Лекции - введение в интеллектуальную собственность

Подождите немного. Документ загружается.

139

ся як на обнародувані твори, так і не обнародувані. Авто-

рське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, сис-

теми, способи, концепції, принципи, відкриття, факти. Ав-

торське право на твір не пов’язане з правом власності на

матеріальний об’єкт, в якому твір виражено.

ОБ’ЄКТИ СУМІЖНИХ ПРАВ

Виконання, фонограми та програми мовлення.

ОБ’ЄКТИ, ЩО НЕ ОХОРОНЯЮТЬСЯ

Не є об’єктами авторського права: офіційні документи

(закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні перекла-

ди; офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові

знаки тощо); витвори народної творчості; повідомлення про но-

вини дня або повідомлення про поточні події, що мають харак-

тер звичайної інформації; результати, одержані за

допомогою

технічних засобів, призначених для виробництва певного роду,

без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на

створення індивідуального твору.

ОБ’ЄКТИ, ЩО НЕ ОХОРОНЯЮТЬСЯ ЯК

ВИНАХОДИ (КОРИСНІ МОДЕЛІ)

Згідно із Законом України «Про охорону прав на

винаходи і корисні моделі» не можуть одержати правову

охорону: відкриття, наукові теорії і математичні методи;

методи організації і управління господарством; умовні по-

значення, розклади, правила; методи здійснення розумо-

вих операцій; алгоритми і програми для обчислювальних

машин; проекти і схеми планування споруд, будинків, те

риторій; рішення, що стосуються лише зовнішнього ви-

гляду виробів, направлені на задоволення естетичних по-

треб; топографії ІМС; сорти рослин і породи тварин тощо.

140

ОБ’ЄКТИ, ЩО НЕ ОХОРОНЯЮТЬСЯ ЯК ПРОМИС-

ЛОВІ ЗРАЗКИ

Згідно з Законом України «Про охорону прав на

промислові зразки» не можуть одержати правову охорону:

–

об’єкти архітектури (крім малих архітектурних

форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціо-

нарні споруди;

–

друкована продукція як така;

–

об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних,

сипких або подібних їм речовин тощо.

ОБ’ЄКТИ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ АВТОРСЬКИМ

ПРАВОМ

Національні закони і міжнародні конвенції охоро-

няють твори літератури, науки і мистецтва. Під охороною

наукових творів розуміється захист їх «літературної» або

«художньої» форми, а не власне наукових ідей. Коло за-

значених творів дуже широке, і національні закони визна-

чають їх в надто широкій формі. Такі загальні визначення

нерідко супроводжуються примірними

переліками творів.

ОБМЕЖЕННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Відповідно до авторсько-правових законів авторам

протягом життя, а також їх спадкоємцям і правонаступни-

кам надана виключна можливість користуватися доходами

від авторської праці. Автори, будучи впевненими в тому,

що їх твори одержать охорону на певний строк, будуть

прагнути створити якомога більше творів, збагачуючи тим

самим інтелектуальний потенціал своєї країни. Прагнення

законодавців

розширяти доступ до творів викликало об-

меження строків охорони. Авторське право надає захист

майновим правам лише на певний період часу. Початок

141

строку охорони, як і його тривалість, неоднакова в різних

державах.

ОБСЯГ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

Згідно з чинним законодавством України обсяг пра-

вової охорони визначається:

–

для винаходу (корисної моделі) — формулою

винаходу (корисної моделі);

–

для промислового зразка — сукупністю ознак

промислового зразка, зображених на фотографі-

ях виробу (його макеті, малюнку);

–

для сорту рослин — описом сорту;

–

для топографії IMC — зображенням топографії

IMC на матеріальному носії.

ОПУБЛІКУВАННЯ ЗАПИСУ ВИКОНАННЯ АБО

ФОНОГРАМИ

Пропозиція примірників запису виконання або фо-

нограми публіці за згодою правоволодільця і за умови, що

примірники пропонуються публіці в достатній кількості.

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА АВТОРА

Авторові належать такі особисті немайнові права:

право авторства; право на авторське ім’я; право протидія-

ти будь-якому перекрученню або іншій зміні твору чи

будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкоди-

ти честі та репутації автора твору; право на обнародування

твору.

142

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ВИКОНАВЦІВ

Незалежно від майнових прав виконавця і навіть у

разі їх передачі виконавець стосовно своїх незаписаних

усних виконань і виконань, записаних на фонограми, має

право вимагати бути визнаним як виконавець своїх вико-

нань, крім тих випадків, коли ненадання такого права дик-

тується способом використання виконання, і заперечувати

проти будь-якого перекручення, спотворення

або іншої

зміни своїх виконань, які можуть завдати шкоди його ре-

путації.

ОХОРОНА

У галузі авторського і суміжних прав розуміється

як надання за законом прав авторам та іншим правоволо-

дільцям, виконавцям, виробникам фонограм та організаці-

ям мовлення чи заборона певних неправомірних дій щодо

захисту справедливих інтересів вищезгаданих осіб стосов-

но їх творів, виконань, фонограм і радіотелепрограм, осо-

бливо їх використання іншими особами. Надання правової

охорони означає також реалізацію згаданих прав за допо-

могою відповідних санкцій, судових рішень проти неза-

конних дій, які зачіпають законні інтереси суб’єктів авто-

рського права і суміжних прав.

ПАТЕНТ

Патент — це юридично-технічний документ, що

видається уповноваженим компетентним державним орга-

ном і яким держава засвідчує виключне право власника на

створений ним об’єкт промислової власності (винахід, ко-

рисну модель, промисловий зразок, сорт рослин). Це юри-

143

дичний документ, оскільки закріплює за власником патен-

ту визначені законом права. Водночас це технічний доку-

мент, оскільки він дає технічний опис об’єкта. Патент за-

свідчує від імені держави:

–

що заявлена пропозиція є охороноспроможним

об’єктом;

–

встановлення права авторства на об’єкт;

–

визнання права власності на об’єкт;

–

визнання пріоритету на об’єкт.

Патенти, видані на один об’єкт у різних країнах, є

незалежними. Тобто видача патенту в одній країні не зо-

бов’язує інші країни видавати патенти на той самий

об’єкт. Припинення дії патенту в одній країні не тягне за

собою припинення дії патенту на цей об

’єкт в іншій країні.

Патент завжди має територіальний характер, тобто вида-

ється і діє відповідно до вимог національного (регіональ-

ного) законодавства.

Патент надає його власнику виключне право на ви-

користання об’єкта на власний розсуд, тобто патентовлас-

ник має право використовувати об’єкт у межах, встанов-

лених законодавством, давати дозвіл

на використання

об’єкта (видавати ліцензію) будь-якій третій особі, а також

забороняти будь-якій третій особі використовувати об’єкт

без дозволу патентовласника (крім випадків, передбачених

законодавчими актами). Патентовласник має право на вла-

сний розсуд розпоряджатися об’єктом, тобто укладати

будь-які цивільно-правові угоди з відчуження прав на за-

значені

об’єкти (продажу, міни, дарування, передачі у спа-

дщину, відмови тощо), з передачі прав на зазначені

об’єкти під заставу.

В Україні права, що засвідчуються патентом, діють

від дати публікації відомостей про його видачу і не зачі-

пають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права

винахідника (автора).

144

Строк дії патенту:

на винахід — 20 років з дати подання заявки;

на корисну модель — 5 років з дати подання за-

явки і може бути продовжений за клопотанням

власника, але не більш ніж на 3 роки;

на промисловий зразок — 10 років з дати подан-

ня заявки і може бути продовжений за клопотан-

ням власника, але не більш ніж на 5 років;

на сорт рослин — 20 років з дати подання заявки

(для винограду і плодових культур — 30 років) і

може бути продовжений, але не більш ніж на 10

років.

ПАУШАЛЬНИЙ ПЛАТІЖ

Паушальний платіж – це виплата ліцензійної вина-

городи у вигляді визначеної, чітко зафіксованої суми, що

встановлюється виходячи з оцінки очікуваного прибутку

від використання ліцензії і виплачується одноразово або за

декілька разів, наприклад, при набутті чинності ліцензій-

ним договором, передачі ліцензіату технічної документації

та після випуску перших зразків продукції.

ПЕРЕХІД ТВОРІВ ДО СУСПІЛЬНОГО НАДБАННЯ

Закінчення строку дії авторського права на твори

означає їх перехід до суспільного надбання. Твори, які ні-

коли не охоронялися на території певної країни, також

вважаються суспільним надбанням. Твори, які стали сус-

пільним надбанням, можуть вільно використовуватися

будь-якою особою без виплати авторської винагороди.

При цьому повинні зберігатися право авторства, право на

ім’я, право протидіяти будь-якому перекрученню, спотво-

ренню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому

145

посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репу-

тації автора.

ПІРАТСТВО

Відтворення опублікованих творів або фонограм

будь-яким способом для публічного розповсюдження, а

також ретрансляція радіотелепередач без відповідного до-

зволу.

ПЛАТІЖ НА БАЗІ РОЯЛТІ

Виплата ліцензійної винагороди шляхом періодич-

них відрахувань, які встановлюються у вигляді фіксованих

ставок (у відсотках) на базі розрахунку фактичного еконо-

мічного результату від вкористання ліцензії (база роялті) і

виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу.

Як база роялті можуть бути використані такі показ-

ники:

–

продажна ціна продукції, виготовленої за ліцен-

зією;

–

поточні витрати на виробництво продукції за лі-

цензією;

–

прибуток, отриманий в результаті використання

об’єкта ліцензії;

–

обсяги виробництва продукції за ліцензією тощо.

ПОЗОВ

Подана в судовому або арбітражному порядку ви-

мога, що випливає з належного позивачеві права в силу

договору або інших передбачених законом підстав.

146

ПОНЯТТЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Авторське право в об’єктивному розумінні стано-

вить сукупність правових норм, які регулюють відносини

щодо створення і використання творів літератури, науки і

мистецтва. Авторське право в суб’єктивному розумінні —

це ті особисті немайнові та майнові права, які належать

особам, що створили твори літератури, науки і мистецтва.

ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

У більшості країн світу власність розуміється як су-

спільні відносини, що історично склалися, стосовно при-

своєння або розподілу матеріальних об’єктів. Під інтелек-

туальною власністю сучасні національні законодавства і

міжнародні угоди вважають сукупність виключних прав як

особистого немайнового, так і майнового характеру на ре-

зультати інтелектуальної та творчої діяльності, а також

на

деякі інші прирівняні до них об’єкти, конкретний перелік

яких встановлюється законодавством відповідної країни з

урахуванням прийнятих міжнародних зобов’язань.

ПРАВА АВТОРА

Відповідно до авторсько-правового законодавства

всі наявні компоненти авторського права на твір, що сто-

суються різних способів або аспектів використання твору.

Вони визначають дії, від яких правоволоділець повинен

бути захищений. Здійснюючи ці права, він може викорис-

товувати твір сам або давати на те дозвіл іншим особам.

Крім власне майнових і особистих

немайнових прав, існу-

ють також права, що відносяться до обох цих категорій,

наприклад, права на переробку і на переклад, що відобра-

жають моральні інтереси, пов’язані з цілісністю оригіна-

льного твору, і майнові інтереси, що стосуються викорис-

тання твору у видозмінених формах.

147

ПРАВА ВИКОНАВЦЯ

Виконавцю стосовно його виконання належать такі

виключні права: право на ім’я; право на захист виконання

від будь-якого спотворення або іншого посягання, здатно-

го завдати шкоди честі і гідності виконавця (право на за-

хист репутації); право на використання виконання в будь-

якій формі, включаючи право на одержання винагороди за

кожний

вид використання виконання. Виключне право на

використання виконання означає право здійснювати або

дозволяти здійснювати наступні дії: передавати в ефір або

сповіщувати для загального відома по кабелю виконання,

якщо використовуване для такої передачі виконання не

було раніше передано в ефір або не здійснюється з вико-

ристанням запису; записувати раніше не записане

вико-

нання; відтворювати запис виконання; передавати в ефір

або по кабелю запис виконання, якщо первинно цей запис

був здійснений не з комерційною метою; розповсюджува-

ти оригінал або примірники виконання, записаного на фо-

нограму, шляхом продажу або іншої передачі права влас-

ності; здавати в прокат оригінал або примірники записано-

го на фонограму

виконання; сповіщувати для загального

відома виконання, записане на фонограму, по проводах

або засобами бездротового зв’язку таким чином, щоб

представники публіки могли здійснювати до них доступ з

будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором.

Виключне право виконавця не поширюється на випадки,

коли: первісний запис виконання

був здійснений за згодою

виконавця; відтворення виконання здійснюється з тією ж

метою, на яку була одержана згода виконавця при запису

виконання; відтворення виконання здійснюється з тією ж

метою, з якою був здійснений запис відповідно до обме-

жень прав виконавців, передбачених законом. Дозволи на

здійснення зазначених дій видаються виконавцем, а при

виконанні

колективом виконавців — керівником такого

148

колективу шляхом укладення письмового договору з кори-

стувачем. Дозволи на наступні передачі виконання, здійс-

нення запису для передачі і відтворення такого запису ор-

ганізаціями ефірного або кабельного мовлення не вимага-

ються, якщо вони передбачені договором виконавця з ор-

ганізацією ефірного або кабельного мовлення. Розмір ви-

нагороди виконавцю за таке використання

також встанов-

люється в цьому договорі. Укладення договору між вико-

навцем і виробником аудіовізуального твору на створення

аудіовізуального твору тягне за собою надання виконав-

цем виробникові зазначених вище прав. Надання виконав-

цем таких прав обмежується використанням аудіовізуаль-

ного твору, і, якщо в договорі не встановлено інше, не

включає прав на

окреме використання звуку або зобра-

ження, зафіксованих в аудіовізуальному творі.

ПРАВО АВТОРСТВА

Одне з особистих немайнових прав автора, що є ос-

новоположним у комплексі прав, якими він володіє. До

змісту права авторства входить право особи не тільки вва-

жатися творцем створеного твору, а й вимагати посилання

на автора при його використанні. Право авторства зберіга-

ється в особи незалежно від форми, призначення і цінності

твору. Право авторства не залежить від випуску твору у

світ.

ПРАВОВОЛОДІЛЕЦЬ

Особа, якій належить авторське право на твір. За біль-

шістю національно-правових законодавств первинним право-

володільцем є автор, який одержує авторське право за зако-

ном при створенні твору. Правоволодільцями можуть також

бути спадкоємці автора в результаті спадкування. Виключні

майнові права на твір можуть бути передані за договором.