Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій

Подождите немного. Документ загружается.

Соціологія – наука про загальні закони розвитку суспільс(

тва;

Етика – філософська теорія моралі і моральності;

Естетика – наука про закономірності існування і створен(

ня прекрасного у світі.

На різних етапах розвитку філософії і в різних філософсь(

ких школах на перший план висуваються ті або інші пробле(

ми. Це залежить від потреб суспільної практики і науки, а та(

кож від філософських традицій.

1.2. В чому ж специфіка філософських питань осягнення

істини? Метод – шлях, спосіб дослідження, пізнання, су'

купність прийомів і операцій практичного і теоретичного

освоєння дійсності. Філософський метод являє собою за'

гальний підхід до вивчення дійсності. В залежності від мето(

дологічної традиції виділяються основні типи філософству(

вання: метафізичний

і діалектичний; раціоналізм і ірраціона(

лізм.

ТИПИ ФІЛОСОФСТВУВАННЯ

МЕТАФІЗИЧНИЙ ДІАЛЕКТИЧНИЙ

Підхід до вивчення світу,

як це раз і назавжди даного,

вивчення об'єкта в статич(

ному стані. Мислення засно(

ване на формальнологічному

законі виключеного третьо(

го: чи так, чи ні – третього не

дано: тяжіє до побудови од(

нозначної, статичної, умо(

глядної картини світу.

Підхід до вивчення сві(

ту як процесу (вивчається

динаміка об'єкта). Діалек(

тичне мислення, вивчаючи

рухливі зв'язки світу, пе(

рехід одного в інше допус(

кає єдність протилежнос(

тей (і є, і немає – одночас(

но). В діалектиці картина

світу оживає.

+ «+"»  ++< F;!   "!: 1) «+"» ! -

+ «++!». * +  +  + $: +" –  $ $-

; +" ( +"D) -  $ D; 2) +" ! $F +-

+  $+"!.

ТИПИ ФІЛОСОФСТВУВАННЯ

РАЦІОНАЛІЗМ ІРРАЦІОНАЛІЗМ

Філософія в пізнанні

світу опирається на розум

(ratio), використовуючи

форми і методи абстракт(

ного мислення: поняття,

судження, висновок, гіпо(

теза, теорія, індукція, ана(

ліз, синтез і т.п.

Філософія в пізнанні позаме(

жної сутності світу опирається не

на розум, а користується надра(

ціональними (ірраціональними)

способами осягнення істини: лю(

бов до істини, інтуїція, медитація,

безпосередній зв'язок з космо(

сом, екстрасенсорика і т.п.

Евристична сила філософських методів проявляється в тому,

що вони можуть бути використані в пізнанні будь(якої сфери бут(

тя. В історії науки і філософії безліч прикладів того, як філософи,

користуючись винятково силою свого мислення, робили відкрит(

тя, які на багато століть випереджали їх експериментальне підтве(

рдження в природознавстві. Так в V столітті до нашої ери Демок(

ріт відкрив атоми і тільки через 24 століття природознавство екс(

периментально підтвердило їх існування. Німецький філософ Ім(

мануїл Кант, не будучи ні фізиком, ні астрономом, висунув першу

в історії науки космогенну гіпотезу про утворення планетної сис(

теми з первісної “туманності”, тобто з величезної хмари дифузійної

речовини. Вихід із кризи фізики на початку XX століття був за(

пропонований філософом В.І. Леніним, який користуючись діале(

ктичним методом і розширивши кордони пізнання, пояснив філо(

софський і фізичний зміст нових відкриттів в науці (докладніше

про це дивися в темі “Онтологічні проблеми у філософії”).

1.3. Особливість мови філософії полягає в тому, що на від(

міну від інших (зокрема природничих) наук вона практично не

звертається до формалізованої мови, а користується природною

мовою. Це дозволяє їй “проникати” в інші сфери культури і через

них, через науку, мистецтво, мораль, впливати на життя людини,

її свідомість. Філософія утворює і визначає самі загальні, абстра(

ктні поняття – категорії: світ, космос, буття, людина, закон, сут(

ність, причина, рух, пізнання, свідомість і т.п. і тому є необхідною

умовою формування розвиненого теоретичного мислення.

Тому хто починає вивчати філософію, вона являється у ви(

гляді “знайомої незнайомки”. З одного боку, людина завжди

користується загальними поняттями (вони знайомі їй і до ви(

вчення філософії), а з іншого боку, спочатку представляється

важким оперувати настільки абстрактними поняттями, не

звертаючись до конкретних образів. У мові філософії велику

роль грає не тільки логічна структура, але і стиль. В цьому фі(

лософія зближається з мистецтвом. Філософія – це стиль, то(

му індійська, китайська, німецька, французька, російська,

українська філософії відрізняються одна від одної. Говорять,

що на пропозицію викласти свої погляди в популярному ви(

данні французькою мовою, Гегель – німецький філософ діале(

ктик, відповів з гордістю, що його філософія не викладається

ні коротко, ні популярно, тим більше французькою мовою.

Спроби формалізувати філософію, представити її у вигляді

загальної для всіх логічної структури (Р.Декарт, Б.Спіноза,

сучасний позитивізм) не увінчалися успіхом. Філософія була

і залишилася загальним умоглядним міркуванням про корінні

проблеми людського буття.

Яке місце займає філософія в системі наукового знання?

Як вона пов'язана з іншими науками?

Обговорюється три статуси філософії:

Над наукою, як компас; свідомо прийнятий “азимут” того,

в системі яких філолофсько(теоретичних категорій і цінніс(

них установок будувати науку.

Під наукою, як істотний системостворюючий елемент фу(

ндаменту наукової діяльності, як система категорій культури,

частиною якої є філософія.

В науці, як непереборний компонент, як прагматичний аспект

самої наукової діяльності, коли в вирішенні наукових завдань бе(

руть участь категорії і методи науки і філософії. А.Ейнштейн, на(

приклад, стверджував, що наука без теорії пізнання (наскільки це

взагалі мислимо) стає примітивної і плутаною.

В конкретних науках, особливо у представників природничих

і технічних наук час від часу виникає скептичне відношення до

філософії, неприйняття чисто умоглядних міркувань, запере(

чення всякої діяльності, що не дає безпосередніх практичних ре(

зультатів (відома суперечка “фізиків” і “ліриків”). Тут пригаду(

ється образ створений Ф.Беконом (англійський філософ XVI(

XVII ст.), де він порівнює філософію зі шлунком: ... мов, якось

різні частини тіла подумали і прийшли до висновку, що давно

настав час припинити всякі справи із цим паразитом – шлунком;

треба б його відключити від загального зв'язку – адже від нього

користі мало: сидить і жере собі результати нашої праці. Вирі(

шили і відключили. Пройшов час і всі частини організму стали

втрачати свої функції (ноги перестали ходити, руки – обмацува(

ти і діставати, очі – бачити, вуха – чути і т.п.). Тоді вони, бачачи,

що справи погані, знову пішли на зв'язок і дружбу зі шлунком.

Місце філософії в системі культури представлено в схемі 4.

Схема 4

Філософія в системі культури

МЕТОДОЛОГІЧНА

ФУНКЦІЯ

СВІТОГЛЯДНА

ФУНКЦІЯ

Філософські принципи

Загальні методи пізнання

Гранично загальні системи

світогляду:

Релігія Філософія

Наукова картина світу

Теоретичний рівень

науки

Система естетичних і моральних

цінностей

Емпіричний рівень

науки

(емпіричні закони)

Цінності практичної повсякден(

ної діяльності

Здоровий глузд

Експериментально(

практичний рівень науки

(науковий досвід, практик

Життєвий досвід.

Повсякденна діяльність

Суспільно(практична діяльність

Практика

ОБ'ЄКТИВНА ДІЙСНІСТЬ

.: EB #.). H $  ". - >., , 1978, - .143-189.

Для чого людині потрібна філософія? Які блага вона йому

дає і від яких зол звільняє? Філософія служить засобом само(

пізнання людини, орієнтації її у світі. Вона звільняє особис(

тість від зовнішнього насильства, піднімаючи дух людський.

Основу цієї визвольної діяльності філософії російський філо(

соф В.Соловйов бачить в “... суттєвішій і корінній властивості

людської душі, у силу якої вона не зупиняється ні в яких ме(

жах, не мириться ні з яким ззовні даним визначенням, так, що

всі блага і блаженства на землі і на небі не мають для неї ні(

якої ціни, якщо вони не нею самою добуті, не становлять її

власного внутрішнього надбання. Негативний процес свідо(

мості є разом з тим і процес позитивний, і щоразу коли дух

людський, розбиваючи якого(небудь старого кумира, гово(

рить: Це не те, що я хочу, – він уже цим самим дає деяке ви(

значення того, чого хоче, свого щирого змісту.

Це двоїста сила і цей подвійний процес, руйнівний і твор(

чий, становить сутність філософії, разом з тим становить і

власну сутність самої людини, того, чим визначається її досто(

їнство і перевага перед основною природою, так що на питан(

ня: Що робить філософія? – ми маємо право відповісти: вона

робить людину цілком людиною”

Ваш словник поповнюється наступними поняттями:

онтологія, гносеологія, логіка, метод, методоло'

гія, аксіологія, соціологія, етика, естетика, ме'

тафізика, діалектика, раціоналізм, ірраціоналізм.

І на закінчення вступної частини (древні її називали про(

педевтика – тобто входження в систему понять якої(небудь

галузі знання) перевірте себе в наступному диктанті – тесті.

Вам пропонується 20 запитань. Ви пишете собі в зошит тільки

номер запитання і коротку відповідь. Відслідковуйте час. Ви

впоралися із завданням за 15 (20 хвилин? У Вас від 15 до 20

правильних відповідей? – Відмінний результат! Поїхали!

.:  #.. )   // #$  - 1988. -

%8. – .125.



1. Філософія – це світогляд, наука або сфера духовної ку(

льтури?

2. Головне питання будь(якого світогляду?

3. Три історичних типи світогляду?

4. У якому типі світогляду сутність світу і людини поясню(

ється за допомогою надприродних сил?

5. Який тип світогляду опирається на розум, а не на віру?

6. Що складає структуру світогляду?

7. Основне питання філософії – це питання про...?

8. Як називається філософський світогляд, який вважає пе(

рвинним матеріальний початок буття?

9. Назвіть основні форми ідеалізму?

10. Як називається напрямок філософії, який заперечує пі(

знаванність світу?

11. Що таке метод?

12. Як називається вчення про методи пізнання?

13. Назвіть метод, протилежний метафізичному?

14. Назвіть метод, протилежний раціоналізму?

15. Як називається філософське вчення про пізнання?

16. Як називається філософське вчення про буття?

17. Філософське вчення про сутність прекрасного?

18. Як називається філософське вчення про мораль?

19. Філософське вчення про людину?

20. Що є предметом філософії?

Розділ І. ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ

Вітер історії вигадливо переплітає правду і вимисел, міф і

реальність, поєднує в єдиний клубок надзвичайні і дивні опо(

відання, названі історією філософії. Історія світової філософії

надзвичайно різноманітна, суперечлива, часом драматична.

Філософська думка, відтворюючи дух історичної епохи, в той

же час має власні закони і тенденції розвитку. І все(таки пері(

одизація історії філософії, як правило, збігається з загальною

історичною періодизацією. Перш ніж характеризувати докла(

дно кожний з етапів, представимо їх у єдності, в вигляді таб(

лиці (дивись таблицю 1).

Таблиця 1

Основні етапи історії філософії

№

з.п.

Назва етапу

Історичний

період

Особливості розвитку філософії (зв'язок

її з іншими сферами культури)

Давня

філософія

p p

східна

філо(

софія

антична

філо(

софія

VI ст. до н.е.

( VI ст. н.е.

Філософія (Міфологія)

Філософія виходить із міфології, тісно

пов'язана з нею

Філософія – сукупна мудрість, містить у

собі всі наукові знання тієї доби

Середньовічна

філософія

I–XIV ст.

Філософія mo Релігія

Філософія, як теологія вчення про Бога

Філософія

епохи

Відродження

XV–XIX ст.

Філософія o Мистецтво

Філософія тісно пов'язана з мистецтвом і

гуманітарним знанням.

Філософія

Нового часу

XVII–XIX ст.

Філософія mo Наука

Філософія на службі науки і соціологіч(

ного прогресу

НТР – наука позитивізм

Новітня,

сучасна

філософія

XX–ХХІ ст. Філософія

гуманітарне

знання

антрополо(

гічні школи

У цій схемі – періодизації є кілька помилок. Знайдіть при

наймні дві і запишіть у свій зошит. Перенесіть цю схему в зо

шит в іншій формі (сходи, спіраль, дерево). Проявіть Вашу

творчість.

В розвитку філософії своєрідно проявляється діалектика

наступності і новаторства: зберігаючи наступність проблема(

тики і основних підходів до розуміння дійсності, кожна нова

філософська школа або великий філософ – індивідуальні і не(

повторні. Наступні етапи розвитку філософії не поглинають,

не заперечують попередні; всі вони залишаються, як окремі

діаманти в скарбниці світової культури. Часом людство забу(

ває про існування тієї чи іншої філософської школи, але про(

ходить час, і людина знову звертається до старих філософсь(

ких систем і черпає з них живлющу вологу для розвитку своєї

душі. У своєму історичному розвитку філософія більш схожа

на мистецтво, чим на науку.

В науці нова теорія або відкидає стару, як неістинну або

менш щиру, або включає в себе як окремий випадок (кумуля(

тивний принцип); наприклад, класична механіка є окремим

випадком квантової механіки.

У мистецтві ж, новий здобуток, більш злободенний і краще

технічно виконаний, не витісняє зі сфери культури більше

ранні художні образи. Тому не існує кращого способу вивчен(

ня філософії, чим осягнення її історії.

У вивченні історії філософії велику роль грає оригінальний

текст (або першоджерело). Підручник в цьому випадку може

виконувати функції букваря або компаса, який допоможе Вам

орієнтуватися в океані філософської літератури. Для того щоб

познайомити Вас із особливістю стилю окремих філософів

або філософських напрямків, в кожній темі даного розділу за(

пропоновані завдання в вигляді філософських текстів. Автор

сподівається, що Ви не будете задовольнятися частиною (ма(

леньким шматочком), а захочете пізнати ціле, і читання філо(

софської літератури стане потребою для Вашої душі.

Тема: ДАВНЯ ФІЛОСОФІЯ

План

1. Філософія Давнього Сходу

1.1.Основні особливості східного типу філософству'

вання

1.2.Філософія давньої Індії. Буддизм

1.3. Філософія давнього Китаю. Конфуціанство

2. Антична філософія

2.1. Періодизація історії Античної філософії

2.2. Основні особливості Античної філософії

2.3. Філософія Демокріта

2.4. Філософія Платона

I. ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО СХОДУ

1.1. Основні особливості східного типу

філософствування

Філософія, як особливий спосіб духовного освоєння люди(

ною світу, виникла в VIІ(VI ст. до н.е. майже одночасно в декіль(

кох вогнищах культури: на сході в Китаї і Індії; на Заході в Древ(

ній Греції. І відразу ж ясно позначилися два своєрідних типи фі(

лософського мислення. Незважаючи на те, що зв'язок між схід(

ною і західною філософією і наукою ніколи не рвався, специфіч(

ні особливості вирішення основних світоглядних проблем збері(

гаються на Сході і Заході дотепер (дивись таблицю 2).

Таблиця 2

Порівняльний аналіз

східного і західного типів філософствування

Тип філософствування

№

з/

Ознака

порівняння

східний західний

Методологі'

чна традиція.

Які методи

переважно ви(

користовує

філософія в

осягненні сут(

ності буття.

Ірраціоналізм – філо(

софія, осягаючи поза(

межні сутності світу,

користується надраціо(

нальними методами пі(

знання: одкровення, ін(

туїція, медитація і т.п.

Раціоналізм – філосо(

фія раціонально обґру(

нтовує свої положення

і висновки. Розум – го(

ловний шлях пізнання

миру і людини.

2 Основні фі(

лософські

проблеми

Переважає етична

проблематика. Філо(

софія звертається до

внутрішнього світу

людини і її головне за(

вдання відкрити зако(

ни керування душею.

Відрізняється розмаї'

тістю проблематики.

На різних етапах істо(

ричного шляху висува(

лися на перший план ті

або інші проблеми: он(

тологічні (ранньогре(

цька філософія): етико(

психологічні (серед(

ньовічна); гносеологіч(

ні (новий час).

3 Зв’язок фі(

лософії і на(

уки

Наука осягає видимі

сутності і добуває іс(

тину за допомогою ро(

зуму. Філософія відрі(

зняється від науки

тим, що вона пізнає

невидимі сутності.

Філософія близька до

релігії. На сході релі(

гія філософічна і фі(

лософія релігійна.

Наука і філософія роз(

виваються як правило

в одному руслі, взає(

мозбагачуючи один

одного. Навіть серед(

ньовічна релігійна фі(

лософія має форму на(

уково(теоретичної по(

будови доказу.