Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

221

Тема 12

Технічну підготовку виробництва на підприємстві здійсню-

ють конструкторські та технологічні відділи. Крім цього, питан-

нями технічної підготовки виробництва займаються проектно-

конструкторські та проектно-технологічні інститути з дослідними

заводами і спеціальні конструкторські та технологічні бюро, що ма-

ють у своєму складі дослідні цехи.

12.4. Оцінювання економічної ефективності

нововведень

Нововведення – втілення нових форм організації праці та управ-

ління, які охоплюють не тільки окреме підприємство, й їхню сукуп-

ність, галузь. Ці заходи потребують інвестування значних коштів,

тому важливо оцінювати економічну ефективність нововведень, зо-

крема впровадження нової техніки.

У сучасних умовах високих цін на нову техніку (новою вважаєть-

ся техніка, яка відповідає кращим світовим зразкам, експлуатується

не більше трьох років і на яку припадає найбільша частка на світово-

му ринку аналогічної продукції) ефективність її використання по-

винна оцінюватися задовго до моменту її придбання та експлуатації.

Тим більше, що в практиці господарювання відомо чимало випадків,

коли марно витрачались значні фінансові кошти на придбання но-

вої техніки, яка не давала підприємству нічого, крім збитків.

Перш ніж приступити до оцінювання ефективності нових рішень,

слід зупинитись на ключових моментах – ефекті та ефективності.

Ефект – це результат від будь-якого заходу (в нашому випадку—

впровадження нової техніки):

• підвищення якості продукції;

• скорочення часу виробництва й обігу;

• вивільнення ресурсів тощо.

Найчастіше величину економічного ефекту оцінюють певною

грошовою сумою. Ефект може бути позитивним (економія) і нега-

тивним (збитки).

Ефективність – це відносна величина, яка характеризує резуль-

тативність будь-яких затрат. Її визначають зіставленням ефекту й

затрат на його досягнення.

Показниками економічної ефективності нововведень є:

економічний ефект на витратах на виробництво;

= Ц

– Ц

222

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

де Ц

, Ц

– ціна аналога і нової техніки відповідно.

річний економічний ефект від поліпшення і-го експлуатаційного

параметра нової техніки:

Рі

= В

іА

– В

іН

де В

іА

, В

іН

– річні витрати на і-тий експлуатаційний параметр

(амортизацію, ремонт, енергію, матеріали, заробітну плату тощо)

для аналога і нової техніки відповідно;

термін окупності додаткових витрат на впровадження нової

техніки:

Е РІЧ

ОК

де Е

– економічний ефект на витратах на виробництво; Е

Е РІЧ

–

річний економічний ефект на витратах експлуатації;

річний економічний ефект у випадку підвищення продуктивності

нової техніки:

Р ПР АНН

EЗ ЗП

⎛⎞

=⋅−⋅

⎜⎟

⎝⎠

де З

, З

– витрати на випуск одиниці продукції за допомогою

аналога і нової техніки відповідно; П

, П

– продуктивність ана-

логічної й нової техніки відповідно; – коефіцієнт, який враховує

збільшення продуктивності;

Умовно-річна економія від впровадження організаційних нововведень:

УР

= (С

– С

)·N

де С

, С

– собівартість одиниці продукції при старій і новій орга-

нізації виробництва відповідно; N

– річний обсяг випуску продук-

ції при новій організації виробництва.

економія до кінця року:

а)

КР 1 2 2

()

EССN=−⋅⋅

;

б)

КР

УР

EЕ=⋅

де С

, С

– собівартість одиниці продукції при старій і новій орга-

нізації виробництва відповідно; N

– річний обсяг випуску продукції

при новій організації виробництва; К – кількість місяців з моменту

впровадження нововведення до кінця року.

223

Тема 12

Запитання і завдання для самоперевірки

Чим поняття «нововведення» відрізняється від поняття «інвес-1.

тиції»?

Чим поняття «інновація» відрізняється від поняття «нововве-2.

дення»?

Що називають інноваційним циклом?3.

Дайте визначення інноваційному процесу. Назвіть основні етапи 4.

інноваційного процесу.

Назвіть основні компоненти інноваційної діяльності.5.

Яка відмінність між технічним переозброєнням, розширенням 6.

виробництва, реконструкцією і новим будівництвом?

Дайте визначення технічної підготовки виробництва. Назвіть 7.

форми технічної підготовки виробництва.

Які основні етапи включає конструкторська підготовка вироб-8.

ництва?

Що таке технологічна підготовка виробництва?9.

Які стандарти належать до системи конструкторської і техноло-10.

гічної документації?

Які основні етапи включає система розробки і постановки про-11.

дукції на виробництво?

Тести для перевірки знань

1. Яке з визначень відповідає поняттям «нововведення»,

«інновація»:

а) зміна з метою впровадження нового вигляду споживчих това-

рів, виробничих і транспортних засобів, важелів і форм організа-

ції виробництва та управління;

б) оформлений результат досліджень і розробок;

в) кінцевий результат впровадження нововведення; об’єкт, впро-

ваджений у виробництво;

г) довгострокове вкладення капіталу з метою отримання при-

бутку?

2. За своїм характером інноваційні процеси (нововведення)

поділяються на:

а) технічні;

б) організаційні;

224

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

в) комплексні;

г) соціально-економічні.

3. За масштабом впливу на ефективність функціонування науки

й виробництва всі нововведення поділяють на:

а) глобальні;

б) екологічні;

в) локальні;

г) територіальні.

4. Повний інноваційний цикл включає:

а) фундаментальні та пошукові дослідження;

б) дослідно-конструкторські роботи та прикладні науково-

дослідні роботи;

в) промислове освоєння;

г) виробництво та збут.

5. Вкажіть форми технічної підготовки виробництва:

а) виробнича;

б) технологічна;

в) організаційна;

г) повна.

6. Розрізняють такі наукові дослідження:

а) фундаментальні;

б) пошукові;

в) прикладні

г) інтегровані.

7. Результатом інноваційних процесів є:

а) нововведення в техніці та технології;

б) нововведення в збуті;

в) нововведення в управлінні;

г) нововведення в організації виробництва і праці.

8. Соціально-економічні інноваційні процеси передбачають

появу і впровадження:

а) нових технологічних процесів;

б) нових методів організації виробництва та праці;

в) нових організаційних структур управління;

г) процесів активізації людського факторуа.

9. Проміжок часу від зародження ідеї до створення,

поширення і використання нововведення називається:

225

Тема 12

а) дифузією інновації;

б) поширенням інновації;

в) життєвим циклом інновації;

г) інвенцією інновації.

10. Вкажіть показники організаційного рівня нововведень:

а) надійність;

б) довговічність;

в) економічність;

г) оптимальність.

Використана та рекомендована література

Бойчик І.М.1. Економіка підприємства: Навч. посібник. – Вид. 2-ге доп.

і перер. – К.: Атіка, 2006. – 528 с.

Гетьман О.О. 2. Економіка підприємства: Навч. посібник / О.О. Геть-

ман, В.М. Шаповал. – К.: ЦНЛ, 2006. – 249 с.

Закон3. України «Про внесення змін до деяких законів України щодо

спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності техно-

логічних парків», від 11.05.2004 р. // Відомості Верховної Ради Украї-

ни. – 2004. – 6 серпня (№32). – С. 1288—1291.

Захарін С.В.4. Ефективне поєднання інвестицій та інновацій в умовах

перехідної економіки // Проблеми науки. – 2007. – №3. – С. 2—9.

Комарницький В.С. 5. Використання власних фінансових ресурсів у за-

безпеченні інноваційно-інвестиційної діяльності малих підприємств в

Україні // Інвестиції: практика та досвід. – 2005. – 29 серпня (№16).

– С. 26—31.

Маказан Є.В. 6. Особливості сучасного інноваційно-інвестиційного

ринку // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №11. –

С. 37—40.

Мельник Л.7. Економіка підприємства: Навч. посібник / Л.Мельник, О.

Карінцева. – Суми: Університетська книга, 2004. – 412 с.

Пуцентейло П. 8. Інноваційно-інвестиційний розвиток підприємниць-

ких структур // Наукові записки Тернопільського державного педаго-

гічного університету імені В. Гнатюка. – 2005. –№19. – С. 176—179.

Федоренко В.Г. 9. Інноваційна і інвестиційна стратегія України // Еко-

номіка та держава. – 2003. – №8. – С. 16—28.

Шваб Л.І. 10. Економіка підприємства: Навч. посібник. – 4-те вид. – К.:

Каравела, 2007. – 584 с.

226

ТЕМА 13

ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

І ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

План

13.1. Виробнича потужність підприємства.

13.2. Методика розрахунку виробничої потужності.

13.3. План виробництва продукції.

13.4. Валова і реалізована продукція.

13.1. Виробнича потужність підприємства

Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) — це макси-

мальний обсяг продукції, який може виготовити підприємство (цех,

дільниця) протягом року (кварталу, місяця) за допомогою закріпле-

них (наявних у нього) за ним засобів праці (технологічної сукупнос-

ті машин, устаткування і виробничих площ) відповідно до встанов-

леної спеціалізації, кооперації виробництва та режиму роботи.

Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) розра-

ховується, як правило, в натуральних (умовно-натуральних) оди-

ницях, іноді в верстато-годинах і, як виняток, у вартісному вира-

зі. Різниця між виробничою потужністю й виробничою програмою

(обсягом виробництва) є резервом підприємства, тобто виробнича

програма показує ступінь використання виробничої потужності.

Взаємозв’язок виробничої потужності та виробничої програми зо-

бражений на рис. 13.1.

Виробнича потужність

Резерви

Виробнича

програма

Рис. 13.1. Взаємозв’язок виробничої потужності та виробничої програми

227

Тема 13

Разом з терміном «виробнича потужність» використовується тер-

мін «пропускна спроможність», яка характеризує максимальний ви-

пуск продукції певним устаткуванням, верстатом, агрегатом, потоко-

вою лінією, групою верстатів. Пропускна спроможність устаткування

розраховується за квартал, добу, зміну та годину, а виробнича потуж-

ність структурних одиниць виробництва — за рік (в деяких випадках

— за квартал і місяць). Для розрахунку виробничої потужності під-

приємства використовуються показники, подані на (рис. 13.2).

Вихідні

дані для

розрахунку

виробничої

потужності

1. Кількість, склад

i технічний стан

устаткування

3. Фонд часу

роботи

устаткування і

режим роботи

підприємства

Норми

продуктивності

обладнання

4. Номенклатура

асортимент

виробів за планом

Рис. 13.2. Показники для розрахунку потужності

Наявність обладнання

на балансі

Установлене обладнання, яке

перебуває в експлуатації

Невстановлене

обладнання

Фактично

працююче

(хоча б одну

змін

у)

Перебуває в

ремонті

Перебуває в

простої

Резервне

устаткування

Обладнання, яке потребує монтажу

Обладнання, яке не потребує монтажу –

комп’ютери тощо

Рис. 13.3. Склад устаткування за його експлуатаційним станом

1. Кількість, склад і технічний стан устаткування та дані про ви-

робничі площі. Склад устаткування за його експлуатаційним станом

228

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

зображений на рис. 13.3. В розрахунок виробничої потужності під-

приємства включається все наявне устаткування основного вироб-

ництва (зокрема, недіюче через ремонт, несправність і модерніза-

цію), за винятком (у межах нормативу) резервного устаткування та

обладнання дослідно-експериментальних і спеціалізованих ділянок

для професійно-технічного навчання.

2. Технічні норми продуктивності устаткування і трудомісткос-

ті продукції, яка випускається. Норми продуктивності устаткуван-

ня показано на рис. 13.4. Під час розрахунку виробничої потужності

новозбудованих підприємств приймаються паспортні норми про-

дуктивності устаткування, а для підприємств, які діють, – технічно

обґрунтовані показники продуктивності устаткування, але не нижчі

за паспортну продуктивність.

Норми

продуктивності

устаткування

Паспортна

Планова

Технічно

обґ

ру

нтована

Фактична

Рис. 13.4. Норми продуктивності устаткування

3. Фонд часу роботи устаткування та режим роботи підприєм-

ства. Структура річного фонду часу роботи устаткування зображе-

на на рис. 13.5.

Календарний фонд часу (365 днів 24 = 8760 год.)

Режимний фонд часу Неробочі зміни Неробочі дні

Плановий (ефективний) фонд часу

Час на ремонт і

зупинки

Фактичний фонд часу Втрати

Машинний час Допоміжний

Корисний

машинний час

Брак

Рис. 13.5. Фонди часу роботи устаткування

229

Тема 13

Під час розрахунку виробничої потужності підприємства при-

ймається максимально можливий плановий (ефективний) річний

фонд часу роботи устаткування. Для агрегатів безперервної дії (до-

менні та мартенівські печі, хімічні агрегати тощо) плановий (ефек-

тивний) фонд часу (Т

непер

) розраховується за формулою:

365 ( ) 24 год.,

непер р тех

Ttt

⎡⎤

=−+ ×

⎣⎦

де t

– час, необхідний за нормативами для виконання капіталь-

ного і планово-запобіжного ремонту; t

тех

– час, необхідний для тех-

нологічних зупинок агрегатів і устаткування, якщо він не включе-

ний до норми їхнього використання.

Для устаткування перервної дії плановий (ефективний) фонд

часу (Т

перер

) визначається за формулою:

()()

365 100 /100 ,

перер в к р зм зм пр

TttКtП

⎡⎤⎡⎤

=−−×××−

⎣⎦⎣⎦

де t

– кількість вихідних і святкових днів у році; t

к.р

– кількість

днів капітального і планово-запобіжного ремонту, якщо він про-

водився в робочий час; К

зм

– кількість змін роботи устаткування за

добу (для підприємств повинен застосовуватися дво- або тризмін-

ний режим); t

зм

– тривалість зміни, год.; П

пр

– відсоток планових по-

точних простоїв.

4. Номенклатура виробів, які випускаються, та їх кількісне співвідно-

шення в програмі. Види номенклатури продукції, показано на рис. 13.6.

Номенклатура

Планова Оптимальна

Фактична

Рис. 13.6. Види номенклатури продукції, яка випускається

Номенклатура та кількісне співвідношення виробів, які випуска-

ються, встановлюються залежно від раціональної спеціалізації під-

приємства, цеху або дільниці. При визначенні виробничої потужнос-

230

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

ті підприємства приймаються планова номенклатура та асортимент

(трудомісткість) продукції, яка випускається. При розрахунку серед-

ньорічної виробничої потужності обсяг збільшення (зменшення) по-

тужності за рахунок зміни номенклатури продукції (зменшення або

збільшення трудомісткості) враховується в повному розмірі.

У слабомеханізованих та інших цехах різних промислових комп-

лексів часто найважливішим фактором, який визначає величину

виробничої потужності, є розмір виробничої площі. Порядок і прин-

цип розрахунку виробничих потужностей промислових підпри-

ємств здійснюється згідно з галузевими інструкціями за групами

технологічного устаткування, агрегатів та інших основних виробни-

чих ділянок та цехів.

13.2. Методика розрахунку виробничої потужності

Виробнича потужність підприємства визначається за потуж-

ністю основних (провідних) виробничих одиниць – цехів, ділянок.

Виробнича потужність цехів і ділянок визначається за потужністю

основного технологічного устаткування (агрегатів, установок, груп

устаткування тощо). Розрахунок виробничої потужності підприєм-

ства здійснюється в усіх його виробничих підрозділах – від групи

технічно однотипного устаткування до виробничих ділянок, від це-

хів до виробничих одиниць, від виробничих одиниць до підприєм-

ства в цілому.

Потужність провідного підрозділу (наприклад, групи устатку-

вання) визначає потужність підрозділу наступного рівня (дільниці);

за потужністю провідної дільниці встановлюють потужність цеху

тощо. За наявності на підприємстві декількох провідних вироб-

ництв, цехів, ділянок, агрегатів або групи устаткування виробнича

потужність визначається на тих з них, які виконують найбільший за

трудомісткістю обсяг робіт. Якщо є декілька виробництв або цехів із

замкнутим циклом виробництва з випуску однотипної продукції, то

виробнича потужність комплексу визначається як сума потужнос-

тей провідних виробництв або цехів.

Метод розрахунку виробничої потужності дільниці, цеху, заводу

багато в чому визначається типом виробництва. На заводах серійного

і одиничного виробництва розрахунок ведеться за групами обладнан-

ня і виробничими підрозділами. Визначення виробничої потужності

починається зазвичай з розрахунку пропускної спроможності агре-