Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

створюються на регіональному, державному, міждержавному рівнях, забез-

печуючи надійність і економічність енергопостачання. У країні створена

потужна розгалужена об'єднана енергосистема, до якої входять усі великі

електростанції та яка дає змогу передавати електроенергію за кордон через

трансукраїнські лінії електропередач: Донбас - Західна Україна, Україна -

Альбертіша (Угорщина) та інші зарубіжні країни.

У 2002 р. обсяг виробництва електричної енергії становив 172,8 млрд

кВт/год., що на 0,4 % більше, ніжу попередньому році. Споживачами елек-

троенергії сплачено 93,2 % від товарного відпуску, у т.ч. грошима 87,3 %.

Усі споживачі електроенергії (крім населення) в Україні розраховуються

за спожиту електроенергію за ринковими тарифами. Чинні тарифи на елек-

троенергію для населення відшкодовують лише до 63 % ринкового тари-

фу. З 28 енергопостачальних компаній на кінець 2002 р. приватизовано 13.

За сім місяців 2002 р. обсяг виробництва електричної енергії електро-

станціями, що входять в об'єднану енергетичну систему України, стано-

вив 98051 млн кВтг, що на 0,9% (894 млн кВт) менше, ніж за відповідний

період минулого року. Електростанціями, які перебувають у підпорядку-

ванні Мінпаливенергоу І півріччі 2002 р. вироблено 81704,8 млн кВтг, що

на 2,0 % (1676,5 млн кВт), менше, ніжу І півріччі 2001 р.

Зменшення виробництва електроенергії відбулося внаслідок зменшення

її споживання: так, промисловість зменшила електроспоживання на 3,1 %, у

тому числі, металургійна галузь

—

на 5,4 %, хімічна та нафтохімічна га-

лузь

—

на 7,3 %, а сільгоспспоживачі - на 3,7 % (порівняно з І півріччям

2001 р.).

З початку 2002 р. споживачам відпущено електричної енергії на суму

9108,5 млн грн, фактична сплата становила 8397,1 млн грн, або 92, 2 %, у

тому числі грошима

—

7440,7 млн грн, або 81,7 % від вартості відпущеної

енергії.

Головними боржниками за електроенергію залишаються підприємства

Держжитлокомунгоспу - 32,9% від загального обсягу боргу, вугільної про-

мисловості - 19,4 %, агрокомплексу - 9,9 %.

Виробництво електроенергії на АЕС за сім місяців поточного року

збільшилося на 8,0 % порівняно з відповідним періодом минулого року і

становило 46659 млн кВтг. Збільшення виробництва електроенергії на АЕС

порівняно з минулим роком відбулося внаслідок відсутності диспетчерсь-

ких обмежень (через низький рівень води у річках) і зменшення виробниц-

тва електроенергії на ГЕС.

У 2001 р. було продано контрольний пакет акцій 6 енергокомпаній „Киї-

вобленерго", „Житомиробленерго", „Рівнеобленерго", „Херсонобленерго"

„Кіровоградобленерго", та „Севастопольміськенерго". „Київ" і „Рівнеоб-

ленерго" придбала АЕС (США), решту - Державне Словацьке підприєм-

—5-1993

161

Хвесик

М.А.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

162

ство

„УусНос!о5Ісл'ешке

епег§еІіка гауосіу". У 2002 р. пропонується прива-

тизація 9 енергокомпаній відповідно до переліку затвердженого розпоряд-

женням Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2002 р. №78-р: ВАТ ЕК

„Дніпрообленерго", АК „Вінницяобленерго", „Волиньобленерго", „Кри-

менерго", „Закарпаттяобленерго", АК „Харківобленерго", „Запоріжжя-

обленерго", „Тернопільобленерго", „Хмельницькобленерго".

За останні 15 років основний приріст електроенергетичної потужності в

Україні забезпечувався за рахунок розвитку атомної енергетики. Основну

частину в структурі електроенергетичних потужностей займають теплові

електростанції на органічному паливі (55 %). Використання низькоякісно-

го (непроектного) палива на більшості блочних електростанціях, робота ба-

зових ГЕС у змінних режимах через нестачу маневрених потужностей в об'є-

днаній енергосистемі України, а також значне скорочення відповідних

коштів і ресурсів сприяли інтенсивному старінню основних фондів ГЕС. У

незадовільному технічному стані перебуває електротехнічне обладнання.

Особливо поганий стан кабельних ліній електропередач у великих містах,

де більше як 11 % ліній відпрацювали свій ресурс і потребують заміни.

Низька технологія спалювання вугілля, мазуту і газу призводить до ве-

личезних викидів шкідливих речовин в атмосферу та ґрунтовий покрив, а

звідси в організм людини. Тому потрібна заміна існуючих агрегатів на нові,

екологічно чисті.

Програма енергозабезпечення грунтується на енергетичному забезпе-

ченні України за рахунок газових джерел Росії, Туркменії та Казахстану.

Пропонується впровадження парових установок. Парогазові установки

—

це сучасні турбінні агрегати. Турбіни виробляються у Харкові і Миколаєві,

де можна налагодити їхнє виробництво.

Ці станції потребують невеликої кількості води, що є дуже актуальним

в умовах відносно низької забезпеченості держави водою, є екологічно

чистими (тільки викид окису азоту).

В Україні немає власного ядерного пального. Тому п'ять АЕС працю-

ють не на повну потужність. У Жовтих Водах (Дніпропетровська область

на межі Кіровоградської) проводиться первинне збагачення урану до кон-

центрації +0,7 % ізотопів ЕІ

235

—

це пальне низької концентрації, а тому є

непридатним. Ядерне пальне для АЕС Україна змушена купувати в Росії.

Всі електростанції України, які працюють на газі, є нерентабельними.

На межі збитковості перебувають електростанції, що працюють на мазуті.

ГЕС не відповідають економічним вимогам. Велика кількість електро-

станцій на Дніпрі - це вартість землі, залиті водою родючі Грунти, зни-

щені людські господарства. Каховський гідровузол - ще один факт людсь-

кої бездумності. Збитки від його функціонування сягають міліарди доларів

кожні 10 років.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Очікується підписання установчих документів спільного українсько-

казахсько-російського підприємства з виробництва ядерного палива в Ук-

раїні.

На першому етапі реалізації проекту заплановано створити виробниц-

тво тепловидільних касет з імпортних комплектуючих і налагодити вітчиз-

няне виробництво. Україна вироблятиме цирконієві труби. Казахстан по-

стачатиме ядерні "пігулки" для їх начинки. Кінцевий етап

—

збирання ка-

сет в Росії.

До СП Україна увійде цирконієвим виробництвом на Придніпровсь-

кому хімічному заводі в Дніпродзержинську. Водночас Росія планує по-

вністю припинити виробляти цирконій, адже виробництво у Дніпропет-

ровській області розраховане на покриття потреб атомної енергетики всьо-

го снд.

Щороку Україна вироблятиме близько 1000 тонн цирконієвого кон-

центрату

—

саме стільки зараз виробляє Росія. Східний гірничо-збагачу-

вальний комбінат у Жовтих Водах розробляє Ново-Костянтинівське ро-

довище урану, де заплановано створити виробництво палива для реакторів.

Нині промислова база України спроможна виробляти щорічно 800 т

двоокису урану (перспективи розвитку до 3 тис. т). Така кількість палива

дозволить щороку генерувати 150 млрд КВт/год електроенергії лише на

атомних станціях.

За перше півріччя 2003 р. експорт електроенергії з України виріс на 60 %,

тоді як у 2002 р.

—

на 30 %. Бурштинська і Добротвірська ТЕС, що входять

до складу „Західенерго", з

липня 2002 р. підключені до європейської енер-

госистеми 11СТЕ. Так званий „Бурштинський острів" охоплює територію

227 тис. км

з 3 млн населення. У другому півріччі 2002 р. на експорт було

відправлено 2,29 млрд кВт-ч, у першому півріччі 2003 р.

—

3,92 млрд кВт-ч.

За минулий рік усього „Західенерго", до якої входить ще Ладижинська ТЕС,

виробила 11,9 млрд кВт-ч електроенергії. Сумарна потужність станцій ком-

панії становить 4707 М

Вт.

Незабаром розпочнеться розробка плану заходів

з підключення української енергосистеми до європейської.

За останні три роки завдяки повного використання виробничих потуж-

ностей спостерігається позитивна динаміка енергоємності ВВП: у 2000 р.

—

1,01 кг у. п./грн, у

2001

р. —відповідно 0,91 кгу.п./грн, 2002 р. -0,86кгу.п./грн

(попередня оцінка). Однак загалом енергоємність економіки України зали-

шається надто високою порівняно з провідними індустріально розвинутими

країнами світу. В економіці відсутні ефективні стимули енергозбереження.

Як наслідок, економічний ефект від впровадження у

2001

-2002 р. р. енергоз-

берігаючих технологій становив лише 6,8 млн грн. До останнього часу про-

блема енергозбереження, яка є ключовою в реалізації науково-техніч-

п* ТбЗ

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

І64~

ної політики держави, не стала предметом постійної уваги Кабінету

Міністрів України. Вона фактично випадає з поля діяльності галузевих

міністерств та місцевих органів виконавчої влади. У 2001 р. передбачені

державним бюджетом заходи щодо енергозбереження профінансовано

лише на 30,1 %, а у 2002 р. - лише на 9,7 %. Дається взнаки й неврегульо-

ваність на законодавчому рівні механізмів економічного стимулювання

енергозбереження та самофінансування енергозберігаючих заходів у бюд-

жетній та виробничих сферах. Залишаються неврегульованими на законо-

давчому рівні й питання обліку споживання енергетичних ресурсів. Як на-

слідок, відповідна політика не стала визначальним інструментом (як це

передбачено стратегією „Європейський вибір") процесу технологічного

переоснащення вітчизняної економіки, підвалиною для поліпшення струк-

тури паливно-енергетичного балансу та зміцнення енергетичної безпеки

держави.

4.4.

Проблеми та перспективи розвитку

паливно-енергетичного комплексу

Державна політика, яка проводиться у паливно-енергетичному комп-

лексі, спрямована на переорієнтацію галузей промисловості від стратегії

„виживання" до стратегії сталого розвитку, створення сприятливих пра-

вових і адміністративних умов функціонування та розвитку даного комп-

лексу, оптимізації процесів структурних перетворень та інтеграції у євро-

пейський енергетичний простір і забезпечується шляхом вдосконалення

законодавчої та нормативно-правової бази.

Так, прийнято Концепцію розвитку П ЕК країни до 2010

р.

(лютий 1994 р.),

Національну енергетичну програму України до 2010 р. (травень 1996 р), роз-

роблену на основі прийнятої Концепції, які визначають енергетичну пол-

ітику держави, основні пріоритети якої

—

енергозбереження, використан-

ня власних енергоресурсів, розвиток нетрадиційних відновних джерел

енергії, стратегічний напрямок інвестування; прийнято Програму інте-

граціїдо Європейського Союзу, якою передбачено збільшити частку твер-

дого палива в енергетичному балансі України, підвищити технологічну та

екологічну безпеки електростанцій таїхтехніко-економічні показниківдо

рівня, прийнятого в країнах ЄС, впровадити стандарти щодо якості і над-

ійності енергопостачання; затверджено План роботи з адаптації законо-

давства України до законодавства Європейського Союзу (постанова Кабі-

нету Міністрів України від 10 квітня 2001 р. №345 та розпорядження Каб-

інету Міністрів України від 28 січня 2002 р. №34), який передбачає приве-

дення енергетичного законодавства України відповідно до законодавства

ЄС;

здійснено перехід об'єднаної енергетичної системи України на пара-

Розміщення продуктивних сия та регіональна економіка

лельну роботу з єдиною енергетичною системою Російської Федерації (по-

станова Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001р. №320, та „Остро-

ву Бурштинської ТЕС" з об'єднанням енергетичних систем європейських

країн (ЕІСТЕ).

Крім того, розробляється проект енергетичної стратегії України на

період до 2030 р. та подальшу перспективу (відповідно до розпорядження

Президента України від 27 лютого 2002 р. №42/2001).

З метою підвищення ефективності роботи підприємств вугільної про-

мисловості та досягнення обсягів видобутку вугілля, необхіднихдля задо-

волення потреб національної економіки, впроваджується Програма „Ук-

раїнське вугілля" (постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня

2001 р. № 1205 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 р.

№438), якою передбачено розвиток вугільної галузі до 2010 р. Основними

завданнями Програми є підвищення ролі вугільної промисловості у забез-

печенні енергетичної безпеки, удосконалення ринку вугільної продукції,

фінансове оздоровлення підприємств вугільної промисловості, підвищення

рівня безпеки та охорони праці шахтарів, розв'язання соціальних та еко-

логічних проблем.

Визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяль-

ності нафтогазової галузі та врегульовано відносини, пов'язані з особли-

востями користування нафтогазоносними надрами, зберіганнямта вико-

ристанням нафти, газу та продуктів їх переробки, розвитку конкурентних

відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що

виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр,

розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу (Закон України

від 12 липня 2001 р. № 2665-111).

Напрями реструктуризації нафтової

нафтопереробної промисловості

України визначено державними програмами „Нафта і газ України, 1992—

2010 р. р." та „Національною енергетичною програмою України до 2010 р.".

Проте через відсутність інвестиційних ресурсів реалізація цих програм

загальмувалась, а багато з її положень, зокрема прогнозовані обсяги пере-

робки нафти, не відповідають реальній економічній ситуації, що склалася

у країні

В Україні на незадовільному рівні використовуються наявні ресурси.

Йдеться про величезні запаси метану у вугільних пластах, промислового

газу доменного і коксівного виробництва, біогазу із відходівтощо. Потрібно

активізувати роботи для розширення виробництва нафтопродуктів з

відновлювальної сировини. Так, у 12 країнах ЄС випуск біобензинів та біо-

Бурлака Г. Нафтопереробна промисловість України: стан і перспективи // Еконо-

міка України. - 2000. - № 7. - С. 21-24.

165

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

дизпалив до 2020 р. має скласти 29 і 48 млн т відповідно, або 23,9 і 24,4 %

загального споживання світлих нафтопродуктів.

У багатьох країнах діє закон про стратегічні запаси нафти і нафтопро-

дуктів обсягом 90-добового споживання. У створенні цих запасів беруть

участь держава, приватні нафтопереробні та нафтозбутові фірми. Для три-

валого зберігання стратегічних запасів використовуються наземні резер-

вуарні парки перевалочних і розподільчих нафтобаз, підземні сховища.

Створення стратегічних запасів нафти в Україні дозволить уникати форс

мажорних обставин і забезпечити постійну роботу нафтопереробних за-

водів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1729

затверджено порядок забезпечення галузей національної економіки та

населення природним газом з метою підвищення надійності газопоста-

чання та підвищення відповідальності за своєчасне проведення розрахунків

за нього.

Для досягнення повної оплати за спожиті енергоносії прийнято Стра-

тегію заміни системи діючих пільг на адресну грошову допомогу (постано-

ва Кабінету Міністрів України від 2 березня 2002 р. №253) та затверджено

тимчасовий порядок перерахування субвенцій на проведення видатків з

пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу за

рахунок надходжень до загального фонду Державного бюджету відрахувань

від плати за транзит природного газу через територію України та рентної

плати за природний газ власного видобутку (постанова Кабінету Міністрів

України від 28 січня 2002 р. №95).

Прийняття закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо

стимулювання розвитку вітроенергетики України" сприяло забезпеченню

введення (станом на

квітня 2002 р.) в експлуатацію 348 серійних вітрое-

нергетичних установок, робота яких дозволила зекономити близько 13,8

тис.

т. умовного палива та забезпечити потребу в електроенергії окремих

регіонів України.

Україна належить до енергодефіцитних держав та задовольняє свої

потреби в паливно-енергетичних ресурсах (далі

—

ПЕР) за рахунок влас-

ного їх видобутку менше ніж на 50 %. Поряд із цим в Україні актуальною

залишається проблема низької ефективності використання ПЕР.

Витрати енергоресурсів на одиницю ВВП в Україні у кілька разів вищі,

ніжу розвинутих країнах. Це об'єктивно обмежує конкурентоспроможність

національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку.

Разом з тим, потенціал енергозбереження в Україні становить 42—48 %

від обсягу споживаних ПЕР.

На сьогодні в Україні створено вагоме підґрунтя для реалізації наявно-

го потенціалу енергозбереження в усіх сферах суспільного життя:

166

Розміщення продуктивних сій та регіональна економіка

167

—

сформовано нормативно-правову базу енергозбереження (Закон Ук-

раїни "Про енергозбереження", Указ Президента України "Про заходи щодо

скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та

казенними підприємствами" від

червня 1999 р. №662, постанови Кабінету

Міністрів України „Про скорочення енергоспоживання бюджетними уста-

новами, організаціями та казенними підприємствами" від

ЗО

листопада 1999

р.

№ 2183, „Про невідкладні заходи щодо виконання Комплексної державної

програми енергозбереження України" від 27 червня 2000 р. №1040та ін.);

—

розроблено та виконується Комплексна державна програма з енер-

гозбереження (КДПЕ), складовими частинами якої є галузеві та регіональні

програми енергозбереження;

—

прийнято Програму державної підтримки розвитку нетрадиційних

та відновлюваних джерел енергії та малої гідро-

теплоенергетики (НВДЕ);

—

проводиться робота щодо гармонізації законодавства України з за-

конодавством Європейського Союзу

—

розробляється законопроект "Про

внесення змін і доповнень до Закону України "Про енергозбереження",

який дасть змогу на законодавчому рівні закріпити європейські механізми

енергозбереження та підвищити конкурентоспроможність вітчизняного

товаровиробника;

На активізацію діяльності у сфері енергозбереження була направлена

робота з розробки та вдосконалення нормативно-правової бази галузі, що

проводилася протягом 2001—2002 р.:

—

прийнято Закон України „Про внесення змін до Кодексу України

про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності

за порушення законодавства про енергозбереження" (від

червня 2001 р.

№2550-111), яким визначено правові засади відповідальності за адмініст-

ративні правопорушення у сфері використання паливно-енергетичних

ресурсів у частині марнотратного їх споживання та недотримання вимог

щодо ефективності використання, а також за неефективну експлуатацію

паливо- і енерговикористовуючогоустаткування;

—

для подолання витратного механізму формування тарифів при на-

данні комунальних послуг розроблено Міжгалузеві норми витрат палива

для опалювальних котлів, які експлуатуються в Україні (затверджені нака-

зом Держкоменергозбереження від 7 травня 2001 р. №46);

—

встановлено порядок відбору та проведення видатків на реалізацію

проектів з енергозбереження, які проводяться за рахунок державного бюд-

жету (постанови Кабінету Міністрів України, від 14 березня 2001 р. №241

та від 26 жовтня 2001 р. №1442);

—

визначено завдання щодо забезпечення переходу до масового засто-

сування споживачами приладів обліку енергоресурсів (Указ Президента

України від 5 березня 2002 р. №216).

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

Окрім цього, розширено мережу спеціалізованих організацій, що зай-

маються енергетичними обстеженнями, проводиться моніторинг розв'язан-

ня завдань з енергозбереження, запроваджені граничні норми споживання

електричної і теплової енергії в бюджетній сфері та механізм їх контролю.

У результаті прийнятих на державному рівні рішень та вжитих заходів

спостерігається певне поліпшення ситуації, пов'язаної з енергоефективн-

істю.

Зокрема, відбувається поступове зменшення енергоємності ВВП:

якщо цей показник зріс протягом 1990—1996 р. р. на 42 % і практично ста-

білізувався лише у 1997-1999 р. р., то у 2000 р. зафіксовано його значне

зменшення. Ця тенденція продовжилася в 2001 р.

Заходи, що вживаються стосовно енергозбереження в бюджетній сфері

на основі фінансування з державного та місцевих бюджетів. Проводиться

робота, спрямована на розвиток співпраці з міжнародними фінансовими

організаціями та іноземними інвесторами у напрямі отримання міжнарод-

ної технічноїдопомоги та залучення іноземних інвестицій у сферу енергоз-

береження. Започатковано проведення щорічних загальнонаціональних

акцій, спрямованих на пропагування та популяризацію ідеї енергозбережен-

ня,

підвищення освітнього рівня населення з питань енергозбереження.

Проте заходів, вжитих задля підвищення енергоефективності, недо-

статньо за наявних умов надвисокої енергоємності ВВП. На сьогодні у сфері

енергозбереження склалася ситуація, коли, з одного боку, відсутнє у дос-

татніх обсягах цільове фінансування заходів з енергозбереження з бюджетів

усіх рівнів, а з іншого боку

—

відсутні механізми залучення позабюджетних

джерел фінансування до сфери енергозбереження.

Основними проблемами, які потрібно вирішити на найближчу перспективу є:

- неврегульованість на законодавчому рівні механізмів економічного

стимулювання енергозбереження та самофінансування енергозберігаю-

чих заходів у бюджетній і виробничій сферах;

- несприятливий інвестиційний клімат у сфері енергозбереження,

обмеженість іноземних інвестицій;

- низький рівень оснащення споживачів приладами обліку споживан-

ня ПЕР;

- відсутність стабільності бюджетного фінансування міжгалузевих

енергозберігаючих заходів та програм оснащення споживачів приладами

обліку ПЕР;

- обмеженість використання енергії з нетрадиційних та відновлюваних

джерел, нетрадиційних та альтернативних видів палива (за період 1996

—

2001 р. р. включно, видобуто близько 34 млн т у. п. енергоносіїв, у тому числі

за 2001 р. -близько 10,1 млн ту. п);

- невідповідність законодавства України у сфері енергозбереження

законодавству ЄС.

168

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

169

Метою державної політики у сфері енергозбереження є поступове

підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів

в усіх сферах суспільного виробництва, що дозволить підвищити конку-

рентоспроможність вітчизняних товаровиробників та якість життя украї-

нських громадян, зміцнити енергетичну безпеку держави.

Основними заходами державної політики, вжиття яких дасть змогу

до-

сягти визначених цілей є:

—

прийняття законопроектів спрямованих на запровадження еконо-

мічних механізмів стимулювання та самофінансування заходів з енергоз-

береження у бюджетній та виробничій сферах;

— створення правового поля для застосування лізингових операцій у

сфері енергозбереження;

— створення правових, економічних та організаційних засад щодо

розширення використання комбінованого виробництва теплової та елек-

тричної енергії, скидного енергетичного потенціалу та нетрадиційної і

відновлюваної енергетики;

— створення нормативно-правової бази запровадження в Україні енер-

гетичного маркування електрообладнання побутового призначення;

— забезпечення пріоритетності фінансування найважливіших заходів

з енергозбереження шляхом включення до спеціального фонду Держав-

ного бюджету видатків на фінансування міжгалузевих енергозберігаючих

проектів, програм оснащення споживачів приладами обліку споживання

ПЕР та науково-дослідних розробок у сфері енергозбереження;

— удосконалення порядку створення демонстраційних зон високої

енергоефективності;

— вжиття заходів щодо адаптації законодавства України у сфері енер-

гозбереження до законодавства ЄС.

Велике занепокоєння викликає екологічний стан більшості гірничо-

добувних регіонів України. Внаслідок закриття нерентабельних

підприємств, шахт і розрізів постала низка еколого-гідрогеологічних про-

блем, пов'язаних з негативними змінами геологічного середовища. Основ-

ними факторами вияву екологічної небезпеки в районах групового закриття

шахт є підтоплення населених пунктів ґрунтовими водами, заболочення

земель, забруднення шахтними водами водоносних горизонтів, які вико-

ристовуються для питного та господарсько-побутового водопостачання,

сольове забруднення поверхневих і ґрунтових вод, утворення підземних

порожнин, просідання поверхні тощо.

Головною причиною загострення екологічних суперечностей і тяжкої

екологічної обстановки в ряді промислових центів України є ігнорування

екологічних факторів розвитку і розміщення продуктивних сил суспіль-

ства. До особливо неблагополучних внаслідок техногенного забруднення

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Ковальський В., Голодніков О., Григорак М., Косарев О., Кузьменко В. Про підви-

щення рівня еколого-енергетичної безпеки України // Економіка України.

—

№10 .

—

2000 .- С. 36.

170

можна віднести територію розміщення великих ТЕС, які спалюють орган-

ічне паливо (вугілля, мазут), а також райони, що потерпіли від ЧАЕС.

Більше як дві третіх території України не є сприятливими для прожи-

вання. Сюди відносяться регіони: Полісся, Придніпров'я, Донбас, Крив-

бас,

Північний Крим.

Погіршують ситуацію нафтохімічне забруднення довкілля, атакож заб-

руднення агрохімікатами земель сільськогосподарського призначення.

Велику загрозу безпеці людині та довкіллю становлять радіоактивні відхо-

ди,

відвали шахтних порід, скиди і викиди, що утворилися в результаті ви-

добутку та переробки уранових руд. Залишаються невирішеними пробле-

ми об'єкта „Укриття" Чорнобильської АЕС.

Використання нафтопродуктів як джерела енергії несе у собі значну

екологічну небезпеку. У містах основними чинниками забруднення навко-

лишнього середовища є автотранспорт: разом із відпрацьованими газами

у повітря викидаються вуглеводні, оксид азоту, окис і двоокис вуглецю,

діоксид сірки, а також сполуки, що містять свинець. Викиди вуглеводнів

призводять до утворення приземного шару озону, який є основним ком-

понентом смогу. Негативний вплив озону виявляється у подразненні очей,

пошкодженні легенів, сприянні поширенню та ускладненню респіратор-

них захворювань. Вуглеводні, зокрема бензопірен, є канцерогенними ре-

човинами, які разом з оксидами азоту під час кислотних дощів завдають

величезної шкоди сільськогосподарським культурам, лісовим насаджен-

ням. Двоокис вуглецю є одним із головних компонентів парникових газів,

викиди яких в атмосферу призводять до змін клімату

В грудні 1994 р. в Лісабоні Україна підписала Договір до європейської

енергетичної хартії. Хартія має велике значення для України, особливо її

розділи, пов'язані з транзитом енергії, протоколи з екології, ядерної без-

пеки.

Основними завданнями Уряду є:

— опрацювання та вжиття цілісної системи заходів щодо забезпечен-

ня істотного поглиблення ринкових перетворень у паливно-енергетичній

галузі, насамперед - прискорення процесу роздержавлення та привати-

зації, детінізації виробничих економічних процесів, створення прозорого

ефективного енергоринку, утворення високоефективних інтегрованих

паливно-енергетичних компаній;

- радикальна зміна ситуації, пов'язаної з погашенням заборгованості

із заробітної плати шахтарям та енергетикам;