Кацавець Р.С. Українська мова: професійне спрямування

Подождите немного. Документ загружается.

221

Не з словників люблю я мову. Плинку, як пісня у маю, її чарі-

вну і казкову я із джерел народних п’ю (Ю. Петренко).

Діамант дорогий на дорозі лежав… наша ж мова сія щогодини

ясніш! Хай коштовним добром вона буде у нас (В. Самійленко).

Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори кру-

тої, в потічка веселого, що постане річкою, в пагінця зеленого,

що зросте смерічкою

(А. Малишко).

Люблю рідну українську мову — казкову, ніжну, мелодійну…

таку прекрасну і барвисту, що насолоджує від нароження і до

скронь сивини (І. Трьомсин).

У ділової людини і мова ділова, а не марнослівна (Л. Паламар).

Знання української мови і використання її при виконанні слу-

жбових обов’язків має стати нормою, а не залежати від приватно-

го волевиявлення чиновника

(Л. Масенко).

Мова… нерозривно пов’язана із суспільством, і суспільство…

здійснює всебічний і різноманітний вплив на її розвиток (Л. Ма-

сенко).

… Дбати про мову — це справа совісті сучасної людини, якщо

вона громадянин і патріот, а не бюрократ і обиватель (В. Русанів-

ський).

Кожна людина мусить писати так само добре, як і говорити

(Д. Лихачов).

Наша мова — це найважливіша частина нашої спільної пове-

дінки у житті

(Д. Лихачов).

За допомогою мови творяться великі дива на землі (І. Цюпа).

Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його

історична пам’ять, найцінніше надбання віків (О. Гончар).

222

Як гул століть, як шум віків, як бурі подих — рідна мова…

(М. Рильський).

Рідна мова. Вона… з шелесту дерева життя і пізнання зі ста-

рого в новий світ

(В. Харчук).

Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої

долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А

вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. (К. Мотрич).

Людина, яка втратила свою мову — неповноцінна, вона дру-

горядна в порівнянні з носієм рідної мови (П. Мовчан).

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого ви-

щого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує

над собою самовбивство

(П.-Й. Шафарик).

…Горе наше, що не маємо ще сильної інелігенції, що ще бага-

то людей лічать нашу мову (українську — упор.) мужицькою і

соромляться скрізь нею говорити, а вона ж дзвінка, а вона ж кра-

сна і блискуча… (І. Карпенко-Карий).

У мові відбивається інтелігентність людини, її вміння точно і

правильно мислити,її повага до інших, її охайність в широкому

розумінні цього слова

(Д. Лихачов).

Мово рідна!... Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і

найдужчий в світі

(С. Плачинда).

Рідна мова — це музика й малювання (В. Овсянико-Куликовський).

Мова народу, народності чи діаспори — то генетичний код

національної культури, запорука самобутності та сомозбережен-

ня (В. Овсянико-Куликовський).

Мова — це… музика, мелодика, фарби, буття, сучасна худож-

ня, інтелектуальна і мислиннєва діяльність народу (О. Гончар).

223

Доки народ спілкується своєю мовою, доки він зберігає себе

(Л. Масенко).

… Щоб мова народу в повазі була, від роду до роду між нами

жила!

(Ф. Тишко).

В тобі, мово, неосяжна душа народу (С. Плачинда).

Рідна мова є одним із головних засобів, за допомогою яких

створюється соціальний механізм успадкування культури від по-

коління до покоління, тобто вироблення національної культурної

традиції (В. Русанівський).

Які чудесні барви у нашій рідній мові… (Д. Білоус).

Рідна мова. Вона з гомону полів, лісів і морів отчої землі, ме-

режана сходом сонця,... переткана калиною… і вишневим цві-

том — кожна її ниточка вимочена… в струмках людської звитяги

(В. Харчук).

Змалку треба шанувати рідну мову, навчаючись від батька й

матері, від бабусі й дідуся отчого мовного багатства (І. Цюпа).

Прилучення дитини до рідної мови — це входження її в суспі-

льство

(В. Русанівський).

Мово рідна!... Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш

на теплі могутні хвилі твої… Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Доб-

ро і Краса народу нашого

(С. Плачинда)

Мово вкраїнська, звідки прилетіла, як тут зросла, розцвіла й

зарясніла? Чи пила ти воду з Дніпра, чи купалася в його ласкавих

водах, чи злітала з його мільйоннокрилим птаством! Мово! Те-

чеш вічно й вільно як Ріка (П. Загребельний).

Ця ж бо мова для народу вище всіх пісень, симфоній. Ах, вона

як два крила, між яких летить свобода (П. Тичина).

224

О незвичайна, чародійна мово, хоч пронеслася молодість гро-

мово, твій звук у мене в серці не затих (Д. Павличко).

Позбавити людину рідної мови — чи то згідно з її волею, чи

всупереч їй — аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її

духовності (В. Русанівський).

Мові належить головна об’єднуюча роль у процесах виник-

нення етносу, нації, держави (Л. Масенко).

І будуть народи всі йти до країни, де піснею — мова… (В. Па-

човський).

Мова єднає між собою представників певного народу у часі і в

просторі

(В. Русанівський).

… Й скувался мова, державна й соборна, в шоломі з крицевої

сталі!

(І. Огієнко).

О мово, ноче колискова! Прийми мій радісний привіт! Навік

пройшла пора безславна… Цвіти і сяй, моя державна… (Олек-

сандр Олесь).

В моїм селі уміють все пробачить,

І навіть те, що довго тут не був

Та мов зілізом обпечуть гарячим,

Коли ти мову матері забув

(М. Томенко).

Мова, писемна чи усна, характеризує людину більше, ніж на-

віть її зовнішність…(Д. Лихачов).

Дбати про багатство, красу і чистоту рідної мови — це наша

спільна справа

(М. Рильський).

Мова наша, мова — літ минулих повість, вічно мудра юність,

сива наша совість

(Ю. Рибчинський).

225

…Що не річка, то мова — з-над Славути-Дніпра: українська

чудова — кобзи сонячна гра (Д. Білоус).

Мова — наша зброя (М. Рильський).

Мова — це коштовний скарб (Петро Панч).

Мово рідна!... Твердине моя, і захисток, і гордість… ти одним-

однісіньким словом зігріваєш, мов сонце, і підносиш над хмара-

ми,… і повертаєш до діяння, до життя… (С. Плачинда).

Багатій, розбруньковуйся, мово, неосяжний чаруючи світ

(О. Ющенко).

Вкраїнська мова тепер залунала і гомоном вільним по всьому

розділі, по всій Україні озветься вона (Олена Пчілка).

…Я дуже люблю… народну українську мову, звучну, барвис-

ту й таку м’яку (Л. Толстой).

Я непогано розумію українську мову, і в моїй бібліотеці є не-

мало томів українських віршів. Люблю їх перечитувати. Це мо-

ва — співуча, мелодійна — мені дуже подобається (П. Робсон).

Вивчайте

цю мову

на знаменах,

в лексиці багряній.

Мова ця

велична і проста!

(В. Маяковський).

…Виплекана веснами і серцями чесними наша мова

(Н. Білоцерківець).

Хай розквітає веселково у невиданій красі наша мова калино-

ва, наше сонце у росі (П. Тичина).

Трембітна мово. Музико. Калино. І споконвічно назавжди

моя. До тебе завше я душею лину… (З. Кучерява).

Мово рідна, мова колискова — совісті народної дзвіниця

(В. Земляний).

… Серед цієї суєти не згублю тебе я, рідна мово! (Л. Литвинчук).

… В залізній мові, в залізнім реченні (А. Малишко).

Пам’ятайте серцем: ваша мова — пісня, і в словах любов

(Л. Кисельов).

О мово рідна!... Здаєшся звуком сопілки в полі, шептанням

збіжжя на різних нивах, шелестом верб, калини, тополі…

(І. Кращук).

Щира втіхо — рідна мово,

Краю отчого окраса, —

Є в тобі огонь Тараса,

Щира втіхо — рідна мово

(Д. Кононенко)

Мова невичерпна у творенні словесних форм (І. Вихованець).

Мова росте елементарно, разом з душею народу (І. Франко).

Мова — універсальна, але користування нею — вкрай індиві-

дуальне

(П. Мовчан).

Мова — найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє

себе творцем

(І. Вихованець).

Любіть Україну, … красу її вічно живу і нову, і мову її со-

лов’їну (В. Сосюра).

У мене одна думка: як би нам нашу красну мову так високо

підняти, як підняв її Шевченко… (Панас Мирний).

Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших з-поміж них — мова

(І. Вихованець).

Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учи-

тель — мова

(І. Вихованець).

З раннього дитинства і до глибокої старості людина невідді-

льно пов’язана з мовою (І. Вихованець).

Чарівна криниця — наша мова рідна,

Кривить той душею, хто каже, що бідна,

Вслухайся в звучання, не цурайся слова,

Мелодійна пісня — наша рідна мова

(У. Данильцова).

Рідна мово материнська,

Ти — душа мого народу,

Будь від роду і до роду,

Рідна мово материнська

(Д. Кононенко).

Мово моя українська —

Батьківська, материнська,

Я тебе знаю невивчену —

Просту, домашню, звичну

(В. Бичко).

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки

(В. Лучук).

Синів і дочок багатьох народів

я зустрічав, які перетинали

морські кордони і, на ходив,

багато бачили, багато знали.

Я їх питав із щирою душею:

— Яку ви любите найбільше мову?

І всі відповідали:

— Ту, що нею співала рідна мати колискову

(Д. Білоус).

228

Рідна мово, перше слово,

Ти в устах моїх плекала,

Першу пісню колискову

Наді мною вознесла

(Б. Стельмах).

Пречиста рідна мова з непам’ятних глибин — співуча, як ве-

сілля, живуча як верба… (Б. Стельмах).

Мова козаків… дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та

незвичайно витончених зворотів (П. Шевальє).

Краса і сила рідної мови таїться не в її фонетичних перева-

гах, … а у здатності впливати на почуття людини,

…змушувати бриніти найтонші струни людської душі (Б. Ан-

тоненко-Давидович).

Моя мово… ти даєш поету дужі крила, що підносять правду в

вишину, вченому ти лагідно відкрила мудрості людської глибину

(В. Симоненко).

Забувши мову України,

Забули ви усе святе,

Тож рідна стежка із долини

Для вас тернами заросте

(М. Сом).

Українська мова за своїми виражальними можливостями, лек-

сичними арсеналами, музичними пркметниками, історичними

надбаннями… належить до найрозвиненіших мов світу (Д. Пав-

личко).

Нашій мові потрібен вогонь любові, потрібна духовна міць

(Д. Павличко).

Рідна мова… життя духовного основа (М. Рильський).

Рідна мова — найдорожчі золоті дукати (Д. Третяк).

Ой яка чудова українська мова!... Є в ній ліс — лісок-лісочок,

пуща, гай, діброва… І така ж розкішна і гнучка, як мрія (О. Під-

суха).

229

Серцевиною мови є граматика (І. Вихованець).

Синтаксис душа мови (М. Рильський).

Переконлива мова — лікує душі (Платон).

… Мало знати мову, треба і в самій мові знайти щось. Треба

зуміти взорувати її на чистім перводжерелі, треба так її скристалі-

зувати, аби вона лилася невисихаючим струмком… (Г. Ходкевич).

Мова — основа культури кожної нації, найбільший її скарб, і

силою відібрати її в людини чи народу — все рівно, що відібрати

усе минуле й сучасне (Г. Нудьга).

Давність культури визначається давністю мови (Г. Нудьга).

Мова в усьому своєму обсязі і кожне окреме слово відповідає

мистецтву, притому не тільки за своїми стихіями, а й за способа-

ми їх поєднання

(О. Потебня).

Надзвичайна мова наша є ще таємницею. В ній всі тони й

відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших

(М. Гоголь).

О, що за мова! Тільки скажеш слово — й воно співає так, не-

наче вітер струни торкнувся… (М. Браун).

Мова — наша зброя, якою ми служимо народові (М. Рильський).

Красивий, щедрий рідний край і мова наша солов’їна (І. Січовик).

Що твої промови, коли ти ні бе ні ме в правилах мови

(С. Олійник).

Мово твоя, Україно, з мови твоїх солов’їв (Д. Кремінь).

Розвивайсь і далі, мово наша рідна (О. Підсуха).

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть

(В. Сосюра).

230

Мово рідна! Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти

(І. Багряний).

Живе поезія у мові,

Якої мати вчила нас,

… в усмішці, любові,

В красі звичайній, без прикрас

(М. Рильський).

— Здрастуй, сонце! Добрий день сонце! — Вітють його на рі-

зних, але однакових дзвінких і однаково співучих, однаково пре-

красних і улюблених мовах

(Ю. Збанацький).

Я славлю спільність мов

І славлю їх одмінність

Основу всіх основ —

провічну їх родинність…

(І. Муратов).

Усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову. Але

це аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших

народів (П. Тичина).

* * *

Зубрить дід англійську мову, — Постав валянки у піч.

Хоч йому вже близько ста. В ранці баба діда будить:

З словником казки дитячі — — Гей! О’кей!

Помалесеньку чита. Шурлей-мурлін!

— Пліз ґет май шюз мендід, Бабо! — Дід питає: —

Що це значить?

Раз повів він мудру річ. Правий валянок згорів!

Баба злиться: — Що це значить?

(П. Глазовий).

* * *

Дід приїхав із села, І нахмурив брови.

Ходить по столиці. — В Україні живете