Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

141

респондентів, які належать до різних соціальних, професійних, і демогра-

фічних груп робочої сили, відібраних за спеціально розробленою методи-

кою.

На динаміку безробіття впливають економічна і соціальна політика

держави, демографічні фактори, зміни в структурі економіки, стан зовні-

шньої торгівлі і вивіз капіталу, масштаби військових витрат, позиції та ак-

тивність профсоюзів.

Існує кілька концепцій, що трактують феномен безробіття. В марк-

систській теорії її пов'язують з процесом накопичення капіталу, при яко-

му потреба в живій праці (змінному капіталі) збільшується повільніше, ніж

у машинах

обладнанні (постійному капіталі). У західній економічній науці

переважає погляд, згідно з яким безробіття в своїй основі відображає еко-

номічну доцільність використання ресурсів, подібно до того, як ступінь

завантаження виробничих потужностей відображає доцільність і ефек-

тивність використання основного капіталу. Про це говорить так званий

природний рівень безробіття, відображаючи структурні диспропорції на

ринку праці (між структурою попиту і пропозиції робочої сили за кваліфі-

кацією, за демографічними, географічними і іншими критеріями).

Важливо підкреслити, щодо безробітних зазвичай відносять не тільки

звільнених за різними причинами, а й тих, які добровільно залишили ро-

боту і роблять спробу знайти нову. Структура безробіття за її причинами

включає чотири основні категорії робочої сили: ті, шо втратили роботу в

результаті звільнення; ті, що добровільно залишили роботу; ті, що прийш-

ли на ринок праці після перерви; вперше прийшли на ринок праці.

Співвідношення цих категорій залежить перш за все від фази економічно-

го циклу.

Важливе значення має визначення рівня безробіття.

Рівень безробіття - це відношення ( у % ) чисельності безробітних до

чисельності робочої сили.

Кількість безробітних

Рівень безробіття = х 100 %.

Кількість працездатного населення

Кількісна залежність обсягу недовиробництва продукції від рівня без-

робіття чітко зазначена законом Оукена. Американський економіст Артур

Оукен на основі макроекономічного аналізу вивів закон співвідношення

між рівнем безробіття і відставанням обсягів ВНП, який формулюється так:

якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на

то витрати ВВП становлять 2,5 %. Це відношення 1:2,5 або 2:5, тобто відно-

шення рівня безробіття до відставання обсягу ВНП, дозволяє вирахувати

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

абсолютні витрати продукції, пов'язані з будь-яким рівнем безробіття. При

застосуванні цього закону можна обчислити втрати ВВП від надмірного

(циклічного) безробіття.

З погляду природи безробіття виділяють основні його типи: фрикцій-

не,

структурне та циклічне.

Фрикційне

—

пов'язане з пошуками або очікуванням роботи і є корот-

кочасним. У суспільстві завжди існує певна частка осіб, які змінюють місце

роботи через низьку заробітну плату, погані умови праці, невдоволення

місцем проживання тощо.

Структурне - пов'язане із структурними диспропорціями на ринку

праці, коли з"являються невідповідності між попитом і пропозицією ро-

бочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими озна-

ками. У виробничому процесі дуже часто відбуваються технологічні зру-

шення, що видозмінюють структуру попиту на робочу силу. У цій ситуації

структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць, внас-

лідок чого і з'являється ця форма безробіття.

Циклічне - пов'язане із циклічним спадом виробництва, коли зай-

нятість скорочується, а безробіття зростає.

Фрикційне та структурне безробіття є неминучим явищем в економіці,

тому ці види безробіття мають назву природного рівня безробіття, тобто

рівня безробіття при „повній зайнятості". Йдеться про те, що в будь-якій

економіці не може бути абсолютної відсутності безробіття. Проте ряд еко-

номістів вважають неприйнятними використання терміну „природний"

щодо безробіття, спричиненого структурними зрушеннями. Ось чому в

макроекономічній літературі використовується інший термін - ЫАНШ (

поп-ассеїагаїігщ іпїогтаїіоп гаїе оГипетріутепі), котрий зосереджує ува-

гу на тому, що цей рівень безробіття стабілізує інфляцію.

В Україні чисельність безробітних зменшилася на 11,4 % і становила 2,2

мли осіб (табл.3.21). При цьому рівень безробіття також скоротився з 11,0 %

у середньому за 9 місяців 2001 р. до 9,8 % економічно активного населення.

Істотно зменшився рівень безробіття й серед молоді. Рівень зареєстро-

ваного безробіття серед населення сільської місцевості за рік зріс з 4,8 %

до 6,5 % на

січня 2003 р. та вдвічі перевищив аналогічний показник (2,9

%) у міській місцевості. Однією з позитивних тенденцій зареєстрованого

ринку праці за останні 12 місяців було скорочення довготривалого безроб-

іття. Так, кількість безробітних, які станом на 1 січня 2003 р. перебували

на обліку понад один рік, зменшилася більш як на чверть (26,8 %). Серед-

ня тривалість зареєстрованого безробіття порівняно з відповідним періо-

дом 2002 р. скоротилася з 9 до 8 місяців.

За станом на

січня 2003 р. потреба підприємств у працівниках стано-

вила 123,9 тис. осіб, що на 27,9 % більше, ніжна відповідну дату минулого

142

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

року. При цьому приріст потреби в працівниках на підприємствах приват-

ної форми власності становив 62,3 %, державної

—

24,0 % та колективної—

27,6 %. На одну зареєстровану вакансію претендувало в Рівненській та Тер-

нопільській областях 33 незайнятих особи, у Івано-Франківській

—

25, Хер-

сонській — 24, Закарпатській та Черкаській — по 21, Вінницькій — 20,

Львівській та Чернівецькій

—

по 19, Волинській та Житомирській облас-

тях

—

по 16, тоді яку містах Києві та Севастополі

—

Таблиця 3.21

Безробіття та тривалість пошуку роботи

2001

2002

1996

1997 1998 1999

2000

середньому

за рік

місяців

Всього безробітних у

віці

15-70 років, тис.осіб 1997,5 2330,1 2937,1 2698,8

2707,6 2516,9

2519,2

2232,4

з них: шукали роботу,

намагались організувати 1666,2

1995,4 2825,4

2565,1 2628,7

2431,3

2433,4

2143,7

власну справу, тис.осіб

тому

числі за тривалістю

пошуку роботи, %:

3-х місяців 26,7

20,4

17,9 14,9

13,2 14,0 13,8

14,7

4-6 місяців 20,2 20,4 19,1 13,9 11,0

11,0 10,8 11,3

7-9 місяців

11,1

11,9

10,7 12,0

12,2 10,1

10,5 10,3

10-12 місяців 9,3 15,0 15,3 12,9 13,1

10,1 10,2

9,7

більше

року

32,7 32,3 37,0 46,3 50,5 54,8

54,7 54,0

Середня тривалість пошуку

роботи, місяців 8 8 9 9 10 10 10

Примітка. Дані наведено за матеріалами вибіркових обстежень населення

з питань економічної активності за 1995 — 1998 рр. в середньому за IV

квартал, 1999

—

2002рр. в середньому за період, з урахуванням впливу фак-

тора сезонності.

З урахуванням ситуації на ринку праці слід сконцентрувати зусилля на

запровадженні дієвих стимулів ліквідації прихованого безробіття та ство-

рення нових робочих місць, на забезпеченні гарантій зайнятості в процесі

приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці підприємниц-

тва і самозайнятості населення, на розширенні практики громадських

робіт, на підвищенні гнучкості ринку праці.

В сучасних умовах необхідно шукати додаткові можливості для розши-

рення сфери зайнятості населення. Враховуючи те, що попит на товари

широкого вжитку і послуги високий, а можливості його задоволення не-

значні, створення нових і розширення діючих підприємств можна вважа-

ти досить місткою сферою додаткової зайнятості населення.

143

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

144

Основні завдання, які потрібно вирішити на найближчу перспективу

такі:

• опрацювати та запровадити економічні механізми заохочення пра-

цедавців для створення додаткових робочих місць для молоді;

• забезпечити створення юридичними та фізичними особами 350-420

тис.

нових робочих місць;

• забезпечити зменшення середньої тривалості зареєстрованого без-

робіття не менш як на

місяць;

• забезпечити працевлаштування через державну службу зайнятості не

менш як 830 тис. безробітних громадян;

• забезпечити залучення до громадських робіт не менш як 340 тис. не-

зайнятих та безробітних громадян;

• забезпечити збільшення розміру мінімальної допомоги у зв'язку з

безробіттям.

Трудові ресурси України завжди відрізнялися високим рівнем профес-

ійної підготовки, що значно сприяло розміщенню на її території низки

виробництв, які вимагають певної кваліфікації кадрів, а також формуван-

ня потужної наукової бази. Певною мірою якісний стан трудових ресурсів

може бути оцінений через освітній рівень населення.

Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Цен-

тральної та Східної Європи. За питомою вагою учнів серед населення 15

—

18 років Україна поступається з усіх країн тільки країнам Балтії та Угор-

щині. Зрушення впродовж міжпереписного періоду свідчать про істотне

поліпшення освітнього складу населення. Істотно (на 26 %) зросла і чи-

сельність випускників вузів, що дозволяє оптимістично оцінювати по-

дальші зміни.

Більш освіченим є міське населення, яке значно поповнюється за ра-

хунок навчальної та післянавчальної міграції сільської молоді. Так, пито-

ма вага осіб з вищою (включаючи базову та початкову вищу) освітою серед

міського населення становить 37,9 % (у 1989 р. - 34,5 %), а серед сільсько-

го—

17,7 % (у 1989 р.

—

13,3 %). Натомість частка осіб, які не мають навіть

повної загальної середньої освіти серед міського населення становить 26,7 %,

а серед сільського - 47,3 % (у 1989 р. - 35,8 % та 60,4 % відповідно).

Від рівня освіти залежать і доходи населення, а отже, і можливості за-

довольняти основні життєві потреби, зберігати здоров'я та життя, ухвалю-

вати та реалізовувати рішення щодо репродуктивної та міграційної актив-

ності, Найвагоміший вплив має наявність повної вищої освіти.

В Україні існують величезні можливості для зайнятості населення. Роз-

виток приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермер-

ства, усієї ринкової інфраструктури є хорошою основою для росту зайня-

тості в економіці.

Розміщення продуктивних сия та регіональна економіка

10 — 5-1993

143

Високі темпи приросту населення країн, що розвиваються, при збере-

женні його „омолодженої" вікової структури (майже 34 % людей у віці до

15 років) формують збільшення масштабів трудових ресурсів. Це призво-

дить до необхідності створення нових робочих місць для ліквідації частко-

вогочи повного безробіття. Розрахунки експертів Міжнародної організації

праці (МОП) показують, що для задоволення потреби в зайнятості і

ліквідації безробіття до 2025 р. на планеті потрібно щорічно додавати 50

млн робочих місць, утому числі у країнах, що розвиваються.

Однак такі оцінки не дають підстав для оптимізму, оскільки це прак-

тично неможливо з багатьох причин, однією з яких є НТР. Відомо, що НТР,

крім позитивних результатів має й негативні, один з яких - зростання без-

робіття в результаті витіснення живої праці. Так, у Японії кожний робот

позбавляє роботи 3-4 осіб. У Франції, за прогнозами уряду, запроваджен-

ня мікроелектроніки призведе до зменшення чисельності промислових

робітників на 40 %, а службовців на 1/3.

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

Розділ 4

Паливно-енергетичний комплекс України

4Л.

Структура та роль паливно-енергетичного комплексу

в народному господарстві

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається із групи галузей і

підгалузей промислового виробництва, що спеціалізуються на видобутку,

збагаченні, переробці і споживанні твердого мінерального, рідкого і газо-

вого палива, виробництві, передачі та використанні електроенергії і тепла

(рис.

8).

Паливною промисловістю називається комплекс галузей промисло-

вості (гірничовидобувноїта ін.), підприємства якої видобувають, перероб-

ляють і збагачують різні види паливно-енергетичної сировини. Паливна

промисловість країни представлена майже всіма галузями: кам'яновугіль-

ною та буровугільною, нафто— і газовидобувною, торфовою, нафтопере-

робною, сланцевою, уранодобувною й уранозбагачувальною.

Високими темпами зростає потреба у різних видах енергії і палива при

звуженому використанні таких видів енергетичних ресурсів, як нафта, при-

родний газ, ядерне паливо, вугілля. Буровугільна та торфова промисловості

здебільшого мають місцеве значення, тобто зосереджені в тих областях, та

регіонах, де проходить їх видобуток.

За результатами роботи паливно-енергетичного комплексу України за

7 місяців 2002 р. спостерігається тенденція збільшення видобутку нафти,

природного газу, виробництво електроенергії та видобуток коксівного ву-

гілля залишалися стабільними.

Вугледобувними підприємствами за січень-липень 2002 р. вугілля ви-

добуто 48,7 млн тонн, що на 0,7 млн тонн або 1,5% менше, ніж за сім місяців

2001 р. З початку року видобуто енергетичного вугілля 25,1 млн тонн, шо

менше відповідного періоду 2001 р. на 0,6 млн тонн або на 2,5 %. Коксів-

них марок вугілля видобуто 23,6 млн тонн, що на 0,4 % менше видобутку

146

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

відповідного періоду минулого року. У структурі палива, що використо-

вується українськими тепловими електростанціями, частка енергетично-

го вугілля становить 53 %, газу - 41 %, мазуту - 6 %.Основні промислові

запаси вугілля в Україні залягають на глибинах від 700 до 1300 м.

ПЕК

Паливна промисловість

добування

вугільна

торфяно-

сланцева

уранова

Електроенергетика

транспорт

виробництво

електроенергії

передача

електроенергії

мінеральні

ТЕС

ТЕЦ

ГРЕС

АЕС

водні

гідравлічні

геліотермальні

геотермальні

приливні

•*-

біологічні

водневі

•*

вітрові

Рис. 8. Структура паливно-енергетичного комплексу.

За 7 місяців 2002 р. в Україні видобуто 2153,1 тис. тонн нафти і конден-

сату (або на 0,4 % менше, ніж за 7 місяців 2001 р.) і 10682,7 млн м

газу (на

125,3 млн м

більше або на 1,2 %) (рис. 9).

За січень-липень 2002 р. підприємствами НАК „Нафтогаз України"

протранспортовано 27257,5 тис. т нафти, у т.ч. країнам Західної Європи

—

15063,Отис. т (55,3

%),

для потреб підприємств України 12194,5 тис. т (44,7

%) (табл. 4.22).

147

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

Видобуток природного газу

Н2000 р. И2001 р. Н2002

Видобуток нафти

конденсату

В2000р. В200І р. О2002

Рис. 9. Видобуток вугілля та нафти і газового конденсату.

Таблиця 4.22

Транспортування нафти та природного газу

Обсяги транспортування нафти, підприємствами магістральних нафтопроводів України

За 7 місяців

2001 р.

тис.т

За 7 місяців

2002 р.

тис.т

липень 2002/

липень 2001

липень 2002/

червень 2002

7 міс.2002 /

7 міс. 2001

Всього, в т.ч.:

39567,2

27257,5 57,3 83,3 68,9

транзит

32616,2

15063,0 44,7 98,3 46,2

для України

6951,0 12194,5

114,0 65,5 175,4

Обсяги транспортованого природного газу газотранспортними підприємствами України

МЛИ

тонн млн тонн

% %

Всього, в т.ч.:

82,3 90,2

116,5 103,8 109,6

транзит

57,2

57,0 109,3 101,6

99,6

для України

25,1

33,2 131,1 107,8

132,5

За експертними оцінками протягом січня - липня 2002 р., порівняно з

аналогічним періодом минулого року, на нафтопереробних заводах Ук-

раїни обсяги первинної переробки нафти збільшились у 1,5 раза (рис. 10).

148

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Поставка нафти на НПЗ, % Виробництво, %

Січень-червень 2002р./січепь-ченвень 2001р. Січєнь-.тнень 2002р./січень-.іипвнь 2001р.

В Власного видобутку • Російської ПКазахської І

\Ш

Бензин автомобіїьтй ЛДизпаливо ОМазут топковий

І Джерело: Держкомстат | Джерело: Держкомстат |

Рис.

10.

Переробка нафти.

Створення вугільної промисловості на заході України і в західному

Донбасі, нафтової та газової - на Лівобережжі та розвиток буровугільної в

Черкаській та Житомирській областях сприяло більш рівномірному розм-

іщенню паливної промисловості в країні.

Розміщення підприємств важкої індустрії, де витрати на паливо ста-

новлять значну частку собівартості готової продукції, перебуває під вели-

ким впливом паливного фактора. Переробка палива

—

основа формуван-

ня промислових комплексів, особливо нафто- і вуглехімічних. Паливо ви-

користовується в енергетиці і є сировиною для отримання різноманітних

цінних продуктів. Так, з нафти одержують паливні матеріали, різні масла,

змащувальні матеріали, пластмаси, синтетичні волокна, добрива. З при-

родного газу виробляють синтетичні спирти, білкові препарати, вилуча-

ють сірку. З вугілля отримують пластмаси, бензин та інші продукти виро-

бництва.

Основними споживачами палива в Україні є чорна металургія, теплові

електростанції, а також житлово-комунальні господарства та транспорт.

4.2.

Сучасний стан розвитку та розміщення паливної промисловості

Вугільна промисловість представлена видобутком кам'яного та бурого

•

вугілля, збагаченням та його брикетуванням. З вугільною промисловістю

тісно пов'язані такі галузі, як електроенергетика, коксохімія, металургія.

Характерними рисами вугільної промисловості є:

• висока концентрація її в Донбасі,

• значне переважання підземного способу видобування,

• висока частка видобутку кам'яного вугілля (94 %) порівняно з бурим.

Кам'яновугільна промисловість зосереджена в двох басейнах: Донець-

кому

Львівсько-Волинському.

149

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Донецький кам 'яновугільний басейн розташований у Луганській і До-

нецькій областях, але вугленосна площа охоплює лівий бік Дніпра від Чер-

ніговадо Азова - Великий Донбас. Загальні геологічні запаси вугілля вук-

раїнській частині Донбасу становлять 50-100 млрд

т.

Цей басейн був відкри-

тий у 1721 р. Капустіним. Вугілля басейну поділяють на кам'яне (75—90 %

вуглецю, теплотворність 7000 Ккал/кг,) і антрацит (90—96 % вуглецю, теп-

лотворність 8000 Ккал/кг).

Господарське використання кам'яного вугілля передбачає його дифе-

ренціацію на окремі сорти (марки вугілля). Залежно від хімічного складу,

наявності золи, сірки, летких речовин тощо кам'яне вугілля поділяється

на шість марок (А, Г, Ж, К, ОС, Т), а антрацити на дві (А, ПА). Найцінніші

марки Ж, К, ОС придатні для коксування.

Однією з важливих властивостей багатьох сортів кам'яного вугілля є

його здатність за певних температурних умов спікатися, утворюючи

щільний кокс (вміст чистого вуглецю сягає 97—98 %), який використовуєть-

ся переважно у металургійному виробництві (доменний кокс, ливарний

кокс),

рідше

—

в енергетиці (енергетичний кокс) для теплоелектростанцій.

Здебільшого кокс отримують шляхом штучного коксування кам'яного ву-

гілля на спеціальних коксохімічних підприємствах.

Придатні для розробки запаси на 60 % складаються із енергетичного

вугілля (західний та східний Донбас) і на 40 %

—

з коксівного (центральна

частина Донецького басейну).

Видобуток вугілля проводиться двома способами: відкритим і підзем-

ним (шахтним). Основними ланками вуглевидобутку шахтним способом

є: шахта з комплексом підземних і наземних споруд і енергосиловим гос-

подарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспортні комунікації та во-

догосподарські споруди, районні енергетичні центри, складське господар-

ство,

підприємства та установи невиробничої сфери.

, Україна має потужні запаси вугілля: за геологічними оцінками 52 млрд

т, з яких 23 млрд т

—

розвідані запаси. Проте „чорне золото" характеризуєть-

ся складними умовами залягання, міститься на глибині понад 1000 м, що

ускладнює умови видобутку (у Донбасі видобуток ведеться шахтним спосо-

бом).

Основні запаси сконцентровані в Донбасі, 7 %

—

у Західній Україні, З

% вугілля містять земні надра в районі Олександрії (Кіровоградська область).

Географія вуглевидобування в Донбасі склалася відповідно до наявності

великих покладів вугілля. Найбільше шахт у центральній і північній час-

тині Донецькой області, де видобувають найкраще коксівне вугілля, та

південній частині Луганської області, а найбільші центри видобування

—

Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Красноармійськ, Торез.

Львівсько-Волинський вугільний басейн розвідано

освоєно в післявоєнні

роки. Запаси вугілля становлять 2 % від загальноукраїнських, їх якість низь-

150