Кадуріна Л.О. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності

Подождите немного. Документ загружается.

Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності

Виникнення та постійне удосконалення різних видів та форм

міжнародних розрахунків пов'язане з розвитком і розширенням товарного

виробництва та обігу.

Розрахунки в міжнародній торгівлі - це система регулювання платежів

за грошовими зобов'язаннями та вимогами, що виникають між державами,

юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних,

політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.

Умови платежу визначають спосіб й порядок фінансових розрахунків, а

також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. У

сучасних умовах зовнішньоторговельної діяльності застосовується три

розповсюджених способи платежу - платіж готівкою, авансовий платіж та

платіж у кредит.

Платіж готівкою в міжнародному платіжному обороті не означає, що

розрахунки ведуться готівкою (банкнотами). Вони, практично, тут не

застосовуються. У цьому випадку поняття «готівковий платіж»

використовується як протиставлення авансовому й кредитному засобам

платежу.

Валюта розрахунків може бути:

- національна;

- іноземна;

- умовно грошова одиниця клірингових розрахунків. Національна

валюта застосовується під час розрахунків

з нерезидентами за зробленими послугами й імпортними товарами, що

поставляються, через постійні представництва, які мають рахунки в

уповноважених банках України.

Іноземна валюта застосовується при розрахунках з резидентами та

нерезидентами України.

У роздрібній торгівлі й сфері послуг резиденти мають право, при

наявності індивідуальної ліцензії НБУ, реалізовувати товари й послуги в

інвалюті по пластикових картках та чеках.

Дозволені також безготівкові розрахунки в іноземній ВКВ між

юридичними особами - резидентами за умови, що резидент - одержувач

засобів має перереєстровану ліцензію на здійснення роздрібної чи оптової

торгівлі й надання послуг, чи, при наявності індивідуальної ліцензії НБУ,

на розрахунки з резидентами України в інвалюті.

Кадуріна Л.О.

Клірингові розрахунки передбачають як числення при міжурядових

угодах про торгово-економічне співробітництво із країнами з замкнутими

чи частково конвертованими валютами, розрахунки за визначеними

товарами (роботами, послугами). Порядок таких розрахунків визначається

окремими міжурядовими та платіжними угодами клірингового типу, в яких

вказується:

- система розрахунків;

- перелік товарів й обсяг клірингу;

- валюта клірингу й валюта застереження;

- порядок надання й обсяг кредиту за клірингом.

Клірингові рахунки відкриваються в державному експортно-

імпортному банку України чи спеціально уповноваженому урядом України

комерційному банку.

Розрахунки здійснюються через банківські установи чи інші кредитно-

фінансові установи.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюються через банки

безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні

відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких

відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».

Банківські кореспондентські відносини можуть бути прямі й за

допомогою банку-кореспондента.

Прямі кореспондентські відносини передбачають наявність

кореспондентських рахунків типу «Лоро» (кореспондентські рахунки

іноземних банків у даному банку) і «Ностро» (кореспондентські рахунки

даного банку в іноземних банках).

За перевід грошових засобів банки одержують комісійну винагороду,

що визначається фіксованою сумою, або у визначеному відсотку у

інвалюті чи національній валюті. Розмір винагороди залежить від форми

розрахунків, суми переводу, кореспондентських можливостей банку.

При прямих кореспондентських відносинах витрати на комісійну

винагороду менше, оскільки в розрахунковій операції будуть задіяні лише

два банки - банк одержувача товарів (послуг) та банк постачальника.

Система Свіфт більш дорога, однак тільки ця система дає можливість

проведення міжнародних розрахунків протягом декількох хвилин, що

дозволяє швидко одержувати і втягувати в оборот валютну виручку. Обсяг

переданих повідомлень досягає 1 млн. удень, а їхня швидкість:

Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності

- звичайних - 15 хвилин;

- термінових - 5 хвилин.

У багатьох випадках у міжнародній торгівлі при розрахунках

використовується принцип дотримання гарантії. У процесі її надання

(одержанні) задіяні три юридичні особи:

- головний боржник;

- його кредитор;

- гарант.

Гарант приймає на себе зобов'язання за сплату грошей перед своїм

кредитором у випадку, якщо головний боржник несе тимчасові фінансові

утруднення. Ця вимога викладена в «Уніфікованих правилах для гарантій

за вимогою» у редакції Міжнародної торговельної палати за 1992 р.

Розрізняють гарантії за вимогою й умовні.

Гарантії за вимогою передбачають положення, при якому гарант

повинний здійснити платіж на першу вимогу бенефі-ціара (кредитора).

При безумовній гарантії платіж здійснюється на попередньо

обговорених умовах, що передбачають різні варіанти відносно строку

оплати боргу й інші.

Найбільш часто гарантію надають банки. У світі існує 100 так званих

перших банків, гарантії яких приймаються без заперечень. Ці банки мають

високу боргову репутацію на міжнародному фінансовому ринку.

Якщо контрактом передбачене надання банківської гарантії, то вона

повинна містити такі дані: хто надає гарантію, її вид (за вимогою чи

умовна), строк дії, можливість внесення корективів у контракт без зміни

умов гарантії й ін.

Чиним законодавством встановлені терміни розрахунків

зовнішньоекономічних операцій, що складають 90 календарних днів.

Контроль за дотриманням зазначених термінів покладений на

уповноважені банки, які зобов'язані інформувати НБУ про суб'єктів ЗЕД,

що порушили зазначені терміни. Якщо з деяких причин здійснити

розрахунки з іноземним партнером у встановлений строк неможливо,

керівництво підприємства повинне звернутися в регіональне правління

НБУ за індивідуальним дозволом на продовження законодавчо

встановлених термінів розрахунків. Індивідуальний дозвіл на продовження

строку розрахунків може досягати 90 днів, в окремих випадках цей дозвіл

може бути пролонгований ще на 90 днів. Загальний термін перевищення

Кадуріна Л.О.

термінів розрахунків не повинен перевищувати 270 днів. Після закінчення

встановлених термінів уповноважені банки нараховують пеню в розмірі 0,3

% від суми недоотриманого виторгу в іноземній валюті чи від вартості

недоотриманої продукції, переліченої за курсом НБУ на день нарахування

пені. Загальний розмір нарахування пені не може перевищувати розміру

заборгованості. У випадку неможливості одержання резидентом від

іноземного партнера валютної виручки по експортних операціях, моментом

припинення застосування штрафних санкцій до резидента вважається дата

списання дебіторської заборгованості, за якою минув строк задавнен-ня

позову. Законодавством України загальний строк для захисту своїх прав з

позову юридичних осіб в умовах ЗЕД визначений до 1 року.

5.2. ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ. ВІДОБРАЖЕННЯ ЇХ

У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

Система зв'язків між суб'єктами зовнішньоекономічних відносин

заснована на безготівковій формі розрахунків.

На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:

—вид товарів, що єоб'єктом зовнішньоторговельної операції;

—наявність кредитної угоди;

—платоспроможність і репутація контрагентів по зов-

нішньоекономічних угодах;

—рівень попиту та пропозиції на даний товар на світових ринках.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних

підприємств з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо,

банківський переказ, розрахунки чеками. Разом з тим в кожній із

зазначених форм є декілька різновидів.

Розрахунки чеками — це розрахунки з використанням письмових

безумовних розпоряджень чекодавця платнику

(банку) здійснити платіж зазначеної суми чекоутримувачу (пред'явнику чи

конкретним особам, організаціям) готівкою чи шляхом перерахування на

його рахунок в банку.

Документ, що виписується чекодавцем, повинен мати покриття.

Причому законодавство багатьох країн передбачає кримінальну

відповідальність за виставляння чека без покриття. Чеки, що виписуються

клієнтом банку, видаються в межах суми, що мається на його потоковому й

Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності

інших рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті

надання банками кредиту.

Таким чином, власник має право виписувати чек, що підлягає

обов'язковому погашенню, лише за умови наявності в нього спеціального

банківського рахунку - депозиту.

Як засіб платежу в міжнародному обороті чек використовується в

розрахунках за поставлений товар при остаточному розрахунку за товар та

зроблені послуги, врегулювання рекламацій і штрафних санкцій, при

погашенні боргу, а також у розрахунках по неторгових операціях.

Відповідно до Женевської конвенції термін представлення чека до

оплати в країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті

між країнами - 20 дням, у міжконтинентальному платіжному обороті - 70

дням. Ці терміни обчислюються з дня, зазначеного в чеку, як дата

виставляння чека.

Для розрахунків з іноземними кредиторами використовуються

комерційні чеки.

Комерційний чек відрізняється від інших видів тим, що його

приймають тільки на інкасо від бенефіціара і він не підлягає передачі.

Комерційні чеки мають обмежений строк дії. Якщо на чеку не

визначено строк, він зазвичай діє не більше, ніж 6 місяців. Часто

зустрічаються чеки зі строком дії до 90 днів, 45 днів, рідше - 1 рік.

Уразі прийняття чека на інкасо від клієнта з нього береться застава.

Первинними документами при прийнятті комерційного чека є заява від

клієнта.

У міжнародній торгівлі сплата боргів за допомогою чека може бути

недостатньо привабливою з таких причин:

- експортер повинен звернутися у свій банк з розпорядженням про

інкасування платежів, за що буде справлятися певна плата;

- чек може суперечити внутрішньому валютному законодавству і

положенням про валютне регулювання у країні покупця, тому розрахунки

можуть бути затримані до одержання необхідного дозволу влади на

здійснення платежу;

- чек може бути загублено під час пересилання поштою;

- чек може виявитися "непокритим", тому не буде оплачений після

пред'явлення.

Кадуріна Л.О.

Вексель — це цінний папір, оформлений у строгій відповідності з

вимогами закону й утримуючий абстрактне грошове зобов'язання.

При розрахунках застосовується простий і перекладний вексель

(тратта). Частіше зустрічається перекладний вексель, що являє собою

безумовну пропозицію трасанту (кредитору), адресоване трасатові

(боржнику), сплатити третій особі (ремітентові) у встановлений строк

зазначену у векселі суму.

Простий вексель виставляється не кредитором, а боржником, що

іменується векселедавцем. Останній бере зобов'язання сплатити кредитору

визначену грошову суму в обумовленому місці у визначений строк.

Резидент має право виписувати на користь нерезидента за імпортною

операцією простий вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може

проводитись після виставлення резидентом векселя.

Вексель може бути виписаний на користь постачальника-нерезидента і

після поставки товарів (робіт, послуг).

При здійсненні вексельної форми розрахунків за експортними

операціями строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунок

резидента-експортера в уповноваженому банку не повинен перевищувати

законодавчо встановлений, тобто 90 календарних днів з дати митного

оформлення продукції.

Банківський переказ - це доручення банку своєму банку-кореспонденту

виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок

переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням

способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.

Розрахунки шляхом банківських переказів у міжнародній торгівлі

відбуваються за допомогою платіжних доручень.

Платіжними дорученнями розраховуються із постачальниками й

підрядчиками у випадку передоплати ними за узгодженням з різними

кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки при

наявності грошей на рахунках платників. При розрахунках дорученнями

скорочується час, документообіг операції та порівняно невисокий розмір

оплати послуг банку.

Українські підприємства, що розплачуються з іноземними

контрагентами за куплені товари шляхом банківського переказу, складають

заяву на переклад, у якій містяться інструкції для банку щодо умов виплати

грошей переказоот-римувачу. У цьому документі переказодавач указує:

Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності

1. Повне найменування платника.

2. Найменування банку платника.

3. Номер банківського рахунку, що дебетується.

4. Код валюти й суму платежу.

5. Повне найменування бенефіціара, його адресу.

6. Найменування банку бенефіціара й номер його рахунку.

7. Найменування, номерідатудокумента(контракту)іт.п

8. Особу, яка несе витрати за здійснення переводу (банківська комісія і

поштові чи телеграфні витрати).

9. Мету і призначення перекладу (найменування товару й послуг, за які

здійснюється оплата).

Заява на переказ скріплюється підписами й печаткою підприємства-

перевододателя.

Найчастіше розрахунок переказом використовується при сплаті боргів

по позиках та кредитах, наданні авансів, поверненні зайво отриманих сум й

інших операцій.

Система розрахунків шляхом переказу не дає гарантій продавцям у

тому, що покупці оплатять надані товари. Тому звичайно продавці

вимагають надання фінансових гарантій платежів. Такими гарантіями

можуть бути гарантії банків.

З метою забезпечення надійності надходження товарів від іноземного

постачальника в разі здійснення авансових платежів покупець може

виплачувати цю суму лише після отримання так званої гарантії авансу, що

передбачає повернення авансу у випадку невиконання продавцем

договірних зобов'язань щодо поставки.

Сума гарантії автоматично знижується пропорційно до суми часткових

поставок. В гарантії авансу повинно передбачатись ії погашення із

закінченням поставок за договором.

Гарантія авансу, як правило, виставляється перед отриманням авансу,

але вступає в силу лише після його надходження. Відповідне застереження

необхідно включати в текст гарантії.

Акредитив - це зобов'язання банку перевести на рахунок продавця

гроші при наданні погодженого з покупцем комплекту документів, що

підтверджує постачання товару на умовах контракту.

Кадуріна Л.О.

Акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної

виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.

Існує кілька видів акредитивів:

1. За ступенем забезпечення:

- відзивний акредитив може бути в будь-який момент анульований чи

змінений за вказівкою імпортера чи самостійно банком імпортера. Такий

акредитив не дає переваг і гарантій експортеру;

- безвідзивний акредитив протягом установленого терміну не може

бути відкликаний чи змінений без згоди на те експортера, на користь якого

він відкритий;

- підтверджений акредитив означає, що уповноважений чи будь-

який третій банк на прохання банку, що відкрив акредитив поряд з

останнім бере на себе відповідальність за платіж з акредитива при

виконанні експортером усіх необхідних умов;

- непідтверджений акредитив таких гарантій не дає, але банк

повинен ретельно перевірити за зовнішніми ознаками дійсність акредитиву.

2. За методом виконання:

- трансферабельний (переказний) акредитив дозволяє експортеру

переуступати свої права за акредитивою третьої особи, тобто доручає банку

здійснювати оплату одному, або декільком бенефіціарам з такого виду

акредитивів повністю або частково;

- револьверний акредитив автоматично відновлюється на колишніх

умовах після використання первісної суми й одержання виконуючим

банком відшкодування. Так відбувається доти, поки не буде виплачена вся

гранична сума акредитива. Такий акредитив зручний при сплаті серії поста-

чань товарів;

- непокритий акредетив, який банк відкриває, але не переказує

валюту і дає тільки зобов'язання про сплату тратти;

- покритий акредитив, за яким банк-емітент відкриває і одночасно

переказує валюту;

- звичайний акредитив відкривається на конкретну особу.

Документарний акредитив - це угода, в силу якої банк,

що діє на прохання та на підставі інструкції свого клієнта або від свого

імені, повинен провести платіж третій особі (бенеф-іціару) або оплатити

Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності

(акцептувати чи негоціювати) тратти проти передбачених документів, якщо

дотримані всі умови акредитиву.

У міжнародній торгівлі документарні акредитиви виконують подвійну

функцію: методу платежу та методу фінансування (комерційний кредит)

(рисунок 5.1).

Український експортер

5 7 8

9 Банк-емітент 3

----

Підтверджуючий банк

Рисунок 5.1. Схема реалізації акредитива з експорту.

1. Український експортер й іноземний покупець укладають

зовнішньоекономічний договір (контракт), що передбачає платіж за

допомогою документарного акредитиву.

2. Іноземний покупець звертається з заявою в банк-емітент із

проханням виставити акредитив на користь продавця (експортера).

3. Іноземний покупець забезпечує підтвердження акредитиву іншим

банком-кореспондентом уповноваженого банку, якщо акредитив відкритий

банком-емітентом, що не є кореспондентом уповноваженого банку.

4. Емітент-банк-емітент запитує уповноважений банк (аві-зуючий банк)

авізувати акредитив.

5. Авізуючий банк сповіщає українського експортера про те, що йому

відкритий акредитив.

6. Український експортер відвантажує на адресу іноземного покупця

товари.

7. Український експортер надає в уповноважений банк документи, що

свідчать про відвантаження товару.

Іноземний

покупець

Уповноважений

банк

Кадуріна Л.О.

8. Уповноважений банк перевіряє документи й здійснює платіж за

акредитивом.

9. Уповноважений банк направляє документи в банк-емітент.

10. Банк-емітент перевіряє документи й надає відшкоду-

вання уповноваженому банку.

У контракті повинні бути чітко визначені всі умови майбутнього

акредитиву:

1. Коли експортер повинен дати своєму банку інструкції про відкриття

акредитива (звичайно 15-45 днів до початку відвантаження товару; або

через кілька днів з дати підписання контракту).

2. Коли експортер повинен повідомити імпортера про готовність

товару до відвантаження.

3. Коли банки будуть виступати в ролі емітента.

4. Які документи, що свідчать про здійснення відвантаження, повинен

надати експортер у свій банк, щоб одержати гроші за товар.

5. Який строк дії акредитиву, тобто протягом якого часу експортер

може одержати гроші проти наданих документів (звичайно від ЗО до 150

днів, але не більш одного року).

6. Вид акредитиву.

7. Спосіб виконання акредитиву (шляхом негайного платежу по

пред'явленні документів, платежу з розстрочкою в обумовлений термін і

т.п.).

8. Інші умови в залежності від виду акредитива.

Акредитивна форма розрахунків може здійснюватися як

за товари (послуги), що експортуються з України, так і за товари (послуги),

що імпортуються в Україну.

Документарний акредитив є лише методом платежу (формою

розрахунків). Як засіб платежу в розрахунках між резидентами і

нерезидентами в межах торговельного обороту може використовуватися

іноземна або національна валюта України.

Облік розрахунків акредитивами ведеться на рахунках 313 «Інші

рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в

іноземній валюті» - у разі відкриття покритого акредитиву, на рахунках 601

«Короткострокові кредити банків в національній валюті» та 602

«Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» - у разі відкриття

непокритого акредитиву.