Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

163

У випадку значних опіків необхідно загорнути потерпілого в чисту

білизну, а зверху в теплу ковдру. У випадку значних опіків кінцівок необ-

хідно накласти на них транспортні шини.

Потерпілого зі значними опіками, що супроводжуються важким зага-

льним станом, необхідно забезпечити значною кількістю рідини водно-

сольовий розчин (1 чайна ложка солі і 1/2 чайної ложки соди на 1 л води),

гарячий і солодкий чай. Для зменшення болю дати потерпілому таблетку

знеболюючих або 100-150 мл вина або горілки. Таких потерпілих, а також

потерпілих з опіками II – IV ступеня, незалежно від площі ушкодження,

необхідно обов'язково направити в лікувальну установу. При транспорту-

ванні не допускати переохолодження потерпілого, поверхні шкіри не мо-

жна торкатися руками, не можна проколювати міхурі і відриватися шма-

точки одягу, що прилипли до місця опіку, не можна накладати мазі, поро-

шки, робити примочки.

Хімічні опіки

Виникають унаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизову оболон-

ку концентрованих неорганічних і органічних кислот, фосфору й інших

речовин, лугів. При горінні або вибухах хімічних речовин виникають тер-

мохімічні опіки.

Ознаки:

Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні термічним опі-

кам. За глибиною ушкоджень тканини хімічні опіки також підрозділяють-

ся на IV ступені.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утвориться сухий

струп. Від азотної кислоти він має ясно-жовтий колір від сірчаної кислоти

– сіро-білий з наступною зміною до коричнево-чорного кольору. При опі-

ках лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться тяжче, ніж опіки

кислотами.

Допомога: якщо одяг потерпілого просочився хімічними речовинами,

його необхідно швидко зняти, або розірвати на місці дії. Потім механічно

видаляють речовини, що потрапили на шкіру (наприклад, вапно), енергій-

но змивають їх струменем води (краще під напором – з водопроводу, на-

соса) не менш 10-15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Якщо є

можливість, то після промивання водою забезпечити промивання ушко-

джень такими розчинами: у випадку опіку кислотами – 2% розчином соди

або мильною водою; у випадку опіку лугами – 1-2% розчином оцтової,

лимонної або борної кислоти. У випадку опіку фосфором роблять примоч-

ки з 5% розчину марганцевокислого калію. Після цього на опікову повер-

хню необхідно накласти суху пов'язку. При потраплянні хімічних речовин

у дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3% розчином

борної кислоти, цим же розчином промити очі. У випадку хімічного опіку

164

стравоходу і шлунку необхідно пити сирі яйця або соняшникову олію. Не

можна змивати хімічні реактиви, що загоряються або вибухають при кон-

такті з вологою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, і

немає нейтралізуючої речовини, то на місце опіку необхідно накласти су-

ху чисту пов'язку. Потерпілих від хімічних опіків необхідно терміново

направити в медичну установу.

3. Надання першої допомоги при отруєннях

Отруєння – ця група захворювань, викликаних дією на організм от-

рут різного походження. При отруєннях невідомою токсичною речовиною

необхідно обов'язково викликати лікаря. До приїзду лікаря необхідно при-

пинити контакт потерпілого з отруйною речовиною. Отруйні речовини

можуть потрапити в організм трьома шляхами: через шлунково-кишковий

тракт, органи дихання і шкіру або слизову оболонку і цим відрізняється

характер першої допомоги. Якщо отрута (за винятком кислот або лугів)

потрапила в шлунково-кишковий тракт потерпілому необхідно кілька ра-

зів промити шлунок до появи чистих промивних вод. Для цього необхідно

випити 1,5-2,0 л води ледь підфарбованої марганцевокислим калієм або

води з харчовою содою (1 ч. ложка на 1 літр води), а потім викликати

блювоту роздратуванням кореня язика. Після цього дати суспензію акти-

вованого вугілля, що має гарні адсорбуючі властивості. Кишечник очища-

ється за допомогою сольового проносного – 20 г гіркої солі на 0,5 л води.

Потім потерпілого зігрівають, дають йому багато чаю або кави, але не їжу.

У випадку потрапляння отруйних газів або парів в дихальні шляхи,

потерпілому необхідно забезпечити приплив свіжого повітря, звільнити

його від одягу, що утрудняє дихання.

При непритомності дати понюхати нашатирний спирт, при зупинці

дихання – проводити штучне дихання.

При потраплянні отруйних речовин на шкіру необхідно відразу ж

промити ділянку тіла водою з милом. Якщо ці речовини мають до того ж

агресивну дію, необхідно діяти, як зазначено при хімічних опіках.

Отруєння продуктами харчування

Причина – вживання несвіжих або заражених хвороботворними мік-

робами продуктів. Захворювання, як правило, починається через 2-3 годи-

ни після вживання несвіжих продуктів, іноді через 20-26 годин.

Ознаки: загальне нездужання, нудота, кількаразова блювота, біль у

животі, головний біль, частий понос, блідість, підвищення температури до

38–40 С, частий слабкий пульс.

Блювота і понос обезводнюють організм, викликають втрату солей.

Допомога: діяти так само, як і при потраплянні отруйних речовин у

шлунково-кишковий тракт.

165

З метою профілактики отруєнь харчовими продуктами не слід допус-

кати вживання в їжу недоброякісних і не зовсім свіжих продуктів, особли-

во обережними потрібно бути при вживанні консервів. У випадку появи

підозри на їхню низьку якість (здуття кришки банки, неприємний запах,

незвичайний колір і т.д.) їх краще не вживати.

З метою попередження отруєння фальшивими спиртними напоями не

слід купувати напої сумнівного виробництва.

Отруєння ліками, алкоголем і наркотичними речовинами

Особливість першої допомоги полягає у тому, що потерпілого ні в

якому разі не можна залишати самого, оскільки можуть розвитися пору-

шення роботи центральної нервової системи – параліч дихання, клінічна

смерть.

Отруєння кислотами і лугами – особливо часті отруєння, що зустрі-

чаються в побуті, особливо серед дітей.

Ознаки: різкі болі в ротовій порожнині, стравоході й в області шлун-

ка, набрякання слизових оболонок, блювота з домішкою крові, утруднення

при ковтанні. Іноді характерний запах з рота. Можливе набрякання гортані

з розвитком асфіксії.

Допомога: необхідно видалити слину і слиз з рота потерпілого, заго-

рнувши ложку в марлю, серветку, протерти ротову порожнину. Промивати

шлунок водою не можна, оскільки це може викликати блювоту і привести

до потрапляння отруйних речовин у дихальні шляхи. Можна тільки дати

потерпілому 2-3 склянки води, щоб розбавити кислоту або луг і знизити

тим самим їх агресивну дію. Не можна також нейтралізувати кислоту, що

потрапила в шлунок, лугом і навпаки, оскільки при цьому утвориться ве-

лика кількість вуглекислого газу, що приводить до розтягування шлунка,

посилення болю і кровотечі. Якщо виникли ознаки удушення, проводять

штучне дихання – краще способом «рот у ніс», оскільки слизова оболонка

рота потерпілого ушкоджена.

Отруєння оксидом вуглецю.

Причина: вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму. У крові

блокується зв'язок гемоглобіну з киснем і не відбувається перенесення

його кров'ю від легень до тканин.

Ознаки:

при легкому отруєнні - яскраво-червона шкіра, затьмарення свідомо-

сті, шум у вухах, загальна слабість, нудота, блювота, слабкий пульс, коро-

ткочасна утрата свідомості;

при важкому отруєнні - порушення зору, дихання, роботи серця, клі-

нічна смерть.

Допомога: діяти так само, як при потраплянні отруйних речовин у

дихальні шляхи.

166

4. Надання першої допомоги при ураженні електричним

струмом і блискавкою

Унаслідок надзвичайної енергетичної потужності блискавки її вра-

жаюча дія на земні об'єкти є дуже небезпечною. Звичайно, усе живе під

цією дією миттєво гине. Але і безжиттєва матерія значно ушкоджується

або знищується.

Розрізняють первинну і вторинну вражаючі дії блискавки. До першої

відноситься прямий удар. Прямий удар - це безпосередній контакт каналу

блискавки з наземним об'єктом, що супроводжується проходженням через

нього струму головного розряду або наданням йому високого потенціалу.

Струм блискавки сходить на наземні спорудження (конструкції, еле-

менти, через які він проходить) теплову і механічну дії. При цьому мета-

леві частини плавляться, неметалеві негорючі руйнуються, а горючі заго-

ряються, вибухають.

Вторинна дія блискавки:

1) Пожежонебезпечним наслідком впливу заряджених хмар на назем-

ні об'єкти ще до розряду блискавки є електростатична індукція (ЕСІ), тоб-

то електризація через вплив усіх наземних споруджень, що знаходяться

безпосередньо під зарядженими хмарами, унаслідок чого виникає могутнє

електростатичне поле між незаземленими струмопровідними конструкці-

ями будинків і споруджень і землею через нагромадження на них зарядів

одного знака під індукційним впливом зарядженої хмари. Після розряду

блискавки (тобто після розрядження хмар) джерело індукції миттєво зни-

кає і між цими незаземленими конструкціями і землею може виникнути

вторинний розряд (іскра), що знову ж таки веде до пожежі.

2) Ще одним вторинним проявом блискавки є електромагнітна індук-

ція (ЕМІ), суть якої полягає в тому, що навколо каналу блискавки (як і

навколо будь-якого провідника зі струмом) виникає електромагнітне поле

великої потужності. Це поле миттєво перетинає своїми лініями магнітної

індукції усе, що знаходиться в найближчому навколишньому середовищі, і

якщо під її дію потрапляють незамкнуті струмопровідні кола (наприклад,

ділянки електромереж, технологічні комунікації, трубопроводи й ін.), то в

них індукується ЕДС взаємоіндукції зі значним потенціалом, що знову ж

таки може викликати появу іскор і спричинити пожежу.

3) У випадку влучення блискавки в різні наземні струмопровідні ко-

мунікації (естакади, траси трубопроводів і т.п.) виникає зона високого по-

тенціалу, тобто влучення потенціалу блискавки в ці комунікації (усереди-

ну будинків і споруджень), що утворює небезпеку виникнення іскор між

ними і землею і пробиття ізоляції електроустановок, тобто веде до виник-

нення пожеж.

167

Слід зазначити, що енергія іскрового розряду, що виникає від іскро-

вих розрядів і ЕМІ, перевищує 250 МДж, що є достатнім для запалювання

багатьох горючих сумішей, таких як гази, пари, пил з повітрям і іншими

окислювачами. Іскрові розряди від ЗВП мають енергію до 100 МДж, що

також є достатнім для запалювання багатьох горючих і вибухонебезпеч-

них сумішей.

а б

Рис. 7.1. Електростатична індукція (ЕСІ):

а – до розряду блискавки; б – під час розряду блискавки;

1 – заряджена хмара; 2 – блискавка; 3 – блискавковідвід; 4 – спорудження;

5 – заземлений верстат; 6 – іскровий розряд

Рис. 2.2. Електромагнітна індукція (ЕМІ) 1 – заряджена хмара; 2 - блискавко-

відвід; 4 – магнітне поле блискавки; 5 – наземне спорудження; 6 – довгопротяжна

технологічна конструкція; 7 – іскровий розряд ЕМІ

При поразці організму людини електричним струмом розрізняють:

місцеві електротравми – опіки, металізація шкіри;

електричні знаки – ушкодження, викликані дією струму на організм;

168

електротравми загального характеру – ураження центральної нер-

вової системи, внаслідок чого порушується або цілком припиняється ро-

бота органів дихання і кровообігу, або і того й іншого одночасно.

Вид ураження організму людини електричним струмом (електротра-

вма місцевого або загального характеру) залежить від багатьох факторів:

сили струму, часу його впливу на організм і шляхів проходження через

нього, частоти струму, напруги і т.д. При електротравмі загального харак-

теру життєдіяльність організму припиняється через відсутність у ньому

кисню, що викликає клінічну смерть. Ознаки її такі: зупинка серця, відсу-

тність пульсу (пульс легше за все визначається по сонній артерії), відсут-

ність дихання, шкірний покрив синювато-блідий, зіниці очей розширені

через кисневе голодування кори головного мозку і не реагує на світло.

При наданні першої допомоги при ураженні електричним струмом

необхідно:

А.) Насамперед звільнити потерпілого від дії електричного струму,

застосувавши засоби особистої безпеки. Необхідно швидко відомкнути ту

частину установки, якої він торкається, при цьому варто враховувати, що:

при перебуванні потерпілого на висоті варто забезпечити безпеку па-

діння потерпілого;

при відключенні установки в нічний час може відключатися електри-

чне освітлення, тому треба мати напоготові інші джерела світла.

Якщо установку або ділянку мережі швидко відключити не можна,

треба відокремити потерпілого від струмоведучих частин іншими безпеч-

ними способами. В установках напругою до 1000 В можна скористатися

сухим одягом, канатом, ціпком, дошкою, а також узятися за одяг потерпі-

лого, якщо він сухий і відстає від тіла. При цьому варто діяти однією ру-

кою. Можна також стати на суху дошку або яку-небудь суху, струмоізоля-

ційну підстилку, згорток одягу, відтягнути потерпілого за ноги, переруба-

ти або заземлити провід.

В установках напругою вище 1000 В для відділення потерпілого від

струмоведучих частин треба надягти діелектричні боти, рукавички і діяти

штангою або кліщами, розрахованими на напругу установки.

При звільненні потерпілого від дії електричного струму необхідно

обезпечити себе від напруги дотику у всіх випадках і кроковій напрузі в

установках з напругою 400 В і більш при розтіканні струму в землі або в

струмопровідній підлозі.

Б) Установити ступінь ушкодження й у залежності від цього присту-

пити до надання допомоги.

При місцевих електричних травмах допомога залежить від виду тра-

вми: при опіках рани обробляються спиртом, розчином марганцівки, у всіх

випадках накладається стерильна пов'язка; при переломах - шини. При

169

непритомному стані потерпілого приводять у свідомість. В усіх випадках,

навіть при відсутності видимих ушкоджень організму, постраждалому

необхідно забезпечити спокій, викликати лікаря або відправити потерпіло-

го в лікарняну установу.

В) При наданні допомоги варто враховувати настання клінічної смер-

ті клітин і перехід у біологічну. Найбільш чуттєві до кисневого голоду

клітини кори головного мозку. Тому період клінічної смерті визначається

як проміжок часу від повного припинення дихання і кровообігу до почат-

ку відмирання клітин кори головного мозку в результаті кисневого голо-

дування.

Тривалість цього проміжку часу коливається від 2 до 8 хвилин і за-

лежить від запасу кисню в організмі в момент настання клінічної смерті,

що, у свою чергу, визначається при інших рівних факторах, вагою й інтен-

сивністю виконуваних робіт. Якщо після початку відмирання клітин кори

головного мозку і вдається відновити в потерпілого дихання і серцеву дія-

льність, то через їх загибель він може бути приречений на психічну непо-

вноцінність.

Щоб не допустити переходу клінічної смерті в біологічну, тобто про-

довжити стан клінічної смерті до прибуття медичних працівників, необ-

хідно позбавити організм кисневого голодування, тобто забезпечити шту-

чне дихання і масаж серця. Якщо клітини організму будуть забезпечувати-

ся киснем, період клінічної смерті (відсутність самостійного природного

дихання і кровообігу) може збільшуватися до 2...4 годин.

При електричних травмах загального характеру необхідно терміново

вивести потерпілого з клінічної смерті. Якщо припинилося дихання, а сер-

це працює, треба зробити штучне дихання. Якщо ж у результаті електрич-

ного удару припинилися дихання і кровообіг, застосовують заходів щодо

пожвавлення, що включають у себе штучне дихання і масаж серця.

У будь-якому випадку необхідно викликати лікаря, тому що після ві-

дновлення серцевої діяльності і дихання в потерпілого може наступити

повторна зупинка або фібриляція серця – безладне скорочення окремих

груп м'язів серця, що не забезпечує циркуляції крові. Фібриляція серця

може наступити і не як вторинне явище, а як безпосередній результат

впливу струму на організм.

Крім того, у деяких випадках необхідно ввести в організм потерпіло-

го медичні препарати, що стимулюють роботу серця й органів дихання,

тому що закритий масаж серця і штучне дихання не завжди можуть приве-

сти до оживлення. Після оживлення можливі психоз, набряк мозку, серце-

ва слабість і інші розлади, що вимагають кваліфікованого лікування.

Кожна людина, яка перенесла електротравму, повинна бути поміщена

у лікарню. Протягом декількох днів за нею установлюється ретельне спо-

170

стереження, щоб попередити важкі ускладнення або настання "спізнілої

смерті". Відомі випадки, коли люди, що легко перенесли дію електричного

струму і почували себе задовільно, через два-три дні раптово умирали від

зупинки серця.

За даними статистики, ефект оживлення залежить від того, як швидко

воно буде розпочате. Так, при часі затримки до 1 хв оживляють до 90%

потерпілих, до 7 хв –10%, після 12 хв результат не відомий. Тому головне

при наданні допомоги – швидкість дій, спритність і досвідченість людини,

яка надає допомогу. На визначення ступеня поразки і стану потерпілого не

можна витрачати більш 15 – 20 секунд.

ВИСНОВКИ

Надання першої допомоги постраждалому повинно бути покладено в

основу турботи про людину, яка опинилась в надзвичайній ситуації, і

сприяти найшвидшому відновленню її здоров'я.

Для вирішення цієї проблеми необхідно готувати все населення краї-

ни до правильної дії в екстремальних умовах і вміло застосовувати вміст

аптечки швидкої допомоги і підручних засобів для своєчасного надання

екстреної допомоги постраждалій людині.

Задача. Гіпоксія (кисневе голодування). Головною причиною виник-

нення розладу діяльності організму є зниження тиску в крові – гіпоксія.

Виникає у всіх випадках, якщо є зниження парціального тиску кисню в

повітряному середовищі (унаслідок герметизації кабіни літака в горах), а

також під час запалення легень, інших порушень легеневої тканини, реду-

кції гемоглобіну внаслідок отруєння чадним газом. Гостра гіпоксія може

виникнути внаслідок тривалої затримки дихання під час пірнання, а також

при інтенсивному фізичному навантаженні. Ознаки виявляються в залеж-

ності від швидкості падіння парціального тиску кисню в дихальному сере-

довищі. Розрізняють чотири стадії: I – збільшення легеневої вентиляції,

прискорення пульсу, легка непритомність, підвищення артеріального тис-

ку; II – ослаблення мислення, дихання і пульс часті, стукіт у скронях, не-

притомність; III – посиніння шкіри, сплутаність мислення, нудота, блюво-

та, клінічні судороги, непритомність; IV – непритомність, можлива зупин-

ка дихання, після чого ще якийсь час серце продовжує скорочуватися. Ві-

дсутність чітких ознак кисневого голодування робить його особливо небе-

зпечним.

Допомога. Максимально швидко забезпечують умови для нормально-

го дихання атмосферним повітрям, по можливості дають вдихати чистий

кисень. Якщо гіпоксія супроводжується непритомністю і зупинкою ди-

хання, роблять штучне дихання, непрямий масаж. Після успішного здійс-

нення реанімаційних заходів створюють спокій, зігрівають потерпілого.

171

Отже, описані причини, ознаки і дії щодо надання першої допомоги

потерпілим в умовах боротьби за виживання, сподіваємося, відіграють

свою позитивну роль у складних і екстремальних ситуаціях виробничої

сфери, а також у побуті. Але треба завжди пам'ятати, що важливо точно

визначати симптоми, приймати рішення щодо дії і, не втрачаючи часу,

починати надавати допомогу, чітко дотримуючись основних принципів:

правильність і доцільність, швидкість, продуманість, рішучість і спокій.

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. Призначення першої допомоги й основні принципи її виконання.

2. Порядок надання першої допомоги при термічних поразках і хімічних

опіках.

3. Послідовність надання першої допомоги при отруєнні.

4. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом і блискав-

кою.

5. Що входить до складу медичної сумки першої допомоги?

6. Що така первинна дія блискавки?

7. Які існують вторинні дії блискавки?

8. Що таке електростатична індукція?

9. Від чого залежить пожежобезпечність наземних споруджень?

10. Коли може з'явитися вторинний розряд після розряду блискавки?

11. Укажіть види поразок людини електричним струмом.

12. Перелічіть прийоми звільнення потерпілого від дії електричного струму і

заходи забезпечення особистої безпеки.

13. Як проводити штучне дихання методом "з рота в рот"?

14. Що таке фібриляція серця? Особливості пожвавлення потерпілого при

фібриляції.

Рекомендована література

[15, с. 271-292; 35]

172

РОЗДІЛ 3. САМОСТІЙНА РОБОТА

1. ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАЦІОНАЛЬНУ РАДУ З ПИТАНЬ

БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

План

Вступ

1. Основні законодавчі і нормативні акти з безпеки життєдіяльності.

2. Постанова Кабінету Міністрів України про створення Національної

ради з питань безпечної життєдіяльності населення від 15 вересня 1993 р.

№733 Київ.

3. Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від

15 вересня 1993 р. №733.

4. Положення про Національну раду з питань безпечної життєдіяль-

ності населення.

Вступ

Наша країна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий люд-

ський розвиток. Одним із ключових завдань державної політики України

на найближчу перспективу, визначених в Посланні Президента до Верхо-

вної Ради „Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та по-

літичного розвитку на 2000-2004 роки ‖, в Указі Президента від

09.02.2001 р. №80/2001 „Про заходи щодо підвищення рівня захисту насе-

лення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного

характеру‖, у Програмі діяльності Кабінету Міністрів „Реформи заради

добробуту‖ є зниження рівня техногенно-екологічних ризиків та захист

населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природ-

ного характеру‖, у Програмі діяльності Кабінету Міністрів „Реформи за-

ради добробуту‖, є зниження рівня техногенно-екологічних ризиків та

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Законодавчою

базою для реалізації цих завдань є низка нових законів, що стосуються

захисту населення від надзвичайних ситуацій природного і техногенного

характеру, прийнятих

Головним законодавчим актом України є Конституція, цілий ряд

статей якої стосується питань безпеки життєдіяльності, зокрема:

Стаття 43: ―Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови

праці, … . Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для

їхнього здоров’я роботах забороняється‖;

Стаття 49: ‖Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допо-

могу та медичне страхування‖;