боролися з ворогами України (волохи Апостоли, Скидани, серби
ДумитрашкиРайчі, Сербини, Новаковичі, греки Мигалевські,
Мазаракі, Греки). У 1676–1708 рр. спочатку допомагали утвер
дженню покозаченої правобережної шляхти на лівобережному геть
манстві, а потім стверджувалися і самі в тепер уже їхній Україні.
Протягом 1708–1782 рр. російське самодержавство активно
використовувало неукраїнців для руйнації Гетьманщини і її інкор
порації в російську суспільну ієрархію (волохи Станіславські,
Кицеші, Бразули, Афендики, серби Божичі, Милорадовичі, Мі
лютовичі, Требинські, греки Томари, Костянтиновичі, Греки).
Найбільше неукраїнського елементу у командних органах ко
зацької армії давали білоруси. Особливо багато їх було серед старо
дубських і ніжинських полчан, але встановлення їх серед козаць
кої старшини ще вимагає спеціального дослідження. Складнощі
цього процесу пов’язані з традиційним формуванням козацтва,
як з українських, так і білоруських земель, а також тим, що у са
мому Війську Запорозькому різниці між українцями і білорусами,
як свідчать документи, не робилося, тобто, рівень усвідомлення ок
ремішності від білорусів був набагато слабшим, ніж від московитів.
Загалом відсоткове зставлення неукраїнців серед старшини
в полках Гетьманщини коливалося від 1 до 11%, а саме: Переяс
лавський полк — 11%, Гадяцький — 4,6%, Миргородський —
3,3%, Лубенський і Стародубський — 2,7%, Полтавський — 1,8%,
Чернігівський і Київський — 1,5%, Прилуцький — 1,4%, Ні
жинський — 1%. Загалом неукраїнці в старшинському середо
вищі становили 3,9%, серед них 53 представники волоського по
ходження, по 29 євреїв і греків, по 19 татарського і сербського,
10 росіян, 4 болгари, по 3 поляків і угорців, 2 молдавани, по од
ному чеського, німецького і циганського походження.
16. Відсутність серед козацької старшини представників непра
вославного віросповідання засвідчує жорсткий підхід у релігійно
му питанні. Представники польських католицьких родів отриму
вали уряди лише як нагороду після хрещення за православним
обрядом, усі старшиниєвреї були вихрестами, це саме стосуєть
ся і татар.
17. Дослідження еволюції суспільної значущості старшинсь
ких родин, періоди їх політичного підйому та занепаду, вказують
на те, що старшинськокозацькі родини періоду Богдана Хмель
ницького поступово сходили з політичної арени і лише в останній
період існування козацької держави вони дещо повернули собі
351
Козацька еліта Гетьманщини