Лекції з первинной переробки сировини

Подождите немного. Документ загружается.

34,6 – 37,5

37,6 – 40,5

як

36ІІв

–

36ІІмз

–

30ІІдз

33ІІдз

36ІІдз

–

36ІІІв

–

36ІІІмз

–

36ІІІдз

39Шдз

36ІІмз

–

36ІІдз

–

Таблиця 3.13 – Вовна однорідна помісна рунна: основна, пожовкла (міцна, дефектна)

Показник тонини Біла Пожовкла

Сер.

діам.

(код

тонин

и)

мкм

Інтервал

варіювання,

мкм

Якіс-

ть

Довжина

ІІ Ш ІІ Ш

в мз дз в мз дз в мз дз в мз дз

22,6 – 23,5

23,6 – 24,5

24,6 – 25,0

25,1 – 27,0

27,1 – 29,0

як

23ІІв

24ІІв

–

26ІІв

28ІІв

23ІІмз

24ІІмз

–

26ІІмз

28ІІмз

–

25ІІдз

26ІІдз

28ІІдз

–

25ІІІв

26Шв

28Шв

–

25Шмз

26Шмз

28Шмз

–

25Шдз

26Шдз

28Шдз

23ІІв

–

25ІІв

–

23ІІмз

–

25ІІмз

–

25ІІдз

–

24ІІІв

–

24ІІІмз

–

24Шдз

–

Таблиця 3.14– Вовна однорідна помісна рунна основна (міцна, дефектна)

Показник тонини Світло-сіра Кольорова

Сер.

діам.

(код

тонини)

мкм

Інтервал

варіювання,

мкм

Якість

Довжина

ІІ Ш Ш

в мз дз в мз дз в мз дз

23 22,6 – 23,5 64

як

23ІІв – – – – – – –

23,6 – 24,5

24,6 – 25,0

25,1 – 27,0

27,1 – 29,0

як

–

26ІІв

28ІІв

23ІІмз

–

26ІІмз

28ІІмз

–

25ІІдз

26ІІдз

28ІІдз

–

25Шв

26Шв

28Шв

–

25Шмз

26Шмз

28Шмз

–

25Шдз

26Шдз

28Шдз

–

25Шв

26Шв

28Шв

–

25ІІІмз

26Шмз

28Шмз

–

25Шдз

26Шдз

28Шдз

Таблиця 3.15 – Вовна однорідна рунна ІV довжини

Показник тонини Мериносова,

помісна тонка

Кросбредна

Середній

діаметр

(код тонини)

мкм

Інтервал

варіювання,

мкм

Якість

25,0 і менше

25,1 – 31,0

31,1 і більше

як

– 50

як

– 44

як

25ІV

–

25ІV

30ІV

33ІV

Таблиця 3.16 – Вовна пояркова

Показник тонини Мериносова Помісна тонка Напівтонка

всіх

найменувань

Сер.

діам.

(код

тони

ни)

мкм

Інтервал

варіювання,

мкм

Якість

Біла, пожовкла Біла, світло-сіра, кольорова

в мз дз в мз дз в мз дз

25,0 і менше

25,1 – 31,0

як

–

як

–

Вовну однорідну рунну базову, звалок, тавро поділяють за найменуванням,

тониною та кольором згідно з табл.3.17, а неоднорідну– за найменуванням та

кольором згідно з табл.3.22. Нижчі сорти однорідної і неоднорідної вовни поділяють

згідно з табл. 3.23.

Таблиця 3.17 – Вовна рунна: базова, звалок, тавро

Показник тонини Базова, тавро Звалок

Сер.

діам.

(код

тони

ни)

мкм

Інтервал

варіювання,

мкм

Якість

Кросбредна

і кросбред.

типу

Цигайська

і цигай-

грубо-

шерстна

Мери-

носова

Кросбр.

кросбр.

типу

Цигай-

ська і

цигай-

грубо-

шерстна

Поміс

на

Світло-сіра, кольорова Біла, світло-сіра, кольорова

25,0 і

менше

25,1 –29,0

29,1 –31,0

31,1 і

більше

як

–

як

–

як

–

Таблиця 3.18 – Неоднорідна вовна першої групи весняна рунна: основна, пожовкла

Найменування

вовни

Показник тонини Міцна Дефектна

Сер.

діам.

(код ),

мкм

Інтервал

варіювання,

мкм

Сорт

Довжина

II III III

в мз дз в мз дз в мз дз

Сар, Тадж, Бал,

Дегер, Казах,Лезг,

Туш, Гір-кар, Алайс,

Каргалинська

Помісна різних

варіантів

схрещування

27,0 і менше

27,1 – 29,0

29,1 – 34,5

34,6 – 38,5

27,0 і менше

27,1 – 29,0

Ви-

щий

1,2,3

Ви-

щий

26ІІв

28ІІв

32ІІв

36ІІв

26ІІв

28ІІв

26ІІмз

28ІІмз

32ІІмз

36ІІмз

26ІІмз

28ІІмз

26ІІдз

28ІІдз

32ІІдз

36ІІдз

26ІІдз

28ІІдз

26ІІІв

28ІІІв

32ІІІв

36ІІІв

26ІІІв

28ІІІв

26ІІІмз

28ІІІмз

32ІІІмз

36ІІІмз

26ІІІмз

28ІІІмз

26ІІІдз

28ІІІдз

32ІІІдз

36ІІІдз

26ІІІдз

28ІІІдз

26ІІІсв

28ІІІв

32ІІІв

36ІІІв

28ІІІмз

32ІІІмз

36ІІІмз 36ІІІдз

28ІІІдз

Таблиця 3.19 – Неоднорідна вовна другої групи весняна рунна: основна, пожовкла

Найменування

вовни

Показник тонини Міцна Дефектна

Сер.

діам.

(код),

мкм

Інтервал

варіювання,

мкм

Сор

Довжина

II III IІI

в мз дз в мз дз в мз дз

Каракульська,

російська

Гірська,

курдючна

34,5 і менш.

34,6 – 38,5

38,6 – 45,5

34,5 і менш.

34,6 – 38,5

38,6 – 45,5

32ІІв

36ІІв

42ІІв

32ІІмз

36ІІмз

42ІІмз

32ІІдз

36ІІдз

42ІІдз

32ІІІв

36ІІІв

42ІІІв

32ІІІмз

36ІІІмз

42ІІІмз

32ІІІдз

36ІІІдз

42ІІІдз

32ІІІв

36ІІІв

42ІІІв

32ІІІв

36ІІІв

42Шв

32ІІІмз

36ІІІмз

42ІІІмз

32ІІІмз

36ІІІмз

42Шмз

32ІІІдз

36ІІІдз

42ІІІдз

32ІІІдз

36ІІІдз

42ІІІдз

Неоднорідна вовна

Таблиця 3.20 – Неоднорідна вовна весняна рунна третьої і четвертої групи

Третя група

Наймену-

вання вовни

Показник тонини Основна, пожовкла

Сер. діам.

(код

тонини),

мкм

Інтервал

варіювання,

мкм

Сорт

Ш довжина

в мз дз

Російська

північна,

романівська

34,5 і менше

34,6 – 38,5

Не

поділ.

34Шв

36Шв

30Шв

34Шмз

36Шмз

30Шмз

34Шдз

36Шдз

30Шдз

Продовження табл. 3.20

Четверта група

Найменування

вовни

Показник тонини Основна

Сер.

діам.

(код

тонини),

мкм

Інтервал

варіювання,

мкм

Сорт

Ш довжина

в мз дз

Гісарська,

карабахська

44 45,6 і більше 4 44Ш в 44Шмз 44Ш дз

Таблиця 3.21 – Вовна осіння і пояркова

Найменування вовни Код засміченості

в дз

Осіння

Пояркова

Ос в

Я в

Ос дз

Я дз

Таблиця 3.22 – Вовна рунна: базова, звалок, тавро

Найменування

вовни

Колір вовни

Світло-сіра Кольорова світла Кольорова темна

Базова

Тавро

Звалок

баз с/с

тавро с/с

звал с/с

баз к/с

тавро к/с

звал к/с

баз к/т

тавро к/т

звал к/т

Примітка – В табл.3.13 – 3.17 найменування і колір в сорті повинні

відповідати породній характеристиці вовни

Таблиця 3.23 – Нижчі сорти однорідної і неоднорідної вовни

Обніжка Клюнкер

Показник тонини

Найменування Середній діаметр

(код тонини), мкм

Серед. діаметр

(код тон.), мкм

Інтервал

варіювання, мкм

25,0 і менше

25,1 і більше

Однорідний

Неоднорідний

Стандартом також регламентується середньоквадратичне відхилення тонини

мериносової та тонкої помісної рунної основної та пожовклої вовни (табл. 3.24).

Таблиця 3.24 – Середньоквадратичне відхилення тонини вовняних волокон

Наименування

показника

Інтервал варіювання тонини вовни, мкм

мериносової тонкої помісної

18,0 18,1-20,5 20,6-23,5 23,6-25,0 Менше 23,5 23,6-25,0

Середньоквадратич.

відхилення тонини,

не більше

±3,6 ±4,51 ±5,43 ±6,40 ±5,75 ±7,0

Примітка. При перевищенні норм середньоквадратичного відхилення вовну переводять в

нижчий сорт

Міцність на розривання рунної основної та пожовклої вовни повинна

відповідати встановленим вимогам (табл. 3.25).

Таблиця 3.25 – Питоме розривальне навантаження волокна

Найменування

показника

міцності

Позначення

(код міцності)

Рунна основна та пожовкла вовна, сН/текс

однорідна неоднорідна

тонка напівтонка,

напівгруба, груба

Міцна

Дефектна

не

позначається

7,0 і більше

менше 7,0

8,0 і більше

менше 8,0

9,0 і більше

менше 9,0

Поділ рунної основної вовни за кольором здійснюється за наступними

характеристиками:

Біла (не позначається) – в немитому виді в залежності від кольору жиропоту і

мінеральних домішок може мати різні відтінки. В тонкій вовні допускається

пожовтіння вершини або основи штапелю, яке складає разом не більше 10 мм його

довжини; у вовні інших найменувань пожовтіння штапелю або косиці не більше 1/3

довжини. В осінній і поярковій неоднорідній вовні допускається наявність

пророслих кольорових волокон не більше 1 % маси митої вовни.

Світло-сіра (с/с) – біла з пророслими кольоровими волокнами до 5 % (в

курдючній до 10 %) маси митої вовни або засмічена кольоровими волокнами , а

також засмічена жмутками кольорової однорідної вовни в тонкій і напівтонкій не

більше 0,1 %, у весняній неоднорідній напівгрубій і грубій жмутками кольорової

вовни не більше 0,1 %, в осінній і поярковій неоднорідній напівгрубій і грубій – не

більше 0,5 % маси митої вовни. В тонкій вовні допускається пожовтіння вершини

або основи штапелю, які складають разом не більше 10 мм його довжини, у вовні

інших найменувань пожовтіння штапелю або косиці – не більше 1/3 їх довжини.

Кольорова (в однорідній вовні) (цв) – однорідна вовна натуральних кольорів:

сіра, темно-сіра, коричнева всіх відтінків та чорна. Вовну тонку і напівтонку білу і

світло-сіру, що змінила колір внаслідок неправильної ветеринарної обробки овець

від різних захворювань, відносять до кольорової.

Кольорова світла (в неоднорідній вовні) (цс)– неоднорідна вовна натуральних

кольорів: світло-коричнева, сіра, а також з наявністю у весняній вовні кольорових

волокон від 5 до 12 %, в осінній і поярковій вовні – від 5 до 20% (в курдючній від 10

до 30%) маси митої вовни. Допускаються жмутки кольорової вовни у весняній вовні

не більше 0,5 %, в осінній і поярковій – не більше 10 % маси митої вовни.

Кольорова темна (ц/т) – неоднорідна вовна натуральних кольорів: темно-

коричнева, коричнева, темно-сіра, чорна і пістрява різних відтінків, а також з

наявністю кольорових волокон у весняній вовні більше 12 %, в осінній і поярковій –

більше 20 % (в курдючній – більше 30 %) і кольорова світла з жмутками кольорової

темної вовни у весняній – більше 0,5 %, в осінній і поярковій – більше 10 % маси

митої вовни.

Найменування сорту для обліку та маркування пакувальних одиниць повинно

мати кодоване позначення у відповідності з вищезазначеними табличними та

текстовими даними в наступній послідовності: код найменування вовни; код

тонини; код довжини; код засміченості; код пожовтіння; код міцності та код

кольору.

Приклади умовного позначення

1.Вовна мериносова рунна основна, середня тонина – 22 мкм, середня

довжина штапелю – 72 мм, вміст рослинних домішок – 2,5 %, питоме розривальне

навантаження – 7,5 сН/текс.

Кодове позначення сорту М221 мз у відповідності з описом та табл. 3.6.

2.Вовна мериносова рунна пожовтіла, середня тонина – 23 мкм, середня

довжина штапелю – 65 мм, вміст рослинних домішок – 3,2 %, питоме розривальне

навантаження –6,5 сН/текс. Кодове позначення сорту М23П дз пож д у відповідності

з описом та табл. 3.6, 3.8.

3.Вовна кросбредна рунна пожовтіла, середня тонина – 31,6 мкм, середня

довжина штапелю – 90 мм, вміст рослинних домішок – 0,9 %, питоме розривальне

навантаження –8,0 сН/текс. Кодове позначення сорту К331 в пож у відповідності з

описом та табл. 3.6, 3.9.

4.Вовна тонка помісна базова, кольорова.

Кодове позначення сорту Т/П баз 25кол у відповідності з описом та табл. 3.17.

5.Вовна неоднорідна сараджинська осіння , не замічена, світло-сіра.

Кодове позначення сорту Сар ос в с/с у відповідності з описом та табл. 3.21.

6.Вовна неоднорідна тушинська весняна, середня тонина – 27,8 мкм, довжина

пухової зони косиці – 60 мм, вміст рослинних домішок – 3,2 %, питоме розривальне

навантаження –8,5 сН/текс, біла. Кодове позначення сорту Туш вес 28П дз б у

відповідності з описом та табл.3.6, 3.18.

3.4. Інші різновиди вовни

Верблюжа вовна. Верблюжу вовну з боків та спини тварини отримують

шляхом вичісування або скубання в період весняної линьки. Гривасту грубу – з шиї,

горла, а також горбів і голені отримують шляхом стрижки ножицями. Верблюжа

вовна в основному має косичну будову.

Верблюжа вовна неоднорідна складається з трьох типів вовняного волокна

(пуху, перехідного та ості) і поділяється в залежності від особливостей

використання тварин на гульову та робочу. За сортами верблюжа вовна поділяється

на вовну вищого сорту (тайлак), вовну дорослих верблюдів І та ІІ сорту, гриву та

звалок.

В суконному виробництві верблюжу вовну використовують для виготовлення

м’яких ковдр, бобрику, добавляють в суміші при виготовленні сірошинельних

сукон. На відміну від овечої вовни верблюжа погано звалюється, тому при

виготовленні пальтових та суконних тканин її застосовують в невеликих кількостях,

а для виготовлення валяльно-повстяних виробів не використовують. Верблюжу

гриву використовують для виготовлення технічних тканин та привідних ременів.

В залежності від тонини, а також співвідношення остьових і пухових волокон

верблюжа вовна поділяється на 4 класи.

До І класу відносять м’яку вовну, яка в основному складається з пухових та

перехідних волокон з незначним вмістом грубого волосу; до ІІ класу – грубу вовну з

незначним вмістом пухових волокон і наявністю сухого волосу; до ІІІ класу – гриву,

яка складається з довгих косиць грубих та тонких остьових волокон; до ІУ класу –

звалок (міцно зваляну, повстяноподібну вовну).

За кольором верблюжу вовну не пласирують, а за станом кожен клас

верблюжої вовни поділяється на 2 групи.

До І групи відносять вовну, яка складається з засміченої рослинними

домішками, які важать не більше 3% від маси всієї вовни; до ІІ групи – вовну, яка

містить більше 3% рослинних домішок.

Верблюжу вовну поділяють на наступні сорти:

І сорт – тонкі пухові волокна (тайлак) без косиць і грубих волокон, а також

пухові волокна з тонкими косицями остьових волокон, які містять незначну

кількість грубих волокон.

ІІ сорт – більш груба вовна з жорсткими косицями, які мають незначну

кількість пухових волокон і сухого волосу.

Грива – довга груба вовна (косиці ості) довжиною від 150 до 350 мм з

невеликою кількістю пуху та перехідного волосу.

Звалок – різні міцно зваляні волокна вовни у вигляді повстяноподібних

жмутків, які важко піддаються розриву руками.

За кольором верблюжу вовну не сортують, а за станом верблюжу вовну (за

виключенням звалку) поділяють на 3 групи:

- нормальна – міцна вовна без дефектів, яка містить не більш 1% рослинних

домішок (реп’ях-пилка допускається як випадкова);

- сміттєво-реп’яхова І групи – міцна вовна, яка містить до 3% рослинних

домішок (реп’ях-пилка допускається як випадковий);

- сміттєво-реп’яхова ІІ групи – міцна вовна, яка містить більш 3%

рослинних домішок (кількість реп’яха-пилка дещо більша).

Вовна кіз. Вовна кіз поділяється на однорідну та неоднорідну.

До однорідної відносять вовну кіз ангорської породи (р-н Турції) та вовну кіз

інших порід ангорського типу: туркменську, узбецьку, казахську (ОСТ 17-640 – 76) ,

а також помісну однорідну вовну ангорогрубошерстих кіз.

До неоднорідної відносять помісну неоднорідну вовну ангорогрубошерстих

кіз, а також грубу неоднорідну вовну грубошерстих кіз, з яких вичісують тонкий пух

(ОСТ 17-194 – 72).

Волокна вовни ангорських кіз мають тонину від 25 до 45 мкм (58

– 36

Вовна кіз ангорського типу відрізняються від ангорської вовни меншою

однорідністю волокон по тонині в жмутках. Тонина такої вовни коливається в

межах від 25 до 36,6мкм (58

– 46

Помісні породи ангорогрубошерстних кіз мають вовну як однорідну, так і

неоднорідну. Однорідна вовна цих кіз менш рівномірна у порівнянні з вовною

ангорського типу.

Козиний пух і груба вовна грубошерстих кіз. До найбільш цінних порід

грубошерстих кіз з яких отримують найбільш тонкий пух у великій кількості,

відносять оренбуржську та кашмирську. У відповідності з промисловою

класифікацією кількість пуху визначають по вмісту чистого пуху в процентах від

загальної маси пуху без ості, піску та сторонніх домішок.

Козиний пух за ГОСТ 2260 – 78 поділяють на види: довговолокнистий

(оренбуржський) і пуховий (придонський, середньоазіатських країн тощо).

Сортаменти козиного пуху визначають за допустимим вмістом остьових

волокон в процентах.

За кольором козиний пух поділяють на білий, темно-сірий, темно-коричневий,

світло-сірий та змішаний (усіх кольорів і відтінків).

Пух кроликів. Пух кроликів поділяють на стрижений, линьку, згон зі шкурок і

гніздовий. Пух стрижений отримують шляхом стрижки хутрових шкурок (ТУ 17-

1159 – 79); пух - линьку отримують з різних порід кроликів в період линьки тварин

шляхом вичісування або вищипування; пух-згон отримують шляхом зганяння з

хутрових кролячих шкурок шляхом їх попередньої обробки спеціальною сумішшю;

пух гніздовий – це частина пухового покриву кролика, який вискубує сама крільчиха

при гніздуванні.

За кольором пух поділяють на білий, сірий та змішаний. Тонина кролячого

пуху може коливатись в межах від 12,6 до 13,4 мкм.

3.5. Класифікація та оцінка якості хімічних волокон,

що використовуються у вовнопрядінні

Із хімічних волокон для змішування з вовною використовують переважно

синтетичні волокна, а з них ПЕ, які надають виробам незминальність і

формостійкість. Хімічні волокна суттєво впливають на зміну властивостей пряжі і

тканин і при невеликій масовій частці їх в суміші.

В роботах ЦНДІ вовни [14] встановлено, що вкладання ПА волокна в суміш в

кількості 7–10 % підвищує міцність виробів, і особливо стійкість до стирання;

значно зменшується нерівномірність пряжі, здатність до звалювання, що позитивно

впливає на зовнішній вид трикотажних виробів. При більшому вмісті ПА волокна

якість пряжі за рівномірністю і подовженням погіршується, із-за гладкої поверхні і

зниженого зчеплення з волокнами вовни ПА волокна виступають на поверхні пряжі,

утворюють пілінг. Показники тканин за зминальністю, пластичною деформацією і

зовнішнім виглядом погіршуються, тому збільшення ПА волокна в суміші не

доцільне.

ПЕ волокна переробляють в суміші з вовною за апаратною і гребінною

системами в кількості 35–55 %. Така пряжа за фізико-механічними властивостями

перевищує чистововняну і пряжу із суміші вовни і віскозного волокна. При

вкладанні ПЕ волокна до 30 % тканина за зовнішнім виглядом, м’якістю майже не

відрізняється від чистововняної. При 50 % вмісті ПЕ тканина має гладку поверхню і

меншу наповненість внаслідок зменшення товщини. При такому складі суміші

готові вироби мають найбільш високу незминальність і формостійкість. При

подальшому збільшенні вмісту ПЕ волокна тканина набуває блиску, стає жорсткою,

втрачає вовноподібність.

ПАН волокно найбільш ефективно проявляє свої позитивні властивості в

сумішах з вовною при вмісті 30–50 %, особливо при виробництві трикотажної пряжі

і апаратної пряжі для пальтових тканин. Більш високий вміст ПАН волокна зменшує

драпірувальність тканин, надає їм жорсткість.

Використання синтетичних волокон в порівнянні з використанням віскозного

волокна в сумішах з вовною зменшує усадку тканин.

У вовнопрядінні використовуються як різані, так і джгутові хімічні волокна [6,

7, 10–12, 17–19]. В табл. 3.26, 3.27 наведені показники фізико-механічних

властивостей хімічних волокон вовняного типу.

Таблиця 3.26 – Нормовані показники джгутових волокон

Найменування

показників

Вид джгутового волокна

віскозне поліефірне поліакрило-

нітрильне

Номінальна лінійна густина джгута,

ктекс

40 50 53; 66

Відхилення кондиційної лінійної

густини джгута від номінальної, %

±5 ±5 ±5

Маса джгута в коробці, кг , не

більше

60 70 70