Курсовая работа - различия основных функциональных стилей японского языка

Подождите немного. Документ загружается.

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства

Кафедра порівняльної філології східних та англомовних країн

КУРСОВА РОБОТА

за темою:

«ВІДМІННОСТІ ОСНОВНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ ЯПОНСЬКОЇ

МОВИ»

Дніпропетровськ

2010

Зміст

Вступ 3

Глава 1. Основні функціональні стилі мовлення у японській мові 7

1.1. Епістолярний стиль мовлення 7

1.2. Офіційно-діловий стиль мовлення 10

1.3. Науковий стиль мовлення 12

1.4. Розмовний стиль мовлення 14

1.5. Публіцистичний стиль мовлення 16

1.6. Художній стиль мовлення 18

Глава 2. Аналіз функціональних стилів мовлення на основі 20

автентичних матеріалів

2.1. Епістолярний стиль. Привітальні картки 20

2.2. Офіційно-діловий стиль. Конституція Японії. 22

Розділ І. Статті 1-6

2.3. Науковий стиль. Уемура Сусуму. 24

Запис лекції з історії японської мови. Уривок.

2.4. Розмовний стиль. Аніме «プププププ/ΠΛΑΝΗΤΕΣ». 25

Епізод 1. 7:02–8:03

2.5. Публіцистичний стиль. Замітка. 27

2.6. Художній стиль. Сакутаро. Мрія. 30

Висновки 31

Список використаних джерел 33

Вступ

Майже дві декади тому відомий лінгвіст Жан-Жак Лесеркл

опублікував статтю, що різко розкритикувала цілі, методи та доцільність

сучасної стилістики. Згідно Лесеркла, «ніхто ніколи дійсно не знав, чим є

стилістика та ніхто дійсно й не дбав». [18; 19] Проте, на сьогодні стилістика

вивчається, викладається та знаходить практичне застосування у

найрізноманітніших галузях суспільного життя, таких як освіта, рекламний

бізнес, літературні студії.

Тема даної роботи – відмінності основних функціональних жанрів

японської мови.

За мету даної роботи було поставлено укласти систему даних про

функціональні стилі японської мови. Окрім того, здійснено спробу дослідити

процес виникнення та розвитку функціональних стилів японської мови.

Мета дослідження зумовила необхідність виконання наступних завдань:

1) описати основні функціональні стилі японської мови як системи

та виявити їх узуальні відмінності.

2) проаналізувати взаємний вплив та перетин стилів.

3) виявити й описати основні мовні стратегії, властиві окремим

стилям японської мови.

Обрана тематика є вкрай актуальною, тому що функціональні стилі

японської мови у вітчизняному японознавстві вивчені недостатньо, відсутня

струнка система знань відповідно до застосування стилів. Стилістика є

практичною галуззю мовознавства, що пов’язана з дійсністю, з щоденним

життя суспільства. Стилістичні мовні явища постійно змінюються,

підпорядковуючись потребам суспільства, тому відомості зі стилістики

необхідно оновлювати. Наприклад, Жукова у своїй праці «Стилистика

японского языка», що було видано у 1978 році та перевидано у 2002, виділяє

військово-документальний підстиль офіційно-ділового стиля. У цій праці ми

цей підстиль виділяти та досліджувати не станемо, оскільки вважаємо, що в

сьогочасній дійсності стиль військового документа не знаходить достатнього

практичного застосування через мирний стан зовнішніх обставин у сучасній

Японії.

Отже, функціональна стилістика – галузь науки про підсистеми

літературної мови (стилі мови) та про засоби мовленнєвого вираження за

допомогою яких досягається необхідний ефект (мета) висловлювання. [4]

Мовні одиниці в стилістиці вивчаються з погляду їх виражальних

функцій у процесі мовлення залежно від мети, призначення, умов і сфери

спілкування.

Відомий стиліст Шарль Баллі описав стилістику як науку, що «вивчає

експресивні факти мовної системи з точки зору їх емоційного змісту, тобто

вираження в мовленні явищ із сфери почуттів і дії мовленнєвих факторів на

почуття», таким чином підкресливши, що предметом стилістики є емоційно-

експресивне в мові й мовленні. [2] Функціональна стилістика, на відміну від

стилістики описової, що вивчає будову і системи мови, використовує

комунікативно-прагматичний аспект, який охоплює функції мови, сферу її

поширення в суспільстві і способи її використання.

Функціональна стилістика вивчає закономірності функціонування

мови відповідно до потреб учасників комунікативного акту та ситуації

спілкування.

Вивчання стилістики дає змогу краще зрозуміти сенс мовленого,

оскільки розглядає мовленнєвий акт у комплексі з екстралінгвістичними

параметрами.

Стилістика аналізує текст, спираючись на всі рівні мови і залучаючи

розділи лінгвістичної науки, які їх вивчають, такі як фонологія, графологія,

морфологія, синтаксис та граматика, лексикологія, семантика та

дискурсивний аналіз. [15, c. 5]

Особливу увагу функціональна стилістика приділяє питанням

визначення, формування і розвитку функціональних стилів мови. Також

функціональна стилістика визначає участь екстралінгвістичних чинників у

мовному спілкуванні. В сучасній лінгвістиці функціональна стилістика є

найперспективнішим напрямом розвитку стилістики, оскільки вивчає як

власне мову у її структурі, так і її функціональний та естетичний аспекти.

Сучасна стилістика виділяє науковий, офіційно-діловий, публіцистичний,

розмовний та художній функціональні стилі.

Більшість науковців-лінгвістів згодні у тому, що стилістика має

справу з такими поняттями як «естетичні функції мови, засоби виразності

мови, синонімічні засобі вираження думок, емоційна забарвленість мови,

стилістичні прийоми, розшарування літературної мови на системи (стилі

мовлення)» [4]

Ми не претендуємо на повноту охвату стилістичних проблем

японської мови оскільки функціональна стилістика не є достатньо вивченою

галуззю мовознавства як у вітчизняному японознавстві, так і в японському

мовознавстві.

У вивченні японської мови стилістика особливо важлива вже на

початкових етапах знайомства з мовою, так саме як і в період поглиблення

знань і в професійній діяльності.

Важливо розрізнювати стилі мови та стилі мовлення. Мовна

стилістична система поперед усе ділить стилі на дві об’ємні категорії:

усний та письмовий мовні стилі. Іноді виділяють ще й нейтральний стиль

[5]. Як зазначає В._В._Виноградов, «стилі мовлення – це, поперед усе,

деякі композиційні системи у колі основних жанрів або конструктивних

різновидів суспільного мовлення. У той час як стилі мови – це окремі

системи («підсистеми») у загальній структурі мови як «системи систем».

[6]

У галузі стилістики японсько мови досі ще не існує єдиної стрункої

мовної теорії. Причини існування стильового розшарування в японській мові

мають особливо соціальне походження, що найбільш повно виявляється у

вертикальній структурі ієрархічних категорій ввічливості.

Жукова І._В. виділяє наступні стильові характеристики:

1. Ступінь стандартизованості та кодифікованості мовленнєвих актів.

2. Суб’єктивна або об’єктивна направленість (особистість мовця чітко

просліджується або ж навпаки навмисно не відображається. Об’єктивна

направленість передається за допомогою суфіксів ввічливості о та го, дієслів

напрямку дії куру, ітадаку, яру, агеру).

3. Емфатичність або неемфатичність мовлення.

4. Термінологічність або не термінологічність (образність).

5. Ступінь синтаксичної організації (цільність або синтагматичність,

складні розгорнуті багатоприсудкові речення ділового мовлення на

противагу коротким реченням побутового спілкування).

6. Розгорнутість або згорнутість.

7. Відношення елементів нової та старої граматики (ко:го та бунго;

іноді старі граматичні форми використовуються, коли мова йде про значні

дати, видатних людей та подібне).

8. Написання (орфографічна норма та можливі її варіанти як то

написання ієрогліфами або азбуками, наявність або відсутність фурігани,

розділення тексту на слова, що характерно для дитячих книжок).

Дослідженням функціональної стилістики японської мови займалися

такі науковці як ププププ (Holmes), ププププ (Йосіока Кен′ічі), プププ (Чін Сіфумі), プ

プププ (Ямамото Масако) [22], プププププ (Номура Макіо) [23],プププ (Накамура

Акіко) [24], ププププ (Сато Нобуо) [25], ププププ (Сето Кен′ічі), І._В. Жукова [9],

Е._М._Маєвський [11], Л. М. Свинина [12], Е._Л._Фролова [14], О. П._Фролова

[15].

Глава 1. Основні функціональні стилі мовлення у японській мові

Епістолярний стиль мовлення

За даними 2003 року, Японія має 24 тис. поштових відділень, що

обслуговують коло 7 млн. клієнтів щодня. При цьому коло 80% складає

ділова кореспонденція. Окрім того, 23 число кожного місяця вважається

Днем листа (фумі но хі, використовується лінгвістична гра, число 23 можна

прочитати як фумі, що співзвучно із словом «лист»). [14, с. 3–8]

Початок розвитку епістолярного стилю можна датувати епохою

Хейан (IX –　 XII в.) Лист епохи Хейан був засобом спілкування між

чоловіками та жінками. Листи писалися за суворими канонами, про які

видавались спеціальні справники. Важливим був як тільки зміст листа, так і

його форма, папір, його колір, прикладені до листа квітки, чорнила, сила

надавлювання на кисть тощо. Тобто існував чіткий канонічний етикет

написання листів.

Епістолярний стиль sourou (プ) мав значне місце у кінці XIX сторіччя.

На його основі навіть розвинувся окремий стиль літератури ププ (souroubun).

Проте стиль сучасних листів наближається до стилю повсякденного

спілкування. Стиль сучасних листів у порівнянні зі стилем со:ро: вільніший

та різноманітніший. Однак, за словами Жукової, сучасний епістолярний

стиль успадкував деякі особливості стилю со:ро:, а саме:

1. Використання шанобливих дієслів, що практично не зустрічаються

у ввічливій усній мові (プププ та ププ –– ввічливі варіанти ププ).

2. Використання традиційних правил граматики та синтаксису, які

проте можуть незначно варіюватись, використання традиційних елементів

структури письма як то вітання).

Сучасний епістолярний стиль має також ряд граматичних та

лексичних особливостей.

1. Зазвичай у листі опускається



показник знахідного відмінку プ у стійких виразах вибачення,

подяки:

おおおおおおおおおおおおおおおおおおВельми дякую за відповідь.

おおおおおおおおおおБережіть себе.



показник називного відмінку プ після займенників першої особи:

おおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおЯ буду працювати у фірмі, що

займається харчовими продуктами.



ププ після звернення до адресату:

おおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおお

Сподіваюсь, що у Вас все буде гаразд.



プ у стійких ввічливих конструкціях プププププププププププププププ (Радію

тому, що):

おおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおお

Знаю, що ви зайнятий, проте маю до Вас прохання.

2. У менш формальних листах заключне ввічливе дієслово може

опускатися:

おおおおおおおおおおおおおおおおお

Перед все, хочу виразити Вам подяку.

3. Дієприслівна форма дієслова у листах (наприклад, プププ)　

вважається неввічливою та замінюється на форму другої основи　ププププ або

форму на суфікс –масу　プププププププ.

4. Зазвичай, у дієприслівної форми предикативних прикметників プ　

перед комою опускається:

おおおおおおおおおおおおおおおおおおお

Уявляю, наскільки Ви зайняті зараз, коли наближаються екзамени.

5. Негативні форми дієслова, наприклад ププププププ та ププププププ

змінюються у листах на ププププ та プププププ відповідно.

6. Форми дієслова на –масу можуть стояти не тільки у кінці речення,

а і в середині. Зазвичай форма на –масу використовується з формою на –тара

або є означенням іменника:

おおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおおお

Я ще не зустрічався з паном Танакою, що ви мені його представили.

7. В епістолярному стилі використовується ряд стійких виразів:

 ププ використовується замість プ для того, щоб зробити речення більш

ввічливим.

 プププププププププププププ є дуже ввічливим аналогом プププププププププププ

 ププププププ («у зв’язку з цим», «тому») часто використовується, щоб

перейти до прохання після пояснення ситуації.

 ププププ використовується перед тим як перейти до опису нещодавніх

подій.

 ププププ має значення «коли», «у той час» і посилається як на минулиі

так і на майбутні події.

 A ププププ B ––　 «водночас», «користуючись нагодою».

 プ є ввічливою формою сполучника プ.

 ププププ має значення «так як зараз», «тому що зараз»

 プププ є синонімом ププ.

 замість プププププ використовується ププププ, особливо у формальних

листах

 ププププ　 використовується для посилення прохання.

 звичайно замість プププ використовується ププ [14, с. 23–57]

Офіційно-діловий стиль мовлення

Офіційно-діловий стиль — функціональний стиль мови, що

використовується у сфері державно-політичного й громадського життя,

законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською

діяльністю. У житті сучасного японського суспільства ділова комунікація

відіграє дуже визначну роль. Офіційно-діловий стиль не є гомогенним, а

поділяється на такі підстилі:

1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді

Конституцій, законів, указів, статутів, постанов тощо.

2.Дипломатичний — використовується в сфері міждержавних

офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв

тощо.

3.Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів,

заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.

4.Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-

виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної

кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

[3] Доцільно поділити ділове спілкування на усне та письмове, перша можна

також поділити на офіційне (формальне) та неофіційне (неформальне), з яких

неофіційне ближче до розмовного стилю, проте зберігає специфічні риси

мови бізнесу. [12, с. 7]

Офіційно-діловий стиль базується на послідовній логічній основі.

Важливим є послідовність і точність викладу, документальність,

об’єктивність, чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

Діловий стиль має суворі вимоги до лексики й фразеології (широке

використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур,

відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із

суфіксами суб’єктивної оцінки тощо).