Інформаційне Суспільство
Шлях України
43
Проект „Національної Стратегії Розвитку
Інформаційного Суспільства України”...
го документа, сам факт його існування розворушив країну і з'явилося дуже
багато людей, що, усвідомлюючи всі недоліки програми, готові грудьми за
хищати її і багато чого зробити для того, щоб вона стала не гіршою за "Елек
тронну Європу" та інші чудові програми, прийняті Канадою, Кореєю, Малай
зією і іншими країнами.
Дефакто складається варіант розвитку Росії як постачальника сировин
них ресурсів на світовий ринок. У стратегічному плані цей шлях не має пер
спектив, відкрито його ніхто не пропагує, але за ним стоять серйозні еконо
мічні інтереси, і ймовірність такого вибору аж ніяк не дорівнює нулеві.
Є й інший сценарій, реалізований повоєнною Японією, деякими країна
ми ПівденноСхідної Азії і Південної Америки, а також недавно Китаєм і
В’єтнамом. Вони наздоганяють індустріальний розвиток. Але і це навряд чи
може привести до успіху в наших геокліматичних умовах, особливо при зас
тарілій технологічній базі вітчизняної промисловості.
Третій сценарій – формування економіки, заснованої на знаннях. Це
шлях розвитку інформаційного суспільства, де основна ставка робиться на
розвиток науки, інновацій, культури, інформаційної індустрії і людського ка
піталу. Тут потрібна активна державна політика, заснована на продуманій
стратегії. Важливою умовою успіху в процесі створення і реалізації такої
стратегії є зацікавлена участь і тісне співробітництво всіх сил російського
суспільства . Мова йде про цілковито новий і ще незвичний феномен соці
альне партнерство, що майже дорівнює соціальному контракту, але лише за
умов не індустріального, а постіндустріального суспільства.
Академік Н.Мойсєєв у своїй книзі "Універсум. Інформація. Суспільство"
відзначав, що планетарне суспільство можна буде назвати інформаційним
лише тоді, коли виникне Колективний Розум, здатний відігравати в цьому
суспільстві таку ж роль, яку в організмі людини відіграє його власний розум.
У іншому випадку виникає лише оснащене інформаційними технологіями
суспільство , практично нездатне запобігати кризовим ситуаціям.
Світ живе підготовкою до Всесвітнього Самміту з питань інформаційно
го суспільства (WSІ). Перший його раунд відбувся у грудні 2003 р. у м. Же
нева, другий – у 2005 р. в Тунісі. У липні відбулося перше засідання Коміте
ту з питань підготовки до Саміту, у травні в Бамако (Малі) – Регіональна Аф
риканська Конференція, у вересні – субрегіональна конференція для країн
СНД у Бішкеку, у листопаді у м. Бухарест відбудеться Європейська регіо
нальна конференція. На черзі, у січні наступного року – латиноамерикан
ська конференція в СантоДомінго (Домініканська Республіка). Усі ці заходи
– вираження прагнення до формування перспективно правильних концеп
туальних і політичних рішень за допомогою “колективного розуму”.
У Росії ж, незважаючи на факт підписання російським президентом Окі
навської Хартії глобального інформаційного суспільства, із завзятістю, гід
ною кращого застосування, продовжують уникати самого словосполучення
і поняття "інформаційне суспільство”. Цього поняття немає ні в "Основних
напрямках соціальноекономічного розвитку Російської Федерації на дов