Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

211

Тема 11

7. Реконструкція виробництва – це:

а) заміна морально застарілих і фізично зношених машин і

устаткування;

б) вдосконалення і перебудова будівель та споруд;

в) заміна морально застарілих і фізично зношених машин та

устаткування, а також вдосконалення й перебудова будівель і

споруд;

г) немає правильної відповіді.

8. У якому випадку інвестиційний проект вважається ефективним:

а) якщо індекс доходності більший одиниці;

б) якщо значення чистого дисконтованого доходу позитивне;

в) якщо внутрішня норма доходності більша рівня норми

дисконту;

г) якщо внутрішня норма доходності менша рівня норми

дисконту?

9. Суть методу дисконтування полягає в:

а) отриманні знижки (дисконту) при кредитуванні інвестицій-

ного проекту;

б) зменшенні доходу від інвестиційного проекту на величину

інфляції;

в) приведенні різночасових доходів і витрат до єдиного моменту

часу;

г) усі відповіді правильні.

10. Внутрішня норма доходності – це:

а) норма дисконту, при якій величина доходів від поточної ді-

яльності підприємства рівна приведеним (дисконтованим) капі-

тальним вкладенням;

б) норма прибутку на вкладений капітал, за якої чистий дискон-

тований дохід за проектом рівний нулю;

в) гранично допустима (максимальна) вартість грошових ко-

штів, які можуть залучатися для фінансування проекту;

г) усе вище перелічене.

212

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Використана та рекомендована література

Аптекар С. 1. Оцінка ефективності інвестиційних проектів // Економіка

України. – 2007. – №1. – С. 42—49.

Беднарчук Г.2. Інвестиційна діяльність з використанням іноземної ва-

люти // Нова бухгалтерія. – 2006. – №12. – С. 28—35.

Бень Т. 3. Методи визначення економічної ефективності інвестицій: по-

рівняльний аналіз // Економіка України. – 2006. – №6. – С. 41—46.

Вініченко І.І. 4. Формування системи управління інвестиційною діяль-

ністю підприємства // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. –лютий

(№4). – С. 9—13.

Єрмошенко М.М., Плужников І.О. 5. Аналіз і оцінка інвестиційних про-

ектів: Навчальний посібник. – 2-ге вид. – К.: Національна академія

управління, 2006. – 156 с.

Закон6. України «Про інвестиційну діяльність», від 10.02.2005. // Зако-

ни України. – 2005. – 10 лютого (№7). – С. 3—15.

Коваль Р.Г. 7. Механізм активізації інвестування промисловості // Ін-

вестиції: практика та досвід. – 2007. – Лютий (№4). – С. 24—28.

Ніколаєв В. 8. Зміни до інвестиційного законодавства // Бухгалтерія.

Право. Податки. Консультації. – 2006. – 29 травня (№22). – С. 92—93.

Федоренко В. 9. Інвестиційне кредитування та кількісна оцінка ризику

реалізації проекту / В.Федоренко, О. Мажуга; / Економіка України. –

2005. – №12. – С. 34-40.

Шимшир’ян Г.В.10. Управління інвестиційною діяльністю / Г.В.

Шимшир’ян, І.М. Євдоченко / Економіка та держава. – 2006. – №4. –

С. 32—33.

213

ТЕМА 12

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

План

12.1. Загальна характеристика та види інноваційних процесів

на підприємстві.

12.2. Реалізація інноваційного процесу на підприємстві.

12.3. Науково-технічна підготовка виробничих нововведень.

12.4. Оцінювання економічної ефективності нововведень.

12.1. Загальна характеристика та види інноваційних

процесів на підприємстві

Підвищення ефективності сучасного виробництва та забезпечен-

ня конкурентоспроможності продукції ґрунтується в основному на

нових рішеннях у сфері техніки та технології, а також на застосуванні

нових організаційних форм та економічних методів господарювання,

які використовують на різних стадіях циклу «наука—виробництво»

та реалізують відповідні ланки управління на рівні підприємств,

об’єднань, наукових і проектних організацій. Прийняття та реаліза-

ція таких рішень і є змістом інноваційних процесів.

Під інноваційними процесами розуміють сукупність безперерв-

но здійснюваних у просторі та часі якісно нових, прогресивних змін.

Ці зміни мають назву процесів впровадження «нової техніки». Тут

під поняттям «нова техніка» розуміють вперше реалізовані резуль-

тати наукових досліджень і прикладних розробок, які містять ви-

находи та інші науково-технічні досягнення, нові або вдосконалені

технологічні процеси виробництва, знаряддя й предмети праці, які

забезпечують при їх використанні на всіх рівнях управління підви-

щення техніко-економічних показників виробництва або вирішення

соціальних та інших завдань його розвитку. За своїм характером ін-

новаційні процеси (нововведення) поділяються на технічні, органі-

заційні та соціально-економічні.

Технічні нововведення охоплюють процеси освоєння випуску но-

вих видів продукції (виробів, нових знарядь чи предметів праці), а

також процеси впровадження нових й вдосконалення діючих техно-

логічних процесів виробництва.

214

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Організаційні нововведення охоплюють процеси впровадження но-

вих форм і методів організації наукової та виробничої діяльності тру-

дових колективів, таких як: нові методи та форми організації вироб-

ництва усіх виробничих підрозділах підприємства; нові організаційні

структури управління науковою і виробничою діяльністю підприєм-

ства; нові форми та методи організації праці на підприємстві.

Виходячи з вище сказаного, можна запропонувати схему класи-

фікації та взаємозв’язку інноваційних процесів на промислових під-

приємствах (рис. 12.1).

Інноваційні процеси

Технічні Соціально-економічні

Нові види

продукції

Нові

технологічні

процеси

Активізація

людського

фактору

Економічні

методи

управління

Організаційні

Нові форми і методи

організації

виробництва

Нові форми організації

праці

Нові організаційні структури

управління наукою й

виробництвом

Рис 12.1. Класифікація та взаємозв’язки інноваційних процесів

на підприємстві

Соціально-економічні нововведення охоплюють процеси акти-

візації людського фактора, а також процеси щодо вдосконалення

економічних методів управління наукою та виробництвом шляхом:

підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, морального стимулю-

215

Тема 12

вання їх творчого ставлення до праці та системи охорони здоров’я,

вдосконалення виховної роботи в колективі шляхом впровадження

та вдосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку, повної

реалізації функцій прогнозування, планування, фінансування, ціно-

утворення, аналізу результатів діяльності, а також удосконалення

систем оплати праці та матеріального стимулювання.

Як видно з рис. 12.1, технічні новинки мають безпосередній

вплив на організаційні нововведення, а ті, в свою чергу, потребують

змін у господарському механізмі. Тісний взаємозв’язок між техніч-

ними, організаційними та соціально-економічними інноваційними

процесами є двостороннім. Тобто економічні нововведення можуть

зумовлювати зміни в організації виробництва тощо. Так, упрова-

дження автоматизованої системи управління технологічним про-

цесом (АСУТП) як нововведення не тільки істотно змінює орга-

нізацію виробництва, а й приводить до кардинальних змін у сфері

управління. З іншого боку, введення внутршньовиробничого госпо-

дарського розрахунку приведе не лише до чіткішої організаційної

структури управління виробництвом і працею, а може спричинити

необхідність технічних нововведень. Наприклад, введення матері-

ального стимулювання підрозділів за економію матеріальних ресур-

сів чи збільшення цін на них змусить цех перейти на використання

безвідходних технологій.

Або інший приклад. Завдання активізації людського фактора

потребує поліпшення охорони праці, що приводить до необхіднос-

ті вдосконалення організації виробничих процесів і одночасно вве-

дення нових засобів праці (зміни технології). Сказане доводить,

що більшість нововведень носить комплексний характер, а отже,

свідчить, що межі між технічними, організаційними та соціально-

економічними нововведеннями умовні.

За масштабом впливу на ефективність функціонування науки й

виробництва всі нововведення поділяють на глобальні й локальні.

Глобальні нововведення здебільшого є принципово новими, які

об’єктивно приводять до революційних, докорінних, якісних змін у

науці, техніці, технології, організації управління і, найголовніше, в

характері трудової діяльності. Це мало місце в 50-х роках XX ст.,

коли з відкриттям транзистора, а пізніше — інтегральних схем роз-

почалася науково-технічна революція, яка є глибоким всесвітнім

явищем, яке істотно вплинуло на загальний рівень ефективності на-

уки і виробництва.

216

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Локальні нововведення становлять основу еволюційних перетво-

рень у сфері людської діяльності, які не мають істотного впливу на

загальний рівень ефективності виробництва.

12.2. Реалізація інноваційного процесу на

підприємстві

Результатом інноваційних процесів є новинки в техніці, органі-

зації діяльності й управлінні процесами виробництва та праці, а їхнє

впровадження в господарську практику є нововведеннями.

Нововведення – це зміна з метою впровадження і використання

нового вигляду споживчих товарів, нових виробничих та транспорт-

них засобів, важелів і форм організації виробництва та управління.

Під інновацією розуміють об’єкт, впроваджений у виробництво в ре-

зультаті проведеного наукового дослідження або зробленого відкрит-

тя, якісно відмінного від попереднього аналога і такий, що приносить

прибуток.

Період створення, поширення й використання нововведень на-

зивають інноваційним циклом, Залежно від ряду факторів підприєм-

ство може здійснювати повний інноваційний цикл:

• фундаментальні дослідження;

• пошукові дослідження;

• прикладні науково-дослідні роботи (НДР);

• дослідно-конструкторські роботи (ДКР);

• промислове освоєння;

• виробництво;

• збут.

А може здійснювати тільки яку-небудь частину інноваційного

циклу.

Інноваційний процес – це сукупність науково-технічних, техно-

логічних і організаційних змін, які відбуваються в процесі реалізації

інновацій. Основні етапи інноваційного процесу подано на рис. 12.2.

Відзначимо, що інноваційний процес здійснюється шляхом перехо-

ду з одного якісного стану в інший – від фундаментальних дослі-

джень до виробництва нової продукції, що характеризується лінією

життєвого циклу (ЖЦ) інновацій і масштабом їх розповсюдження.

Під нововведенням розуміється також оформлений результат

досліджень і розробок у будь-якій сфері діяльності, пов’язаний з

підвищенням її ефективності, а під інновацією – кінцевий резуль-

217

Тема 12

тат впровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління

й отримання економічного, соціального, екологічного і інших видів

ефекту. Тобто нововведення – це предмет інновації, вони мають різ-

ний життєвий цикл. Період часу між появою нововведення та вті-

ленням його в нововведення називається інноваційним лагом. Про-

цес введення нововведення на ринок прийнято називати процесом

комерціалізації.

Лінія

життєвого

циклу

інновацій

Фундаментальні НДР

Прикладні НДР

ДКР

Впровадження інновації у

виробництво

Ріст обсягу виробництва

нової продукції

НДДКР

Сповільнення

зростання

обсягу

виробництва

Спад обсягу

виробництва

Передінвести-

ційна фаза

Інвестицій-

на фаза

Експлуатаційна фаза

Етапи ЖЦ інновацій

Обсяг

(масштаб)

інновацій

Рис. 12.2. Основні етапи інноваційного процесу

Ринок інновацій – це сукупність інноваційних продуктів і про-

цесів, продавців та покупців, які набувають науково-технічну, на-

укомістку продукцію. Основним товаром на ринку інновацій є на-

уковий і науково-технічний результат. Ринок інновацій формують

наукові організації, науково-дослідні організації, вузи, тимчасові

творчі колективи, самостійні лабораторії, новатори тощо.

Підприємствам найвигідніше концентрувати матеріальні, фі-

нансові та трудові ресурси передусім на технічному переозброєнні і

реконструкції діючих підприємств. Нове будівництво доцільне тіль-

ки для прискорення розвитку найбільш перспективних продуктів і

галузей виробництва, які розвиваються, а також для освоєння нової

техніки та технології.

Технічне переозброєння підприємства або його підрозділу – це

заміна старої виробничої техніки і технології на нову, з вищими

218

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

техніко-економічними показниками, без розширення виробничої

площі. Розширення діючих підприємств – це інвестування з метою

збільшення обсягу виробництва шляхом будівництва нових додат-

кових цехів та інших підрозділів. Як правило, воно ведеться на но-

вій технічній основі і сприяє підвищенню технічного рівня вироб-

ництва. До реконструкції належать заходи, пов’язані як із заміною

морально застарілих і фізично зношених машин, устаткування, так і

з удосконаленням та перебудовою будівель, споруд. Реконструкція

спрямована на зростання технічного рівня виробництва продукції

та сприяє швидшому освоєнню потужностей.

При технічному переозброєнні та реконструкції підприємства онов-

люється головним чином активна частина основних фондів без істот-

них витрат на будівництво будівель і споруд. При розширенні й новому

будівництві структура капітальних вкладень менш ефективна, ніж при

реконструкції та технічному переозброєнні. Велика частка інвестицій

при цьому витрачається на зведення будівель та споруд.

12.3. Науково-технічна підготовка виробничих

нововведень

Роль науки в розвитку суспільного виробництва значно зросла,

оскільки ні техніка, ні виробництво не можуть розвиватися й вдо-

сконалюватися без виконання наукових досліджень і розробок. З

іншого боку, розвиток науки неможливий без досконалих засобів ви-

робництва, що свідчить про зміцнення зв’язків між наукою та вироб-

ництвом і потребує розвитку комплексної системи «наука–техніка–

виробництво». Ефективна взаємодія цих ланок досягається завдяки

якісній організації системи комплексної підготовки нової продукції.

Комплексна підготовка виробництва – сукупність взаємопов’я-

заних маркетингових і наукових досліджень, технічних, технологічних

та організаційних рішень, спрямованих на пошук нових мож ливостей

задоволення потреб споживачів у конкретних видах продукції чи на-

данні існуючим необхідних функціональних властивостей.

Підготовку виробництва слід розглядати з позиції системного

підходу, який підвищує її ефективність з позиції досягнення кінце-

вої мети – випуску більш конкурентоспроможної продукції з якомо-

га меншими витратами часу.

Система підготовки виробництва охоплює взаємопов’язані стадії

життєвого циклу нового виробу.

219

Тема 12

Науково-дослідні роботи – це комплекс досліджень, які проводять-

ся з метою отримання нових знань, пошуку нових ідей, принципів,

методів та шляхів створення нової або модернізованої продукції.

Дослідно-конструкторські роботи – це сукупність взаємопов’язаних

процесів зі створення нових або модернізації діючих конструкцій, ви-

робів згідно з установленими вимогами замовників, виготовлення та

випробування їх дослідних або головних зразків.

Конструкторська підготовка виробництва передбачає створення

комплекту креслень для виготовлення і випробування макетів, до-

слідних зразків, установленої серії та документації для серійного й

масового виготовлення нових виробів з використанням результатів

прикладних НДР та ДКР.

Технологічна підготовка виробництва об’єднує роботи зі створен-

ня та удосконалення технологічних процесів виготовлення продук-

ції, документального їх оформлення, проектування та виготовлення

необхідного технологічного оснащення, планування розміщення

устаткування та виробничих підрозділів, екологічного моніторингу

параметрів спроектованих виробів та процесів.

Організаційна підготовка виробництва є сукупністю взаємопов’я-

заних процесів з вибору форм і методів організації виробництва

нових виробів, забезпечення їх необхідними матеріалами та комп-

лектуючими, підготовки і перепідготовки кадрів, оперативно-

виробничого планування.

Перші дві стадії НДР та ДКР утворюють підсистему науково-

дослідної підготовки виробництва.

Науково-дослідні роботи

Наукові дослідження – це цілеспрямований процес пізнання за-

кономірностей зміни об’єктів вивчення для подальшого викорис-

тання цих закономірностей у практичній діяльності.

Розрізняють фундаментальні, пошукові та прикладні наукові до-

слідження.

Фундаментальні дослідження спрямовані на встановлення неві-

домих раніше закономірностей, принципів, властивостей, явищ ма-

теріального світу, які вносять докорінні зміни до рівня піз-нання.

Пошукові науково-дослідні роботи проводяться на основі вже

відомих результатів фундаментальних досліджень та розробок, і

спрямовані на вивчення можливості використання відкритих явищ,

властивостей або принципів у певній практичній сфері.

220

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Прикладні дослідження забезпечують експериментальну перевір-

ку практичного використання результатів фундаментальних та по-

шукових досліджень у конкретних об’єктах нової техніки.

Дослідно-конструкторські роботи

Наступним етапом підготовки до реалізації нововведень є

дослідно-конструкторська розробка, яка передбачає доведення ре-

зультатів НДР до умов промислового освоєння та включає виконан-

ня проектної і робочої документації, дослідну перевірку впроваджу-

ваних технічних рішень у галузі техніки, технології та організації

виробництва. ДКР можуть виконуватися без попередніх НДР за

окремим технічним завданням замовника.

Технічна підготовка виробництва

Останніми роками суспільство зробило великий стрибок у

розвитку промисловості, особливо машино- і приладобудуван-

ня. За цей час у країні збудовано багато нових заводів, проектно-

конструкторських організацій, що привело до різкого збільшення

розробки і виробництва нової техніки.

У машино-, а тим більше в приладобудуванні у зв’язку із систе-

матичною модернізацією і розробкою нових досконалих приладів

часто доводиться перебудовувати виробництво, тобто ставити пе-

ред конструкторами і технологами завдання створення та швидкого

впровадження нових методів конструювання і технологічного про-

ектування. Ось чому на сучасному етапі перед технічною підготов-

кою виробництва ставиться ряд нових важливих завдань, котрі ма-

ють бути вирішені найближчим часом.

Змістом технічної підготовки виробництва є комплекс техніч-

них, організаційних та економічних заходів щодо проектування та

вдосконалення конструкції виробів і технології їх виготовлення, а

також щодо вдосконалення методів організації виробництва та під-

вищення технічного рівня підприємства.

Основними завданнями, які стоять перед технічною підготовкою

виробництва на сучасному етапі, є:

• утворення передових досконалих конструкцій приладів і ма-

шин;

• досягнення високих техніко-економічних показників нових ви-

робів;

• забезпечення умов для ритмічної роботи підприємства.