126 Усіурокизарубіжноїлітератури.6клас
У повісті є момент, який натякає на те, що Скрудж міг би уникнути
зустрічі з жахливим незваним гостем. Примостившись біля ледь жеврі-
ючого вогню, він звернув увагу на дивні голландські кахлі каміна, на
яких зображені сцени зі Священного Писання — «сотні фігур, що могли
б зайняти уяву Скруджа». Однак він втратив свій шанс, і все закрило
зловісне обличчя померлого Марлі.
З цього моменту починається шлях до воскресіння «мертвої душі»
Божого творіння.
Діккенс вважає, що перетворення Скруджа можливе, адже, за Но-
вим Завітом, й останньому грішнику відкриті врата до спасіння.
І це спасіння відбувається. «Твої губи тремтять,— сказав Дух.— А що
це котиться у тебе по щоці?» Перший лід морозної глиби розтоплено
першою сльозинкою, у яку не вірить навіть сам герой. Душевний холод
потроху відступає: «з запалом вигукнув Скрудж», «серце так і забилося
у нього в грудях».
Проте не так швидко добру здобути перемогу в душі героя. Скрудж не
раз повертається до звичного, «холодного» начала своєї душі: під час зу-
стрічі з Духом Теперішнього різдва прагматично зауважує, як важко про-
годувати сім’ю з 1700 братів-духів; почувши, як діти вітають одне одного зі
святом, спочатку радіє, а потім знову згадує: «Яка мені від цього користь?»
Та після першої сльози Скрудж схлипнув, потім заплакав, пізнавши
у маленькому хлопчику, покинутому на різдво, самого себе. І ось, на-
решті, «все знаходило відгук у зм’яклому серці Скруджа і давало вихід
сльозам».
Остаточне потрясіння Скруджа відбувається, коли мовчазний, за-
кутаний в усе чорне Дух Майбутнього різдва приводить наляканого ге-
роя на кладовище, до покинутої могили, на якій написане ім’я Ебінізера
Скруджа.
«Скрудж затремтів весь з голови до п’ят» — кульмінаційний психо-
логічний стан героя. Він падає навколішки, гаряче й пристрасно молить
Духа змінити його долю.
3) Що стало...
Особливістю різдвяного сюжету є те, що «плач» різдва змінюється
«сміхом», страх же поступається місцем «великій радості».
Відчуємо велику радість героя. Знайдіть цитати.
«Сам не знаю, що зі мною відбувається! Мені так легко, немов я пу-
шинка, так радісно, наче я янгол, так весело, немов я школяр!»
«Все, що він бачив, сповнювало його душу радістю».
«Це був прекрасний сміх, особливо для людини, яка вже давно ро-
зучилася сміятися».
«І продовжував сміятися, доки сльози не потекли по його щоках».
«На серці в нього було легко і весело».