Кацавець Р.С. Українська мова: професійне спрямування

Подождите немного. Документ загружается.

201

Розум освіченої людини наставляє кожного на шляху до добро-

чесності, і слово праведника веде до спасіння… (І. Хворостинін).

…Рідне слово, рідний розум, —

Рідна й правда буде

(П. Куліш).

Людина …, якій нічого не промовляє рідне слово, — це люди-

на без роду й племені (В. Сухомлинський).

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова

(В. Сухомлинський).

О рідне слово! Хто без тебе я? (Д. Павличко).

Отечество собі грунтуйте в ріднім слові (П. Куліш).

Я прагну в слові відтворити усю республіку мою (Л. Дмитренко).

Немає магії сильнішої, ніж магія слів (А. Франс).

Слово… є певною мірою стимулом розуму (Т. Майореску).

Слово зробило нас людьми (І. Павлов).

Долю людини повторюють і слова, витворені нею (І. Вихо-

ванець).

Завдяки слову ми розуміємо одне одного (І. Цюпа).

Оживить живе є слово рідну Україну (П. Куліш).

…Шевченко дав орлині крила українському слову

(О. Гончар).

Дума — це колос, а слово — це віковічне зерно (В. Швець).

… Весняні барви і кришталевий цвін у кожнім слові

(І. Трьомсин).

… Його слова мов та вода жива (М. Рильсикий).

202

Словами серденька не одурити (Леся Українка).

Слово ж бо освітлює душу людську, душу дитини (Ю. Щербак).

Знайте ціну словам, пам’ятайте, що одне просте слово може

виражати всю суть справи.., один вдалий епітет інколи вартий ці-

лої характеристики

(П. Пороховщиков).

Влучність і доцільність сказаного слова мають часто виріша-

льне значення для того поняття, яке ним виражене (Ф. Вейсс).

Одного неточного, невдало сказаного або хоча б погано вимовле-

ного слова іноді досить, щоб зіпсувати усе враження (А. Міцкевич).

…Коли словом занадто захоплюються і відривають його від

реальності, воно вже втрачає зв’язок з дійсністю (Т. Майореску).

Одне слово, сказане від щирого серця, діє на наш розум силь-

ніше усяких найважливіших доказів,… а особливо, коли воно

сказане тоді, коли треба…

(А. Амієль).

Слово вражає жорстоких і руйнує фортецю. Це невидима

зброя. Без неїх світ належав би грубій силі (А. Франс).

Вірно визначайте слова і ви звільнете світ від половини непо-

розумінь (Декарт).

У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово — то

велике вміння і, навпаки, якщо ви користуєтесь словом неточ-

ним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на

уроці малювання ви користувалися б цвяхом

(І. Цюпа).

Всяке слово, якщо за ним не буде справ, уявляється чимось

даремним і пустим

(Демосфен).

Історія не тільки пишеться словами. Вона твориться словами

(У. Ріганс).

203

Не можна щось побудувати словом, якщо те ж саме руйнувати

ділом

(Г. Сковорда).

…Треба мати певний такт і глибоке мовне чуття при творенні

нових слів

(І. Огієнко).

Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів,

між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації,

нашої України (Я. Гоян).

Ціна словам однакова від роду: чи присягаєш на вітрах сторіч

при свідкові у вірності народу, чи другові, без свідків, віч-на-віч

(Б. Олійник).

Я тої думки, що не може бути творцем людина, яка не відчула

музики слова

(К. Гордієнко).

Головним творцем слова, його будівничим є народ (І. Вихова-

нець).

Не має мужніших, ніж народ учителів; у нього кожне слово —

це перлина, це праця, це натхнення, це людина (М. Рильський).

Народ всевічний, Слово — наш народ (М. Вінграновсьткий).

Хвала тому, хто людям у приполі несе слова, подібні хлібу й

солі, і співи, гідні слави сіяча (М. Рильський).

Без слова не було б ні писемності, ні літератури, ані пісні

(І. Цюпа).

Як добрий чорний хліб для їжі і як прозірна дзвінкова вода

для пиття, так нам потрібне пристрасне, вихоплене з-під громів і

з-під самого сонця слово, зіткане з мужності і ніжності, з пере-

хресних тривог і хрещатого цвіту надій (М. Стельмах).

Слова — це ті ж зерна, що впали у родючу землю; це хліб наш

насущний, без якого неможливе саме життя (Ю. Мушкетик).

204

Слова мають бути добірні як пшениця, зобрана… на бережан-

ських полях

(Є. Гуцало).

Словам, що блищать чи — затерті, не віриш (Т. Севернюк).

Буде жити наше слово, буде! (П. Куліш).

Святе слово — рідна мати… (П. Куліш).

Слово, моя ти єдиная зброє (Леся Українка).

Шукаю слів, як молитов… (Л. Костенко).

Велике те слово, що дружбою зветься (П. Усенко).

Немає нічого могутнішого за слово (А. Франс).

Слово… народжується, коли це потрібно народу (Г. Успен-

ський).

… Орю свій переліг — убогу ниву та сію слово. Добрі жнива

колись-то будуть

(Т. Шевченко).

Відроджуйте, творіть, будуйте… рідне слово (І. Трьомсин).

Буква до букви — і склад мій і лад, слів найдорожчих людсь-

ких зорепад…

(М. Сом).

До словечка, до слов’ятка притулися, може так хоч мови рід-

ної навчишся

(М. Тимчак).

Хай іншим словом володію… Хоч мов я знатиму до ста, на

материнській лиш посмію, відкрить до матері вуста (Г. Петрук-

Попик).

Возвеличу отих рабів німих. Я на сторожі коло їх поставлю слово

(Т. Шевченко).

205

Щоб між нами не вгасало проміння величне, ти поставив “на

сторожі” Слово твоє вічне (Леся Українка).

Трапиться слово зрадливе — геть його, сину, гони! (Б. Олійник).

Слова — полова, але огонь в одежі слова — безсмертна, чудо-

творна фея, правдива іскра Прометея (І. Франко).

Зробити рідне слово надбанням духовного світу дитини — це

значить разом із звучанням рідного слова влити в молоду душу

відчуття краси і емоцій, які вклав народ у слово… протягом сто-

літь (В. Сухомлинський).

Батьківщина — це твоє рідне слово… (В. Сухомлинський).

Відчуття краси слова облагороджує духовний світ людини…

У цьому відчутті — одне з джерел людської культури (І. Цюпа).

…Батьківщина свого сина кличе, найпростішим, неповторним,

вічним словом

(І.-Б. Антонич).

Людина! Це ж яке слово! Його треба завжди стоячи говорити і

кашкета скидати

(М. Зарудний).

Cлово “Мати” велике у своїй високості, єдинолюбності, у кра-

сі (І. Вихованець).

Слово Мама великеє, найкращеє слово (Т. Шевченко).

Слово “мама” росте разом з нами, тихо, як тихо ростуть дере-

ва, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гла-

дить дитину по голівці рідна рука

(Я. Гоян).

З усіх два слова “Мати” і “Вітчизна” — існують з віку тільки в

однині

(Б. Олійник).

Слово “здрастуйте” має чарівну властивість — воно пробу-

джує почуття взаємного довір’я, зближує людей, відкриває їх

душі (В. Сухомлинський).

Учитель. Просте, звичайне слово… А скільки воно таїть у собі

найкращих, незабутніх спогадів! Скільки пов’язано з ним вдяч-

них перемог і звершень у кожної людини! (В. Кучер).

Зусиллями двох поетів — Михайла Старицького і Олени Пчі-

лки — слово “мрія” пишно зійшло на багатобарвній ниві україн-

ської мови, заквітло, зачарувало нас своєю красою (І. Вихова-

нець).

Пригадаймо такі слова, як “оксамит”, “перла”, “намистао”,

“рушник”… Кожне слово має свій сенс, свою красу… А скіль-

ки таких слів існує, і за кожним — глибинна суть і краса

(І. Цюпа).

Сотні тисяч слів у нашій мові, але першими я б поставив три:

народ, праця, хліб. Це три корені, на яких тримається наша дер-

жава (В. Сухомлинський).

Дніпро! Одне слово — і спадає з тебе полуда зневіри та втоми,

одне слово — і вцілюєшся від кривдних ран, очищуєшся від на-

кипу злоби й… повертаєш собі життєдайні сили й жадобу тво-

рення. Якщо маш у душі те слово (Р. Іваничук).

У слові, а ще в тому, як вона його вимовить, чується мені доб-

ра людина. А хіба цього не досить, щоб її шанувати? (Григір Тю-

тюнник).

Слово Шевченкове й Франкове, художні шедеври нашої кла-

сики хай стануть для нас взірцем і мірилом (О. Гончар).

Видається мені, що найбільшим дивом безміру Франкового

слова є власне він сам, творець… (Д. Павличко).

Він (Григір Тютюнник) знав ціну слова… (П. Засенко).

…Небезпечно письменнику жартувати зі словом (М. Гоголь).

Рідне слово — то невичерпне, животворне… джерело, з

якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою

родину, про своє село і місто, про весь свій край (В. Сухомлин-

ський).

Тільки рідне слово, пізнане й осягнуте у дитинстві, може на-

поїти душу поезією, …пробудити естетичну насолоду багатомір-

ністю і багатозначністю мови предків

(Ч. Айтматов).

…Словом добрим і справедливим виховуйте дитину, а подум-

ки пестіть її

(В. Рець).

В руках вихователя слово такий же могутній засіб, як музика-

льний інструмент в руках музиканта, як фарба в руках живопис-

ця… (В. Сухомлинський).

…Як без скрипки немає музики, без фарби і пензля — живо-

пису… так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає

школи, педагогіки (В. Сухомлинський).

Слово вчителя — як інструмент впливу на душу вихованця,

нічим не замінити

(В. Сухомлинський).

Слово — це ніби той місток, через який наука виховання пе-

реходить у мистецтво, майстерність (В. Сухомлинський).

За найбільшу творчу знахідку в своїй педагогічній майстерно-

сті вважайте ту мить, коли дитина сказала “своє слово”. В цю

мить вона піднялась на одну сходинку в своєму інтелектуально-

му розвитку (В. Сухомлинський).

Сонечко, квітка, казка, пісня, хліб, сіль, вода… І з кожним

словом світ ширшає, розкриває свої принадні обрії… І пізнаємо

ми його за допомогою слова (І. Цюпа).

Слухай, слухай першу казку, всі слова її хватай (Олександр

Олесь).

Рідне слово — тая м’ята, материнка, рута… (А. Кримський).

Слова накопичуються на мене легіонами — …то глибинні,

добуті з дна прадавніх криниць; то стерті, як копійки, що роками

котяться з рук у руки; то цілком новенькі мовби лише вчора у

208

якійсь кузні викувані; то рідні і прості, як тато з мамою; то соло-

дкі, як мед… слова напливали на мене, … літали, як птахи…

(Ф. Федорів).

Хвала тому, хто людям у приполі несе слова, подібні хлібу й

солі…

(М. Рильський).

Слово наше рідне! Ти сьогодні зазвучало як початок, як нача-

ло, як озброєння всім видне, слово наше рідне… (П. Тичина).

Слово шукатиму дні і ночі в полі, у морі, на купині (В. Під-

палий).

О, явись мені, слово — душі освята (Г. Світлична).

У слові просвічує слово, словечко, слівце, словенятко… А

слово народжує слово, співає з братами словами (П. Перебийніс).

О слово рідне, — ти стоїш на чаті,

Предковікових пам’яток святині

В ясній блискучій херувимській шаті,

Як меч огненний, в нашій Україні!

(П. Куліш).

…Слова дружнього за гроші не купити (М. Рильський)

Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не може захис-

тить себе

(О. Пахльовська).

У душі виношуємо слово — лагідне й безжальне, ніби криця

(В. Земляний).

Плодів пора весела вересневих,

А слово доспіває в різний час.

І от — гінке і кучеряве древо,

Що звеселить і причарує нас

(О. Ющенко).

Так, воно залізне, ваше слово — криця, гучнодзвонка мідь

(Л. Кисельов).

209

… Слів дзвінке суцвіття кришталеве увінчує історії сліди

(О. Ющенко).

Міцніш за сталь і за граніт слова — їх сяєво у вічність про-

плива (О. Ющенко).

Нехай же осіняє нас крилато не слава — Слово отче. Слово злато

(Р. Лубківський).

Слово… є одиницею, що невідступно постає перед нашим ро-

зумом, як щось центральне в механізмі мови (Ф. Соссюр).

Український народ… невтомно запалював у слові незгасний

вогонь думки і почуття, вічність праці і мрії (І. Вихованець).

Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорі-

нюють у нашій душі любов до рідного слова (І. Франко).

Хіба метал проймеш словом? (Панас Мирний).

… І чайкою в серце вривається блискавка слова (Н. Забіла).

О слово дзвінке, озивайся в славі до нас ти крізь давні століття

імгливі

(Л. Первомайський).

… В поетичному слові криється якесь диво, воно зачаровує і

відкриває красу світу (І. Цюпа).

Потрібно докласти чимало зусиль, щоб заховане у слові по-

стало перед нами у всій красі, глибині і неповторності (І. Вихова-

нець).

Слово — наше найзіркіше око, наймогутніша сила (І. Вихова-

нець).

Слово — найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з

сьогодення у прийдешнє (І. Вихованець).

Слово — кільце у безкінечному і безперервному ланцюгу, який

сягає одним кінцем у минуле, адругим — у майбутнє… (М. Бахтін)

210

У слові постають перед нашим зором сторінки давньої історії і

здобутки майбутнього (І. Вихованець).

Те слово чути крізь ріки і гори, —

Що десь на дні облудної покори

Кипить, як правди вічне джерело

(Д. Павличко).

Рідним словом я горджуся, ним говорю, пишу… (Д. Третяк).

Слово… Це схованка мудрості народу (І. Вихованець).

України великої слово — скарб народу, перейдених літ

(О. Ющенко).

Затям собі,… що слово — з музики, … і мати слова — скрип-

ка (І. Драч).

Поєднання слова з музикою доповнює одне одного: слову му-

зика надає незвичайну силу, — музиці слово — повну визначе-

ність (Ц. Кюї).

… Малий Гриць Сковорода сприймав слово як музично-

живописний елемент… Слово звучало йому наче музика (І. Драч,

С. Кримський, М. Попович).

Зустрілося слово, спинилося слово: полюби мене кленово

(І. Сокульський).

Ніжна душа нашого народу бринить у слові (І. Вихованець).

Слова у мові не хочуть бути одинокими і тому сполучаються у

речення для якнайточнішого втілення думки (І. Вихованець)

Слово — один з найвеличніших видів зброї людини. Безсиле

саме собою, оно стає могутнім та невідворотним коли сказане

уміло, щиро й вчасно (А. Коні).

Мої зернини — то слова.

Як відберуть їх на насіння,

Мене чекає воскресіння…

(Д. Павличко).