Курсовая работа - Автоматизовані земельно-інформаційні системи у землевпорядному виробництві

Подождите немного. Документ загружается.

Міністерство

Аграрної політики України

ХНАУ ім. В.В. Докучаєва

Кафедра

землеустрою

та земельного кадастру

КУРСОВА РОБОТА

на тему: “Автоматизовані земельно-

інформаційні системи у

землевпорядному виробництві”

Виконав:

студент 3 курсу 3 гр.

Пилипчук В.П.

Перевірив:

Харків 2002 р.

Вступ

І. Сучасний стан ведення державного земельного

кадастру

ІІ. Технологія зйомочних робіт та використання

геоінформаційних технологій у землевпорядному

виробництві

ІІІ. Використання сучасної техніки

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Система управління землевпорядним виробництвом повинна

функціонувати в рамках технічної і функціональної структури та стосуватися

правових, фінансових, адміністративних, соціальних і політичних питань, які

пов’язані із землевпорядкуванням землеволодінь і землекористувань. Система

управління землевпорядним виробництвом повинна бути комп’ютеризована і її

створення носить організаційний характер.

Створення нових організаційних структур

Введення нової системи управління землевпорядним виробництвом у

більшості випадків зумовлює необхідність внутрішньої реорганізації в межах

конкретних підрозділів. При цьому необхідно домогтися збалансованого

розподілу контрольних функцій між центром і регіонами, між керівництвом і

виробництвом.

Тому при створенні нових організаційних механізмів важливо залучати до

нових підрозділів персонал з кваліфікації, яка відповідає новим технічним,

правовим і адміністративним завданням. Перехід до нової організаційної

структури управління землеустрою можуть відчувати незручності щодо сучасних

технологій, особливо системного аналізу і комп’ютерів.

В системі Інституту землеустрою, наприклад, пропонується утворити відділи

(групи):

менеджменту і нових технологій;

землевпорядного обслуговування сільськогосподарських підприємств;

інформаційного забеспечення землевпорядного виробництва.

І. Сучасний стан ведення державного земельного кадастру

Проблеми сучасного землеустрою в Україні

Новим Земельним кодексом України, який введено в дію 01.01.2002 року, ви-

значено поняття землеустрою як "сукупність соціально-економічних та еколо-

гічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної

організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів гос-

подарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і

розвитку продуктивних сил" (ст. 181).

Аналіз становлення і розвитку землеустрою за останнє століття свідчить, що

це поняття увібрало в себе узагальнення видів робіт, які здійснювались в процесі

землеустрою в Росії до 1917 року, радянський період та роки незалежної України

(1991р. і до цього часу). Безумовно, вказані роботи в той чи інший періоди мали

різні пріоритети, в залежності від політики держави стосовно власності на

землю, системи заходів щодо використання й охорони земельних ресурсів.

Землеустрій як наука, сформувався в Україні на початку 50 років XX століття.

Як показує практичний історичний досвід, у кожний період у суспільстві відпра-

цьовується конкретна концепція, яка визначає мету, завдання і шляхи розвитку

соціально-економічного процесу. В свою чергу, ці відносини формують напрями

розвитку земельних відносин, які обумовлюють і сутність землеустрою як меха-

нізму їх реалізації. Цей механізм формується державою, бо вона як надбудова

над базисом впливає на політику щодо характеру виробництва через встановлен-

ня відповідних законів, які визначають форми власності на землю, правове й

організаційне забезпечення землекористування і землеволодіння. На науку по

землеустрою в Україні вирішальний вплив здійснювала наукова школа Росії, а

потім Радянського Союзу впродовж усіх часів, аж до 1991 року, тобто до

проголошення незалежності України.

У післявоєнний період в Україні формуються чотири наукові центри з про-

блем землеустрою: в м. Києві на чолі з академіком П.М. Першином, м. Харкові

на чолі з професорами Г.І. Гороховим та В.О. Кірсановим , м. Одесі на чолі з

професором М.А. Гендельманом і м. Львові на чолі з професором О.О. Шу-

лейкіним. Вказані наукові центри не були належним чином скоординованими

щодо розробки наукового забезпечення землеустрою в Україні.

В національній академії наук України під керівництвом академіка П.М.

Першина науковцями відпрацьовувалися наукові засади соціальних і

економічних аспектів землеустрою.

Відзначаючи великий вклад в розвиток теорії про землеустрій академіка П.М.

Першина, і його учня д.е.н., професора П.Ф. Веденічева, необхідно відмітити, що

вони звужували поняття землеустрою, розглядаючи його "... як господарський

акт, що виростає соціальне в більш або менш складне економічне яви-

ще"[2,с.283]. Справа в тому, що і на той період роботи по землеустрою викону-

вались не тільки для господарства, але були задіяні по розміщенню і розвитку

населених пунктів, інженерної і соціальної інфраструктури, інженерного облад-

нання відповідних територій з метою захисту земель від ерозії та інших деграда-

ційних процесів, формуванні природно-заповідних об'єктів тощо. Тобто процес

землеустрою здійснюється у формуванні сприятливого навколишнього середови-

ща, де відбувається процес праці та забезпечуються відповідні умови гармо-

нійного розвитку людини.

Важливим моментом у дослідженнях вказаних авторів є відправним посилан-

ням на загальнодержавну форму власності на землю. Хоча в той період (за ра-

дянських часів) існувала теоретично не

визначена форма-особисті підсобні господарства (присадибні землі), які прий-

мали участь в обороті через купівлю-про-даж нерухомості так званим тіньовим

способом. Таким чином, ця категорія земель була поза увагою землеустрою, хоча

з цими землями здійснювались дії: відведення, вилучення, перерозподілу і т.ін.,

які відносяться до робіт по землеустрою.

Вказані аспекти щодо наукового спрямування в землеустрої були покладені в

дослідження усіх центрів: Харкові, Одесі, Львові. Разом з тим , у кожному з них

були свої пріоритети, які в основному формувались лідерами науково-педаго-

гічних колективів.

У Харківському центрі під керівництвом професора Горохова Г.І. наукові до-

слідження здійснювались на двох напрямках:

• відпрацьовувались види, зміст І способи здійснення геодезичних робіт при

землеустрої;

• розроблялись наукові основи протиерозійної організації території із застосу-

ванням різних елементів захисту і, в першу чергу, лісових насаджень різних

видів і конструкцій (полезахисні, регулюючі, прияружні та інші лісосмуги).

Під керівництвом професора Кірса-нова В.О. здійснювалось наукове обгрун-

тування системи сільського розселення, розміщення і паніровка сільських насе-

лених пунктів в адміністративно-територіальних утвореннях,

сільськогосподарських підприємствах, як важливої складової організації

території відповідних рівнів та використання земельних ресурсів.

Відпрацьовувались також проблеми районної планіровки сільських адміністра-

тивних районів: теоретичні та методологічні аспекти.

У м.Одесі під керівництвом професора М.А. Гендельмана обґрунтовувались

види і зміст робіт, особливості організації території зони зрошувального

землеробства, а також місце і роль сільського розселення і паніровки сільських

населених пунктів в системі землеустрою.

У Львівському центрі під керівництвом професора Шулейкіна О.О. основний

акцент був спрямований на обгрунтування основ організації та устрою кормових

угідь.

Як свідчить практика, трансформація земельних відносин, на жаль, не супро-

воджувалась виконанням робіт по охороні та поліпшенню земель, де вони (табл.

1) за 2001, як і інші роки, складають лише 0,3 %, тобто практично не викону

валися.. А, враховуючи погіршення якості земель через посилення дії деградацій-

них процесів, є надія на значне збільшення фінансування їх як з державного, так і

місцевого бюджетів.

Перспективи, які обумовлюються необхідністю реалізації положень нового

Земельного кодексу України, нові види робіт, що висуваються реаліями сього-

дення та публікації, які появляються як у науковій літературі, так і в періодичній

пресі, потребують усвідомити наукове бачення структури сучасного землеуст-

рою в Україні, а також підготовку наукових та інженерно-технічних кадрів по

землеустрою, як важливої складової системи землеустрою держави.

Хотів би зупинитися на деяких публікаціях, в яких розглядаються проблеми

сучасного землеустрою щодо термінології та його сутності. Так, д.т.н. проф. С.П.

Войтенко та к.т.н. доцент М.О. Во-лодін[8,с.31-35,9,с.87-92,10,с.13-16] негативно

ставляться до визначення поняття землеустрою "як системи заходів,

спрямованих ... на раціональну організацію території"" [ ст. 181 нової редакції

Земельного кодексу України], рекомендують розглядати землеустрій як процес

територіального формування об'єктів землекористування, а під землевпорядку-

ванням - механізм територіального планування сформованих землекористувань

[8,с.31-35;9,с.87-92; 10,с.13-16].

Слід наголосити, що в новій редакції Земельного кодексу України

регламентуються поняття землеустрою (ст.. 181), землевпорядних проектів і

землевпорядної документації (ст. 186). Це обумовлено, на мій погляд,

недостатнім розвитком сучасної української мови щодо перекладу іншомовних

слів, таких як "землеустрій", який вживається також і як поняття "зем-

левпорядкування". Якщо звернутися до Великого тлумачного словника сучасної

української мови [ 11 ], то в ньому земле впорядкування (землевпорядження, зем-

леустрій) трактується як " сукупність заходів щодо організації землі і

користування нею" [11,с.363]. Тобто, в ці терміни вкладається одне поняття.

Разом з тим, в цьому ж словнику [11с.1306] слово "устрій" трактується як

"порядок, система організації чого-небудь"). А слово "впорядковувати,

впорядження, впорядковування" розглядається як "розвиток певних якостей,

навичок, постійною системною роботою, спроба опанувати якусь справу, набути

певного досвіду" [11,с. 160]. Таким чином, найбільш відповідає сутності

термінологія " землеустрій," яка в більшій мірі і зафіксована відповідними

статтями нового Земельного кодексу України. Щодо сутності землеустрою, яку

стверджують С.П. Войтенко і М. О. Володій то :

 по-перше, "процес територіального формування об'єктів землекористуван-

ня" і механізм територіального планування території "сформованих

землекористувань" - це не що інше, як елементи організації території ( яку

так не сприймають вказані науковці [8,с.89]) тільки можливо різних рівнів,

скажімо, відповідного регіону чи підприємства;

 по-друге, і землеустрій, і земельний кадастр є складовими (механізмами)

управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів незалежно

чи це "так звана планова економіка", чи ринкова, бо "земля є основним

національним багатством, що перебуває під особливою охороною

держави" [ст. 14 Конституції України]. Звідси нелогічно землеустрій

підміняти "земельним менеджментом" [10,с.29].

Не можна погодитися і з висновком д.е.н., чл. кор. УААН А.М. Третяком, що

"система землеустрою в ході земельних реформ об'єктивно трансформується в

систему управління землекористуванням ".

Таблиця 1 Структура робіт, виконаних Інститутом землеустроюУААН в

2001 році

Види робіт

Вартість

робіт,

ТИС.ГРН.

Питома

вага у

загальній

варт ості,

І. Проведення земельної реформи 38215.0 83,3

1. Наукове дослідження роботи 757,0 2,0

2. Розробка проектів

реформування землеволодінь,

схем поділу земель на земельні

частки (паї) і технічної

документації щодо виготовлення та

видачі державних актів на право

приватної власності на землю,

30954,2 • ;Нл

80,0

3. Роздержавлення, паювання земель

та виготовлення сертифікатів

503,8 1,3

II. Землеустрій 4219,2 11.0

4. Проекти відведення земель

юридичним і фізичним особам

1841,6 4,8

5. Інвентаризація земель та

поновлення картографічних

1158,0 2,9

6. Геодезичні, картографічні,

картоскладальні та інші види робіт

485,8 1,3

7. Проведення ґрунтового

обстеження (включаючи

315,0 0,8

8. Розробка проектів землеустрою,

землеволодінь і землекористувань

251.0 0.7

9. Рекультивація та поліпшення

земель

100,6 0.3

10. Уточнення меж населених пунктів 67,2 0,2

Ш. Земельний кадастр 2224.2 5.7

11. Грошова оцінка земель

населених пунктів,

сільськогосподарських підприємств

та інші земельно-оціночні роботи

2224.2 5.7

Всього 38658,4 100,0

Землеустрій законодавчо визнано складовою (підсистемою) управління в

галузі використання й охорони земель (Розділ VII нового Земельного кодексу

України). Він виступає як механізм здійснення (реалізації

) земельної реформи,

маючи відповідні пріоритети у той чи інший періоди, які диктують і відповідні

види робіт в залежності від політики держави, організаційного та фінансового за-

безпечення. А тому не логічно втрачати сутність землеустрою і трансформувати

його в систему управління.

Висвітлюючи сучасні проблеми землеустрою в Україні, не можна не торкну-

тися коментаря Земельного кодексу України щодо тлумачення в ньому питань

землеустрою [ 12, с.470-483]. Порівнюючи новий Земельний кодекс України і

вказаний коментар, складається враження, що автори коментаря зовсім не зна-

йомі з положенням ст, 181,184 нового Земельного кодексу України. Автори на

свій розсуд дають класифікацію по видах землеустрою: прогнозне,

передпроектне міжгосподарське і внутрігосподарське. Такої класифікації немає в

новому Земельному кодексі, не виконуються вони і на практиці. Це застарілі

поняття, від яких в Україні як в теоретичному, так і в практичному плані

відмовились. Названий в коментарі і новий вид робіт " план земельно-

господарського устрою населених пунктів" [12,с.477], є тлумачення і інших

положень, яких немає в Земельному кодексі України. Такий коментар не тільки

не розширить роз'яснень положень нового Земельного кодексу України щодо

землеустрою, а негативно вплине на практичне його застосування та суспільну

думку.

Враховуючи історичний і практичний досвід трансформації земельних

відносин в Україні, діюче земельне законодавство та вище наведені публікації

щодо тлумачення землеустрою, об’єктивно постає необхідність дати наукову

класифікацію сучасного землеустрою.

Сукупність видів робіт і їх зміст, які об'єктивно обумовлювались потребою

суспільства до і після набуття Україною незалежності та перспективи щодо по-

дальшого удосконалення землекористування і формування його сталого розвит-

ку, дають підставу землеустрій класифікувати на загальнодержавний, регіональ-

ний та місцевий рівні. Кожному рівню відповідають конкретні види робіт, їх

структура, зміст, значення і завдання.

Так, до загальнодержавного рівня землеустрою відносяться такі види

розробок: встановлення (відновлення) на місцевості кордону України, меж

адміністративно-територіальних утворень (Автономної республіки Крим,

областей), підготовка Загальнодержавної програми використання та охорони

земель України, Національної програми охорони земель України, Генеральної

схеми протиерозійних заходів, Генеральної схеми рекультивації порушених

земель України, Генеральної схеми консервації деградованих і мало-

продуктивних земель України, Схеми природно-сільськогосподарського райо-

нування.

Загальнодержавні програми використання й охорони земель передбачають

прогноз раціоналізації використання й охорони земельних ресурсів держави,

створення сталого розвитку землекористування, сприятливого навколишнього

середовища, визначення пріоритетних напрямків реалізації державної політики у