Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

153

- поверніть ручку зарядного пристрою проти годинникової стрілки до

упора;

- вставте дозиметр у зарядно-контактне гніздо зарядного пристрою;

- спрямуйте зарядний пристрій дзеркалом на зовнішнє джерело світ-

ла;

- доможіться максимального висвітлення шкали поворотом дзеркала,

- натисніть на дозиметр і, спостерігаючи в окуляр, повертайте ручку

зарядного пристрою за годинниковою стрілкою доти, поки зображення на

шкалі дозиметра не стає на «0», після цього вийміть дозиметр із зарядно-

контактного гнізда;

- перевірте положення нитки на світло: при вертикальному положенні

нитки її зображення повинне бути на «0».

Під час роботи в полі дії радіоактивного випромінювання дозиметр

носять у кишені одягу. Періодично в окуляр дозиметра спостерігається

величина дози гама-нейтронного випромінювання, одержана під час робо-

ти.

3. Прилади хімічного захисту (ВПХР)

Визначення приладом отруйних речовин (ОР) у повітрі

Дозиметричний і хімічний контроль є складовою частиною комплек-

су заходів ПР і ПХЗ і проводиться з метою оцінки працездатності особо-

вого складу формувань ЦО, робітників та службовців і визначення поряд-

ку їхнього використання, обсягу медичної допомоги на етапі евакуації,

необхідності й обсягу санітарної обробки людей, а також дезактивації і

дегазації устаткування, техніки, транспорту, СІЗ, одягу, можливості вико-

ристовувати продукти харчування, води і фуражу, в зонах радіоактивного і

хімічного зараження.

Хімічний контроль організується штабом і службами ЦО промисло-

вого об'єкта і проводиться командирами формувань і силами розвідуваль-

них підрозділів: групами хімічної і загальної розвідки і розвідниками-

хіміками формувань ЦО.

Військовий прилад хімічної розвідки – ВПХР призначений для вияв-

лення і визначення ОР у повітрі, на місцевості, техніці й інших об'єктах.

Прилад ВПХР складається з:

- корпуса з кришкою:

- ручного насоса;

- насадки до насоса;

- касет з індикаторними трубками:

а) з одним червоним кільцем і точкою для визначення зомана, зарину,

V – газів – 2 касети;

б) з одним жовтим кільцем для визначення іприту – 1 касета;

154

в) із трьома зеленими кільцями для визначення фосгену, синильної

кислотти і хлорціана – 1 касета;

- протидимових фільтрів;

- захисних ковпачків;

- грілки з патронами для підігріву трубок.

Вага приладу – 2,3 кг.

Визначення ОР у повітрі

А. Визначення нервово-паралітичних ОР в небезпечних концентраці-

ях (для зарину 0, 00005-0, 1мг/л і вище).

1. Розкрити дві індикаторні трубки з червоним кільцем і точкою (од-

на – дослідна, інша – контрольна).

2. Розбити верхні ампули в обох трубках і струснути їх, щоб змочити

наповнювач.

3. Вставити одну з трубок (дослідну) у насос.

4. Зробити 5-6 качань насосом і вийняти трубку з гнізда насоса. Через

другу контрольну трубку повітря не прокачують.

5. Розбити нижні ампули в обох трубках і струснути їх, щоб змочити

наповнювач.

6. Спостерігати за переходом кольору в обох трубках – від червоного

до жовтого. Якщо в дослідній трубці червоний колір зберігається у верх-

ній частині наповнювача, а в контрольній до цього моменту наповнювач

став жовтим повністю, то в повітрі присутні ОР типу зарин, зоман або V-

газів у небезпечній концентрації.

Б. Визначення нервово-паралітичних ОР у безпечних концентраціях

(порядку 0, 0000005 мг/л).

У випадку, якщо зробити 5 - 6 качань і вийде негативний результат,

обстеження повітря продовжують.

Порядок роботи з трубками в цьому випадку той же, але при прока-

чуванні повітря через дослідну трубку треба зробити 30 - 40 повних ка-

чань насосом, а не 5-6, і розбивати нижні ампули обох трубок не відразу, а

через 2-3 хвилини після прокачування (дати витримку).

В. Визначення загальноотруйних і задушливих ОР.

1. Розкрити індикаторну трубку з трьома зеленими кільцями і розби-

ти в ній ампулу.

2. Вставити в насос і зробити 10-15 качань насосом.

3. Вийняти трубку з насоса, порівняти колір наповнювача з еталоном

на касеті і визначити тип і концентрацію ОР.

М. Визначення парів шкірно-наривних ОР.

1. Розкрити індикаторну трубку з жовтим кільцем.

2. Вставити трубку в насос і зробити 50-60 качань.

155

3. Вийняти трубку з насоса і через одну хвилину порівняти колір на-

повнювача з еталоном на касеті.

Визначення приладом ОР на предметах

Визначення ОР на місцевості і різних предметах починається також з

визначення ОР нервово-паралітичної дії.

Для цього необхідно:

1. Підготувати до роботи потрібні індикаторні трубки.

2. Вставити індикаторну трубку в насос.

3. Накрутити на насос насадку.

4. Установити захисний ковпачок.

5. Прикласти насадку до досліджуваної поверхні.

6. Зробити 60 качань насосом.

7. Скинути захисний ковпачок.

8. Згвинтити насадку. Далі виконати те ж, що і при визначенні ОР у

повітрі.

Визначення приладом ОР у сипучих матеріалах і в диму

Визначення ОР у сипучих матеріалах.

Наявність ОР в сипучих матеріалах визначають у такому порядку:

1. Підготувати до роботи потрібні індикаторні трубки.

2. Вставити індикаторну трубку в насос.

3. Навернути на насос насадку.

4. Установити захисний ковпачок.

5. Лопаткою беруть пробу верхнього шару ґрунту або сипучого мате-

ріалу і насипають її в воронку ковпачка до країв.

6. Воронку накривають протидимовим фільтром і закріплюють пру-

жинним кільцем.

7. Зробити 120 качань насосом.

8. Викидають захисний ковпачок разом із пробою і протидимовим

фільтром.

9. Відгвинтивши насадку, виймають індикаторну трубку і визначають

присутність ОР.

Примітка. При визначенні ОР при низьких температурах індикаторні трубки

підігріваються в грілці з червоним кільцем і точкою при температурі 0 С і нижче і

з жовтим кільцем +15 С і нижче протягом 1-2 хвилин. Індикаторні трубки з трьома

зеленими кільцями підігріваються у випадку сумнівних показань.

Визначення ОР у димі.

Проводиться так само, як і на місцевості або предметах, тільки за-

мість захисного ковпачка вставляється протидимовий фільтр.

156

Задачі

1. Вимірювання рівнів гамма-випромінювання на місцевості.

При радіаційній розвідці рівні радіації на місцевості вимірюють на

першому піддіапазоні (200) у межах від 5 до 200 Р/год, на другому (х100)

– до 5 Р/год.

Прилад підвішується на шию і повинен знаходитися на висоті 0,7-1 м

від поверхні землі, зонд встановлений у положення "Г" і знаходиться у

футлярі. Перемикач піддіапазонів ставлять у положення "200" і знімають

показання по нижній шкалі. При показаннях нижче 5 Р/год перемикач під-

діапазонів установити в положення х1000 і знімають показання по верхній

шкалі. Рівень радіації дорівнює показанню мікроамперметра помножений

на 1000 у мР/год.

2. Визначення в повітрі нервово-паралітичних ОР у небезпечних кон-

центраціях (для зарину 0,00005 - 0,1 мг/л і вище).

1. Розкрити дві індикаторні трубки з червоним кільцем і точкою (од-

на дослідна, інша контрольна).

2. Розбити верхні ампули в обох трубках і струснути їх, щоб змочити

наповнювач.

3. Вставити одну з трубок (дослідну) у насос.

4. Зробити 5-6 качань насосом і вийняти трубку з гнізда насоса. Через

другу контрольну трубку повітря не прокачують.

5. Розбити нижні ампули в обох трубках і струснути їх, щоб змочити

наповнювач.

6. Спостерігати за переходом кольору в обох трубках від червоного

до жовтого. Якщо в дослідній трубці червоний колір зберігається у верх-

ній частині наповнювача, а в контрольній до цього моменту часу напов-

нювач став жовтим повністю, то в повітрі присутній ОР типу зарин, зоман

або V-газів у небезпечній концентрації.

Визначення ОР у сипучих матеріалах

Наявність ОР в сипучих матеріалах визначають у такому порядку:

1. Підготувати до роботи потрібні індикаторні трубки.

2. Вставити індикаторну трубку в насос.

3. Навернути на насос насадку.

4. Установити захисний ковпачок.

5. Лопаткою взяти пробу верхнього шару ґрунту або сипучого мате-

ріалу і насипати його в воронку ковпачка до країв.

6. Воронку накрити протидимовим фільтром і закріпити пружинним

кільцем.

7. Зробити 120 качань насосом.

8. Викинути захисний ковпачок разом із пробкою і протидимовим фі-

льтром.

157

9. Відгвинтивши насадку, вийняти індикаторну трубку і визначити

присутність ОР.

Примітка

При визначенні ОР при низьких температурах індикаторні трубки пі-

дігріваються в грілці, з червоним кільцем і точкою при температурі 0 С і

нижче і з жовтим кільцем - +15 С і нижче протягом 1-2 хвилин.

Індикаторні трубки з трьома зеленими кільцями підігріваються у ви-

падку сумнівних показань.

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. Прилади радіаційної розвідки і контролю радіоактивного зараження.

2. Призначення вимірника потужності дози випромінювання ДП-5 (А, Б, В).

3. Що входить у комплект приладу ДП-5А?

4. З чого складається прилад ДП-5А?

5. Що розміщається на панелі вимірювального пульта приладу ДП-5 (А, Б)?

6. Підготовка приладу до роботи (ДП-5).

7. Визначення приладом ДП-5 рівня радіації на місцевості.

8. Визначення ступеня зараженості предметів приладом ДП-5А.

9. Відмінність приладу ДП-5 (А, Б) від ДП-5В.

10. Комплект індивідуальних дозиметрів ДП-24.

11. Призначення і склад дозиметра ДКП-50А.

12. Пристрій 3Д-5.

13. Зарядка дозиметра ДКП-50А.

14. Визначення доз випромінювання, зареєстрованих дозиметрами ДКП-50А.

15. Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-1. Призначення.

16. Принцип дії дозиметра ІД-1.

17. Принцип дії 3Д-6.

18. Підготовка до роботи і порядок роботи дозиметра ІД-1.

19. Для чого проводиться хімічний контроль зараження ОР (отруйними речо-

винами)?

20. Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР), його призначення і склад.

21. Визначення ОР нервово-паралітичної дії в повітрі.

22. Визначення ОР загальноотруйної і шкірно-наривної дії в повітрі.

23. Визначення ОР приладом ВПХР на різних предметах.

24. Визначення ОР у сипучих матеріалах.

25. Визначення ОР у димі.

Рекомендована література

[5, с. 55-66; 20, с. 169-191; 31]

158

7. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРНЯНОЇ ДОПОМОГИ

ПОТЕРПІЛИМ

План

Вступ

1. Призначення долікарняної допомоги.

2. Надання першої допомоги потерпілим при термічних і хімічних

опіках.

3. Надання першої допомоги потерпілим при отруєнні.

4. Надання першої допомоги потерпілим при ураженні електростру-

мом і блискавкою.

Вступ

Історія життя людства показує, що люди, які одержали травми, могли

б жити, якби їм вчасно була надана перша допомога. Своєчасна і правиль-

на допомога зберігає не тільки життя потерпілому, але і сприяє подальшо-

му успішному лікуванню, попереджає розвиток важких ускладнень, а піс-

ля завершення лікування зменшує втрату працездатності.

Студенти як майбутні фахівці повинні грамотно і вміло застосовува-

ти отримані знання для успішного надання допомоги потерпілому, щоб

допомогти йому зберегти здоров'я і життя.

1. Призначення долікарняної допомоги

Перша долікарняна допомога – це комплекс найпростіших заходів,

спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.

При наданні першої допомоги необхідно керуватися такими принци-

пами, як: правильність, швидкість, цілеспрямованість, продуманість, рі-

шучість, спокій у своїх діях.

Людина, що надає першу допомогу, зобов'язана знати основні ознаки

порушення життєво важливих функцій організму людини, основні прин-

ципи надання першої допомоги і її прийомів відповідно до характеру

отриманих потерпілим травм і, крім того, повинна уміти:

оцінити стан потерпілого, яку допомогу йому необхідно надати;

забезпечити вільний прохід верхніх дихальних шляхів;

зробити штучне дихання «з рота в рот» або «з рота в ніс», а також

непрямий масаж серця й оцінити їх ефективність;

зупинити кровотечу шляхом накладання джгута, тугої пов'язки або

здавлюванням пальцями кровоносної судини;

накласти пов'язку при травмі (пораненні, опіках, обмороженні, за-

битому місці);

159

зафіксувати ушкоджену частину тіла при переломі кісти, сильному

забитому місці, термічному опіку;

провести допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні,

отруєнні, блювоті, утраті свідомості;

використовувати підручні пристосування при переносі, вантаженні

і транспортуванні потерпілого;

указати на необхідність виклику потерпілому машини швидкої до-

помоги;

використовувати аптечку швидкої допомоги.

Аптечка швидкої допомоги з набором медикаментів і пристосувань,

мінімальний перелік яких наведено у табл. 7.1, обов'язково повинна бути

на всіх транспортних засобах, а також на підприємствах, організаціях і

установах, особливо в тих, де проводяться небезпечні і шкідливі роботи.

Такий набір медикаментів і пристосувань для надання допомоги бажано

мати також удома.

Для правильної організації надання першої допомоги на кожному пі-

дприємстві, у цехах, відділах і в інших підрозділах повинні бути відпові-

дальні за наявність і необхідний перелік медикаментів і приналежностей

для надання цієї допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої

допомоги.

Керівник лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує дане

підприємство, повинен організувати щоденний контроль за дотриманням

порядку і правил надання першої допомоги і поповненням аптечок і сумок

необхідними ліками і приналежностями.

2. Долікарняна допомога при термічних ушкодженнях і хімічних опіках

Підвищення температури навколишнього середовища від припусти-

мих норм стає небезпечним для людини. Ця небезпека тим більше, чим

більше відхилення температури середовища або речовин, з якими контак-

тує людина, від припустимих норм. Як низькі, так і високі температури

навколишнього середовища приводять до порушення процесів терморегу-

ляції організму і порушенню функцій життєво важливих органів. Контакт

окремих частин тіла з гарячими або холодними речовинами або предмета-

ми викликає травмування цих ділянок, що називається опіком або обмо-

роженням. Контакт із деякими хімічними речовинами також приводить до

травми, що називається хімічним опіком.

Переохолодження

Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на

організм низьких температур. Погіршенню стану сприяють: стомлення;

малорухомість; алкогольне сп'яніння.

Ознаки: на початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється

пульс і учащається дихання, підвищується артеріальний тиск, потім настає

160

переохолодження, зменшується пульс, рідшим стає дихання, знижується

температура тіла. При зниженні температури тіла від 34 до 32 С втрача-

ється свідомість, зупиняється дихання, мова стає нерозбірливою. Після

зупинки дихання у серце може якийсь час (від 5 до 45 хвилин) продовжу-

вати працювати, а потім зупиняється і настає смерть.

Таблиця 7.1

Медикаменти і приналежності для надання першої долікарняної допомоги

Медикаменти і

медичні прина-

лежності

Призначення

Кількість,

шт.

Індивідуальні

перев'язочні

пакети

Для накладення пов'язок

Бинти

- ‖ -

Вата

- ‖ -

5 пачок по

50 г

Ватно-марлевий

бинт

Для бинтування при переломах

Джгут

Для зупинки кровотечі

Шина

Для фіксації кінцівок при переломах

3-4

Гумовий міхур

для льоду

Для охолодження ушкодженого місця при

забитих місцях, вивихах, переломах

Склянка

Для прийому лік, промивання очей і готу-

вання розчинів

Чайна ложка

Для готування розчинів

Настойка йоду

(5%)

Для змазування тканини біля ран, свіжих

подряпин на шкірі й ін.

1 флакон

(25 мл)

Нашатирний

спирт

Для застосування при утраті свідомості

1 флакон

(30 мл)

Борна кислота

З метою застосування розчинів для проми-

вання очей і шкіри

1 пакет

(25 г)

Сода питна

З метою готування розчинів для промивання

очей і шкіри, полоскання рота при опіках

кислотою

1 пакет

(25 г)

Розчин перекису

водню (3%)

Для зупинки кровотечі з носа

1 флакон

(50 мл)

Настойка валері-

ани

Для заспокоєння нервової системи

1 флакон

(30 мл)

Нітрогліцерин

Для прийому при сильних болях в області

серця і за грудиною

1 тюбик

Допомога: при легкому ступені переохолодження розігрівають тіло

розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

161

При середніх і важких ступенях енергійно розтирають тіло вовняною

тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого питва, молока з

цукром, від 100 до 150 г 40% розчину спирту (горілки). Якщо в потерпіло-

го відсутнє дихання або він слабко дихає, необхідно робити штучне ди-

хання. Після зігрівання і відновлення життєвих функцій потерпілого заку-

тують у теплу ковдру і забезпечують йому спокій.

Обмороження

Виникають при дії холоду, при контакті тіла з холодним металом на

морозі. При підвищенні вологості і сильному вітрі обмороження може

відбутися і при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0 С).

Сприяє обмороженню загальне ослаблення організму внаслідок голоду-

вання, стомлення або хвороби. Найчастіше обморожують пальці рук, а

також ніс, вуха, щоки.

Ознаки:

Розрізняють 4 ступеня обмороження тканин:

I –почервоніння і припухлість;

II – поява міхурів;

III – омертвіння шкіри і поява струпа;

IV – омертвіння частин тіла.

Допомога: розтирання і зігрівання місця ушкодження. Бажано, поміс-

тивши потерпілого біля вогнища, тепла (наприклад, біля вогню), продов-

жувати розтирання. Найкраще розтирати обморожену частину спиртом,

горілкою, одеколоном, а якщо їх нема, то м'якою рукавицею. Не можна

розтирати снігом. Після розтирання відморожене місце витирають насухо,

змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють ватою або тка-

ниною. Необхідно пам'ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла

необхідно знімати акуратно, якщо це не вдається, необхідно розпороти цю

частину одягу або взуття, що утрудняють доступ до ушкоджених частин

тіла.

Перегрівання

Виникає внаслідок тривалого перебування в місцях високої темпера-

тури і вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичній роботі у воло-

гу, безвітряну погоду. Розрізняють кілька ступенів перегрівання.

Ознаки:

легкий ступінь - загальна слабість, нудота, шкіра червоніє, покри-

вається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла підви-

щується до 37,5–38,9 С;

середній ступінь – температура тіла – 39 – 40 С, сильний голов-

ний біль, різка м'язова слабість, шум у вухах, біль в області серця, вира-

жені почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, частішан-

162

ня пульсу до 120–130 уд/хв, часте і поверхневе дихання. Спостерігається

також блювота, понос.

важкі ступені перегрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо

температура повітря висока і його вологість підвищена, мова йде про теп-

ловий удар, якщо довго діяли сонячні промені – про сонячний. При цьому

температура тіла підвищується вище 40 С, настає затьмарення свідомості,

шкіра потерпілого стає сухою у нього починаються судоми, порушується

серцева діяльність, зупиняється дихання.

Допомога: у легких випадках потерпілого покласти у тінь, дати побі-

льше рідини. У важких випадках перенести його в затемнене, прохолодне

місце, роздягнути, обмити тіло холодною водою, прикласти холодний

компрес на голову, тіло, область серця. Дати понюхати вату, змочену на-

шатирним спиртом. Якщо порушується серцева діяльність, зупиняється

дихання, необхідно почати робити штучне дихання. Викликати швидку

медичну допомогу або після надання першої допомоги доставити потерпі-

лого в медичну установу.

Термічні опіки

Виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої температури (по-

лум'я, потрапляння на шкіру гарячої рідини).

Ознаки:

Розрізняють IV ступеня опіків:

I – почервоніння шкіри і її припухлість;

II – міхурі, наповнені рідиною;

III – некроз шкіри;

IV – обвуглювання тканин.

Опіки завжди супроводжуються сильними болями в ушкодженій час-

тині тіла. Чим болючіше опікова поверхня і чим глибше ушкодження тка-

нин, тим тяжче опік. Опіки 1/3 і 1/2 поверхні тіла і більше небезпечні для

життя потерпілого. Загальний стан потерпілого при значних опіках дуже

важкий.

Допомога: необхідно швидко вивести або винести потерпілого з зони

вогню, припинити контакт із гарячими речовинами. При загорянні одягу

необхідно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що при-

липли до тіла, ні в якому разі не можна здирати, а дбайливо зрізати ножи-

цями. На опікову поверхню накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену в

спирті. Якщо є 0,5% р-р новокаїну, то ним зрошують ушкоджену поверх-

ню.

При опіках невеликого розміру I ступеня можна обійтися змазуван-

ням опікової поверхні 2-3% розчином марганцевокислого калію і накласти

стерильну пов'язку.