Лекции - Інформаційні системи і технології в економіці

Подождите немного. Документ загружается.

Сутність технологічного забезпечення та його місце в автоматизованій інформаційній

системі

Системою, що реалізує IT за допомогою персоналу й комплексу технічних засобів, є

автоматизована ІC. Вона поєднує людські ресурси, устаткування, ПЗ, мережі зв'язку та

інформаційні ресурси з метою збирання, перероблення й поширення інформації.

Залежно від технології та функціональних аспектів АІС може бути розбита на кілька

складових елементів (схема 54). Використовуючи технологічний аспект розгляду, в АІС

виділяють апарат управління, техніко-економічну інформацію, методи й засоби її

технологічного оброблення.

Якщо відокремити апарат управління, то залишаться технологічно тісно взаємозв'язані

елементи, які за єдиного системного використання економіко-матема-тичних методів та

технічних засобів управління утворять IT.

Інформаційні технології реалізують інформаційні процеси в АІС організаційного управління

за допомогою ЕОМ та інших технічних засобів.

Автоматизована ІC як людино-машинна система, в межах якої реалізується інформаційна

модель, формалізує процеси оброблення даних, замикає за допомогою IT через себе прямі та

зворотні інформаційні зв'язки між об'єктом й апаратом управління, а також вводить у

систему і виводить із неї потоки зовнішніх інформаційних зв'язків.

Автоматизована 1C за допомогою IT забезпечує автоматизоване збирання та оброблення

інформації, зберігання інформації в БД і її комплексне використання під час

розв'язування задач менеджменту, організацію раціонального документообігу і в

перспективі — безпаперове оброблення інформації.

Функції IT визначають її структуру, що включає процедури збирання та реєстрації,

підготовки інформаційних масивів, оброблення, накопичення і зберігання даних, формування

результатів інформації, передачі даних, прийняття рішень.

Автоматизовані 1C за допомогою IT реалізують розв'язання функціональних задач

управління. Забезпечувальні підсистеми створюють умови для роботи функціональних

компонентів АІС. У складі цих підсистем виділяють інформаційне, технічне, програмне,

математичне, правове, лінгвістичне, організаційне, ергономічне, технологічне та інше

забезпечення.

Технологічне забезпечення АІС — сукупність організаційних, методичних і технічних

документів, що регламентують процес люди-но-машинного оброблення даних.

Основу технологічного забезпечення АІС складають предметні та функціональні

технології.

Предметна технологія відображає традиційну технологію управління, є послідовністю

технологічних (ручних) операцій перетворення первинної інформації на результатну.

Наприклад, у БО інформація первинних документів, відображаючи господарську операцію,

трансформується в бухгалтерське проведення, яке змінює стан аналітичного обліку і

спричиняє зміну рахунків обліку, балансу.

В автоматизованих 1C помітну роль відіграють забезпечувальні IT, що використовуються як

інструментарій в різних ПС для розв'язання задач управління. Застосування IT з метою

реалізації предметних технологій трансформує її у функціональну IT. Ідеться про управління

об'єктом на основі HIT.

Предметна та функціональна IT впливають одна на одну. Перша наповнює другу

специфічним змістом, забезпечує виконання нею певних функцій.

Функціональні IT можуть використовуватися управлінськими працівниками без

посередників (програмістів). Вони характеризуються діалоговим режимом розв'язування

задач. Мережні технології забезпечують взаємодію багатьох користувачів.

Технологічне забезпечення включає опис технологічного процесу автоматизованого

оброблення даних, сценарій діалогу "користувач — ЕОМ", порадник користувача.

Схема технологічного процесу — це основний документ технологічного процесу

оброблення інформації стосовно певної задачі, завдяки якому простежуються її внутрішні та

зовнішні зв'язки з іншими задачами, підсистемами, підрозділами, серверами. Для наочності

в схемі відображають організаційні форми використання технічних засобів й інших

структурних підрозділів, пов'язаних із реалізацією технологічного процесу. Це місця

виникнення і споживання інформації.

Схеми технологічного процесу розробляють на основі постановки задачі та її інформаційної

моделі. При цьому потрібно визначити: які технічні засоби будуть використані на всіх етапах

технологічного процесу; яка буде технологія; яка буде застосовуватися СУБД; як будуть

готуватися первинні дані; в якому вигляді будуть видаватися результати.

Сценарій діалогу є своєрідним описом, що дає змогу в кожному конкретному випадку

простежувати послідовність повідомлень, якими обмінюються партнери — ПЕОМ і

користувач.

Він є сукупністю команд, організованою так, що в кожний момент роботи ЕОМ відомо,

яка команда виконуватиметься наступною. Команди сценарію мають дві особливості: про

кожну відомо, який з партнерів діалогу її виконує; дії, що призначаються кожною командою,

містять один елементарний акт взаємодії. Сценарій діалогу складається з послідовності

кадрів.

У 1989 р. була анонсована технологія сценаризації, яка забезпечила доступ до

можливостей сучасної ЕОМ фахівців різних ПС незалежно від їхнього досвіду програмування.

Технологія сценаризації є новим методом взаємодії людини та ЕОМ при створенні додатків і

концептуальною базою для побудови авторських інструментальних систем. Написання додатка

замінюється побудовою безпосередньо на екрані монітора логічної схеми процесу, який

виконуватиме ЕОМ під час розв'язування задачі. Сценарна схема на екрані монітора є

одночасно описом послідовності дій програми, що створюється, і готовим до виконання

додатком. При цьому процес побудови сценарної схеми розв'язання задачі та формування

необхідних даних візуалізовано. Прикладом реалізації технології сценаризації є

інструментальна система "СЦЕНАРІЙ-W" для середовища Windows.

Фрагмент схеми технологічного процесу розв'язування задачі "Розрахунок потреби цеху в

матеріалах" наведено в додатку Б (схема 110), фрагмент сценарію взаємодії користувача та

ПЕОМ стосовно цієї задачі — в додатку Б (схема 111).

Технологічний процес розв'язування задачі на ЕОМ є деякою сукупністю операцій

перетворення початкової інформації з метою здобуття результатної інформації, потрібної для

прийняття управлінського рішення.

Технологічний процес оброблення інформації складається з етапів — відносно самостійних,

логічно закінчених, відособлених у часі та просторі збільшених частин процесу. В

централізованих АІС технологічний процес включає чотири етапи: первинний, підготовчий,

основний, заключний.

Первинний етап здійснюється в місцях виникнення початкової інформації. На цьому

етапі виконують вимірювання, реєстрацію та передачу інформації на оброблення.

Підготовчий етап включає контроль, приймання носіїв інформації, в разі необхідності —

створення машинних носіїв, введення їх в ЕОМ, контроль, формування файлів на машинних

носіях.

Основний етап полягає в змістовому обробленні даних, суть якого визначається

постановкою конкретної задачі, структурою даних, що обробляються, складом ПЗ.

Результати можуть видаватися на принтер, екран або на магнітні носії.

Заключний етап передбачає контроль результатної інформації, яка виводиться на друк або

екран ЕОМ, розмноження її в необхідній кількості засобами копіювальної техніки та

передачу користувачам за призначенням.

Технологічний процес в умовах децентралізованих АІС включає три автоматизованих

етапи: створення й обслуговування БД; розв'язання функціональних задач (реалізація

запитів); реалізація сервісних функцій.

Етап технологічного процесу складається з множини операцій.

Технологічна операція — закінчена частина технологічного процесу, що

виконується на одному робочому місці одним працівником неперервно над

певною сукупністю даних.

Серед технологічних операцій виділяють виконавчі та контрольні. Виконавчі операції

змінюють форму подання інформації або значення атрибутів: розрахунок потреби цеху в

матеріалі, річної виробничої програми та ін. Контрольні операції лише перевіряють

правильність виконавчих операцій (наприклад, контроль якості друку відомості).

За ступенем автоматизації операції поділяють на ручні, машинно-ручні та машинні, за

просторово-часовими характеристиками — на операції збирання та реєстрації інформації,

передачі її на оброблення, підготовки машинних носіїв, оброблення, видачі та розмноження

результатів.

За способом поєднання операцій виділяють такі типи технологічного процесу:

операційний, предметний, мішаний. В операційному технологічному процесі за окремими

працівниками закріплюють одну або кілька споріднених операцій оброблення будь-яких

видів інформації (операція введення даних на МД комп'ютера та контроль цього введення).

У предметному технологічному процесі за окремими працівниками закріплюють одну або

кілька операцій оброблення інформації одного виду або одного документа (автоматизація

обліку матеріалів на складі). За мішаного технологічного процесу частину операцій

виконують за операційним типом, а частину — за предметним.

Технологічні операції об'єднують в процедуру — певну сукупність послідовних операцій,

після реалізації яких дані або їх носій набувають конкретної, завершеної форми подання (файл,

вихідна форма).

Мета раціональної організації технологічного процесу оброблення інформації полягає в

здобутті необхідної інформації для управління, при цьому мають бути забезпечені вірогідність

і терміновість з найефективнішим використанням ресурсів АІС та найменшою вартістю.

Технологічний процес оброблення інформації характеризується такими параметрами:

витратами на підготовку і контроль інформації; витратами машинного часу; розподілом

процесу оброблення інформації; забезпеченням ефективної експлуатації ІФ; здобуттям

необхідної інформації в заданий час у заданому місці; ефективною організацією введення

даних; здійсненням повного контролю за всіма операціями; захистом даних та

санкціонуванням зміни і використання інформації.

На параметри технологічного процесу оброблення інформації впливають: конфігурація

комплексу технічних засобів; обсяг, спосіб збирання та реєстрації інформації; організація

БД; алгоритм розв'язання задачі; ПЗ; СУБД; режим оброблення даних; вимога до надійності,

а також вірогідності інформації; вимога до захисту даних.

Вплив параметрів задач АІС на оброблення економічної інформації

Система оброблення даних складається із задач — алгоритмів або сукупностей алгоритмів

формування вихідних документів (повідомлень), що мають певне функціональне значення

для управління діяльністю суб'єкта господарювання.

Будь-яку задачу оброблення даних можна подати у вигляді

У = f(x),

де у — вихідна сукупність показників; f — операторний комплекс, що складається із

взаємозв'язаних елементарних операцій оброблення даних; х — вхідний комплекс показників

(первинних і проміжних).

Розв'язування задачі є процесом здобуття підсумкового показника (документа, ВК), що

містить інформацію для прийняття рішень під час управління діяльністю суб'єкта

господарювання.

Робота над кожною задачею, що розв'язується в АІС, складається з таких етапів:

формування мети розв'язання задачі; вибір методу її розв'язання; розроблення алгоритму;

складання програми; розв'язання задачі на ЕОМ; аналіз результатів і прийняття рішень.

За характером впливу на керований об'єкт задачі поділяють на три класи:

1. Розрахункові задачі. При їх розв'язуванні знаходять кількісні величини, що

характеризують діяльність суб'єкта господарювання. Ґрунтуються на алгоритмі

прямого розрахунку, регламентуються економічними та правовими умовами.

2. Оптимізаційні (варіантні) задачі. У процесі їх розв'язування на основі

оптимізаційного алгоритму з використанням економіко-математичних методів

здійснюють багаторазові повторення розрахунків. Це дає змогу вибрати за заданим

критерієм вихідну інформацію для прийняття управлінського рішення, яка

найадекватніше відповідає виробничо-господарській ситуації.

3. Задачі, що не формалізуються або слабко формалізуються. Ці задачі в рамках

системи підтримки прийняття рішень (СППР) орієнтовано не на автоматизацію ОПР, а на

надання їй допомоги в пошуку розв'язку.

Розрахункові задачі, що розв'язуються регулярно з установленою циклічністю і не

потребують миттєвої реакції обчислювальної системи, реалізуються в режимі пакетного

оброблення. Кілька таких задач об'єднуються в пакет, який вводять й обробляють в ЕОМ.

Мета пакетування — досягти найефективнішого завантаження пам'яті, пристроїв введення-

виведення. Тривалість обчислення при цьому не має значення. Задачі, що розв'язуються в

режимі пакетного оброблення, поділяють на задачі прямого доступу й оптимізаційні.

З технологічної точки зору реалізація оптимізаційних задач пов'язана зі значним

завантаженням процесора, периферійні пристрої використовуються менш інтенсивно.

Розв'язання задач прямого доступу веде до переважного завантаження пристроїв введення-

виведення; процесор використовується менше, оскільки ці задачі зводяться до виконання

нескладних арифметичних операцій, багаторазового угруповування і вибірки великого

обсягу даних.

Наступна група функціональних задач АІС потребує швидкої реакції обчислювальної

системи на запит. До цієї групи входять задачі інформаційно-довідкові й оперативної лічби.

Інформаційно-довідкові задачі задовольняють потребу користувача в інформації, що

зберігається в БД. Тому вони характеризуються не визначеними заздалегідь запитами

користувача, а необхідністю в оперативному діалозі з ЕОМ. Крім того, час відповіді ЕОМ не

повинен перевищувати кількох секунд. Характерна особливість задач оперативної лічби

полягає в тому, що в процесі їх розв'язування не тільки вилучають необхідні дані з БД, а й

виконують розрахунки із залученням оперативної інформації, які актуалізують БД. З

точки зору технології розв'язування ця група задач потребує системи доступу користувачів

до БД, контролю інформації, що вводиться. Системи підготовки прийняття рішень

орієнтовано на розв'язання слабкоформалізованих задач управління підприємствами, які

виникають внаслідок невизначеності ринкового середовища. Задачі цього класу мають

спільну БД і спільну базу моделей для розв'язання. Особлива увага в них приділяється

діалогу, зокрема дружності інтерфейсу ОПР—СППР. На параметри технологічного процесу

також впливають структура алгоритму розв'язання задачі, часові інтервали, коли потрібна

результатна інформація стосовно розглядуваної задачі, відповідна конфігурація технічних

засобів.

Режими оброблення інформації та їх вплив на інформаційну технологію

Режими роботи ЕОМ визначають залежно від можливостей доступу користувача до

машинних ресурсів й особливостей організації програмного та технічного забезпечення.

Розрізняють такі режими оброблення інформації в АІС: пакетний, телеоброблення,

інтерактивний (або діалоговий), реального часу, розподілу часу.

Пакетний режим. За такого режиму користувач не має доступу до машинних ресурсів.

Його використовують за централізованого оброблення інформації, в спеціальному підрозділі

— ЮЦ. Працівниками цього підрозділу в основному є фахівці з обчислювальної техніки.

Операторів цікавить тільки процес створення відомостей на ЕОМ. Вони не втручаються у

зміст інформації, не аналізують зміст вихідного документа, їх цікавлять відповідність

результатів оброблення встановленій формі (коректність друку) і термін одержання даних

(своєчасність). У пакетному режимі розв'язують регламентні задачі, в яких відомо

періодичність їх розв'язання і термін, до якого необхідно подати результат.

Підготовлені задачі передають персоналу, який обслуговує ЕОМ, і за певними

принципами та характеристиками підбирають в пакет задач. У пакетному режимі ЕОМ

обробляє вхідний потік задач як в однопрограмному, так і в мультипрограмному режимах.

Задачі, що формують пакет, можуть мати різні пріоритети — статичні та динамічні. Перші

надаються задачам заздалегідь, другі визначаються керуючими програмами в ході

розв'язування задач.

Режим пакетного оброблення інформації передбачає введення всієї необхідної інформації

(програм, даних) в обчислювальну систему до початку розв'язування задачі й оброблення

інформації згідно із заданим алгоритмом перетворення. Одночасно відповідно до технології

оброблення інформації здійснюють контроль і корекцію даних, формування вихідних файлів

даних.

Після видачі інформації користувачеві виконують генерацію та редагування даних, їх

виведення на друк, машинні носії інформації, лінії зв'язку.

При формуванні вихідних масивів використовують інформацію, що зберігається в БД.

Після виконання відповідних розрахунків БД поповнюють даними або коректують, якщо це

передбачено технологією.

Основна мета пакетного режиму оброблення інформації — мінімізувати час розв'язання

заданого потоку задач завдяки безперервному їх обробленню.

Режим телеоброблення інформації. Його застосовують за необхідності оперативної

взаємодії користувача з ЕОМ у процесі оброблення інформації, що надходить від віддалених

абонентів. У цьому режимі користувач дістає безпосередній доступ до машинних ресурсів.

Раніше такий режим використовувався тоді, коли на ЮЦ функціонувала центральна ЕОМ, з

якою була зв'язана множина терміналів, розташованих на робочих місцях користувачів

(модель централізованої АІС). Центральну ЕОМ обслуговували фахівці з обчислювальної

техніки. Деякі розрахунки проводилися в пакетному режимі, але більшість з них, у тому

числі оперативні, виконували в режимі телеоброблення інформації.

Системи телеоброблення інформації працюють у двох режимах: реального часу (такі

системи називають активними, діалоговими) і віддаленого пакетного оброблення. В

останньому випадку передбачають введення первинних даних з віддаленого термінала

користувача по каналах зв'язку в ЕОМ, розв'язання задачі на ЕОМ і видача результатів на

термінал користувача.

Нині замість терміну "режим телеоброблення" частіше використовують термін

"оброблення за допомогою засобів мережі ЕОМ" або "технологія (режим) клієнт—сервер".

Це режим роботи засобів обчислювальної техніки, встановлених на різних робочих

місцях. Серед них є одна ЕОМ—сервер, що може зберігати інформацію спільного

користування і виконувати різні функції для обслуговування користувачів. Якщо ЕОМ,

встановлені на робочих місцях (клієнти) і зв'язані із сервером, не мають накопи-чувачів на

МД потрібної ємності, а також пристроїв друку, то всі необхідні пристрої, програми, файли

для них забезпечить сервер. З нього на машину користувача (клієнта) може

завантажуватися не тільки прикладне, а й системне ПЗ. Робоча станція може служити

терміналом для зв'язку з центральною ЕОМ — сервером.

Інтерактивний режим. За такого режиму користувач має безпосередній доступ до

машинних ресурсів, а оброблення інформації ведеться у вигляді діалогу.

Користувач безпосередньо бере участь в реалізації процесу оброблення даних на ЕОМ,

тобто посередник в особі різних підрозділів ЮЦ відсутній. Він має можливість втручатися

у процес розв'язування задач на ЕОМ, що особливо важливо для задач, які реалізуються

операційними методами і в алгоритмі розв'язання яких передбачаються параметри, що не

формалізуються, тобто заздалегідь не можуть бути введені в ІБ, а задаються користувачем

при здобутті результатів розв'язання задачі на ЕОМ. Завдяки цьому підвищується культура

управління. Інтерактивний режим можна використовувати як за централізованого, так і за

розподіленого оброблення. В першому випадку користувачем, який має доступ до ресурсів

ЕОМ, може бути оператор ЮЦ.

Доцільність інтерактивного режиму залежить не тільки від особливостей доступу до

ресурсів ЕОМ, а й від принципів побудови ПЗ для оброблення інформації. За інтерактивного

режиму програми побудовано так, що користувач може вибирати під час діалогу з ЕОМ той

або інший розрахунок або повинен відповісти ЕОМ щодо напряму своєї подальшої роботи.

Режим "діалог" передбачає багаторазове надходження запитів користувача через

дисплей в систему. На кожний запит видається відповідь або зустрічний запит. При цьому

запит формується автоматично безпосередньо самою системою на основі діалогу між ЕОМ

і користувачем. У процесі діалогу ЕОМ ставить користувачеві запитання, супроводжуючи

їх необхідними підказками (коментарями), а на підставі відповідей користувача

автоматично формує чергу на оброблення за запитами користувачів.

Первинна інформація зберігається в БД, алгоритм та програми заздалегідь вводять в

ЕОМ. Відповідь видають на принтер, екран дисплея, магнітну стрічку, МД.

Застосування діалогової технології дає змогу обробляти інформацію в режимі

реального часу, коли результати обчислень видають в необхідні моменти виробничого

процесу. Інформація видається кінцевому користувачеві в наочному вигляді, а це дає змогу

підвищити оперативність і вірогідність оброблення даних.

Режим реального часу. Він забезпечує оброблення інформації зі швидкістю,

близькою до швидкості процесу в реальному житті. Тому цей режим використовують для

управління швидкоплинними процесами (наприклад, передачею та обробленням

банківської інформації в глобальних міжнародних мережах типу SWIFT) і неперервними

технологічними процесами (наприклад, в АСУТП металургійного виробництва).

У таких системах ЕОМ підключають до спеціального обладнання, що автоматично

реєструє стан технологічного процесу (наприклад, температуру рідини). Обладнання

передає на ЕОМ сигнали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ формує

сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, що автоматично вносить зміни у стан

процесу.

В 1C організаційного типу режим реального часу може розглядатися для організації

діалогу "людина — ЕОМ" і для оброблення інформації про стан виробництва. Якщо

діалогове оброблення інформації організовано так, що діалог з ЕОМ здійснюється зі

швидкістю діалогу "людина — людина", то можна вести мову про режим реального часу.

Режим поділу часу. В цьому режимі до машинних ресурсів одночасно можуть звертатися

кілька користувачів або програм, а оброблення інформації здійснюється так, що в користувача

створюється враження монопольного володіння машинними ресурсами. Для реалізації такого

режиму потрібен спеціальний ПЗ, а іноді — спеціальні технічні пристрої.

Методологічні особливості IT в різних умовах використання обчислювальної техніки

Технологія в умовах функціонування централізованих систем оброблення інформації

характеризується концентрацією інформації та обчислювальних засобів, обробленням великих

обсягів інформації в неоперативному режимі, застосуванням середніх і великих ЕОМ.

У централізованих АІС реалізується модель хост-орієнтованої технології (схема 56): всі

обчислювальні потужності зосереджено на мейнфреймі або міні-ЕОМ (хостах), а термінали,

через які користувачі підключаються до хосту, не можуть самостійно виконувати

обчислення. Участь користувача в технології оброблення інформації зводиться до подачі та

контролю первинних даних, аналізу результатів, участі в розробленні постановок задач.

Централізовані АІС функціонують на основі інтегрованої БД.

Перевагами централізованих технологій є максимальне завантаження ЕОМ. Однак при

цьому залишається велика частка ручних операцій у технологічному процесі, складна

організація діалогового режиму розв'язання задач, не досягається неперервність оброблення

даних.

Технологія в умовах децентралізованих систем визначається обробленням інформації в

місцях її виникнення і споживання на ПЕОМ. У децентралізованих АІС реалізуються два типи

моделей обчислювального процесу: модель процесу з ресурсами, що розподіляються, і модель

технології "клієнт — сервер".

Технологія, що реалізує модель процесу з ресурсами, які розподіляються, реалізує всі

обчислення на ПЕОМ й у мережі (схема 57). Вона дає змогу всім користувачам мережі

розподіляти ресурси, які дорого коштують: принтери, дискові накопичувачі, модеми.

Технологія "клієнт — сервер" дала змогу розподілити процес обчислення між настільною

ПЕОМ ("клієнтом") і більш потужною ЕОМ, що використовується багатьма користувачами

("сервером") (схема 58). Технологія "клієнт — сервер" ґрунтується на обміні електронними

повідомленнями (клієнт посилає запит на сервер й одержує відповідь) та керуванні подіями

(при настанні конкретної події на неї реагує спеціальний тригер, який генерує і відправляє

конкретне повідомлення, наприклад інформує про зміну даних).

Технологічний процес у децентралізованих АІС характеризується участю користувача

у формуванні БД і розв'язанні задач управління на ПЕОМ. Це стало принципово важливим

кроком у розвитку IT. З появою ПЕОМ стало можливим установити їх на АРМах

працівників й оснастити інструментальними засобами, орієнтованими на користувача-

непрограміста.

Фахівець (кінцевий користувач) — ОПР — спілкується безпосередньо з ПЕОМ без

посередника-програміста. Ця технологія дала змогу створити єдиний технологічний

процес реєстрації, оброблення, передачі та зберігання інформації у сфері управління,

звівши до мінімуму перетворення при переході від одного інформаційного середовища до

іншого.

До того користувач спілкується з ПЕОМ в діалоговому режимі. Щоб надати системі

необхідної якості з точки зору зручності користувача, у процесі проектування технології

оброблення інформації слід дотримуватися таких операційних вимог:

—система повинна розрізняти користувачів і мати захисні засоби інформації;

—поведінка системи має бути зрозумілою користувачеві, для чого передбачається

можливість керувати її поведінкою й одержувати пояснення дій;

—система має бути готовою допомогти користувачеві, для чого вона повинна

відстежувати його дії та оцінювати можливі шляхи їх подальшого розвитку;

—взаємодія із системою повинна мати характер спілкування між людьми;

—має забезпечуватися постачання користувача довідковою інформацією і необхідними

інструкціями, що виводяться на екран або принтер із зазначенням моментів надання

допомоги від ЕОМ або проведення дії у відповідь. При цьому швидкість обміну

інформацією не повинна виходити за межі зони без стресової роботи користувача, а час

взаємодії має бути обмеженим;