Курсовая работа - различия основных функциональных стилей японского языка

Подождите немного. Документ загружается.

Діловий текст характеризується як високим ступенем стандартизації

мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів,

зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів).

Властивий високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора

регламентація розміщення та будови тексту. [3]

Суб’єктивна складова зводиться до мінімуму. Неофіційна усна ділова

комунікація, проте, не виключає емоційного забарвлення повідомлення.

Ієрархізація японського суспільства, а саме розшарування його на

чотири стани (самураї, селяни, ремісники та торгівці) значно вплинула на

формування ділового стилю. Як вважає Свініна, розвиток ділового стилю

відбувається у період Едо (1603–1867 рр.) і пов’язано із становлення міста

Осака у якості торгівельного центру Японії. Саме у той період закріпилися

певні мовні засоби досягнення ефективності ділового спілкування.

Однією з особливостей японського ділового мовлення є значна

кількість запозиченою лексики, здебільшого з англійської мови. Зростає

кількість термінів, що поясняється тим, що запозичені слова мають більш

вузьке конкретне значення.

Ознаками офіційно-ділового стилю також є специфічні обов’язкові

форми звертання, початку та завершення розмови, використання скорочень

та символів (наприклад, プ), негнучка структура ділового повідомлення. [5, с.

15–16] В бізнесовому світі Японії дуже важливими є кейго – форми

ввічливості, що є важливим інструментом налагоджування і підтримання

дружніх та коректних відносин. Навички використання ввічливих форм граю

важливу роль як у письмовому так і в усному діловому спілкуванні.

Найбільш ввічливим вважається звернення за професією, що має

підкреслювати виключну важливість співрозмовника як професіонала.

Звертання на суфікс –сан можливе у менш формальному спілкуванні. У

діловому спілкуванні японською поширене «вихваляння» співрозмовника,

навмисна чемність.

Науковий стиль мовлення

Науковий стиль мовлення –– функціональний стиль, що

використовується в наукових працях та має ряд особливостей: попереднє

обдумування вислову, монологічний характер, суворий відбір мовленнєвих

засобів, нормоване мовлення. Метою наукового стилю є повідомлення,

пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів.

Науковий стиль властивий таким жанрам як монографія, рецензія,

наукова стаття, анотація, підручник, дисертація, лекція.

Науковий стиль має свої ознаки та особливості.

У текстах наукового стилю часто вживаються цитати, посилання на

джерела.

Властива ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність і

довідність викладу, узагальненість понять і явищ, об’єктивність, точність і

лаконічність висловлювань, аргументація й переконливість тверджень,

однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень, докладні висновки.

Використовуються специфічні мовні засоби, а саме значна кількість

термінології, наявність схем, діаграм, мап, графіків, таблиць, систем знаків і

позначок, оперування абстрактними, чужомовними словами, уживання суто

наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук, відсутність

емоційно-експресивної лексики, наявність виразної композиційної структури

тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти,

параграфи, абзаци із застосуванням нумерації), переважання різнотипних

складних речень, стандартних виразів (кліше).

Науковий стиль має такі підстилі:

 власне науковий (монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь,

повідомлення, курсова й дипломна праця, реферат, тези), який, поділяють на

науково-технічні та науково-гуманітарні тексти,

 науково-популярний_— застосовують для дохідливого,

доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень

нефахівцям, уживаючи в неспеціальних часописах і книгах навіть засоби

художнього та публіцистичного стилів,

 науково-навчальний_— реалізовують у підручниках, лекціях,

бесідах для доступного, логічного й образного викладу, що не виключає

використання складників емоційності. [1; 5; 10]

Японському науковому тексту властивий великий процент

термінологічних багатоієрогліфічних з’єднань та абревіатур. Типові прості

форми дієслів, предикативних прикметників, еліптичні (опущені) форми

присудку.

У філологічних наукових текстах часто зберігається велика кількість

граматичних елементів старої письмової мови («бунго»), а іноді навіть

історична орфографія, невласна сучасній японській мові. [9, с. 61]

Наукові дискусії та конференції «дзаданкай» (プププ) вважатимемо,

згідно Жукової, жанром, що є граничним між науковим та публіцистичним

стилями.

Розмовний стиль мовлення

Розмовний стиль використовується в усному повсякденному

спілкуванні у побуті. Призначення розмовного стилю – бути засобом обміну

думками та з’ясування стосунків.

Найбільш поширеними жанрами розмовного стилю є діалог та

полілог.

Вважаємо, що найбільш наглядним буде описати розмовний стиль у

протиставленні стилям, які мають зазвичай своїми жанрами жанри письмові.

Японські дослідники ププププ та ププププ (Ямамото Масако та Оонисі

Горо) стверджують, що поділення лексики на розмовний та письмовий шари

у японському мовознавстві хоч і було досліджено у достатній мірі, у освітній

практиці достатнього застосування не знайшло. Причиною цього вони

зазначають розмитість термінів ププププ та ププププ. [22, с. 3]

Так, властивостями розмовного стилю є:

 відносна стислість тексту,

 використання невеликого слою лексики,

 використання великої кількості кейго, вигуків, сю:дзьобі (プププ ),

запитуючих слів гімонсі,

 часте використання інверсії, порушення порядку слів та подібне.

Проявляється різниця у мовленні жінок та чоловіків, діалекти. Часто,

для того, щоб уникнути різкості, уникають робити прямі висновки. Коли

один мовець починає говорити, якщо обидва мовця зрозуміли, що він хотів

сказати, репліка переривається. Використовується форми на ププププププププ

Взагалі у розмовному стилі можемо використовувати п’ять

формантів: プププププププププププププププププププププ, з яких プ та プププ звичайні, ププ та ププ

プププ є ознакою чемного мовлення, а ププププププ – урочистого. [13, с. 37]

Японська усна мова характеризується використанням більшою

частиною власне японської лексики, збагаченої фразеологічними висловами.

Дієслівні форми часто скорочуються: プププププ до ププププ, プププププ до ププププ, プププ

プププ до プププププ, ププ до ププ, ププププ до ププププ та ін.

Складні речення часто розбиваються на прості. [9; 22]

Сьогодні в японській усній мові спостерігаються тенденції

уніфікації, стирання кордонів між мовленням чоловіків та жінок, між

начальником та працівником.

Граничним між епістолярним та розмовним стилями будемо вважати

жанр обміну короткими повідомленнями за допомогою служб skype, MSN та

e-mail. Технічні особливості обміну даними зумовили ємність та короткість

повідомлень. Зазвичай відсутніми є розгалужені привітання, завершення

розмови, мова не формалізована. Виникають окремі прошарки лексики

Інтернет-спілкування. Е-mail проте може бути і повноцінним епістолярним

жанром.

Публіцистичний стиль мовлення

Публіцистичний стиль найчастіше використовується у текстах

суспільної, політичної та освітньої тематики. Метою публіцистичного стилю

є викладення та з'ясування соціально-політичних проблем, вплив на читачів

або слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних та освітніх ідей.

[1]

Особливості публіцистичного стилю зумовлені його специфічною

метою – вплинути на свідомість, зпропагувати якісь ідеї та переконання.

Публіцистика тісно пов’язана із поточною зовнішньою ситуацією,

намагається на неї впливати та не боїться приводити у мову інновації.

Публіцистичний стиль має підстилі, а саме усні різновиди радіо та

телеповідомлень, коментарів; письмові різновиди, як, наприклад, стиль

газетних статей, есе, оглядів, рецензій, реклами.

Розглянемо підстиль газетної статті. У мові преси не

використовується фурігана, оскільки читачу необхідно зрозуміти смисл

повідомлення. У мові японської преси багато слів із соціально-економічної та

політичної галузей. Речення зазвичай синтаксично складні,

використовуються бунго.

Заголовки японських публіцистичних текстів зазвичай мають яскраве

експресивне навантаження, що створюється за допомогою незакінчених

речень, що спонукає прочитати статтю. [9, с. 65–66]

Перші японські газети з’являються у 17 ст. Вони мали назву йоміури

та каварабан (ププ та ププ). Першою сучасною газетою була Nagasaki Shipping

List and Advertiser, яку видавав англієць Мансард. Виходила вона раз на два

тижні. Потім газету було перейменовано на Japan Herald. У 1862, сьогунат

Токугава почав видавати Kampan batabiya shimbun. Ці газети мали у собі

тільки іноземні новини. Першою японською газетою, що розповідала і про

японські і про іноземні події, була Yokohama mainichi shimbun, що її вперше

було опубліковано у 1871 році.

Газети того часу можна розділити на два типи: プププ та プププ. Осімбун

були більш політизовані та пов’язані із суспільним рухом ププププププ (Дзію:

мінкен ундо:). Пізніше, такі газети як Yokohama mainichi shimbun та Chūgai

shimbun стали органами політичних партій.

Японські газети відіграли важливу роль у питаннях свободи слова та

преси. У період демократії Тайсьо з 1910 до 1920-і роки, уряд намагався

подавити такі газети як Asahi shimbun, що критикували уряд та відстоювали

права громадян та конституційну демократію. У період зростаючого

мілітаризму газети були вимушені піддатися цензурі та контролю. У 1951

році свобода преси повернулася до Японії і залишається там до сьогодні. [17]

Художній стиль мовлення

Художній стиль – це стиль художньої літератури, що використовується

у літературній творчості. Головною особливістю художнього стилю є те, що

він акумулює та розчиняє у собі властивості інших стилів мовлення, а також

елементи жаргонів, діалектів, що використовується як художній метод для

досягнення естетичної мети автора, підпорядковуючись закону художньої

необхідності. В._В._Виноградов вважає, що художній стиль стоїть не на

одному рівні з іншими стилями мовлення, а використовує їх, та у зміненому

вигляді включає в себе. [6]

Мета художнього стилю полягає у тому, щоб створити засобами мови

художні образи. Тому художній стиль звичайно відрізняється експресивно-

емоційною забарвленістю елементів мовлення.

Стилістику художнього мовлення вивчали В. В. Виноградов,

М._М._Бахтин, В._М._Жирмунський, Б. А. Ларин, Г. О. Винокур та ін.

Художній стиль реалізується у формі драми, епосу та лірики, які

розподіляються на відповідні жанри.

Засобами художнього слова цей стиль впливає на розум і почуття

читача, формує переконання та естетичні смаки. [9, с. 78–80]

Основними ознаками художнього стилю є образність, поетичність

мовлення у прозових і драматичних творах, естетичність мовлення,

експресивність, інтенсивність вираження, зображувальність, конкретно-

чуттєве описання дійсності, суб’єктивізм розуміння і відображення

(індивідуальне світосприйняття автора). Будь-яке нормування відсутнє через

індивідуальну манеру письма.

Художній стиль використовує ряд мовних засобів:

 різноманітність використаної лексики,

 уживання емоційно-експресивної лексики, синонімів,

антонімів, омонімів, фразеологізмів,

 використання слів, вигаданих автором, нових значень,

знайдених автором, формування індивідуального стилю митця,

 уведення до творів із стилістичною метою історизмів,

архаїзмів, діалектизмів, просторічних слів та жаргонізмів,

 особливості інтонування та ритмомелодики. [10]

Що до поетичної складової художнього стилю, найбільш традиційною

формою японської поезії вважається танка, що виникли у VII—VIII ст. та є

написані на бунго. Особливістю сучасної японської поезії є використання

розмовного слою японської мови.

Основною особливістю драматургії є розмовна мовленнєва

характеристика персонажів п’єси, ремарки. Текст від автора зазвичай

поєднує літературно-книжний стиль мови з розмовним. Важлива тема

сучасної драми – відношення дійсності на ідеалу.

Про мову драми в Японії довгий час ведеться дискусія, основним

положенням якої є питання важливості психологічно обґрунтованої мовної

характеристики героя, його психологічного портрета.

Завдяки діяльності письменників та драматургів національна мови

збагачується новими лексичними одиницями, синонімами, смислами. Їх

творчою діяльністю визначається рівень літературної мови в цілому. [9, с. 83]

Глава 2. Аналіз функціональних стилів мовлення на основі

автентичних матеріалів

Епістолярний стиль. Привітальні картки

Проаналізуємо наступні тексти у епістолярному стилі. Усі вони є вітаннями з

одруженням.

ププププ

ププププププププププププププププププププププププププ

プププププププププププププププププ…

ププ

Сакі-сан,

Вітаю вас із одруженням. На

банкеті у вас було дуже щасливе

обличчя. Дивлячись на вас, я сам

сповнююсь щасливим відчуттям.

Фотокартки з церемонії укладаю

у цей самий конверт.

Відтепер навіки будьте щасливі.

Міюкі

Це вітання від товариша. Використовуються прості ввічливі форми на プププ.

У реченні ププププププププププププププ… プспостерігаємо еліпсис присудка, що

властиво епістолярному стилю. Направленість тексту суб’єктивна, автор

прямо говорить про свої почуття.

ププププ

ププププププププププププププププププププププププププ

プププププププププププププププププププププププププ

ププププププププププププププププププププププププププ

ププププププププププププ

ププ

Танака-сан,

Щиро вітаю Вас із одруженням.

Нема мені пробачення за те, що

був відсутній, хоча й був

запрошений. Я теж про це дуже

жалкую. Начальник відділу Іто:

був люб’язний показати мені

фото з церемонії. Здається,

Ваша наречена дуже гарна та

добра. Мої найкращі побажання

від серця молодятам. У