Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

торіальним поділом праці, можна об’єктивно пояснити на'

лежністю до одного з природно'ресурсних районів, що й вис'

тупає одним з провідних чинників формування територіаль'

ної структури господарства.

Таких природно'ресурсних макрорайонів, які охоплюють

декілька областей, в Україні сформовано, за даними різних

дослідників, від 5 до 8 одиниць. Загалом, оцінюючи весь ком'

плекс природних ресурсів та умов господарювання, а також

спираючись на агрокліматичне районування території країни

й різні варіанти попереднього природно'ресурсного й еко'

номіко'географічного районування, у тому числі В.Садовсько'

го (1930'і роки), групи дослідників під керівництвом К.Г.Воб'

лого (1952 р.), А.Т.Діброви (1958 р.) В.І.Поповкіна та ін. (1994

р.), а також нову сітку економічних районів (1998 р., колектив

вчених РВПС України НАН України), з точки зору їх впливу

на диференціацію розвитку продуктивних сил, можна виділи'

ти шість природно'ресурсних районів, які включають у себе

відповідно області:

1. Донецько1Придніпровський (Південно1Східний)

(Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська);

1. Західний (Львівська, Івано'Франківська, Закарпатсь'

ка та Чернівецька);

2. Південно1Західний (Кіровоградська, Миколаївська,

Одеська, Херсонська області та АР Крим);

3. Подільський (Західно1лісостеповий) (Вінницька,

Тернопільська та Хмельницька);

4. Поліський (Північний) (Волинська, Житомирська,

Київська, Рівненська, Сумська, Чернігівська);

5. Східно1Лісостеповий (Харківська, Полтавська та Чер'

каська).

Запропонована подвійна назва деяких районів відображає,

окрім найменувань, що історично склалися, також й особли'

вості фізико'географічного положення територій.

Розглянувши коротко структуру та кількісні показники

природних ресурсів цих ресурсних районів, можна зробити

наступні висновки:

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Донецько1Придніпровський (Донецька, Дніпропетров'

ська, Запорізька, Луганська) природно'ресурсний район

включає в себе в основному території степової, а частково —

лісостепової природно'географічної провінції на півдні

Східно'Європейської рівнини межах Придніпровської низо'

вини, Придніпровської височини, Приазовської низовини й

Донецького кряжу. З точки зору врахування більшості при'

родно'економічних чинників, що впливають на ефективність

господарювання, ця територія має найкращі передумови еко'

номічного розвитку. Як рельєф, так і кліматичні умови є спри'

ятливими для розвитку усіх складових продуктивних сил. У

ґрунтовому покриву території переважають чорноземи, при'

чому ґрунти сільськогосподарського призначення характери'

зуються чи не найвищими балами природної родючості в

країні й забезпечують, вкупі з сприятливими природно'кліма'

тичними умовами, високу врожайність різноманітних

сільгоспкультур. Найпотужніший в країні мінерально'сиро'

винний потенціал Донбасу і Придніпров’я складається з ви'

ключно гармонійно поєднаних рудних і нерудних корисних

копалин, потужного сировинного потенціалу паливно'енерге'

тичного комплексу, що в комплексі сприяє розвитку широко'

го спектру як добувних, так і переробних галузей народного

господарства, особливо — важкої промисловості, (ПЕК, мета'

ломісткого машинобудування, металургійного комплексу),

АПК тощо. Незважаючи на високий рівень господарської опа'

нованості території, досить потужним, виходячи з належності

до району берегової смуги Азовського моря та цінних ланд'

шафтно'культурних об’єктів (заповідників Луганського та Ас'

канія'Нова тощо), є й рекреаційний потенціал Південного

сходу. Порівняно недостатнім є лише ресурсний потенціал

водних ресурсів району, особливо на Донеччині, а об’єктивно

зниженим, враховуючи географічну зону — лісових. Певну

проблему являє собою й посушливий клімат, який вимагає

проведення зрошувальних робіт у землеробстві. На протязі

довгого часу рівень соціально'економічного розвитку як Дон'

басу, так і Придніпров’я відповідав вказаним позитивним пе'

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

редумовам розвитку продуктивних сил, проте, певні тери'

торіально'господарські диспропорції були характерними й

для цих територій, зокрема — проблеми урбанізації й еколого'

економічних взаємовідносин продуктивних сил і природного

середовища їх функціонування.

Західний (Львівська, Івано'Франківська, Закарпатська та

Чернівецька) природно'ресурсний район характеризується

унікальністю природно'економічного потенціалу як для Ук'

раїни, так і для Європи в цілому. Гірський характер місцевості

обумовив різноманітність природних умов. Територія району

в основному належить до поліської та лісолучної природної

рослинної смуги. Особливий характер кліматичного по'

тенціалу простежується в існуванні різних ландшафтно'

кліматичних зон: Малого Полісся, Передкарпатського й За'

карпатського передгір’я, Закарпатської низини, гірських лісо'

лучних районів, субальпійських (полонини) та альпійських

(Високі Карпати) частин території. При цьому природні умо'

ви Високих Карпат вважаються найбільш суворими в Україні.

Ландшафтно'культурний потенціал району є однією з струк'

туроформуючих складових рекреаційного потенціалу Ук'

раїни. З точки зору врожайності, дерново'підзолисті, буро'

земні й перехідні між ними ґрунти характеризуються се'

редніми значеннями родючості. Район вирізняється найпо'

тужнішим потенціалом лісових ресурсів в Україні. Основу

мінерально'сировинної бази складено в основному нерудними

копалинами — кам’яним вугіллям, сірчаними покладами,

калійними солями, цементною сировиною, вапняками, мінво'

дами, нафтою й газом, що в комплексі створило досить слушні

умови для розвитку як галузей АПК й рекреаційного госпо'

дарства, так і промислового комплексу з переважанням добув'

ної та неметаломістких галузей переробної промисловості, у т.

ч. — хіміко'лісового комплексу, промисловості будматеріалів,

середнього та неметаломісткого машинобудування тощо. Пи'

тома водозабезпеченість цього району є досить високою, од'

нак, користування водними ресурсами ускладнено через чис'

ленні екологічні проблеми водного комплексу. Особливо тре'

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

ба сказати на порівняно близькі, досить слушні природно'ре'

сурсні передумови розвитку всіх територій району, що, однак

слабо відобразилося у розвитку продуктивних сил різних його

областей.

Південно1Західний (Кіровоградська, Одеська, Миколаїв'

ська, Херсонська області та АР Крим) район об’єднав у себе

південні й західні території степової природно'географічної

провінції та частково — лісостепу у межах Придніпровської

височини та Причорноморської низовини. Ґрунтовий покрив

території району складається в основному з середньоґумус'

них, опідзолених та малоґумусних чорноземів, темно'кашта'

нових слабо'солонцюватих ґрунтів сприятливої для сільсько'

господарського освоєння структурної будови. У природно'ре'

сурсному потенціалі району особливого значення набувають

природно'рекреаційні ресурси, враховуючи виняткове

поєднання природно'кліматичних умов, водних, земельних,

лісових та гідромінеральних ресурсів. Водні ресурси у

порівнянні з Україною в цілому відрізняються як різно'

манітним характером (ресурси річок, озер, лиманів, Чорного

та Азовського моря тощо), так і кількісними показниками. У

порівнянні зі Сходом лісостепової зони, цей район є бідним на

корисні копалини, однак помітне народногосподарське зна'

чення мають буре вугілля, залізні руди й руди важких металів,

будівельна сировина, мінеральні води, лікувальні грязі, рапа

морських лиманів. Природна лісистість території є наймен'

шою в країні, проте ліси південного узбережжя й гір Криму

мають підвищене рекреаційне значення. Багатим є й фа'

уністичний потенціал Південного заходу, представлений як

мисливськими, медоносними, так і рибно'промисловими ре'

сурсами. Переважно низовинний рельєф району, родючі ґрун'

ти, помірно теплий, напівсухий клімат, сусідство з могутньою

сировинною базою Донбасу й Придніпров’я, виключні переду'

мови для розвитку водного (у т.ч. — морського транспорту),

наявність найпотужнішого в країні потенціалу курортно'рек'

реаційних ресурсів створюють сприятливу базу для розвитку

практично всіх галузей господарства, перш за все — АПК, ма'

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

шинобудівної, хімічної промисловості та будіндустрії, а також

інфраструктурних галузей, серед яких лідирують транспортне

обслуговування та рекреаційне господарство. Загалом, при'

родно'ресурсні передумови розвитку продуктивних сил райо'

ну є сприятливими для всіх його областей. Рівень забезпече'

ності природно'ресурсним потенціалом є порівняно збалансо'

ваним, зокрема, знижений рекреаційний потенціал Кірово'

градщини компенсується багатим потенціалом земельних

угідь та корисних копалин, а нестача водних ресурсів та

порівняна бідність ґрунтів Криму — його рекреаційним ресур'

сним комплексом.

Подільський (Вінницька, Тернопільська та Хмельницька

області) природно'ресурсний район нами виділено, враховую'

чи як виключний збіг ознак структури природно'ресурсного

потенціалу, спільність природних, у т.ч. кліматичних умов

Західного лісостепу для трьох областей, так і належність до

одного економічного району. Належні до району території

Подільської та Придніпровської височини характеризуються

помірно'континентальним кліматом та більш, ніж достатньо

сприятливими ресурсними передумовами для розвитку бага'

тогалузевої аграрно'промислово орієнтованої економіки. Ха'

рактерною особливістю ресурсного потенціалу району є пере'

вага частки сільськогосподарських ресурсів над промислови'

ми, зокрема, найбагатішим у ПРП району є потенціал земель'

них ресурсів переважно чорноземних і сірих лісових ґрунтів з

високим вмістом споживчих речовин. В той же час, мінераль'

но'сировинний потенціал обмежено корисними копалинами

для виробництва будівельних і неметалевих конструкційних

матеріалів при відсутності промислово розроблюваних руд'

них родовищ та порівняно невеликими покладами сировини

для хімічної й паливної промисловості. Розвитку рекреаційно'

го господарства району сприяє наявність родовищ мінераль'

них підземних вод. Досить густа мережа малих і середніх річок

(Збруча, Росі, Серету, Смотричу тощо) формує достатній для

регіональних потреб водоресурсний комплекс, а більше, ніж

десятивідсоткова лісистість території створює передумови для

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

формування лісової та деревообробної галузі. Вдало поєднана

сукупність ландшафтних, водних та лісових об’єктів підвищує

цінність рекреаційних територій району. Структура природ'

но'ресурсного потенціалу обумовила, таким чином, агропро'

мислову орієнтацію господарства та декілька знижений у

порівнянні з промислово розвинутими територіями рівень

розвитку продуктивних сил у цілому. Однак на основі власної

промислової бази можливим є помітне нарощування по'

тенціалу як харчової й легкої галузей, так і промисловості буд'

матеріалів, хіміко'лісового комплексу, а вигідне положення

щодо розвитку міжрегіональних зв’язків сприяє успішному

функціонуванню інших галузей господарства, зокрема — ма'

шинобудування та ПЕК. При цьому не останню роль відігра'

ватиме підвищений у порівнянні з урбанізованими тери'

торіями промислових регіонів екологічний потенціал

подільських ландшафтів.

Поліський (Волинська, Житомирська, Київська,

Рівненська, Сумська, Чернігівська) ресурсний район розташо'

вано в основному у відповідній природно'географічній зоні,

яка знаходиться у західній частині Східноєвропейської рівни'

ни на території Поліської низовини, Волинської та

Придніпровської височини. Частково території району

(південні) розташовані у лісостепу. Поліські ландшафти, які

відрізняються помірно теплим, вологим кліматом, поширен'

ням піщаних рівнин є задовільними для господарювання. Цей

район характеризує також значне поширення дубово'сосно'

вих лісів, боліт, заболочених місцевостей, луків, озер. Ознакою

району є порівняно достатня забезпеченість водними ресурса'

ми. Природно'ресурсний потенціал району характеризується

бідністю мінеральних рудних копалин, порівняно низькою

продуктивністю й якісними ознаками більшості земельного

фонду сприяє розвитку агропромислових галузей господарст'

ва та неметаломістких галузей промисловості, хіміко'лісового

комплексу і будівельної індустрії, на окремих територіях — па'

ливно'добувних галузей (нафтогазовидобувної та вугільної й

торф’яної). Однак наявність порівняно великих лісових наса'

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

джень, значної кількості перезволожених місцевостей, в тому

числі боліт (на Полісся припадає до половини заболочених зе'

мель України) вимагала проведення меліоративних робіт і ру'

бок лісу для здійснення господарської діяльності й підвищен'

ня її ефективності, що, однак, не сприяло поліпшенню еко'

логічної ситуації. Серед рівнинних територій України кліма'

тичні умови Полісся є найбільш суворими. Найсприятливіши'

ми для сільського господарства є ґрунтово'кліматичні умови

південної частини району, де природна родючість ґрунтів ви'

ща (чорноземи), ніж на перезволоженій і заболоченій тери'

торії північних районів. Важливішою проблемою Полісся є

руйнівні екологічні наслідки катастрофи на ЧАЕС та техно'

генно'антропогенний вплив на довкілля меліоративних робіт

й іншого втручання у природне середовище. Загалом,

Поліський природно'ресурсний район на багатьох територіях

характеризується граничними значеннями ефективності ви'

користання природно'ресурсного потенціалу та мінімальними

показниками потенціалу екологічного, що відобразилось, зок'

рема, в існуванні територій Чорнобильської зони відчуження,

де господарська діяльність є забороненою законодавством.

Проте підвищена здатність поліських ландшафтів до самоочи'

щення від радіонуклідів та застосування природозберігаючих

технологій в господарюванні дозволяє з часом підвищити еко'

лого'економічні характеристики територій району.

Ймовірним є й відновлення та примноження унікального рек'

реаційного комплексу Полісся, окремі складові якого, зокрема

— заповідні ліси Чернігівщини, комплекс Шацьких озер Во'

лині, Біле озеро Рівненщини, та мінеральні води Житомирщи'

ни й зараз не поступаються рекреаційним об’єктам державно'

го й міжнародного значення.

Східно1Лісостеповий (Харківська, Полтавська та Чер'

каська) ресурсний район виділено, спираючись як на порівня'

ну схожість природних ресурсів та належність в основному до

однієї природно'географічної зони, так і виходячи такого фак'

тору районоутворення, як особливість фізико'географічного

та економіко'географічного положення. Так, даний район зна'

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

ходиться на території Придніпровської низовини,

Придніпровської височини та Полтавської рівнини в одній

природно'географічній та грунтово'кліматичній зоні з Поділ'

лям, однак, розвиток його продуктивних сил орієнтується на

промислово'аграрну структуру економіки, щільною мережею

економічних зв’язків пов’язану з могутнім виробничим та ре'

сурсним потенціалом Донбасу та Придніпров’я, у зв’язку з

чим і дотримано виділення 2'х лісостепових природно'ресурс'

них районів. Цілком слушним, є й приєднання до цього райо'

ну Черкащини, враховуючи структуру її ПРП, яка достатньо

корелює зі структурою інших областей району. Загалом, при'

родно'географічні умови району, а особливо — його еко'

номіко'географічне положення є найсприятливішими факто'

рами розвитку продуктивних сил. Зокрема, це висока природ'

на родючість чорноземних ґрунтів, континентальний клімат та

сприятливі погодні умови для часів вегетації сільгоспкультур

й періоду збирання врожаю. З інших факторів відзначимо

близькість території району як до сировинних джерел, так і до

ринків збуту Росії. Наявна мінеральна сировинна база пред'

ставлена як багатими залізорудними родовищами, так і нафто'

газоносним районом Дніпровсько'Донецької западини, а та'

кож нерудними корисними копалинами, у т.ч. — сировиною

для хімічної промисловості. Порівняно багатий потенціал вод'

ного комплексу, помітний обсяг лісових ресурсів, близькість

мінеральних рудних та паливно'енергетичних родовищ, а та'

кож заготівельних виробництв Донецько'придніпровського

району слугує каталізатором розвитку регіонального промис'

лового комплексу, перш за все — добувних галузей, багато'

профільного машинобудування, хімічної промисловості та

ПЕК. Сприятливі умови для розвитку АПК відзначилися ви'

сокою часткою харчової промисловості в галузевій структурі

виробництва району. Багатим є й його рекреаційний по'

тенціал, зокрема — родовищ мінеральних вод Полтавщини,

“візитної картки” України — культурно'ландшафтних охорон'

них територій Шевченкового краю та заповідних місць Слобо'

жанщини, особливу цінність яким надає високий екологічний

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

потенціал територій району. Проте певним рівнем напруже'

ності екологічної ситуації характеризується розвиток ур'

банізованих територій Харківщини, сировинно'промислових

регіонів та територій з підвищеним рівнем радіаційного фону

на Черкащині. Однак для Східного лісостепу в цілому прита'

манні сприятливі загалом еколого'економічні умови господа'

рювання.

3.2. Ïðèðîäíî-åêîíîì³÷í³ óìîâè ãîñïîäàðþâàííÿ

â ðåã³îíàõ Óêðà¿íè

Виходячи з наведеного природно'ресурсного районування

території країни, можна оцінити й природні умови з точки зо'

ру впливу на регіональну диференціацію розвитку продуктив'

них сил. Таку оцінку проведено за чотирма критеріями: гео

морфологічним (роллю геоморфологічних факторів у розвитку

продуктивних сил), кліматичним (за впливом кліматичних

умов на регіональний розвиток), природної безпеки

(ймовірністю виникнення надзвичайних ситуацій та катаст'

роф природного походження) та екологічним (рівнем впливу

екологічних чинників на розвиток і ефективність господарю'

вання).

Так, за впливом геоморфологічних факторів на розвиток

продуктивних сил територію країни можна розділити на на'

ступні регіони:

Поліський, який характеризується переважно рівнинним

(у своїй більшості — низовинним) характером місцевості з до'

сить великою кількістю водних масивів, у т.ч. річок, боліт і

озер, заболоченістю та перезволоженістю великих площ,

порівняно високим рівнем лісистості території. Характери'

зується в основному задовільними, на півдні регіону — спри'

ятливими, в окремих випадках (на перезволожених та заболо'

чених територіях) — мало задовільними й незадовільними пе'

редумовами господарювання. Для покращання умов госпо'

дарської діяльності потребує помітного втручання у природне

середовище через проведення меліоративних робіт та лісо'

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

меліорації, рубок лісу тощо. Включає в себе Волинську,

Рівненську, Львівську, Житомирську, Київську, Чернігівську

та Сумську області.

Карпатський гірський, який включає в себе Івано'

Франківську, Закарпатську та Чернівецьку області. Для нього

є поширеними гірські ландшафти, які виступають фактором

ускладнення розвитку мережі розселення, транспортних ко'

мунікацій та мереж зв’язку, рослинницьких галузей АПК то'

що. Одночасно, регіони цієї геоморфологічної типології харак'

теризуються виключно сприятливими умовами для розвитку

рекреаційного господарства. Для господарювання в цьому

регіоні теж у певних випадках застосовується масове втручан'

ня у природне середовище, яке може порушувати еколого'еко'

номічну стійкість ландшафтів та збільшувати ризик виник'

нення надзвичайних ситуацій. Природні умови розвитку про'

дуктивних сил є в основному задовільними та сприятливими,

в гірських районах Високих Карпат — малозадовільними для

окремих галузей господарства.

Рівнинний Центрально1Український регіон включає в се'

бе найбільшу групу областей (Тернопільську, Вінницьку,

Хмельницьку, Черкаську, Кіровоградську, Дніпропетровську,

Запорізьку, Донецьку, Луганську, Харківську та Полтавську).

Для них є характерними загалом сприятливі геоморфологічні

умови господарювання у вигляді рівнинного в своїй більшості

характеру місцевості лісостепової й степової природно'гео'

графічних провінцій, добре придатних до залучення в госпо'

дарський обіг водних басейнів, відсутності великих заболоче'

них і лісових масивів. Природні умови сприяють розвитку пе'

реважної більшості галузей господарства. Проте випадки

втручання в природне середовище, зокрема — будівництво во'

досховищ, вирубка лісів у лісостеповій зоні, рільництво вик'

ликали негативні явища, які вилились у порушення водного

режиму територій, знизило рівень лісистості й викликало у

кінцевому випадку деградацію ландшафтів, появу нехарактер'

них ландшафтних структур (підтоплених та еродованих тери'

торій). Загалом, однак, природні умови цього регіону можна

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà