Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура

Подождите немного. Документ загружается.

181

Лекція 8. Культура Західної Європи в середні віки

літературі. Скальди були не тільки поетами і виконавцями одночас

но, а ще й вікінгами, дружинниками.

Коли народ здебільшого був неписьменним, величезну роль

відігравала усна народна творчість, і багато епічних переказів, легенд,

казок та пісень, що надалі збагатили літературу, склалося в ту епоху.

У літературі народними мотивами, які почали розвиватися поряд з

літературою по латині, було немало комічних творів. У Німеччині

вони так і називалися – шванки (жарти). У Франції поширюються

фабліо (байки). В них висміювалися і знатні пани, і продажні судді,

і монахиненажери, і неосвічені селяни. З усіх національних епосів

феодального середньовіччя найбільшою різноманітністю відзначаєть

ся французький.

У XI–XII ст. остаточно сформувався, був записаний й став літера

турним жанром героїчний епос, що до цього передавався тільки в

усній традиції. Один із найвідоміших його творів – «Пісня про Ро

ланда», остаточний варіант якої було укладено в 1170 р. В основі

цього французького епічного твору лежать реальні історичні події –

бій франкського загону з маврамимусульманами в Ронсевальській

ущелині в 778 р. під час військового походу короля Карла Великого

в Іспанію. Поема оспівує подвиги рицаря, юного французького гра

фа Бретані Роланда, улюбленого племінника Карла Великого. Він

віддав своє життя за християнську віру і свого короля. В його образі

втілені патріотизм, безстрашність, благородство. Під час хрестових

походів цей епос служив закликом до боротьби християн проти «не

вірних».

Вершиною іспанського народного епосу є «Пісня про мого Сіла»

(близько 1140 р.). Це був час Реконкісти – визвольної боротьби про

ти арабського панування. Головний персонаж цієї пісні – Руй Діас.

Араби прозвали його Сідом. Він герой звільнення Іспанії від маврів.

Маврами в християнському світі називали берберів – корінних

жителів Північної Африки, які прийняли іслам і разом з арабами

почали завойовувати Іспанію.

Найзначнішим пам’ятником німецького героїчного епосу є «Пі

сня про Нібелунгів», складена близько 1200 р. Порівняно з «Піснею

про Роланда» і «Піснею про мого Сіда» цей епос значно міфологізо

ваний. Але в ньому також є герої, які мають історичні прототипи –

Етцель (Атилла), Дітріх Бернський (Теодоріх), бургундський король

Гунтер, королева Брунгільда. Історична основа твору – загибель

182

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Бургундського королівства, знищеного гунами в 437 р. Цей епос за

суджує свавілля феодалів, оспівує шляхетність нідерландського ко

ролевича Зигфріда, історію його трагічного кохання до Брунгільди.

Він переміг карликів – нібелунгів – володарів золотого скарбу, що

уособлювали темні сили природи.

«Пісня про Нібелунгів» – монументальний твір, що включає 39

«авентиор» (пісень, частин) і має 9 тисяч рядків. Мова поеми, за сло

вами Г.Гейне, – «це кам’яна мова, рядки там подібні до заримованих

плит. А між ними подекуди пробиваються ясно – червоні квіточки,

наче краплі крові, і звисають довгі стебла плюща, наче зелені сльо

зи». Й.В. Гете вважав, що «знайомство з цим твором засвідчує рівень

культури нації... Його повинен прочитати кожний».

Важливим пам’ятником англійської літератури XIII ст. є знаме

ниті балади про Робін Гуда – легендарного розбійника, улюбленого

героя англійського народу. Він змальовується вільним стрільцем,

який разом зі своєю дружиною живе в лісі і постійно захищає

бідняків від негідних вчинків феодалів і королівських чиновників.

Образ Робін Гуда – уособлення мрії людей про свободу і справед

ливість. Він і понині залишається одним з найвідоміших героїв світо

вої літератури.

Середньовіччя – епоха величезного злету будівничого мистецтва.

Тоді було створено визначні пам’ятники архітектури – сотні велич

них соборів. Вони є чудовим досягненням не тільки будівничої спра

ви, але й свідченням релігійного піднесення в Європі, впливу церк

ви на все духовне життя. Церква визначала обриси середньовічного

мистецтва, яке формувалося під впливом релігійного світорозуміння.

Воно було в руках церкви могутнім засобом дії на маси в силу його

доступності для всіх і для неписьменних, і для людей, що говорять

на різних наріччях. Формула «мистецтво – Біблія для неписьменних»

зберігала значення протягом усього середньовіччя.

В архітектурі та мистецтві панівними були романський і готичний

стилі. Романський художній стиль, передусім, проявився в архітектурі,

де він домінував у Х–ХІІ ст. Він виник у результаті синтезу залишків

художньої культури Риму і варварських племен. Сам термін

«романський» запроваджений за аналогією («романські мови»), вказує

на спадкоємність від Риму і означає «в манері римлян». Цей стиль

найбільш яскраво представлений у Франції, Італії та Німеччині. На

розвитку романського будівництва позначилась загальний стан періоду

183

Лекція 8. Культура Західної Європи в середні віки

Х–ХІ ст., відомого у західному світі як військовий феодалізм.

Характерними спорудами того бурхливого, неспокійного часу стали

масивні кам’яні «орлині гнізда» на скелях, похмурі храми з

укріпленими стінами, що нагадували фортецю, захисні споруди

численних монастирів. Романські собори ще несли в собі своєрідний

функціональний момент – вони захищали місто і його населення від

ворогів, тому мали товсті стіни, вузькі, як бійниці, вікна.

В міру розквіту міст і вдосконалення суспільних відносин на зміну

романському стилю приходив новий стиль – готичний (від італ.

gоtісо – готський, варварський). Назва походить від назви німецько

го племені готів. У готичному мистецтві сильніше, ніж у романському,

відбився вплив більш раціонального сприймання світу. В цьому стилі

стали виконуватись в Європі церковні та світські приміщення, скуль

птура, ілюстровані рукописи, інші твори образотворчого мистецтва.

Основним представником і виразником готичного періоду була архі

тектура. Хоча величезна кількість пам’ятників готики була світськи

ми, готичний стиль обслуговував насамперед церкву – наймогутнішо

го будівничого в середні віки. Головний феномен мистецтва готики –

ансамбль міського собору.

Готична епоха в культурному житті середньовічної Європи бере

свій початок близько 1140 р. у Франції, звідки і первісна назва

«Французька манера» або пізніше – готика. Протягом XIII ст. вона

розповсюдилась по всій Європі: Іспанії, Німеччині, Англії. В Італії

вплив готичного стилю був не таким сильним. Готика продовжувала

існувати в Західній Європі протягом майже всього XV ст., а в окре

мих країнах і в XVI ст. Готичний художній стиль поступово витіс

няв романський.

На відміну від монолітних романських храмів, готичні собори ста

ли власне культовими спорудами. Вони – стрункі, спрямовані у ви

сочінь, прикрашені декором (різьбою, великою кількістю скульптур).

Тут немає масивних веж, характерних для романської церкви. Глухі,

товсті, гладенькі стіни романських храмів були замінені стінами з

великими вікнами, внаслідок чого інтер’єри одержали безприкладне

для тих часів освітлення. Важливу роль відігравали і вітражі, які

робилися з прозорого кольорового скла і створювали неповторну,

інколи містичну гру світла всередині готичного собору. Кольорові

вітражі – головний вид готичного живопису. Епоха готики – це час

розквіту книжкової мініатюри, різьби по каменю, дереву і кості,

184

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

художнього ткацтва, поєднання обробки металу з дорогоцінним ка

мінням і емаллю.

Тоді собори були чимось більшим, ніж просто місцем церковної

служби. Разом з ратушею це був центр громадського життя міста.

Якщо в ратуші знаходився центр ділової діяльності, то в соборі, крім

богослужіння, відбувались театральні вистави, читались універси

тетські лекції, інколи засідав парламент і навіть укладались дрібні

торгові угоди. Багато міських соборів були настільки великими, що

все населення міста не могло його заповнити. Біля соборів, як прави

ло, розміщались торгові ряди.

Одним з шедеврів ранньоготичної архітектури можна вважати со

бор Паризької богоматері (НотрДам де Парі), збудований в 1163–

1208 рр. Його краса і величність оспівані класиком французької літе

ратури В. Гюго в романі «Собор Паризької богоматері».

Величними спорудами готичного стилю є Рейнський і Кельнсь

кий собори. Будівництво останнього почалося в 1248 р. Він вдоскона

люється, реставрується і ремонтується до сьогоднішнього дня.

У богослужбовій практиці використовувалась музика. Це визна

чалось текстами Нового Заповіту, де ще апостол Павло закликав

славословити Бога в «псалмах, гімнах і церковних піснях». В осно

ву церковної музики клалися співи молитовних пісень. Співи

супроводжував орган, який прийшов у Західну Європу в IX ст. з

Візантії.

В цілому для середньовічної культури характерні дві риси. Пер

ша – це її глибокий і дуже складний зв’язок із релігією. Друга поля

гала в тому, що культура в рамках релігійного світобачення, не

вступаючи з ним у відкриту суперечність, прагнула у своїх проявах

реалізувати уяву та ідею широких верств народу. Саме ці риси се

редньовічної культури сприяли відкриттю людству милосердя і

співчуття, боротьби добра і зла. Духовна сила людини, немічної тілом,

але сильної своєю переконаністю і вірою, стала визначальною в оцінці

особистості.

185

Лекція 8. Культура Західної Європи в середні віки

Словник термінів та понять теми

Алхімія – «наука» про перетворення всіх речовин на золото.

Астрологія – середньовічна наука, яка досліджувала вплив зірок і

планет на долю людини, займалась віщуванням за розташуван

ням зірок.

Бакалавр – перший вчений ступінь в університетах ряду країн.

Вандалізм – бездушне жорстоке руйнування культурних цінностей,

варварство.

Варвари – всі неримляни і негреки.

Готика – стиль, який став заключним етапом європейського серед

ньовічного мистецтва; в більшості країн готичний стиль розви

вається в ХIII–ХІV ст., а в деяких – пізніше. В архітектурі ха

рактеризується стрімкими, високими будівлями, шпилястими

завершеннями, стрільчастими склепіннями та арками, витон

ченістю кам’яного різьблення, вітражами.

Квадривіум – підвищений курс освіти в середньовічній школі. За цим

курсом передбачується вивчення чотирьох предметів: музики,

арифметики, геометрії, астрономії.

Куртуазна література – література західноєвропейського серед

ньовіччя, присвячена оспівуванню рицарської честі, кохання.

Куртуазний – рицарський, поштивий.

Лірика – один із трьох основних родів художньої літератури (поряд

з епосом і драмою), що відображає переживання, почуття та

думки людини (поета); сукупність творів цього роду поезії.

Маври – жителі північної Африки, які в VIII ст. завоювали більшу

частину Іспанії.

Магістр – у багатьох країнах – вчений ступінь.

Медієвістика– галузь історичної науки, яка вивчає історію середніх

віків.

Менестрелі – в середні віки (ХІІ–ХIII ст.) професійні мандрівні

співаки та музиканти у Франції та Англії, носії народних пісен

них традицій. Оспівували лицарські подвиги та служіння да

мам.

186

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Міннезінгери – в середньовічній Німеччині і Австрії поетиспівці,

які виконували свої пісні у супроводі струнного інструменту,

оспівуючи прекрасну даму.

Містерія (від гр. – таїнство) – духовна драма в середньовічній Європі,

яка брала свої сюжети з Святого писання.

Натуральне господарство – тип господарства, при якому вироб

ництво спрямоване на задоволення власних потреб виробника.

Нібелунги – «діти туману» (сканд.), міфічний рід володарів чудесно

го золотого скарбу з найдавнішої пам’ятки німецького ге

роїчного епосу «Пісня про Нібелунгів».

Прованс – південь Франції.

Реконкіста – відвоювання у арабів Іспанії.

Риторика – теорія ораторського мистецтва; беззмістовні, але пиш

номовні балачки.

Романський стиль – художній стиль середньовічної Європи, який

охоплював у своєму розвитку Х–ХІІ ст. Термін запровадже

ний за аналогією «романські мови» і вказує на спадкоємність

від Риму.

Сага – давньоскандинавське і давньоірландське епічне сказання про

легендарних героїв у прозових творах з віршованими вставка

ми; взагалі сказання, перекази.

Серенада – у середньовічній поезії трубадурів – вітальна пісня (в

Італії та Іспанії виконувалась на честь коханої під її вікнами);

вид ліричного музичного твору.

Скальд – поетспівець воєнних подвигів у давній Ірландії та Скан

динавії (IX–XIII ст.).

Скрипторій (лат. scriptorius – письмовий) – майстерня, в якій пра

цювали переписувачі рукописних книг. Скрипторії були при

монастирях у країнах Західної Європи (VІ–ХІІ ст.).СхоластиO

ка (від гр. scholastikos – учений, шкільний) – загальна назва

середньовічної філософії, яка викладалась в тодішніх

університетах. Термін став символом розумування, догматиз

му і беззмістовності, формального знання. Головним її цент

ром став Паризький університет.

187

Лекція 8. Культура Західної Європи в середні віки

Теократія (від гр. theos – бог, kratos – влада) – форма правління, при

якій глава держави (як правило, монархічної) є одночасно її

релігійним главою.

Тривіум – три предмети, що їх вивчали у школах Середньовіччя: гра

матика, риторика, діалектика.

Трубадури – в середньовічній культурі провансальські мандрівні

поетиспівці XI–XIII ст., творчість яких була тісно зв’язана з

рицарською культурою, з оспівуванням подвигів і кохання, зем

них радощів; ті, що прославляють когось або щось.

Трувери – французькі середньовічні придворні співціпоети (ХІІ–

ХIII ст.), часто автори слів та музики. Також писали повісті,

романи, драми, ліричні вірші. Творчість труверів склалась під

впливом поезії – трубадурів, була близька народу, визначалась

близькістю до фольклору.

Турнір – у середньовічній Західній Європі – військове змагання

лицарів.

Фарс – вид середньовічного народного театру комедійносатиричного

характеру.

Питання до самоконтролю

1. Які є оцінки середньовіччя в плані розвитку культури?

2. Що знаходилось в центрі культури європейського середньо

віччя?

3. Які соціальноісторичні особливості характерні для середньо

віччя?

4. Коли Західна Європа в культурному розвитку почала виперед

жати Візантію?

5. Чим займалась схоластика?

6. Що вчили в середньовічних школах і університетах?

7. Які титули, звання міг одержати середньовічний студент?

8. Що таке «духовна імперія»?

9. Що таке теологія?

10. Що таке аскетизм?

11. Що таке містика?

12. Що таке канон?

188

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

13. Які основні напрямки у літературі середньовіччя?

14. Хто такі ваганти?

15. Що таке куртуазна література?

16. Хто такі трубадури?

17. Де бере свій початок готична епоха?

Завдання для тестової перевірки знань студентів

1. Розташуйте події в хронологічній послідовності:

а) перший розкол християнства;

б) заснування Болонського університету;

в) написання «Пісні про Роланда»;

г) будівництво НотрДаму;

д) початок готичної епохи;

е) перша достовірна згадка про окуляри;

є) початок діяльності англійського парламенту;

ж) заснування Кембріджського університету в Англії;

з) заснування Бенедиктом Нурсійським на півночі Італії першо

го монастиря в Західній Європі.

2. Для готичної архітектури було характерно:

а) масивні склепіння, товсті з тесаного каменю стіни;

б) звужені догори штилі, маленькі ажурні вежки та віконні арки

створювали враження стрімкого пориву вгору;

в) невеликі віконні та дверні отвори;

г) масивність і напівтемрява всередині будівель;

д) довгасті вікна, прикрашені вітражами.

3. Правильно розташуйте прізвища:

а) вчений і латинський письменник з Іспанії, один з найбільш

значних посередників між античною культурою та середньовіч

чям;

б) християнський теолог і філософ, один з отців давньої церкви

християнського Заходу, якого католицькі богослови назвали

«Блаженним»;

в) видатний філософ і теолог, один з найбільших церковних ав

торитетів, автор праці «Сума теології» – своєрідної енцикло

педії католицького богослов’я;

189

Лекція 8. Культура Західної Європи в середні віки

г) видатний французький філософ, теолог і письменник, вираз

ник відкритого опору авторитету церкві;

д) римський філософ і письменник, «великий вчитель середньо

віччя»;

є) державний діяч, пізніше абат одного з італійських монастирів,

який об’єднав християнську традицію та світське знання, що

привело до становлення світської культури;

є) відомий англійський вчений, професор Оксфордського універ

ситету, який був одним з перших, хто наполягав на необхід

ності дослідного пізнання;

ж) італійський чернець, традиція якого відображала неприйнят

тя античної культури і призвела до духовного диктату церкви

в середні віки.

Августин Аврелій, Ісидор Севільський, Аніцій Манлій Северин

Боецій, Магн Флавій Аврелій Кассіодор, Фома Аквінський, П’єр

Абеляр, Бенедикт Нурсійський, Роджер Бекон.

Теми рефератів

1. Особливості середньовічної культури.

2. Християнська теологія і церква, її роль у духовному житті

суспільства.

3. Розвиток науки і освіти в добу середньовіччя.

4. Середньовічні університети, організація в них навчання.

5. Схоластика.

6. Каролінгське відродження.

7. Художня культура Середньовіччя.

8. Література Середньовіччя.

9. Романіка і готика – панівні художні стилі в архітектурі та

мистецтві епохи Середньовіччя.

190

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Лекція 9

КУЛЬТУРА ВІДРОДЖЕННЯ

• Історичні передумови становлення культури Відродження.

Загальна характеристика епохи Відродження.

• Гуманізм як ідеологія Відродження.

• Видатні представники епохи Відродження.

• Реформація та її культурноісторичне значення.

Відродження (пофранцузьки – Ренесанс) – найвизначніша пе

рехідна епоха людської історії. Це епоха в історії культури країн

Західної та Центральної Європи. Вона хронологічно входить у серед

ньовічну історію європейських народів і охоплює період з XIV до

перших двох десятиліть XVII ст. Раніше за все (XIV ст.) Відроджен

ня проявилось в Італії. Потім, у XV ст., оформлюється так зване

Північне Відродження (Німеччина, Нідерланди). З кінця XV ст. ідеї

гуманізму проникають в Англію та Францію і, нарешті, під їх вплив

потрапляє Іспанія. З XVI ст. Відродження набуває європейського ха

рактеру і досягає найвищої точки свого розвитку.

Відродження відкриває принципово нову культурну епоху, знаме

нує собою початок боротьби буржуазії з економічною та політичною

системою феодалізму за панування в суспільстві. В цей період поча

ли виникати мануфактури, одержали розвиток торговогрошові відно

сини, торгівля, виникли банки, відбувався розклад натурального гос

подарства, збільшувалась роль особистої ініціативи. Взірцем свободи

та винахідливості для всієї Європи стали Флоренція, Генуя, Венеція

та інші міста Італії, які завдяки розвитку ремісничого виробництва

та зручному географічному розташуванню активно включалися у

торгівлю між Європою та Сходом.

Виключна важливість Відродження в історії людської культури

пояснюється тим, що якраз в цю епоху були створені видатні твори

літератури та образотворчого мистецтва. З’явилось майже одночас

но багато яскравих, видатних, великих талантів – письменників,

мислителів, живописців, скульпторів, архітекторів. Головним видом