Лекции - введение в интеллектуальную собственность

Подождите немного. Документ загружается.

109

40.

Угода TRIPS є однією з найважливіших угод:

а) Всесвітньої організації інтелектуальної власнос-

ті;

б) Світової організації торгівлі;

в) Організації об’єднаних націй.

Перевірте свої відповіді на питання тесту:

а)

в)

б)

а)

в)

а)

б)

10.

а)

11.

а)

12.

в)

13.

а)

14.

б)

15.

б)

16.

а)

17.

а)

18.

в)

19.

а)

20.

б)

21.

б)

22.

а)

23.

а)

24.

в)

25.

а)

26.

б)

27.

б)

28.

а)

29.

а)

30.

а)

31.

б)

32.

б)

33.

а)

34.

а)

35.

в)

36.

а)

37.

б)

38.

б)

39.

а)

40.

в)

Оцініть свої знання залежно від кількості правильних

відповідей:

37 – відмінно;

33 – добре;

29 – задовільно;

менше 29 – незадовільно.

110

ДОДАТОК Б

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ МІЖНАРОДНИХ КОНВЕНЦІЙ,

ДОГОВОРІВ

, УГОД І НАЦІОНАЛЬНИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ З

ПИТАНЬ ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Міжнародні конвенції, договори та угоди

• Паризька конвенція з охорони промислової власно-

сті від 20 березня 1883 р.

•

Мадридська угода про міжнародну реєстрацію зна-

ків від 14 квітня 1891 р.

•

Договір про патентну кооперацію (РСТ) від 19 чер-

вня 1970 р.

•

Конвенція, що засновує Всесвітню організацію ін-

телектуальної власності від 14 липня 1967 р., набу-

ла чинності 26 квітня 1970 р.

•

Всесвітня конвенція про авторське право від 6 ве-

ресня 1952 р., ратифікована 23 грудня 1993 р.

•

Угода про співробітництво у сфері авторського

права і суміжних прав від 24 вересня 1993 р., рати-

фікована 27 січня 1995 р.

•

Бернська конвенція про охорону літературних і ху-

дожніх творів, набула чинності 25 жовтня 1995 р.

•

Протокол до Мадридської Угоди про міжнародну

реєстрацію знаків від 1 квітня

2000 р.

111

Національні нормативні акти

• Конституція України 1996 року (ст. 41, 54).

•

Цивільний кодекс України (ст. 517, 520-523).

•

Кримінальний кодекс України (ст. 176, 177).

•

Митний кодекс України (ст. 74);

•

Закон України “Про охорону прав на винаходи і ко-

рисні моделі” у редакції від 1 червня 2000 р.

•

Закон України “Про охорону прав на промислові

зразки” у редакції від 21 грудня 2000 р.

•

Закон України “Про охорону прав на знаки для то-

варів і послуг” у редакції від 21 грудня

2000 р.

•

Закон України “Про охорону прав на зазначення

походження товарів” від 16 червня 1999 р.

•

Закон України “Про охорону прав на топографії ін-

тегральних мікросхем” в редакції від 21 грудня

2000 р.

•

Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”

від 17 січня 2002 р.

•

Закон України “Про авторське право і суміжні пра-

ва” в редакції від 2 листопада 2000 р.

•

Закон України “Про розповсюдження примірників

аудіовізуальних творів та фонограм” від 23 березня

2000 р.

•

Закон України “Про виробництво, експорт, імпорт

дисків для лазерних систем зчитування” від 17 січ-

ня 2001 р.

•

Закон України “Про захист від недобросовісної

конкуренції” від 7 червня 1996 р.

•

Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р.

112

ДОДАТОК В

ГЛОСАРІЙ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

АВТОР

При визначенні та тлумаченні терміна «автор» ви-

никають питання, які неоднаково вирішуються в різних

державах. У більшості країн автором вважається фізична

особа, творчою працею якої створено твір. Коли ж особа

розкриває своє ім’я, сплутати її з ким-небудь уже немож-

ливо. Труднощів із доказом авторства також немає. Це по-

ложення

настільки очевидне, що деякі національні закони

навіть не згадують про нього. Автором може бути будь-яка

особа, незалежно від віку і дієздатності. Іноземці та особи

без громадянства користуються своїми авторськими пра-

вами без обмежень, нарівні з національними авторами. Ряд

країн чітко визначають у своїх законах загальновизнану

презумпцію авторства, засновану на

зазначенні в творі

справжнього або вигаданого (псевдонім) імені автора. Пе-

рекладач або особа, що адаптує твір, також вважається ав-

тором, чиї правомочності не зачіпають прав на оригінальні

твори. В багатьох країнах вважається, що тільки фізична

особа може бути первинним володільцем прав на твір.

Юридичні особи можуть тільки викупити або іншим спо

собом придбати майнові авторські права, оскільки вони

позбавлені здатності творити і тому не можуть вважатися

авторами. Такий підхід зустрічається в країнах, які додер-

жуються традицій римського права. Закони ж деяких дер-

жав визнають, що авторські права можуть належати кор-

поративній організації (юридичній особі). Це стосується в

першу чергу країн, які

дотримуються традицій англосак-

113

сонського права. Так, у деяких країнах юридична особа

визнається автором твору, створеного її службовцями в

процесі трудової діяльності. Серед юридичних осіб — во-

лодільців авторських прав — різні законодавчі акти нази-

вають державу, урядові установи або організації, муніци-

палітети, академії, університети, інститути тощо.

АВТОРСТВО

З точки зору авторського права авторство звичайно

розуміється як причетність до створення даного твору, як

непорушний зв’язок між творцем твору і його творінням.

Це юридично забезпечена можливість особи вважатися

автором твору і можливість вимагати визнання даного фа-

кту від інших осіб. Зумовлена вона необхідністю індивіду-

алізації результатів творчої праці і

суспільного визнання

зв’язку цих результатів з діяльністю конкретних авторів.

Авторство може належати справжньому творцю твору і є

невідчужуваним і непередаваним на будь-яких підставах.

Авторство як соціальний феномен настільки ж об’єктивне,

як об’єктивне існування самого об’єкту творчості. Воно є

особистим немайновим правом автора, важливою його

правомочністю,

від якої походять усі інші права як особи-

стого немайнового, так і майнового характеру.

АВТОРСЬКА ВИНАГОРОДА (ГОНОРАР)

Усі види винагород або компенсацій, що виплачу-

ються авторам за використання їх творів, які охороняються

в межах, встановлених авторським правом. Право на вико-

ристання твору, обумовлене виплатою відповідної вина-

городи, є найважливішим аспектом майнових прав автора.

Володiлець авторського права має право вимагати виплати

винагороди за будь-яке використання його твору

. Винаго-

рода може здійснюватися у формі платежу (одноразова

винагорода), відрахувань (відсотків) за кожний проданий

114

примірник чи кожне використання твору або у формі

змішаних платежів. Розмір і порядок обчислення авторсь-

кої винагороди встановлюються в договорах, що уклада-

ються організаціями, які управляють майновими правами

авторів на колективній основі, з користувачами.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Розділ цивільного права, який регулює правовідно-

сини, що виникають у зв’язку зі створенням та викорис-

танням творів науки, літератури і мистецтва. Вираз «авто-

рське право» вживається у двох значеннях. Перше вже

вище назване. В таких відносинах беруть участь автор —

творець твору та юридична або фізична особа — користу-

вач. Це, так

би мовити, авторське право в об’єктивному

розумінні. Та вираз «авторське право» часто вживається

для позначення прав, належних автору якого-небудь твору.

До них відносяться особисті немайнові права, а також

майнові права. Це — авторське право в суб’єктивному ро-

зумінні або суб’єктивне авторське право.

АВТОРСЬКИЙ ДОГОВІР

Будь-яке відступлення майнових прав повинно

оформлятися письмовим договором, підписаним автором і

особою (правоволодільцем), якій відступаються майнові

права. Відступленими вважаються тільки ті права, які чіт-

ко зазначені в договорі. Авторський договір про передачу

виключних майнових прав дозволяє використання твору

певним способом і в установлених договором межах тіль-

ки особі, якій ці

права передаються, і дають такій особі

право забороняти іншим особам подібне використання

твору. Така заборона може здійснюватися і автором твору,

якщо особа, якій передані виключні повноваження, не за-

хищає це право. Авторський договір про передачу невик-

115

лючних майнових прав дозволяє користувачеві викорис-

тання твору нарівні з володільцем майнових прав, і/або

іншим особам, які одержали дозвіл на використання цього

твору таким же способом.

ВИДАВНИЦТВО

Спеціалізоване підприємство, основним видом дія-

льності якого є підготовка і випуск у світ видавничої про-

дукції.

ВИДАВНИЧИЙ ДОГОВІР

Договір, укладений автором з видавцем, що регла-

ментує їх правові відносини, строки здачі оригіналу і опу-

блікування твору, основні вимоги до нього, розмір авто-

рської винагороди тощо.

ВИДАННЯ

Твір друку, одержаний друкуванням або тисненням,

поліграфічно самостійно оформлений, який пройшов ре-

дакційно-видавничу обробку, має встановлені вихідні дані

і призначений для передачі інформації, наявної в ньому.

ВИДИ ЛІЦЕНЗІЙНИХ ПЛАТЕЖІВ

У світовій практиці застосовуються різні види ліце-

нзійних платежів, які поряд з ціною ліцензії суттєво впли-

вають на ефективність ліцензійної угоди. Застосовуються

три види платежів: паушальний платіж; платіж на базі

роялті; комбіновані платежі.

116

ВИКЛЮЧНЕ ПРАВО

Право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить

авторське право або суміжні права, не може використову-

вати твір, не маючи на те відповідного дозволу, за винят-

ком випадків, установлених законом.

ВИКОНАВЕЦЬ

Актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, дири-

гент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає,

читає, декламує, грає на музичному інструменті чи будь-

яким іншим способом виконує твори літератури або мис-

тецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи,

які займаються такою ж творчою діяльністю, в тому числі

виконують циркові

, естрадні, лялькові номери.

ВИКОНАННЯ

Подання творів, фонограм, виконань шляхом гри,

декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допо-

могою технічних засобів (телерадіомовлення, кабельного

телебачення тощо); показ кадрів аудіовізуального твору в

їх послідовності (із супроводженням або без супрово-

дження звуком).

ВИКОРИСТАННЯ ВІЛЬНЕ

Можливість використання твору, що випливає з

обмежень авторського права, безоплатне використання

твору в певних випадках без одержання дозволу, однак з

дотриманням умов, встановлених законодавством, які, в

основному, стосуються використання і охорони особистих

немайнових прав автора. Вільне використання мотивуєть-

ся переважно інформаційними цілями або ж потребами

розвитку освіти, науки і культури.

117

ВИКОРИСТАННЯ НЕЗАКОННЕ (ПІРАТСТВО)

Несанкціоноване комерційне виготовлення, продаж

або інше введення в обіг об’єктів авторського права і су-

міжних прав.

ВИКОРИСТАННЯ ТВОРУ

Використанням твору вважається його відтворення

і розповсюдження такими способами: публічний показ

(виставлення, експонування) твору; прокат примірника,

що становить матеріальний носій твору; публічне виконан-

ня твору; передача твору в ефір (трансляція по радіо або

телебаченню), зокрема передача по кабелю чи супутнико-

вому зв’язку; технічний запис твору; відтворення техніч-

ного запису

твору, зокрема по радіо або телебаченню; пе-

реклад, передача твору для наступного використання,

практична реалізація містобудівного, архітектурного, ди-

зайнерського проекту.

ВИНАГОРОДА

Платежі, здійснювані особами, які використовують

твори авторів, виконання творів, фонограми і радіотелепере-

дачі, на користь авторів, виконавців, виробників фонограм,

організацій телерадіомовлення та інших заінтересованих

правоволодільців, у тій мірі, в якій їх права охороняються

щодо відповідного використання. Винагорода може склада-

тися з одноразових платежів (так звана «повна компенсація»

або «одноразова винагорода») за

певні види використання.

Авторська винагорода часто визначається у формі відраху-

вань (роялті) за кожний проданий примірник або кожне ви-

користання твору з авансовим платежем або без нього.

118

ВИНАГОРОДА ЗА АВТОРСЬКИМ ДОГОВОРОМ

Винагорода визначається в авторському договорі

або у вигляді відсотка від доходу за відповідний спосіб

використання твору, або у вигляді фіксованої в договорі

суми (переважно у випадку, коли неможливо визначити

доход у зв’язку з характером твору або особливостями йо-

го використання), або іншим способом. Якщо в авторсь-

кому договорі про видання

або інше відтворення твору ви-

нагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в до-

говорі повинен бути встановлений максимальний тираж

твору.

ВИНАХІД

Винахід – це рішення утилітарної задачі в будь-якій

галузі промисловості або іншій сфері суспільно корисної

діяльності людини, що відповідає визначеним законодав-

ством умовам надання правової охорони і визнане як ви-

нахід компетентним державним органом.

ВИНАХІДНИК

Винахідник – це автор винаходу, корисної моделі,

тобто людина, творчою працею якої створено винахід, ко-

рисну модель.

ВИПЛАТА АВТОРСЬКОЇ ВИНАГОРОДИ

За видання творів, ілюстративний матеріал у ви-

даннях, за матеріали, які передані по телебаченню і радіо,

публікації в газетах і журналах, написання літературних

сценаріїв для фільмів, створення скульптурних творів, від-

творення скульптурних творів (масове і малотиражне від-

творення), за виконання замовлень на створення драмати-

чних, музичних, музично-драматичних і літературних тво