосовуються до людей різного віку, які належать до різних

культур, мають різний рівень освіти, різноманітні професії і неоднаковий життєвий досвід. Це

їхній позитивний бік. А негативний полягає в тому, що при використанні тестів випробуваний

може свідомо вплинути на одержувані результати, особливо, якщо він заздалегідь знає, як

побудовано тест і яким чином за результатами будуть оцінювати його психологію і поведінку.

Крім того, тест-анкета і тест-завдання не застосовуються в тих випадках, коли вивченню

підлягають психологічні властивості і характеристики, в існуванні яких випробуваний не може

бути цілком упевнений, не усвідомлює або свідомо не хоче визнавати їх наявність у себе (на-

приклад, багато негативних особистих рис і мотивів поведінки).

У таких випадках звичайно застосовуються тести третього типу - проективні. В основі таких

тестів лежить механізм проекції, відповідно до якого неусвідомлювані власні риси, особливо вади,

людина схильна приписувати іншим. Проективні тести призначені для вивчення психологічних і

поведінкових особливостей людей, що викликають негативне ставлення. Застосовуючи тести

подібного роду, про психологію випробуваного судять на підставі того, як він сприймає й оцінює

ситуації, психологію і поведінку людей, які особисті риси, мотиви позитивного або негативного

характеру він їм приписує.

Тести проективного типу виставляють підвищені вимоги до рівня освіченості й інтелектуальної

зрілості випробуваних, і це є основним обмеженням їх застосування. Крім того, такі тести

вимагають великої спеціальної підготовки і високої фахової кваліфікації психолога.

Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в його

ході цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, в якій досліджувана властивість

виділяється, виявляється й оцінюється найкраще. Основним достоїнством експерименту є те, що

він дозволяє надійніше, ніж всі інші методи, робити висновки про причинно-наслідкові зв'язки

досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження явища і його

розвиток.

Природний експеримент організується і проводиться в звичайних життєвих умовах, де

експериментатор практично не втручається в хід подій, що відбуваються, фіксуючи їх у тому

вигляді, в якому вони розгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент припускає

створення деякої штучної ситуації, в якій досліджувану властивість можна найкраще вивчити.

1.4. Загальне уявлення про особистість

На питання, що таке особистість, психологи відповідають по-різному, у різноманітності їхніх

відповідей, а почасти й у розбіжності думок, виявляється складність самого феномена

особистості. Кожне з визначень особистості, наявних у літературі (якщо воно включено в

розроблену теорію і підкріплено дослідженнями), заслуговує того, щоб врахувати його в пошуках

глобального визначення особистості.

Особистість частіше за все визначає людину в сукупності її соціальних, набутих якостей. Це

значить, що особистість - це людина, узята у системі таких її психологічних характеристик, що

соціально обумовлені, виявляються в суспільних за природою зв'язках і стосунках, є стійкими,

визначають моральні вчинки людини, які мають істотне значення для неї самої і оточуючих.

Разом з поняттями «людина», «особистість» у науці нерідко вживаються терміни «індивід»,

«індивідуальність» (рис. 2). їхня відмінність від поняття «особистість» поля-

гає в такому. Якщо поняття «людина» містить у собі сукупність усіх людських якостей,

властивих людям, незалежно від того, чи наявні вони в даної конкретної людини, то поняття

«індивід» характеризує саме її і додатково включає такі психологічні і біологічні властивості, що

притаманні їй разом з особистісними. Крім того, до поняття «індивід» входять як властивості,

що відрізняють дану людини від інших людей, так і спільні для неї і багатьох інших людей.

Індивідуальність - це найвужче за змістом поняття з усіх обговорюваних. Воно містить лише

ті індивідні та особисті властивості людини, таке їх поєднання, яке дану людину відрізняє від

інших людей.

Рис. 2. Співвідношення обсягів понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»

Розглянемо структуру особистості (рис. З, 4). До неї зазвичай включаються здібності,

темперамент, характер, польові якості, емоції, мотивація, соціальні установки. Всі ці якості

докладно будуть розглядатися у відповідних розділах

Рис. 4. Структура особистості (за К. Платоновим

Семінар 1. Феномен особистості в психології

План

Варіант А

1. Предмет психології особистості