Курсова робота - Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у дітей молодшого шкільного віку

Подождите немного. Документ загружается.

2.4. Практичні рекомендації щодо досягнення всебічного розвитку

психічних пізнавальних процесів у молодшому шкільному віці

Розвиток пам’яті в молодшій школі. Бiльшiсть учнів, щоб запам’ятати

матеріал, обмежуються його багаторазовим читанням. Повторні сприймання

потрiбнi, але дають належний ефект тільки тоді, коли поєднуються з всебічним

продумуванням сприйнятого [14, с. 137].

Основними прийомами змістового запам’ятовування матеріалу є:

- асоцiювання, активiзацiя уявлень, конспектування матеріалу, який

сприймають. Усi цi прийоми використовують в тісному взаємозв’язку.

Нетрадиційні прийоми розвитку словесно-логічної пам’яті:

- переказати іншими словами. Береться певна, неважка за змiстом фраза.

Учням потрiбно прослухавши фразу, запропонувати декілька варiантiв передачi

цiєї ж думки iншими словами. При цьому жодне iз слів даної фрази не повинно

вживатись в запропонованих учнями фразах. Важливо також слiдкувати, щоб

при цьому не змiнювався змiст основної фрази, щоб зберiгалась основна думка.

Ця вправа спрямована на розвиток вмiння оперувати словами, точно

розумiти i запам’ятовувати тексти [18, с. 39]. Вiдомо, що критерiєм розумiння

запам’ятовування чого-небудь є вiльна форма його вираження, тобто те, що ми

добре розумiємо, ми можемо легко виразити, використовуючи рiзнi слова.

Утворення заголовкiв до тексту [12, с. 37]. Психолог або ж учитель

зачитує учням певний текст. Пiсля цього учням потрiбно пiдiбрати як можна

бiльше заголовкiв, якi б вiдображали його змiст. Дана вправа розвиває здатнiсть

виражати суть уривку тексту однiєю фразою. Таке вмiння лежить в основi

таких сильних прийомiв розумiння i запам’ятовування, як складання плану

тексту. Педагог чи психолог повиннi знати, що чим бiльше розвинуте таке

вмiння, тим легше засвоюються тексти.

Скорочення розповiдi. Психолог зачитує учням текст. Завдання учнiв у

тому, щоб змiст розповiдi вiдтворити максимально стиснуто, використовуючи

лише два-три речення, i в них – жодного зайвого слова. При цьому – суть,

основна думка розповiдi, повиннi залишитись. Всi другоряднi моменти та

деталi слiд вiдкинути [12, с. 43].

Вправи на розвиток образної пам’яті. Як відомо, майже всi люди мають

ейдетичну здатнiсть (здатнiсть уявляти яскравi образи). Кожен iз нас знає, що

коли ми повертаємось на якесь мiсце, то згадуємо (уявляємо) те, що, здавалось,

забули. Ми в такому випадку можемо пригадати багато подробиць (свiй

настрiй, запах повiтря, думки) i т.д.

Отже, природно, iнформацiя пов’язується з мiсцем її виникнення.

За допомогою цього методу наші учнi запам’ятовували iнформацiю

рiзного характеру, як змiст так i дати певних подiй. Учням лише потрiбно

пояснити суть такого запам'ятовування. Вони мають зрозумiти, що їхнє

завдання у тому, щоб створити асоцiативний зв’язок мiж зрозумiлим їм текстом

та тим предметом, який вони бачили в момент аналiзу даного тексту. Даний

предмет (чи то стiна, чи стiл, чи крiсло) в свою чергу може послужити опорою в

пригадуванні

Таким чином, знову можна наголосити на тому, що вчитель має подбати

про те, щоб учнi чiтко зрозумiли, що змiст тексту має бути в асоцiативному

зв’язку з уявним образом предмета чи певного мiсця. Ефективнiсть

використання методу буде помiтна тодi, коли учнi зможуть легко пригадувати

iнформацiю уявляючи лише звичайнi предмети своєї кімнати [12, с. 156].

Цей метод дає можливiсть розмiстити ефективнiше бiльшу кiлькiсть

iнформацiї в довготривалiй пам’ятi, причому зберiгаючи послiдовнiсть цiєї

iнформацiї.

Оскiльки учням, доводиться запам’ятовувати чимало цифр, то ми, на

основi вивченого досвiду науковцiв, пропонуємо легке фіксування їх в пам’ятi

також за цим цiкавим методом.

Отже, при запам'ятовуванні чисел можна подати учням зразок такого

запам’ятовування, тобто представити можливий варiант уявлень та

фантазувань. Вчителi можуть пропонувати такий спосiб запам’ятовування

завжди, при необхiдностi запам’ятати велику кiлькiсть дат, чисел i т.д.

Наприклад, учням потрiбно запам’ятати числа – 3, 14, 15, 92, 38. Таким чином

пропонуємо уявити власну оселю i наявнiсть в ній вiдерця синьої фарби. Кожен

уявно бере великий пензель i цiєю фарбою на власних дверях малює велику

трiйку. Змiнюємо фарбу на червону та широким пензлем поруч на стiнi

намалюємо число чотирнадцять. А от нове число п’ятнадцять нашкрябаємо

великим цвяхом поруч (звичайно, стiну таким чином нiвечити не треба – це

уявна дiя). Потiм фарбою на пiдлозi зобразимо число дев’яносто два.

При цьому потрібно наголошувати, що уявно пересуватись по кiмнатi

потрiбно у певному напрямку [12, с. 135].

Далi брали посудину з цукром i розсипати його тонким шаром на пiдлогу,

а потiм пальцем по цукру написати тридцять вiсiм.

Після цього вiдтворення запропонувати уявно пройтись цим маршрутом i

побачити написанi цифри. Звичайно з першого разу не всiм вдасться вiдтворити

усi цифри, але надалi учнi будуть робити таких вправ побiльше i проявляти

максимум власної уяви та вигадливості.

Розвиток уваги в молодшій школі. Досвід експериментального навчання в

молодших класах показує, що навіть діти 1 класу здатні до сильної, тобто

концентрованої і стійкої уваги протягом усього уроку. Але для цього з метою

запобігання неуважності треба додержуватись певних умов організації

навчальної діяльності дітей:

- добрий темп уроку;

- чіткість і стислість пояснень;

- максимальна опора на активну мислительну діяльність дітей;

- бережливе ставлення вчителя до уваги дітей;

- різноманітність форм і видів роботи, підпорядкованих основному

завданню і темі уроку;

- залучення до учбової діяльності всіх учнів під час виконання не тільки

письмових завдань, а й звичайних усних вправ;

- використання для першокласників деяких спеціальних вправ та

дидактичних ігор на спостережливість [9, с. 49].

Прийоми розвитку мовлення та уяви. При роботі з навчання грамоти

можна використовувати такі завдання, що сприяють розвитку мовлення та уяви

дітей :

- скласти речення за поданою схемою і малюнком;

- розподіл предметів на групи;

- інсценізації уривків з казок;

- роздуми над прослуханими творами;

- скласти казку за серією ілюстрацій;

- відтворити ситуації типу „У магазині “, т. д.;

- відгадування загадок;

- ігри типу “Ми - ввічливі діти “;

- характеристики казкових героїв [14, с. 173].

З перших днів перебування дитини в школі перед нею стоїть завдання

навчитися висловлювати свої думки правильно, послідовно, точно і виразно.

Тому навчальними ситуаціями слід спонукати учнів до безпосередніх

висловлювань (створення власних текстів), заохочувати до складання казок,

віршів, придумування своїх фіналів до казок і оповідань .А оскільки у дітей

різний мовленєвий розвиток, то ініціатором і творчим лідером стає саме

вчитель.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

1. Найбільший вплив на розвиток психічних пізнавальних процесів

молодшого школяра оказують взаємини з родиною та міжособистісне

спілкування із однолітками й вчителями.

Батьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості

батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до

батьків, особливо до матері, ми думкою звертаємося у важку хвилину життя.

Разом з тим почуття, що офарблюють відносини дитини і батьків, - це особливі

почуття, відмінні від інших емоційних зв’язків. Специфіка почуттів, що

виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що

турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини.

2. В курсовій роботі з метою дослідження психічних пізнавальних

процесів молодших школярів були застосовані три методики: перша - методика

«Коректурна проба» Бурдона, друга - методика запам’ятовування десяти слів

О.М. Леонтьєва, третя - методика «Матриці Равена».

3. Для проведення математичного аналізу результатів дослідження

були використані рангова кореляція Ч. Спірмена та показник хі-квадрат.

Дослідження виявило наступні закономірності:

 рівень концентрації уваги в середньому вище у дівчат;

 словесно-логічне запам’ятовування та наглядно-образне мислення більш

розвинені у хлопчиків;

 існує прямопропорційний зв'язок між словесно-логічним

запам’ятовуванням й наглядно-образним мисленням у хлопчиків.

4. У курсовій работі надано практичні рекомендації для всебічного

розвитку психічних пізнавальних процесів дітей молодшого шкільного віку.

Зазначено основні прийоми змістового запам’ятовування матеріалу

(асоцiювання, активiзацiя уявлень, конспектування матеріалу). Також описані

нетрадиційні прийоми розвитку словесно-логічної пам’яті.

ВИСНОВКИ

1. Проаналізувавши основні теоретичні підходи до проблеми

дослідження психічних пізнавальних процесів в роботах вітчизняних та

зарубіжних психологів, можна виділити найбільш визначних вчених, що

досліджували психічні пізнавальні процеси молодших школярів. У нашій країні

дослідження когнітивної сфери особистості здійснювалися в роботах Л.С.

Виготського, О.М. Лєонтьєва, Б.М. Велічковського, П.Я. Гальперіна, В.П.

Зінченко, М. А. Холодної та ін.

Найвидатнішими зарубіжними вченими, що вивчали когнітивну сферу

особистості, були Ж. Піаже, Д. Раппапорт, Р. Гарднер, Ф. Хольцман,

Дж. Келлі, У.Скотт, О. Харві, Х. Шродер, Ф. Бартлетт, С. Палмер.

2. Психічні пізнавальні процеси, такі, як відчуття, сприйняття,

пам’ять, увага, уява та мислення, у своєму зв’язку становлять когнітивну сферу

особистості. Усі вони в результаті своєї взаємодії роблять можливим

отримання, переробку, зберігання та відтворення як сенсорної інформації, яка

отримується із навколишнього світу, так і результатів здатності до творчого

переосмислення тих даних, що накопичуються в процесі індивідуального

розвитку.

3. Розглядаючи розвиток психічних пізнавальних процесів у

молодшому шкільному віці, можна надати психологічну характеристику

особливостям функціонування кожного когнітивного процесу. Відчуття в

цьому віці тісно злито із сприйняттям. Дослідження показали, що з віком

удосконалюється не стільки абсолютна і розрізняльна чутливість дітей, скільки

вміння використати різноманітність відтінків кольорів і звуків, що

сприймаються, для осмислення художньої картини і музичного твору, для

передавання їх у власній зображальній діяльності. Мислення розвивається в

процесі гри, як і уява. Особливість здорової психіки дитини - пізнавальна

активність. Допитливість дитини постійно направлена на пізнання

навколишнього світу і побудову своєї картини миру. Дитина, граючи,

експериментує, намагається встановити причинно-наслідкові зв'язки і

залежність.

4. В курсовій роботі з метою дослідження психічних пізнавальних

процесів молодших школярів були застосовані три методики: перша - методика

«Коректурна проба» Бурдона, друга - методика запам’ятовування десяти слів

О.М. Леонтьєва, третя - методика «Матриці Равена». Для проведення

математичного аналізу результатів дослідження були використані рангова

кореляція Ч. Спірмена (при попарному зрівнянні методик для пошуку прямого

чи зворотнього зв’язку між вираженістю розвитку психічних пізнавальних

процесів, що діагностують відповідні методики) та показник хі-квадрат (для

визначення величини відхилення частоти зівпадання двох категорій по двом

методикам від середньостатистичного значення, що очікується). Дослідження

виявило наступні закономірності:

 рівень концентрації уваги в середньому вище у дівчат;

 словесно-логічне запам’ятовування та наглядно-образне мислення більш

розвинені у хлопчиків;

 існує прямопропорційний зв'язок між словесно-логічним

запам’ятовуванням й наглядно-образним мисленням у хлопчиків.

5. У курсовій работі надано практичні рекомендації для всебічного

розвитку психічних пізнавальних процесів дітей молодшого шкільного віку.

Зазначено основні прийоми змістового запам’ятовування матеріалу

(асоцiювання, активiзацiя уявлень, конспектування матеріалу). Також описані

нетрадиційні прийоми розвитку словесно-логічної пам’яті. Наприклад, це

переказ іншими словами (ця вправа спрямована на розвиток вмiння оперувати

словами, точно розумiти i запам’ятовувати тексти. Вiдомо, що критерiєм

розумiння запам’ятовування чого-небудь є вiльна форма його вираження, тобто

те, що ми добре розумiємо, ми можемо легко виразити, використовуючи рiзнi

слова), утворення заголовків тексту, скорочення розповіді. Також

запропоновані вправи на розвиток образної пам’яті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверин В. А. Психология детей и подростков / В. А. Аверин – СПб. :

Питер, 2006. – 379 с.

2. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та навичок

навчальної діяльності дітей 5-7 років / І. А. Барташнікова,

О. О. Барташніков – Тернопіль : Богдан, 1998. – 422 с.

3. Волков Б. С. Психология младшего школьника: Учеб. пособ / Б. С. Волков

- М. : Педагогическое общество России, 2002. - 128 с

4. Гальперин П. Я. Исследования мышления в советской психологии /

П. Я. Гальперин – М. : Наука, 1966. – 477 с.

5. Гуревич К. М., Горбачева Е. И. Проблемы развития современной

психологической диагностики / К. М. Гуревич, Е. И. Горбачева –

К. : Освіта, 2006. – 364 с.

6. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации / Н. И. Жинкин –

М. : Наука, 1982. – 322 с.

7. Заброцький М. Н. Основи вікової психології / М. Н. Заброцький –

Тернопіль : Хвиля, 2003 – 112 с.

8. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток

особистості / Г. С. Костюк – К. : Радянська школа, 1989. – 352 с.

9. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг – СПб. : Питер, 2000. – 179 с.

10. Кудрявцев В. Т., Уразалиева Г. К. Субъект деятельности в онтогенезе /

В. Т. Кудрявцев, Г. К. Уразалиева – М. : ВИСТ, 2005. – 244 с.

11. Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст / Н. С. Лейтес –

М. : Педагогика, 1971. – 478 с.

12. Лихов М. И., Степанов И. И., Эдлина Т. А. Динамика формирования

произвольной памяти у детей – М. И. Лихов – К. : Либідь, 1987. – 570 с.

13. Мухина В. С. Детская психология / В. С. Мухина – М. : Просвещение,

1985. – 211 с.

14. Петровский А. В. Возрастная и педагогическая психология /

А. В. Петровский - М. : Просвещение, 1979. – 267 с.

15. Реан А. А., Костромина С. Н. Как подготовить ребенка к школе /

А. А. Реан, С. Н. Костромина – СПб. : Питер Ком, 1998. – 374 с.

16. Савчин М. В., Василенко Л. П. Вікова психологія: Навчальний посібник /

М. В. Савчин, Л. П. Василенко – К. : Академвидав, 2005. – 360 с.

17. Семаго М. С. Досліджуємо працездатність / М. С. Семаго – Львів –

СтарПресс, 2006. – 361 с.

18. Скрипченко О. В. Психічний розвиток учнів / О. В. Скрипченко –

К. : Радянська школа, 1865. – 277 с.

19. Страхов В. И. Вопросы психологии внимания / В. И. Страхов –

Саратов : Изд-во гос. пед. ин-та, 1975. – 12 с.

20. Тітов І. Г. Творча уява молодшого школяра: суб’єктний вимір / І. Г. Тітов

– К. : Полісвіт, 2004. – 461 с.

21. Трофімов Ю. Л. Псхихологія: Підручник для студентів вищіх закладів

освіти / Ю. Л. Трофімов – К. : Либідь, 1999. – 266 с.

22. Фурман А. В. Психодіагностика інтелекту в системі диференціації

навчання: Кн. для вчителя / А. В. Фурман – К. : Основа, 1993. – 377 с.

23. Цимбалюк І. М., Пелех Ю. В. Розвиток творчих здібностей молодших

школярів / І. М. Цимбалюк, Ю. В. Пелех – К. : Професіонал, 2004. – 222 с.

24. Цимбалюк І. М., Созонюк О. С. Педагогічна психологія: Підручник для

студентів ВНЗ /О. С. Сознюк – Рівне : Принт Хауз, 2004. – 136 с.

25. Цимбалюк І. М., Яницька О. Ю. Загальна психологія: Навчальний

посібник / І. М. Цимбалюк, О. Ю. Яницька – К. : ПРО, 2003. – 244 с.

26. Шардаков М. М. Очерки психологи школьника / М. М. Шардаков -

М : ДримСтар, 1995. – 482 с.

27. Шариков В. Д. Познавательные процессы и способности в обучении /

В. Д. Шариков – М. : Просвещение, 1990. – 347 с.

28. Эльконин Д. Б. Психология игры / Д. Б. Эльконин, Е. К. Алексеенко –

М. : ВЛАДОС, 1999. – 360 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Стимульний матеріал до методики «Коректурна проба» Бурдона

АКСНВЄАНЄРКВСОАЄНВРАКОЄСАНРКВНЄОРАКСВОЄС

ОВРКАНВСАЄРНВКСОАНЄОСВНЄРКАОСЄРВКОАНКСА

КАНЄОСВРЄНАКСОЄНВРКСАРЄСВНЄСКАОЄНСВКРАЄО

ВРЄСОАКВНЄСАКВРЄИСОАКВРЄНСОКВРАНЄОКРВНАС

НСАККРВОСАРНЄАОСКВНАРЄНСОКВРЄАОКСНВРАКСОЄ

РВОЄСНАРКВОКРАНВОЄСВНЄАРОКВНЄСАОКРЄСЛВКН

ЄНРАЄРСКВОКСЄРВОСАНОВРКАСОАРНЄОАРЄСВОЄРВ

ОСКВНЄРАОСЄНВСНРЛЄОКСАНРАЄСВРНВКСИАОЄРСН

ВКАбВСНЄРКОВНЄАНЄСВНОКВНРАЄОСВРВОАНСКОКР

СЄНАОВКСЄАВНСКРАОВКСЄОКСВНРАКОКРЄСВКОЄНС