Лекция - Визвольна війна україньского народу в середині ХУII ст

всього народу православного Росiйського (в оригiналi, очевидно, було Руського),

посилаючись на слова московського посольства в Переяславi про згоду царя

прийняти Вiйсько Запорiзьке пiд «свою високу руку i пiдтвердити його права й

вольностi, просив царя права, устави, привiлеї і всякi свободи і держави

маетностей духовних і мирських людей грамотами государевими закрiпити

навiчно». Було відправлено українське посольство до Москви.

Внаслiдок цих переговорiв i з’явилися документи, якi визначали становище

України i характер взаємовiдносин з Росiєю в першi часи пiсля Переяславської

Ради. Цими документами стали так званi «Статтi» Богдана Хмельницького, або

Березневi статтi 1654 р. (наданi 21 березня 1654 р.) i жалуванi грамоти Вiйську

Запорiзькому i українськiй шляхтi, а також пiзнiше надана грамота православному

духiвництву. Оскiльки оригiналiв Березневих статей не знайдено, до того ж за

життя Богдана Хмельницького вони не були опублiкованi, то щодо складу

«Статей» та їх автентичностi iсторики висловлювали рiзнi погляди.

Укладаючи договір, обидві сторони – і Хмельницький, і царський уряд –

переслідували різні цілі. Хмельницький мав на меті дістати військову допомогу

від Москви в боротьбі з Польщею, добитися повної від неї незалежності, а за це

цар одержуватиме щорічну данину. Московський уряд же, укладаючи договір, мав

далекосяжну мету: з часом повністю ліквідувати Українську державу, домогтися її

повної інкорпорації.