Курсовая работа - Автоматизовані земельно-інформаційні системи у землевпорядному виробництві

Подождите немного. Документ загружается.

сфері землекористування. Генеральні схеми використання й охорони земель пе-

редбачають наукове обґрунтування розподілу земель між галузями економіки

України, визначення державних пріоритетів у використанні земельних ресурсів

та їх охорони, формуванні соціальної та інженерної інфраструктури, встановлен-

ня (відновлення) границь адміністративно-територіальних утворень ( АРК, об-

ластей).

Генеральні схеми протиерозійних заходів, рекультивації порушених земель,

консервації малопродуктивних і деградованих земель передбачають розробку

системи заходів щодо стабілізації дегра-даційних процесів, поліпшенню природ-

них ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості фунтів шляхом визначен-

ня територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним ре-

жимами, застосування ресурсе- і енергозберігаючих технологій, лісомеліора-

тивних заходів, гідротехнічних споруд.

Роботи, що виконуються по землеустрою на загальнодержавному рівні, вра-

ховуючи їх виключне національне значення, повинні розроблятися державними

науковими установами і за рахунок державного бюджету.

Землеустрій на регіональному рівні полягає в розробці Регіональних програм

використання та охорони земель АРК, областей, Схем землеустрою адміністра-

тивних районів; Схем протиерозійних заходів АРК, областей, яружно-балкових

систем районів; Регіональних схем рекультивації порушених земель, консервації

деградованих і малопродуктивних земель АРК, областей районів.

У вказаних регіональних програмах розробляються заходи щодо оптимізації

використання й охорони земель з врахуванням державних інтересів, історичних,

соціально-економічних, екологічних та природно-кліматичних особливостей. У

Схемах землеустрою адміністративних районів розробляються заходи щодо фор-

мування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням

недоліків у розташуванні земель, створення екологічно стійких ландшафтів і еко-

систем.

Виконання робіт по землеустрою на регіональному рівні повинні здійснювати

державні наукові установи за рахунок державного і місцевого бюджетів.

Землеустрій на місцевому рівні полягає в організації території сільськогоспо-

дарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколо-

го-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарсь-

кого призначення, удосконалення структури і розміщення сільськогосподарських

угідь, систем сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін; розмежуванні в населених

пунктах державної та формуванні комунальної власності земель територіальної

громади; розробці системи заходів на конкретних земельних ділянках по збе-

реженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню

родючості ґрунтів, захисту від деградаційних процесів тощо; відведення

земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності для суспільних

потреб, потреб юридичним та фізичним особам.

Роботи по землеустрою на місцевому рівні можуть виконувати як державні, так і

приватні установи, організації за рахунок коштів місцевого бюджету, юридичних

та фізичних осіб.

Важливою ланкою сучасного землеустрою виступає підготовка спеціалістів та

фахівців вищої кваліфікації—кандидатів і докторів наук.

Визначальним в цьому плані виступає формування ринкових відносин, які

потребують і відповідних вимог до спеціалістів з вищою освітою. Непрості

умови переходу України до нового політичного соціально-економічного устрою,

загострення екологічних проблем землекористування, а також необхідність

інтеграції у світовий освітній простір України обумовлюють поступовість

приведення змісту і нормативно-правової бази освіти до світових вимог.

Разом з тим не може не турбувати сучасна практика підготовки спеціалістів

по землеустрою.

Підготовку спеціалістів по землеустрою в Україні відтепер ведуть 7 вищих

навчальних закладів, 24 технікуми та ряд інших вузів державних і приватних за

близькими до землеустрою напрямками [ 16, с.74]. Таке розпорошення підготов-

ки по навчальних закладах без належної методичної координації, відсутність дос-

татньої кількості викладачів вищої кваліфікації (доктори наук, професори), меха-

нічне перенесення багатоступеневої підготовки спеціалістів, пориви відкриття

нових спеціалізацій в землеустрої (управління земельними ресурсами, кадастр і

моніторинг земель, оцінка землі і нерухомості, земельно-правові відносини)

[14,с.85; 15], може привести тільки до негативних наслідків.

Як свідчить практика, а також і минулий досвід, в суспільстві поки шо не тільки

не сприймається, але не має і відповідних умов щодо потреби бакалаврів по зем-

леустрою. Цей рівень кваліфікується вищим за техніка і не досягає інженера.

Немає регламентацій відповідних посад, посадових окладів.

Таким чином, спеціалізації можливі тільки при підготовці магістрів, які

будуть замовлятися підприємствами, установами, щоб спеціаліст набув

відповідної спеціалізації (кадастровик, по управлінню в галузі використання та

охорони земель тощо) за один рік, навчаючись у магістратурі. Коли ринкові

відносини набудуть певного розвитку з формуванням відповідної

інфраструктури ринку землі, а суспільство буде готове трансформуватися в

Європейську спільноту, тоді доцільно буде запроваджувати багатоступеневу

форму освіти та необхідні спеціалізації.

ІІ. Технологія зйомочних робіт та використання

геоінформаційних технологій у земельному виробництві

Участь у підготовці нового земельного законодавства

Система управління землевпорядним виробництвом повинна функціонувати

на основі законодавства, яке охоплює:

законодавче регулювання землевпорядної діяльності (бажано, щоб був

прийнятий Закон України “Про землеустрій”);

механізми передачі прав власності на землю шляхом продажу, дарування,

успадкування тощо (проект нової редакції Земельного кодексу України);

реєстрація земельних ділянок і відповіднихправ на них

(проект Закону України “Про державний земельний кадастр”);

методи ринкової оцінки землі (проект закону “Про оцінку землі”);

статус земельно-кадастрових даних та їх статус.

Реформування земельного законодавства проводиться багато рокі, тому

система управління землевпорядним виробництвом після створення початкової

правової основи повинна бути максимально незалежною від змін законодавства.

Разом з тим, така система повинна включати крім інформації про відносини в

колективі, інформацію про відносини між замовником і виконавцем

землевподядних робіт та інформацію про земельні ділянки.

Земельно-кадастрові зйомки та вишукування

Формування кадастрових планів та меж об’єктів земельної власності, як

правило, буде здійснюватись за допомогою мереж геодезичних контрольних

пунктів. У короткотерміновій перспективі великого значення це не має, але для

створення автоматизованої земельно-реєстраційної системи важливо. Геодезична

мережа повинна забеспечити основні операції по складанню карт і служити

Іджерелом інформації про територіально-просторове планування

землекористування. Для її створення (згущення) потрібне застозування нових

технологій, вигідних з економічної і технічної точок зору.

Для зйомки меж земельних ділянок неоюхідно вибрати відповідні методи,

які узгоджуються з методами опису і реєстрації земельних ділянок. Зйомка меж

земельних ділянок має важливе значення в подальшій перспективі, оскільки

після реєстрації ділянки визначення її меж буде здійснюватись тільки при

виникненні спорів. Зареєстрований правовий статус повинен відповідати

реальному стану справ, тому що фактична ситуація має переважаючу силу.

Одним зі важливих елементів будь-якої системи управління

земельнимиресурсами є ідентифікатор земельної ділянки, він виконує функцію

зв’язуючої ланки між самою земельною ділянкою і всіма записами, які

стосуються земельної ділянки, такими як правові документи, оцінюючі відомості

(акти) або списки осіб та полегшує введення даних і обмін ними.

Ідентифікаційний (унікальний) номер наноситься на індексну карту, яка

дозволяє землеволодільцям визначити місцезнаходження своєї ділянки стосовно

інших. Індексні карти повинні складатись як основа для кадастрової інформації

та ефективного комплексного обліку екологічний та інших даних.

Масштаб базових карт найдоцільніший 1: 2000, в окремих випадках 1:

10000.

1. Основні технології збору земельно-кадастрової інформації

Основними методами (технологіями) створення та поновлення кадастрових

карт і планів є:

 Наземна (польова) геодезична зйомка

 GPS

 електронний тахеометр

 теодоліт і мірна стрічка

 мензула

 мірна стрічка і екер

з наступною камеральною обробкою.

 Аерофотозйомка з наступною обробкою фотограметричними

методами (використовуються як аналогові так і цифрові

технології).

 Космічне зондування землі.

 Графічний метод, в якому межі встановлюються по існуючих

даних шляхом дигітизування або сканування крупномасштабних

карт, а вимоги щодо поновлення інформації є мінімальними.

 Комбіновані методи, які поєднують декілька методів, наприклад:

 використовується мінімум наземних зйомок, а всі межі, де

можливо, встановлюються фотограмметричним методом;

 всі межі знімаються методом наземної зйомки, але тут для

кадастрової карти вимагаються топографічні характеристики (тобто

дороги, будівлі, водні шляхи);

 максимальне отримання інформації шляхом космічного

зондування, восповненні і деталізації недостатніх даних шляхом

аерофотозйомки і звірки їх на місцевості з проведенням, де це є

необхідним наземних обмежень.

Для досягнення належної точності слід застосовувати найшвидший,

найбільш логічний та ефективний у плані використання коштів метод, причому

точність і технології використання зйомочних робіт залежать від цільового

призначення, якісних характеристик та вартості землі.

Останній комбінований підхід є найбільш перспективним з урахування

стану забезпечення актуальними планово-картографічними матеріалами та

матеріалами аерофотозйомки. Крім того, як показує закордонний та

відчизняний досвід, вартість використання аерознімальних робіт в 10-100 разів

перевищує вартість космічної зйомки. До того ж можливості технологій

космічного зондування землі постійно зростають і вже через два-три роки за

думкою експертів треба чекати появи на ринку космічних знімків роздільної

здатності 30-50 см. З поширенням ринку даних космічного зондування постійно

знижується вартість космічних знімків. Навіть вже сьогодні можна сказати, що

використання даних IKONOS може стати основою для масового поновлення

застарілих карт і планів масштабу 1:2000, 1:5000.

ІІІ. Використання сучасної техніки

3.1 Сучасні засоби виконання польових геодезичних робіт

(електронні тахеометри, GPS-приймачі)

Незважаючи на динамічний розвиток методів дистанційного зондування

для великомасштабного картографування, польові знімальні роботи, все таки,

залишаються для геодезистів, топографів та землевпорядників основним і

найбільше трудомістким процесом.

Якщо раніш у польових умовах виконували тільки такі виміри як,

наприклад, кутові або лінійні, у результаті опрацювання яких одержували

координати точок на земній поверхні, то сьогодні в полі не просто виконують

виміри, а як прийнято говорити, збирають інформацію, що має координатну

прив’язку в просторі.

Сучасні засоби виконання польових знімальних робіт, до яких відносяться

як електронні тахеометри, так і супутникові приймачі GPS/ГЛОНАСС,

максимально спрощують координатну прив’язку об’єктів, дозволяючи,

зосередитися на зборі додаткової супутньої інформації і її представленні у формі,

яка необхідна для введення в інформаційну систему.

Розвиток супутникової навігаційної системи НАВСТАР GPS призвів до

появи в 80-х роках перших геодезичних супутниковихприймачів, що дозволили

одержувати після обробки вимірів координати з міліметровою точністю. На

початку 90-х років з’явилися геодезичні супутникові приймачі, що дозволяють у

реальному часі виконувати як знімальні, так і розбивочні роботи з міліметровою

точністю. Наприкінці 90-х років з’явилися комбіновані GPS/ГЛОНАСС

геодезичні приймачі.

Зараз вже можна сказати, що у майбутньому вдосконалення електронних

тахеометрів і геодезичних супутникових приймачів буде направлено на їх

інтеграцію у вигляді єдиної модульної системи із спільними форматами даних

тахеометрів і супутникових приймачів. Вже сьогодні деякі форми-розробники

пропонують свої рішення у цьому напрямку-Geotronics (Швеція), Trimble

Navigation (США). Основним стримуючим фактором тут є велика вартість

приладів (особливо це стосується двох частотних і працюючих у реальному часі-

вартість комплекту із двох приймачів може сягати 60-80 тис. доларів США) і

відсутність розвиненої мережі базових GPS-станцій (супутникових

трансляторів).

Широке використання “пен-комп’ютерів” дозволяє повністю перейти до

безпаперових технологій виконання польових робіт. В залежності від

конфігурації і програбного забеспечення “пен-комп’ютери” можуть

використовуватися як допоміжний засіб при виконанні зйомочних робіт, так і

служити ядром комп’ютерної системи збору і обробки польової інформації.

3.2 Сучасні технології зйомочних робіт та використання

геоінформаційних технологій у землевпорядному виробництві

Сучасне землевпорядне виробництво характеризують таки основні риси:

- необхідність комплексного підходу у виконанні робіт, починаючи від

формування земельної ділянки як об'єкту земельної власності

(включаючи всі види зйомочних робіт та обробку їх результатів,

визначення юридичного статусу земельної ділянки, виготовлення

необхідної документації тощо), виготовлення індексних кадастрових

карт, створення кадастрових планів, проведення грошової оцінки

земельних ділянок і закінчуючи створенням і веденням інтегрованого

банку інформації про земельні ділянки, наданням інформації

зацікавленим користувачам;

- виникнення нових видів робіт, пов'язаних із сучасним етапом

реформування земельних відносин (роботи з експертної грошової

оцінки земельних ділянок, роботи по розмежуванню земель

державної і комунальної власності, роботи по виділенню земельних

ділянок в натурі і виготовлення правовстановлюючих документів для

власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) - як для

окремих ділянок, так і масивам тощо);

- широке застосування у землевпорядному виробництві новітніх

інформаційних технологій, в першу чергу, технологій

геоінформаційних систем (ГІС), сучасних технологій зйомочних

робіт, включаючи методи дистанційного зондування землі (аеро і

космічних зйомок).

Це пов'язано як з сучасним етапом реформування земельних відносин,

відповідними змінами у розумінні поняття змісту та призначення державного

земельного кадастру, так із продовженням швидкого розвитку інформаційних

технологій. Як зазначено у основних положенням концепції "кадастр-2014"

тільки застосування сучасних інформаційних технологій, перехід на

автоматизоване ведення земельного кадастру забезпечить можливість побудови

ефективної національної системи управління земельними ресурсами, створення

автоматизованих систем підтримки управлінських рішень у цій галузі.

При цьому значно зростає роль і межі застосування геоінформаційних

технологій - у кадастрі майбутнього процес складання кадастрових карт

замінюється моделюванням графічних об'єктів в комп'ютері по існуючій

інформаційній базі з подальшою можливістю створення твердих копій за

допомогою плотерів та інших пристроїв.

Основні етапи ведення земельного кадастру у відповідності до нової

редакції Земельного кодексу, проекту закону "Про державний земельний

кадастр" можна умовно відобразити наступним чином:

Відповідні інформаційні засоби повинні підтримувати виробничі

процеси, пов'язані із кадастровим зонуванням території, формуванням

земельних ділянок, формуванням кадастрової справи, веденням реєстрів

об'єктів та суб'єктів земельної власності, інших реєстрів, присвоєнням

кадастрових номерів, тощо. При чому ці окремі фрагменти виробничої

діяльності повинні бути пов'язані в єдиний інформаційний комплекс з