ІІсеместр 141
ІІ. Вивчення нового матеріалу
1. слово вчителя
— Що відомо про автора цієї безсмертної книги?
Один тільки перелік його творів складає важкий том. А всіх його
книжок, як цеглин, вистачило б на постамент для пам’ятника, на
якому б височіла лише одна постать. І це не був би він сам. людина
в дивному одязі, у козлячій шапці й із волохатою парасолькою стояла
б там, немов на пагорбі, оглядаючи все навкруги уважним поглядом
моряка. Це робінзон Крузо, герой книги, яка єдина принесла авто-
рові славу на віки.
Дефо народився в сім’ї релігіозних емігрантів, вихідців із Фландрії.
Батько його був торговцем, а хлопця готували до кар’єри проповідника.
Але священиком він так і не став, обравши долю комерсанта: торгував
вином, тютюном та трикотажем, займався виробництвом цегли та че-
репиці; жив в Іспанії, побував в Італії, Франції й Баварії, верхи на коні
об’їздив усю рідну Англію. ризиковані проекти Дефо часто закінчували-
ся банкрутством, тож неодноразово йому загрожувала боргова тюрма.
Судеб таких изменчивых никто не испытал,
Тринадцать раз я был богат и снова беден стал,—
писав він на схилі років, підбиваючи підсумки свого бурхливого життя.
Багато лиха довелося йому зазнати, багато пережити. Іноді, особли-
во в дні негараздів, йому здавалося, що його захопила стихія у відкрито-
му морі. Проте, енергійний, витривалий, розумний, спритний, він від-
роджувався, немов фенікс, щоб знову взятися за декілька ризикованих
проектів.
Молодому комерсантові дуже хотілося бути дворянином, але його
прізвище — Фо — ясно вказувало на просте походження майбутнього
письменника. Тоді Даніель став називати себе «містер де Фо», а вже пізні-
ше прізвище стало писатися як одне слово. Винахідник і фантазер, Дефо
навіть створив власний фамільний герб: три грифони на фоні червоних
і золотих лілій і поряд латинський девіз: «Похвали гідний і пишаюся сам».
Але Дефо ніколи не обмежувався однією справою. Він брав активну
участь у політичній боротьбі й навіть у повстанні. За пристрасні політич-
ні памфлети його карали штрафами, тюремним ув’язненням і — одного
разу — страшним приниженням біля ганебного стовпа. Але, очікуючи
на це покарання, Дефо написав «Гімн ганебному стовпові» та поширив
його серед лондонців. Коли його вивели для покарання, жителі столиці
Англії влаштували йому пишну овацію.
В кінці життя він став самотнім. Письменник добре розумів почут-
тя робінзона Крузо, який зазначав: «Посеред величезного скупчення