Лекції з первинной переробки сировини

Подождите немного. Документ загружается.

Spotted

Good Middling GM Sp 13

Strict Middling SM Sp 23

Middling Mid Sp 33

Strict Low Middling SLM Sp 43

Low Middling LM Sp 53

Strict Good Ordinary SGO Sp 63

Below Grades BG Sp 83

Tinged

Strict Middling SM Tg 24

Middling Mid Tg 34

Strict Low Middling SLM Tg 44

Low Middling LM Tg 54

Below Grades BG Tg 84

Yellow

Stained

Strict Middling SM YS 25

Middling Mid YS 35

Below Grades BG YS 85

Light Gray

Good Middling GM Lt Gr 16

Strict Middling SM Lt Gr 26

Middling Mid Lt Gr 36

Strict Low Middling SLM Lt Gr 46

Gray

Good Middling GM Gr 17

Strict Middling SM Gr 27

Middling Mid Gr 37

Strict Low Middling SLM Gr 47

Below Grades BG Gr 87

Примітка. Good Middling – добрий середній; Strict Middling – строго середній;

Middling – середній; Strict Low Middling – строго низький середній; Low Middling –

низький середній; Strict Good Ordinary – строго добрий звичайний; Good Ordinary –

добрий звичайний; Below Grades – нестандартний.

Групи, які позначені Plus – плюс, Light Gray – світло-сірий, Gray – сірий,

використовуються для позначення комбінацій відтінків забарвлення та ступеню

забруднення білого волокна рослинними залишками.

Всередині кожної такої групи сорти бавовни впорядковані за збільшенням

вмісту сміттєвих домішок у волокні, а також ступеня потемніння волокнистої маси

через несприятливі погодні умови, які впливають на колір волокна (він буває від

яскраво-білого до кремового).

Зміна вмісту сміттєвих домішок сорту «White» американської бавовни

«Апленд» (відповідає середньоазіатській середньоволокнистій бавовні) визначена в

табл.2.9.

Таблиця 2.9 – Зміна засміченості бавовни «White»

Класифікатор Код

бавовняного

волокна

Вміст домішок на

аналізаторі Шерлі, %

Ліф-фактор

Good Middling 11 Немає даних 1

Strict Middling 21 1,9 2

Middling 31 2,3 3

Strict Low Middling 41 3,0 4

Low Middling 51 4,3 5

Strict Good Ordinary 61 5,6 6

Good Ordinary 71 7,7 7

Below Grades 81 Немає даних 8

Ступінь засміченості бавовняних волокон, що випробовуються, при

класерській оцінці визначається методом візуального порівняння вибірки волокна з

еталонами семи стандартів бавовни «White», які пронумеровані від 1 до 7-го. Для

бавовняного волокна, яке має вищу засміченість, ніж клас 71, використовується

цифра 8. Ці кодові значення називають ліф-фактором. Цей показник

використовується в якості інтегральної оцінки засміченості при інструментальному

визначенні класу бавовняного волокна за системою HVI. В переліку сортів, вказаних

в табл. 2.9, базовим є бавовняне волокно сорту Strict Low Middling (41) довжиною

дюйма (код 34), відносно якого встановлюються ціни на інші сорти з

урахуванням довжини волокна.

Мікронейр – ступінь або індекс тонини волокон (чи ступінь зрілості),

характеристика волокна, визначена непрямим методом. Показник визначається на

спеціальному приладі, який називається «мікронейр». Мікронейр визначається

інструментально за перепадом тиску повітряного потоку, що проходить через певну

масу бавовняного волокна. Він дає непряму оцінку лінійної густини волокон, яка

також залежить від ступеня зрілості волокна. Щоб визначити приблизну лінійну

густину бавовняного волокна експрес-методом, потрібно мікронейр помножити на

39,37.

Для середньоволокнистих сортів бавовни «Апленд» показник мікронейр

змінюється від 2 до 6,5. Базовим прийнято вважати мікронейр від 3,5 до 4,9. Якщо

показник вище чи нижче цього інтервалу, як правило, роблять уцінку – знижують

ціну бавовняного волокна. При підвищенні або зниженні показника мікронейра сорт

бавовняного волокна не змінюється.

У табл.2.10 наведена умовна характеристика бавовняного волокна різної

тонини в значеннях мікронейра.

Таблиця 2.10 – Умовна характеристика бавовняного волокна

різної тонини в значеннях мікронейра

Мікронейр Умовна характеристика тонини

бавовняного волокна

Менше 3 Дуже тонке

3 – 3,9 Тонке

4 – 4,9 Середнє

5 – 5,9

Грубе

6 і більш Дуже грубе

Питоме розривальне навантаження волокон визначається в сН/текс та

гс/текс. Рівень значень цього показника залежить від типу приладу, на якому

здійснюються випробування. Найбільш поширена вимірювальна система HVI. В

табл. 2.11 приведені дані про міцність середньоволокнистої бавовни, які

використовуються в цій системі.

Таблиця 2.11 – Розподіл бавовняних волокон на групи за міцністю

Питоме розривне навантаження, сН/

текс

Умовна характеристика міцності волокон

17 і нижче Дуже слабке

18-21 Слабке

22-25 Середнє

26-29 Міцне

30 і вище Дуже міцне

При визначенні ціни на бавовняне волокно за базове приймається питоме

розривальне навантаження 23,5-26,4 сН/текс. При підвищенні питомого

розривального навантаження надається надбавка до ціни, при зниженні – знижка.

При міцності волокна менше 18 сН/текс з виробників знімається державна субсидія.

Варто пам'ятати, що сорт бавовняного волокна, визначений за даною системою

класифікації, не залежить від його міцності.

В табл. 2.12 наведені характеристики класифікації середньоволокнистого

бавовняного волокна в показниках системи HVI.

Таблиця 2.12 – Характеристика бавовняного волокна в показниках системи HVI

Найменування параметра

волокна за системою HVI

Типи волокна

4 5 6 7

Штапельна довжина, мм,

не менше

27,7 26,0 25,2 24,3

Код 35 – 37 33 – 35 32 31

Мікронейр, не більше 4,9 5,1 5,3 більше

5,3

Питоме розривальне

навантаження, сН/текс

26,8-27,8 25,2-26,2 24,7-25,7 24,2-25,2

2.3.Класифікація та оцінка якості хімічних волокон,

що використовуються в бавовнопрядінні

Асортимент хімічних волокон за походженням, фізико-механічними

властивостями досить різноманітний. Хімічні волокна переробляють за різними

системами та способами прядіння як в чистому вигляді, так і в суміші з

натуральними волокнами. Використання хімічних волокон пояснюється їх високими

фізико-механічними властивостями: розривальним навантаженням, стійкістю до

багаторазовим деформаціям (розтягуванню, згину. стиранню), до дії хімічних

реактивів і світлопогоди. Крім того, хімічним волокнам можна надати спеціальні

властивості, наприклад, вогнезахисті, водо-, масловідштовхувальні, антимікробні.

Великими перевагами хімічних волокон є їх однорідність за лінійною

густиною і довжиною, а також відсутність в них сміттєвих домішок, що дозволяє

збільшити ефективність технологічного процесу при переробці їх в чистому вигляді

або в суміші з натуральними волокнами. Разом з тим необхідно відмітити недоліки

хімічних волокон, особливо синтетичних. Вони негігроскопічні, сильно

електризуються, що ускладнює їх переробку і використання виробів з них. Вироби з

хімічних волокон менш теплостійкі і в більшій мірі втрачають міцність в мокрому

стані. Слід відмітити, що міцність бавовняного волокна в мокрому стані

збільшується приблизно на 20 % [1]. Хімічні волокна виготовляються сирові і

фарбовані, блискучі і матові, різані на певну довжину або у вигляді джгута.

В бавовнопрядінні для пряжі різного призначення використовують хімічні

волокна лінійної густини 0,13 – 0,33 текс різані на довжину 34 – 38 мм. На

бавовнопрядильному устаткуванні універсального типу можна переробляти волокна

довжиною до 65 мм. Розробляється технологічне устаткування для переробки

джгутових елементарних волокон в бавовнопрядінні. При виборі сумішей необхідно

враховувати експлуатаційні властивості пряжі, тканин і виробів з них.

Волокна мідно-аміачні, ацетатні та триацетатні мають низьку міцність і

тому не використовуються в бавовнопрядінні. Вироби із сумішей бавовняного і

целюлозних волокон мають більшу міцність, ніж вироби з віскозного волокна, а

технологічний процес виготовлення пряжі проходить краще, з меншою обривністю.

Модифіковане віскозне волокно сиблон і полінозне волокно мають на 65 – 75 %

більшу міцність, ніж звичайне віскозне волокно, і їх міцність в мокрому стані

знижується на 20 – 30 %, а не на 35 – 50 %, як у віскозних. Завдяки високому

модулю жорсткості в мокрому стані модифікованих волокон тканини з них мають

меншу зминальність, усадку і і стійкість до дії лугів.

Трикотажні вироби із бавовнянополіамідної пряжі з вмістом поліамідного

(ПА) волокна до 25 % мають в 1,5 – 2 рази підвищену зносостійкість.

Використовується така пряжа для виробництва панчішно-шкарпеткових виробів і

тканин для спецодягу. Виробництво пряжі з більшим вмістом поліамідного волокна

на устаткуванні бавовнопрядіння ускладнено. Пряжа із суміші поліефірного (67 %) і

бавовняного (33 %) волокон використовується для виробництва тканин і

трикотажних виробів з малою зминальністю і усадкою, доброю драпіруємістю,

високою зносостійкістю.

Поліакрилонітрильне (ПАН) волокно переробляється в чистому виді і в суміші

з віскозним волокном з різним відсотковим співвідношенням. ПАН волокно досить

крихке і в процесі переробки на устаткуванні бавовнопрядіння укорочується, пряжа

має низьке розривальне навантаження. Для підвищення міцності пряжі

рекомендовано додавати до ПАН 10 – 12 % поліефірного (ПЕ) волокна. Така

технологія була розроблена на Київській фабриці „Веретено” (на даний час

ліквідована). ПАН пряжа вовноподібна і використовується для виробництва верхніх

трикотажних виробів, меблево-декоративних, взуттєвих тканин.

В останні роки в бавовнопрядінні досить цікавим є використання

поліпропіленового і полівінілхлорідного (ПВХ) волокон. В Українському науково-

дослідному інституті текстильної промисловості розроблені технологія виробництва

високооб’ємної пряжі з використанням 10 – 12 % високоусадкового ПВХ і 90 – 88 %

ПАН волокон та технологія виробництва потенціальнооб’ємної пряжі різного

сировинного складу: бавовна і ПВХ; бавовна, ПВХ і ПЕ волокна. З використанням

потенціальнооб’ємної пряжі розроблений асортимент трикотажних виробів з

підвищеною формостійкістю, тканин з ефектами зжатості та гофре.

В табл.2.13 наведені показники основних фізико-механічних властивостей

волокон вищого сорту згідно нормативної документації [6–13], які знайшли

найбільше використання в бавовнопрядінні.

Всі види волокон здають за кондиційною масою з урахуванням масової частки

дефектів і сміттєвих домішок, яку обчислюють за формулою:

100

фк









(1.1)

де m

– кондиційна маса партії волокна, %;

– фактична маса партії, %;

– нормована вологість волокна, %;

– фактична вологість, %;

– фактична масова частка дефектів і сміттєвих домішок, %;

– нормована масова частка дефектів і сміттєвих домішок, %

Таблиця 2.13–Показники фіз.-мех. властивостей хімічних волокон бавовняного типу

Найменування

показників

Види хімічних волокон

штучні синтетичні

віско-

зне

високо-

модульне

сиблон

полі-

нозне

полі-

ефірне

полі-

амідне

полі-

акрило-

нітрил.

полі-

вініл-

хлорид.

Номінальна лінійна

густина, текс

0,17;

0,31

0,17;

0,13

0,17;

0,13

0,17 0,25 0,33 0,22;

0,33

Відхилення кондиц.

лінійної густини від

номінальної, %

+3; –4 ±6 ±4 +2; –4 ±6 ±7 ±8

Питоме розривальне

навантаження

волокна, сН/текс, не

менше

216 314 363 490 350 245 240

Подовження при

розриві, %, не більш

19 – 25 16 – 22 12 –

33 60 30 – 40 46

Номін. довжина, мм 34; 38 34; 38 35; 38 35; 38 36 38

36; 38

Відхилення факт.

довжини від номін,

±4,0 ±5,0 ±4,0 ±2,9 ±3 ±6 ±6

Кількість звитків на

1 см, не менше

2,5 – – 3 – 6 3,5 2,5 3 – 6

Лінійка усадка, % – – – 1,0 6,0 6,0 47

Масова частка

замаслювача, %

0,2 –

0,3

0,2 – 0,4 0,13 –

0,25

0,18 –

0,30

0,2 –

0,6

0,3 –

0,8

0,6 –

0,9

Кількість пороків,

%: склейки, рогопо-

дібні і грубі волокна

0 0,005 0,004 0,001 0 0,2 0,06

непрорізані волокна 0 0,01 0 0,005 0,01 0,05 0,005

Нормована

вологість, %

12,0 12,0 12,0 1,0 5,0 2,0 2,0

Фактич. вологість,

%, не більше

8 – 14 10 – 16 10– 15 2,0 7,0 6,0 6,0

Контрольні питання

1.Яке з натуральних волокон найбільш поширене, завдяки чому?

2.Які з країн є найбільшими виробниками бавовни?

3.Які відмінності між бавовною-сирцем і бавовняним волокном?

4.За якими властивостями визначається тип бавовняного волокна, за якими –

сорт, клас (за різною НД)?

5.Що характеризує код бавовняного волокна, мікронейр?

6.Яке значення має коефіцієнт зрілості для бавовняного волокна?

7.Які позитивні властивості мають хімічні волокна?

8.Яким чином можна зменшити негативні властивості хімічних волокон?

9.Чим відрізняється віскозне волокно від сиблону?

10.Чим обумовлено використання хімічних волокон в суміші з натуральними?

11.В якому асортименті продукції краще використовувати бавовняно-

поліамідну пряжу?

12.Які дефекти утворюються у виробництві хімічних волокон, яка їх кількість,

що допускається нормативною документацією?

13.Яка лінійна густина і довжина хімічних волокон, які використовуються в

суміші з тонковолокнистою і середньоволокнистою бавовною?

Лекція 3. Cировинна база вовнопрядіння

План

3.1.Загальні відомості про походження вовни

3.2.Первинна переробка вовни

3.3.Класифікація та оцінка якості овечої вовни

3.4.Інші види вовни

3.5.Класифікація та оцінка якості хімічних волокон, що використовуються у

вовнопрядінні

3.1. Загальні відомості про походження вовни

Вовною називається волосяний покрив тварин. Основною сировиною для

вовнопрядильних підприємств України є натуральна овеча вовна, рідше інші види

вовни – верблюжа, вовна кіз, пух кроликів, різні види хімічних волокон, які

переробляються в суміші з вовняним волокном або в чистому вигляді, прядомі

відходи прядильних і ткацьких виробництв.

За способом отримання розрізняють вовну натуральну, заводську, вовну

овчинно-шубного виробництва та відновлену.

Натуральною називають вовну, яку одержують з живих тварин при

періодичній стрижці чи вичісуванні в період їх линяння.

Заводською є вовна, яку отримують на шкіряних заводах в результаті згону

вовни при виробленні шкір зі шкур убитих тварин.

Вовну овчинно-шубну одержують в процесі вироблення овчин і хутра при

розрідженні і підстриганні волосяного покриву шкур, що йдуть на вироблення

овчин.

Відновленою чи вовною зі шмаття називають волокнистий матеріал, який

одержують шляхом переробки у волокно вторинної сировини (старих зношених

вовняних виробів) та відходів швейного виробництва, опоряджувального

виробництва (обрізків нових вовняних тканин).

Волокна вовни складаються з двох чи трьох шарів: зовнішнього – лускового,

коркового та у ряді випадків серцевинного, або каналу.

Лусковий шар вовняного волокна складається з лусочок – ороговілих кліток,

що покривають волокно. Цей шар є захисним для коркового шару (основної частини

вовняного волокна).

Корковий шар складається з довгих веретеноподібних клітин, розташованих

уздовж волокна і з'єднаних міжклітинною речовиною. Властивості цього шару

визначають властивості всього вовняного волокна: міцність, розтяжність, пружність

і гнучкість.

Серцевинний шар, чи канал, складається з пухких кліток, проміжки між якими

заповнені повітрям. Канал може бути суцільним чи переривчастим.

Вовняні волокна поділяються на типи, які відрізняються між собою наявністю

серцевинного шару, розмірами лускового та коркового шарів та самих волокон.

Вовняні волокна, що складаються з лускового та коркового шарів і не мають

серцевинного шару, називаються пуховими чи пухом. Це найкращі, найбільш тонкі

та звиті волокна вовни з поперечником від 7 до 30 мкм.

Волокна, що складаються з лускового, коркового та переривчастого

серцевинного шарів, називаються проміжними чи перехідними волокнами. За

тониною вони займають проміжне місце між пуховими й остьовими волокнами.

Величина поперечного перерізу перехідного волосу змінюється в межах 30 – 52

мкм.

Волокна, що складаються з трьох шарів, називаються остьовими чи остю. Ці

волокна значно грубіші пухових, поперечник їх коливається в межах від 52 до 200

мкм. Ці волокна мають суцільний серцевинний канал.

Сухий волос є різновидом ості. На відміну від ості сухий волос має деяку

ламкість, ослаблений блиск і меншу міцність. Наявність у вовні сухого волоса дуже

знижує цінність вовняної сировини, тому що сухий волос ускладнює вироблення

навіть грубих тканин. Ці негативні властивості ость набуває головним чином під

дією зміни атмосферних умов, коли волосся на шкірі тварини не має достатнього

змащення жиропотом.

Мертвий волос має значний серцевинний канал, він досить жорсткий,

крихкий, має незначну міцність, слабкий блиск, погану здатність до фарбування,

його поперечний переріз більше 200 мкм. Мертвий волос зовсім не придатний для

переробки в пряжу та тканину. Наявність його в руні є значним дефектом вовни.

Пухові волокна (пух) є найкращою сировиною для виготовлення пряжі та

текстильних полотен. Менш цінні споживчі властивості має перехідний волос та

ость. Чим тонші вовняні волокна, тим більш тонку пряжу можна з них виробити, а з

більш тонкої пряжі можна виготовити більшу кількість метрів тонкої і якісної

тканини та трикотажу.

Вовну, яка складається в основному з волокон одного типу (пуху або

перехідного волосу), називають однорідною. Якщо в вовні є різні за типами волокна,

то така вовна є неоднорідною. Чим більше у вовні пуху та перехідного волосу тим

вища її якість.

В залежності від тонини та однорідності вовна поділяється на тонку,

напівтонку, напівгрубу та грубу. Довжина напівтонкої та напівгрубої вовни більша

за довжину тонкої.

Неоднорідна вовна складається з різних типів волосу і неоднорідна за

довжиною та тониною. Середній поперечний переріз неоднорідної вовни складає

для напівгрубої 24-40 мкм, а грубої 38-45 мкм.

Вовна, як і всі інші текстильні волокна, характеризуються наступними

основними властивостями: товщиною (тониною), звитістю, довжиною, міцністю,

подовженням, пружністю, гнучкістю й еластичністю, гігроскопічністю, питомою

вагою, теплопровідністю, кольором і блиском, прядильною здатністю, здатністю до

звалювання та хімічними властивостями.

Від властивостей вовняних волокон залежить область їх використання та

особливості їх переробки в текстильні вироби, а також зносостійкість цих виробів у

процесі експлуатації.

Вовна може мати дефекти, які в більшій чи меншій ступені погіршують її

фізико-механічні та технологічні властивості, тим самим знижують цінність вовни

як сировини для виробництва пряжі та текстильних виробів. Дефекти з'являються

внаслідок ушкодження вовни, через погане утримання тварин, їх хвороби, а також

недбалої стрижки та збереження вовни.

3.2. Первинна переробка вовни

Первинна обробка натуральної вовни складається з наступних операцій:

стрижка тварин, класирування та дезинфекція вовни, сортування, тіпання,

промивка, висушування та пакування вовни у паки.

Стрижка овець та класирування вовни. Овець стрижуть навесні (після

встановлення теплої погоди) і восени – у вересні місяці. Овець, що дають однорідну

вовну, стрижуть тільки один раз у рік – навесні, а грубошерстих овець, що дають

неоднорідну вовну, – два рази в рік: навесні і восени. Вовна осінньої стрижки

звичайно чистіше, але містить менше пуху, чим вовна весняної стрижки. Масу

вовни, що складається зі зв'язаних між собою пучків волокон і яку знімають при

стрижці вівці, називають руном. Руно, зняте з вівці, надходить на класирувальний

стіл, де піддається класируванню.

Класируванням вовни називають процес поділу її на класи, за результатами

цієї операції судять про якість роботи вівчарських господарств.

Сортування вовни. Відкласирована брудна вовна в мішках чи паках надходить

із заготівельних пунктів на фабрики первинної обробки вовни – вовномийки. На цих

фабриках вовну сортують, розпушують, промивають і сушать. Очищену вовну

відправляють на фабрики, які переробляють її в пряжу.

На фабриках первинної обробки вовну сортують вручну у сортувальних

відділеннях. Після розсортовування вовну направляють у тіпальний відділ чи

набивають у мішки і відправляють на склад.

Тіпання брудної натуральної вовни перед промиванням. Перед промиванням

брудну натуральну вовну піддають тіпанню. Ціллю тіпання вовни перед

промиванням є розпушування та розподілення великих жмутків вовни на більш

дрібні, а також видалення з вовни деякої частини мінеральних домішок. Тіпання

вовни сприяє прискоренню і здешевленню процесів промивання та сушіння і більш

повному звільненню її від забруднюючих домішок.

Промивання брудної натуральної вовни. При тіпанні з вовни виділяється

тільки незначна частина забруднень. Жиропіт і велика частина землистих,

мінеральних та інших домішок залишається в ній і може бути вилучена тільки при

промиванні.

Ціль промивання – більш повне очищення вовни від жиропоту та інших

забруднюючих домішок. Промивання вовни здійснюють у промивних барках

промивного агрегату в теплих миючих розчинах. Продуктивність промивного

агрегату залежить від виду та стану брудної вовни.

Висушування промитої вовни. Промита вовна після виходу з-під віджимних

валів останньої барки промивного агрегату містить близько 50-60% вологи. Вовна з

такою вологістю попадає в сушильну машину. У сушильній машині з вовни

видаляється надлишок вологи, вміст якої доводиться до 15-17%. Вовна з такою

вологістю вважається нормальною.

Ціль процесу висушування полягає в тому, щоб забезпечити нормальне

збереження вовни на складах, тому що при зайвій вологості вона псується та може

самозайматися. Крім того, висушену вовну можна перевозити на будь-яку відстань,

а також полегшується подальша переробка (тіпання, чесання тощо), яка добре

протікає тільки при нормальній вологості вовни.

3.3. Класифікація та оцінка якості овечої вовни

Найбільшу питому вагу в вовняній промисловості займає овеча вовна – до

95%. Тому її переробці приділяється велика увага.

Овеча вовна в залежності від породи вівці з шкур яких її знімають поділяється

на тонку, напівтонку, напівгрубу і грубу. Тонку і напівтонку вовну знімають зі шкір

тонкорунних і напівтонкорунних порід овець. З неї виготовляють високоякісні

побутові гребінні (камвольні) тканини, сукна, драпи, тонкий трикотаж, а також

використовуючи апаратну пряжу – теплі костюмні та платтяні тканини, суконні

пальтові тканини, хустки, ковдри та технічні сукна. Напівгрубу і грубу вовну

знімають з шкір напівгрубих і грубих порід овець. З неї виготовляють текстильні

вироби в основному відомчого та технічного призначення: напівгребінні та

грубосуконні тканини, теплі в’язані вироби, повсть та валянки (повстянки).

Овець тонкорунних, напівтонкорунних та помісних порід, які дають однорідну

вовну, стрижуть один раз на рік – весною. Руно, яке отримують при цьому, має

суцільну структуру завдяки переплутуванню волокон та їх злипанню від жиропоту.

Руно складається з окремих жмутків (штапельків) волокон.

Овець грубошерстих та помісних з неоднорідною вовною стрижуть два рази

на рік – весною та восени. Вовну осінньої стрижки отримують не у вигляді

суцільного руна, а окремих жмутків волокон і майже в два рази меншої маси, ніж

весняної стрижки.

Вовна весняної стрижки в порівнянні з вовною осінньої стрижки має більшу

довжину, але й більшу засміченість сміттєвими домішками.

У відповідності з брадфорською класифікацією, якість однорідної вовни

позначається цифрами: 28, 32, 36, 40, 44, 46, 50, 54, 56, 58, 60, 64, 70, 80, які

характеризують орієнтовний номер пряжі, який теоретично може бути вироблений з

вовни даного виду.

До головних технологічних властивостей вовни відносять: тонину, довжину,

звитість, міцність, пружність і колір. Важливе значення має однорідність

властивостей вовни, що підвищує її технологічність.

Довжину тонкої і напівтонкої вовни однорідної групи визначають в

залежності від довжини штапелю, напівгрубої та грубої вовни однорідної групи в

залежності від довжини штапеля-косиці в розпрямленому, але не розтягнутому

стані.

В Україні розроблений національний стандарт ДСТУ 4485:2005 [15], що

поширюється на немиту овечу тонку вовну, підготовлену з відривом частин руна, а

також розсортовану за фізичними та технологічними властивостями, одержану від

овець тонкорунних порід, породних груп та їхніх помісей. За цим стандартом

прийнята наступна класифікація тонкої вовни:

1.Вовну однорідну тонку згідно з ДСТУ ГОСТ 30702 поділяють на мериносову

і немериносову